Глобальнi катастрофи, як прояв соцiогеоекологiчної кризи
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. Поняття «природнi катастрофи»
РОЗДІЛ 2. Класифiкацiя природних катастроф
РОЗДІЛ 3. Причини виникнення природних катастроф
РОЗДІЛ 4. Приклади найзначнiших катастроф
6. 1 Свiтила науки: провiднi українськi та росiйськi вченi
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Вчення про бiосферу останнiм часом займає ключовi позицiї в еволюцiйному вченнi, оскiльки природний вiдбiр є головним направляючим еволюцiйним фактором, що включає пристосування органiзмiв до умов навколишнього середовища. Таким чином у популяцiях закрiплюються кориснi мутацiї, якi визначають генетичну здатнiсть до iснування в конкретнiй екологiчнiй нiшi. Тобто, оточуюче середовище вiдiграє не останню роль у видоутвореннi. У такому випадку не виключенням є i людина.
Теорiя глобальних катастроф у цiлому не визнана сучасною наукою. Вона стверджує, що вимирання i видоутворення вiдбувається за рахунок раптових змiн у навколишньому середовищi, якi носять катастрофiчний характер.
[12].
На сучасному етапi iснування людства природнi катастрофи все частiше виступають проявом глобальної соцiоекологiчної кризи. Немає жодної країни свiту, цiлком безпечної з погляду стихiйних лих. З кожним роком кiлькiсть природних катаклiзмiв збiльшується.
У наш час, враховуючи багатограннiсть наукових дослiджень особливостей та причин виникнення природних катастроф, їх характеру, масштабiв, iсторичного значення тощо, науковцi не досягли спiльної думки щодо остаточного визначення такого поняття, як «природна катастрофа». При аналiзi термiнологiчного апарату рiзних наук, нерiдко натрапляємо на певнi «моменти», якi потребують уточнення. Саме цей аспект став причиною рiзносторонностi визначення поняття «природна катастрофа».
На думку доктора географiчних наук, професора В. С. Пушкаря катастрофа (вiд грець. katastrophe – переворот, загибель) –
це раптова подiя, некерований швидкоплинний природний процес, що веде за собою тяжкi наслiдки, руйнування, жертви. Його колега, кандидат геолого-мiнералогiчних наук, доцент Тихоокеанського iнституту географiї М. В. Черепанова, дає наступне визначення: п
Найбiльш загальним i поширеним є трактування, що природна катастрофа -
подiя, що трапилася в результатi природної надзвичайної ситуацiї, яка спричинила загибель людей або призвела до непоправних наслiдкiв в iсторiї того чи iншого об'єкта.
З економiчної точки зору природнi катастрофи
— порушення нормальних умов життя та дiяльностi людини на об'єктi або територiї, викликане стихiйним лихом , що призвело до загибелi людей або значних матерiальних збиткiв.
Гуманiтарна катастрофа
- важкооборотне явище, що виникає в результатi наслiдкiв воєнних дiй, природних катаклiзмiв, економiчної блокади чи полiтичних рiшень i спричиняє людськi жертви переважно серед мирного населення.
Вище наведенi академiчнi погляди на катастрофи дозволяють визнати їх природнiсть i неминучiсть. За своїм
катастрофи подiляються на:
бурi i т. д.;
3) в окрему групу видiляють антропогеннi катастрофи, якi виникають в результатi дiяльностi людини. Вони викликанi людиною, але сили, що привели до них, є за своєю природою або ендогенними або екзогенними.
Катастрофи також пiдроздiляються за часом
свого протiкання, тобто за часом своєї дiї на природнi системи:
1) рiзкi стихiйнi короткочаснi лиха: усе тi ж землетруси, виверження вулканiв, лавини тощо;
2) стихiйнi лиха, що виникають унаслiдок тривалого накопичення результату дiї якого-небудь негативного явища. Це, перш за все, техногенна дiя на довкiлля, пов'язана iз забрудненням атмосфери, гiдросфери, лiтосфери i т. д. До цього типу криз можна вiднести й зростання чисельностi населення нашої планети.
Природнi катастрофiчнi явища можуть також класифiкуватися за площею
охоплення. З цих позицiй вони бувають: локальнi окремi дiлянки великих екосистем; регiональнi, такi, що охоплюють окремi регiони, наприклад, Європу; i, нарештi, глобальнi, якi стосуються нашої планети в цiлому, усього живого i неживого на нiй. До таких катастроф можна вiднести пандемiї.
стихiйнi лиха подiляють на:• лiтосфернi (виверження вулканiв, землетруси, зсуви, селi);• гiдросфернi (повенi, снiговi лавини, шторми);• атмосфернi (урагани, зливи, ожеледi, блискавки).Ще один критерiй iснуючих класифiкацiй – кiлькiсть жертв
тiєї або iншої природної катастрофи, хоча смерть навiть однiєї людини – це вже катастрофа. Проте, така класифiкацiя iснує. У цьому випадку говорять про дрiбнi i великi катастрофи. Можна класифiкувати катастрофи за нанесеним матерiальним збитком.
Звичайно, точно визначити до якого класу або типу вiдноситься та або iнша природна катастрофа, досить складно. Тому, що це - багатофакторне i багатопричинне явище [10].
РОЗДІЛ 3. Причини виникнення природних катастроф
Природнi катастрофи спричиняються екзогенними й ендогенними факторами, тобто зовнiшнiми навколоземними або космiчними та внутрiшнiми силами Землi, зумовленими процесами в її надрах. Зовнiшнi та внутрiшнi сили тiсно пов'язанi мiж собою, розвиток одних часто стимулює появу iнших.
До зовнiшнiх сил природи, здатних призвести до катастрофiчних наслiдкiв для екосистем, належать: змiни магнiтного, електричного, гравiтацiйного полiв i радiацiйного поясу, спричиненi явищами, що вiдбуваються в космiчному просторi (спалахи наднових зiрок, проходження поблизу Землi великих космiчних тiл); падiння на Землю великих метеоритiв; урагани; повенi; цунамi; сильнi посухи; страшнi зливи; зсуви; осипи; селi; обвали.
Сонячна система рухається навколо центра Галактики не по колу, а по елiпсу зi значною рiзницею в довжинi його осей. Максимальнi наближення до центра Галактики, що спостерiгаються приблизно один раз на 250 млн. рокiв, змiни сил гравiтацiйних, магнiтних i електромагнiтних полiв у Космосi пiд час обертання Сонячної системи навколо центра Галактики викликають на Землi збурення її геофiзичних полiв, стимулюють розвиток вулканiзму й землетрусiв, рух тектонiчних плит i деформацiю земної кори, а також спричиняють перiодичнi змiни клiмату (зледенiння й потеплiння), що супроводжуються екологiчними катастрофами.
та iн.
Внутрiшнiми силами Землi викликаються надзвичайнi екологiчнi ситуацiї: виверження вулканiв; землетруси; перемiщення велетенських мас гiрських порiд через утворення в земнiй корi великих розломiв тощо.
Окрiм того, за даними Нацiональної Дослiдницької Ради, негативну роль виконує процес урбанiзацiї: такi стихiйнi лиха, як землетруси, особливо небезпечнi в мiсцях масового скупчення населення. Слiд вiдзначити, що основний збиток завдається в результатi впливу не первинних факторiв, що породжуються земною стихiєю, — коливаннями ґрунту i трiщинами, що в ньому утворюються,— а повторними, якi виникають пiд впливом первинних: руйнуваннями, пожежами, повенями тощо[5].
При землетрусах високої бальностi можливi масовi ураження населення, у тому числi травми рiзного ступеня, порушення нормальних умов життєдiяльностi людей, руйнування окремих об'єктiв i систем iнфраструктури.
Найчастiше землетруси трапляються в мiсцях зiткнення двох тектонiчних плит, як, наприклад, у Калiфорнiї вздовж розлому Сан-Андреас. У процесi того, як плити насуваються одна на одну, тиск зростає, доки одна з плит не «поступиться». Чим бiльший промiжок часу минає мiж двома землетрусами, тим сильнiший тиск плит i тим бiльша вiрогiднiсть того, що наступний землетрус буде ще потужнiший[1].
Пiдземнi поштовхи силою 7 балiв глибоко в земнiй мантiї не є небезпечними, на глибинi 650 км – можливо, не спричинять руйнувань на поверхнi, у той же час, як слабкий землетрус на глибинi 6 км може стати причиною серйозних порушень на значних територiях[8].
Мегацунамi - надпотужна хвиля цунамi, яка загрожує великим проникненням углиб сушi. Може бути викликане космiчною катастрофою (наприклад, зiткненням Землi з астероїдом) або земними причинами - землетрусами, зсувами ґрунту, обвалами.
У зв'язку з детальним вивченням i господарським освоєнням високогiрних територiй людинi все частiше доводиться стикатися з грiзними явищами природи, одним їх яких є раптовi просування льодовикiв. Причому набагато бiльшу небезпеку являє не сам льодовик, який просувається лише на декiлька кiлометрiв. Рiч у тому, що при перемiщеннi такий льодовик нерiдко перегороджує бiчнi долини, i за крижаними загатищами утворюються озера. Велика маса води накопичується в них i прориває немiцну греблю, i тодi величезна хвиля води, змiшаної з льодом i валунами спрямовується вниз по долинi, змiтаючи все на своїй дорозi.
залежно вiд стану снiгу, оглушливим шумом i скреготом. На вiдмiну вiд обвалiв скельних порiд, лавини у процесi руху значно збiльшуються за рахунок захоплення нових шарiв снiгу, що лежать нижче по схилу. Швидкiсть лавини може досягати 80–100 м/сек [3].
глобальна катастрофа природна
Роздiл 4. Приклади найзначнiших катастроф
З 1949 року усi можливi природнi катаклiзми забрали життя бiльше 1,4 млн чоловiк. За пiвстолiття на Землi сталося бiльше 250 катаклiзмiв, якi завжди супроводжувалися людськими жертвами. А за все тисячолiття сталося 100 тис. природних катастроф, у яких загинуло 15 млн чоловiк, iз них 3,5 млн — у XX столiттi.
За статистикою, першi позицiї за кiлькiстю жертв займають повенi. Доречно буде згадати трагедiю у Венесуелi, коли пiд шаром води та грязi були похованi близько 50 тисяч чоловiк.
Серед найбiльш страшних катаклiзмiв - землетруси у Вiрменiї, Китаї, Мексицi та Туреччинi.
Експерти однiєї з найбiльших у свiтi страхових компанiй Munich Дає пiдрахували, що у 1999 роцi на планетi сталося бiльше 700 великих та середнiх природних катастроф, внаслiдок яких загинули тисячi людей.
За останнi десять рокiв економiчнi втрати вiд природних лих склали 535 млрд доларiв.
Доки вулканiчнi сили дрiмають у пiдземних глибинах, ми забуваємо про їх руйнiвну енергiю. Поряд iз землетрусами, вони є однiєю з найпотужнiших сил на планетi [4].
У залежностi вiд джерела, найсильнiший землетрус з часiв створення шкали Рiхтера вiдбувся або у березнi 1964 р. в затоцi Принца Вiльяма на Алясцi ( з магнiтудою 9,2 за шкалою Рiхтера), абоу 1960 роцi в Тихому океанi бiля узбережжя Чилi. Щоб там не було, обидва землетруси виявилися надзвичайно руйнiвними. Пiдземнi поштовхи 1960 року не лише нанесли значних збиткiв всьому узбережжю Пiвденної Америки, а й спричинили велетенське цунамi, яке близько 10 000 км пройшло Тихим океаном, доки не досягло м. Хiло на Гавайських островах, де зруйнувало бiля 500 будiвель i стало причиною загибелi близько 60 людей [4].
Десятки тисяч людей загинули пiд час землетрусу силою 6,6 бали у груднi 2004 р. у мiстi-оазисi Бам на пiвденному сходi Ірану.
Ще до початку сучасної катастрофи в Японiї (землетрус, що розпочався 11 березня 2011р., силою близько 9 балiв тривав 4 днi; вiн спричинив грандiозне цунамi та вибухи чотирьох реакторiв на АЕС, забрав бiльше 6000 життiв) спецiалiсти Лондонського унiверситетського коледжу попереджали, що Токiо – це мiсто «смертi». Столиця Японiї розташована на межi зiткнення трьох тектонiчних плит, до того ж, у країнi, добре вiдомiй своєю сейсмiчною нестабiльнiстю[8].
Катастрофiчне цунамi, що зародилося в Індiйському океанi бiля узбережжя острова Суматра на католицьке рiздво 26 грудня 2004 року, - одне iз найбiльш руйнiвних стихiйних лих в iсторiї. Його причиною був пiдводний землетрус з магнiтудою близько 9,1 бала. Жертвами цунамi стали як мiнiмум 231 тис. чоловiк.
мегацунамi знайдений i вивчений нiмецькими вченими пiд м. Тюбiнген. Його товщина найбiльша з вiдомих - 30 см. (на думку дослiдникiв, спершу вона сягала 1 м.). Вважається, що це мегацунамi було найбiльшим за всю iсторiю планети Земля [5].
Причина - обвал 30 млн м³ гiрських порiд у води бухти з висоти приблизно 900 м. Найбiльша висота гребеня хвилi була близько 520 м - максимальна для цунамi в iсторичнi часи. Швидкiсть хвилi — 160 км/год. На аерофотознiмку було видно свiтлi областi на березi, де ґрунт iз деревами було змито повнiстю, до скелi.
В Українi 1992 р. осiння повiнь на рiчцi Уж завдала величезних матерiальних збиткiв. Через сильнi дощi рiвень води в рiчцi пiднявся на 3—5 м, на значнiй площi було затоплено сiльгоспугiддя, господарськi об'єкти, деякi села, частково — мiста Мукачеве, Сваляву та Ужгород, розмито кiлька автодорiг, порушено енергопостачання багатьох сiл. У вереснi вiд сильних дощiв почалася повiнь у Тернопiльськiй областi, внаслiдок якої загинуло 6 чоловiк, завдано збиткiв об'єктам енергетики, зв'язку, сiльському господарству.
У цьому ж роцi снiгопади й сильнi заметiлi в Криму пошкодили близько 3 тис. житлових будинкiв i 150 виробничих примiщень. Ураганнi вiтри, швидкiсть яких досягала 25—34 м/с (мiсцями — 38—40 м/с), завдали величезних збиткiв господарству.
Тодi ж бiля пiвденних берегiв Криму лютували сильнi шторми: 15 листопада вони зруйнували в Ялтi пiрс вантажного порту, портовi споруди. В море витекло паливо з кiлькох цистерн, затонуло 8 невеликих суден, зазнали пошкоджень i великi судна. З будинкiв зривало покрiвлi. Збитки становили близько 10 млрд. крб. Були й людськi жертви [11].
— руйнiвна повiнь, яка забрала декiлька десяткiв людських життiв i завдала колосальних економiчних збиткiв. Подiбних катастроф тут не траплялося 200 рокiв. Для вiдновлення екосистем, а також нормальних умов проживання людей потрiбно багато десятилiть. За попереднiми пiдрахунками, загальнi збитки перевищують 120 млрд. гривень (зруйновано бiльш як 2 тис. будинкiв, близько 2 тис. — пiдтоплено, майже з 6 тис. будинкiв вiдселено жителiв, пошкоджено багато десяткiв кiлометрiв дорiг, лiнiй каналiзацiї, водо- та енергопостачання, затоплено тисячi гектарiв сiльськогосподарських угiдь).
Найбiльш значне вiдоме просування льодовика сталося на Пiвнiчно-схiднiй Землi (Шпiцберген), коли мiж 1936 i 1938 рр. частина схилу Пiвденного крижаного поля сповзла на 20 км. в море, утворивши сильно розбите трiщинами льодовикове пасмо шириною 30 км., площею 400–500 км2, яке отримало назву «Бразвельбре» (швидко зростаючий льодовик).
Катастрофiчнi селевi потоки характернi для бiльшостi гiрських районiв свiту, освоєних людиною. Пiвдень Росiї вiдзначається високим рiвнем селевої активностi. На початку ХХІ столiття тут трапилося декiлька селевих катастроф, якi спричинили значнi руйнування i стали причиною смертi десяткiв людей.
РОЗДІЛ 5. Мiжнароднi органiзацiї та програми з дослiдження та лiквiдацiї природних катастроф
зменшуючи наслiдки. Особливо важлива ця проблема для держав альпiйського складчастого поясу, де в даний час iнтенсивно проявляються тектонiчнi рухи, викликаючи землетруси i активний вулканiзм.
За даними клiматолога Джона Твiгга, автора дослiдження «Шляхи Зменшення Збиткiв Катастроф», починаючи з 1970 року природнi катастрофи щорiчно забирають, в середньому, 80 тис. життiв. За оцiнками Чикагського Унiверситету, стихiйнi лиха останнiх десятилiть 20 столiття торкнулися приблизно 2 млрд. чоловiк - третини всього людства. Тому, на мою думку надзвичайно актуальним є питання про пiдтримку вже iснуючих та створення нових програм з дослiдження та лiквiдацiї природних катастроф.
Питаннями екологiчного спiвробiтництва, дослiдження та лiквiдацiї природних катастроф займається ряд мiжнародних органiзацiй. Мiжнародне екологiчне спiвробiтництво розпочалось в 50—60-х роках. Воно включає в себе не лише розробку проектiв стосовно охорони навколишнього середовища, а й спiвпрацю держав у сферi прогнозування, дослiдження, лiквiдацiї стихiйних катастроф. Протягом останнiх 40 рокiв пiд егiдою ООН було створено десятки органiв, центрiв i програм, якi працюють у цьому напрямку: 1970 p.— Мiжнародна програма МАВ («Людина i бiосфера»), яка вбирає близько 15 наукових проектiв дослiджень для ЗО країн: 1972—ЮНЕП (Програма мiжнародного спiвробiтництва з проблем природного середовища), ВОЗ (Всесвiтня органiзацiя охорони здоров'я), МКОСР (Мiжнародна комiсiя з охорони довкiлля i розвитку), ЕФОС (Глобальний фонд навколишнього середовища, з 1990 p.); АМО (Всесвiтня метеорологiчна органiзацiя) та iн.
За останнi 20 рокiв проведено кiлька дуже важливих мiжнародних конференцiй, присвячених проблемi охорони довкiлля та лiквiдацiї наслiдкiв природних катастроф (у Стокгольмi, Тбiлiсi, Москвi).
Мiжнародна конференцiя «Селевi потоки: катастрофи, ризик, прогноз, захист» вiдбулася у П'ятигорську 6 вересня 2008 року. Органiзаторами були Селева асоцiацiя, iнститут «Севкавгипроводхоз», Високогiрний геофiзичний iнститут, географiчний факультет МГУ iм. В. Н. Ломоносова та Далекосхiдний геологiчний iнститут.
На конференцiї зустрiлися провiднi свiтовi експерти, якi спецiалiзуються на селевих потоках з країн колишнього СРСР, Схiдної Азiї, Захiдної Європи, Пiвнiчної та Пiвденної Америки. Вченi обговорили такi питання, як наслiдки селевих катастроф, оцiнка ризику, вплив змiни клiмату на селеву активнiсть, методи вивчення й моделювання селей, загроза прориву льодовикових озер, гляцiальнi катастрофи, захист вiд селевих потокiв.
Вiдбулася дискусiя про створення нових нормативних документiв з вивчення селей.
Пiдготовка до цiєї конференцiї тривала протягом трьох рокiв [4].
Україна, будучи учасником мiжурядових угод "Про взаємодiю в галузi попередження i лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй природного i техногенного характеру вiд 22. 01. 93" i "Про спiвробiтництво i взаємодiю в галузi вивчення землетрусiв i прогнозування сейсмiчної небезпеки вiд 24. 09. 93", у 1998 роцi значно активiзувала свою роботу в Мiждержавнiй радi з надзвичайних ситуацiй природного i техногенного характеру (МДР з НС) щодо консолiдацiї зусиль держав - учасниць СНД у галузi попередження i лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй.
У липнi 1998 року МНС України органiзувало i провело в м. Одесi 11-е засiдання МДР з НС, вперше в СНД зустрiч мiнiстрiв i керiвникiв спецiально уповноважених органiв виконавчої влади країн Спiвдружностi, що вирiшують завдання запобiгання i лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй.
На зустрiчi були обговоренi концептуальнi питання розвитку спiвробiтництва в галузi попередження i лiквiдацiї надзвичайних ситуацiй держав-учасниць СНД i прийнятi вiдповiднi рiшення, служать подальшому удосконаленню Мiждержавної системи НС СНД. На зустрiчi мiнiстрiв Україна однiєю з перших пiдтримала необхiднiсть i доцiльнiсть створення в рамках Мiждержавної системи НС Агентства з монiторингу i прогнозування надзвичайних ситуацiй.
У листопадi 1998 року Рада глав урядiв СНД затвердила двi програми, розробленi МДР з НС: Мiждержавна цiльова програма розвитку Корпусу сил СНД для лiквiдацiї наслiдкiв надзвичайних ситуацiй природного i техногенного характеру на перiод до 2010 року i Мiждержавна науково-технiчна програма створення сейсмологiчного монiторингу територiй держав учасниць СНД [7].
Наша країна заявила про пiдтримку Концепцiї ООН про сталий людський розвиток. Одним з ключових завдань державної полiтики України на найближчу перспективу, визначених в Посланнi Президента до Верховної Ради "Україна: поступ у XXI столiття. Стратегiя економiчного та полiтичного розвитку на 2000-2004 роки", в Указi Президента вiд 09. 02. 2001 р. №80/2001 "Про заходи щодо пiдвищення рiвня захисту населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру", у Програмi дiяльностi Кабiнету Мiнiстрiв "Реформи заради добробуту", є зниження рiвня техногенно-екологiчних ризикiв та захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй. Законодавчою базою для реалiзацiї цих завдань є низка нових законiв, що стосуються захисту населення вiд надзвичайних ситуацiй природного i техногенного характеру, прийнятих Верховною Радою, в тому числi проект Закону "Про Концепцiю сталого розвитку в Українi" [6].
У разi стихiйного лиха оперативнi установи ООН докладають чималих зусиль для надання допомоги потерпiлому населенню. Двi структури ООН несуть основну вiдповiдальнiсть за цi дiї: Управлiння по координацiї гуманiтарної дiяльностi i Програма Розвитку ООН. Така допомога включає продовольчу допомогу, що надається через Всесвiтню продовольчу програму; дах i захист, забезпечуванi Управлiнням Верховного комiсара Органiзацiї Об'єднаних Нацiй у справах бiженцiв; надзвичайну допомогу матерям i дiтям, що надається Дитячим фондом Органiзацiї Об'єднаних Нацiй, i т. д. Практично вся гуманiтарна допомога ООН фiнансується за рахунок добровiльних внескiв: за перiод з 2001 по 2004 рiк ООН вдалося зiбрати на цi цiлi близько $1. 4 млрд., що дозволило надати допомоги 44 млн. чоловiк[10].
Показово, що нинi держави i народи свiту прагнуть надавати негайнi допомоги потерпiлим вiд природних катаклiзмiв незалежно вiд того, де вони вiдбулися. У 1995 роцi США надали масштабнi продовольчi допомоги Пiвнiчнiй Кореї, в якiй почався голод, не дивлячись на те, що вiдносини мiж двома країнами були вельми напруженими. Показовий приклад повеней 2002 року в Європi. Тодi безпрецедентнi опади привели до того, що з берегiв вийшли такi рiчки, як Дунай i Ельба. Вiд повеней серйозно постраждали Чехiя, Нiмеччина, Польща, Угорщина, Словаччина, Австрiя. В цiлому загинуло бiльше 100 чоловiк, сотнi тисяч були вимушенi покинути свої будинки, економiчний збиток досяг $15 млрд. євро. Цiкаво, що допомогу потерпiлим надавали навiть жителi "бiдних" країн - уряд Шрi - Ланки з цiєю ж метою передав постраждалим 2 тонни добiрного чаю.
Глобальний розвиток людської цивiлiзацiї, крiм позитивних надбань, породив чисельнi загрози життєво важливим iнтересам людини i громадянина, суспiльства i держави. Значне мiсце серед цих загроз займають небезпеки природної сфери. Багато з них в тiй чи iншiй мiрi притаманнi й Українi [3].
РОЗДІЛ 6. Дослiдження проблематики катаклiзмiв
6. 1 Свiтила науки: провiднi українськi та росiйськi вченi
Чимало вiтчизняних та росiйських вчених займаються вивченням та прогнозуванням природних катастроф. Академiк Б. Б. Голiцин винайшов метод, як по сейсмограмi навiть однiєї станцiї дiзнатися, де вiдбувається землетрус. Вiн порiвняв кожний землетрус iз лiхтарем, що загорається на короткий час i освiтлює всерединi Землю. Сейсмiчнi хвилi проходять всерединi земного шару в тих мiсцях, якi недоступнi для спостережень. Все, що вони зустрiчають по дорозi, так чи iнакше їх змiнює.У 1942 роцi Пiтiрiм Сорокiн, росiйський учений, що переїхав в США, опублiкував класичну роботу «Людина i суспiльство в умовах лиха: вплив вiйни, революцiї, голоду, епiдемiї на людську свiдомiсть».
Стародуб Юрiй Петрович
— український математик, геофiзик, дiйсний член Української нафтогазової Академiї. Займається математичним моделюванням хвильових полiв (розробив i апробував матрично-скiнченоелементний метод) для розв’язання задач у галузях: сейсмологiя, сейсморозвiдка, сейсмiчна iнженерiя. Провiв дослiдження напружено-деформованого стану, поширення сейсмiчних хвиль через перетини земної кори в напрямку Карпатських геотраверсiв, пiд Чорнобильською атомною станцiєю, на нафтових родовищах[11].
фахiвець з теоретичних основ i програмних засобiв монiторингу сейсмiчної небезпеки територiї України, методики i технологiї визначення кiлькiсних параметрiв прогнозованих сейсмiчних впливiв для проектування i перевiрки сейсмостiйкостi будинкiв i споруд.
Валерiй Абрамов Займається вивченням i прогнозуванням геологiчних процесiв. У пресс-iнтерв'ю академiк стверджує, що у найближчi роки подiбна ситуацiя спонукає Кавказ та США.
6. 2 Свiтовi вченi, якi дослiджували проблематику природних катастроф
Дослiдженням теорiї катастроф одним з перших займався у 1849 р. англiєць А. д'Орбiньї. У наш час теорiя природних катастроф вiдома як сальтацiонiзм.
Вiдомий Бiолог Ж. Кюв'є (1769 -1832) працював у цьому напрямi з метою доведення iстинностi креацiонiзму. На його думку, iдоспокiйний розвиток життя на Землi багато разiв переривався революцiйними швидкими змiнами катастрофiчного характеру, внаслiдок яких кардинально змiнювався склад тварин i рослин, що населяли Землю. Кюв'є зазначав, що такими катастрофами були всесвiтнi потопи. Про причини потопiв вчений у своїх творах не пише, але з його книг випливає, що вiн мав на увазi затоплення континентiв внаслiдок їх опускання нижче рiвня океану.
Взагалi, лише сто рокiв тому свiтила науки знали про надра Землi не бiльше, нiж звичайнi шахтарi. Лише у 1906 роцi iрландський геолог Р. Олдхем, вивчаючи сейсмограми землетрусiв на Гватемалах, помiтив, що окремi ударнi хвилi проникали глибоко в Землю до певної точки, а потiм вiдбивалися пiд кутом, неначе наштовхувалися на якусь перепону. З цього Олдхем зробив висновок, що Земля має ядро.
Початок ХХІ ст. ознаменувався появою гiпотези, якiй надалi було призначено зiграти ключову роль серед наук про Землю. Ф. Тейлор (1910), а слiдом за ним А. Вегнер (1912) висловили iдею про горизонтальнi перемiщення материкiв на великi вiдстанi (дрейф материкiв), що пiдтвердилася в 1960-х рр. пiсля вiдкриття в океанах глобальної системи серединно-океанiчних хребтiв. Були закартованi аномалiї магнiтного поля океанiчного ложа.
Значний об’єм нової iнформацiї, особливо про будову атмосфери та явища в нiй, був отриманий у результатi дослiджень глобальних геофiзичних процесiв пiд час максимальної сонячної активностi (1957-58).
У 1910р. хорватський сейсмолог А. Мохорович, вивчаючи сейсмограм землетрусу в Загребi, помiтив таку ж особливiсть, але на значно меншiй глибинi. Так вiн виявив межу мiж земною корою i мантiєю («поверхня Мохоровича»). Ттак зародилося туманне уявлення про пошарову структуру Землi.
Лише у 1936 роцi датчанка І. Леман, вивчаючи сейсмограми землетрусу у Новiй Зеландiї, виявила, що ядро Землi складається з двох частин. Зовнiшнє ядро, якщо припустити, що в'язкий стан, може бути джерелом магнетизму.
Приблизно в той же час, коли Леман вивчала сейсмiчнi хвилi i розширювала уявлення про внутрiшню будову Землi, два геолога з Калiфорнiйського технологiчного iнституту винайшли, як порiвняти два один землетрус з iншим. Їх звали Ч. Рiхтер i Б. Гутенберг. Вони розробили шкалу, яка дозволяла вимiрювати магнiтуду пiдземних поштовхiв. Сама шкала дозволяє вимiрювати силу землетрусiв, але не дає змоги прогнозувати їх руйнiвнi наслiдки.
Перше соцiологiчне дослiдження, присвячене темi впливу катастроф на суспiльства, було опублiковане в 1920 роцi (його автором став американський учений Семюель Принс, книга називалася "Катастрофа i Соцiальнi Змiни". З кiнця 1940-х рокiв подiбнi дослiдження стали великомасштабними. У 1963 роцi в США був створений особливий соцiологiчний Центр Дослiджень Катастроф. У 1970 т-i роки аналогiчнi центри з'явилися в багатьох країнах Європи i Азiї.
Том. Однак популярнiсть iдеї Вiтнi та Тома придбали тiльки завдяки декiльком публiкацiям Крiстофера Зiмана в 1970-х [5].
ВИСНОВОК
Стихiйнi лиха — це природнi явища, якi мають надзвичайний характер та призводять до порушення нормальної дiяльностi населення, загибелi людей, руйнування i нищення матерiальних цiнностей. Глобальнi катастрофи охоплюють цiлi континенти, i їх розвиток ставить пiд загрозу iснування усiєї бiосфери. В наш цивiлiзований, технiчно розвинений час людство залишається залежним вiд природних явищ, якi досить часто мають катастрофiчний характер. Виверження вулканiв, землетруси, посухи, селевi потоки, снiговi лавини, повенi спричиняють загибель багатьох тисяч людей, завдають величезних матерiальних збиткiв. Природнi катаклiзми та катастрофи трапляються не лише внаслiдок атмосферних, тектонiчних процесiв, активностi Сонця тощо. Однiєю iз причин їх виникнення є сама людина. Сягнувши надзвичайно високого рiвня пiзнання i розвитку, суспiльство тим самим створило реальну загрозу своєму iснуванню. Сьогоднi йдеться про iнтенсивне якiсне i кiлькiсне знищення природних умов та ресурсiв, необхiдних i достатнiх для iснування живого. За прогнозом учених Римського клубу, при збереженнi наявних тенденцiй у взаємодiї суспiльства i навколишнього середовища, вже через 35—40 рокiв може розпочатися масове вимирання землян.Список використаних джерел
1. Ананьев Г. С. Катастрофические процессы в рельефообразовании: Учебное пособие. М.: Изд-во МГУ, 1998. – 102 стр.
2. Арнольд В. И. Теория катастроф. М.: Наука, 1990;
3. Бурдiян Б. Навколишнє середовище. – К., 1993.4. Вестник Московского университета 4/2009, серия 5
6. Джигерей В. С., Жидецький В. Ц. Безпека життєдiяльностi. – Львiв: Афiша, 1999.
7. GEO. Неопознанный мир – Земля 11/2009. М: «Грунер + Яр Магазинз»
8. Мягков С. М. География природного риска. М.: Изд-во МГУ, 1995. – 224 стр.
9. Обеспечение жизнедеятельности людей в чрезвычайных ситуациях. Выпуск 1: «Чрезвычайные ситуации и их поражающие факторы». СПб. изд. «Образование», 1992.
11. Стародуб Ю. П. Обернена динамiчна задача сейсмiки для вивчення будови земної кори. - Львiв: Свiт, 1998. - 112 c.
| 
