Екологiчна мережа Донецької областi
Вступ
Природно-заповiдна справа в нашiй країнi на нинiшньому етапi свого розвитку задекларована на найвищому рiвнi як сучасний прiоритет довгострокової державної полiтики. Це, безумовно, є свiдченням цивiлiзованого шляху розвитку України, яка своєю полiтикою передбачає докорiнне удосконалення й оптимальне функцiонування природно-заповiдної справи вiдповiдно до нових соцiально-економiчних умов, її iнтеграцiю у Всеєвропейську стратегiю збереження бiотичного та ландшафтного рiзноманiття, синтез в єдину систему як нових поглядiв, так i апробованих вже протягом iсторичного розвитку в Українi принципiв, пiдходiв та показникiв створення та функцiонування природно-заповiдного фонду. Намiри України iнтегруватися в європейський природоохоронний простiр зобов'язують її, насамперед, закрiпити за державним механiзмом управлiння природно-заповiдною справою вирiшальну роль права, збалансованого бюджету, надання прiоритетного значення соцiальному й екологiчному факторам у прийняттi управлiнських рiшень, приведення у вiдповiднiсть до об'єктивних умов розвитку бiльшостi традицiйних понять, принципiв та пiдходiв у формуваннi та iснуваннi природно-заповiдного фонду. Сучасна природно-заповiдна справа має стати комплексною системою узгоджених мiж собою й об'єднаних єдиною метою, методологiєю та iдеологiєю традицiйних i новiтнiх поглядiв, положень i понять, принципiв та механiзмiв їх реалiзацiї, спрямованих на збереження, вiдтворення та збалансоване розумне використання природно-заповiдного фонду.
Водночас дуже важливим є також створення засад для системи прийняття управлiнських рiшень на рiзних щаблях влади через складний i довготривалий процес реформування, переорiєнтування, вдосконалення та визначення стратегiчних напрямiв довгострокового розвитку природно-заповiдної справи, в тому числi дiяльностi заповiдникiв i нацiональних природних паркiв України та iнших територiй i об'єктiв природно-заповiдного фонду з метою своєчасної, поступової i без втрат iнтеграцiї в ринкову систему країни. Така полiтика диктується тим, що вирiшення головних природоохоронних проблем в Українi гальмується певною вiдсталiстю та недосконалiстю як iдеологiї, принципiв та методiв природоохоронної теорiї, так i системи практичних рiшень щодо збереження, вiдтворення та збалансованого використання природно-заповiдного фонду, управлiння у цiй сферi, недостатнiм розвитком геосозологiчних дослiджень, низьким рiвнем фiнансового, матерiально-технiчного та кадрового забезпечення.
Специфiчнiсть та своєрiднiсть розвитку природно-заповiдної справи спонукають до особливої уваги у визначеннi її об'єкта та предмета. Вже стало очевидним, що в об'єктi природно-заповiдної справи простежуються як матерiальнi, так i нематерiальнi аспекти, а предмет має вiдображати основнi структурнi елементи об'єкта i напрями його розвитку. Звiдси, головним матерiальним об'єктом природно-заповiдної справи є природно-заповiдний фонд як своєрiдна природно-територiальна система, яка вiдображає сукупнiсть природних територiй, категорiй рiзних рангiв, що взаємопов'язанi та взаємодоповнюють один одного, а також забезпечують у межах регiону, держави чи мiждержавного простору цiлком стабiльне та довгострокове виконання природоохоронних завдань.
природно-заповiдної справи є: вивчення, видiлення, резервування, проектування та функцiонування територiй та об'єктiв природно-заповiдного фонду, їх мережi й екологiчної мережi.
природно-заповiдної справи вперше в 1994 роцi масштабно були визначенi Програмою перспективного розвитку заповiдної справи в Українi ("Заповiдники"), а саме:
з метою полiпшення умов для збереження природних комплексiв;
• удосконалення класифiкацiї природно-заповiдного фонду шляхом запровадження нових та уточнення статусу iснуючих категорiй;
• забезпечення репрезентативностi природно-заповiдного фонду за флористичною, бiоценотичною, фаунiстичною, геологiчною, ґрунтознавчою, ландшафтною й iншими екологiчними ознаками;
територiями, що особливо охороняються;
•запровадження регулярного наукового аналiзу стану природно-заповiдного фонду, органiчного поєднання завдань розвитку природно-заповiдної справи з системою освiти, екологiчного та патрiотичного виховання;
•пiдвищення ефективностi участi України в мiжнародному спiвробiтництвi у сферi природно-заповiдної справи, створення мiжнародних полiфункцiональних природно-заповiдних територiй;
•удосконалення системи державного управлiння, перш за все, заповiдниками та нацiональними природними парками;
• посилення вiдповiдальностi за порушення режиму природно-заповiдних територiй.
На сучасному етапi розвитку природно-заповiдної справи досi актуальними i трьома найголовнiшими її завданнями залишаються:
• покращання екологiчного стану країни згiдно з конституцiйним правом населення на чисте довкiлля через створення географiчне репрезентативної мережi природно-заповiдних територiй;
• перехiд на збалансоване спiввiдношення земель природно-заповiдного фонду з iншими категорiями земель i визнання його обов'язковою складовою сталого розвитку держави;
• прiоритетнiсть збереження бiотичного та ландшафтного рiзноманiття через формування нацiональної екологiчної мережi України, органiзацiя системи екологiчного монiторингу природоохоронних територiй та управлiння ними, пiдвищення рiвня екологiчної та природоохоронної свiдомостi населення.
1.
Загальнi вiдомостi про область
Населення: 5 млн. 252 тис. осiб (10% населення України). Донецька область – найбiльша область України за чисельнiстю населення. Середня щiльнiсть населення становить 186,9 осiб на 1 кв. км.
Обласний центр: м. Донецьк.
Географiчне положення: розташована на пiвденному сходi України, у степовiй зонi. На пiвднi омивається Азовським морем. Поверхня переважно рiвнинна, розчленована ярами та балками. Водну систему областi становлять рiчки: Сiверський Донець, Казенний Торець, Самара, Вовча, Кальмiус, Грузький Єланчик, Кринка, водосховища: Старокримське, Клебан-Бицьке, Карлiвське, Кураховське, Вiльхiвське; канали: Сiверський Донець-Донбас i Днiпро-Донбас.
Клiмат: помiрно континентальний. Середня температура сiчня –6°C, липня +21°C. Кiлькiсть опадiв за рiк – 524 мм.
Природно-рекреацiйний потенцiал: 70 територiй i об’єктiв природно-заповiдного фонду, зокрема Нацiональний природний парк “Святi Гори”, фiлiї Українського степового заповiдника - Хомутiвський степ i Кам’янi Могили, 30 заказникiв державного i мiсцевого значення, 30 пам’яток природи, 6 заповiдних урочищ, ботанiчний сад у Донецьку, до складу якого входять Луганський заповiдник, Криворiзький та Приазовський вiддiли. М’який клiмат узбережжя Азовського моря, лiкувальнi грязi, джерела мiнеральних, радонових i столових вод належать до рекреацiйних ресурсiв областi, на базi яких створено курорти: Марiуполь, Слов’яногiрськ, Слов’янськ.
Адмiнiстративно-територiальний розподiл: 18 районiв.
Влада: керiвництво Донецької облдержадмiнiстрацiї складається з голови, першого заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань економiки, бюджету i фiнансiв; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань iнформацiйної сфери, релiгiй, нацiональностей, культури, спорту; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань гуманiтарної i соцiальної сфери; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань промисловостi, енергетики, транспорту i зв'язку; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань будiвництва, житлового, комунального та шляхового господарства; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань розвитку територiй i зовнiшньоекономiчних зв'язкiв; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з питань сiльського господарства i продовольства, торгiвлi, громадського харчування, побутового обслуговування населення; заступника голови облдержадмiнiстрацiї з полiтико-правових питань i заступника голови з питань органiзацiї дiяльностi апарату облдержадмiнiстрацiї з органiзацiйної, правової, кадрової i контрольної роботи.
Транспортна мережа: розвинута. Донецька залiзниця забезпечує до 40% загальнодержавних перевезень. Найбiльшi залiзничнi вузли – Ясинувата, Красний Лiман, Дебальцеве, Микитiвка, Іловайськ, Волноваха. Морський порт Марiуполь (потужнiсть переробки вантажiв 12 млн. т) – на узбережжi Азовського моря. Є аеропорти в Донецьку (мiжнародний), Марiуполi, Краматорську. Щiльна мережа автомобiльних дорiг.
наукової та соцiальної iнфраструктури.
На Донеччину припадає бiльше половини видобутку вугiлля, виробництва готового прокату, коксу, чавуну, сталi i практично весь обсяг випуску прокатного обладнання в Українi. У структурi промислового виробництва регiону найбiльшу питому вагу мають чорна металургiя, паливна промисловiсть та електроенергетика. У структурi виробництва товарiв народного споживання частка продовольчих товарiв складає 64%. Загалом у регiонi на самостiйному балансi перебувають 882 промисловi пiдприємства, функцiонує 2095 малих промислових пiдприємств.
", що створює сприятливий iнвестицiйний клiмат у регiонi. Статус територiї прiоритетного розвитку надано 22 мiстам i 5 районам областi, створено двi спецiальнi економiчнi зони "Донецьк" та "Азов" з пiльговими режимами оподаткування.
Історико-культурний потенцiал: загальна кiлькiсть пам’яток iсторiї, археологiї, мiстобудування та архiтектури, монументального мистецтва – 2399.
Туристично-екскурсiйними об’єктами в областi є Державний iсторико-архiтектурний заповiдник у Слав’яногiрську, Святогiрський печерний монастир (ХVІІ – ХVІІІст.), культурно-архiтектурнi споруди в Артемiвську. В областi 5 театрiв, з них 3 – у Донецьку, 6 державних музеїв. Кам'янi могили – музей пiд вiдкритим небом, розташований на висотi 150-200 м над рiвнем моря. Альпи в мiнiатюрi, вiк яких - пiвтора мiльярди рокiв; альпiйськi луги з рiдкiсними рослинами. Музей видатного художника А.І. Куїнджi в Марiуполi. Святогiрськ – один з кращих клiматичних курортiв України.
2. Стан проектування екомережi Донецької областi
На сучасному етапi ПЗФ Донецької областi складається з 114 об‘єктiв, серед яких присутнi наступнi категорiї: природнi заповiдники (1), Нацiональнi природнi парки (1), регiональнi ландшафтнi парки (6), заказники (загальнодержавного значення - 7, мiсцевого значення - 46), пам'ятки (загальнодержавного значення - 10, мiсцевого значення – 28), заповiднi урочища (13), ботанiчнi сади (1), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва (1).
Слiд також звернути увагу на диспропорцiю в розподiлi об‘єктiв i територiй ПЗФ серед адмiнiстративних районiв Донецької областi. Так, найбiльш заповiдними є Слов’янський (33,3%) та Першотравневий (11,2%) райони, а найменш – Мар’їнський (0,01%) та Великоновосiлкiвський (0,04%). Це в першу чергу пов‘язано з тим, що на територiї Слов‘янського району знаходиться нацiональний природний парк "Святi Гори", а на територiї Першотравневого району - бiльша частина регiонального ландшафтного парку "Меотида". В той час, як в Марiїнському та Великоновосiлкiвському районi переважно розташованi заказники та пам‘ятки природи мiсцевого значення.
Вiдомо, що оптимальний показник заповiдностi для Донецької областi складає 5 %. Як вже зазначалось, на сучасному етапi вiн складає 2,99 %. Приближення реального показника заповiдностi до оптимального можливе завдяки створенню нових об‘єктiв ПЗФ та збiльшенню площi iснуючих. Але якщо з 2000 до 2003 рр. новi об‘єкти ПЗФ створювались дуже активно (вiд 100 до 113, в тому числi 5 регiональних ландшафтних парка), то у 2003 роцi нових об‘єктiв взагалi не було створено. Стосовно розширення iснуючих об‘єктiв ПЗФ, слiд зазначити, що зараз ведуться роботи лише по розробцi проекту створення та вiдведення земель для органiзацiї нацiонального природного парку "Меотида".
3. Рiзноманiтнiсть ґрунтового покриву
Донецька область за своїм географiчним розташуванням вiдноситься до Центрального степу.
На головному Дебальцево-Іванiвському вододiлi розташована найвища вiдмiтка кряжу – 369 м. Максимальна амплiтуда висот у цьому районi сягає 200 м. Наявнiсть рiзноманiтних форм рельєфу призвела до створення на них рiзноманiтних видiв ґрунтiв. На льосовидних породах утворились тучнi чорноземи. У заплавах рiчок та балок утворились луговi чорноземи та лугово-болотнi, переважно з засоленими ґрунтами. Усього на картi областi видiлено 60 видiв ґрунтiв. Одним з самих актуальних питань в забезпеченнi рацiонального природокористування в областi є полiпшення використання та охорони земельних ресурсiв
Бiота(вiдгрец. Biote— життя) — поняття, що використовується векологiї,ботанiцi,зоологiїта iнших природничих науках; на теперiшнiй час, втiм, чiткого та загальноприйнятого визначення цього термiна немає. Один iз впроваджувачiв даного поняття,Б. М. Мiркiн, дав йому наступне визначення:
«Бiота — стала сукупнiсть рослин, тварин, грибiв та бактерiй, що об'єднанi спiльною територiєю. На вiдмiну вiд бiоценозу види, що входять до деякої бiоти, можуть i не мати безпосереднiх екологiчних зв'язкiв»
Бiота (вiд греч. biotа - життя), сукупнiсть рослин i тварин, об'єднаних загальною областю розповсюдження, що iсторично склалася. На вiдмiну вiд бiоценоза, види, що входять в склад бiоти, можуть i не мати екологiчних зв'язкiв (наприклад, кенгуру i дововидоводихаюча риба цератодус, що входять до складу австралiйської фауни). Проте у багатьох випадках одна i та ж сукупнiсть органiзмiв може розглядатися i як бiота (з позицiй бiогеографiї) i як бiоценоз (з позицiй екологiї).
Бiота — один з мобiльних компонентiв геосистеми, здатний трансформувати iншi її компоненти за допомогою перетворення потокiв речовини i енергiї. Бiота порiвняно швидко реагує на змiннi умови середовища, змiнюється пiд впливом зовнiшнiх i внутрiшнiх чинникiв, управляє своїм функцiонуванням i динамiкою за допомогою стимуляцiї i iнгибiрованiя процесiв i в цiлому виконує антiентропiйную функцiю
5.
Види бiоти областi занесенi до Червоної книги
Серед раритетних видiв рослин Донецької областi, 90 видiв занесено до Червоної книги України, i ще 28 видiв запропонованi для включення до її нового видання, 29 видiв занесено до Свiтового червоного списку, 35 видiв – до Європейського червоного списку, 6 видiв охороняються Бернською конвенцiєю, а 265 охороняються на регiональному рiвнi. 209 видiв з раритетної фракцiї флори (55,2 % вiд їх загальної кiлькостi i 11,4 % флори Донецької областi) вiдомi у регiонi лише з 1-3 мiсцезнаходжень.
Загалом близько 90,7 % видiв рослин регiону зустрiчаються на територiях i об’єктах природно-заповiдного фонду. У тому числi 86 видiв, що занесенi до Червоної книги України, 28 видiв з Свiтового Червоного списку, 29 видiв – Європейського Червоного списку. У колекцiях Донецького ботанiчного саду НАН України вирощується бiльш нiж 150 видiв, що належать до раритетної фракцiї флори пiвденного сходу України.
З метою збереження рослинних ресурсiв, враховуючи рекомендацiї Донецького ботанiчного саду НАН України, рiшенням обласною ради вiд 23. 03. 2007 № 5/8-185 “Про внесення змiн в рiшення обласної ради вiд 29. 02. 2000 № 23/11-225” затверджений Перелiк видiв рослин, якi не занесенi до Червоної книги України, але є рiдкiсними чи такими, що перебувають пiд загрозою зникнення на територiї областi.
Водночас до групи ймовiрно зниклих з флори областi вiдносяться 23 автохтонних видiв судинних рослин. Це наступнi види: кукiль звичайний, астрагал понтiйський, блисмус стиснений, виринниця короткоплода, осока дворядна, волошка верболиста, зимолюбка зонтична, черевички зозулинi, згубниця бульбиста, козлятник лiкарський, герань голубина, мачок жовтий, стародуб жорстковолосистий, лiкоподiєла заплавна, плаун булавовидний, шандра звичайна, ортилiя однобока, вороняче око звичайне, гiрчак альпiйський, грушанка зеленоцвiта, жовтець багатокореневий, шипшина бедринцелиста, кендир сарматський. Цi види не вiдмiчалися на територiї Донецької областi бiльш, нiж 70 рокiв.
134 види тварин, якi перебувають на територiї областi занесено до Червоної книги України, в тому числi за класами: комах - 58 видiв, птахiв - 44, ссавцiв - 15, риб та круглоротих - 7, плазунiв - 4, ракоподiбних - 3, черв’якiв - 2, павукоподiбних - 1 вид. Понад 140 видiв тварин є рiдкiсними для регiону.
25 видiв фауни занесенi до додаткiв Конвенцiї про мiжнародну торгiвлю видами дикої фауни i флори, що перебувають пiд загрозою зникнення (СITES); 60 видiв фауни занесенi до додаткiв Конвенцiї про охорону дикої флори i фауни i природних середовищ iснування в Європi (Бернської конвенцiї); 41 вид занесений до додаткiв Конвенцiї про збереження мiгруючих видiв диких тварин (Боннської конвенцiї, CMS); 17 видiв охороняються вiдповiдно до Угоди про збереження афро-євразiйських мiгруючих водно-болотних птахiв (АЕWA); 5 видiв охороняються вiдповiдно до Угоди про збереження кажанiв в Європi (EUROBATS).
Серед занесених до Червоної книги тварин у Донецькiй областi вiдтворенi такi види: ейзенiя гордєєва, п`явка медична, мухоловка звичайна, красуня дiва, дозорець-iмператор, кордулегастер кiльчастий, дибка степова, коник-товстун степовий, жужелиця угорська, красотiл пахучий, стафiлiн волохатий, скарабей священний, цератофiй багаторогий, жук-самiтник, жук-олень, вусач мускусний, вусач-червонокрил Келлера, вусач земляний хрестоносець, лiскус катрановий, махаон, подалiрiй, мнемозина, ванесса чорно-руда, сатир залiзний, клiмена, синявець мелеагр, синявець римнус, бражник Мертва голова, бражник дубовий, бражник скабiозовий, бражник кроатський, бражник олеандровий, бражник Прозерпiна, сатурнiя мала, стрiчкарка блакитна, стрiчкарка орденська малинова, саптурниця срiбна, совка сокиркова, пiстрянка весела, ведмедиця Гера, ведмедиця-хазяйка, ведмедиця червоно крапкова, орусус паразитичний, агре Беккера, стериктифора шипшинова, сколiя-гiгант, сколiя степова, стизоїд тризубий, мелiтурга булавоуса, рофiтоїдес сiрий, ксилокопа звичайна, джмiль моховий, джмiль пахучий, джмiль глинистий, джмiль пластинчастозубий, джмiль яскравий, джмiль лезус, джмiль мiнливий, ктир гiгантський, ктир шершнеподiбний, мiнога українська, шип, стерлядь, бiлуга чорноморська, вирезуб, шемая дунайська, ялець Данилевського , полоз жовточеревий, копиця, полоз чоторисмугий, мiдянка, гадюка степова схiдна, пелiкан рожевий, чапля жовта, коровайка, лелека чорний, казарка червоно вола, огар, чернь бiлоока, гоголь, крохаль довгоносий, скопа, лунь польовий, лунь степовий, яструб-тювик, канюк степовий, змiєїд, орел-карлик, пiдорлик великий, пiдорлик малий, могильник, беркут, орлан-бiлохвiст, балабан, боривiтер степовий, журавель сiрий, журавель степовий, дрохва, лежень, зуйок морський, ходуличник, кулик,-сорока, поручайник, кроншнеп середнiй, кроншнеп великий, дерихвiст лучний, дерихвiст степовий, реготун чорноголовий, пугач, сорокопуд сiрий, шпак рожевий, вiвсянка чорноголова, їжак вухатий, хохуля звичайна, пiдковонiс малий, нiчниця ставкова, вечiрниця мала, вечiрниця велетенська, нетопир середземноморський, мишiвка степова, тушканчик великий, азовка, горностай, тхiр степовий, норка європейська, перев`язка звичайна, борсук, видра рiчкова.
Головна причина зникнення видiв – порушення антропогенного характеру їх природних мiсцезростань, у тому числi й забруднення ґрунту, води та повiтря.
6.
Оцiнка окремих об’єктiв природно заповiдного фонду за екологiчними та соцiальними критерiями
На сьогоднi в областi iснує 114 територiй i об'єктiв природно-заповiдного фонду, у тому числi фiлiали Українського степового заповiдника — Хомутiвський Степ i Кам'янi Могили (частина), 6 заказникiв (Бердянський заказник, Бiлосарайська Коса, Великоанадольський заказник, Гори Артема, Роздольненський заказник), 10 пам'яток природи (балка Гiрка, урочище Грабове, Дружкiвськi скам'янiлi дерева, Клебань-Бицьке оголення, Кравецька балка, Маяцька дача, Новоєкатерининське оголення, озера Рiпне i Слiпне, Стильське оголення); Донецький ботанiчний сад, мiсцевого значення 25 заказникiв, 20 пам'яток природи, парк Маяцького лiсництва – пам’ятка садово-паркового мистецтва, 6 заповiдних урочищ.
Хомуто́вський степ
— вiддiл Українського державного степового заповiдника АН УРСР розташований на кордонi з Ростовською областю Росiї за 20 км вiд узбережжя Азовского моря. Площа — 1 030,4 га. Назва степу походить вiд козаказа прiзвищем Хомутов.
Територiя заповiдника є дiлянкою хвилястої Приазовської рiвнини, що поступово знижується до подiлу рiчки Грузький Єланчик, на лiвому березi якої протягнулися заповiднi землi. Мiсцевiсть перерiзують розгалуженi балки Клiмушевська, Брандтова, Красна.
рослин: воронець, катран татарський, тюльпан Шренка, калофака волзька та iншi. На вапнякових вiдслоненнях ростуть ендемiки: дрiт скитський, льон Черняєва й iншi. Всього в заповiднику налiчується близько 550 видiв рослин, серед яких 50 рiдкiсних.
У Хомутовському степу гнiздяться хохiтва, дрохва, орел степовий, сiра курiпка, є степова гадюка та iншi. Реаклiматизований бабак, винищений у 20 столiттi.
Нацiональний природний парк «Святi Гори»
— нацiональний природний парк, розташований в пiвнiчнiй частинi Донецької областi України, в Слов'янському (11 957 га), Краснолиманському (27 665 га) i Артемiвському районах. Створений 13 лютого1997 року Указом Президента України № 135/97. Парк в основному протягнувся уздовж лiвого берега рiчки Сiверський Донець з великими виступами на правому березi. У 2008 роцi крейдянi гори на територiї нацiонального природного парку «Святi гори» потрапили в Top-100 всеукраїнського конкурсу «Сiм природних чудес України». Загальна площа парку — 40589 га, з них у власностi парку знаходиться 11 878 га.
Флора: загальна кiлькiсть видiв рослин, що зростають на територiї парку — 943, з них 48 занесенi в Червону книгу України. Охороняється рослиннiсть долини рiчки Сiверський Донець: релiктовi бори сосни крейдової, релiктовi та ендемiчнi рослиннi угрупування на вiдшаровуваннях крейди, байрачнi лiси, степи, лугова i болотяна рослиннiсть заплав. Флора налiчує 20 ендемiчних видiв.
Фауна: на територiї парку живуть 256 видiв тварин, з них 50 занесенi в Червону книгу України. Фауна налiчує 43 види ссавцiв, 194 — птахiв, 10 — плазунiв, 9 — земноводних, 40 — риб.
На територiї парку знаходиться 129 об'єктiв археологiї (вiд палеолiту до середньовiччя), 73 пам'ятники iсторiї. У 1980 роцi на нинiшнiй територiї парку був заснований державний iсторико-культурний заповiдник. Основу комплексу пам'ятникiв заповiдника складає — Свято-Успенська Святогiрська Лавра (заснована в XIII — XVI столiттях, статус лаври отримала в 2005 роцi), розташована на скелястому правом березi Сiверського Донця. До комплексу iсторичних пам'ятникiв також вiдноситься монументальна скульптура роботи І. П. Кавалерiдзе. Поряд з пам'ятником знаходиться Меморiал Великої вiтчизняної вiйни.
На територiї парку побудованi шосейнi i залiзничнi дороги, розташований ряд населених пунктiв (у тому числi — мiсто Святогiрськ). C пiвдня до територiї парку примикає мiсто Слов'янськ.
- ботанiчний пам'ятник природи загальнодержавного значення «Маяцька дача»
- лiсовий заповiдник мiсцевого значення «Урочище Сосна»
- лiсовий заповiдник мiсцевого значення «Заплава-1»
- пам'ятник природи «Дуб»
- орнiтологiчний заповiдник мiсцевого значення «Болото Мартиненково»
- загальнозоологiчний заповiдник мiсцевого значення «Чорний Жеребець»
- ботанiчний заповiдник мiсцевого значення «Конвалiя»
- ландшафтний заповiдник мiсцевого значення «Пiдпiсочне»
- ландшафтний заповiдник мiсцевого значення «Чернецьке»
- гiдрологiчний пам'ятник природи мiсцевого значення «Озеро Чернецьке»
- «Сосновi насадження»
«Клебан-Бик»
— регiональний ландшафтний парк на територiї Костянтинiвського району Донецької областi, розташувався на обох берегах рiки Кривий Торець i Клебан-Бикського водоймища.
Загальна площа регiонального ландшафтного парку 1974 га. Особливу цiннiсть на територiї парку має Клебан-Бицьке водосховище з прилеглими земельними дiлянками.
природними комплексами i об'єктами, але й особливими рекреацiйними умовами, що визначаються рiзноманiтними мальовничими ландшафтами, придатнiстю для рiзних видiв вiдпочинку, доступнiстю для мешканцiв великих населених пунктiв.
суцiльними грядами. Особливий iнтерес має пам'ятка загальнодержавного значення "Клебан - Бикське вiдслонення", площа якої 60 га. Його головна визначна пам'ятка — вихiд на денну поверхню дуже давнiх гiрських порiд, що утворилися в прибережних дiлянках старовинного Пермського моря. У кам'яновугiльний перiод (понад 300 млн рокiв тому) це було неглибоке море, на днi якого мешкали численнi безхребетнi. До наших часiв тут збереглися слiди незвичайної рослинностi. Скам'янiлi рештки рослин, коралiв, молюскiв можна знайти на лiвому крутоярому березi водоймища.
Рослинний свiт представлений байрачними лiсами, де збереглася кам'янистолюбива засухостiйка флора, а також дiлянки цiлинних типчаково-ковилових петрофiльних степiв. Чагарники представленi караганою, шипшиною, таволгою, кизильником чорноплiдним. У байрачних лiсах домiнують дуб звичайний, ясен високий, до них примiшуються в'яз голий, клен польовий та ясенелистий, липа серцевидна.
Багатий також i тваринний свiт: бiля водоймища, на його берегах живуть черепахи, ящiрки, жаби, свiт птахiв налiчує близько 100 видiв, у водоймищах водиться майже 20 видiв риб.
Регiональний ландшафтний парк "Зуївський"
Це лiсове урочище "Липове", балка бiля с. Ведмеже, Зуйгора, долини рiчокКринкатаОльхова, вiдслонення скельних гiрських порiд, степовi дiлянки i лiсовi масивиМакiївського лiсництва. Загальна площа регiонального ландшафтного парку становить 1214,2 га.
бедринця крейдяного, перлiвки трансiльванської. Пiд скелями ростуть три рiдкiсних види папоротей. По Липовiй балцi та схилах Зуй-гори поширенi дубовi лiси, серед яких є рiдкiснi формацiї, що пiдлягають охоронi. Всього у межах РЛП виявлено 509 видiв рослин, у тому числi багато ендемiчних та релiктових. Тому 36 видiв з них пiдлягають особливiй охоронi. Це дуже цiнний куточок Донеччини щодо рослинного свiту iландшафтув цiлому.
Територiя ландшафтного парку має значнийрекреацiйний потенцiал. І це насамперед пов'язано з районом селища Зуївка, де унiкально поєдналися геологiчнi, геоморфологiчнi, гiдрографiчнi та бiологiчнi особливостi, якi у всi часи привертали до себе увагу любителiв природи, туризму та альпiнiзму.
"Зуївський" вiдкриває можливостi органiзованого вiдпочинку, спортивно-оздоровчих та рекреацiйних заходiв та дозволяє забезпечити збереження та рацiональне використання природних об'єктiв.
— с. Григорiвка — с. Кринички.
Донецький кряжяккупол, пiднiмається над мiсцевiстю i вiдiграє величезну природну, рекреацiйну й економiчну роль. Зокрема на височинi виникають i стiкають з неї у басейни Днiпра, Дону й Азовського моря рiчки, тут формується особливий (бiльш прохолодний i вологий) клiмат. Все це дає пiдставу виокремлювати у степовому Донбасi особливу iнтразональну природну категорiю, так званий "Донецький лiсостеп", розташований у Шахтарському i Амвросiївському районах.
Сьогоднi загальна площа парку складає 3952,2 га. Парк створений на землях Амвросiївського держлiсгоспу i сiльгосппiдприємств. Територiя являє собою типову дiлянку рiзнотравно-типчаково-ковильного степу з байрачними масивами в гирлах балок та штучними насадженнями лiсових культур. До складу парку входять степовi дiлянки та штучнi масиви, якi являють особливу наукову та природоохоронну цiннiсть. Тут збереглися дiлянки цiлинних та рiзнотравно-типчаково-ковилових степiв з байрачними лiсовими масивами у гирлах балок та штучними насадженнями лiсових культур у степах. Флористичний список включає понад 260 видiв рослин, з яких 46 — ендемiчних i 10 — занесених доЧервоної книги України. Фауна включає понад 150 видiв комах i 200 видiв наземних хребетних, з яких 15 занесенi до Червоної книги України. Ця територiя є мiсцем зростання рiдкiсних видiв рослин i тварин, в тому числi занесених до Червону книги України, а мальовничiландшафтиi сприятливi умови для занять спортивною риболовлею i полюванням надають територiї регiонального ландшафтного парку значну рекреацiйну цiннiсть.
А з висоти оглядового майданчика вiдкривається неповторний пейзажДонецького кряжа зi степовими дiлянками, байрачними лiсами, сiльгоспугiддями та селами. Істотне зменшення пасовищних навантажень, що вiдбулося за останнi роки, викликало швидкi вiдновлювальнi процеси степового бiорiзноманiття, i тепер степова рослиннiсть даної територiї знаходиться в задовiльному станi.
степових рiчок.
Рiчки та лiсовi масиви дають можливiсть для занять спортивним рибальством та мисливством. Все це надає регiональному ландшафтному парку "Донецький кряж" великої рекреацiйної цiнностi.
7. Природнi територiї та об'єкти, що пiдлягають особливiй охоронi
Природнi територiї та об'єкти, що пiдлягають особливiй охоронi - природнi територiї та об'єкти, що мають особливу екологiчну, наукову, естетичну, рекреацiйну та iншу цiннiсть для людини i суспiльства.
ботанiчнi сади, дендрологiчнi парки, зоологiчнi парки, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва), а також курортнi, лiкувально-оздоровчi, рекреацiйнi, водозахиснi, полезахиснi та iншi типи територiй i об'єктiв, якi, за нацiональним законодавством, пiдлягають особливiй охоронi. Цi територiї та об'єкти в сукупностi призначенi для збереження природної рiзноманiтностi, генофонду видiв тварин i рослин, пiдтримання загального екологiчного балансу i становлять єдину систему.
Правовий режим природних територiй та об'єктiв, що пiдлягають особливiй охоронi регулюється Законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповiдний фонд України», «Про курорти», «Про Червону книгу». Загальним для правового режиму цих територiй i об'єктiв є забезпечення їх цiльового призначення, тому вони повнiстю або частково вилучаються з господарського користування.
У Донецькiй областi до природнi територiї та об'єкти, що пiдлягають особливiй охоронi вiдносяться:114 об‘єктiв, серед яких присутнi наступнi категорiї: природнi заповiдники [1](Кам’янi Могили), Нацiональнi природнi парки [1]( Святi Гори ), регiональнi ландшафтнi парки [6]( Донецький кряж Клебан-Бик Зуївський Краматорський i iн.), заказники [загальнодержавного значення - 7, мiсцевого значення – 46]( Бердянський заказник, Бiлосарайська Коса, Великоанадольський заказник, Гори Артема, Роздольненський заказник i iн.), пам'ятки [загальнодержавного значення - 10, мiсцевого значення – 28]( балка Гiрка, урочище Грабове, Дружкiвськi скам'янiлi дерева, Клебань-Бицьке оголення, Кравецька балка, Маяцька дача, Новоєкатерининське оголення, озера Рiпне i Слiпне, Стильське оголення), заповiднi урочища [13](Мирне поле, Широкий лiс,Балка Зелена,Долгенький лiс,Марiупольське лiсове надання, Брандушка, Кучерiв Яр, Никаноровськiй лiс, Гречкино O 1, Гречкино P 2, Васильевка), ботанiчнi сади [1]( Донецький ботанiчний сад), парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва [1]( парк Маяцького лiсництва).
природний заповiдний бiота екологiчний
Станом на 01. 01. 2009 природно-заповiдний фонд Донецької областi включає 107 об`єктiв, фактичною площею 84882 га, що становить 3,2% територiї областi.
парк „Святi Гори”, Донецький ботанiчний сад, регiональнi ландшафтнi парки (РЛП) „Меотида”, „Клебан-Бик”, „Донецький кряж”, „Краматорський”, „Зуївський” та „Слов`янський курорт”. Рiшенням Донецької обласної ради вiд 14. 09. 2007 № 5/11-323 всi РЛП були переданi до ведення Донецької обласної ради з подальшим їх фiнансуванням за рахунок коштiв обласного бюджету. Фактичне фiнансування утримання РЛП за рахунок коштiв мiсцевих бюджетiв у 2008 роцi склало 8462,3 тис. грн. Штатна чисельнiсть працiвникiв РЛП на 01. 01. 2009 року становить 141 чоловiк.
З метою збереження та вiдтворення типових i унiкальних степових екосистем Українського Лiвобережжя, що мають важливе наукове, природоохоронне та естетичне значення, Указом Президента України вiд 19. 08. 2008 № 723/2008 розширено територiю Українського степового природного заповiдника на 579,6 га за рахунок земель державної власностi на територiї Староласпинської i Мiчуринської сiльських Тельманiвського району. В подальшому на данiй територiї планується створення нового вiддiлення заповiдника "Кальмiуське".
Рiшеннями Донецької обласної ради вiд 25. 01. 2008 № 5/14-420 та вiд 26. 09. 2008 № 5/18-561 розширено територiю регiонального ландшафтного парку "Донецький кряж" за рахунок включення до складу парку земельних дiлянок загальною площею 3511,32 га на територiї Амвросiївського та Шахтарського районiв. Поступове збiльшення площi територiї цього регiонального ландшафтного парку є пiдготовчим етапом на шляху до створення бiосферного заповiдника, передбаченого Загальнодержавною програмою формування нацiональної екологiчної мережi України на 2000-2015 роки. Вiдповiдно до Загальнодержавної програми формування нацiональної екологiчної мережi України на 2000-2015 роки передбачено створення на базi РЛП "Меотида" нацiонального природного парку "Меотида". На пiдставi розробленого та погодженого Донецькою облдержадмiнiстрацiєю та Донецькою обласною радою "Проекту створення НПП "Меотида", Мiнприроди пiдготовлений та узгоджується проект Указу Президента України "Про створення нацiонального природного парку "Козацькi степи" (робоча назва – "Меотида").
На територiї Донецької областi знаходяться водно-болотнi угiддя мiжнародного значення. Територiя водно-болотних угiдь мiжнародного значення «Затока Крива та коса Крива» та «Затока Бiлосарайська та коса Бiлосарайська» входить до складу регiонального ландшафтного парку «Меотида», а їх охорона забезпечується службою охорони цiєї установи природно-заповiдного фонду.
Висновок
Природно-рекреацiйний потенцiал областi: 114 територiй i об’єктiв природно-заповiдного фонду, зокрема Нацiональний природний парк “Святi Гори”, фiлiї Українського степового заповiдника - Хомутiвський степ i Кам’янi Могили, 30 заказникiв державного i мiсцевого значення, 30 пам’яток природи, 6 заповiдних урочищ, ботанiчний сад у Донецьку, до складу якого входять Луганський заповiдник, Криворiзький та Приазовський вiддiли. М’який клiмат узбережжя Азовського моря, лiкувальнi грязi, джерела мiнеральних, радонових i столових вод належать до рекреацiйних ресурсiв областi, на базi яких створено курорти: Марiуполь, Слов’яногiрськ, Слов’янськ.
Стосовно Донецької областi, викликає турботу, той факт, що темпи збiльшення площi природно-заповiдного фонду значно уповiльнились.
Слiд також зазначити, що фiнансування Програми iде бiльшою мiрою за рахунок коштiв мiсцевого фонду охорони навколишнього середовища та iнших джерел. Лише в останнi два роки почали поступати кошти з мiсцевого бюджету. Щодо фiнансування за рахунок коштiв з держбюджету, то воно взагалi вiдсутнє.
1. Географiя України : Пробний пiдруч. Для 8-9 кл. серед. шк. – К: Зодiак-ЕКО, 1997. – 432с.
4. Новосад А. Я. Геология и гидрогеология. – К.: Выща школа, -1988 – 216 с.
5. Основи ґрунтознавства та геологiї: Навчальний посiбник/ Євпак І. В., Наумовська О.І. -К.:Аграрна освiта,2009. -158с.
6. Природоохороннi територiї УРСР/Є. В. Качалоеський, К. М. Ситник, Ю. С. Шемшученко - К: «Урожай», 1983
7. Українськiй Радянськiй Енциклопедичний Словник: В 3-х т./Редкол. А. В. Кудрицький (вiдпр. ред.) та iн. – 2-ге вид. – К.: Голов. Ред.. УРЕ, 1986
8. Попович С. Ю. Природно-заповiдна справа:Навчальний посiбник. - К.: Арiстей, 2007. -480 с.
|
