Реферат/сочинение: "Ландшафтно-екологічна основа міста"

Ландшафтно-екологiчна основа мiста

ЛАНДШАФТНО-ЕКОЛОГІЧНА ОСНОВА МІСТА

Змiст

Ландшафт раннього середньовiччя (Х-ХІП ст.)

Ландшафт середньовiччя (ХІІІ-ХVІ ст.)

Динамiка мiського ландшафту

Функцiональнi мiськi ландшафти

Мiський ландшафт

Наприкiнцi XVIIIст. термiн "ландшафт" стає широко вживаним у географiчних науках, а в XXст. його використовують з рiзним понятiйним забарвленням.

Географiчне розумiння ландшафту (нiм. - Landschaft) за нiмецькими вченими Ґ. Бобеком i Я. Шмiтьзеном (1941):

1. Абiотичний шар обiймає явища неживої природи Землi.

2. Вiтальний, або життєвий, шар обiймає явища живої природи Землi.

3. Інтелектуальний шар, який тiєю чи iншою мiрою (залежно вiд культури) впливає на шари живої та неживої природи.

Там, де рiвень культури народу високий, формуються культурнi ландшафти

Отже, ландшафт розглядається з двох позицiй - фiзгеографiчної i ландшафтно-архiтектурної (

Для фiзгеографа географiчний ландшафт - це однорiдна за умовами розвитку природна система, основна категорiя територiального подiлу географiчної оболонки (що складається iз морфологiчних частин, або елементiв ( мiсцевостей, урочищ, фацiй) i компонентiв ( гiрська порода, ґрунтовий шар, гiдрологiя, клiмат, рослинний i тваринний свiт тощо). Мiж компонентами ландшафту вiдбувається постiйний речовинно-енергетичний обмiн, який i визначає його структуру. Ландшафти пiддаються постiйним i незворотним змiнам, якi зумовленi дiяльнiстю людини.

Для ландшафтного архiтектора ландшафт - об'єкт гармонiйного познання природного i антропогенного начал з метою створення культурного ландшафту, догляду за ним.

Історичнi етапи формування урбанiзованих територiй перетворили природнi форми пiдстилаючої поверхнi, змiнили контури рiчкових басейнiв, серйозно порушили взаємопов'язанi елементи ландшафтiв. Складнi природнi ландшафтнi форми поверхнi переростали в ансамблi архiтектурних споруд з властивими їм штучними формами.

органiчних компонентiв природного ландшафту (рослиннiсть, тваринний свiт, педосфера).

"Афiнської хартiї", француз Ле Корбюзьє її добро. В процесi забудови мiста найбiльше змiнюється ландшафт його територiї. Однак є мiста, де "трапляється" декiлька ландшафтiв. Як свiдчать данi аналiзу, ця рiзноманiтнiсть ландшафтiв з їх розсiченим рельєфом i багатством природних умов була i залишається об'єктом iнтенсивної урбанiзацiї. Цей процес - це загальна закономiрнiсть урбогенної антропогенiзацiї. Особливе значення набуває питання регiональної природно-екологiчної гармонiї, пошук спонтанних зразкiв, форм, якi вже хоч i трансформувалися, але зберiгають природний вигляд, ландшафтiв - плоских, хвилястих, пагорбових, горбистих, гористих, тобто елементiв пiдстилаючої поверхнi разом iз приуроченими де них рослинними угрупованнями, ґрунтами, водними поверхнями. Для дослiджень процесiв, якi вiдбуваються в мiських ландшафтах необхiдно провести глибокий аналiз етапiв розвитку минулої i сучасної цивiлiзацiй, щоби на цiй основi забезпечити гармонiйне поєднання антропогенного i природного начал.

Генезис мiського ландшафту

Вивчення перетворень природного ландшафту у антропогенний на тлi минулих цивiлiзацiй можна звести до таких напрямкiв:

1)

2) встановлення спiввiдношення мiж порушеними i непорушеними компонентами ландшафту та виникаючими в зв'язку з цим диспропорцiями їхнього розвитку;

3)

Природний ландшафт пройшов три стадiї розвитку: первiсну, натуральну i культурну. Кожна iз цих стадiй має внутрiшнi особливостi розвитку. Нинiшнiй ландшафт перебуває в стадiї еволюцiї i оцiнять його тiльки майбутнi поколiння.

Первiснi ландшафти трапляються сьогоднi дуже рiдко. Це невеликi включення в iншi, антропогенiзованi ландшафти, якi вимагають особливої охорони. Вони є наслiдком впливу виключно природних факторiв. Тривалiсть взаємодiї елементiв первiсного ландшафту забезпечила йому високу стiйкiсть i естетичнiсть.

- це перший етап перетворена людиною первiсного ландшафту, характеризується домiнуванням природних елементiв над антропогенними. Первiсний ландшафт на шляху до натурального змiнювався iнтегровано за стадiями розвитку цивiлiзацiї з певною хронологiєю: збиральна, мисливська, скотарська i, нарештi, примiтивна сiльськогосподарська, цивiлiзацiя.

Збиральна цивiлiзацiя розвивалася на великих малозаселених просторах i не вимагала осiлого способу життя. Мисливська цивiлiзацiя, як i збиральна, помiтно не змiнювала ландшафти. В цей перiод з'являються поблизу водоймищ поселення рибалок з їх особливим способом життя i характерним виглядом примiтивної забудови.

Скотарська цивiлiзацiя розвивалась залежно вiд стану первiсного ландшафту - рiвнинного чи гiрського. Поселення скотарiв являли собою анклави серед первiсного ландшафту i мали свої специфiчнi риси: наявнiсть кошар, огорожi.

Примiтивна землеробська цивiлiзацiя вiдрiзняється незначним впливом на лiсовий покрив, який часто спалюють, а на його мiсцi створюють невеликi поселення з декiлькох дворiв, мешканцi яких обробляють поля Появляються першi слiди комунiкацiй - дороги, якi ведуть на поля, та велика дорога, що об'єднувала поселення. Натуральнi ландшафти можна ще зустрiти у вiддалених мiсцевостях Полiсся i Карпат, якi не мають статусу заповiдання i охорони.

Культурний ландшафт людська дiяльнiсть вiдповiдає характеру природного середовища i законам його розвитку. У протилежному випадку утворюються акультурнi ландшафти, якi появляються там, де людина внаслiдок неусвiдомлених дiй або у корисних цiлях порушує природну рiвновагу складних фiтоценозiв, зумовлюючи тим самим тривалi, прогресуючi змiни. Культурнi ландшафти можна розподiлити на сiльськогосподарськi, Така генетична послiдовнiсть характерна для ландшафтiв сучасних великих мiст.

Ландшафт раннього середньовiччя (Х-ХІП ст.)

яких мають вiльне розмiщення i роздiленi мiж собою лiсовою i чагарниковою рослиннiстю. Мiж поселеннями i полями утворилися стежковi розгалуження та мережа зовнiшнiх дорiг.

Феодальний устрiй, а також християнство значно вплинули на формування вузлових населених пунктiв, домiнуючих над мiсцевiстю. Таким чином постають мiста, якi є не лише мiсцем концентрацiї феодальної влади, але й осередком, куди стiкається народ.

Забудова мiст прив'язується до характеру мiсцевостi Коли вона горбиста, то центри мiст формують на горбi, якщо плоска - на штучному насипi.

поселень, а також забудови мiст.

Головними елементами композицiї стають домiнанти у виглядi церкви, що височить над мiсцевiстю, та розташованих на пiдвищеннях сади феодалiв i монастирiв iз ставками й садами.

Ставши центрами влади, мiста розвивають мережу комунiкацiй, влаштовують кордони (як правило, ними стають рiки, гiрськi хребти, болота та iн.).

Ландшафт середньовiччя (ХІІІ-Х VІ ст.)

У Середньовiччi натуральний ландшафт змiнюється з такою швидкiстю, що появляються першi закони про охорону пущ i рiдкiсних тварин ("Руська правда" Я. Мудрого, ухвали Б-Хмельницького, ватаж* Гетьманщини та Малоросiйськi закони). В останнi десятилiття внаслiдок створення фiлiалiв пiдприємств у малих мiстах прослiдковується процес децентралiзованої урбанiзацiї периферiйних територiй. Емiсiї мiської промисловостi та промисловi стоки все бiльше забруднюють навколишнє середовище примiських регiонiв.

Динамiка мiського ландшафту

Аналiзуючи генезис ландшафту мiста, можна зробити такi три головнi висновки:

1. Культурний ландшафт є продуктом господарської дiяльностi людини. На формах ландшафту вiдбиваються рiвень людської цивiлiзацiї, суспiльно-економiчнi вiдносини й естетична думка того чи iншого перiоду суспiльного розвитку.

2. Змiни ландшафту вiдбуваються внаслiдок трьох головних причин, якi можуть дiяти одночасно або окремо:

а) - спонтаннiсть забудови, характерна, наприклад, для iндустрiалiзацiї кiнця минулого i початку нинiшнього столiття, яка й дотепер має стихiйний характер;

б) функцiональнi - естетичнi - вiдповiдає естетичним потребам i нормам, iснуючим в суспiльствi.

3. Послiдовнiсть змiни типiв ландшафтiв може бути i регресивною. Розвиток ландшафту має послiдовний характер: первiсний - натуральний-культурний.

Сучаснi ландшафти регiональних урбанiзованих територiй можна було б згрупувати в окремi типи з характерними контурами. Найбiльшою одиницею вважають систему басейнових елементiв, видiлених за принципом територiально-генетичної однорiдностi. Кожний iз типiв вирiзняється порушенням ареалу, їм вiдповiдають рiзнi форми рельєфу з неоднорiдним субстратом, притаманнi їм внутрiшнi морфологiчнi структури, подiбнi за ступенем розвитку.

бiогенних умов мiсцезростання.

Починаючи з пасовищного перiоду до природних морфологiчних контурiв ландшафту поступово приєднуються штучнi елементи. І все ж основнi риси земної поверхнi повнiстю зберiгаються, зберiгається i основний набiр едифiкаторiв, що регулюють екологiчний режим (дубовi, буковi лiси). Розвиток поселень, головним чином мiст, вносить значнi змiни передусiм у басейнову органiзацiю природного ландшафту.

Формуються типи мiсцевостi iз вираженими сельбищними, промисловими, сiльськогосподарськими та рекреацiйними ландшафтними комплексами. Кожний тип мiсцевостi вiдрiзняється гармонiйною єднiстю, специфiкою сукцесiйної перебудови екологiчних режимiв. Здiйснювалось як горизонтальне, так i вертикальне планування форм, передусiм природнi ґрунтовi горизонти замiняли штучними з порушенням природних режимiв пiдземних i поверхневих вод, зникали рослинний покрив i тваринний свiт.

Кожний iз культурних типiв ландшафтiв характеризується переважанням штучно-природних форм пiдстилаючої поверхнi, де екологiчний режим за ступенем i характером змiн типiзується на У кожному конкретному випадку вiдзначаються антропогеннi та супутнi їм екзогеннi змiни формування кар'єрiв, западин, курганiв, горбiв, насипiв, що не могло не призвести до змiни едафiчних факторiв. У сельбищно-житловому, сельбищно-промисловому, сельбищно-транспортному типах ландшафтiв у зв'язку iз складнiстю контурiв рельєфу в окремих випадках створюються конфлiктнi ситуацiї стосовно характеру використання кожної iз функцiональних територiй. Особливу проблему створюють диспропорцiї забудованих i незабудованих територiй, а точнiше - вегетуючих i мертвих пiдстилаючих поверхонь, що пов'язано з умовами водозабезпечення, клiматичною комфортнiстю, забезпеченням населення зеленими насадженнями.

Видiлення у мiстах типiв урбанiстичних ареалiв є важливим моментом робiт, якi включають створення науково-методичних основ дослiджень процесу трансформацiї ландшафтiв i їх компонентiв.

Сучасна функцiонально-типологiчна органiзацiя ландшафтiв багатьох мiст пов'язана з iнтенсивною забудовою примiських територiй. Створення однотипних житлових масивiв веде до посилення антропогенної контрастностi з природною палiтрою ландшафтiв.

Отже, дослiджуючи генезис компонентiв ландшафту урбанiзованих територiй, пiзнаємо ступiнь динамiки їх розвитку, що особливо важливо при розробцi перспективних мiстобудiвельних планiв.

Вибiр критерiїв оцiнки ступеня несприятливої трансформацiї компонентiв

за 0 балiв береться природний взаємозв'язок мiж компонентами ландшафту, тобто ландшафт непорушений або майже непорушений;

0-1 балiв - має мiсце порушення окремих компонентiв, але примiтивна технiчна озброєнiсть не дала змоги порушити взаємозв'язки;

2-3 бали - техногенний вплив збiльшується покомпонентно;

4-5 балiв - помiтне порушення компонентiв ландшафту, перетворення досягає 25-30% при збереженнi природного самовiдновлення;

6-7 балiв - перетворення становить 50%. Освоюються всi компоненти, порушуються природнi зв'язки мiж ними, окремi компоненти потребують охорони;

10 балiв - компоненти повнiстю втягненi в процес господарського перетворення.

Сучасне завдання оптимiзацiї структури i динамiки лiсових, лучних, болотяних i водних угруповань на урбанiзованих територiях полягає у виявленнi спонтанних режимiв, проведеннi на цiй основi функцiонального зонування з одночасним конструюванням культурфiтоценозiв, якi б вiдповiдали екологiчним i естетичним потребам.

Деревно-чагарниковi композицiї . Створюються угруповання дерев i чагарникiв, якi вiдрiзняються загальним виглядом, видовою рiзноманiтнiстю або ж вiком. У практицi створення пейзажних паркiв розрiзняють угруповання як штучного, так i натурального походження. Видiляють такi елементи: лiс, лiсок, гай, гуща, масив, група, клумба, солiтер, лабiринт.

Лiс - це включений у створений парк багатовидовий деревостан iз листяних, рiдше iз хвойних порiд, високий, з нерегулярним розмiщенням дерев i чагарникiв.

Лiсок - вiдрiзняється вiд лiсу меншою висотою i величиною. Лiски використовували для забезпечення контрасту з вiдкритими ландшафтами або ж для влаштування своєрiдних заслонiв. Створювались з невисоких дерев 3-5 або 8 - 15 м заввишки. Часто лiски рiзної висоти з'єднувались мiж собою.

Гай - Особливою популярнiстю користувались березовi гаї,

Дукт -

Масив - складний елемент усiх пейзажних паркiв. Протяжнiсть масиву перевищує висоту дерев, якi його утворюють. Масив має добре розвинуте верховiття, що пiднiмається iз самого низу.

Група - будувалась таким чином, щоб дiаметр поверхнi, яку вона займала, не перевищував висоти дерева-едифiкатора. Група складалась iз декiлькох дерев або чагарникiв i становила єдине цiле. Розмiщували групи окремо або разом з iншою рослиннiстю, повертаючи її до вiдкритого простору. З метою кращого огляду парку створювали групи однопорiднi або багатопорiднi.

"Копиця" - створюється iз дерев чи iз високих чагарникiв, формується у виглядi невеликого стiжка, на узлiссi якого висаджуються гарноквiтучi дерева i чагарники та квiти.

Клумба - створювалась у мiсцi з оглядом експозицiї, мала круглий або овальний вигляд, як правило, на невеликому насипному пiдкиненнi Високi рослини розмiщувались ближче до середини, а низькi - ближче до узлiсся. Для зовнiшнього облямування пiдбирали дерева i чагарники, якi вiдрiзнялися високою декоративнiстю (цвiтiнням, плодами, формою крони i листя).

Солiтер - окремо стояче дерево або високий чагарник, який вiдрiзняється великою декоративнiстю. Особливо цiнували i цiнують старi дерева, якi являють собою спецiальну експозицiю.

Лабiринт - як i в минулi перiоди, якi вiдрiзняються регулярнiстю паркових композицiй, користується успiхом, але не довго, у другiй половинi XIXст. зникає.

Для створення галявин застосовують рослини, якi формують дернину. Вирiзняють декiлька типiв трав'яного покриву: луки, мурава, газон i руно.

Лука

Мурава -

. Якщо луки або мурава мали крiм декоративного ще й утилiтарне значення (сiно), то газони створювали виключно для декорування пейзажу. Влаштовували шляхом дернування. Часто збагачували квiтами - крокусами, шафраном та iн.

. У першiй половинi XIXст. квiтники разом з деревами i чагарниками були складовою частиною паркових композицiй. У другiй половинi XIXст. розповсюджуються квiтники рiзних типiв - килимовi, арабесковi, iз них створюють квiтковi корзини i вази.

Килимовi квiтники створювали iз низьких рослин, якi можна було пiдстригати. Із килимових квiтiв сьогоднi створюють рабатки, клумби iнколи партери.

, подiбно до килимових квiтникiв, створювали рослини, якi висаджували у виглядi малюнка - квiтка чи гiлочка на тлi газону, як правило, поблизу дорiжок.

Клумби. Принцип побудови був таким самим, як i для клумб iз деревних рослин. Цей елемент озеленення широко використовують i дотепер.

Партери. Квiтучi партери використовували протягом усього XIXст. Вiдрiзнялись регулярнiстю i симетричнiстю, iнколи органiчно зливали з iншими елементами - скульптурою, спорудами.

Середовищнi групи

Воднi простори мали вигляд струмкiв, в ландшафт включали також джерела, потiчки, водоспади.

Стилi i напрямки садово-паркового будiвництва XX ст. Промислова цивiлiзацiя змiнила не лише природний ландшафт, але й саму людину, повернула її обличчям до природи, якої їй почало не вистачати в урбанiзованому мiстi. Тому на зламi столiть з'явилась нова тенденцiя, яка характеризувала перехiд вiд садiв i паркiв до великих зелених комплексiв. Ця концепцiя вiдбивала iдею мiста-саду Гоуарда замiськi лiси, а також створювати систему зелених насаджень.

Польський дослiдник паркiв Г. Цьолек (1978) видiляє у 20 ст. три етапи розвитку садово-паркового будiвництва.

що починається на зламi столiть i продовжується до першої свiтової вiйни, характеризується рiвноцiнним розвитком палацових i мiських публiчних паркiв. У той час починається рух за створення охоронних i заповiдних територiй.

Другий етап, який охоплює перiод мiж першою i другою свiтовими вiйнами, включає обидва напрямки: створюються як палацовi, так i мiськi парки, але домiнує мiське озеленення загального значення. З'являються першi народнi парки (лiсопарки).

Третiй - повоєнний етап характеризується небаченим до цього часу розвитком мiської системи зелених насаджень. Створюються проекти i будуються великi парки культури i вiдпочинку, iдею яких ще на початку столiття розвивав Гоуард.

та девастацiї грунту. В цiй ситуацiї комплексне озеленення охоплює практично всю незабудовану територiю мiста. Прийоми садово-паркового мистецтва виходять за межi традицiйних об'єктiв озеленення сад i паркiв i стають iнструментом формування культурного ландшафту.

Озеленення як галузь мiського народного господарства зосереджується на вирiшеннi трьох головних завдань:

а) охорона i консервацiя iснуючих садiв i паркiв;

б) формування новостворених садово-паркових об'єктiв;

в) рекультивацiя девастованих ландшафтiв. їх вирiшення представлене чотирма напрямками: утилiтарним, природоохоронним, архiтектурно-ландшафтним i

Утилiтарний

Природоохоронний

Архiтектурно-ландшафтний напрямок заснований на iдеї формування мiст-садiв, тобто iдеї створення культурної садово-паркового ландшафту. Його формування сполучене природними властивостями середовища, в якому вiн створюється, а також з дiяльнiстю людини: житлом, роботою, вiдпочинком.

напрямок у серединi XXстолiття став особливо важливим, оскiльки сади i парки минулих столiть перебували уже у стадiї деструкцiї деревного пологу. Використовуються три види консерваторської дiяльностi: а) власне консервацiя; б) реконструкцiя; в) реставрацiя.

Наприкiнцi XIX-у першiй половинi XXст. виникають новi типи садi якi мають новий змiст. Це спецiалiзованi сади, якi задовольняють потреби рiзних груп вiдвiдувачiв - вiд дiтей до дорослих.

Дитячi сади .

Шкiльнi сади. Вiдпочинок дiтей на повiтрi, рухливi iгри, характернi для дитячих садiв, стали основним принципом створення шкiльних садiв. Ранiше їх створювали на тiсних пришкiльних дiлянках У даний перiод їх територiя, згiдно з iснуючими будiвельними нормами i правилами, залежить вiд кiлькостi учнiв i часто займає декiлька секторiв.

Спортивнi парки.

Парки культури i вiдпочинку. на територiї якого гармонiйно поєднується органiзацiя рiзностороннiх, розрахованих на десятки тисяч вiдвiдувачiв форм культурно-просвiтньої роботи, спортивних занять i вiдпочинку в оптимальнiй природнiй обстановцi.

Колективнi сади , Нинiшнє Законодавство України передбачає, що такi сади можуть мати площу до 0,12 га.

Парквеї . Спроба створити паркову дорогу за американським зразком була зроблена у 70-тi роки на автомагiстралi Львiв-Київ, де була спроектована прогулянкова стежка для пiшоходiв i велосипедистiв.

Сад на даху . Блочне будiвництво з плоскими дахами, якi у великому мiстi займають значну поверхню, дало змогу вiдродити давню практику садiв на даху, характерних для часiв древнього Вавилону. Першi кроки в цьому напрямку було зроблено з використанням контейнерiв iз зеленню. Сьогоднi з'явилося чимало прийомiв створення таких садiв.

Заводськi або фабричнi сади . Створюються з метою покращання санiтарно-гiгiєнiчних умов робiтникiв i службовцiв пiдприємств, використовують для вiдпочинку в обiднi перерви.

Сади вiлл. екзотiв i квiтiв. На початку 90-их рокiв спостерiгається повернення до цього типу садiв.

У першiй половинi XXархiтектурно-ландшафним ст. з'являються сади i парки дидактичного значення - ботанiчнi та зоологiчнi сади, етнографiчнi парки тощо.

Ботанiчнi сади. В цей перiод поєднуються дидактично-музейнi i науково-дослiднi функцiї ботанiчних садiв.

Дендрологiчнi сади в основному колекцiонують деревнi i чагарниковi породи для дидактичних i селекцiйних цiлей.

Зоологiчнi сади.

Етнографiчнi парки. Музей на вiдкритому повiтрi - музей народно дерев'яної архiтектури - був створений у Львовi на територiї Шевченкiвського гаю у 60-тi роки. Експонує етнографiчнi пам'ятки Захiдної України в природному оточеннi, зокрема, Бойкiвщини, Гуцульщини, Буковини Полiсся i т. п.

. Вони широко розповсюджуються в пiсля воєнний перiод, маючи колекцiйнi; дидактичнi та естетичнi цiлi.

Лiсопарки - це насадження загального користування, розмiщенi, як правило, за межами мiської забудови, особливiстю яких є поєднання лiсо господарських завдань з архiтектурно-художнiми, санiтарно-гiгiєнiчними та культурно-просвiтницькими. Однiєю iз головних їх функцiй є задоволення масового перiодичного та iндивiдуального епiзодичного вiдпочинку населення в пристосованому для цьоголiсовому середовищi.

- гiдропарк на Днiпрi).

Лучнi парки - мiськi або замiськi насадження загального користування, створенi на заплавних луках рiчок. Це пейзажнi парки, де переважають вiдкритi простори. Благоустрiй ведеться тiльки в мiсцях масового вiдпочинку.

Нацiональний парк - (Волинська область) i Карпатський нацiональний парк (Івано-Франкiвська область) є об'єктами рекреацiйної дiяльностi не лише населення цих областей чи обласних центрiв - Луцька та Івано-Франкiвська, але i сусiднiх областей України та iнших країн.

Заповiдники - дiлянка, на якiй охороняються всi наявнi там елементи природи. Поблизу Львова у 1984 р. рiшенням уряду України створений Державний заповiдник Розточчя Українського державного лiсотехнiчного унiверситету.

Заказник - невелика дiлянка, на якiй ведеться охорона цiнних пам'яток природи. Рiшення про створення заказника приймають мiсцевi органи влади (обласнi ради народних депутатiв).

Набула цiлiсного характеру в радянський перiод завдяки розробцi комплексних схем озеленення як складової частини Генеральних планiв мiст. Система озеленення тiсно пов'язана з топографiєю мiсцевостi

На створення системи озеленення великий вплив має гiдрографiчна ситуацiя мiста, Великi масиви зелених насаджень у поєднаннi з водними просторами - це важливi фактори, якi визначають характер планувальної структури мiст (Рiвне, Ужгород, Тернопiль). За класифiкацiєю Ю. В. Хромова (1974) у мiстах заходу України розвиваються радiально-кiльцева (Львiв), групова (Луцьк, Івано-Франкiвськ, Чернiвцi), центрична (Ужгород), периферiйно-групова (Тернопiль) системи озеленення. Внутрiмiська система озеленення поєднується з примiською зеленою зоною, до складу якої входять лiсопарки (Львiв, Ужгород, Івано-Франкiвськ, Рiвне, Чернiвцi, Тернопiль), гiдропарки (Глинна-Наварiя пiд Львовом), колективнi сади, придорожнi i захиснi смуги, а також зеленi насадження примiських населених пунктiв.

Мiськi i примiськi зеленi насадження органiзованi в єдиний i цiлiсний планувальний комплекси й утворюють зелену зону мiста, в межах якої: можна видiлити двi основнi групи насаджень :

1)

2) сади житлових районiв i груп житлових будинкiв; сквери, бульвари лiсопарки, гiдропарки. Всi цi види насаджень загального користування по-рiзному представленi у мiстах України;

2) насадження рiзноманiтного функцiонального призначення - обмеженого користування та спецiальнi.

Цiлiсна просторово-безперервна система зелених насаджень забезпечується в тому випадку, коли:

—сади житлових районiв i мiкрорайонiв, сквери, бульвари, пiшохiднi алеї, озелененi дiлянки громадських, культурно-побутових, спортивних i фiзкультурних комплексiв розподiляються рiвномiрно;

сади житлових районiв i мiкрорайонiв, озелененi дiлянки громадських, культурно-побутових, спортивних i фiзкультурних комплексiв, шкiл, дитячих ясел-садкiв об'єднуються з озелененими дворами i садами при групах житлових будинкiв з таким розрахунком, щоби мiж цими елементами озеленення забезпечувалися просторовий i функцiональний зв'язки;

—сади житлових районiв i мiкрорайонiв створюють поблизу громадсько-торговельних центрiв i пов'язують з мiсцезнаходженням районного i мiського паркiв;

—бульвари i алеї розташовують у напрямку масового пiшохiдного руху таким чином, щоби вони об'єднувалися мiж собою та з садами житлового району i мiкрорайону, забезпечували зручнi пiдходи до зупинок громадського транспорту, громадських i торгових центрiв, спортивних комплексiв. Сквери i озелененi дiлянки для короткочасного вiдпочинку влаштовують поблизу або на шляху масового пiшохiдного руху i бiля громадських будинкiв.

Таке розмiщення насаджень забезпечує єднiсть малої забудови i природного ландшафту, комплексне вирiшення питання озеленення, що врештi-решт веде до забезпечення максимального оздоровлення умов життя населення.

Виходячи iз функцiонального призначення, зеленi насадження розподiляють на насадження обмеженого користування i спецiального призначення.

Згiдно з РСН 183-176, до насаджень обмеженого користування належать такi типи насаджень:

1)житлових районiв i мiкрорайонiв;

2)при учбових закладах (школах, училищах, вузах i технiкумах);

3)при дошкiльних закладах;

7)санаторiїв, будинкiв вiдпочинку та шкiльних таборiв;

8)при житлових будинках у районах присадибної забудови;

9)на територiї промислових пiдприємств;

10)плодовi сади колективiв робiтникiв i службовцiв.

До насаджень спецiального призначення належать такi:

2)ботанiчних садiв i арборетумiв;

3)на кладовищах;

4)захисних зон на промислових пiдприємствах;

5)вздовж шосейних дорiг i залiзниць;

6)квiткових господарств;

7)плодових садiв примiських господарств.

Функцiональнi мiськi ландшафти

Функцiональнi ландшафти завжди характеризує певна функцiя, яку вони виконують у мiському середовищi, що дає змогу згрупувати їх в декiлька категорiй.

Урбанiзованi ландшафти визначають основнi риси обличчя мiста. Вони складаються з житлової забудови мiста, промислових територiй, транспортних комунiкацiй i, нарештi, зелених масивiв, значна частина яких набула вигляду садово-паркових ландшафтiв.

Індустрiальнi ландшафти мають свiй силует. Як правило, вони займають значнi територiї, часто вiдрiзняються наявнiстю iнтенсивних атмосферних забруднювачiв. Проммайданчики i складськi зони погано озелененi на їх територiї переважає рудеральна рослиннiсть.

Девастованi ландшафти найчастiше представленi кар'єрними виїмками та вiдвалами в зонi видобутку будiвельних матерiалiв - каменю, пiску глини. Часто займають значнi територiї.

Рекреацiйнi ландшафти почали видiлятися в 60-70-х роках: водно-парковi ансамблi Львова, Тернополя, Черкас та iнших мiст, а також лiсопарки, лугопарки, мiськi i замiськi парки з рекреацiйними функцiями, благоустроєм i обладнанням (парки культури та вiдпочинку, спортивно-оздоровчi зони).

Комунiкацiйнi страховi ландшафти являють собою специфiчну форму антропогенного ландшафту, який розвивається у зв'язку з будiвництвом благоустроєм i озелененням залiзниць i шосейних дорiг. Сьогоднi до цього типу ландшафтiв ставляться вимоги рекреацiйного характеру, пiдсилення мальовничостi шляхом ландшафтної реконструкцiї монотонних рядових снiгозахисних посадок, вiдкриття цiкавих перспектив сусiднiх сiльськогосподарських або гiдроморфних ландшафтiв i, навпаки, маскування девастованих дiлянок. Обов'язковою вимогою є зв'язок дороги з регiональним ландшафтом

ландшафти складаються з ландшафтiв поселень (села i хутори), виробничих зон колгоспiв i радгоспiв, полiв, лукiв i садiв:

а) ландшафти сiльських поселень. Оскiльки в примiських селах проживає значна кiлькiсть працездатного населення, яке працює у великих мiстах, особливу увагу придiляють створенню сприятливих умов для вiдпочинку. Озеленюють присадибнi дiлянки, створюють насадження загального користування. Основним недолiком сiльського озеленення є вiдсутнiсть планувально-проектних основ його розвитку, а також використання недоброякiсного посадкового матерiалу. Пустища часто покритi рудеральною i сегетальною рослиннiстю;

б) ландшафти промислових зон колгоспiв i радгоспiв являють собою урбанiзованi вкраплення у сiльськогосподарськi ландшафти (тваринницькi комплекси, птахофабрики, овочефабрики, машинно-тракторнi стани майстернi, цегельнi переробнi цехи). Рiвень їх озеленення низький, що негативно вiдбивається на санiтарно-гiгiєнiчних умовах (сильнi вiтри, забрудненiсть територiї i т. п.). Територiї покритi рудеральною i сегетальною рослиннiстю.

в) переважно зайнятi зерновими та просапними агробiоценозами;

г) лучно-пасовищнi ландшафти.

д) помологiчнi (садовi) ландшафти - собою сумiш польовою i садового ландшафтiв i можуть називатися садово-польовими;

є) лiсогосподарськi ландшафти - вiдзначаються лiсистiстю примiської зеленої зони, пiдвищують її виразнiсть. Природнi лiсовi ландшафти у зв'язку iз розширенням їх рекреацiйних функцiй i реконструкцiєю поступово перетворюються в лiсопарковi;

ж) гiдроморфнi ландшафти - ланшафти рiчок, озер i ставкiв. Бiльшiсть з них в умовах мiст виконують рекреацiйнi функцiї i лише окремi мають господарське значення.

Всi функцiональнi ландшафти об'єднанi генеральними планами мiст в єдине цiле i їх розвиток залежить вiд екологiчних i соцiальних умов.