Кримський природний заповiдник
Реферат на тему:
Кримський природний заповiдник
Розташування: Автономна Республiка Крим, м. АлуштаПлоща: 44 175,0 га
І котловинi "Заказника императорских охот" на площi 3705 га. Тут була органiзована єгерська служба, а на горi Великiй Чучелi видiлено певну площу лiсу для демонстрацiї завезених до Криму диких тварин: оленiв, дагестанських турiв та безоарових козлiв з Кавказу, корсиканських гiрських баранiв муфлонiв iз "Асканiї-Нова", європейських зубрiв iз Бiловезької Пущi.
У 1917 роцi з iнiцiативи Кримського товариства натуралiстiв та природолюбiв цю територiю було оголошено Нацiональним заповiдником. Проте справжнiм "днем народження" заповiдника можна вважати 30 липня 1923 року, коли на площi 16 350 га Декретом Ради Народних Комiсарiв РСФСР було створено Кримський державний заповiдник. У 1925 роцi його площа розширюється до 23 тис. га. Розпочинається науково-дослiдна робота, обладнуються метеостанцiя, лабораторiя, музей природи, таксодермiчна майстерня.
i експонати музею. Вiдразу пiсля звiльнення Криму в 1944 роцi заповiдник вiдновив свою дiяльнiсть, його площа зросла до 30,2 тис. га.
У 1957 роцi заповiдник було реорганiзовано у Кримське державне заповiдно-мисливське господарство, i тiльки у 1991 роцi постановою Ради Мiнiстрiв УРСР вiд 29 червня № 64 цiй територiї повернено статус заповiдника.
"Лебединi острови" (9612,0 га), розташована бiля пiвнiчно-захiдних берегiв Криму, у Каркiнiтськiй затоцi Чорного моря. В установi працюють 185 чоловiк, з них у науковому пiдроздiлi - 6, у службi охорони - 70 осiб.
У заповiднику охороняються найцiннiшi в Криму дубовi, буковi й кримськососновi лiси, унiкальнi релiктовi угруповання тиса ягiдного, ялiвцю високого, а також мiсця оселення водоплавних i водно-болотних птахiв.
За схемою фiзико-географiчного районування гiрсько-лiсова частина територiї заповiдника вiдноситься до Кримського гiрсько-лiсового краю Кримської гiрської ландшафтної країни, а "Лебединi острови" - до Кримського степового краю Пiвденно-степової пiдзони Cтепової зони.
Гiрсько-лiсова частина заповiдника займає найвищу частину Головної гряди Кримських гiр. Центральна його частина розмiщена у Центральнiй котловинi, оточенiй високими горами: Бабуган (1438 м), Велика Чучель (1387 м), Чорна (1311 м). На пiвночi заповiдник пiдступає до плато Чатир-Дагу, на пiвднi включає найвищу точку Криму - гору Роман-Кош (1545 м).
Гiрськi породи, з яких складена ця територiя, належать до вiдкладiв юрського перiоду i мають вiк бiльше 180 млн. рокiв. Вони представленi глинистими сланцями, пiсковиками, вапняками та конгломератами, обкатаними уламками рiзних гiрських порiд i мiнералiв, зцементованих мiж собою глинистими розчинами. Найвищi гори складенi ясно-сiрими, сiрими i темними щiльними вапняками. У вапняках та пiсковиках зустрiчаються скам'янiлi рештки тварин, що збереглися з юрського перiоду. Наявнiсть вапнякових порiд зi значною трiщинуватiстю, розчленованiсть рельєфу, значна кiлькiсть атмосферних опадiв сприяли розвитку i розповсюдженню рiзноманiтних форм карсту: понорiв, колодязiв, шахт, гротiв, печер тощо.
°С. Найнижчi температури на яйлах - впродовж чотирьох мiсяцiв тут утримується температура нижче 0 °С. Лiто прохолодне. Розподiл опадiв теж нерiвномiрний, iз збiльшенням висоти над рiвнем моря кiлькiсть їх зростає. Рiчна сума опадiв у високогiр'ї сягає 1000 мм i бiльше, тодi як у нижчих частинах пiвнiчних схилiв 430-470 мм. Переважають лiтнi опади.
Надзвичайно велике значення має заповiдник як акумулятор прiсної води, що накопичується на високогiрних плато - яйлах - та живить численнi джерела й рiчки. Пiд пологом вiкових дерев у недоступних ущелинах заповiдних гiр бере початок бiльшiсть рiчок Криму: Альма, Кача, Тавельчук, Коссе, Марта, Улу-Узень, Авунда, Дерекойка, Донга. Багато тут джерел пiдземних вод, найбiльш багатоводнi з яких розмiщенi на висотi вiд 600 до 1000 м. У басейнi Альми їх близько 155, в басейнi Качi - до 128.
Специфiка географiчного положення гiрської частини заповiдника, гiрський, сильно почленований численними рiчками й тимчасовими водотоками рельєф, висота розмiщення окремих дiлянок над рiвнем моря зумовлюють формування великого рiзноманiття екологiчних умов i, вiдповiдно, можливiсть iснування багатьох видiв рослинного i тваринного свiту.
Рослиннiсть заповiдника розмiщується поясами залежно вiд висоти дiлянок над рiвнем моря. Нижнiй пояс до висоти 450 м сформований дубом пухнастим з пiдлiском iз граба схiдного, а на дiлянках пiвнiчної експозицiї, що добре збереглися, - дерену справжнього. До висоти 700-750 м над рiвнем моря простягається пояс лiсiв дуба скельного, звичайними супутниками якого є граб звичайний та ясен звичайний. Вони збереглися значно краще, нiж лiси нижнього поясу, мають високу зiмкненiсть крон. Вище, до самої яйли, або до вузької смуги лiсiв iз сосни Сосновського, лежить пояс букових, грабово-букових та грабових лiсiв (780-1200 м над рiвнем моря). Завдяки сприятливим грунтово-клiматичним умовам на окремих дiлянках бук утворює високопродуктивнi насадження iз запасом деревини 700-750 м3/га. Нинi такi насадження стали рiдкiсними. Вони збереглися лише на територiї заповiдника, i є дуже цiнними. Вiк деяких iз них сягає 250-300 рокiв. Звичайним супутником бука бiля верхньої межi цих лiсiв є ендемiчний для Криму вид - клен Стевена.
На пiвденному схилi Головного хребта ростуть сосновi, у нижчому поясi (до 400 м) - дубово-сосновi лiси iз сосни кримської та дубiв скельного i пухнастого. Тут часто трапляються i такi листянi породи, як клен Стевена, горобина домашня, берека, сумах дубильний. Наступний пояс до яйли займають буково-сосновi лiси iз сосен кримської i Сосновського з буковим ярусом.
На висотi 1200 м над рiвнем моря лiсова рослиннiсть поступається мiсцем степам i лукам. Навеснi тут квiтують шафран кримський, сон кримський, пiзнiше - зiрочки Кальє, первоцвiт звичайний. Домiнують у степу костриця борозниста та осока низька.
Фiлiя "Лебединi острови" - це мiлководна частина Каркiнiтської затоки Чорного моря з 6 невеликими островами, загальна площа яких становить 52 га.
Степова рослиннiсть займає тут до 40 % площi, водна - близько 32 %, а решта територiї практично не зайнята рослиннiстю: це черепашковi коси (20%) i внутрiшнi водойми (8%). На перший погляд здається, що острови повнiстю заросли очеретом. Насправдi тут найбiльш поширена полинова асоцiацiя, а потiм уже очеретяна та полиново-очеретяна. На островах є багато понижень, внутрiшнiх водойм i заток, уздовж берегiв яких ростуть здебiльшого злаки: покiсниця, пирiй, колосняк.
У заповiднику ростуть 1165 видiв судинних рослин, 183 - мохоподiбних, 341 - лишайникiв, 138 - водоростей, 190 видiв справжнiх грибiв. У флорi налiчується 89 видiв ендемiкiв, серед них: аденофора кримська, приворотнi найжорстковолосий та Стевена, цибуля збiльшена, романи яйлинський, однокошиковий та неплiдний, волошки напiвзаконна та наслiдувальна, кизильник кримський, глоди кримський та рогоплiдний, крупка витягнутостовпчикова тощо.
Тут охороняються 29 видiв рослин, занесенi до Європейського червоного списку, зокрема: еремур кримський, кизильник кримський, соболевскiя сибiрська, чебрець Дзевановського, лагозерис пурпуровий та червоноголовий, прангос трироздiльний та 9 видiв, що охороняються згiдно з Бернською конвенцiєю. До Червоної книги України занесенi 100 видiв рослин i грибiв, що ростуть у заповiднику: надбородник безлистий, астранцiя велика, булатки великоквiткова, довголиста та червона, бiлоцвiт лiтнiй, гронянка пiвмiсяцева, дельфiнiй Палласа, зозулинцi блощичний, блiдий, пурпуровий, салеповий, чоловiчий, ковила волосиста, каменелюбна, найкрасивiша, любка зеленоцвiтна, смiлка яйлинська, сон кримський, холодок прибережний, тис ягiдний, шафрани вузьколистий та гарний, яловець смердючий, грифола листянолiсова, спарасис кучерявий, рижик червоний тощо.
Загалом на територiї заповiдника вiдмiчено 11 рослинних угруповань iз занесених до Зеленої книги України.
Кримський природний заповiдник вiдiграє надзвичайно важливу роль у збереженнi тваринного свiту Криму, особливо рiдкiсних видiв. На його територiї зустрiчаються 30 видiв тварин, занесених до Європейського червоного списку, i 52 види, занесенi до Червоної книги України. Серед них - скорпiон кримський, сольпуга звичайна, емпуза кримська, дибка степова, слимакоїд кримський, розалiя альпiйська, полiксена, бражник мертва голова, сколiя степова, сколiя-гiгант, марена кримська, жовтопуз, полози жовточеревий та чотирисмугий, лелека чорний, журавель сiрий, дрофа, хохiтва, лежень, пугач, корольок червоноголовий, шпак рожевий, пiдковоноси малий та великий, вечiрницi велетенська i мала, нетопирi кожанкоподiбний та середземноморський, широковух європейський, борсук та iн.
Фауна безхребетних надзвичайно рiзноманiтна i налiчує близько 8000 видiв, проте її повна iнвентаризацiя поки що не здiйснена. У гiрсько-лiсовiй частинi заповiдника серед безхребетних абсолютна бiльшiсть видiв належить до класу комах. Із великих ракоподiбних у верхiв'ях рiчок заповiдника зустрiчається прiсноводний краб.
Серед хребетних тут зустрiчається 37 видiв ссавцiв, 160 - птахiв, 10 - плазунiв, 4 - земноводних i 6 аборигенних видiв риб.
Земноводнi представленi ропухою зеленою, жабами деревною i озерною i тритоном гребiнчастим. Із плазунiв тут живуть черепаха болотяна, ящiрка кримська i скельна, трапляються жовтопуз, полоз жовточеревий, а бiля водойм вужi - звичайний i водяний. У лiсах поширена мiдянка.
Найчисленнiшою групою хребетних тварин на територiї гiрсько-лiсової частини заповiдника є птахи, близько 70 видiв яких знаходять тут для себе умови для гнiздування. На окремих дiлянках зрiдка можна зустрiти аклiматизованих фазана та кеклика. Гнiздяться гриф чорний та сип бiлоголовий, iз дрiбних хижих птахiв - канюк звичайний та боривiтер звичайний, а у високостовбурних листяних лiсах - яструби великий та малий. Досить численною у лiсах є сова сiра, а в долинi р. Альми - совка, зрiдка зустрiчається сова вухата. З хижих птахiв звичнi на зимiвлi яструб малий, мишоїд-зимняк, а пiд час прольотiв - чеглок, осоїд, скопа, зустрiчаються могильник, орлан-бiлохвiст, змiєїд, орел-карлик.
нiчниця Ноттерера, вухань звичайний, вечiрниця велетенська, кажан двоколiрний та нетопир кожанковидний.
У заповiднику мешкає бiльша частина популяцiї кримського пiдвиду оленя благородного. За минулi десятилiття iз заповiдника було розселено з метою аклiматизацiї бiльше 1000 особин цього виду. Поширенi козуля та аклiматизованi види - муфлон i кабан дикий.
На Лебединих островах мешкають бiля 250 видiв птахiв, це одне з найбiльших мiсць гнiздування та зимiвлi водно-болотних птахiв на пiвднi України. Зважаючи на велике природоохоронне значення, територiю Каркiнiтської затоки вiднесено до Рамсарських угiдь i оголошено водно-болотним угiддям мiжнародного значення. Найбiльшим рiзноманiттям вiдзначається орнiтофауна островiв пiд час прольоту птахiв. Численними тут є крижень, чирки свистунок i трiскунок, свищ, шилохвiст. Кiлькiсть птахiв цих видiв сягає 30-45 тис. На весняному прольотi бiля островiв зосереджується 7-8 тис. лисок, 2-4 тис. особин гуски сiрої та великої бiлолобої. Бiля островiв щорiчно линяє 6-8 тис. крижнiв, до 5 тис. лебедiв-шипунiв, близько 6 тис. лисок. У роки з м'якою зимою велика кiлькiсть птахiв залишається тут на зимiвлю. У рiзнi роки тут буває 10-30 тис. качок (крижень, чирок-свистунок, свищ, шилохвiст, галагаз, чернь морська, чубата, червонодзьоба i червоновола, крохаль великий та довгоносий, гоголь, луток), до 2 тис. гусей (гуска сiра та велика бiлолоба), до 2 тис. лисок, бiльше 1 тис. мартинiв, понад 2,5 тис. лебедiв (лебiдь-кликун, лебiдь-шипун). Щороку гнiздиться вiд 11 до 15 тис. птахiв: мартин срiблястий, реготун чорноголовий, чеграва, крижень, галагаз, баклан великий. Тут знаходиться велика колонiя голiнастих, мешканцями якої є чапля сiра, чаплi велика бiлi та мала бiла, коровайка.
ящiрка прудка, вужi звичайний i водяний, iз ссавцiв - їжак, бiлозубка мала, нетопир Натузiуса, ховрах малий, хом'як звичайний, тушканчик великий, хом'ячок сiрий тощо.
i унiкальними гiрсько-лiсовими природними комплексами, рiдкiсними видами флори i фауни, а також з основами природоохоронного законодавства України. З метою екологiчного виховання населення в заповiднику обладнанi для органiзованого вiдвiдування рекреацiйнi дiлянки та 3 еколого-освiтнi маршрути, багатьох вiдвiдувачiв приваблює печера Мармурова на нижньому плато Чатир-Дагу.
|
