План
1 Задачi водного законодавства
2 Контроль за використанням води
3 Обов’язки учасникiв водогосподарського комплексу
4 Значення гiдрологiчних прогнозiв для експлуатацiї водогосподарських об’єктiв
1
ЗАДАЧІ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА
В Українi рацiональному використанню i охоронi водних ресурсiв придiляється велика увага.
Швидкий розвиток народного господарства i пiдйом добробуту народу пiдсилили увагу до комплексного використання i охорони природних вод.
Всi води України складають єдиний державний водний фонд, куди входять поверхневi i пiдземнi води, внутрiшнi моря i iншi воднi об’єкти, використання яких можливе при досягнутому рiвнi розвитку виробничих сил i пiддається правовому регулюванню, тобто вони можуть надаватись у використання, вилученi iз використання за рiшенням компетентних органiв i для них встановлюється визначений правовий режим.
В законах держави проведений принцип першочергового задоволення господарсько-питних потреб населення. Це означає, що всi види заходiв з використання водних ресурсiв не повиннi перешкоджати забезпеченню потреб питного водопостачання.
В Основах водного законодавства велику увагу придiлено питанням охорони водних ресурсiв. Там вказується, що боротьбу iз забрудненням i виснаженням природних вод необхiдно проводити всiма доступними методами i засобами. Ця боротьба повинна вестись шляхом здiйснення попереджувальних заходiв з охорони вод, а також шляхом лiквiдацiї iснуючих причин забруднення i виснаження. Вiдповiдно цьому, забороняється вводити в експлуатацiю пiдприємства, цехи, агрегати, комунальнi i iншi об’єкти , якщо вони не забезпеченi пристроями боротьби iз забрудненням водойм i водотокiв.
Спецiальна стаття Основ зобов’язує всi органiзацiї i пiдприємства не допускати забруднення i засмiчування поверхнi водозборiв, льодового покрову водойм виробничими, побутовими i iншими вiдходами. Управлiнням водогосподарських систем i органiзацiям сiльського господарства поставлено в обов’язок запобiгати забруднення природних вод добривами i ядохiмiкатами.
З метою усунення iснуючих причин забруднення i виснаження водних ресурсiв передбачена система юридичних вимог i умов, зв’язаних з використанням i витратою води. Зокрема, всi пiдприємства, якi споживають воду, зобов’язанi приймати мiри щодо зменшення її витрати i припинення скиду стiчних вод шляхом вдосконалення технологiї виробництва i ряду iнших технологiчних прийомiв. Повиннi створюватись технiчно досконалi очиснi споруди i пристрої, якi здатнi забезпечити необхiдну очистку стiчних вод вiд шкiдливих речовин. Скид вiдпрацьованих вод допускається з дозволу органiв, якi контролюють якiсть води за умови, що вiн не приведе до збiльшення вмiсту у водному об’єктi забруднюючих речовин вище встановлених допустимих норм. Законом також передбачається, що при узгодженнi питань розташування i будiвництва пiдприємств, споруд i iнших об’єктiв, якi впливають на стан водойм, а також при видачi дозволу на спецiальне водокористування, органи з регулювання використання i охорони води зобов’язанi керуватись схемами комплексного використання i охорони води i розробленими водогосподарськими балансами.
пiдприємства, заклади i окремi громадяни, у випадку необхiдностi, зобов’язанi вiдшкодовувати збитки, нанесенi порушенням водного законодавства.
В органiзацiї рацiонального використання i охорони водних ресурсiв значна роль вiдводиться широким верствам населення. Профспiлковi, науковi i iншi органiзацiї, а також рiзноманiтнi добровiльнi товариства спiльно з органами державного водного над зору повиннi проводити виховну роботу серед населення в дусi бережливого вiдношення до цiнного природного багатства – води.
Неухильне i суворе додержання Основ водного законодавства забезпечить умови для рацiонального комплексного використання i охорони природних вод нашої країни.
2
КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОРИСТАННЯМ ВОДИ
Державний контроль за використанням i охороною води здiйснюється спецiальними комiсiями, якi створюються в мiсцевих радах. Функцiї державного над зору i контролю покладенi на Держводгосп України, в якому є Державна iнспекцiя з охорони водних джерел i яка об’єднує дiяльнiсть басейнових iнспекцiй. В останнi входить багато дiлянок з вiдповiдними гiдрохiмiчними лабораторiями. Аналогiчнi лабораторiї є на всiх великих пiдприємствах, що мають очиснi споруди.
об’єктiв за умови забезпечення охорони води, органiзують дослiдження з очистки промислових i побутових стокiв, змiнi кiлькостi i концентрацiї стiчних вод в залежностi вiд вдосконалення технологiчних процесiв. Вони також розробляють i проводять органiзацiйнi заходи з охорони води, контролюють проектування i будiвництво очисних споруд. Басейновi iнспекцiї надiленi широкими правами, аж до права призупиняти роботу пiдприємств, якi не забезпечують очистку i знешкодження стiчних вод, а також приймати ряд iнших мiр.
використанням води окремими пiдприємствами в умовах її безкоштовного використання.
Складовими елементами тарифу на воду є:
- повна сума амортизацiйних вiдрахувань вiд вартостi основних фондiв водогосподарських органiзацiй;
- витрати на експлуатацiю гiдротехнiчних об’єктiв;
- створення страхових резервiв;
- мiнiмальний розмiр вiдрахувань в бюджет вiд прибуткiв.
Для бiльш правильного визначення плати за воду доцiльно виходити iз двохставочного тарифу. При застосуваннi цiєї системи, наприклад в iригацiї, можна встановлювати плату за кожний гектар зрошувальної площi i за кожний кубометр води, що поступає на поле, а це враховується рiзними типами водомiрiв. Аналогiчно можна поступати i з iншими водокористувачами.
Двохставочний тариф забезпечує бiльш стiйке фiнансування водогосподарських об’єктiв i сприяє бiльш рацiональному i економiчному використанню водних ресурсiв.
3
ОБОВ’ЯЗКИ УЧАСНИКІВ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО
При плануваннi використання водних ресурсiв необхiдно науково обґрунтовувати розподiл води мiж водокористувачами. В якостi вихiдних матерiалiв використовуються данi Державного водного кадастру, водогосподарськi баланси, схеми комплексного використання i охорони водних ресурсiв.
У водному кадастрi зосередженi данi по об’ємам стоку, характерним рiвням i якостi води та всi мiсця водозабору i випуску вiдпрацьованих вод.
При розробцi перспективних водогосподарських заходiв передбачається розподiл обов’язкiв мiж учасниками ВГК. Всi водокористувачi повиннi найбiльш рацiонально i економно використовувати природнi води, а також здiйснювати заходи з вiдновлення i покращання якостi водних ресурсiв. Вони не можуть допускати порушення прав, наданих iншим водокористувачам, а також чинити збитки землi, рослинностi, тваринам i корисним копалинам. Вiд всiх водокористувачiв вимагається утримання в налагодженому станi рiзних гiдротехнiчних споруд, якi регулюють кiлькiсть i якiсть води.
Воднi об’єкти надаються в безстрокове або тимчасове використання. Право водокористування припиняється у випадку закiнчення встановленого термiну або лiквiдацiї окремих водокористувачiв, а також при вилученнi водних об’єктiв iз використання.
Взаємовiдносини мiж окремими учасниками ВГК будуються на основi ув’язки їх iнтересiв з метою отримання найбiльшого економiчного ефекту. Регулювання вiдносин мiж ними здiйснюється керiвними органами i водогосподарськими закладами.
В окремих випадках перевага надається найбiльш важливим водокористувачам, до числа яких, перш за все, вiдноситься водопостачання населення. При затяжному маловоддю приходиться обмежувати iнтереси гiдроенергетики, судноплавства, а iнодi i зрошення.
Водопостачання
. Задоволення потреби питного водопостачання може здiйснюватись iз водойм i водотокiв, якiсть води в яких вiдповiдає санiтарним вимогам. Забiр води здiйснюється у вiдповiдностi iз затвердженими проектами i дозволу на спецiальне водокористування. Всi об’єкти, якi використовують питну воду, повиннi вести облiк її витрати i проводити систематичне спостереження за її кiлькiстю в джерелах.
Це досягається за рахунок застосування оборотного водопостачання, повiтряного охолодження, безводних технологiй i iнших способiв.
В районах, якi характеризуються достатнiми запасами пiдземних вод, непридатних для пиття i лiкування, можливе їх використання для технiчного водопостачання. В процесi експлуатацiї пiдземних водоносних горизонтiв необхiдно вести постiйнi спостереження за їх рiвнями i дебiтом для недопущення їхнього виснаження.
Зрошення, обводнення i сiльськогосподарське водопостачання
. Поливи зрошувальних культур повиннi здiйснюватись у вiдповiдностi з поливними графiками i планами водокористування для кожної системи. При цьому особливу увагу необхiдно звертати на скорочення втрат на фiльтрацiю, випаровування i невиробничi скиди з каналiв. При заборi води iз джерел зрошення i водопостачання повиннi виконуватись рибозахиснi заходи.
Зрошення стiчними побутовими i промисловими водами допускається лише пiсля узгодження з органами санiтарної i ветеринарної служб. При експлуатацiї полiв зрошення необхiдно забезпечувати постiйний вiдвiд просочуючих стокiв для зменшення пiдйому рiвня ґрунтових вод.
При проектуваннi зрошувальних систем в умовах часткового дефiциту водних ресурсiв необхiдно передбачати можливiсть тимчасового обмеження поливу окремих культур, що враховується у вiдповiдних планах зрошення.
Енергетика
. Використання водотокiв i водойм в iнтересах енергетики проводиться з урахуванням вимог iнших учасникiв ВГК i воно не повинне викликати рiзкого погiршення природних умов району, в межах якого здiйснюється комплексне освоєння водних ресурсiв.
При розробцi водогосподарських схем стосовно недостатньо водозабезпечених районiв необхiдно паралельно з проектуванням ГЕС передбачати i iншi джерела електроенергiї, якi можуть задовольняти потреби основних народногосподарських об’єктiв. Тому, в планах необхiдно встановлювати мiсця розташування i основнi параметри ГЕС, намiчати додатковi джерела електроенергiї i шляхи об’єднання енергосистем. Виявляються також споживачi електроенергiї, їх розташування i очiкуванi навантаження, порiвнюється виробка енергiї на ГЕС i iнших енергетичних установках. В результатi цього встановлюється питома вага гiдроенергетики в загальному енергетичному балансi району.
Водний транспорт i лiсосплав
. Всi водотоки i водойми, якi мають необхiднi умови для судноплавства, є водними шляхами загального користування, за винятком окремих випадкiв, коли вони використовуються за особливим призначенням. Як говорилось ранiше, застосування мольового сплаву повинне обмежуватись.
4
ЗНАЧЕННЯ ГІДРОЛОГІЧНИХ ПРОГНОЗІВ ДЛЯ ЕКСПЛУІТАЦІЇ ВОДОГОСПОДАРСЬКИХ ОБ’ЄКТІВ
Головною проблемою сучасної гiдрологiї є розробка методики прогнозування режиму природних вод, що має досить важливе значення для всiх галузей народного господарства. Застосування методiв гiдрологiчних прогнозiв сприяє бiльш рацiональному використанню водних ресурсiв i дозволяє пiдвищити ефективнiсть регулювання стоку за рахунок передбачення стану водойм i водотокiв в межах вiд декiлькох днiв до декiлькох мiсяцiв. Це дає можливiсть отримати суттєвий економiчний ефект в залежностi вiд точностi прогнозування.
Довгостроковi прогнози потрiбнi для планування виробки електроенергiї на ГЕС, регулювання стоку в iнтересах зрошення, судноплавства, лiсосплаву, рибного господарства i т. п.
Короткостроковi – для прийняття ряду оперативних вирiшень для того, щоб забезпечити найбiльш ефективне використання водних ресурсiв чи безпечну експлуатацiю споруд i ВГК в цiлому.
Система гiдрологiчного прогнозування в нашiй країнi отримала велике розповсюдження. Гiдрометеорологiчною службою щорiчно випускається велика кiлькiсть прогнозiв, з яких найбiльш важливими є:
1. Прогнози мiсячного, квартального i сезонного притоку води.
2. Прогнози змiни стоку рiчок в районах розвинутого зрошення за вегетативний перiод i менш короткостроковi (мiсяць, декада).
3. Довгостроковi прогнози максимальних рiвнiв рiчок пiд час весняних повеней.
4. Короткостроковi прогнози витрати води i змiни рiвнiв рiчок в перiод весняних i лiтнiх повеней, а також короткостроковi прогнози притоку води у водосховища на протязi року.
5. Довгостроковi i короткостроковi прогнози замерзання i розкриття рiчок, озер i водосховищ.
Дуже важливi гiдрологiчнi прогнози в зрошувальному землеробствi, оскiльки половина всiєї води, що використовується в народному господарствi витрачається саме на потреби зрошення. Тому визначення режиму стоку рiчок, на яких встановлюються iригацiйнi водозабори, дозволяє своєчасно приймати мiри з бiльш ефективного застосування води в сiльському господарствi.
Суттєвого значення мають гiдрологiчнi прогнози при боротьбi iз шкiдливою дiєю води, в першу чергу з повенями, селевими потоками, льодовими явищами у виглядi заторiв i зажорiв. Каталоги критичних i небезпечних рiвнiв i витрат, якi iснують для рiзних рiчок i басейнiв, дозволяють вказувати в гiдрологiчних прогнозах i попередженнях ступiнь небезпеки для об’єктiв i населених пунктiв. Все це дає можливiсть своєчасно здiйснювати заходи з їх захисту i значному скороченню витрат на вiдшкодування збитку вiд рiзноманiтних стихiйних явищ.
- iнтенсивнiсть снiгорозтавання;
- динамiка поверхневого стоку i просочування води;
- регулювання стоку природними i перетвореними рiчковими системами;
- теплообмiннi процеси у водоймах, водотоках, атмосферi i т. п.
Суттєвого значення при цих дослiдженнях має теоретичне моделювання з застосуванням ЕОМ, а також дослiдження, якi проводяться в космосi.
ЛІТЕРАТУРА
1. Зарубаев Н. В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л. Стройиздат, 1976.
2. Грищенко Ю. М. Комплексне використання та охорона водних ресурсiв. Рiвне, 1997.
3. Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П. С./ -М.: Энергоиздат, 1982.
4. Потапов В. М., Ткаченко П. Е., Юшманов О. Л. Использование водной энергии. – М.: Колос, 1972.
7. А. Б. Авакян, В. А. Шарапов. Водохранилища гидроэлектростанций СССР. – М. Энергия, 1977.
| 
