Вплив водосховищ на народне господарство
Вплив водосховищ на народне господарство
ПЛАН
1. Зони прямої i побiчної дiї
2. Вплив водосховищ на земельнi ресурси
3. Вплив пiдтоплення, переробки берегiв i iнших факторiв
4. Водосховища i проблема земельних ресурсiв
Цей вплив проявляється безпосередньо (затоплення засобiв виробництва, сiльськогосподарських i лiсових масивiв, шляхiв сполучення i т. п.) i побiчно (вiдвiд земель для розташування нових об’єктiв, змiна природного середовища, змiна умов проживання населення).
Розрiзняють такi зони прямого впливу: постiйного затоплення; перiодичного тимчасового затоплення; епiзодичного тимчасового затоплення; пiдвищення рiвня ґрунтових вод; переформування берегiв; систематичного i епiзодичного клiматичного впливу.
Існують також зони побiчного впливу: зона, що вибуває iз колишнього використання; зона вiдводу, в зв’язку iз здiйсненням на берегах водойм рiзних заходiв; зона санiтарної охорони i iнш.
В нижнiх б’єфах гiдровузлiв мають мiсце всi вказанi види прямого i побiчного впливу, але основнi змiни в господарствi тут викликаються таким специфiчним для нижнього б’єфу процесом, як скорочення площi, частоти i тривалостi повеневих затоплень i змiна їх термiнiв.
Наслiдки впливу водосховищ на господарство районiв бувають органiчно належними i органiчно неналежними водосховищам.
льодового режиму i т. п.) i можуть проявлятись поступово iз затуханням iнтенсивностi процесу в часi (замулення, змiна ґрунтового i рослинного покрову, змiна флори i фауни, пiдтоплення, переформування берегiв i т. п.). Тимчасовi наслiдки проявляються в перiод початкового затоплення водосховища (безперервне пiдвищення рiвня води, рiзке падiння витрати у нижньому б’єфi), до створення вище лежачого водосховища (примусове форсування витрати, примусове спрацювання) i до пiдпору вiд нижче лежачого гiдровузла (рiзкi коливання рiвня води у нижньому б’єфi, недостатнiсть глибин i низькi рiвнi у нижньому б’єфi).
Органiчно неналежнi наслiдки полягають в порушеннi правил експлуатацiї гiдровузла (форсування рiвня, надмiрне спрацювання, надмiрнi зимовi попуски, порушення санiтарних попускiв, рiзкi коливання рiвня), в несвоєчасному виконаннi необхiдних робiт (затримка будiвництва портiв, рибоводiв, водозаборiв i затримка будiвництва захисних споруд) i в низькiй якостi проектування i виконання будiвельних робiт (недостатнiсть врахування наслiдкiв створення водосховищ, помилки при проектуваннi).
Зупинимось на характеристицi окремих зон.
Зона постiйного затоплення. Такою зону прийнято рахувати територiю, затоплення якої водою за своєю повторюванiстю i тривалiстю виключає можливiсть її планової експлуатацiї. Ця зона знаходиться, як правило, в межах вiд меженного урiзу води в природних умовах до вiдмiтки НПР з урахуванням кривої пiдпору. Цю зону розбивають на двi пiдзони:
- тривалого (умовно постiйного) затоплення, яка охвачує територiю мiж НПР i РМО.
Із попереднього планового господарського використання повнiстю виключаються об’єкти народного господарства, розташованi в цих пiдзонах.
на нiй об’єктiв, проте ускладнює його. Нижньою межею зони тимчасового затоплення служить лiнiя урiзу води при НПР, з урахуванням кривої пiдпору, а верхньою – лiнiя урiзу води при проходженнi повенi.
В помiтних розмiрах вплив тимчасового затоплення проявляється лише у верхнiй частинi водосховища i в затоках.
Зона епiзодичного тимчасового затоплення. Ця зона охвачує територiю, яка затоплюється короткочасно при проходженнi повеневих витрат з меншою вiрогiднiстю. Такi затоплення мають мiсце у верхнiй частинi водосховища i вони можуть нанести деякi збитки, проте цей факт при проектуваннi гiдровузлiв не враховують.
Зона пiдвищення рiвня ґрунтових вод. Пiдпiр ґрунтових вод часто приводить до змiн у використаннi територiї i об’єктiв, якi знаходяться на нiй. Зона пiдйому рiвня ґрунтових вод розповсюджується суцiльною смугою.
Наслiдки пiдпору ґрунтових вод можуть бути негативними i позитивними. До негативних вiдносять пiдтоплення, яке не має твердо окресленої межi i розташовується окремими смугами i плямами.
i знешкодження розташованих на нiй сiльськогосподарських угiдь, лiсових насаджень, споруд. Зовнiшньою межею цiєї зони є лiнiя переробки берега на кiнцеву стадiю, тобто на момент, коли берег практично стабiлiзується.
Цю зону розбивають на три пiдзони:
- виносу об’єктiв, яка приймається в межах прибережної половини прогнозованої смуги переробки берегiв за першi 10 рокiв пiсля наповнення водосховища;
- заборони нового капiтального будiвництва, яка приймається в межах другої, бiльш вiддаленої вiд урiзу води половини прогнозованої смуги переробки берегiв за першi 10 рокiв;
- можливої переробки берега на кiнцеву стадiю, капiтальне будiвництво на якiй можливе, якщо термiн амортизацiї менший термiну переробки.
Зона клiматичного впливу. При проектуваннi клiматичний вплив водосховищ практично не враховується , оскiльки змiна клiмату не вносить суттєвих змiн в господарське використання прибережної територiї, за винятком деякого негативного впливу на грунти i рослиннiсть в лiсових насадженнях. Наразi стає необхiдним врахування клiматичних змiн, але методично це питання ще не вiдпрацьоване.
Серед зон побiчного впливу водосховищ заслуговують уваги такi:
- зона, яка вибуває iз попереднього використання iз-за органiзацiйно-господарських причин. Вона охвачує територiї, якi в нових умовах недоцiльно, чи неможливо, використати за попереднiм призначенням iз-за її розташування на островах, в мiсцях недоступностi i важко доступностi i малої її величини;
захисту, при розташуваннi рiзних об’єктiв, що пiдлягають виносу iз зони впливу водосховища, при будiвництвi споруд, призначених для використання водосховищ (порти, водозабори i т. п.), при виконаннi робiт в лiсовiй смузi i охоронi санiтарної зони;
- зона впливу багаторiчного i сезонного регулювання стоку. В цiй зонi спостерiгається скорочення площi затоплення заплави в перiод весняної i лiтньо-осiнньої повеней;
- зона впливу тижневого i добового регулювання стоку. Тут проходять короткочаснi, але перiодичнi, затоплення i пiдтоплення вузької прибережної територiї, а також тимчасове i локальне пiдсилення процесiв переформування берега i дна рiчки. Вплив добового i тижневого регулювання вiдчувається на вiдстанi декiлькох до десяткiв, а навiть i сотень, кiлометрiв.
Залежно вiд поєднання зон у верхньому б’єфi, можна видiлити декiлька великих комплексних смуг впливу водосховища, в межах яких також розташовуються i зони побiчного впливу.
Смуга сильного впливу водосховища на узбережжя, яка включає зони тимчасового затоплення, переформування берегiв i дна i прибережну частину зони пiдвищення рiвня ґрунтових вод, де в першi роки, пiсля заповнення водосховища, проявляється заболоченiсть i сильне пiдтоплення, а також зону сильного систематичного клiматичного впливу. Ширина цiєї смуги вiд урiзу води при НПР складає на великих водосховищах до 500... 1000 м, а на невеликих – десятки метрiв.
Смуга помiрного впливу водосховищ, яка охвачує решту частини зони пiдтоплення i зону слабкого систематичного клiматичного впливу. Ширина цiєї зони: на великих водосховищах – 2... 3 км i бiльше, на середнiх – декiлька сотень метрiв.
Смуга слабого вплив, яка включає зону епiзодичного клiматичного впливу. Ширина такої зони на великих водосховищах – 10... 15 км, а на пiдвiтрянiй сторонi – десятки кiлометрiв.
2. ВПЛИВ ВОДОСХОВИЩ НА ЗЕМЕЛЬНІ РЕСУРСИ
Вплив водосховищ на земельнi ресурси проявляється в таких напрямках:
- вилучення сiльськогосподарських угiдь;
- погiршення умови використання води i її якостi;
- iншi змiни природних умов (мiкроклiмат, фауна, флора);
- порушення внутрiшньогосподарського землеустрою;
- змiна мiжгосподарських транспортних, економiчних, культурно-побутових i iнших зв’язкiв.
Основним негативним наслiдком створення водосховищ для сiльського господарства є затоплення землi. Проблеми, пов’язанi з вилученням угiдь при створеннi водосховищ, зводяться до трьох основних:
Визначення ефективностi використання землi, зайнятої пiд водосховища до i пiсля його створення;
Визначення впливу водосховищ на баланс земельних ресурсiв в масштабi країни i окремих економiчних районiв;
Визначення найбiльш ефективних методiв вiдновлення порушень в сiльському господарствi в зв’язку iз створенням водосховищ.
Водосховища, якi сприяють збiльшенню можливостi використання земельних i бiологiчних ресурсiв (iригацiйнi, протиповiневi, i частина водосховищ, якi створенi з метою територiального перерозподiлу стоку).
Водосховища, якi не суттєво впливають на земельнi i бiологiчнi ресурси (багато комплексних водосховищ, якi мають iригацiйне, протиповiневе i рибогосподарське значення, у яких позитивнi i негативнi наслiдки приблизно однаковi, а також невеликi водосховища любого iншого призначення).
Водосховища, якi суттєво зменшують земельнi i бiологiчнi ресурси (великi енергетичнi i енерго-транспортнi водосховища, створенi на рiвнинах).
Негативний вплив водосховища проявляється в постiйному i тимчасовому затопленнi земель, в пiдтопленнi земель i їх засоленнi, в обрушеннi берегiв, в осушеннi заплави нижнього б’єфу.
До позитивних наслiдкiв впливу водосховища на земельнi ресурси можна вiднести: залучення в сiльськогосподарський обiг новi землi в районах зрошення; пiдвищення водозабезпеченостi зрошувальних земель; залучення земель, якi не використовувались iз-за затоплень повенями; покращення використання земель, якi затоплювались перiодично.
При створеннi водосховищ з’являються додатковi можливостi їх використання для отримання сiльськогосподарської продукцiї, а саме: використання зони спрацювання водосховищ багаторiчного i сезонного регулювання; використання земель, якi вивiльняються з часом з пiд води; посадка на мiлинi дикого рису i iнших корисних рослин; використання мiлини дикими водоплаваючими птахами; використання мiлини для розведення домашньої птицi; використання мiлини для розведення ондатри i нутрiї; використання мулу водосховищ в якостi добрив.
3. ВПЛИВ ПІДТОПЛЕННЯ, ПЕРЕРОБКИ БЕРЕГІВ І ІНШИХ ФАКТОРІВ
Пiдтоплення сприяє заболочуванню чи перезволоженню, а в деяких випадках, засоленню землi, що погiршує умови розвитку рослин. Замочування ґрунту приводить до осiдання окремих дiлянок з утворенням провалiв i трiщин. Заболоченi сiльськогосподарськi угiддя, як правило, перетворюються в незручнi землi, якщо пiсля створення водосховища на пiдтоплених дiлянках не проводити мелiоративнi роботи. Сильне пiдтоплення приводить до розвитку неїстiвних рослин i до втрати природними кормовими угiддями своїх корисних якостей. Слабке помiрне пiдтоплення не спонукає до негативних наслiдкiв, а навпаки, нерiдко позитивно сприяє урожайностi.
Пiдтопленi городи i присадибнi дiлянки можна використовувати пiд сiнокоси, пiдтопленi дiлянки садiв i iнших багаторiчних насаджень – як орнi землi. Отже, пiдтоплення, як правило не приводить до вилучення земель iз сiльськогосподарського використання, а викликає тiльки трансформацiю угiдь в iншi види. В районах з недостатнiм зволоженням пiдтоплення покращує водний режим грунтiв, якщо не спостерiгається вторинне засолення, яке виникає при близькому заляганнi вiд поверхнi землi мiнералiзованих ґрунтових вод i великому випаровуваннi.
Сiльськогосподарськi землi в зонi переробки берегiв втрачаються безповоротно. Проте цi втрати вiдбуваються не вiдразу i бiльш вiддаленi вiд урiзу води дiлянки можуть використовуватись в сiльському господарствi на протязi тривалого часу. Мiлина, яка утворюється пiсля акумуляцiї наносiв пiсля утворення ґрунту може стати придатною для використання, а на переформованих дiлянках берега можлива посадка садiв, виноградникiв, лiсових смуг i т. п.
Площа земель, яка втрачається в результатi переробки берегiв, вiдносно невелика, оскiльки ширина цiєї зони складає десятки i рiдко сотнi метрiв, тодi як ширина зони затоплення складає кiлометри.
доступностi, розташування на островах, малої величини дiлянок.
В верхнiх зонах водосховищ заплава внаслiдок збiльшеного вiдкладення пiскових наносiв i iнших процесiв (утворення нових проток, розмив окремих дiлянок i т. п.) може втратити попереднi властивостi, а господарська цiннiсть її зменшується.
Бiльшi чи меншi площi використовуються для розташування об’єктiв народного господарства, якi виносяться iз зони впливу водосховища. Частина цих земель займається об’єктами землекористувачiв. При виборi територiї для розташування об’єктiв стараються використати в першу чергу несiльськогосподарськi землi, але приходиться займати i сiльськогосподарськi.
Сiльськогосподарськi землi на берегах водосховищ вилучають i пiд санiтарно-охороннi зони. На невеликих водосховищах, якi призначенi для питного водопостачання, такi зони створюються вздовж всього берега. В цих зонах забороняється будiвництво, випас скота, удобрювання полiв.
У всiх зонах i економiчних районах мають розповсюдження так званi побiчнi використання в лiсi: користування лiсовими плодами; використання тваринного свiту; кормодобування; використання дров; бджiльництво.
В рядi районiв побiчнi користування складають основу розвитку промислу. Затоплення лiсiв, кущiв, болiт i iнших несiльськогосподарських земель приводить до порушення вказаних користувань i наносить збитки сiльському населенню. Затоплення земель iз запасами цегляних i гончарних глин, суглинкiв, вапнякiв i iнших порiд вносить порушення в роботу пiдприємств з виробництва будiвельних матерiалiв i товарiв широкого вжитку.
Проблеми, якi пов’язанi з вилученням земель при створеннi водосховищ зводяться до трьох основних, про що говорилось в попередньому параграфi.
Вилучення земельних площ пiд водосховища є одним iз видiв її використання. При цьому на замiну ранiше отриманої сiльськогосподарської i лiсової продукцiї створюється можливiсть:
- отримання продукцiї з площ, використання яких до створення водосховищ було утрудненим або неможливим i додаткової продукцiї з площ, на яких в результатi створення водосховищ покращується водний режим. Це вiдбувається при створеннi iригацiйних i протиповiневих водосховищ;
- отримання (на мiлинi) рiзних видiв продукцiї рослинництва, тваринництва, звiророзведення i риборозведення;
- отримання додаткових об’ємiв води для побутового, промислового i сiльськогосподарського водопостачання;
- отримання за низькими цiнами електроенергiї, зниження собiвартостi перевезення вантажiв i т. п.;
Отже, затоплена площа продовжує брати участь в розширеному вiдтвореннi, проте в iншому виробничому комплексi. Тому при розглядi питань, пов’язаних iз створенням нових водосховищ, найважливiшою задачею є виявлення економiчного ефекту використання територiї для рiзних виробничих цiлей.
Повиннi аналiзуватись всi фактори, якi приводять до збiльшення i зменшення сiльськогосподарської продукцiї, розраховуватись економiя затрат в виробництвi електроенергiї i перевозi вантажiв i т. п. iз розрахунку на 1 га як загальної площi вилучених земель, так iз площi сiльськогосподарських земель.
Висунуте, iнодi, питання про те, що важливiше: територiя чи акваторiя – надумане. З точки зору iнтересiв народного господарства на кожному етапi його розвитку повинен бути такий стан i спiввiдношення водних i земельних ресурсiв, який дозволив би найбiльш повно задовольнити рiзноманiтнi, безперервно зростаючi, матерiальнi i духовнi потреби суспiльства. При цьому в кожному конкретному випадку при проектуваннi водосховищ необхiдно прагнути до того, щоб вирiшення водогосподарських проблем було пов’язане з мiнiмальним вилученням земель.
Із всього сказаного випливає, що водосховища за їх наслiдками щодо використання земельних ресурсiв досить неоднорiднi i вони роздiленi на такi три групи:
Водосховища, якi не впливають на земельнi i бiологiчнi ресурси (комплекснi, якi мають iригацiйне, протиповiневе i рибогосподарське призначення).
Водосховища, якi суттєво зменшують земельнi i бiологiчнi ресурси (енергетичнi, для водного транспорту i т. п.).
ЛІТЕРАТУРА
2. Зарубаев Н. В. Комплексное использование водных ресурсов. – Л. Стройиздат, 1976.
3. Грищенко Ю. М. Комплексне використання та охорона водних ресурсiв. Рiвне, 1997.
4. Гидроэнергетика и комплексное использование водных ресурсов/ Под. ред. Непорожнего П. С./ -М.: Энергоиздат, 1982.
| 
