Гiдросфера землi та її значення для людського суспiльства;
В
Контрольна робота
Мiнiстерство освiти i науки України
Тернопiльська академiя народного господарства
Чорткiвський iнститут пiдприємництва i бiзнесу
Чорткiв 2001р.
Вода i життя - поняття нероздiльнi. По цьому контрольнаробота даноїтеми неосяжна, i я тому розглядаю лише деякi, особливо актуальнi проблеми.
Забруднення атмосфери, що прийняло великомасштабний характер, нанесло збиток рiкам, озерам, водоймищам, ґрунтам. Забруднюючi речовини i продукти їхнiх перетворень рано чи пiзно з атмосфери попадають на поверхню Землi. Це i без того велике лихо значно погiршується тим, що й на водойми, i на землю безпосередньо йде потiк вiдходiв. Величезнi площi сiльськогосподарських угiдь пiддаються впливу рiзних пестицидiв i добрив, ростуть територiї смiтникiв. Промисловi пiдприємства скидають стiчнi води прямо в рiки. Стоки з полiв також надходять у рiки й озера. Забруднюються i пiдземнi води – найважливiший резервуар прiсних вод. Забруднення прiсних вод i земель бумерангом знову повертається до людини в продуктах харчування i питний водi.
Яка в нас вода? У природному станi вода нiколи не вiльна вiд домiшок. У нiй розчиненi рiзнi гази i солi, зваженi твердi часточки. Навiть прiсною ми називаємо воду зi вмiстом розтворених солей до 1 м на лiтр. Вiдкiля ж береться i чому нiколи не зникає це свiтове джерело прiсної води? Адже майже всi запаси свiтової води – це солонi води Свiтового океану i пiдземних комор.
океану i внутрiшнiх морiв – Каспiйського, Аральського й iн.; iнше випаровується на сушi, причому половина завдяки транспiрацiї вологи рослинами.
Щороку випаровується шар води товщиною приблизно 1250 мм. Частина її знову випадає з опадами в океан, а частина переноситься вiтрами на сушу i тут живить рiки й озера, льодовики i пiдземнi води. Природний дистилятор харчується енергiєю Сонця i вiдбирає приблизно 20% цiєї енергiї.
льодах полярних зон i льодовикiв. Швидкiсть водообмiну тут менше, нiж у океанi, i складає 8000 рокiв. Поверхневi води сушi обновляються приблизно в 500 разiв швидше, нiж в океанi. Ще швидше, приблизно за 10-12 доби, обновляються води рiк. Найбiльше практичне значення для людства мають прiснi води рiк.
Рiки завжди були джерелом прiсної води. Але в сучасну епоху вони стали транспортувати вiдходи. Вiдходи на водозбiрнiй територiї по руслам рiк стiкають у моря й океани. Велика частина використаної води повертається в рiки i водойми у видi стiчних вод. Дотепер рiст очисних споруджень вiдставав вiд росту споживання води. І на перший погляд у цьому полягає корiнь зла. Насправдi все є набагато серйознiше. Навiть при зробленому очищеннi, включаючи бiологiчну, усi розчиненi неорганiчнi речовини i до 10% органiчних забруднюючих речовин залишаються в очищених стiчних водах. Така вода знову може стати придатної для споживання тiльки пiсля многократного розведення чистою природною водою. І тут для людини важливо спiввiдношення абсолютної кiлькостi стiчних вод, хоча б очищених, i водяного стоку рiк.
що норми водоспоживання зменшаться, а очищення охопить усi стiчнi води, показали, що все рiвно щорiчно буде потрiбно 30 - 35 тис. км3 прiсної води на розведення стiчних вод. Це означає, що ресурси повного свiтового рiчкового стоку будуть близькi до вичерпання, а в багатьох районах свiту вони уже вичерпанi. Адже 1 км очищеної стiчної води "пiртит" 10 км3 рiчкової води, а не очищеної – в 3-5 разiв бiльше. Кiлькiсть прiсної води не зменшується, але її якiсть рiзко падає, вона стає не придатною для споживання.
Людству прийдеться змiнити стратегiю водокористування. Необхiднiсть змушує iзолювати антропогенний водяний цикл вiд природного. Практично це означає перехiд на замкнуте водопостачання, на маловодну чи маловiдходну, а потiм на "суху" чи безвiдхiдну технологiю, що супроводжується рiзким зменшенням обсягiв споживання води i очищених стiчних вод.
Запаси прiсної води потенцiйно великi. Однак у будь-якому районi свiту вони можуть виснажитися через нерацiональне чи водокористування забруднення. Число таких мiсць росте, охоплюючи цiлi географiчнi райони. Потреба у водi не задовольняється в 20% мiського i 75% сiльського населення свiту. Обсяг споживаної води залежать вiд регiону i рiвня життя i складає вiд 3 до 700 л у добу на одну людину. Споживання води промисловiстю також залежить вiд економiчного розвитку даного району. Наприклад, у Канадi промисловiсть споживає 84% усього водозабору, а в Індiї – 1%. Найбiльш водоємнi галузi промисловостi – сталеварна, хiмiчна, нафтохiмiчна, целюлозно-паперова i харчова. На них iде майже 70% усiєї води, затрачуваної в промисловостi. У середньому у свiтi на промисловiсть iде приблизно 20% усiєї споживаної води. Головний же споживач прiсної води – сiльське господарство: на нього iде 70-80% усiєї прiсної води. Зрошуюче землеробство займає лише 15-17% площi сiльськогосподарських угiдь, а дає половину всiєї продукцiї. Майже 70% посiвiв бавовнику у свiтi iснує завдяки зрошенню.
господарства земель, частка водяних ресурсiв складає всього 20%. Багато районiв країни недостатньо забезпеченi водою. Це пiвдень i пiвденний схiд європейської частини СНД , Прикаспiйська низовина, пiвдень Захiдного Сибiру i Казахстану, i деякi iншi райони Середньої Азiї, пiвдень Забайкалля, Центральна Якутiя. Найбiльш забезпеченi водою пiвнiчнi райони СНД, Прибалтика, гiрськi райони Кавказу, Середньої Азiї, Саянiв i
Стiк рiк змiнюється в залежностi вiд коливань клiмату. Вплив людини на природнi процеси торкнувся вже i рiчкового стоку. У сiльському господарствi велика частина води не повертається в рiки, а iде на випар i утворення рослинної маси, тому що при фотосинтезi водень з молекул води переходить в органiчнi сполуки. Для регулювання стоку рiк, не рiвномiрного протягом року, побудовано 1500 водоймищ (вони регулюють до 9% усього стоку). На стiк рiк Далекого Сходу, Сибiру i Пiвночi європейської частини країни господарська дiяльнiсть людини поки майже не вплинула. Однак у найбiльш обжитих районах вiн скоротився на 8%, а в таких рiк, як, Дон, Днiстер i Урал, на 11-20%. Помiтно зменшився водяний стiк у Волзi, Сiрдар’ї й Амудар'ї. У пiдсумку скоротився приплив води до Азовского моря на 23%, до Аральського на 33%. Рiвень Аралу упав на 12,5 м.
будови i походження.
у водi досить i кiлькiсть вiдходiв невелика, то аеробнi бактерiї досить швидко перетворюють їх у порiвняно нешкiдливi залишки. У противному випадку дiяльнiсть аеробних бактерiй придушується, вмiст кисню рiзко падає, розвиваються процеси гниття. При вмiстi кисню у водi нижче 5 мг на 1 лiтр, а в районах нересту – нижче 7 мг багато видiв риб гинуть.
викликають рiзнi епiдемiї, такi, як спалахи сальмонелiозу, гастроентерiту, гепатиту й iн. У розвинених країнах в даний час поширення епiдемiй через суспiльне водопостачання вiдбувається рiдко. Можуть бути зараженi харчовi продукти, наприклад овочi, вирощуванi на полях, що удобрюються шлаками пiсля очищення побутових стiчних вод. Водянi безхребетнi, наприклад чи устрицi iншi молюски, iз заражених водойм служили часто причиною спалахiв черевного тифу.
веде до забруднення питної води i до розвитку деяких захворювань, а рiст цих речовин у водоймах викликає їхнiй посилену евтрофiкацiю (збiльшення запасiв бiогенних i органiчних речовин, через них бурхливо розвиваються планктон i водоростi, поглинаючи весь кисень у водi).
До неорганiчних i органiчних речовин також вiдносяться сполуки важких металiв, нафтопродукти, пестициди (ядохiмiкати), синтетичнi детергенти (миючi засоби), феноли. Вони надходять у водойми з вiдходами промисловостi, побутовими i сiльськогосподарськими стiчними водами. Багато хто з них у водяному середовищi або взагалi не розкладаються, або розкладаються дуже повiльно i здатнi накопичуватися в харчових ланцюгах.
Збiльшення донних опадiв вiдноситься до одному з гiдрологiчних
наслiдкiв урбанiзацiї. Їхня кiлькiсть у рiках i водоймах постiйно зростає через ерозiю ґрунтiв у результатi неправильного ведення сiльського господарства, зведення лiсiв, а також зарегулiрованостi рiчкового стоку. Це явище приводить до порушення екологiчної рiвноваги в водних системах, згубно дiють доннi органiзми.
кисню, змiнює швидкiсть обмiну речовин. Багато мешканцiв рiк, озер чи водоймищ гинуть, розвиток iнших подавлюється.
Ще кiлька десятилiть назад забрудненi води представляли собою би острова у вiдносно чистому природному середовищi. Зараз картина змiнилася, утворилися суцiльнi масиви забруднених територiй.
до 6 млн. 3 нафтових вуглеводнiв. Майже половина цiєї кiлькостi зв'язана з транспортуванням i розробкою мiсценароджень на шельфi. Континентальне нафтове забруднення надходить уокеан через рiчковий стiк.
Рiки свiту щорiчно виносять у морськi й океанiчнi води бiльш1,8 млн. т. нафтопродуктiв. У морi нафтове забруднення має рiзнi форми. Воно може бути плiвкою якою покриватється поверхня води, а при розливах товщина нафтового покриття спочатку може складати кiлька сантиметрiв. З часом утвориться емульсiя нафти в водi чи води в нафтi. Пiзнiше виникають грудочки важкої фракцiї нафти, нафтовi агрегати, що здатнi довго плавати на поверхнi моря. До грудочок, що плавають, мазута прикрiплюються рiзнi дрiбнi тварини, якими охоче харчуються риби i вусатi кити. Разом з ними вони заковтують i нафту. Однi риби вiд цього гинуть, iншi наскрiзь просочуються нафтою i стають неприпридатнi для вживання в їжу через неприємний запах i смак.
Усi компоненти нафти – токсичнi для морських органiзмiв. Нафта впливає на структуру спiвтовариства морських тварин. При нафтовому забрудненнi змiнюється спiввiдношення видiв i зменшується їхня розмаїтiсть. Так, рясно розвиваються мiкроорганiзми, що харчуються нафтовими вуглеводами, а бiомаса тих мiкроорганiзмiв отрутна для багатьох морських мешканцiв. Доведено, що дуже небезпечно тривалий хронiчний вплив навiть невеликих концентрацiй нафти. При цьому поступово падає первинна бiологiчна продуктивнiсть моря. У нафти є ще одна неприємна побiчна властивiсть. Її вуглеводи здатнi розчиняти в собi ряд iнших забруднюючих речовин, таких, як пестициди, важкi метали, якi разом з нафтою концентруються в приповерхньому шарi i ще бiльш отруюють його. Ароматична фракцiя нафти мiстить речовини мутагенної i канцерогенної природи, наприклад бензпiрен. Зараз отриманi численнi докази наявностi мутагенних ефектiв забрудненостi морського середовища. Бензпирен активно циркулює по морських харчових ланцюгам i попадає в їжу людей.
роль "дитячого саду" для багатьох популяцiй. Поверхневi нафтовi плiвки порушують газообмiн мiж атмосферою й океаном. Змiнюються процеси розчинення i видiлення кисню, вуглекислого газу, теплообмiну, мiняється вiдбивна здатнiсть (альбедо) морської води.
надходять у Свiтовий океан. ДДТ i його похiднi, полiхлорбiфенiли й iншi стiйкi з'єднання цього класу зараз знаходять всюди у Свiтовому океанi, включаючи Арктику й Антарктику. Вони легко розчиннi в жирах i тому накопичуються в органах риб, ссавцiв, морських птахiв. Будучи ксенобiотиками, тобто речовинами цiлком штучного походження, вони не мають серед мiкроорганiзмiв своїх "споживачiв" i тому майже не розкладаються в природних умовах, а тiльки накопичуються у Свiтовому океанi. Разом з тим вони остротоксичнi, впливають на кровотворну систему, придушують ферментивну активнiсть, сильно впливають на спадковiсть.
Разом з рiчковим стоком в океан надходять i важкi метали, багато з яких мають токсичнi властивостi. Загальна величина рiчкового стоку складає 46 тис. км води в рiк. Разом з ним у Свiтовий океан надходить до 2 млн. т свинцю, до 20 тис. т кадмiю i до 10 тис. т ртутi. Найбiльш високi рiвнi забруднення мають прибережнi води i внутрiшнi моря. Чималу роль у забрудненнi Свiтового океану грає й атмосфера. Так, наприклад, до 30% усiєї ртутi i 50% свинцю, що надходять у океан щорiчно, переноситься через атмосферу.
По своїй токсичнiй дiї в морському середовищi особливу небезпеку представляє ртуть. Пiд впливом мiкробiологiчних процесiв токсична неорганiчна ртуть перетворюється в бiльш токсичнi органiчнi форми ртутi. Накопиченi завдяки бiоакумуляцiї в рибi чи молюсках з'єднання метилiрованої ртутi являють пряму загрозу життю i здоров'ю людей. Згадаємо хоча б сумно вiдому хворобу "мiнамато", що одержала назва вiд японської затоки, де так рiзко проявилося отруєння мiсцевих жителiв ртуттю. Вона вiднесла чимало життiв i пiдiрвала здоров'я багатьом людям, що вживали в липцу морськi продукти з цiєї затоки, на днi якого нагромадилося чимало ртутi вiд вiдходiв прилеглого комбiнату.
Ртуть, кадмiй, свинець, мiдь, цинк, хром, миш'як i iншi важкi метали не тiльки накопичуються в морських органiзмах, отруюючи тим самим морськi продукти харчування, але i самим пагубним образом впливають на мешканцiв моря. Коефiцiєнти нагромадження токсичних металiв, тобто концентрацiя їх на одиницю ваги в морських органiзмах стосовно морської води, мiняються в широких межах вiд сотень до сотень тисяч, у залежностi вiд природи металiв i видiв органiзмiв. Цi коефiцiєнти показують, як накопичуються шкiдливi речовини в рибi, молюсках, ракоподiбних, планктонних i iнших органiзмах.
у водi, тiльки в 10 разiв бiльшої її природного змiсту, забруднення устриць уже перевищує норму, встановлену в деяких країнах. Це показує, як близька та межа забруднення морiв, до якої й не можна переступити без шкiдливих наслiдкiв для життя i здоров'я людей.
мешканцiв морiв i океанiв. Цi наслiдки рiзноманiтнi. Первиннi критичнi порушення у функцiонуваннi живих органiзмiв пiд дiєю забруднюючих речовин виникають на рiвнi бiологiчних ефектiв: пiсля змiни хiмiчного складу клiток порушуються процеси дихання, росту i розмноження органiзмiв, можливi мутацiї i канцерогенез;
порушуються рух i орiєнтацiя в морському середовищi. Морфологiчнi нерiдко виявляються у видi рiзноманiтних патологий внутрiшнiх органiв: змiн розмiрiв, розвитку виродливих форм. Особливо часто цi явища реєструються при хронiчному забрудненнi. Усе це вiдбивається на станi окремих популяцiй, на їх взаємовiдносинах. У такий спосiб виникають екологiчнi наслiдки забруднення. Важливим показником порушення стану екосистем є змiна числа вищих таксонiв – риб. Істотно змiнюється фотосинтезуюча дiя в цiлому. Росте бiомаса мiкроорганiзмiв, фiтопланктону, зоопланктону. Це характернi ознаки евтрофiкацiї морських водойм, особливо вони значнi у внутрiшнiх морях. У Каспiйському, Чорному, Балтiйському морях за останнi 10-20 рокiв бiомаса мiкроорганiзмiв виросла майже в 10 разiв. У Японському морi сущим нещастям стали "червонi припливи", наслiдок евтрофiкацiї, при який бурхливо розвиваються мiкроскопiчнi водоростi, а потiм зникає кисень у водi, гинуть водянi тварини й утворюється величезна
маса гниючих залишкiв, що отруюють не тiльки море, але й атмосферу.
Забруднення Свiтового океану приводить до поступового зниження первичної бiологiчної продукцiї. По оцiнках учених, вона скоротилася на 10%. Вiдповiдно до цього знижується i щорiчний прирiст iнших мешканцiв моря.
найважливiших морiв?
У цiлому для Свiтового океану очiкується на найближчi 20-25 рокiв рiст його забруднення в 1,5-3 рази. Вiдповiдно до цього буде погiршуватись й екологiчна ситуацiя. Концентрацiї багатьох токсичних речовин можуть досягти граничного рiвня, потiм наступить деградацiя природної екосистеми. Очiкується, що первинна бiологiчна продукцiя океану може понизитися в рядi великих районiв на 20-30% по порiвнянню з нинiшньою.
Зараз уже ясний шлях, що дозволить людям уникнути экологiчного тупiку. Це безвiдхiднi i маловiдходнi технологiї, перетворення вiдходiв у кориснi ресурси. Але будуть потрiбнi десятилiття для втiлення iдеї в життя.
Вимоги до якостi води
План
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ.
ВПРОВАДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ та ПОКАЗНИКІВ ДсапПiНу ВОДА ПИТНА. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКО ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ"
ОСОБЛИВОСТІ ДСанПiНу "ВОДА ПИТНА. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКО-ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ"
1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
"Вода питна”. Гiгiєнiчнi вимоги до якостi води централiзованого господарсько-питного водопостачання" (надалi ДСанПiН) затверджено Наказовi Мiнiстерства охорони здоров'я України вiд— 23. 12. 1996р. за N 383, зареєстровано Мiнiстерством юстицiї України вiд 15. 04. 1997р. за № 136/1940; термiн впровадження з 01. 01. 2000р.
2. ВПРОВАДЖЕННЯ ОСНОВНИХ ПОЛОЖЕНЬ та ПОКАЗНИКІВ ДсапПiНу ВОДА ПИТНА. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ
ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКО ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ"
Порядок впровадження ДСанПiНу "Вода питна”. Гiгiєнiчнi вимоги до якостi води централiзованого господарсько-питного водопостачання" (надалi "Порядок") призначений для органiзацiй, якi експлуатують водопроводи (споруди i мережi) господарсько-питного користування i виконують виробничий лабораторний контроль якостi води, а також для органiв та установ, якi здiйснюють державний нагляд за якiстю води централiзованого господарсько-питного водопостачання.
Необхiднiсть розробки Порядку обумовлена суттєвими вiдмiнами ДСанПiНу вiд дiючого до останнього часу ГОСТу 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" за змiстом, перелiком нормативних вимог i показникiв, порядком та обсягом дослiджень питної води в залежностi вiд типу контролю i результатiв попереднiх дослiджень. Впровадження ДСанПiНу потребує певних строкiв та змiн в органiзацiї дiяльностi вищеназваних органiзацiй та установ.
В зв'язку з цим органи державного санiтарного нагляду, всi органiзацiї, включаючи мiнiстерства та вiдомства, якi вiдповiдають за експлуатацiю централiзованих систем господарсько-питного водопостачання, повиннi вжити заходи щодо поетапного впровадження ДСанПiНу до 01. 01. 2000р. згiдно з порядком у ньому зазначеним.
Вiдповiдно до статтi 18 Закону України "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" у рiвнiй мiрi вiдповiдальними за забезпечення населення питною водою, якiсть та кiлькiсть якої повиннi вiдповiдати вимогам санiтарних норм, є органи державної виконавчої влади, мiсцевого та регiонального самоврядування, пiдприємства водопостачання. Державна санiтарно-епiдемiологiчна служба МОЗ України зобов'язана здiйснювати нагляд за дотриманням Державних санiтарних правил i норм вiдповiдностi питної води вимогам безпеки для здоров'я i життя населення на об'єктах державного санiтарного нагляду централiзованого водопостачання.
"ВОДА ПИТНА. ГІГІЄНІЧНІ ВИМОГИ ДО ЯКОСТІ ВОДИ ЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО ГОСПОДАРСЬКО-ПИТНОГО ВОДОПОСТАЧАННЯ"
Розроблений вiдповiдно до Закону України "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" ДСанПiН регламентує гiгiєнiчнi вимоги до якостi питної води, якi повиннi бути забезпеченi у водопровiднiй мережi об'єктiв державного санiтарного нагляду (пiсля очистки та пiдготовки до споживання) незалежно вiд типу джерела водопостачання, системи обробки води i кiлькостi споживачiв цiєї води.
3. 1. Розробка ДСанПiНу пов’язана з такими основними положеннями:
- ревiзiя нормативної бази iснуючих показникiв якостi питної води з урахуванням досвiду розвинутих країн свiту та нових наукових свiдчень про значення питної води в формуваннi здоров'я населення. ГОСТ 2874-82 "Вода питьевая. Гигиенические требования и контроль за качеством" був важливим етапом удосконалення водно-санiтарного законодавства країни. Цей документ використано як базовий при розробцi ДСанПiНу;
нормативних вимог з мiжнародними стандартами до якостi води.
У ДСанПiНi викладення нормативних вимог пiдпорядковано гiгiєнiчним цiлям i наведено в групах показникiв, виходячи з необхiдностi забезпечення:
- нешкiдливостi та фiзiологiчної повноцiнностi хiмiчного складу води;
- радiацiйної безпеки води;
В документi на вiдмiну вiд ГОСТ 2874-82, збiльшено кiлькiсть показникiв, визначення яких є необхiдним для забезпечення якостi питної води нешкiдливої та безпечної для здоров'я людини.
небезпечнi для здоров'я споживачiв. Так, вперше стало обов'язковим визначення у водi паразитологiчних показникiв (табл. 2 ДСанГІiНу), що обумовлено даними про зростання епiдемiчного значення водного чинника в iнфекцiйнiй захворюваностi населення паразитозами в країнах свiту, їх л значущостi як показникiв вторинного забруднення води у водопровiднiй мережi. Розширення перелiку показникiв цiєї групи впроваджено також з метою досягнення вiдповiдностi вiтчизняних вимог до мiжнародних критерiїв епiдемiчної безпеки питної води.
За результатами багаторiчних дослiджень вiдносно спiввiдношення у питнiй водi iндикаторних - число бактерiй в 1см3 дослiджуваної води (ЗМЧ) та число бактерiй групи кишкових паличок (iндекс БГКП) - з патогенними та умовно-патогенними мiкроорганiзмами, було встановлено вплив рiзних рiвнiв бактерiального забруднення води на захворюванiсть населення кишковими iнфекцiями. Цей чинник, разом з урахуванням гiгiєнiчного принципу необхiдностi санiтарного запасу при регламентацiї нормативiв, обумовив доповнення мiкробiологiчних показникiв, регламентованих ГОСТ 2874-82,такими, як:
- набуло обов'язкового характеру визначення числа термостабiльних кишкових паличок (фекальних колiформ — як показника свiжого фекального забруднення питної води в водопровiднiй мережi), якi диференцiюють за температурним тестом (рiст при температурi [44±0,5]°С) iз загальної групи колiформних бактерiй i визначають у трьох об'ємах по 100 см3 " дослiджуваної води при перевищеннi iндексу БГКП на етапi iдентифiкацiї колонiй, що виросли на середовищi ЕНДО. Регламентована необхiднiсть дослiдження води в об'ємi 100 см3 та оцiнка отриманого результату як позитивного при виявленнi фекальних колiформ в одному з трьох об'ємiв дозволяє оцiнювати цей показник як сумiсний з таким традицiйним показником як iндекс БГКП, що визначається в 1 дм3 дослiджуваної води. Вiдсутнiсть термостабiльних кишкових паличок у двох послiдовно вiдiбраних пробах питної води (друге дослiдження проводиться пiсля отримання результатiв першого дослiдження) з достатньо високою вiрогiднiстю характеризує епiдемiчну безпеку дослiджуваної питної води. При визначеннi кишкових паличок методом мебранної фiльтрацiї результати дослiджень виражають числом одиниць, що утворюють колонiї (КУО); при застосуваннi бродильного методу розраховують по таблицям найбiльш вiрогiдне число (НВЧ) бактерiй;
– вперше вводиться визначення патогенних бактерiй, вiрусiв та колiфагiв. Колiфаги вiдносяться до iндикаторних показникiв, що характеризують можливе забруднення води вiрусами — збудниками гострих кишкових iнфекцiй вiрусної етнологiї, подiбно до того, як колiформнi бактерiї є iндикаторами можливої наявностi у водi патогенних енгеробактерiй. При виявленнi у питнiй водi колiфагiв, слiд проводити пряме визначення ентеровiрусiв, антигенiв ротавiрусiв, аденовiрусiв та вiрусiв гепатиту А в об'ємi 10 дм води. Така ситуацiя розглядається як епiдемiчне небезпечна, що потребує проведення спецiальних заходiв на спорудах водопроводу. Вiдсутнiсть колiфагiв у питнiй водi не виключає необхiдностi прямого визначення у водi вiрусiв за епiдемiчними показниками. Непрямими показниками ефективностi очистки води вiд вiрусiв на спорудах водопроводу є каламутнiсть води не бiльше ІНОМ/дм [0,5мг/дм ], концентрацiя залишкового алюмiнiю 0,2мг/дм , кольоровiсть води не бiльше 20° та рН 6,8-7,0.
Число бактерiй в 1 см води, що дослiджується, вiдноситься до iндикаторних показникiв епiдемiчної безпеки питної води та санiтарно-гiгiєнiчного стану споруд. Цей показник свiдчить про забруднення води органiчними сполуками, попадання до питної води iнших забруднених вод, ефективнiсть окремих етапiв (особливо - етапу знезаражування) обробки води, а також обсiменiння водопровiдної мережi бактерiями чи вторинне обсiменiння води. Раптово виникаюче суттєве пiдвищення загального числа мiкроорганiзмiв у питнiй водi є важливим показником погiршення якостi питної води i вимагає з'ясування причин забруднення. При невiдповiдностi якостi питної води нормативам за органолептичними та iнтегральними показниками рекомендовано визначення загального числа мiкроорганiзмiв при рiзних температурних режимах iнкубацiї - при (22±0,5) С протягом 48 годин та при (37 ± 0,5) °С протягом 24 годин. Вiдносне зростання числа колонiй при (37 ± 0,5) С, реєстрацiя якого можлива при проведеннi систематичних дослiджень, свiдчить про ймовiрне забруднення антропогенною мiкрофлорою. Зростання чисельностi бактерiй, якi розвиваються при (22±0,5)°С, свiдчить про погiршення санiтарно-гiгiєнiчного стану водопровiдних споруд.
3. 3. До перелiку токсикологiчних показникiв безпечностi хiмiчного складу питної води введено тригалометани. Найбiльш прiоритетним з них є клороформ, визначення якого є обов'язковим при знезаражуваннi води. Зважаючи на iнтенсивне антропотехногенне забруднення вододжерел токсичними елементами та неможливiсть їх диференцiювання з природними компонентами води, в ДСанПiН розширено загальний перелiк таких компонентiв (табл. 3), наведено деякi з них (ртуть, кадмiй, нiтрити, цiанiди, талiй, шестивалентний хром, 1,1 дихлоретилен, 1,2 дихлоритан, бенз/а/пiрне), якi не повиннi бути у водi у концентрацiях, що перевищують гранично допустимi при визначеннi стандартними методами дослiджень. Теж саме вiдноситься до хiмiчних компонентiв води, якi спроможнi змiнювати її органолептичнi властивостi (цинк, поверхнево-активнi речовини, нафтопродукти, феноли). Наявнiсть хiмiчних компонентiв, що не наведенi у ДСанПiН, але спроможнi бути у водi джерел водопостачання внаслiдок промислового, сiльськогосподарського та побутового забруднень, у питнiй водi не допускається або їх концентрацiя не повинна перевищувати ГДК при проведеннi дослiджень за затвердженими методиками. Особливостi лабораторного контролю показникiв хiмiчного складу води викладенi у розд. 5 ДСанПiНу.
в дужках (для загальної мiнералiзацiї, жорсткостi, кольоровостi, каламутностi, вмiсту сульфатiв та хлоридiв). Цi питання вирiшує лише Головний державний санiтарний лiкар України (за запитами з регiонiв).
3. 4. Нормативи радiацiйної безпеки питної води повиннi вiдповiдати вимогам НРБУ-97 "Норми радiацiйної безпеки України", що введенi в дiю з 01. 01. 98р.
3. 5. Враховуючи широке використання у процесi водопiдготовки. рiзних коагулянтiв, дезiнфектантiв чи iнших реагентiв, дозволених Мiнiстерством охорони здоров'я України для застосування у практицi господарсько-питного водопостачання, у ДСанПiНi зазначено, що залишковi кiлькостi у питнiй водi цих реагентiв не можуть перевищувати вiдповiдних нормативних значень, встановлених при поданнi необхiдних матерiалiв (з методиками визначення у питнiй водi) на затвердження до Мiнiстерства охорони здоров'я. Зважаючи на мiжнародний досвiд використання критерiю "С”Т", який характеризує взаємозв'язок дози дезiнфектанту (С, мг/дм3) та часу (Т, хв), необхiдного та достатнього для забезпечення епiдемiчної безпеки питної води пiд час її проходження вiд резервуарiв чистої води до першого споживача — рекомендовано його застосування для ефективного знезараження питної води та наведено (дод. 1 до ДСанПiН) орiєнтовнi значення цього критерiю при застосуваннi хлорпрепаратiв, диоксиду хлору, озону. При розрахунках "С*Т" концентрацiя дечнiфектаиту у водi приймається як середня по найменшим щоденним (особливо для нефiльтрованої води) значенням,якi забезпечують залишкову концентрацiю дезiнфектанту (хлору) у водопровiднiй мережi на рiвнi не нижче 0,3мг/дм3. Час проходження для закритих транспортуючих воду систем визначається через дiлення максимального розходу води на мiсткiсть трубопроводiв. Обов'язковим при встановленнi i розрахунках "С*Т" має бути виконання дослiджень на вмiст у водi колiфагiв (ентеровiрусiв), вегетативних форм (клiтин) та цист лямблiй, якi повиннi вилучатися з води при цьому на 99,99% i 99,9% вiдповiдно.
3. 6. Вперше у ДСанПiНi введено для визначення показники фiзiологiчної повноцiнностi якостi води, тобто показники, якi характеризують адекватнiсть мiнерального складу води бiологiчним потребам органiзму людини. Використання таких показникiв базується на основi вiдомих на сьогоднi даних про мiнiмально необхiднi рiвнi вмiсту у водi деяких бiогенних елементiв. Цi нормативи є у документах багатьох країн свiту i їх перелiк з часом буде збiльшено.
3. 7. Зважаючи на необхiднiсть у досить короткий час встановити наявнiсть забруднення джерела водопостачання або водопостачальної мережi, водопровiдної води токсичними сполуками - в ДСанПiНi також вперше введено визначення експрес-показникiв якостi питної води. Існуючi методи бiотестування з розрахунком iдексу токсичностi води дозволяють виконати цi дослiдження на протязi декiлькох хвилин-годин.
для об'єктивного аналiзу та прогнозування можливих змiн якостi питної води, розробки обгрунтованих програм контролю за якiстю води (розд. 5), планiв протиепiдемiчних та профiлактичних заходiв, визначення їх прiоритетностi тощо.
3. 8. Служби, якi здiснють спостереження та контроль за станом навколишнього природного середовища, водними об'єктами, виникненням надзвичайних ситуацiй, аварiй та катастроф, що призводить до забруднення джерел водопостачання, зобов'язанi подавати iнформацiю про забруднення цих джерел водопостачання небезпечними речовинами у територiальнi органи державного санiтарно-епiдемiолоґiчного нагляду.
Вперше у ДСанПiН введено вимогу необхiдностi оповiщення населення, найбiльш вразливих пiдприємств, установ, органiзацiй (дитячi та лiкувально-профiлактичнi заклади, харчовi пiдприємства, молокозаводи тощо) про погiршення якостi питної води, рекомендацiї по тимчасовому використанню води з вiдхиленнями вiд гiгiєнiчних нормативiв та термiни виконання заходiв щодо забезпечення вiдповiдностi якостi води вимогам санiтарно-гiгiєнiчних нормативiв.
Оцiнюючи санiтарно-гiгiєнiчну ситуацiю, що останнiм часом склалася на територiї держави, можна констатувати, що все населення України так чи iнакше пiдпадає пiд вплив шкiдливих факторiв (фiзичної, хiмiчної та бiологiчної природи). Зокрема, таким фактором ризику стає вживання питної води як з централiзованих, так i з децентралiзованих джерел водопостачання.
Сьогоднi в Українi питання питного водопостачання є найбiльш невирiшеним: це вiдсутнiсть стандарту на питну воду, невiдповiднiсть технологiї очистки води, постiйне погiршення стану водопровiдних i каналiзацiйних мереж. Все це є вторинним джерелом забруднення питної води навiть в умовах її нормальної очистки перед подачею в мережу.
Невiдповiдальнiсть якостi питної води нормативним вимогам разом iз забрудненнями, непередбаченими стандартом, для контролю та iншими факторами, є однiєю з причин поширення в державi таких захворювань, як жовчно-кам’яна та виразкова хвороба шлунку, вiрусний гепатит та iн.
Пiд наглядом санепiдслужби України в 1998 роцi знаходились 21505 джерел централiзованого водопостачання, у тому числi1052 комунальних, 5832 вiдомчих, 8397 сiльських водопроводiв i 140498 джерел децентралiзованого водопостачання, з них 135686 колодязiв, 1012 каптажiв, 3800 артезiанських колодязiв.
Не вiдповiдають гiгiєнiчним нормам 11,03% комунальних, 5,56% вiдомчих, 10,34% сiльськихводопроводiв при середньому по Українi 6,12%.
За 1998 рiк було дослiджено лабораторiями санепiдемслужби України 206984 проби питної води iз джерел централiзованого водопостачання на санiтарно-хiмiчнi показники, з них не вiдповiдає гiгiєнiчним нормам 12,52% (1997р.—13,09%). Найбiльший вiдсоток реєструється у Днiпропетровськiй областi — 62,19% (1997—57,89%), Донецькiй—33,98 (1997—37,35) та Луганськiй областях — 23,74% (1997р. -27,28%).
охорони, що є причиною 76,7% невiдповiдностi водопроводiв централiзованого водопостачання санiтарним нормам
У Криму вiдмiчається незадовiльний санiтарно-технiчний стан водопровiдних мереж, 50% з яких потребують замни та ремонту вiдмiчається незадовiльний санiтарно-технiчний стан водопровiдних мереж, 50% з яких потребують замiни та ремонту.
Особливе занепокоєння викликає стан водопроводiв у 202 селах, де збудовано житло для переселенцiв з Чорнобильської зони. Бiльшiсть з них потребує капiтального ремонту та реконструкцiї, а якiсь води, що подається населенню, не вiдповiдає стандарту.
Зростаюче погiршення стану водопровiдних мереж в областях України призвело до збiльшення бактерiального забруднення питної води.
На мiкробне забруднення дослiджено по Українi 3ё9280 проб питної води iз джерел централiзованого водопостачання, не вiдповiдають гiгiєнiчним вимогам 6,16%. Найбiльший вiдсоток реєструється у Тернопiльськiй областi — 12,08% (1997р.—11,73%, Миколаївськiй — 10,09% (1997р. -10,3%), Донецькiй — 9,64% (1997р. -5. 66%), Закарпатський — 9,08% (1997р.— 7,4%).
Продовжують подавати небезпечну в епiдемiчному вiдношеннi питну воду водопроводи Приморського, Токмакського, Вольнянського, Куйбишевського, Пиразовського районiв Запорiзької областi, де високий вiдсоток вiдхилень проб питної води з бактерiологiчних показникiв 14-58,7%.
Незабезпеченiсть населення питною водою гарантованої якостi i в достатнiй кiлькостi стала причиною того, що м. Севастополь, Луганська та Днiпропетровська областi — вiрусного гепатиту А.
Збiльшення захворюваностi на iнфекцiйнi хвороби пов’язане з незадовiльним санiтарно-епiдемiологiчним наглядом за об’єктами з пiдвищеними факторами ризику. Про це свiдчить також i те, що в Українi за 1998р. зареєстровано 78 спалахiв iнфекцiйних та паразитарних захворювань на 22 адмiнiстративних територiях, захворiло 3113 осiб. Кiлькiсть спалахiв збiльшилась на 45,3% порiвняно з 1997 роком. Найбiльшу кiлькiсть спалахiв зареєстровано в Одеськiй областi — 9, Вiнницькiй, Днiпропетровськiй, Кiровоградськiй — по 6; Донецькiй, Луганськiй та м. Києвi — 5.
За факторами передачi збудникiв iнфекцiйних захворювань 47 спалахiв зумовленi вживанням харчових продуктiв, питної води — 7, води поверхневих водоймищ — 5.
Зросла кiлькiсть спалахiв, у яких фактором предачi збудникiв була вода. Так, у 1995 роцi таких спалахiв зареєстровано 5, у 1997р. — 8, у 1998р.— 12. У 1998р. питна вода та вода поверхневих водоймищ, як фактор передачi збудникiв iнфекцiйних хвороб бактерiальної та вiрусної етiологiї (ентеровiруснi, ЕКХО, КОКСАКІ, серознi менiнгiти тощо), становила вже бiльшу частину випадкiв (57,6%) усiх хворих, якi постаждали пiд час спалахiв.
Вживання некип'яченої питної води та порушення санiтарних правил пiдготування їжi, зберiгання страв, напоїв на тлi аварiйних ситуацiй, вiдключення водопостачання стало приводом виникнення 4 епiдускладнень дизентерiї Фленекса у Донецькiй, Хмельницькiй, Днiпропетровськiй, Житомирськiй областях; 2 спалахи вiрусного гепатиту А- у луганськiй, Одеськiй областях; серед населення Свалявського району Закарпацької областi виникло майже хронiчне епiдускладнення червневого тифу.
Забруднена вода поверхневих водоймищ, водопровiдних колонок (при купаннi та вживаннi) була фактором передачi збудникiв аденоентеровiрусних iнфекцiй ЕКХО, КОКСАКІ, серозних менiнгiтiв та гострих кишкових iнфекцiй в Одеськiй(2), Донецькiй (у 3 мiстах), Кiровоградськiй областях та мiстi Севастополi (по 1 спалаху).
водопроводи на 3-15 будинкiв, вода яких у 15,1% не вiдповiдає стандартам. У зв’язку з паводком фахiвцями санепiдемслужби областi було вiдiбрано та дослiджено 4285 проб води, з них 18,7% не вiдповiдало стандарту.
У Київськiй областi iз загальної кiлькостi сiльського населення централiзованим водопостачанням забезпечено 40%.
Згубнi екологiчнi процеси у басейнах рiчок українського та бiлоруського Полiсся (Прип’ять, Уж, Тетерiв, Здвиж, Ірпiнь та iн.), несприятливi спiввiдношення гiдрологiчних та метеорологiчних факторiв, припинення експлаутацiї десяткiв медiоративних систем у зонах вiдчуження ЧАЕС i прилеглих до неї водозаборах призвело до iнтенсивного розвитку органiчних субстанцiй, їх вiдмирання та гниття. Це вкрай негативно вплинуло на технологiчнi процеси очищення води, збагаченої новими, не характерними для неї органiчними сполуками, стiйкими до знебарвлення сiрчано-кислим алюмiнiєм, хлором, озоном. Враховуючи надзвичайно несприятливу екологiчну ситуацiю, яка склалася на Київському водосховищi, Київською мiською санепiдстанцiєю та ДКО “Київводоканал” наприкiнцi грудня було прийнято рiшення припинити забiр води з р. Днiпро i задiяти схему подачi деснянської води до водозабiрного ковша Днiпровської водопровiлної станцiї з уведенням в експлуатацiю плавучої насосної станцiї “Роса-300” (для чого мiськдержадмiнiстрацiя м. Києва видiлила 1,5 млн. грн.).
Втiлення нових технологiй на очисних спорудах водопровiдних станцiй мiста дозволяло в останнi два роки подавати населенню питну воду, в якiй вмiст хлорорганiчної сполуки (хлороформу) практично не перевищував встановлений для України норматив (60 мкг/л). Так, у 1998р. не зафiксовано перевищень нормативу з хлороформу (а у 1997р. незначнi перевищення вiдмiчено в травнi, червнi, липнi — до 82-96 мкг/л).
У минулому роцi ситуацiя з водопостачанням погiршувалася у зв’язку iз пiдтопленням населених пунктiв. На пiдтоплених територiях (Новобузький, миколаївський райони, м. Миколаїв та iн.) вiдхилення якостi питної води за бакпоказниками вiд нормативiв складали 10,2-11,8%.
У 1998 роцi санепiдемслужбою України за порушення санiтарних норм i правил на об’єктах водопостачання населення було накладено 2913 штрафiв, до слiдчих органiв передано 85 справ, винесено 3475 постанов про призупинення експлаутацiї об’єктiв, 295 (8,5%) постiйно i 3180 (91,5%) тимчасово. За пропозицiєю санепiдслужби звiльнено з посад 1456 осiб.
|
