Літосфера

Лiтосфера ЗМІСТ Вступ 1 Антропогеннi змiни поверхнi лiтосфери 2 Надра Землi, їх використання та охорона 3 Ґрунт як головний засiб сiльськогосподарського виробництва та середовище життя 5 Охорона i рацiональне використання ґрунтiв Висновок Лiтература Вступ Тема реферату «Лiтосфера». Лiтосфера- кам'яна оболонка Землi, яка включає земну кору завтовшки вiд 6 (пiд океанами) до 80 км (гiрськi системи). Земна кора складена гiрськими породами. Частка рiзних гiрських порiд у земнiй корi неоднакова - бiльше 70% припадає на базальти, гранiти й iншi магматичнi породи, близько 17% — на перетворенi тиском i високою температурою породи i лише 12% - на осадовi породи. На континентах переважають гранiти, а пiд океанами - базальти. Пiд земною корою знаходиться мантiя (до 2 900 км углиб) i ядро (вiд 29 000 до 63 800 км). Живi органiзми в лiтосферi можуть жити на глибинi до 3 км. До складу лiтосфери входять два найголовнiшi компоненти -надра Землi i ґрунт. людини надра - традицiйний об'єкт добування корисних копалин: паливних (вугiлля, нафта, горючi сланцi), рудних (залiзо, алюмiнiй, мiдь, олово та iн.) i нерудних (фосфорити, апатити та iн.), природних будiвельних матерiалiв (вапняки, пiски, гравiй та iн.). Ґрунт- тонкий верхнiй шар континентальної земної кори, один iз найголовнiших ресурсiв планети, гiгантська екологiчна система, яка разом iз Свiтовим океаном вирiшально впливає на всю бiосферу. 1 Антропогеннi змiни поверхнi лiтосфери Людина iснує в певному просторi, й основною складовою цього простору є поверхня лiтосфери. У процесi еволюцiї людина почала змiнювати поверхню землi, особливо великих обсягiв цi змiни досягли в останнi п'ятдесят рокiв. Це добре iлюструють данi про будiвництво великих водосховищ: 90% великих водосховищ свiту були побудованi пiсля 1950 р., а в колишньому СРСР за цей перiод побудовано 94% великих водосховищ. свiтi, у тому числi й у СРСР вiдбувався швидкий процес урбанiзацiї, який призвiв до збiльшення чисельностi мiського населення. У цей час iнтенсивно розвивалася господарська iнфраструктура, що супроводжувалося серйозними змiнами поверхнi лiтосфери - будувалися залiзничнi та автомобiльнi шляхи, прокладалися нафтопроводи, лiнiї електропередач та зв'язку. Крiм водосховищ побудованi канали великої протяжностi, сiтки дрiбних каналiв, а також дренажнi системи. У сiтках каналiв, як зрошувальних, так i дренажних, якi в бiльшостi своїй не облицьованi, вiдбуваються активнi ерозiйнi процеси. Подiбнi порушення поверхнi займають зараз, наприклад, на територiї Росiї бiльше 12,3 млн. га, з яких приблизно половину складають осушенi землi. На багатьох осушених землях спостерiгається осiдання ґрунту в результатi згорання торфу i руйнування пiдземних дренажних систем. Перекриття русла рiчки греблями є порушенням лiтосфери практично по всiй довжинi рiки, оскiльки водосховище змiнює баланс стоку наносiв, значна частина яких затримується у верхньому буферi греблi. У результатi нижче водосховища починається ерозiя русла, а в гирлi вiдбуваються змiни, обумовленi порушенням балансу насосiв. Поверхня лiтосфери порушується пiд час гiрських розробок, створення кар'єрiв, розрiзiв i пiд'їзних шляхiв до них. Наприклад, у Росiї, за статистичними даними, площа порушення земель у зв'язку з подiбною дiяльнiстю в 1989 р. склала 1,2 млн. га. У Захiдному Сибiру, де ведуться пошуки нафти й газу, розвивається новий тип антропогенних порушень поверхнi лiтосфери. Тут широко використовуються всюдиходи, якi вибивають глибокi колiї, а процес оновлення тундрової i лiсотундрової рослинностi вiдбувається дуже повiльно. Швидко розвивається процес ерозiї ґрунту, оскiльки колiї служать борознами стоку для талих i дощових вод. На мiсцi руху всюдиходiв формується антропогенна дренажна сiтка. Ще один шлях порушення лiтосфери - геологорозвiдувальнi роботи, якi супроводжуються копанням шурфiв, бурiнням малих свердловин, вибухами поверхневих зарядiв при проведеннi систематичної розвiдки i т. iн. При регiональних дослiдженнях вага зарядiв досягає 1000 кг, i як наслiдок - ушкодження лiтосфери сягає 100-метрової глибини. Порушення лiтосфери приводять, як правило, до активiзацiї небезпечних стихiйних природних явищ, таких, як поповзнi, завали, просiдання ґрунту, створення умов для формування снiгових лавин, сприяння збiльшенню поверхневого стоку; змiнюються умови iнфiльтрацiї i рух флюїдiв у ґрунтi, порушуються бiоценотичнi взаємозв'язки ґрунтових органiзмiв. 2 кiлькома шляхами. Частина поверхневого стоку переводиться в пiдземний, особливо при зрошуваннi. Пiд час зрошування в магiстральних каналах i безпосередньо на полях даремно витрачається до 30% води. У результатi на бiльшiй частинi зрошуваної територiї вiдбувається пiднiмання рiвня ґрунтових вод i навiть виникають заболоченi площi. Площа земель, на яких пiдвищився рiвень води внаслiдок зрошування, досягає у свiтi кiлькох мiльйонiв гектарiв. Інший шлях переведення поверхневого стоку в товщу лiтосфери - це пiдтоплення земель у районах водосховищ, де також пiднiмається рiвень ґрунтових вод. Таке пiдiймання ґрунтових вод i заповнення водою ранiше ненасиченої зони змiнюють механiчнi якостi ґрунту, сприяють руйнуванню берегiв водосховищ, розвитку суфозiї(вимивання з ґрунту мiнеральних часток, осiдання верхнiх товщ ґрунту i утворення понижень та порожнин) та iн. Пiд великими водосховищами в мiсцях розломiв земельної кори не виключене проникнення поверхневих вод у глибиннi пласти i в глибокi водоноснi горизонти. Це може породжувати сейсмiчнiсть, що добре вiдомо з практики будiвництва великих водосховищ. Переведення частини поверхневого стоку в пiдземний виникає в усiх мiстах у результатi роботи водогiнної та каналiзацiйної систем. У мiстах у ненасичену зону лiтосфери i до вiльних горизонтiв ґрунтових вод надходить до 3 м3 /км2 води, у тому числi гарячої з тепломережi. Результатом цього є затоплення пiдвалiв будинкiв i пiдземних комунiкацiй. Виникають руйнування фундаменту, осiдання ґрунтiв, розвивається суфозiя. Ще один шлях утручання в лiтосферу - це закачування забруднених вiдпрацьованих вод у глибокi свердловини та закачування гарячої води i пари в нафтовi свердловини з метою збiльшення нафтовiддачi пласту. Обсяги негативних наслiдкiв таких закачувань величезнi. Потужним засобом впливу на лiтосфернi флюїди є вiдкачування води з рiзних горизонтiв пiдземних вод. Зокрема, вiдкачування шахтових вод i вод iз кар'єрiв i розрiзiв. При вiдкачуваннях, якi обов'язково перевищують поповнення води, знижується рiвень пiдземних вод i виникають великi вирви депресiї. Найбiльшi зниження рiвня пiдземних вод спостерiгаються в районах великих мiст, якi використовують для водопостачання пiдземнi води з глибини 50-60 м. Вторгненням у флюїднi системи лiтосфери є добування нафти i газу. За перiод розвитку нафтогазових родовищ пробурено багато десяткiв тисяч таких свердловин глибиною до 2 км. На їх мiсцi виникли великi депресiйнi вирви, були розкритi i розгерметизованi всi глибоко залеглi водо-, нафто- i газоноснi горизонти. Наслiдки цього процесу виявляються по-рiзному. У Татарiї, наприклад, де видобуток нафти ведеться вже тривалий час, у районi Ромашкiнського нафтового родовища з вересня 1986 р. по сiчень 1989 р. зареєстровано 198 землетрусiв силою до 10 балiв. Бiльша частина епiцентрiв землетрусiв залягає на глибинi 2-3 км в осадовому чохлi старої Схiдноєвропейської платформи. Крiм розвiдувальних i промислових свердловин досить глибокi горизонти надр пронизують шахти з видобування корисних копалин: вугiлля, полiметалiчних руд, солей. Утворенi пiдземнi пустоти весь час зростають за об'ємами i площами. На бiльшостi пiдприємств iз видобутку вугiлля взагалi не прийнято заповнювати вироблений пiдземний простiр. Все це призводить до просiдань ґрунту, а також порушення флюїдних систем. Найчастiше закритi шахти просто затоплюються. Є вагомi причини вважати, що райони видобутку нафти, газу та вугiлля є джерелами видiлення в атмосферу метану, який є одним iз чинникiв утворення парникового ефекту. Бiльшiсть корисних копалин значною мiрою вже вичерпанi, особливо багатi на них родовища верхнiх горизонтiв земної кори. Вченi неодноразово робили спроби пiдрахувати запаси i строки вичерпання природних копалин у цiлому на земнiй кулi та в окремих регiонах. Звичайно, цi пiдрахунки приблизнi i базуються на даних, якi доступнi сучасному рiвню знань (див. табл. 1). 1. Ресурси i час вичерпання основних корисних копалин Рiд корисних копалин Запаси у свiтi Запаси в Українi Ресурси (млрд. тонн) Час вичерпання (роки) Кам'яне вугiлля 990 250 50,4 125 Нафта 90 25 Дуже мало - Залiзнi руди 400 100-200 20 70 - 50 - 60 Руди цинку i свинцю - 25-28 - 45 Сiрка - 25-30 - 30 Крiм того, проводять вибухи з воєнною метою. У результатi такого потужного впливу на значних площах зазнають розгерметизацiї зони аномально високих пластових тискiв. У 60-х роках почав пiдвищуватися рiвень пiдземних вод у верхнiх горизонтах, що особливо яскраво виявилося в Прикаспiйському регiонi. Це викликало зростання сейсмiчної активностi в захiднiй частинi регiону, у результатi почастiшали викиди грязьових вулканiв та зародилася хвиля деформацiй, яка виникла на Апшеронi - найбiльш старому районi нафтовидобутку - i рухалася з областi альпiйської складчастостi на пiвнiчний схiд у напрямi молодих та старих платформ зi швидкiстю 50-60 км/рiк. Просування цiєї хвилi супроводжувалось рiзким зниженням нафтовидобутку по всьому регiону. У наш час це, мабуть, єдине пояснення пiдняття рiвня Каспiю у XX столiттi, яке, на вiдмiну вiд iнших, вiдзначалося надзвичайно швидкими темпами. Пояснення, пов'язанi зi змiнами конфiгурацiї дна в результатi тектонiчних рухiв, не пiдтверджуються високоточними повторними нiвелюванням. Спроба пояснити змiни водного балансу Каспiю збiльшенням притоку води в нього i зменшенням випарювання не узгоджується з особливостями зональної циркуляцiї, пiдвищенням глобальної температури та вiдбиранням води на зрошування i господарськi потреби. У зв'язку з тим, що надра Землi стали не тiльки джерелом добування корисних копалин, але й мiсцем захоронения шкiдливих хiмiчних i радiоактивних вiдходiв виробництва, сховищем видобутих нафти й газу, мiсцем проведення пiдземних ядерних випробувань, будiвництва деяких пiдземних споруд, прокладання транспортних комунiкацiй i т. д., необхiдною стає розробка принципiв рацiонального використання й охорони надр. - створення нових високоекологiчних технологiй розробки родовищ корисних копалин; - утилiзацiя вiдпрацьованої породи або надiйне її захоронения; - запобiгання втратам мiнеральної сировини в перiод експлуатацiї родовищ; - вилучення з руд основних i супутнiх компонентiв; - збереження чистоти водоносних горизонтiв, очищення й утилiзацiя стiчних вод; - забезпечення економiї мiнеральної сировини при транспортуваннi й переробцi; - удосконалення методiв захоронения радiоактивних вiдходiв iз метою запобiгання радiоактивного забруднення навколишнього середовища; - охорона родовищ корисних копалин вiд затоплення при створеннi водосховищ, органiзацiї звалищ промислових i побутових вiдходiв; - охорона родовищ вiд пожеж; - пошук природних i штучних замiнникiв дефiцитних мiнеральних сполук, бiльш повне використання вторинних ресурсiв; - використання альтернативних екологiчно чистих джерел енергiї. 3 Ґрунт як головний засiб сiльськогосподарського виробництва та середовище життя Ґрунт - верхнiй тонкий шар континентальної земної кори, утворений пiд впливом рослин, тварин, мiкроорганiзмiв та клiмату з материнських гiрських порiд, на яких вiн знаходиться. Це важливий i складний компонент бiосфери, тiсно пов'язаний з iншими її частинами. У ґрунтi складним чином взаємодiють основнi компоненти: - мiнеральнi частини (пiсок, глина), вода, повiтря; - детрит - вiдмерла органiчна речовина, залишки життєдiяльностi рослин i тварин; - велика кiлькiсть живих органiзмiв - вiд детритофагiв до редуцентiв, якi розкладають детрит до гумусу. Таким чином, ґрунт - бiокосна система, заснована на динамiчнiй взаємодiї мiж мiнеральними компонентами, детритом, детритофагами i ґрунтовими органiзмами. У своєму розвитку i формуваннi ґрунт проходить кiлька етапiв. Молодi ґрунти часто є результатом вивiтрювання материнських гiрських порiд, або перенесення i вiдкладання осадiв (наприклад, алювiю.) На цих субстратах оселяються мiкроорганiзми, пiонернi рослини - лишайники, мохи, трави - та дрiбнi тварини. Поступово з'являються iншi види рослин та тварин, склад бiоценозу ускладнюється, мiж мiнеральним субстратом та живими органiзмами виникає цiла серiя взаємозв'язкiв. У результатi формується зрiлий ґрунт, якiсть якого залежить вiд початкової материнської породи i клiмату. Процес розвитку ґрунту закiнчується, коли досягається рiвновага ґрунту з рослинним покривом та клiматом, тобто виникає стан клiмаксу. Таким чином, змiни ґрунту, що виникають у процесi його формування, нагадують сукцесiйнi змiни екосистем. Кожному типу ґрунтiв вiдповiдають певнi типи рослинних груп. Так, сосновi бори, як правило, ростуть на легких пiщаних ґрунтах, а ялиновi лiси - переважно на бiльш важких i багатих поживними речовинами суглинистих ґрунтах. Ґрунти є складною системою, усерединi якої вiдбуваються рiзноманiтнi складнi процеси. Для того, щоб пiдтримувати ґрунт у доброму станi, необхiдно знати природу обмiнних процесiв усiх його складових. Поверхневi шари ґрунту складаються з багатьох залишкiв рослинних та тваринних органiзмiв, розклад яких призводить до утворення гумусу. Кiлькiсть гумусу визначає родючiсть ґрунту. черви та багато iнших. Усi цi органiзми вiдiграють велику роль у формуваннi ґрунту та змiнi його фiзико-хiмiчних характеристик. Рослини вбирають iз ґрунту необхiднi мiнеральнi речовини, але пiсля вiдмирання рослинних органiзмiв спожитi елементи повертаються у ґрунт. Ґрунтовi органiзми поступово переробляють усi органiчнi рештки. Таким чином, у природних умовах вiдбувається постiйний кругообiг речовин у ґрунтi. У штучно створених агроценозах такий кругообiг порушений, бо людина забирає значну частину сiльськогосподарської продукцiї, використовуючи її для власних потреб. Через те, що ця продукцiя не бере участi в кругообiгу, ґрунт стає неродючим. Щоб уникнути цього i пiдвищити його родючiсть у штучних агроценозах, людина вносить органiчнi та мiнеральнi добрива. Загальний земельний фонд України становить 60,36 млн. га. Територiя України розташована в трьох ґрунтово-клiматичних зонах (степова, лiсова i полiсся) з рiзними типами ґрунтiв (чорноземи, сiрi лiсовi ґрунти, дернистi та торф'яники вiдповiдно). Найбiльше природне багатство України - чорноземи. Вони складають майже 50% свiтового банку чорноземiв. Розоранi землi в Українi становлять близько 85% вiд площi степiв i лiсостепiв. Посiвнi площi займають 33,5 млн. га. 4 Антропогенне забруднення i виснаження ґрунтiв У нормальних природних умовах усi процеси, якi вiдбуваються в ґрунтi, знаходяться в рiвновазi. Основним фактором порушення рiвноваги стану ґрунту є антропогенний. У результатi розвитку господарської дiяльностi людини вiдбувається ерозiя, дефляцiя, заболочування, засолення i забруднення ґрунтiв. Людина викликає змiну складу ґрунту i навiть його знищення. У даний час на кожного жителя нашої планети припадає менше одного гектара орної землi. Цi незначнi площi продовжують скорочуватись через невмiлу господарську дiяльнiсть людини. В Українi за останнi 25 рокiв вмiст гумусу в ґрунтi зменшився з 3,5 до 3,2%, площi кислих ґрунтiв збiльшилися на 1,8 млн. га (25%), а площi засолених - на 0,6 млн. га (24%). Через неправильну мелiорацiю майже 50 тис. га орних земель пiдтопленi. агротехнiки призводить до виникнення ерозiї ґрунту- руйнування i змiни родючого шару водою i вiтром. Ерозiя в наш час стала всесвiтнiм злом. Пiдраховано, що тiльки за останнє столiття в результатi водної та вiтрової ерозiї на планетi втрачено 2 млрд. га родючих земель активного сiльськогосподарського використання. Найбiльше вiд руйнiвної дiї ерозiї страждають господарсько освоєнi гiрськi райони, райони з рiзко почленованим рельєфом, сильним i нерiвномiрним стоком талих або зливових вод. Водна ерозiявикликає площинний змив i розмив ґрунтiв. Утворюються яри i промоїни, з господарського використання виключаються великi площi родючих земель. Яружно небезпечними районами в Українi є передгiр'я Карпат i Криму. Вiтрова ерозiя, або дефляцiя(розвiювання i видування ґрунту) завдає руйнацiї в посушливих степових, напiвпустельних i пустельних районах з пiщаними i супiщаними ґрунтами. На територiї СНД площа рiзною мiрою еродованих земель складає бiльше 5 млн. га. i пестициди, якi використовуються в сiльському господарствi. В Українi внаслiдок аварiї на Чорнобильськiй АЕС радiонуклiдами забруднено понад 4,6 млн. газемель у 74 районах 11 областей, у тому числi 3,1 млн. га орних земель. ртуть та її сполуки. використовуються як добавки до бензину, тому автотранспорт є серйозним джерелом свинцевого забруднення ґрунтiв. Особливо багато свинцю в ґрунтах уздовж великих автомагiстралей. Поблизу великих центрiв чорної та кольорової металургiї ґрунти забрудненi залiзом, мiддю, цинком, марганцем, нiкелем, алюмiнiєм та iншими металами. У багатьох мiсцях їх концентрацiя в десятки разiв перевищує ГДК. пiдприємств, АЕС або науково-дослiдних закладiв, пов'язаних iз випромiнюванням i використанням атомної енергiї. Радiоактивнi речовини з ґрунтiв потрапляють у рослини, потiм в органiзми тварин та людей, накопичуючись у них. Значний вплив на хiмiчний склад ґрунтiв завдає сучасне сiльське господарство, яке широко використовує добрива й рiзнi хiмiчнi речовини для боротьби зi шкiдниками, бур'янами i хворобами рослин. Нинi кiлькiсть речовин, залучених до бiологiчного кругообiгу в процесi сiльськогосподарської дiяльностi, приблизно дорiвнює кiлькостi речовин, залучених у процесi промислового виробництва. При цьому з кожним роком виробництво i застосування добрив та пестицидiв у сiльському господарствi зростає. Невмiле та безконтрольне використання їх призводить до порушення кругообiгу речовин у бiосферi. Однiєю з найбiльш серйозних свiтових проблем навколишнього середовища є опустелювання земель. Цей процес вiдбувається майже в 100 країнах. Це позначається на життi 900 млн. чоловiк i щорiчно зменшує свiтовий прибуток на 42 млн. доларiв. Опустелювання (аридизацiя) -це деградацiя ґрунту в посушливих, напiвпосушливих i сухих субгумiдних районах, викликана згубним впливом людської дiяльностi i антропогенних змiн клiмату. Основнi причини опустелювання - виснаження i надмiрне забруднення ґрунтiв, вирубування лiсiв i нерацiональне зрошення. Однiєю iз значних екологiчних проблем є засолення ґрунтiв. Воно виникає в результатi пiдвищення вмiсту в ґрунтi легкорозчинних солей (карбонату натрiю, хлоридiв i сульфатiв), зумовлених засоленiстю ґрунтоутворюючих порiд, привнесенням солей ґрунтовими i поверхневими водами, але найчастiше виникає в результатi нерацiонального зрошування. Ґрунти стають засоленими при вмiстi бiльше 0,1% за вагою токсичних для рослин солей. Засолення ґрунтiв - одна з причин, яка обмежує розвиток зрошуваного землеробства. Райони стародавнього зрошуваного землеробства мають дуже високий вiдсоток засолених ґрунтiв. Так, у долинi рiчки Інд засолено 10 млн. га з 15 млн. га всiєї площi (бiля 67%), у долинi рiчки Нiл - 1,2 млн. га з 1,7 млн. га (бiльше 80%). На територiї колишнього СРСР при зрошуваннi кожної тисячi га засолювалося 184 га, у тому числi 141 га рiллi (Реймерс, 1990). Деякi антропогеннi фактори, якi спричиняють зменшення площ ґрунтiв та їх забруднення, в узагальненому виглядi наведенi в таблицi 2. Таблиця 2. Екологiчнi наслiдки впливу антропогенних факторiв на ґрунти Щорiчна глибока оранка ґрунтiв з перевертанням пластiв Порушуються оптимальнi фiзичнi властивостi ґрунтiв (структура, водно-повiтряний режим та iн.), збiльшується iнтенсивнiсть площинної ерозiї, знижується вмiст гумусу Розорювання цiлинних земель Рiзка змiна процесiв ґрунтоутворення, виникнення ерозiй Знiмання врожаю культурних рослин; сiнокосiння i заготовляння силосу Без добрив - зменшення поживних речовин i через кiлька рокiв зниження родючостi, посилення випаровування вологи пiсля видалення вегетативної маси рослин Випасання худоби Ущiльнення ґрунту тваринами, при перевипасаннi - знищення скрiплючої ґрунт рослинностi i виникнення ерозiї, збiднення хiмiчного складу ґрунту, осушення Випалювання сiнокосiв i пасовищ Загибель великої кiлькостi ґрунтових органiзмiв у поверхневому шарi, посилення випаровування Осушення Порушення гiдрологiчного режиму, на торф'яних ґрунтах - виникнення вiтрової ерозiї Зрошення Зволоження, а при неправильному поливi -заболочування, за вiдсутностi достатнього дренажу - засолення Загибель багатьох видiв ґрунтових органiзмiв, змiна процесу ґрунтоутворення, бiокумуляцiя хiмiчних забруднювачiв та радiонуклiдiв у живих органiзмах Створення звалищ промислових i побутових вiдходiв Знищення ґрунтiв пiд вiдвалами, отруєння ґрунтових органiзмiв на прилеглих дiлянках Будiвництво примiщень та рiзних споруд (аеродромiв, водосховищ, автошляхiв, ангарiв та iн.) Знищення ґрунтiв, накопичення вiдходiв, вплив на ґрунти засобiв транспорту, докорiннi змiни процесiв ґрунтоутворення пiд спорудами Добування корисних копалин вiдкритим способом Знищення ґрунту на мiсцi кар'єру i пiд вiдвалами породи, рiзке зниження рiвня ґрунтових вод i часткове осушення ґрунту Наземний транспорт Викиди промислових вiдходiв в атмосферу 3 опадами та при осiданнi забруднюють ґрунт, змiнюють його хiмiзм, кислотнiсть Пiдсилення вiтрової i водної ерозiї, випаровування вологи з ґрунту 5 Охорона i рацiональне використання ґрунтiв i усунення наслiдкiв зазначених процесiв. Серед першочергових заходiв, спрямованих на охорону земельних ресурсiв, видiляють такi: - боротьба з вiтровою ерозiєю- проведення безвiдвальної обробки ґрунту зi збереженням стернi на поверхнi поля, борозенковi посiви культур, залiснення i закрiплення пiскiв, створення кулiс iз високостеблових рослин i трав'яних смуг, лiсосмуг -буферiв снiгозатримання; - боротьба з водною ерозiєю - її стiканню при розтаваннi снiгу та випаданнi дощiв; у гiрських районах -обладнання протиселевих споруд, залiснення, залуження схилiв, регулювання випасання худоби, збереження гiрських лiсiв; - проведення мелiорацiї- науково-обґрунтованої та екологiчно безпечної системи заходiв щодо полiпшення ґрунтових, гiдрологiчних i мiкроклiматичних умов сiльськогосподарського виробництва з метою пiдвищення родючостi ґрунту та отримання високих i стiйких урожаїв. До мелiоративних заходiв належать: зрошення i осушення земель; вентиляцiя ґрунтiв, закрiплення яру; ґрунто- i полезахиснi лiсонасадження; вапнування ґрунтiв; внесення сидератiв i органiчних добрив та багато iнших; - рекультивацiя земель- комплекс робiт, спрямованих на вiдновлення продуктивностi й господарської цiнностi порушених земель. Процес рекультивацiї складається з двох етапiв. На першому етапi (гiрсько-технiчному) вирiвнюють поверхню, засипають кар'єри та iнше, здiйснюють хiмiчну мелiорацiю ґрунту, насипають родючий шар ґрунту, проводять мелiорацiйнi i протиерозiйнi заходи. На другому (бiологiчному) етапi вiдновлюють родючiсть ґрунту. Зараз досить ефективною є рекультивацiя шляхом лiсорозведення. Перед залiсненням часто висiвають багаторiчнi бобовi трави. Видiляють такi напрямки рекультивацiї ушкоджених земель - сiльськогосподарський, лiсогосподарський, водногосподарський, рекреацiйний, санiтарно-гiгiєнiчний та будiвельний. Висновок В процесi написання реферату ми прийшли к висновку, що треба берегти нашу «неньку – Землю», бо те що ми робимо на ґрунтi може повернутися катастрофою для людства. Лiтература 1. Андрейцев В.І. Екологiя i законодавство України: У 2 кн. - К.: Юрiнком Інтер, 1997. 2. Бiлявський Г. О., Бровдiй В. М. Про класифiкацiю основних напрямiв сучасної екологiї // Рiдна природа. - 1995. - № 2. - С. 4-7. 6. Волошин В. В. Проблеми сталого розвитку України. - К.: Вид-во «БМТ», 1998. 7. Голубець М. А., Кучерявий В. П., Генсiрук С. А. та iн. Конспект лекцiй з курсу «Екологiя i охорона природи». - К.: УМК ВО, 1990.