Збори за забруднення навколишнього природного середовища
Реферат:
Збори за забруднення навколишнього природного середовища
План
Вступ
Види зборiв
Висновок
Вступ
Важливим напрямком узгодження економiчних та екологiчних iнтересiв пiдприємств, концентрацiї коштiв для вирiшення регiональних проблем є запровадження збору за забруднення навколишнього середовища у виглядi обов’язкових (фiксованих) i штрафних зборiв. Першi з них мають здiйснюватися в межах встановлених для конкретних пiдприємств нормативiв щодо викидiв (скидiв) забруднюючих речовин i розмiщення вiдходiв, а другi — стягуватися за аварiйне, наднормативне забруднення довкiлля.
Цi збори розглядаються в екологiчному правi як один iз економiчних стимулiв до того, щоб пiдприємства-природокористувачi, дiяльнiсть яких пов’язана з впливом на навколишнє середовище, самi здiйснювали заходи щодо зменшення забруднення довкiлля згiдно з вимогами законодавства.
Природа зазначених зборiв полягає в офiцiйному визнаннi державою того, що безвiдходного виробництва поки що не iснує, i пiдприємства здiйснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повiтря чи їх скиди у водойми, утворюють i розмiщують вiдходи. Така дiяльнiсть буде правомiрною лише за умови дотримання такими пiдприємствами передбачених законодавством екологiчних i гiгiєнiчних нормативiв. Пiдприємства-забруднювачi повиннi бути обладнанi вiдповiдними спорудами, устаткуванням та пристроями для очищення викидiв i скидiв забруднюючих речовин або їх знешкодження, приладами контролю за кiлькiстю i складом таких речовин, за характеристиками шкiдливих факторiв i, крiм того, сплачувати податковi збори за забруднення довкiлля. Природо-користувачi, якi не зацiкавленi постiйно сплачувати високi ставки зборiв, можуть впроваджувати заходи щодо зменшення забруднення навколишнього середовища.
Такi заходи можуть проявлятись у рiзних формах. По-перше, великi розмiри регулярних зборiв за надмiрне забруднення спонукають природокористувачiв забезпечувати високу ефективнiсть роботи дiючих очисних споруд або ж удосконалювати технологiю виробництва, будувати бiльш ефективнi очиснi споруди, пiдвищувати вимоги до працiвникiв щодо забезпечення трудової та технологiчної дисциплiни тощо.
По-друге, значний ефект по зниженню рiвнiв забруднення довкiлля може досягатися природокористувачами за рахунок пiдвищення вимогливостi до працiвникiв i забезпечення дотримання трудової i технологiчної дисциплiни.
30), Законом України «Про вiдходи» (ст. 39) та деякими iншими нормативно-правовими актами.
Види зборiв
Збiр за забруднення навколишнього природного середовища подiляється на такi види:
— збiр за викиди в атмосферне повiтря забруднюючих речовин стацiонарними i пересувними джерелами забруднення;
— збiр за скиди забруднюючих речовин безпосередньо у воднi об’єкти;
— збiр за утворення i розмiщення вiдходiв.
Збiр за забруднення навколишнього природного середовища встановлюється на пiдставi фактичних обсягiв викидiв, лiмiтiв скидiв лiмiтiв розмiщення вiдходiв.
Пiд лiмiтами викидiв (скидiв) забруднюючих речовин розумiють фiксованi обсяги забруднюючих речовин, дозволених до викиду (скиду) юридичними i фiзичними особами у навколишнє середовище.
Пiд
чинне законодавство розумiє зберiгання та захоронення вiдходiв у спецiально вiдведених для цього мiсцях чи на об’єктах. Закон «Про охорону навколишнього природного середовища» при встановленнi збору за забруднення навколишнього природного середовища передбачав тiльки збiр за розмiщення вiдходiв. З прийняттям Закону України «Про вiдходи» правове регулювання вiдносин у сферi дiяльностi, пов’язаної iз утворенням вiдходiв, їх зберiганням, обробленням, утилiзацiєю та видаленням, знешкодженням та захороненням, значно розширилося. Лiмiти на утворення та розмiщення вiдходiв визначаються для пiдприємств як фiзичний обсяг вiдходiв за класами їх токсичностi згiдно з дозволами на розмiщення, що видаються в установленому Кабiнетом Мiнiстрiв України порядку.
вiдходiв являє собою максимальний обсяг вiдходiв, на який у власника вiдходiв є документально пiдтверджений дозвiл на передачу їх iншому власнику (на розмiщення, утилiзацiю, знешкодження тощо) або на утилiзацiю чи розмiщення на своїй територiї. Лiмiт на розмiщення
Лiмiти скидiв забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, утворення i розмiщення вiдходiв промислового, сiльськогосподарського, будiвельного й iншого виробництва та iншi види шкiдливого впливу в цiлому по територiї Автономної Республiки Крим, областей, мiст загальнодержавного значення або окремих регiонiв встановлюються:
— у випадках, коли це призводить до забруднення природних ресурсiв республiканського значення, територiй iнших областей, — Мiнприроди України;
Лiмiти викидiв стацiонарними джерелами забруднення (пiдприємствами) встановлюються термiном на п’ять рокiв i доводяться до платникiв. Для пересувних джерел забруднення чинне законодавство поки що лiмiтiв забруднення не передбачає.
На законодавчому рiвнi ще не розроблено нормативно-правових актiв щодо встановлення та стягнення збору за скиди промислових та iнших стiчних вод у системи каналiзацiї, розробка яких є на сьогоднi нагальною потребою, особливо для виконання необхiдних умов щодо приєднання до Європейського Союзу. Обсяги скидiв при проведеннi планового ремонту каналiзацiйних мереж включаються до загального лiмiту скидiв, нараховуються за погодженням з органами Мiнприроди. У разi перевищення погодженого обсягу скидiв та порушення умов їх проведення збiр справляється як за понадлiмiтнi скиди. При цьому збитки, заподiянi навколишньому природному середовищу, вiдшкодовуються в установленому законодавством порядку.
Порядок встановлення нормативiв збору i стягнення цих зборiв визначається Кабiнетом Мiнiстрiв України. А саме: встановленнянормативiв збору та його стягнення за забруднення навколишнього природного середовища бiльш детально регламентується Порядком встановлення нормативiв збору за забруднення навколишнього природного середовища i стягнення цього збору, затвердженим постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 1 березня 1999 p., а також Інструкцiєю про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженою Мiнекоресурсiв України та ДПА України 9 серпня 1999 р.
Нормативи збору за викиди, скиди та розмiщення вiдходiв — це фiксованi суми в гривнях за одиницю основних забруднюючих речовин та розмiщених вiдходiв, якi встановлюються вiдповiдно до виду забруднюючих речовин та класу небезпеки вiдходiв.
Окремо встановлюються нормативи зборiв за:
—
скиди забруднюючих речовин, розмiщення вiдходiв, за викиди основних забруднюючих речовин стацiонарними джерелами забруднення, викиди стацiонарними джерелами забруднення залежно вiд класу небезпечностi та установлених орiєнтовно безпечних рiвнiв впливу;
— викиди в атмосферу забруднюючих речовин автомобiльним транспортом, морськими та рiчковими суднами, залiзничним транспортом;
— скиди основних забруднюючих речовин у воднi об’єкти, у воднi об’єкти залежно вiд концентрацiї забруднюючих речовин та нормативи збору за розмiщення вiдходiв (сума визначається залежно вiд ступеня небезпечностi вiдходiв).
Залежно вiд об’єкта розмiщення забруднюючих речовин до нормативiв плати застосовується коефiцiєнт чи ставка нормативу, збiльшена в декiлька разiв. Так, при скиданнi забруднюючих речовин у закритi водоймища (озера, ставки) норматив збору збiльшується у 1,5 рази; при захороненнi забруднюючих речовин у глибокi пiдземнi водоноснi горизонти, що не мiстять прiсних вод, — застосовується коефiцiєнт 10. За викиди пересувними джерелами забруднення встановлюється норматив збору залежно вiд виду пального та виду транспорту.
Висновок
Враховуючи мiсцевi умови, Верховна Рада Автономної Республiки Крим, обласнi, мiськi (мiст загальнодержавного значення) ради за поданням Мiнприроди можуть збiльшувати перелiк видiв забруднюючих речовин, на якi встановлюється збiр за забруднення довкiлля.
обчислюються у п’ятикратному розмiрi i стягуються з прибутку, що залишається в розпорядженнi пiдприємств, установ, органiзацiй чи громадян. За вiдсутностi у платника збору затверджених лiмiтiв викидiв, скидiв чи розмiщення вiдходiв збiр також стягується у п’ятикратному розмiрi.
Кошти вiд збору за забруднення навколишнього природного середовища розподiляються мiж мiсцевими (сiльськими, селищними, мiськими), обласними та республiканським Автономної Республiки Крим, а також Державним фондами охорони навколишнього природного середовища у спiввiдношеннi вiдповiдно 20, 50 i 30 %, а мiж Київським, Севастопольським мiськими та Державним фондами охорони навколишнього природного середовища — у спiввiдношеннi 70 i 30 % та мають використовуватися виключно на природоохороннi цiлi.
Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища обчислюються платниками збору самостiйно наростаючим пiдсумком з початку року та подаються щоквартально до органiв державної податкової служби за мiсцем реєстрацiї платника разом iз iншими обов’язковими податками та зборами.
Платники збору несуть вiдповiдальнiсть за повноту, правильнiсть обчислення та своєчаснiсть подання розрахункiв до вiдповiдних органiв.
1.
Екологiчне право України: Навчальний посiбник. - К.: Атiка, 2000. - 216 с.
2. Балюк Г.І.
Екологiчне право України. Конспект лекцiї у схемах (Загальна i Особлива частина): Навч. Посiбник. – К.: Хрiнком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологiчне право
. Особлива частина Пiдручник. Для студентiв юридичних вузiв i факультетiв. За редакцiєю академiка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4.
5. Екологiчне право України.
Академiчний курс: Пiдручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. — К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. - 848 с
6. Закон України
7. Сафранов Т. А.
Екологiчнi основи природокористування: Навчальний посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв. -Львiв: “Новий Свiт-2000”, 2003. - 248 с.
| 
