Захист екологiчних прав громадян
Реферат:
Захист екологiчних прав громадян
ПЛАН
1. Захист екологiчних прав громадян. 4
Висновок.. 8
а їх захист здiйснюється в судовому порядку вiдповiдно до законодавства України (ст. 11 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища"). Тобто закон визначає порядок та засоби (способи) захисту порушених прав. Отже, захист екологiчних прав громадян доцiльно розглядати як сукупнiсть юридичних заходiв, що спрямованi на припинення порушення таких прав, усунення перепон у їх реалiзацiї, вiдновлення порушених прав.
здiйснення захисту своїх екологiчних прав вiд посягань iнших суб’єктiв (наприклад, подання позову, скарги, заяви). Способи захисту - це дiї державних органiв в межах їх компетенцiї, якi безпосередньо спрямованi на захист екологiчних прав громадян (наприклад, визнання права на екологiчну iнформацiю судом, розгляд земельних спорiв радою, опротестування прокуратурою акта органу державної влади, що порушує екологiчнi права тощо). Форми захисту - це варiанти звернення громадян за захистом свого порушеного права, зумовленi вiдмiнностями в дiяльностi державних та iнших органiв по захисту прав у цiлому. Тобто громадяни та iншi особи вправi звертатися за захистом своїх екологiчних прав до правоохоронних органiв, органiв адмiнiстративної чи судової юрисдикцiї, якi зобов’язанi в межах своїх повноважень розглянути такi звернення та застосувати вiдповiднi способи захисту порушених прав.
1. Захист екологiчних прав громадян
Конституцiйний принцип подiлу державної влади на три вiдносно незалежнi її гiлки передбачив якiсну змiну ролi, авторитету i впливу кожної iз влад у сферi вирiшення суспiльних справ, особливо у галузi охорони довкiлля, забезпеченнi екологiчної безпеки, що вiдкрило для громадян новi юридичнi шляхи захисту їхнiх екологiчних прав та iнтересiв.
Так, законодавча влада забезпечує нормотворчу форму захисту екологiчних прав шляхом розробки ефективних механiзмiв їх реалiзацiї. Згiдно з Конституцiєю (ст. 92) виключно законами України Верховна Рада України повинна визначати: права i свободи людини i громадянина (в тому числi екологiчнi), гарантiї цих прав; екологiчну безпеку; органiзацiю i дiяльнiсть органiв виконавчої влади та засоби парламентського контролю за апаратом управлiння в цiй сферi. Наприклад, з урахуванням вимог ст. 8 Конституцiї України її норми є нормами прямої дiї i тому звернення громадян до суду для захисту прав, передбачених ст. 50, гарантується.
Крiм цього, Конституцiя України гарантує кожному судовий захист будь-яких його прав i свобод (ст. 55), в тому числi екологiчних, а також право звернення за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України. Така посада запроваджена вiдповiдно до ст. 101 Конституцiї України з метою здiйснення парламентського контролю за додержанням конституцiйних (у тому числi екологiчних) прав i свобод людини i громадянина. Компетенцiя Уповноваженого Верховної Ради України визначена Законом України вiд 23 грудня 1997 p., згiдно з яким, зокрема, вiн має право приймати до свого розгляду звернення, подане протягом року пiсля виявлення порушення прав i свобод людини i громадянина. За даними першої щорiчної доповiдi Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, за захистом порушених екологiчних прав звертаються громадяни з усiх регiонiв України, переважно з Пiвденно-Схiдного регiону (Днiпропетровська, Донецька, Запорiзька та Луганська областi), де постiйно перевищуються нормативи викидiв шкiдливих речовин у повiтрi та водi, що зумовлює порушення права на безпечне довкiлля.
Вiдповiдна роль у механiзмi захисту екологiчних прав громадян належить Конституцiйному Суду України, який вирiшує питання про вiдповiднiсть законiв та iнших правових актiв про екологiчнi права Конституцiї України i надає їх тлумачення (ст. 147 Конституцiї України). Зокрема, у справi за конституцiйним зверненням громадянки Р. А. Стешиної щодо офiцiйного тлумачення положення пункту 1 частини другої ст. 2 Закону України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи" Конституцiйний Суд України рiшенням вiд 25 жовтня 2000 р. розтлумачив, що зона вiдчуження - це територiя, яка з 26 квiтня 1986 р. охоплює ту частину радiоактивно небезпечних земель, рiвень забруднення яких зумовив необхiднiсть евакуацiї населення у 1986 р. на пiдставi вiдповiдних актiв органiв державної влади незалежно вiд часу прийняття цих актiв та проведення евакуацiї. Отже, при вирiшеннi спорiв про визнання осiб потерпiлими вiд наслiдкiв Чорнобильської катастрофи таке визначення матиме вiдповiдне значення при захистi прав громадян такої категорiї.
органiв мiжнародних органiзацiй, членом або учасником яких є Україна (ст. 55 Конституцiї України). З метою сприяння громадянам України звертатися до таких органiв у центральнiй газетi державної виконавчої влади "Урядовий кур’єр" (1998, 27 серпня) опублiкованi Правила звернення в Європейську комiсiю з прав людини.
про усунення шкiдливих дiй (бездiяльностi), що порушують будь-якi, в тому числi й екологiчнi права. З точки зору положень екологiчного законодавства такими дiями (бездiяльнiстю) можуть виступати: порушення прав громадян на екологiчно безпечне навколишнє природне середовище; порушення норм екологiчної безпеки; порушення вимог законодавства України при проведеннi екологiчної експертизи, в тому числi подання завiдомо неправдивого експертного висновку; невиконання вимог державної екологiчної експертизи; фiнансування, будiвництво i впровадження у виробництво нових технологiй i устаткування без позитивного висновку державної екологiчної експертизи; порушення екологiчних вимог при проектуваннi, розмiщеннi, будiвництвi, реконструкцiї, введеннi в дiю, експлуатацiї та лiквiдацiї пiдприємств, споруд, пересувних засобiв та iнших об’єктiв; допущення наднормативних, аварiйних i залпових викидiв i скидiв забруднюючих речовин та iнших шкiдливих впливiв на навколишнє природне середовище; невжиття заходiв щодо запобiгання та лiквiдацiї екологiчних наслiдкiв аварiй та iншого шкiдливого впливу на навколишнє природне середовище; порушення природоохоронних вимог при зберiганнi, транспортуваннi, використаннi, знешкодженнi та захороненнi хiмiчних засобiв захисту рослин, мiнеральних добрив, токсичних, радiоактивних речовин та вiдходiв; вiдмова вiд надання своєчасної, повної та достовiрної iнформацiї про стан навколишнього природного середовища, а також про джерела забруднення, приховування або фальсифiкацiя вiдомостей про стан екологiчної обстановки чи захворюваностi населення та iнше (ст. 68 Закону "Про охорону навколишнього природного середовища").
Закон України "Про звернення громадян" (1996 р) визначив загальний адмiнiстративний порядок оскарження колегiальних i iндивiдуальних дiй (рiшень) державних органiв, органiв мiсцевого самоврядування, установ, пiдприємств, органiзацiй незалежно вiд форм власностi, засобiв масової iнформацiї, посадових осiб, у результатi яких: порушено права i законнi iнтереси чи свободи громадян (групи громадян); створено перешкоди для здiйснення громадянином його прав i законних iнтересiв чи свобод; незаконно покладено на громадянина якi-небудь обов’язки або його незаконно притягнуто до вiдповiдальностi.
У випадках, коли встановлено факт порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, органи держави можуть винести рiшення про заборону дiяльностi окремих пiдприємств, установ, органiзацiй чи об’єктiв.
Висновок
Законодавством України прямо не передбачається судова заборона екологiчно небезпечної дiяльностi. Однак у частинi другiй ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" говориться про те, що дiяльнiсть, яка перешкоджає здiйсненню права громадян на безпечне навколишнє природне середовище та iнших екологiчних прав, пiдлягає припиненню в порядку, встановленому цим законом та iншим законодавством України. Так, вiдповiдно до ст. 10 Закону України "Про власнiсть" кожен громадянин особисто або через громадськi органiзацiї має право вимагати заборони дiяльностi пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян, якi завдають шкоди навколишньому середовищу.
Лiтература
1. Баб’як О. С, Бiленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологiчне право України: Навчальний посiбник. - К.: Атiка, 2000. - 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологiчне право України. Конспект лекцiї у схемах (Загальна i Особлива частина): Навч. Посiбник. – К.: Хрiнком Інтер, 2006. – 192 с.
4. Екологiчне право України За редакцiєю професорiв В. К. Попова i А. П. Гетьмани. Харкiв, "Право". 2001
5. Екологiчне право України. Академiчний курс: Пiдручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с
7. Сафранов Т. А. Екологiчнi основи природокористування: Навчальний посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв. - Львiв: “Новий Свiт-2000”, 2003. - 248 с.
|
