Загальна характеристика права користування рослинним свiтом України
Реферат:
Загальна характеристика права користування рослинним свiтом України
ПЛАН
Вступ.. 3
1. Загальна характеристика права користування рослинним свiтом України 4
Висновок.. 7
Лiтература.. 9
Вступ
характеристиками, цiльовим використанням та їх правовим становищем. До основних видiв природного рослинного свiту належать: природнi лiсовi ресурси; природна рослиннiсть, що не належить до лiсових ресурсiв; рослиннiсть сiльськогосподарського призначення. Найбiльш повно з усiх названих видiв урегульованi вiдносини, що виникають у процесi використання, вiдтворення та охорони лiсових ресурсiв. І це є цiлком виправданим, оскiльки соцiальне значення цього виду рослинного свiту дуже велике. Що стосується iншого виду рослинного свiту (природна рослиннiсть, що не належить до лiсових ресурсiв), то його правовою основою є Закон України "Про рослинний свiт".
Загальний запас лiсiв оцiнюється в 1,7 млрд. кубометрiв. Водночас внаслiдок аварiйних викидiв на ЧАЕС в Українi забруднено понад 4 млн. гектарiв лiсiв, у тому числi 157 тис. гектарiв виведено iз господарського обороту внаслiдок високих рiвнiв радiоактивного забруднення.
Лiси є основною складовою навколишнього природного середовища i як будь-який природний об’єкт характеризуються вiдповiдними ознаками: бiологiчними, екологiчними, економiчними та юридичними.
За своїми бiологiчними ознаками лiси - це унiкальне природне явище, яке являє собою сукупнiсть дерев, чагарникiв, iншої лiсової рослинностi (трави, мохи, лишайники тощо), ґрунтового покриву, що взаємопов’язанi i впливають одне на одного та на навколишнє природне середовище. У цьому значеннi поняття лiсiв є складовою поняття рослинного свiту.
Важлива особливiсть лiсiв полягає в тому, що вони є вiдтворюваним природним ресурсом, а процес вiдтворення пов’язаний iз значним строком вирощування (кiлька десятилiть).
Лiси - це також середовище проживання диких тварин у всьому їх видовому i популяцiйному рiзноманiттi. Лiсам належить вагома роль у пiдтриманнi гiдрологiчного режиму рiк, запобiганнi ерозiї та забрудненню грунтiв, у боротьбi з суховiями, регулюваннi кислотного балансу в атмосферi, а також у створеннi необхiдних умов життя на Землi.
Таким чином, екологiчними ознаками лiсiв є виконання ними клiматорегулюючих, середовищезахисних, ґрунтозахисних, водоохоронних, санiтарно-гiгiєнiчних, оздоровчих, рекреацiйних та iнших екологiчних функцiй.
У цьому значеннi закон вживає й термiн "кориснi властивостi лiсiв", якi полягають у їх здатностi зменшувати вплив негативних природних явищ, захищати грунти вiд ерозiї, регулювати стiк води, запобiгати забрудненню навколишнього природного середовища i очищати його, сприяти оздоровленню населення та його естетичному вихованню.
За таких умов лiси мають велике естетичне, виховне, науково-пiзнавальне та iнше значення i використовуються для цих суспiльних потреб.
Економiчне значення лiсiв полягає у тому, що вони є основним джерелом лiсових ресурсiв, тобто деревини, технiчної й лiкарської сировини, кормових, харчових та iнших лiсових продуктiв, що використовуються для задоволення потреб населення i виробництва. Зокрема, лiси - це основа кормової бази для тваринництва, ведення мисливського господарства, основа паперової, меблевої, фармацевтичної та iнших видiв промисловостi.
З урахуванням паритету екологiчних i економiчних ознак лiси України за своїм економiчним i господарським значенням подiляють на двi групи. До першої групи належать лiси, що виконують переважно природоохороннi функцiї. Залежно вiд переваг виконуваних ними функцiй лiси першої групи належать до водоохоронних, захисних, санiтарно-гiгiєнiчних та оздоровчих категорiй захищеностi. До першої групи належать також лiси на територiях природно-заповiдного фонду, лiсоплодовi насадження i субальпiйськi деревнi та чагарниковi угруповання.
лiсокористування.
Юридичне поняття лiсiв пов’язане з формуванням лiсового фонду, який становлять усi лiси на територiї України. Особливiстю лiсового фонду України є вiднесення до нього, крiм лiсiв, земельних дiлянок, не вкритих лiсовою рослиннiстю, але наданих для потреб лiсового господарства.
2. Право власностi на лiси
права власностi.
Право власностi на лiси - це центральний iнститут лiсового права котрий включає в себе сукупнiсть правових норм, спрямованих на регулювання вiдносин власностi на лiси з метою захисту, розвитку, охорони цих вiдносин та рацiонального використання i вiдтворення лiсiв.
В об’єктивному значеннi право власностi на лiси - це така сукупнiсть правових норм, яка закрiплює володiння, користування i розпорядження лiсами та забезпечує охорону i захист права власностi вiд протиправних дiй третiх осiб.
Право власностi на лiси в суб’єктивному значеннi - це закрiпленi у вiдповiдних нормах лiсового права юридичнi можливостi конкретного власника володiти, користуватися i розпоряджатися належними йому лiсами на свiй розсуд у межах закону. Це суб’єктивне право має абсолютний характер: правомочному суб’єкту протистоїть необмежена кiлькiсть зобов’язаних осiб, якi не повиннi своїми дiями порушувати це право.
Вiдповiдно до ст. 6 Лiсового кодексу України всi лiси в Українi є власнiстю держави. Право державної власностi на лiси є юридичним вираженням нацiоналiзацiї лiсiв. Державна власнiсть на лiси є головною умовою забезпечення пiдвищення продуктивностi, охорони та вiдтворення лiсiв, посилення їх корисних властивостей, задоволення потреб суспiльства у лiсових ресурсах на основi науково обґрунтованого рацiонального використання. Держава як єдиний власник визначає порядок i умови користування лiсами, систему органiв управлiння у галузi використання лiсових ресурсiв, способи охорони та захисту лiсових багатств.
"Про охорону навколишнього природного середовища" визначають, що природнi ресурси України, у тому числi лiси, є власнiстю Українського народу, який має право на володiння, використання та розпорядження природними багатствами держави.
Висновок
На вiдмiну вiд лiсiв землi лiсового фонду можуть перебувати як у державнiй, так i в комунальнiй та приватнiй власностi. Громадянам i юридичним особам за рiшенням органiв мiсцевого самоврядування та виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власнiсть замкненi земельнi дiлянки лiсового фонду загальною площею до 5 гектарiв у складi угiдь селянських, фермерських та iнших господарств. Громадяни та юридичнi особи в установленому порядку можуть набувати у власнiсть земельнi дiлянки деградованих i малопродуктивних угiдь для залiснення.
За своїм змiстом право власностi на лiси включає в себе сукупнiсть повноважень власникiв щодо права володiння, права користування та права розпорядження лiсами. Держава як основний власник лiсiв реалiзує свої повноваження через вiдповiднi державнi органи управлiння, пiдприємства, установи, органiзацiї та громадян, за якими лiси закрiплюються як об’єкт управлiння, охорони та використання.
Об’єктом права власностi на лiси є усi лiси України, якi становлять її лiсовий фонд. Уся сукупнiсть дерев, чагарникiв, iншої лiсової рослинностi, якi вiднесенi до поняття лiсу, визначаються об’єктами права державної власностi доти, поки вони ростуть на землi. Зрубанi дерева, чагарники та iншi лiсовi ресурси не є частиною лiсу, вони перетворюються в його продукцiю, яка є самостiйним об’єктом права власностi. Якщо власником лiсу є держава, то правомiрно заготовленi лiсовi ресурси можуть належати на правi власностi не лише державi, а й колективу та окремим громадянам.
угiддях, садибах, присадибних, дачних i садових дiлянках. Вiдповiдно до положень законодавства такi насадження можуть бути вiднесенi до комунальної, колективної чи приватної форми власностi. Таке положення, зокрема, мiститься у ст. 13 Закону України "Про власнiсть", вiдповiдно до якої насадження на земельнiй дiлянцi, наданiй громадянину, є об’єктом його приватної власностi.
Лiтература
1. Баб’як О. С, Бiленчук П. Д., Чирва Ю. О. Екологiчне право України: Навчальний посiбник. - К.: Атiка, 2000. - 216 с.
2. Балюк Г.І. Екологiчне право України. Конспект лекцiї у схемах (Загальна i Особлива частина): Навч. Посiбник. – К.: Хрiнком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологiчне право. Особлива частина Пiдручник. Для студентiв юридичних вузiв i факультетiв. За редакцiєю академiка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4. Екологiчне право України За редакцiєю професорiв В. К. Попова i А. П. Гетьмани. Харкiв, "Право". 2001
5. Екологiчне право України. Академiчний курс: Пiдручник / За заг. ред. Ю. С. Шемшученка. - К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка", 2005. - 848 с
6. Закон України “Про охорону навколишнього середовища”. – К., 1991.
7. Сафранов Т. А. Екологiчнi основи природокористування: Навчальний посiбник для студентiв вищих навчальних закладiв. - Львiв: “Новий Свiт-2000”, 2003. - 248 с.
| 
