Екологія України. Проблеми. Географія. Шляхи рішення

Курсова робота на тему: «Екологiя України. Проблеми. Географiя. Шляхи рiшення. I. Екологiчнi проблеми України 1. Загальнi вiдомостi про природнi умови 2. Головнi причини й джерела розвитку екологiчної кризи 3. Екологiчний стан окремих регiонiв Екологiчнi проблеми найбiльших рiк, Чорного й Азовського морiв Донецко-приднiпровський регiон Українське ПолiссяУкраїнськi Карпати 4. Наслiдку природних i антропогенних екологiчних катастроф.. 26 5. Наслiдку Чорнобильської катастрофи II. Шляхи рiшення екологiчних проблем Список використаної лiтератури Додатка. Рис. 1. Забруднення атмосферного повiтря в мiстах Рис. 2. Забруднення поверхневих вод стiчними водами Рис. 3. Антропогенне навантаження на земельний фонд Рис. 5. Смертнiсть населення ВВЕДЕННЯ прекрасний i багатий сад, але лихо наша у тiм, що ми поганi садiвники, що не засвоїли найпростiших правил садiвництва. Недбало ставлячись до цього саду, неповнолiтнього iдiота, який рiже на шматки ножицями картину Рембранта.» Джеральд Даррел Смутно, правда? А у вiдношеннi до нашого будинку, до територiї України, де живемо ми й наше близькi, таке висловлення особливо близько. Можна вирiшувати самi рiзнi проблеми, можна будувати грандiознi плани, але загрозливий факт залишається фактом - навколишнє середовище Землi, материка, територiї, на якiй ми з вами проживаємо перебуває на гранi здiйснення необоротних i на жаль негативних змiн умов iснування. Людина, що сам спочатку пристосовувалася до умов життя на планетi, поступово змусив її пiдбудовуватися пiд нього. Але платить за такi вiльностi дуже високу цiну - цiну свого здоров'я й життя. Багато з людей не знають i не хочуть знати реальну картину що вiдбувається, не бажаючи розставатися з iлюзiєю своєї винятковостi, перекладаючи вiдповiдальнiсть на кого завгодно - на правительство, на сусiда, на Бога зрештою. Я написала цю курсову роботу, що носить оглядовий характер, тому що хочу звернути ще раз увага оточуючих мене людей на екологiчний стан навколишнього середовища. Але знаєте, коли я збирала матерiал i обробляла його... я очiкувала, що все буде погано. Але щоб настiльки! У цей невеликий обсяг на вийшло вмiстити й половину тiєї iнформацiї, що я хотiла б представити, але навiть i цi вiдносно застарiлi данi - кiнець 1993 року однаково залишають важкi враження. Дивитеся самi: 1. Загальнi вiдомостi про природнi умови. концентрацiї промисловостi й сiльськогосподарських комплексiв, екологiчно необґрунтована, хижацька, споживча дiяльнiсть урядових структур колишнього СРСР i УРСР, i розумiє найбiльша у свiтi техногенна катастрофа - аварiя на Чорнобильської АЕС. Територiя України охоплює три фiзико-географiчнi зони з п'ятьма провiнцiями ( у лiсостеповiй зонi) i трьома подзонами ( у степовiй зонi), а також гiрськi райони Карпат i Криму. У порiвняннi з iншими природними ландшафтами колишнього СРСР, ландшафти України найбiльше страждають вiд наслiдкiв людської дiяльностi. В 1991 роцi парламент України оголосив територiю всього держави зоною екологiчного нещастя, у наступнi роки вiдзначене загострення екологiчних проблем практично у всiх районах держави. Тому рiшення екологiчних проблем в Українi - одне з найбiльш головних, актуальних практичних завдань. України - рiвнина, близько 5% займають гiрськi системи Карпат i Криму. Середня абсолютна висота рiвнинної частини - 170 метрiв, найвища крапка - гора Говерла (2051м). Клiмат України помiрно^-континентальний, вузька смужка територiї пiвденного Криму перебуває в субтропiчному поясi. На територiї України переважає пiвнiчно-захiдний перенос повiтряних мас, за рiк над Україною проходить близько 45 циклонiв i 35 антициклонiв. Кiлькiсть опадiв змiнюється вiд 1200-1500 мм у рiк у Карпатах до 300 мм у рiк у пiвденнiй частинi степової зони ( Причорномор'я й Приазов'я). У лiсостеповiй зонi опадiв випадає 550-760 мм у рiк. У липнi температура повiтря +25 – 29 є З, iнодi досягає вище 30 є З, у сiчнi-лютому в середньому температура повiтря –20 – 25 є З, може досягати й значення – 30 є С. Рiчна сумарна кiлькiсть сонячної радiацiї мiняється з 96 до 125 ккал/див.2 Рiчкова мережа України ( усього налiчується близько 73 тис. рiк) досить густа й розгалужена ( 0,25 км/км2 ). Рiки переважно належать басейну Чорного, Азовського марей, частково Балтiйського. Найбiльша рiка – Днiпро – третя, пiсля Дунаю й Волги) по величинi в Європi. Середнiй стiк Днiпра становить 53,5 км3 Режим бiльшостi рiк у наш час сильно змiнений господарською дiяльнiстю людини ( водозабори для зрошення, промислових потреб i питного водопостачання, будiвництво каналiв, водоймищ, веслувань, ставкiв), що переважає бiльшiсть малих водотокiв взагалi перестали iснувати. З погляду геологiчної будови територiя України розташована в межах пiвденно-схiдного краю докембрийской Схiдно-європейської платформи й частини Герцинской платформи. Гiрськi масиви Карпат i Криму належать альпiйськiй геосинклiналi. Основними геоструктурными елементами є: Український щит ( складений древнiми докембрийскими кристалiчними породами, в основному гранiтами, гнейсами, лабрадоритами й гранитоидами), розташований у центральнiй частинi України простираючись вiд Клесева-Овруча на пiвночi уздовж Правого Берега Днiпра до Азовського моря, довжиною приблизно близько 1000 км, загальною площею близько 180 тис. кiлометрiв; Приднепровско-Донецька западина ( Практично все лiвобережжя. Складена 5-6 кiлометровою товщею осадових порiд, у межах Донбасу - 10-12 кiлометрiв); Волынско-Подiльська плита ( з товщею порiд 5-6 км); Предкарпатский переднiй прогин, складчастiсть Карпат, Закарпатська западина, Причорноморська западина ( 2-х кiлометрова товща осадових порiд) i складчастий Крим. У геологiчнiй структурi України Державним кадастром зареєстроване близько 5,5 тис. родовищ корисних копалин. В Українi є райони пiдвищеної сейсмiчної активностi: Карпатська зона, пiвденний захiд i пiвденний Крим (iнтенсивнiсть землетрусiв - до 7 балiв по 12-ти бальнiй шкалi). У межах України видiляють ряд географiчних ландшафтiв: лесоболотные й лiсостеповi ландшафти Полiсся, Волыно-Подiльської височини й приднiпровської рiвнини; ландшафти Пiвнiчних степiв, схилiв Волыно-Подiльської й Среднерусской височини; ландшафти Пiвденних степiв ( Причорноморська низовина й Приазов'я); лесолуговые гiрськi ландшафти Криму й Карпат. Родючi ґрунти України - найважливiший ресурсний потенцiал. Найбiльш родючими є ґрунти зi змiстом гумусу вiд 3 до 7 % i товщиною гумусового шару близько 1 метра ( їх в Українi близько 10% територiї). І воднi, i ґрунтовi ресурси України в результатi забруднення й багаторiчного неправильного, нерацiонального використання перебувають у критичному станi, а в багатьох районах - у катастрофiчному, з погляду еколога. Процеси ґрунтоутворення й розвитку рослинного покриву в Українi вiдповiдають загальнiй географiчнiй зональностi. Для Полiсся характерна наявнiсть дерено-пiдзолистих ґрунтiв на пiщано-глинистих породах, для лiсостепу - оподзоленные ґрунту з потужними чорноземами ( гумусовi обрiї мають потужнiсть до 1,2-1,5 метрiв), для Пiвнiчних степiв - чорноземи з гумусовим обрiєм 80-90 див, сформованi на волого-суглинних породах; для Пiвденних степiв - каштановi ґрунти й чорноземи, значно засоленi в приморськiй зонi. пiску. Серед горючих корисних копалин - кам'яне й буре вугiлля, газ, у меншому ступенi нафта. Гранiти зосередженi в межах українського щита ( Житомирської, Вiнницької, Кiровоградської, Днiпропетровська областi ), пiски й вапняки - на Полiсся й Подiлля. Вiдкладення кам'яного вугiлля зосередженi в Донецьком i Львiвсько-Волинськiм басейнах, а також Днiпровському буроугольном басейнi. Родовища нафти й газу сконцентрованi в трьох нафтогазоносних областях - Захiдно-Української (Прикарпатська зона - Борислав, Долiна, Дрогобич), Схiдно-Української ( Прилуцко-Шебелинскя зона), Пiвденно-Української ( пiвнiчно-захiдний шельф Чорного моря) перспективнi ресурси нафти оцiнюються майже в 125 мiльйонiв тонн, а її видобуток на сучасному рiвнi становить близько 5 мiльйонiв тонн у рiк, запаси природного газу - бiльше 410 мiльярдiв метрiв кубiчних. Серед списку корисних копалин, якими володiє Україна, також горючi сланцi ( близько 2 мiльярди тонн - Верхньоднiпровськ) i торф ( 3,5 мiльярди тонн - Полiсся) З рудних корисних копалин Україна багата вiдкладеннями залiзних руд ( Криворiзька й Азово-Чорноморська провiнцiї з балансовими запасами близько 25 мiльярдiв тонн) i марганцевими рудами ( у Никопольщине покладу марганцевих руд обчислюються приблизно 2 млрд. тонн, що становить 66% свiтових запасiв). На територiї нашої держави є також покладу уранових, нiкелевих, титанових руд, ртутi, олова, хромiту, графiту ( Український щит), родовища фосфатiв, калiйних солей, сiрки ( Прикарпаття), каолiну ( Глухiв, Пологи), солей йоду й брому ( Сиваш, Тарханкут). Останнiм часом виявленi досить значнi запаси золота, але в неуважному видi, що вимагає складної технологiї видобутку. Воднi ресурси рiк України становлять 85,8 км33 /с. Є дуже коштовнi мiнеральнi води: сiрководневi, радоновi, йодо-бромистi, вуглекислi й iншi. Сумарний видобуток сирих мiнеральних продуктiв по 40 основних видах перевищує 1 мiльярд тонн. Дуже актуальної є проблема утилiзацiї вiдходiв гiрської промисловостi, що збагачує. Щорiчно кiлькiсть вiдходiв перевищує обсяги використання майже на 200 мiльйонiв метрiв кубiчних. Клiматичнi умови України також є важливими природними ресурсами. Сприятливi клiматичнi умови, богатые флорою й фауною прекраснi ландшафти - важливий рекреацiйний ресурс, але ж таких районiв в Українi багато. Кращими з них ще недавно, до значного погiршення екологiчних умов були: Пiвденний ( Одеський, Миколаївський, Кримський, Херсонська, пiвдень Запорiзької й Донецької областi), Кримський, Предкарпатский i Карпатський, полiсся (Шацкие лiси й озера) природний ресурс безжалiсно вирубується, гине вiд забруднення й пожеж ( Карпати, Полiсся) В Українi, як i на Землi взагалi залишилося небагато мiсць, не використовуваних людиною для задоволення своїх численних i увесь час зростаючих потреб, мiсць, якi зберегли свiй первозданний вид заповiдних територiй. Останнi в наш час грають винятково важливу екологiчну роль у життi бiосфери, збереженнi генофонду, биоразнообразия. Фахiвцi пiдрахували, що для пiдтримки нормального функцiонування экосистем будь-якого регiону, площа «диких», не ушкоджених людською дiяльнiстю територiй повинна становити не менш 12-15% загальної площi територiї. Багато розвинених країн ( Японiя, Нiмеччина, Швецiя, Швейцарiя, Бельгiя, Австрiя, США), надаючи великого значення цьому факту довели площi заповiдних територiй до 15-18%, а для України цей показник дорiвнює, точнiше, чотирикорпусн дотягає в середньому до 2% ( найбiльш високий 4-5% - Захiдна Україна, найменший - Центральна й Схiдна Україна - 0,2-1%). Загальна площа природного заповiдного фонду становить 1 млн. 293 тис. га. Заповiдники на територiї України розташованi у всiх фiзико-географiчних зонах: «Полiський», «Канiвський», «Розточчя», «Медоборы», «Михайлiвська цiлина», «Аскания нова». «Стрельцовская степ», «Кам'янi могили», «Дунайськi плавнi», «Карадажский», «Мисс Мартьян», Кримський, Карпатський i iншi. Україна завжди була щедро обдарована багатою рослинною й тваринною розмаїтiстю. Якихось 200 рокiв тому iноземнi мандрiвники дивувалися її казково багатим лiсам, степам, рiкам i озерам. А в першому тисячорiччi площа лiсiв у порiвняннi з ХIX сторiччям, була бiльше в 4,5 рази; бiля Києва дрiмучi лiси, величезна кiлькiсть звiрини: вовкiв, ведмедiв, росомах, диких кабанiв i кiз, зайцiв, лисиць i бiлок, бобрiв. Куниць, горностаїв, соболя, усiляких риб, у тому числi осетра, рiзних пернатих - орлiв, шулiк, сов, яструбiв i багатьох iнших. В V сторiччi Геродот, подорожуючи по низов'ю Днiпра, записав у своїх записах, що спостерiгав вiд теперiшньої Каховки, до устя, а також у районi уздовж рiки Пiвденний Буг i прилеглi райони, у балках i ярах навколо них суцiльнi лiсовi хащi, богатые дичиною. Бiльше пiзнi мандрiвники й ученi, якi вiдвiдували територiю України в XIV, XV, XVI, XVII ст. ст. ( И. Барбаро, Виженер, Л. Мидлер, Э. Лоота, А. Вимина, М. Литвин, де Боплан) теж вiдзначали надзвичайнi природнi багатства краю, казкова родючiсть його земель. Навiть сьогоднi в Українi налiчується близько 5000 вищих рослин, але площа лiсiв зменшилася до 14,3% ( проти 37% у колишньому Союзi й 29% у середньому у свiтi). Щорiчно в Українi використовується близько 40 млн. м. куб. деревини-круглякiв, хоч близько 70% необхiдної для цього деревини вона змушена iмпортувати. Величезний збиток лiсам України заподiяла друга свiтова вiйна. Флора України ще нараховує близько 5000 видiв вищих рослин, серед них близько 700 видiв лiкарських. Фауна України нараховує близько 45 тисяч видiв тварин, з них 17 - земноводних , 20 - плазуючi, бiльше 350 - птаха, 113 - ссавцi, 200 риби, iншi безхребетнi. Але чисельнiсть видiв тварин, як i рослин, пiд впливом погiршення екологiчних умов середовища й людської дiяльностi швидко скорочується. Таким чином, Україна, що ще до кiнця ХIVIII сторiччя ще була одним з найбагатших, красивейших i екологiчно благополучних дiлянкою планети, за два останнiх сторiччя перетворилася в територiю, що переживає найтяжку кризу я яка є одним з найбiльш забруднених дiлянок миру. 2. Головнi причини й джерела розвитку екологiчної кризи. Об'єктивний аналiз сучасної економiчної ситуацiї, причин i джерел погiршення екологiчного стану природної ландшафтiв i навколишнього середовища України, погiршення здоров'я людей, виникнення демографiчної кризи став можливим тiльки наскiльки рокiв тому, завдяки розсекреченню величезної кiлькостi архiвних матерiалiв ( соцiально-iсторичних. Полiтичних, партiйних, соцiально-економiчних i iн.) i допомiг чiтко визначити основнi причини, джерела, динамiку й напрямки розвитку екологiчної ситуацiї в межах нашої держави. Такими причинами виявилися: 1. Екстенсивне використання всiх видiв природних ресурсiв, що триває десятилiттями, без облiку можливостей природних регiонiв до самовiдновлення й самоочищення 2. Тривала адмiнiстративно-командна концентрацiя на невеликих площах великої кiлькостi надпотужних хiмiчних, металургiйних, нафтопереробних i вiйськових промислових комплексiв i iнших «гiгантiв соцiалiстичної iндустрiї», прискорена реалiзацiя масштабних планiв втручання в природне середовище. 3. Повна зневага традицiями господарської дiяльностi, можливостями природи регiонiв i iнтересами корiнного населення. 4. Перехiмiзацiя сiльського господарства й нерацiональнi методи його органiзацiї ( наприклад величезнi колгоспи й радгоспи) 5. Проведення мелiорацiйних робiт у величезних обсягах без належного наукового обґрунтування й ефективних технологiй. Найчастiше проведене просто халатно й недалекоглядно. 6. Повна вiдсутнiсть об'єктивних довгострокових екологiчних експертиз всiх планiв i проектiв розвитку промислового господарства, енергетики, транспорту протягом пiслявоєнного перiоду. 7. Використання на переважнiй бiльшостi виробництв застарiлих i дуже застарiлих морально й технiчно технологiй i встаткування. 8. Вiдсутнiсть ефективно чинних законiв про охорону навколишнього середовища й пiдзаконних актiв для їхньої ефективної реалiзацiї. 9. Вiдсутнiсть постiйної й об'єктивної iнформацiї для широких мас населення про екологiчний стан навколишнього середовища, причинах його погiршення, винуватцiв забруднення й мер, прийнятих для полiпшення ситуацiї. 10. Надзвичайно низький рiвень екологiчного утворення не тiльки широких мас населення, а й керiвникiв пiдприємств, урядових органiзацiй, загальна низька екологiчна свiдомiсть i культура. Основними антропогенними джерелами розростання екологiчної кризи в Українi є в першу чергу все бiльшi промисловi комплекси – ненаситнi споживачi сировини, енергiї, води, повiтря, земельних площ, транспорту й одночасно страшнi отруйники навколишнього середовища практично всiма видами забруднення (механiчних, хiмiчних, фiзичних, бiохiмiчних. Такi комплекси сконцентрованi навколо родовищ корисних копалин, бiльших мiст, водних об'єктiв: Донбас, Центральне Приднiпров'я, Кривiй Рiг, Прикарпаття, Керч, Марiуполь, бiльшiсть обласних центрiв. Серед цих об'єктiв найбiльшими забруднювачами навколишнього середовища є металургiйнi, хiмiчнi, нафтопереробнi й машинобудiвнi заводи, кар'єри й збагачувальнi комбiнати, деякi вiйськовi пiдприємства. Була й залишається найнебезпечнiшим джерелом шкоди для навколишнього середовища вiйськова дiяльнiсть: по обсягах використання палива для технiки й забруднення вiд його згоряння у двигунах лiтакiв, танкiв, автомобiлiв; по обсягах використання мiнеральної сировини, необхiдного для виготовлення вiйськової технiки; обсягами споживання енергiї; витратами на змiст армiї й вiйськових пiдприємств; обсягами забруднення навколишнього середовища вiд цих пiдприємств, i розумiє по розмiрах збиткiв, пов'язаних з випробуванням рiзних видiв зброї, у тому числi i атомного, а також проведення маневрiв, навчань i воєн. Україна повною мiрою вiдчула весь цей букет протягом останнього сторiччя. Найбiльше всього забруднюють природу об'єкти енергетики, у першу чергу ТЭЦ i ГРЭС. Поглинаючи величезну кiлькiсть нафтопродуктiв, газу й вугiлля, вони викидають в атмосферу мiльйони кубiчних метрiв шкiдливих газiв, аерозолiв, сажi, займають сотнi гектарiв землi шлаками й золою. Іншим джерелом забруднення природи України є транспорт - автомобiльний, повiтряний, водний, залiзничний. У всiх бiльших мiстах України масова частка забруднення повiтря вiд автотранспорту останнiм часом становить 70-90 % вiд загальної маси забруднення. Нарештi, для наших сiльськогосподарських районiв найбiльш характерним джерелом забруднення природних вод i ґрунтiв є надлишок мiнеральних добрив i пестицидiв, якi десятками рокiв у величезнiй кiлькостi використовувалися на полях. Тiльки 5-10% їх використовувалося рослинами, а 90% змивалося дощовими й снiговими водами, здувало вiтрами, осiдало в рiках i озерах, стаючи при цьому шкiдливими компонентами экосистем. трансформаторнi пiдстанцiї, ретрансляцiйнi станцiї, спецiальнi фiзичнi лабораторiї й установки, кiбернетичнi центри, АЕС). Сучасний напружений екологiчний стан бiльшостi регiонiв України ( Центральне Полiсся, Передкарпаття, Причорномор'я, Крим, Азовське море, Центральне Приднiпров'я й Донбас) - наслiдку недбалої екологiчної полiтики нашого правительства протягом останнiх десятилiть: розвиток територiально-промислових комплексiв, енергетики, сiльського господарства без облiку специфiки природних умов регiону, iнтересiв українського народу, екологiчних законiв. Для пiдтвердження сказаного приведемо деякi факти забруднення навколишнього середовища вiд основних видiв виробничої дiяльностi на територiї України. Марiуполь, Коммунарск, Харцизск, Днiпропетровськ, Запорiжжя, Днiпродзержинськ i iн.) Пiдприємства металургiї оснащенi очисним устаткуванням усього на 30-50%, до того ж зазначене встаткування застарiло, або ж не функцiонує взагалi. Додамо до цього, що керiвники таких пiдприємств не занадто прагнуть установити в себе на виробництвi очиснi спорудження, i справа не тiльки в економiчному факторi, справа в першу чергу в недостатнiм усвiдомленнi кошмарности що вiдбувається й масштабiв нанесеного навколишньому середовищу збитку. З особистого досвiду спiлкування з керiвниками таких пiдприємств (Донецький Металургiйний Завод, Криворiзький МЗ iн.) можу зробити висновок, що керiвництво таких пiдприємств просто не вкладає грошi в забезпечення екологiчної безпеки, тому, що не вважає це необхiдним. «Нехай цим займається хтось, тiльки не ми. На це просто немає часу, грошей, i т. п.» Основними забруднювачами навколишнього середовища важкими металами, особливо Аs i Pb, є кольорової металургiї; вони ж забруднюють навколишнє середовище сарною й азотної кислотами ( м. Константиновка - пiдприємство «Укрцинк», м. Запорiжжя - Днiпровський, Никитовский ртутнi комбiнати й iн.) Чорна металургiя - основний забруднювач вод фенолами, нафтопродуктами, сульфатами. ТЕС в Українi виробляють близько 70% електроенергiї ( близько 37,6 тис. МВт); майже всi вони розмiщенi мiстах i промислових центрах i є найбiльшими джерелами забруднення навколишнього середовища серед всiх об'єктiв енергетики. Основними компонентами їхнiх викидiв є твердi частки палива (зола, сажа), сiрчаний ангiдрид, оксиди азоту. Загальна кiлькiсть викидiв на енергетичних об'єктах становить близько 2,3-2,5 млн. тн/рiк. Іншу електроенергiю виробляють ГЕС i АЕС. Найбiльшi нашi гiдроелектростанцiї зосередженi уздовж узбережжя Днiпра (Київська, Канiвська, Кременчуцька, Днiпродзержинська, Запорiзька, Каховська). ГЕС уважаються найбiльш безпечними з екологiчної точки зору, але створення мережi водоймищ не Днiпрi, якi затопили близько 7000 км2 100 тис. га прибережних земель, багаторазове зниження активностi процесiв самоочищення й самовiдновлення в Днiпрi, «цвiтiння» водойм, а також зниження продуктивностi рибних господарств.) Украй негативно з екологiчної точки зору наявнiсть на територiї України п'яти АЕС ( 14 енергоблокiв) - Чорнобильської, Ровненской, Хмельницької, Запорiзької й Пiвденно-Української. Зберiгається не тiльки бiльша небезпека виникнення нових аварiй на АЕС, але й додається вкрай складна проблема поховання вiдходiв ядерного палива ( про утилiзацiю навiть мови не йде), i в недалекому майбутньому, пiсля вiдпрацьовування належного ресурсу - поховання й лiквiдацiя самих АЕС - дуже складною, небезпечний i дорогою процес. органiзацiй, вiйськових навчальних закладiв, полiгонiв, складiв дуже висока. Очиснi спорудження на вiйськових об'єктах, котелень, заводах або взагалi вiдсутнi або дуже погано забезпечують очищення промислових i побутових стокiв. При цьому вiйськовi влади пiд приводом таємностi намагаються сховати стан справ на цих об'єктах, створюють перешкоди для проведення екологiчних експертиз. У найбiльш важкому станi перебувають Причорноморськi райони, особливо Крим. Отут протягом десятилiть об'єкти й кораблi Чорноморського флоту забруднювали води чорного моря. ( у водi тiльки лише Севастопольської бухти змiст нафтопродуктiв перевищує ГДК в 180 разiв!!! Фахiвцi затверджують, що частини й об'єкти Чорноморського флоту щодоби викидають у море близько 9000 м3 неочищених стiчних вод. Також загрозливим для навколишнього середовища є порушення бiльшiстю вiйськових пiдроздiлiв правил зберiгання ГСМ i експлуатацiї систем їхнього транспортування. Втрати, витоку, розливи ГСМ протягом тривалого часу навколо вiйськових баз, аеродромiв, складiв на кiлометри навколо забруднили нафтопродуктами поверхневi й пiдземнi води, стали причиною появи в колодязях, ставках i рiчках вiдкладень нафтопродуктiв, або ще гiрше, токсичних речовин ( хром, кадмiй, свинець, бензопирены й iн.). прикладами можуть служити територiя парку Олександрiя в Бiлiй Церквi, мiста Узин, Василькiв (Київська область), Дубно ( Ровненская область) Велика Круча (Полтавська область) Озерне (Житомирщина). У багатьох вiйськових частинах не дотримуються правил захисту цивiльного населення вiд пагубного впливу електромагнiтного поля й високочастотних випромiнювань вiд потужних радiолокацiйних станцiй. Гостро коштують проблеми використання лiсiв i сiльськогосподарських угiдь вiйськовими пiд полiгони, стрiльбища, мисливськi господарства, навчальнi центри ( загальна площа цих земель перевищує 100 тис. га) Прикарпаттю ( Калушский калiйний концерн, Ново-Роздольский сiрчаний комбiнат), на Донбасi, у Присивашье ( Красноперекопськ), Одесi, Вiнницi, Сумах, Рiвне ( пiдприємства об'єднання «Азот») - забруднюють навколишнє середовище фосгеном, вiнiлхлоридом, хлористим воднем, фенолом, амiаком - дуже небезпечними токсикантами. Дуже шкодять навколишньому середовищу хiмiчнi пiдприємства, що виробляють ядохимикаты ( г. м. Первомайськ, Калуш, Марiуполь, Днiпродзержинськ), синтетичнi продукти (пiдприємства об'єднань «Хiмволокно», «Хлорвiнiл», «Днепрошина» «Укрнефтехим» i iн.). смутним фактом є й те, що практичнi всi пiдприємства хiмiчної промисловостi мають застарiле обладнання, порушують межi санiтарно-захисних зон, не мають очисних споруджень, або мають неефективнi застарiлi зношенi установки. Найбiльшим серед промислових комплексiв в Українi є машинобудiвний комплекс, тому, що в державi для цього зложилися досить сприятливi умови: потужна металургiйна база, густа транспортна мережа, бiльшi обсяги використання машин i пристроїв, висококвалiфiкованi кадри. На українських машинобудiвних заводах виготовляють рiзноманiтну продукцiю вiд побутової технiки до наисложнейших сучасних машин - устаткування для АЕС, космiчну технiку, турбiни, лiтаки, що не мають аналогiв у свiтi. Найбiльш висока концентрацiя машинобудiвної промисловостi характерна для Днiпропетровська, Харкова, Кривого рогу, Краматорська, Марiуполя, Донецька. Як i iншi види промисловостi, машинобудiвна галузь тяжiє до районiв розвитку металургiї, сконцентрована в мiстах i дуже шкодить їхньому екологiчному стану величезними обсягами вiдходiв, забруднення повiтря й води. Так у Днiпропетровську тiльки одне виробниче об'єднання «Днепртяжмаш» щорiчно скидає в Днiпро 23700 тис. м3 забруднених стiчних вод, завод прокатних валiв - 250 тис. м3. у Запорiжжя викиди Днiпровського електродного заводу в атмосферу становлять 35% загальмiських, причому 80% з них є небезпечними канцерогенними речовинами першого класу. до речi, бiльше 50% всiх викидiв в атмосферу цього мiста дає ПО « Запорожсталь» ( близько 150 тис. тонн шкiдливих речовин щорiчно) . електротехнiчних заводiв в Українi дiє бiля сотнi. Але, не дивлячись на те, що бiльшiсть iз них побудоване в останнi десятилiття, на них газо й водоочистные спорудження або несправнi, або неефективнi ( Одеський «Автоагрегат», Миколаївський «Никонд» i iн.) Екологiчно небезпечної є й цементна промисловiсть. Найбiльше екологiчних проблем вона створює в Донецькiй, Днiпропетровськiй i Харкiвськiй областях - забруднює навколишнє середовище пилом, сiрчаним ангiдридом i оксидами азоту. Саме в цiй галузi виробництва на пiдприємствах гiрше всього виконуються природоохороннi мiри, тому наприклад, перевищення змiсту пилу у викидах становить майже скрiзь 5-10 ГДК, а разом iз забрудненими стiчними водами в рiки щорiчно сотнi тонн органiчних, зважених речовин, солей i iнших шкiдливих з'єднань. Величезна шкода рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам заподiюють розробки кар'єрiв будiвельних матерiалiв - пiску, гранiту, лабрадориту, вапняку (у Житомирських, Вiнницької, Днiпропетровський, Кiровоградської областях). Сiльськогосподарське виробництво в Українi сьогоднi значно негативнее, чим кiлька десяткiв рокiв тому, впливає на природне навколишнє середовище, через нерацiональну органiзацiю мелiоративних робiт i необґрунтоване, технологiчно не витримане використання мiнеральних добрив i ядохимикатов, а також недбале їхнє зберiгання й транспортування. Природне середовище забруднюється з'єднаннями азоту, фосфору, калiю, радiоактивними елементами ( останнi є домiшками у фосфорних мiнеральних добривах), важкими металами ( мiддю, цинком, свинцем, значнi перевищення ГДК яким виявленi в 1992-93 р. в 5% сiльськогосподарськiй продукцiї), залишками гербiцидiв симтриазиновой групи. З 170 пестицидiв, якi застосовуються в Українi, 49 особливо небезпечнi. Останнiм часом мало мiсце також використання токсичних пестицидiв, якi завозяться в Україну захiдними фiрмами й забороненi для використання на Заходi. Обсяги пестицидiв i мiнеральних добрив, якi попадають на поля України становлять бiльше 90 000 тонн i 4,5 млн. тонн вiдповiдно. Площа земель, забруднених стiйкими хлорорганичными препаратами становить близько 8 мiльйонiв га, на декiлькох сотнях тисяч га їхнiй змiст значно перевищує ГДК. Дуже напружена екологiчна ситуацiя навколо ( у радiусi декiлькох кiлометрiв) бiльших тваринницьких комплексiв України. Найбiльшi з них продуцируют щодоби 2-3 тис. тонн екскрементiв, якi цi господарства не встигають переробити. У результатi їхнього розпаду й гниття видiляються бiльшi маси амiаку, азоту, сiрководню, органiчних кислот, шкiдливих мiкроорганiзмiв, якi забруднюють навколишнє середовище й стають причинами хвороб, епiдемiй, загибелi в ґрунтових водах, рiках i ставках риби, цiлих биотических груп. На кiлометри навколо комплексiв повiтряними масами розноситься сморiд, патогеннi мiкроорганiзми, гельмiнти. Особливо загрозливої для землеробства є посилена антропогенною дiяльнiстю ерозiя ґрунтiв, особливо в лiсостеповiй i степовiй зонах. Бiльше 4 млн. га орних земель уражено дефляцiєю ґрунтiв. Курнi бури, якi за останнi 100 рокiв виникали в лiсостеповiй зонi України 23 рази, а за останнi 40 рокiв 16 разiв, знесли мiльйони тонн родючих ґрунтiв у Луганських, Донецьких, Запорiзьких, Днiпропетровських, Херсонської областях i в Криму. В 1960 роцi курними бурами був охоплений весь пiвдень України, площею близько 5 млн. га, при цьому в Криму, Запорiзькiй i Херсонськiй областях повнiстю знищенi посiви на площi близько 5 тис. га. Розвиток курних бур є причиною деградацiї ґрунтiв через їхнє активне виснаження й неправильнi агротехнiчнi дiї. нiтритiв, важких металiв, пестицидiв) стала причиною розвитку ще одного негативного явища - втрати рекреацiйних ресурсiв. Через значне забруднення бiльшi площi рекреацiйних зон, особливо в пiвденних районах України, де зосереджене до 30% усього курортно-рекреацiйного фонду, почали втрачати свої рекреацiйнi функцiї ( Приазов'я, Одесщина, Крим) Величезна шкода ґрунтам заподiює використання важкої сiльгосптехнiки на полях, що регулярно переущiльнює землю, значно знижуючи її рыхлость, насиченiсть повiтрям, активнiсть обмiнних бiохiмiчних процесiв. Варто також акцентувати увагу на екологiчнiй ролi транспорту й особливостях транспортного забруднення в Українi. Транспортна мережа в Українi досить густа, кiлькiсть i активнiсть автотранспорту в мiстах дуже високе, i шкоди навколишньому середовищу вiн заподiює досить. Основними причинами є застарiлi конструкцiї двигунiв, характер палива, погана органiзацiя руху, особливо в мiстах, у на перехрестях вулиць, мостопереходах. У вiдпрацьованих газах, що викидаються нашими автомобiлями виявлено до 280 рiзних шкiдливих речовин, серед яких особливу небезпеку представляють бензопирены ( канцерогеннi речовини, у мiльйон разiв ядовитее, чим вигарний газ), оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегiди, оксиди вуглецю й сiрки, сажа, вуглеводнi. бiльше 3 мiльйонiв легкових автомобiлiв i кожний з них щорiчно спалює вiд 12 до 30 тн високооктанового росiйського бензину, збагаченого свинцем ( до 0,36 г/л). Треба помiтити, що токсичнiсть вiдпрацьованих газiв наших дизельних двигунiв набагато вище, нiж вiд карбюраторних, оскiльки цi гази мiстять оксиди вуглецю, диоксиды азоту й сiрки, а також саджу ( до 16-18 кг iз кожної тонни ДТ). В 1992-93 р. викиди забруднюючих речовин автотранспортом становили близько 5,5 млн. тн. у рiк ( 39% вiд усього обсягу викидiв в Українi). Вiд транспортного забруднення газами й шумом страждають всi мiста України, особливо великi. Частка забруднення повiтря вiд автотранспорту в деяких великих мiстах України становить вiд 40 до 80 % загального забруднення. Залiзничний транспорт чистiше, з екологiчної точки зору, особливо електричний. Стало проблемою тiльки лише сильне забруднення полотна залiзниць шириною в кiлька метрiв по обох сторони вiд шляхiв i самих шляхiв нечистотами з вагонних туалетiв. У всiх цивiлiзованих країнах туалети пасажирських вагона обладнанi спецiальними ємностями, i нечистоты не викидаються назовнi. Екологiчнi й медичнi дослiдження виявили, що останнiм часом , особливо в теплу пору року вищевказане забруднення шляхiв нечистотами й продуктами їхнього розпаду стало причиною захворювання значної кiлькостi пасажирiв i працiвникiв залiзниць рiзними захворюваннями шлунково-кишкового тракту й легенiв. Вiдчутна екологiчна шкода заподiює Днiпру з його водоймищами, Дунаєвi, Днiстру, а також Чорному й Азовському морям водний транспорт. У першу чергу звичайно через недотримання правил перевезення й перекачування нафтопродуктiв, аварiй, очищення танкерiв, шумо-вiбрацiйного впливу, створення хвиль, що руйнують береги водоймищ. скидається близько 4 млрд. м3 забруднених стокiв. Існуючi теоретичнi методи очищення в станi очистити стiчнi води на 90-95%, але на практицi цього нiколи не вiдбувається. У найкращому разi очищення виробляється на 70-75%, i те далеко не скрiзь. Причина все та ж - застарiле очисне обладнання або взагалi його вiдсутнiсть, аварiї. Оскiльки органiзацiя ефективного очищення стiчних вод, не тiльки в нас, а й в усьому свiтi вимагає великих капiталовкладень i витрат, то нам у найближчi рiк сподiватися на полiпшення ситуацiї не доводиться. Останнiм часом в Українi активiзувалися екзогеннi геологiчнi процеси - зсуви, селi, змиви, ерозiя поверхнi, карстоутворення, оврагообразование, засолення ґрунтiв - спровокованi антропогенною дiяльнiстю. На деяких дiлянках цi процеси активiзувалися бiльше, нiж в 2-4 рази ( високi береги водоймищ на Днiпрi, узбережжi Чорного моря в Одеськiй областi, Пiвденний берег Криму.). На 60 % територiї України розвиваються процеси карстоутворення, у тому числi майже половина випадкiв - вiдкритий карст, особливо в Криму, на Подiллi, у Миколаївськiй областi, де близько до поверхнi залягають вапняки. На 50% освоєних площ схилiв розвиваються зсуви ( Крим, Закарпаття, Одеса) узбережжя супроводжується активiзацiєю морської абразiї берегiв. Майже на 70% територiї України значно знизилася сейсмоустойчивость ґрунтiв i гiрських порiд, особливо на пiвднi, у Донбасi, Прикарпаттi, чому благоприятствовало поява тисяч шпар, шахт, кар'єрiв. Неблагополучна сейсмологiчна обстановка й у районi Чорнобильської АЕС, де за рахунок комплексу природних i техногенних факторiв зниження сейсмiчної стiйкостi максимально. Те ж саме характерно й для району Ровненской АЕС. Техногеннi фактори в межах зони впливу цих АЕС можуть пiдсилити землетрус на 1-1,5 бала, тобто довести його силу до 5-7 балiв по шкалi Рiхтера. Яскравими iлюстрацiями характеристики сучасного екологiчного стану України можуть бути ще кiлька фактiв, узятих з документiв Минприроды й Мiнiстерства охорони здоров'я України. До другої свiтової вiйни Українське Полiсся було одним з найбiльше екологiчно благополучних районiв Європи, славилося чистим, повними життям лiсами, рiками, чудесними озерами, грибами, ягодами, рибою, звiром, унiкальними представниками флори й фауни, яких не було бiльше нiде у свiтi. Сьогоднi Полiсся - один з регiонiв з найбiльш загрозливою екологiчною ситуацiєю в Українi й у Європi, де активна вирубка лiсiв, необґрунтованi обсяги осушення болiт, видобутку торфу, найсильнiше забруднення хiмiчними препаратами сiльськогосподарських угiдь, промислове забруднення, негативнi наслiдки розробки гранiтних кар'єрiв, i нарештi жорстокий ядерний удар Чорнобильської катастрофи привели до критичного екологiчного стану. У вкрай неблагополучному станi перебуває Київське водоймище, доннi вiдкладення якого й водних органiзмiв перенасиченi радiонуклiдами. стану, при якому почалася деградацiя всiх экосистем мiсцевих ландшафтiв. У Лисичанско – Рубежанском промисловому районi, наприклад дуже забрудненi не тiльки поверхневi, але й пiдземнi води на площi бiльше 120 км23 высокоминерализованных шахтних вод i ще близько 60 млн. м3 таких же вод iз центрального Донбасу. Мiнералiзацiя води в рiках Інгул, Самара, Інгулець перевищує природне тло в 10 i бiльше раз. Цi рiчки забруднюються також важкими металами, радiоактивними речовинами (останнi надходять iз району родовищ уранових руд пiд Жовтими водами). Однiєї з найбiльш забруднених рiк України вважається рiчка Сiверський Донець. У рiки Сiверський Донець i Днiстер щорiчно викидається близько 200 млн. м3 брудних стокiв. Крiм того Днiстер опинився на гранi виснаження через iнтенсивний водозабiр на побутовi, промисловi, мелiоративнi потреби – стiк його зменшився з 6 до 3 млн. м3 у рiк. За останнi роки в атмосферу України викинуто бiльше 100 млн. тонн шкiдливих речовин. Через рiзке погiршення екологiчного стану акваторiї в Чорному морi за останнi 100 рокiв череда дельфiнiв зменшилося в 14 разiв ( вiд 1 млн. до 70-80 тис. особин). Дефiцит води в Українi сьогоднi становить близько 4 млрд. м3. практично всi поверхневi, ґрунтовi й частково пiдземнi води забрудненi побутовими стоками й не вiдповiдають по якостi навiть заниженим санiтарним нормам. Гострий дефiцит якiсної питної води вiдчувається не тiльки в мiстах Криму, Донбасу, в Одесi, Львовi, Харковi, але й у Києвi, Житомирi, Вiнницi, Нiкополi, Запорiжжi, Дрогобичу й iн. якiсть питних пiдземних вод теж постiйно знижується. Найбiльш брудними рiками в Українi вважаються Лыбидь, що протiкає через Київ i Полтва (Львiвська область). У р. Лыбидь, у басейнi якої розташованi близько 300 пiдприємств ( з них 100 скидають зовсiм неочищенi стоки), солей у водi бiльше чим у Днiпрi в 3 рази, нiтратiв в 900 разiв бiльше ГДК, мiдi в 50, цинку в 4,, а свинцю 3,5 кг на тонну води 9 1992р.). У рiцi Полтве у водi зовсiм вiдсутнiй розчинений кисень, зате є сiрководень. Змiст основних забруднюючих речовин становить вiдповiдно легкоокисляющихся органiчних речовин - 3-22 ГДК, азоту амонiйного - 22-35, азоту нитритного 3-7 ГДК, нафтопродуктiв 6-13, з'єднань мiдi 9, цинку 4 , марганцю 9 ГДК. Бiльше 800 сiл України в цей час втратили власнi джерела питної води ( воду доводитися завозити або подавати по трубах здалеку). Особливо гостро ця проблема вiдчувається на Донбасi, Криворiжжi, Днiпропетровщинi. Українськi чорноземи ранiше становили близько 50 % свiтового банку чорноземiв. Зараз надмiрною експлуатацiєю й забрудненням виведено з ладу близько 60% наших чорноземiв. Щорiчно втрачається близько 100 тис. га родючих ґрунтiв; зноситься близько 18 млн. тн. гумусу, кiлькiсть якого в порiвняннi з колишньої, скоротилося в 6 разiв. Розоранi землi в Українi становлять 90 % площi степiв i лесостепей, але вони вже дуже виснаженi, перенасиченi мiнеральними добривами, забрудненi пестицидами. За останнi 100 рокiв антропогенна дiяльнiсть заподiяла величезну шкоду флорi й фаунi України. Тiльки в пiслявоєннi роки в Донбасi й у Криму зникло 40 видiв рослин, у Карпатах 20. в «Червону книгу України сьогоднi занесено бiльше 800 видiв рослин i тварин, яким серйозно загрожує вимирання або знищення. Через надмiрне забруднення запаси риби в бiльшостi рiк України скоротилися в десятки разiв. Значно зменшилося поголiв'я й знизилася якiсть великої рогатої худоби, практично зникло конярство - дуже корисна галузь господарства. Сьогоднi в Українi швидко розвивається демографiчна криза. Починаючи з 1991 року в Українi спостерiгається негативний прирiст населення. Смертнiсть дiтей у нас одна з найбiльш високих у свiтi. Хоча з фiлософської й цинiчної точки зору, пiсля того, як подивишся на результати «розвитку людського суспiльства» чи криза негативний прирiст населення? Скорiше це закономiрний результат людської дiяльностi. І ще невiдомо, що вiдбувається до кращого. Але вiдступимо вiд фiлософiї й повернемося до нашої теми. При забрудненнi атмосфери в 1,2-1,5 рази починаються iмуннi захворювання органiзму, а в Українi сьогоднi дiє близько 1700 шкiдливих забруднювачiв атмосфери, з них 1000 - особливо небезпечнi хiмiчнi пiдприємства. За зазначеними вище причинами середня тривалiсть життя жителiв України скоротилося в середньому до 60 рокiв у чоловiкiв, i 75 рокiв у жiнок. Серед випускникiв Київських шкiл тiльки 5-8% уважаються здоровими. 3. Екологiчний стан окремих регiонiв. Як уже згадувалося в попереднiх роздiлах, в 1991 роцi Верховна Рада України оголосила всю територiю Української держави зоною екологiчного нещастя. За два роки до цього фахiвцями географами української Академiї Наук була вперше розроблена й складена карта стану навколишнього середовища України по окремих компонентах природи. Ця карта аргументована пiдтверджує той факт, що дiйсно, територiя нашої держави, за винятком окремих невеликих районiв у межах Карпат, Центрального Подiлля, Полтавщини, схiдної Винничины, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % цiєї територiї вiднесено до категорiї «надзвичайно забрудненi регiони з посиленим ризиком для здоров'я людей i регiони екологiчної катастрофи». У цi 15 % входять тридцатикилометровая зона Чорнобильської АЕС, пiвдень Херсонської областi, зона, обмежена лiнiєю Днiпропетровськ - Кiровоград - Кривої Рiг - Нiкополь-Запорiжжя-Днiпропетровськ, а так само район Донбасу. якi мають найбiльше соцiально-економiчне значення для нашої держави. Такими регiонами правительство визнало Донецко-Приднiпровський, Полiською, Карпатською й Азово-Чорноморський з рiкою Днiпро. 3. 1. Екологiчнi проблеми найбiльших рiк, Чорного й Азовського морiв. Цi проблеми ставляться до найбiльш гострим. Днiпро й Днiстер - головнi воднi артерiї нашої держави, у басейнах яких проживає майже 80% населення. що живуть у його басейнi. Сьогоднi ж через грубi порушення людиною протягом останнiх десятилiть всiх правил i принципiв рацiонального природокористування экосистема Днiпра цiлком деградувала, порушена всi вертикальнi й горизонтальнi зв'язки мiж биотическими й абиотическими елементами. Основними ознаками сформованої кризової ситуацiї є: будiвництво на Днiпрi каскаду водоймищ, якi повнiстю змiнили динамiку стоку, великомасштабнi мелiорацiї, будiвництво ряду великих промислових комплексiв у басейнi, величезнi обсяги водозабору для промисловостi й зрошення, надзвичайно сильне забруднення. По цих же причинах деградувала й экосистема Днiстра, де також вимерли коштовнi риби, на днi акумулюються бiльшi кiлькостi терригенных вiдкладень, важких металiв, радiонуклiдiв, гумусових речовин, еродують берега. Із Днiпра для промислових потреб i потреб сiльського господарства щорiчно вiдбирають близько 15 млрд. м3 води, а в атмосферу басейну Днiпра викидається близько 10 млн. тонн газопылевых викидiв. Щорiчно з рiзними стоками ( дощовими й поталими водами) у Днiпро й водоймища попадає близько 500 тисяч тонн азотних з'єднань, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калiйних, 1 тис. т залiза, 40 т нiкелю, 2 т цинки, 1 т мiдi, 0,5 т хрому. У басейнi Славутича дiють сiм АЕС! ґрунтових вод далеко вiд берегiв, пiдсилилося засолення ґрунтiв, майже в 10 разiв збiльшився обсяг пiдземного стоку, а разом з ним значно збiльшився рiвень забруднення пiдземних вод, особливо в нижнiй частинi басейну; змiнився водно-сольовий режим ґрунтiв у зонах iригацiї, знизився змiст гумусу, пiдсилилася ерозiя берегової зони). Такi ж негативнi явища характернi й для басейну Днiстра. Величезна шкода водам його басейну заподiюють дуже бруднi ( пестициди, нiтрати) стоки з полiв, викиди з таких концернiв, як «Хлорвiнiл» (Калуш), «Укрцемент» ( Кам'янець-Подiльський), «Укрнефтехим» ( Надвiрне) i iн. Дуже небезпечним явищем є постiйне пiдвищення рiвня радiацiйного забруднення донних вiдкладень Днiпра, особливо Київського водоймища, а також швидке нагромадження в илах Днiпродзержинського й Днiпропетровського водоймищ великої кiлькостi залiза, цiанiдiв, хлоридiв, хрому, мiдi, кобальту, свинцю, цинку, кадмiю, фенолiв, нафтопродуктiв. Днiпро втратив здатнiсть до самоочищення. Красуня Десна також вимагає термiнової й серйозної допомоги, оскiльки її зовсiм недавно чистi води сьогоднi не вiдповiдають навiть третiй категорiї джерел питної води, i забруднюються усе сильнiше. Головну роль у цьому грає Шосткiнський хiмкомбiнат, промисловi пiдприємства Чернiгова й Сум, Смоленська й Курська АЕС. 12 разiв бiльше, нiж у Балтiйськом. У басейнi ранiше водилося 114 видiв риб i загальний вилов у кращi роки перевищував 300 тис. тн у рiк. З них бiльша частина - коштовнi промисловi породи. Сьогоднi ж вилови риби впали в шiсть разiв, а виловлюва_ риби отруєна ядохимикатами настiльки, що вживати її небезпечно для здоров'я. Як i води Десни, води Азова коду-те славилися цiлющими властивостями, але в результатi антропогенного забруднення в 1987 роцi концентрацiя в них пестицидiв виросла в 20 разiв. Сьогоднi в донних вiдкладеннях моря змiст ядохимикатов, важких металiв набагато перевищує норму. До головних причин загибелi Азова можна вiднести: - хижацький вилов риби Мiнрибгоспом, що почався в 50-х року ХХ сторiччя методом потужного океанiчного лову за допомогою величезних тралiв, замiсть традицiйних невеликих мереж, особливих снастей, невеликих баркасiв, розрахованих на глибини моря 5-8 метрiв. - Будiвництво веслувань i водоймищ на основних живильне море рiках (Дон, Кубань), перетворення цих водоймищ у гiгантськi промисловi вiдстiйники. - Інтенсивне введення в сусiднiх регiонах - басейнах стоку в море зрошувального землеробства й вирощування рису замiсть традицiйних культур ( що привело до iнтенсивної хiмiзацiї, забрудненню ґрунтiв, засоленню, значному зменшенню стокiв рiк Дон, Кубань). - Інтенсивне будiвництво на узбережжi й косах моря численних пансiонатiв i баз вiдпочинку, що негайно привело в колосальному збiльшенню побутових i каналiзацiйних стокiв у море. - Неконтрольований, лавиноподiбний стiк у море пестицидiв iз прилягаючих сiльськогосподарських масивiв i перенесення їхнiми рiками Доном i Кубанню зi своїх масивiв. Екологiчна ситуацiя в Чорному морi не набагато краще. Поки ще його рятують розмiри й глибина. Як згадувалося вище, i в цей басейн води Днiпра, Пiвденного Бугу, Днiстра, Дунаю щорiчно виносять мiльйони кубометрiв стокiв, забруднених величезною кiлькiстю токсичних речовин. Мають мiсце великi обсяги забруднення шельфових зон побутовими, каналiзацiйними стоками, пов'язаними з iндустрiєю туризму й рекреацiї. Із цiєї причини в останнi роки неодноразово закривалися пляжi Ялти, Теодозiї, Євпаторiї, Алушти, Одеси. Саме через виникнення бiльших обсягiв брудних терригенных вiдкладень у прибережних районах пiвнiчно-захiдної частини Чорного моря всi частiше трапляються замори. У цьому ж регiонi у зв'язку з розвитком розробки пiдводних нафтогазових родовищ активiзувалося забруднення води нафтопродуктами. В останнi роки значно пiдвищилося у водах моря й донних вiдкладень змiст радiонуклiдiв. Через порушення регiонального гiдродинамiчного, гiдрохiмiчного й теплового балансiв водних мас моря поступово пiднiмається границя насичених сiрководнем глибинних вод моря, i тепер вона вже досягла глибини 80 - 100 метрiв, ранiше була на глибинах 150 - 200 метрiв. Рiзко погiршилася ситуацiя в лиманах, затоках i водоймищах. Величезну небезпеку являють собою припортовi потужнi заводу й Пiвденний порт бiля Одеси, де виробляються й концентруються бiльшi обсяги рiдкого амiаку, функцiонує потужний анадир Одеса-Тольятти. Це дуже отруйна речовина перевозиться танкерами ємнiстю до 50 - 120 тис. тонн. Аварiя на заводi або одному такому танкерi приведе до найтяжких екологiчних i економiчних наслiдкiв. Як уже згадувалося, до всiм iншим екологiчним проблемамам водних экосистем України додалася ще одна - все бiльше забруднення радiонуклiдами вод Днiпровського басейну й морiв. Порятунок Днiпра можливо лише за умови прийняття й реалiзацiї комплексної програми нацiонального рiвня, обов'язковоїої тридцятилiтньому якої повинна бути система мiр для екологiчного оздоровлення й вiдновлення малих рiк, а також спiвробiтництво з Росiєю й Бiлорусiєю в цих питаннях. Необхiдно також якнайшвидше розробити концепцiю розвитку водного господарства України на майбутнє десятилiття, виконати водогосподарче екологiчне районування басейнiв рiк України. Цей регiон займає близько 19% територiї України, де проживає 28% її населення. У цьому регiонi розмiщене близько 5 тис. пiдприємств, серед яких - потужнi гiганти металургiї, хiмiї, енергетики, машинобудування, гiрничодобувної, вугiльної й iншої галузей промисловостi. Це район iнтенсивного ведення сiльського господарства, у зв'язку з яким розоранiсть територiї становить 70,4%, а 71% земель перебувають у деградованому станi. Ґрунти перенасиченi не тiльки пестицидами й мiнеральними добривами, але й важкими металами, особливо навколо тих мiст, у радiусi вiд -2 до 20-25 км. Вiд пiдприємств цього регiону в атмосферу попадає близько 70% загального обсягу викидiв оксидiв вуглецю й азоту, сiрчаного ангiдриду, вуглеводнiв в Українi. Протягом довгого часу не вирiшується проблема утилiзацiї промислових вiдходiв, яких у регiонi нагромадилося бiльше 10 млрд. т. майже повнiстю вичерпане ресурс устаткування на заводах i фабриках ( основнi фондiв пiдприємств зношенi на 70%), тому аварiї на виробництвi вiдбуваються всi частiше. Як правило наслiдками таких аварiй стає шкода навколишньому середовищу, часто досить значний. На бiльшостi пiдприємств або вiдсутнi або не працюють очиснi спорудження, новi ресурсосберегающие технологiї практичнi нiде не застосовуються через недолiк коштiв. Найбiльш забрудненими мiстами регiону протягом останнiх п'яти рокiв залишаються Донецьк, Макiївка, Горлiвка, Днiпропетровськ, Єнакiєве, Кривiй Рiг, Алчевск, Дзержинськ ( Донецька область), Краматорськ, Луганськ, Запорiжжя, Марiуполь. Стан природного середовища регiони можна без перебiльшення назвати кризовим. Воно вимагає негайного застосування комплексу природоохоронних мiр, модернiзацiї промисловостi, рекреацiйних i рекультивационных мер, переорiєнтацiю на ресурсо- i енергозберiгаючi технологiї. Також необхiдно негайно приступитися до утилiзацiї вiдходiв. 3. 3. Українське Полiсся. Як уже згадувалося в попереднiх роздiлах, цей у недалекому минулому екологiчно найчистiший i благополучний регiон Європи сьогоднi теж вимагає природоохоронних мiр i змiн регiональної екологiчної полiтики. нафта й газ, торф) страждають вiд значного негативного впливу гiрничодобувної промисловостi. Особливо шкiдливi для природи розробки сотень кар'єрiв, якi є дренажом для ґрунтових вод, є причиною знищення бiльших площ ґрунтiв, забруднення навколишнього середовища нафтопродуктами й газопылевыми продуктами пiдривних робiт. Величезна шкода Полiссю заподiяли науково необґрунтованi мелiорацiї, осушення болiт, якi грали колись дуже важливу гiдрологiчну роль регуляторiв рiчкового стоку на значних територiях. Інтенсивне осушення отут почалося з 1966 року. Спочатку за рахунок знищених болiт площа сiльськогосподарських угiдь збiльшилася на 1,6 млн. га, але до 1992 року площа дефляцiйно-небезпечних, кислих i змитих ґрунтiв досягла 24,4%, 47,1% i 17,7% загальної площi сiльськогосподарських угiдь. Рiвень ґрунтових вод знизився в середньому на 1,81,0 м, близько 50% дрiбних рiчок стали жертвами необоротних змiн режиму стоку, у них значно погiршилися екологiчнi умови й зменшилася кiлькiсть риби й iнших органiзмiв. Порушилися умови вiдновлення дикої флори й фауни, рiзко зменшилися площi болотних видiв рослин i тварин, триває винищування лiсiв. Страшний удар экосистемам Полiсся заподiяла, як уже згадувалося, Чорнобильська катастрофа. Останнiм часом Захiдному Полiссю, перлинi Полiсся України - Шацкому Нацiональному парку стала загрожувати нова небезпека. У Бiлорусi, на 15 км пiвнiчнiше парку почалося будiвництво величезного комбiнату будiвельних матерiалiв. Один з його об'єктiв - кар'єр глибиною 35 метрiв - викличе загибель мережi озер цього краю, у тому числi найбiльшого озера України - Телемеханiка ( глибина 60 метрiв) i заподiє непоправну шкоду нацiональному парку. Українське Полiсся також вимагає уваги, розробки програми екологiчного оздоровлення й вiдновлення. Адже це разом з Карпатами - легенi України. . Українськi Карпати - не тiльки один з найбiльш мальовничих куточкiв України, це також регiон важливого екологiчного значення, один з найцiннiших схiдноєвропейських оздоровчо-рекреацiйних об'єктiв, зона коштовних лiсових масивiв, якi очищають повiтряний басейн над значною частиною Схiдної Європи, вони є легенями Європи. порiд дерев i лiкарських рослин. Але проте протягом останнiх десятилiть Карпати випробовують на собi все бiльший нищiвний вантаж антропогенної дiяльностi. Карпатськi лiси перебувають пiд загрозою знищення не тiльки вiд лiсорозробок, порушення ґрунтового й рослинного покривiв, перевипасу худоби на бiльшостi галявин, але й вiд хiмiчного забруднення, кислотних дощiв, якi приходять як зi сходу, так i iз заходу, вiд великих промислових пiдприємств. Збереженню биоразнообразия Карпат варто придiляти величезну увагу. Структурнi змiни в економiцi регiону повиннi передбачити пiдвищення рекреацiйного значення Українських Карпат для населення не тiльки України, але й Центральної й Схiдної Європи, зменшення техногенного навантаження. Виняткове значення при цьому надається спiвробiтництву всiх країн карпатського регiону. 3. Наслiдку природних i антропогенних екологiчних катастроф. Розвитку екологiчної кризи сприяють також природнi екологiчнi катастрофи. У межах територiї України географiчний^-географiчнi-фiзико-географiчнi й тектонiчний^-тектонiчнi-тектонiчнi-геолого-тектонiчнi умови можуть сприяти перiодичному виникненню таких природних катастроф, як землетрусу силою до 7 - 8 балiв по шкалi Рiхтера ( Крим, Карпати), iнша територiя менше, найменше - пiвнiчно-схiднi регiони; паводки ( практично на всiх рiках, але в першу чергу в гiрських районах); зсуви ( узбережжя водоймищ Днiпра, Чорного й Азовського морiв); курнi бури ( лiсостеповi й степовi райони); пожежi ( полiсся й лiсостеп), випадання граду або великi снiгопади, сiли селом i снiжнi лавини взимку ( у гiрських районах); ураганнi вiтри, посухи. Розвиток природних катастроф активiзується людською дiяльнiстю. Через вирубку лiсiв у Карпатах значної почастiшали катастрофiчнi паводки, селi, снiжнi лавини, осипи. За останнє десятилiття в Українi мали мiсце всi перерахованi вище природнi катастрофiчнi явища, якi заподiяли бiльшi збитки народному господарству, а iнодi приводили й до людських жертв. Кiлька прикладiв можна привести iз зовсiм недавнього часу. Паводок на р. Уж восени 1992 року заподiяв збиткiв на майже 4 млрд. крб. З- за сильних дощiв 1992 року в Карпатах рiвень води в рiках пiднявся на 3-5 м, були пiдтопленi бiльшi площi сiльгоспугiдь, господарськi об'єкти, кiлька сiл, частини мiст Мукачеве й Свалява, Ужгород, розмито кiлька автодорiг, порушене електропостачання мережi сел. У вереснi вiд сильних дощiв розлився паводок у Тернопiльськiй областi, у результатi якого загинуло 6 чоловiк, заподiянi збитки енергетичному комплексу, об'єктам зв'язку, сiльському господарству. 1992 рiк. Сильнi шторми на узбережжя пiвденного Криму. 15 жовтня сильнi вiтри зруйнували в Ялтi пiрс вантажного пора, портовi будови. У море злитi цистерни з паливом, затонуло 8 невеликих судiв, а великi судна одержали ушкодження. Зiрвало даху з будинкiв, були людськi жертви. сотнi й число їх усе збiльшується. За останнi 34-40 рокiв, крiм аварiї на ЧАЕС, найбiльш вiдомими по обсягах заподiяного збитку минулого: потужний сель у Бабином Яру в Києвi в березнi 1961 року - наслiдок прориву дамби технiчного резервуара цегельного заводу ( бiльшi матерiальнi збитки, кiлька сотень людських жертв), пожежi не нафтових свердловинах, в 70-х роках аварiї на нефте- i газопроводах, аварiї на нафтогазовiй платформi в Азовському морi; на очисних спорудженнях Калушского калiйного комбiнату ( теж 70-е роки) заподiяли не тiльки економiчнi, але й екологiчнi збитки, викликавши загибель бiомаси на бiльших площах в Азовському морi й у басейнi Днiпра. майже 1,5 млн м3 м. Светловодска Кiровоградської областi ( вилито близько 200 тонн пального); аварiя на ТЭЦ у Чернiговi в 1992 роцi ( пролито мазуту близько 300 тонн) Улiтку 1992 року через переповнення каналiзацiйних ємностей курортних мiст Криму трапився масовий злив нечистот на пляжi Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчi, Теодозiї, iз цiєї причини пляжi цих мiст було закрито на два мiсяцi. Крiм названих тiльки в 1992-1993 роках в Українi вiдбулися десятки менш великих аварiй на промислових пiдприємствах, десятки в iнших сферах виробництва. Цей тривожний фактор необхiдно обов'язково враховувати, ретельно аналiзувати причини як техногенних так i природних екологiчних катастроф i аварiй i застосувати мiри для їхнього попередження, запобiгання або вiдомостi негативних наслiдкiв до мiнiмуму. 4. Наслiдку Чорнобильської катастрофи. а глобального масштабу. У результатi катастрофи вже загинуло багато тисяч чоловiк ( 50% з тих, хто брав участь у лiквiдацiї аварiї). Колективна доза опромiнення сьогоднi становить 20 мiльйонiв людей тiльки в момент лiквiдацiї аварiї. Сильним радiоактивним забрудненням уражено 5 мiльйонiв га територiї України, бiльша частина яких - сiльськогосподарськi вгiддя, забруднено бiльше 1,5 мiльйона га лiсiв. Бiльше 15 тисяч чоловiк живуть у зонi небезпечного для життя й здоров'я забруднення, їжаку близько 1,5 мiльйона чоловiк проживає на територiї, де радiоактивне тло в десятки разiв перевищує припустимi норми. Дезактивационные роботи, на якi було витрачено в 1986-1989 роках мiльйони, бажаних результатiв не дали. У водах Днiпра, Прип'ятi, Київського водоймища концентрацiя радiонуклiдiв i через шiсть рокiв пiсля аварiї було в 10-100 разiв вище, нiж до аварiї, а в донних вiдкладеннях, особливо иловых, збагачених органiкою, нагромадилася величезна кiлькiсть радiоактивного бруду. Бiльшу небезпеку представляють для навколишнього середовища близько 100 тимчасових могильникiв навколо АЕС, у яких перебувають бiльше 40 млн м3 твердих вiдходiв i саркофаг над четвертим блоком, що вибухнув. Там ще залишилася величезна кiлькiсть радiоактивного бруду, надiйнiсть нерозповсюдження якої зовсiм не гарантована. Могильники вже сьогоднi протiкають, саркофаг iз часом просiдає й деформується, з роками стає усе бiльше радiоактивним. Вплив Чорнобильської аварiї на здоров'я людей дуже значно й буде проблемою не тiльки для нас, але й для декiлькох наступних поколiнь. Уже в 1991-92 роках у Житомирськiй i Київськiй областях, як i в Бiлорусi, по даним МОЗ України, у жительок забрудненими радiонуклiдами територiї значно збiльшилася кiлькiсть недонесених дiтей i калiк. Кiлькiсть важких ускладнень вагiтностi збiльшилося в 2-3,5 рази, є серйознi генетичнi змiни здоров'я. Загрозливо росте кiлькiсть випадкiв захворювання раком, пiдвищується смертнiсть. 1. Перспективи екологiчного стану й прiоритети екологiчної полiтики держави. Аналiз динамiки екологiчного стану України показав, що за останнi п'ять рокiв екологiчна криза продовжує розвиватися, розростається, охоплюючи все бiльшi територiї України. Цьому сприяють: майже повна вiдсутнiсть асигнувань на серйознi природоохороннi мiри у всiх галузях промисловостi; вiдсутнiсть контролю й практична безкарнiсть дiяльностi, що губить природу,; рiст кiлькостi й потужностi техногенних аварiй через тотальне спрацювання устаткування й технологiй на виробництвах, а також дуже низька ефективнiсть очисних споруджень, з тих, якi все-таки працюють; надзвичайно низький рiвень екологiчного утворення населення. Можна, звичайно, дуже довго говорити, про те що необхiдно створити черговий контролюючий i каральний орган, що буде вирiшувати цi проблеми, але, як показало час, такi мiри не вихiд. Не перестануть люди губити природу, тiльки тому, що який те контролер може їм у цьому перешкодити. Необхiдно в першу чергу пiдвищувати рiвень екологiчного утворення населення України, i ввести великi матерiальнi штрафнi санкцiї за заподiювану шкоду навколишньому середовищу, як для промислових пiдприємств, так i для фiзичних осiб. Матерiальна стимуляцiя таких заходiв теж необхiдна, але не у виглядi загадкових напрямкiв бюджетних засобiв невiдомо на що й невiдомо куди, а великi податковi пiльги тим пiдприємствам, якi поставлять у себе очиснi спорудження високої ефективностi, i якi будуть строго стежити за кiлькiстю стокiв, що скидаються. Непрацююча молодь, студенти можуть прекрасно стежити а станом паркiв, чистотою населених пунктiв, якщо їм платити за це. Активна пропаганда в засобах масової iнформацiї про необхiднiсть збереження природних ресурсiв i висвiтленнi реального стану навколишнього середовища в Українi ( щось подiбне до телеканала Discovery) Паралельно iз цими мiрами варто збiльшувати площу бiосферних заповiдникiв, нацiональних паркiв, навiть якщо прийде значно скоротити площа експлуатованих земель. З голоду не вмремо, повiрте. Ми вирощуємо досить, щоб прокормить себе, продати за рубiж, i при цьому зазнаємо величезних збиткiв, тому що нашi землi виснажуються, а допомоги або хоча б вiдпочинку не одержують. Економiчна криза має й свої позитивнi сторони ( у всякому разi в нас). Кинутi протягом декiлькох рокiв земельнi вгiддя, на обробку яких не вистачало грошей змогли хоча б частково самоочиститися й вiдновитися. Закритi через економiчну нерентабельнiсть великi й середнi промисловi пiдприємства перестали забруднювати навколишнє середовище. Жалюгiднi залишки Чорноморського флоту дозволили акваторiї Чорного моря самоочиститися й пiдвищити чисельнiсть популяцiй деяких уже нечисленних видiв морських органiзмiв. Але це все лiрика, коротко розглянемо тi рекомендацiї, якi можна знайти в западно - європейських книгах по екологiї. Альтернативна обробка землi означає вiдмову вiд однобокого енергоємного, витратного сiльського господарства й iнтенсивним застосуванням хiмiї й повернення цiлiсному екологiчному розгляду сiльськогосподарської дiяльностi. Максимально закритий багатосторонньо структурований робочий цикл повинен будується за принципом круговороту речовин в экосистеме мiж ґрунтом, рослиною, твариною й людиною. Для цього придатнi змiшанi господарства - вирощування разом рослин i тварин. Застосовується в основному власне й мiсцеве сировинi, при цьому необхiдно уникати, або мiнiмiзувати навантаження на навколишнє середовище. продукти й методи боротьби зi шкiдниками в збудниками захворювань. Обов'язково необхiдно насаживать лiсопосадки й невеликi гаї. Оскiльки проблемою є баланс живильних речовин через збiр урожаю, необхiдно дуже обережно й точно вивiрених кiлькостях вносити мiнеральнi добрива (N, P, K) Також у Європi використовуються досить ефективнi бiологiчнi методи реставрацiї озер, очищення стiчних вод, фiльтрацiї викидiв в атмосферу. Навiть у скороченому видi їхнiй опис не вийти вмiстити в дану курсову роботу. Це обсяг ще для однiєї маркувальницi. ВИСНОВОК Сучасна людина фактично обожив сам себе. Але вiн - фальшиве божество. Створене ним на Землi не рай, а кошмар, до якого вiн сам адаптується усе менше, i який не може задовольнити його соцiальних, психоло- гических, духовних, i эстетических вимог. Тема екологiї - надзвичайно об'ємна й дискусiйна. Особисто прихильник вiдмови вiд багатьох так званих технiчних благ цивiлiзацiї - занадто дорогою цiною вони дiстаються нам i занадто дорогу цiну будуть платити нашi дiти. Але в теж час наше суспiльство зложилося так, що таким чином, створенням дивовижної по своїх обсягах промислової iнфраструктури людство годує й одягає себе. Забезпечує собi умови iснування. І на закiнчення я можу тiльки сказати, що ми так багато ще не знаємо! Дасть Бог, ми зможемо прийти до рiвноваги в сформованiй ситуацiї, у якiй самi винуватi. тiльки не потрiбно перекладати вiдповiдальнiсть iз себе на когось iншого. Вiдшкодувати збиток, заподiяний нашими родителями навколишньому середовищу - наша не тiльки основне завдання, це обов'язкова умова життя й здоров'я наших дiтей. Список використаної лiтератури 1. Билявский Г. А. Фурдуй Р. С. «Основи екологiчних знань» пiдручник, К. «Лыбидь» 1997 - 288 с. (235-281). 2. Гайнрих Д., Гергт М. «Екологiя: dtv-Atlas: переклад з 4-го нiмецькi видання./науч. ред. пер. В. В. Серебряков. - К.: Знання-През,2001. - 287 с.:iл. 3. Голиков А. П., Олийнык Я. Б., Степаненко А. В. « Вступ в економiчну й соцiальну географiю» пiдручник. - К.: Лыбидь, 1997 - 320 с. 4. Григор'єв А. А. «Екологiчнi уроки минулого й сучасностi»/за редакцiєю академiка К. Я. Кондратьева. - Санкт-Петербург.: Наука, 1991 - 252с. 5. Заржицкий О. В. «Концепцiя регiональної екологiчної полiтики України: який їй бути» «Право України» №7, 2001, с. 70-75. 7. Костицкий В. А. «Екологiчна криза й тридцятилiтнi його подолання»: «Право України» №4, 1998, с. 33-36. 8. Топчиев А. Г. «Основи суспiльної географiї»: навчальний посiбник - Одеса: Астропринт, 2001 - 560 с. 9. Химич А. А. «Екологiчна безпека, як елемент нацiональної безпеки» «Право України» №11, 2002, с. 45-47.