Екологія рідких тварин України

Екологiя рiдких тварин України Мiнiстерство Аграрної Полiтики України Таврiйська Державна Агротехнiчна Академiя Кафедра : Екологiя та охорона навколишнього середовища. На тему: ,, Екологiя рiдких тварин України” Виконав: Шевченко Дмитро Олегович 233гр. Моiсеєнкова Людмила Володимерiвна Мелiтополь 2006р. План Вступ 1. Створення Червоної книги, як державного документа про сучасний стан видiв рослин i тварин України, що перебувають пiд загрозою зникнення 1. 1 Ссавцi 1. 2 Птахи 1. 3 Плазуни 1. 4 Земноводнi 1. 5 Комахи 1. 6 Риби 3. Книга людської совiстi Висновок Список використаної лiтератури Вступ Так уже склалось в природi, що людина з давнiх-давен використовує тварин для своїх потреб. Ще первiснi люди полювали на мамонтiв, бикiв, тарпанiв, оленiв, бобрiв та на багатьох iнших представникiв тваринного свiту. М’ясо їхнє вона брала собi на їжу, з шкур шила одяг, а з кiсток будувала житла та виготовляла знаряддя працi. Поступово диких тварин приручили: собаки стали охороняти домiвку людини, конi додавали людинi швидкостi в пересуваннi, бики спушували землi пiд посiви, перевозили вантажi, а кози, свинi, кури, качки, гуси урiзноманiтнювали її харчування. Із свого тваринного хазяйства людина також могла одягатися i взуватися - мала все необхiдне в себе дома. Та людина не просто приручила диких тварин, а шляхом добору вивела багато цiнних порiд, полiпшила потрiбнi їх якостi колишнiх лiсових чи степових мешканцiв. Вiзьмемо навiть наш час: здавалося б окремо, у добу технiчного прогресу, розвитку хiмiї, особливо коли такого широкого розмаху набуло виробництво синтетичних матерiалiв, дикi тварини матимуть дедалi менше значення в життi людини. Одначе, виявляється, це не так. Дикi тварини, з окрема ссавцi, птахи, а особливо риби та деякi безхребетнi, з плином часу бiльше й бiльше використовується людиною для харчування. Дедалi ширше використовують птахiв, комахоїдних звiрiв, хижих комах тощо для боротьби з шкiдниками полiв, лiсiв, садiв. Вони замiнюють хiмiчнi методи боротьби, що призводить до забруднення природного середовища. Розвивається спортивне полювання i рибальство а скiльки людей проводить своє дозвiлля на природi з вудочкою або рушницею?! Це прекрасний i приємний вид спорту. „живих машин”. А скiльки тварин служать медицинi i розвитку бiологiчної науки! Перш нiж лiкарi зважаться застосувати новi лiки в боротьбi з страшною недугою, їх випробовують у лабораторiях на тваринах. І тут неоцiненну допомогу науцi приносять собаки, жаби, морськi свинки, кролики, мавпи тощо. Тварини першi побували в космосi, торуючи дорогу для людини. Отже, тварини - супутники нашого життя, i без них ми не можемо обiйтися навiть пiд час вiдпочинку. Важко уявити собi лiс без пташиного спiву, квiтучий садок без золотистих бджiл. Як можна , бродячи луками, не побачити барвистого метелика, а в рiчцi, рибалячи, не наловити риби? Проте людина не завжди замислювалась над тим, що тваринний свiт, хоч i поновлюється, усе таки не бездонний, не вичерпний колодязь. Хоча й колодязiв таких немає! Коли людей на планетi вже не так багато, як тепер, а засоби полювання були примiтивнi, дiяльнiсть людська в меньшiй мiрi позначалася на чисельностi окремих видiв, хоча, у зникненнi мамонтiв, морських корiв, турiв та iнших диких мешканцiв нашої планети вона зiграла неостанню роль. Безплановий хижацький спосiб господарювання призвiв до того що безповоротно канули в небуття кiлька сот видiв хребетних тварин, а багато опинилися на гранi вимирання. Рослинний та тваринний свiт, дуже чутливо реагує на змiни екологiчних факторiв i є чiтким показником обсягу антропогенного впливу на природу. Рослини – найбiльш беззахиснi перед дiяльнiстю людини, й з урахуванням сучасного стану бiосфери їх охорона стала нинi найбiльш важливим комплексним мiжнародним завданням. Бiомаса тварин становить 2% всього живого, але через висовий рiвень енергетичних процесiв , величезну рiзноманiтнiсть i висову рухливiсть роль фауни в бiосферi дуже велика. Нинi налiчується близько 2 млн видiв тварин (рослин – у 5 разiв менше). Найчисельнiшою групою є безхребетнi , якi становлять приблизно 99% бiомаси тварин на Землi; їхнє значення в бiосферi величезне, особливо в кругообiгу речовин i трансформацiї енергiї. Найважливiшу роль вiдiграє найчисленнiший тваринний свiт. Тваринний свiт – одна з основних складових частин природного середовища i природних багатств нашої Країни. Про це сказано в законi про охорону i використання тваринного свiту. Ссавцi, або звiрi, становлять велику i рiзноманiтну групу серед тваринного свiту нашої країни. Вони живуть скрiзь, де є для них їжа та сприятливi умови життя: у лiсах, на луках, гiрських масивах, у морях, на узбережжях водойм, у сiльськогосподарських угiддях, у садах i парках, житлових i господарських будiвлях. Склад диких звiрiв у природному середовищi, не зважаючи на iнодi здавалося б однаковi умови життя, неоднаковий. Вiн залежить вiд багатьох екологiчних умов: особливостей деревостану, наявностi чагарникових заростей, трав’яного покриву, температурних умов, вологостi повiтря, висоти снiгового покриву, складу ґрунту тощо. У наш час дуже часто домiнуючу роль у розселеннi звiрiв вiдiграють змiни людиною природного середовища, що примушує тварин пристосовуватися до нових умов iснування або мiгрувати. Є тварини, якi не витримують змiнених умов i гинуть. Тому кiлькiсть окремих звiрiв у природi невелика. швидко пристосовуватися в ґрунтi (лапи, зуби). У них вiдсутнi вушнi раковини, коротке хутро вiльно прилягає до тiла в перед i назад, що сприяє вiльному пересуванню в пiдземних ходах. У звiрiв, якi живуть у водi, кiнцiвки перетворилися на плавцi або ласти, тiло обтiчної форми, волосяний покрив короткий i жорсткий або його немає зовсiм. Вiд переохолодження їх захищає товстий пiдшкiрний шар жиру. Серед звiрiв є й такi якi можуть швидко й довго лiтати, полювати в темрявi за допомогою ультразвукової ехолокацiї. Це кажани. Рiзноманiтнi i фiзiологiчнi пристосування ссавцiв – рiзна швидкiсть засвоювання їжi i зимова сплячка та iн. Будова та спосiб життя ссавцiв визначає значення їх у життi людини. Ссавцi є джерелом промислової i лiкарської сировини, харчових та iнших продуктiв, необхiдних для народного господарства. Хутровi звiру дають народному господарству цiнне хутро, деяких з них розводять на звiрофермах, м’ясо диких копитних використовується як їжа. ссавцi для людини як джерело небезпечних хвороб. Звiрi впливають також на процеси лiсовiдновлення, формування трав’янистого покриву та структури ґрунту. Людство , стурбоване долею тваринного свiту вдарило на сполох. Треба врятувати гинучи види! Збереження усiх видiв тварин i рослин має велике наукове i практичне значення. І хто знає, якi ще органiзми стануть у пригодi людини як селекцiйний матерiал для виведення нових високопродуктивних порiд тварин або продуктами харчування, лiками, моделями для побудови нових апаратiв i приладiв? Тому мiжнародний союз охорони природи винiс рiшення про створення „Червоної книги фактiв”, туди заносяться рiдкiснi i зникаючi види тварин рiзних континентiв. Використання диких звiрiв пов’язане з охороною i збагаченням нашої фауни. Рiдкiснi види тварин охороняється у заповiдниках та iнших заповiдних дiлянках. У 1948 роцi при ООН було створено спецiальну постiйну Комiсiю з охорони щезаючих видiв рослин i тварин, а згодом – Мiжнародну Червону книгу, куди заносяться всi рослини та тварини, яким загрожує вимирання, а в 1976р. Рада мiнiстрiв УРСР ухвалила створити „Червону книгу УРСР”. У 1982 роцi Закон про Червону книгу прийнято i в Українi. Сьогоднi до неї занесено понад 800 видiв рослин i тварин з метою їх охорони i збереження, оскiльки їм серйозно загрожує вимирання або знищення через людську дiяльнiсть. Проводять роботи, що сприяють вiдновленню зникаючих видiв. 1. Створення Червоної книги України, як державний стан видiв рослин i тварин України, що перебувають пiд загрозою зникнення Червона книга України є основним документом, у якому мустится узагальненi вiдомостi про сучасний стан видiв тварин i рослин України, що перебувають пiд загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого вiдтворення. До червоної книги України заносять види тварин, якi постiйно або тимчасово перебувають у природних умовах на територiї України, в межах її територiальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економiчної зони, i знаходиться пiд загрозою зникнення. Занесенi до Червоної книги України види тварин пiдлягають особливiй охоронi на всiй територiї України. Органiзацiя збереження видiв тварин, занесених до Червоної книги України, полiпшення середовища їх перебування, створення належних умов для розведення та розселення покладається в межах їх компетенцiї на Кабiнет Мiнiстрiв України, Ради народних депутатiв, мiсцевi державнi адмiнiстрацiї, виконавчi органи мiсцевого самоврядування, Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України та iншi державнi органи, на якi законодавствам України та Республiки Криму покладено здiйснення функцiй у цiй сферi. Охорона та вiдтворення видiв тварин занесених до Червоної книги України, забезпечується шляхом: встановлення особливого правового статусу видiв тварин i рослин, що знаходяться пiд загрозою зникнення. Створення на територiях, де вони оселенi (зростають), та на шляхах мiграцiї, системи заповiдних та iнших об’єктiв, Що особливо охороняються. Створення банкiв їх генофонду, розведення у спецiально створених умов (зоологiчних парках, розплiдниках). Проведення широкої виховної роботи серед населення; встановлення пiдвищеної кримiнальної, адмiнiстративної та матерiальної вiдповiдальностi за знищення чи пошкодження видiв тварин i рослин, занесених до Червоної книги України; розвитку мiжнародного спiвробiтництва у цiй сферi та за рахунок здiйснення iнших заходiв. Україна бере активну участь у мiжнародному спiвробiтництвi з охорони бiологiчного рiзноманiття, збереження видiв тварин, що перебувають пiд загрозою зникнення, шляхом укладання та виконання вимог вiдповiдних двостороннiх та багатостороннiх мiжнародних угод, органiзацiї бiосферних заповiдникiв, створення на територiях, сумiжних з iншими державами, мiжнародних заповiдникiв, заказникiв та iнших заповiдних об’єктiв, проведення спiльних наукових дослiджень, обмiну їх результатами, здiйснення iнших заходiв. У залежностi вiд стану та ступеня загрози для популяцiї видiв тварин, занесених до Червоної книги України, вони подiляють на такi категорiї: Зниклi: Види, про якi пiсля неодноразових пошукiв, проведених у типових мiсцевостях або в iнших вiдомих та можливих мiсцях поширення, вiдсутня будi-яка iнформацiя про їх iснування у дикiй природi; Зникаючi: Види, що знаходяться пiд загрозою зникнення, збереження яких є малоймовiрним, якщо продовжиться згубна дiя факторiв, що впливають ае їх стан; Вразливi : Види, якi у найближчому майбутньому можуть бути вiднесенi до категорiй „зникаючих”, якщо продовжиться дiя факторiв, що впливають на їх стан; Рiдкiснi: Види, популяцiї яких невеликi, якi у даний час не вiдносяться до категорiї „зникаючих” чи „вразливих”, хоча їм i загрожує небезпека; Невизначенi: Недостатньо вiдомi: Вiдновленi: Види, популяцiї яких завдяки вжитим заходам щодо їх охорони не викликають стурбованостi, однак не пiдлягають використанню i вимагають постiйного контролю. У Червонiй книзi України про кожний iз видiв тварин занесених до неї, вказуються такi вiдомостi: категорiя, поширення, основнi мiсця знаходження, чисельнiсть у природi, в тому числi за межами України, її змiни, вiдомостi про розмноження в неволi заходи, що вжитi та якi необхiдно здiйснити для їх охорони, джерела iнформацiй. У Книзi також мiстяться картосхеми розповсюдження та фотографiї (малюнки) занесених до неї видiв тварин i рослин. Ведення Червоної книги України покладається на Мiнiстерство охорони навколишнього середовища України. Матерiально-технiчне забезпечення дiяльностi Нацiональної комiсiї з питань Червоної книги України покладається на Мiнiстерство охорони навколишнього природного середовища України. Пiдставою для занесення до Червоної книги України певного виду тварин є данi про чисельнiсть та її динамiку, ареал i змiни умов iснування, що пiдтверджують необхiднiсть вжиття термiнових заходiв для їх охорони. Пропозицiя про занесення до Червоної книги України видiв тварин можуть вносити вiдповiднi науково-дослiднi установи, державнi i громадськi органiзацiї, окремi фахiвцi, науковцi. чи спецiально створених умовах. Рiшення про занесення видiв тварин i рослин до Червоної книги України приймається Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища України. Види тварин занесенi до Червоної книги України, якi в результатi вжитих природоохоронних заходiв та не пiдставцi наукових дослiджень визнанi такими, що знаходяться поза загрозою зникнення, пiдлягають вилученню з Червоної книги України. Пропозицiї про вилучення розглядаються у тому ж порядку, що i в разi занесення видiв до Червоної книги України. Добування видiв тварин занесених до Червоної книги України, їх гнiзд, яєць, здiйснюється у випадкових випадках лише з науковими i селекцiйними цiлями, у тому числi для розмноження у спецiально створених умовах за дозволом Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища України. Такi дозволи видаються науковим органiзацiям та iншим установам, завдання яких щодо виконання робiт з видами, занесеними до Червоної книги України, визначенi вiдповiдними державними науковими програмами. Форми клопотання щодо добування видiв тварин занесених до Червоної книги України, та дозволу на таке добування, порядок дiї таких дозволiв визначаються Мiнiстерством охорони навколишнього природного середовища України. Заходи щодо охорони та вiдтворення видiв тварин занесених до Червоної книги України, фiнансуються за рахунок державного бюджету України, бюджету Республiки Крим, мiсцевих бюджетiв та iнших коштiв. Особи, виннi у порушеннi вимог охорони та вiдтворення видiв тварин i рослин, занесених до Червоної книги України, притягаються до адмiнiстративної, матерiальної, кримiнальної та iншої вiдповiдальностi вiдповiдно до законодавства України. порядку за таксами, що затверджуються Кабiнетом Мiнiстрiв України. Вiдомостi щодо змiсту Червоної книги України, стану занесених до неї видiв тварин пiдлягають широкому обнародуванню, в тому числi через засоби масової iнформацiї, доведення до вiдома пiдприємства й органiзацiй. Кабiнет Мiнiстрiв України забезпечує офiцiйне видання та розповсюдження Червоної книги України не рiдше одного разу на 10 рокiв. Науковi та iншi установи, пiдприємства, органiзацiї та громадяни повiдомляють Мiнiстерству охорони навколишнього с природного середовища України наявну у них iнформацiю про поширення, чисельнiсть, стан видiв тварин i рослин, занесених до Червоної книги України, та негайно iнформує про факти їх знищення, пошкодження, загибелi чи захворювання. Постанова Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 15 червня 1993р. - тварин з числа видiв, занесених до Червоної книги України, якi постiйно або тимчасово перебувають у природних умовах на територiї України, в межах її територiальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економiчної зони; - тварин з числа видiв, занесених до Червоної книги України, шляхом погiршення середовища їх перебування, у випадках, коли неможливо пiдрахувати абсолютну кiлькiсть загиблих тварин. Розмiр компенсацiї шкоди обчислюється за вказаними таксами службовими особами Мiнiстерства охорони навколишнього природного середовища, його органiв на мiсцях спецiально уповноважених на те органiв державної виконавчої влади, яким надано право накладення адмiнiстративних стягнень. 1. 1. Ccавцi В. Г. Гепнер казав: „І ми, люди, належимо до ссавцiв... Той розум, яким гордимося ми, є не що iнше, як кiнцевий продукт еволюцiї мозку i психiки всього ряду ссавцiв - вiд його найпримiтивнiших представникiв до людини”. Ссавцi – найбiльш високо розвинута група хребетних тварин, на вершинi якої стоїть людство. Вони пристосувалися до життя в будь-яких умовах i трапляються як на землi, так й у водi. Окремi ссавцi лiтають не гiрше за птахiв, плавають, немов риби, багато з них живуть у норах i рiдко виходять на повiтря. Розмiрами ссавцi теж неоднаковi: змлерийка-крихiтка важить менше двох грамiв, а, скажiмо, синiй кит – понад 120 тонн. Ученi переконалися – хижакiв значно менше вiд травоїдних. І ще одна закономiрнiсть: чим дрiбнiшi ссавцi, тим їх бiльше. І щоб нападати, i щоб тiкати, ссавцями треба мати добрi ноги. І вони їх мають. Ось чому серед тварин, зокрема на суходолi, чимало „рекордсменiв” з бiгу. Так, гепард розвиває швидкiсть до 70 кiлометрiв за годину! Серед ссавцiв, якi живуть у водi, найшвидше плаває дельфiн – до 20 кiлометрiв за годину. Вiн, звичайно, не рекордсмен, бо удвiчi швидше за нього плаває риба-парусник. Живляться ссавцi рiзноманiтною їжею. Хижаки, звичайно, не можуть обiйтися без м’яса. Тому-то в них добре розвиненi зуби. Щоб вполювати велику здобич, цi тварини нерiдко об’єднуються в зграї. Так роблять вовки, гiєновi собаки. Є серед ссавцiв й такi хижаки, що використовують як зброю отруту. Взяти хоча б землерийок – короткохвостих буро зубок. Вони наздоганяють здобич i кусають її, впускаючи рiдину, яка паралiзує жертву. Ссавцi – теплокровнi тварини. У переважної бiльшостi тiло вкрите густою шерстю, що надзвичайно важливо для пiдтримання постiйної температури тiла. У них, за невеликим винятком, добре розвинутi слух, зiр i нюх. Високо розвинена нервова система, яка забезпечує ссавцям складнi зв’язки з навколишнiм середовищем. Ссавцi народжують живих дитинчат i вигодовують їх молоком. Ссавцi з’явилися близько 180 мiльйонiв рокiв тому. Багато з них не змогли пристосуватися до змiн в навколишньому середовищi, якi час вiд часу наставали, й гинули. Чимало звiрiв зникло при безпосереднiй участi людини. Головною причиною їх зникнення були давнi мисливцi., якi винищували великих тварин заради м’яса, шкури i кiсток. Хохуля звичайна . Та лискуче, гарне хутро хохулi привернуло увагу людини. Почалося масове винищення цього звiрка. Вже в кiнцi минулого столiття хохуля стала рiдкiсною. Незначна кiлькiсть її видиться в заплавах Пiвнiчного Дiнця та Сейму. . Вчених цiкавить опiр органiзму їжакiв вухатих найсильнiшiй отрутi та витривалiсть його щодо перегрiвання. Вони зустрiчаються лише в Донецькiй областi. Бурозубка альпiйська . До „Червоної книги України” внесена буро зубка альпiйська, яка живе в Карпатах. Звiрок середньої величини - вiд 69 до 77 мiлiметрiв завдовжки, хутро на спинi чорне з темно-бурим вiдтiнком, на черевцi дещо свiтлiше. У неї найдовший з усiх землерийок хвiст. Кутора мала . Або водяна землерийка, вона ненажерлива. Це й спонукає звiрка нападати на велику рибу. Звiрок не промине нагоду поласувати пташиним м’ясом. Вода – рiдна стихiя, добре плаває, пiрнає, збираючи поживу, ходить по дну. За руль куторi править хвiст. Бiлозубка – крихiтна . тiла разом з чималою головою усього 3. 5-4. 5 сантиметра. Рукокрилi. нiчниця Бекштейна, нiчниця ставкова, нiчниця Наттерера, нiчниця триколiрна, нiчниця Іконникова, довго крил звичайний, широковух звичайний, вечiрниця мала, вечiрниця гiгантська, нетопир середземноморський i нетопир кажановидний. Улюблене мiсця – широколистянi лiси. На зиму, як i всi вечiрницi, вiдлiтають у теплi краї. Широковуха звичайного . Широковухи селяться скрiзь: днюють у рiзних печерах, погребах, покинутих шахтах, в розщелинах скель або мiж камiнням. Люблять самотнiсть, але на зимову сплячку збираються по кiлька особин. Водиться тiльки над ставками, озерами, або нешвидкоплинними рiчками. Нiчниця неттерера. Водиться у лiсах, гiрськiй мiсцевостi. Нiчниця триколiнна. Нiчниця iконникова. Живуть тiльки на Закарпаттi, де селяться в розщелинах скель, пiд вiдслоненою корою, за обшивкою дерев’яних будинкiв. Оселяється в розщелинах скель, за наличниками кам’яних будов, в щiлинах кам’яної кладки. Ґрунтується невеликими колонiями до 20 особин. Кажановидний нетопир. Живуть в Криму. Як тiльки зайде сонце, вся колонiя вилiтає на полювання. До ранку ловлять комах над деревами, будинками, уздовж гiрських ущелин або над полями. Двокрила звичайного. Пiдковонiс великий. Водиться в горах Криму та Захiдної України. Живе в печерах, щiлинах. Оселяються пiдковоноси i поодинцi, i великими колонiями – iнодi до пiвтисячi особин. На осiнь вiдлiтають у теплi країни, але трапляються й такi, що лишаються на зимiвлю дома. . Водиться у пiвденних горах. Рукокрилi – дуже кориснi тварини. Вони знищують незлiченнi полчища нiчних шкiдникiв. Пiдраховано, що один кажан за рiк може з’їсти понад 4 кiлограми рiзноманiтних комах. Та над рукокрилими нависла небезпека: дедалi менше стає старих споруд, на горищi яких знаходить схованку кажану, у лiсах i парках постiйно проводиться санiтарнi вирубки, пiд час яких видаляються старi дуплянi дерева, а чимало летючих мишей селиться тiльки в дуплах, зростає фактор неспокою – надто мало залишається затишних куточкiв. А буває, що кажани стають жертаою й пустощiв пiдлiткiв. Перев’язка звичайна. Перев’язка – єдиний хижак фауни нашої країни, що має рябе забарвлення. Живе в цiлинних степах, у норах, на поверхню вилазить рiдко й то вночi або в сутiнки. Перев’язки звичайнi – дуже кориснi тварини. Вченi пiдрахували, що кожна особина, знищуючи вiд 300 до 820 гризунiв, щороку зберiгає тiльки таким чином три тонни зеленої трави. Тхiр степовий. Надто капосна тварина: скiльки не буде в курятнику птахiв, усiм голови повiдгризає. Живуть вони переважно на узлiссях змiшаних i листяних лiсiв, в долинах степових рiчок, в чагарниках поблизу людських осель. Можуть вони навiть рибу ловить. Оселяються цей тхiр переважно у вiдкритих степах. Його улюбленi мiсця – долини степових рiчок, обробленi поля. Не боїтесь споряджати житло й поблизу людських осель. Тюлень – монах. мiж дельтою Дунаю та островом Змiїним. Зубр. Як i всi стаднi тварини, зубри живуть невеликими гуртами – самицi з телятами, молодь до трьох рокiв, дорослi бики. Старi зубри залишають стадо й бродять самотньо. . Причини змiни чисельностi: винищення виду внаслiдок надмiрного промислу в умовах господарської дiяльностi людини, що привела до iстотної перебудови ландшафтiв, скорочення площ, деградацiї та зникнення лiсiв основних стадiй звiра. Головними причинами смертностi в нашi часи є хвороби та зiткнення з транспортними засобами. Рись звичайна. Живе переважно в Українських Карпатах. Невеликi популяцiї збереглися в Волинськiй областi. Поодинокi особини зустрiчаються в полiському природному заповiднику. Соня садова. Об’єднують невеличку родину дрiбних довгохвостих тваринок, пристосованих до життя на деревах. Живляться вони рiзним насiнням, ягодами, комахами, молюсками, яйцями птахiв. Восени влягаються спати. Сплять довго – аж до лiта. Їх майже не залишилося. Полiвка снiгова. Полiвки , як ми бачимо, „окупували” територiї всiх природних районiв. Зокрема живуть в Карпатах. На територiї нашої країни поливок снiгових мало. Ємаранчик. Слiпакiв подiльських, якi водяться у степах та лiсостепах западу. Живуть слiпаки самiтниками, спiлкуючись тiльки пiд час весiльних iгор. Слiпаки буковинськi. Слiпаки бiлозубi. Невеликi звiрки, завдовжки до 20 сантиметрiв. Спина їхня вохристо-бура, низ-темно-сiрий. Великi любителi цибулькових рослин. Тому й нори свої прокладають у гiрських степах, де живляться коренеплодами. Слiпаки пiщанi. Не багато бiльшi вiд попереднього виду. На Херсонщенi, зустрiчаються в березових гаях. Деякi звiри й нинi стоять на межi вимирання, їм загрожує серйозна небезпека. Частина з них водиться на територiї нашої країни. Причини зникнення: Скорочення кормової бази. Деградацiя мiсць перебування в результатi iнтенсивної експлуатацiї та омолодження лiсiв i великого рекреацiйного навантаження на них, осушення болiт, прокладання густої мережi дорiг, рiзкого зростання факторiв непокоєння, поширення браконьєрства. Розорювання цiлинних дiлянок, багаторазова обробка ґрунту протягом року, використання отрутохiмiкатiв. 1. 2. Птахи Ф. Пiтерсон казав: „Безперечно, iз всiх вищих тварин (а птахи належать до вищих хребетних) вони найкрасивiшi i найспiвучiшi, вони викликають найбiльше захоплення, їх найбiльше вивчають, найпильнiше охороняють”. крил – характерна ознака цих тварин. Бувають, правда, винятки, коли в окремих птахiв слабенькi крила не можуть пiдняти важке тiло в повiтря, i тодi вони бiгають по землi. Найбiльше їх у теплих краях. На територiї України – 358 видiв. У багатьох країнах найчастiше зустрiчаються горобцi. За ними йдуть шпаки. Антарктицi – маленькi буревiсники, в тропiчних морях – темнi крячки... Птахи знищують чимало гризунiв. Цiкаво, що в роки, коли шкiдникiв буває багато, чисельнiсть птахiв теж зростає, їхнiй апетит збiльшується. Особливо активно знищують вони шкiдникiв пiд час вигодовування пташенят. Будь яке пташиня з’їдає за день їжi бiльше, анiж саме важить. кориснi птахи, винищують чимало мишовидних гризунiв та iнших шкiдникiв поля, лiсу та саду. Особливо цiннi сова тим, що полюють переважно в сутiнках або вночi, коли деннi птахи засинають, а з нiр та рiзних шпарок вилазять полчища мишей i полiвок, нiчних метеликiв тощо. Залiтає i кучерявий пелiкан. Лелека чорний. Мешкають цi види на Волинi та Закарпаттi. Гнiздяться цi лелеки парами на високих старих деревах здебiльшого в долинах рiчок чи поблизу озер, де болота i вологi луги чергуються з лiсовими дiлянками або скелями. Огар . Ви чули про качок, якi живуть... в норах? Живуть в Криму. Тримаються парами. Хоч огарi й належать до качок, але пiрнати не вмiють. Колись цих качок на морських узбережжях було багато, на них полювали. Зараз вони рiдкiснi. Змiєїд. Змiєїди – великi хижаки з довгими i широкими крилами. У нас змiєїди зустрiчаються дуже рiдко на Полiссi та в окремих старих лiсах Лiсостепу. Знищуючи корисних плазунiв та земноводних, змiєїд, безперечно, завдає певної шкоди. Проте цих орлiв залишилося так мало, що вони заслуговують на охорону як рiдкiснi птахи. п’яти пар. Свої житла будують на крутих скелястих обривах, у нiшах або невеликих печерах. Гнiздяться колонiями, обираючи для цього нiшi недоступних скельних урвищ або стiни ущелин. На територiї України – рiдкiснi залiтнi птахи. А в Криму ще живуть до десяти пар сипiв. Гриф чорний. Живуть грифи в горах та передгiр’ях. У пошуках їжi залiтають на рiвнини. Гнiзда мостять на деревах або на гiрських схилах. Грифи чорнi гнiздяться в Криму, де їх нараховують до двадцятипар. Інодi вони залiтають i в iншi областi країни. Беркут. Живуть у лiсах, в горах, пустелях. Гнiзда до трьох метрiв у дiаметрi i двох метрiв заввишки – мостять на неприступних скелях або високих деревах. На Захiднiй Українi дуже рiдкiсний птах. Мешкають на територiї Чернiгiвської, Сумської, Харкiвської областей. Гнiздиться в старих острiвних лiсах лiсостепової зони. Житло мостить на верхiвках високих дерев. Дуже рiдкiснi. Гнiздо мостить на схилах горбiв, могил, у стогах сiна, на скиртах. Живуть у степовiй зонi, звiдки назва цього виду. Населяють цiлиннi, рiвнi або горбистi степи, напiвпустелi. Внаслiдок скорочення цiлинних степiв i зменшення основного корму – ховрахiв – вже на початку ХХ столiття стали рiдкiсними. Зараз усього кiлька пар цих орлiв гнiздяться в цiлинному степу заповiдника Асканiя-Нова. Орел-карлик. Орлан-бiлохвост. Гнiзда мостять на високих деревах, а також на скелях. На територiї України залишилося лише кiлька пар осiлих орланiв. Зовсiм мало їх i серед пролiтних та зимуючих птахiв. Шулiка червоний. Житель старих листяних i змiшаних лiсiв, гнiзда мостить на дубах, ясенах, соснах. Дуже рiдкiсний птах. Скопа. Хижий птах, який живиться тiльки рибою. Гнiздо своє мостить iз великих сучкiв на високих деревах поблизу рiчок. Дуже рiдко трапляється на Полiссi. Вченi вважають, скопа може гнiздитися в пониззях Дунаю i Днiпра. Балобан. На територiї нашої країни балобан найчастiше зустрiчається пiд час гнiздового перiоду в Харкiвськiй, Полтавськiй областях та на пiвночi Кiровоградської i на пiвденному заходi Черкаської. Кримськi балобани у вирiй не летять, всi iншi – перелiтнi птахи. До великих населених пунктiв майже не залiтають. Один з нечисленних хижакiв, якi залiтають в мiста. Що вони тут шукають? Свiйських голубiв. Водяться на територiї Ужгорода, Полтавщини та Криму. Журавлi: Журавлi сiрi – найвищi птахи, що трапляються на Українi. Селяться журавлинi сiм’ї одна вiд одної якомога далi: не менше як за п’ять кiлометрiв сусiд вiд сусiда. Найближчий родич журавлiв сiрих – журавель степовий. Зараз вони лише зрiдка зустрiчаються на окремих цiлинних дiлянках узбережжя Чорного та Азовського морiв. Дрохва. Зустрiчається в Одесi, Харковi, Сумах, Криму. Дрохва могла б зайняти призове мiсце i в змаганнi на краще маскування. А ще знаменита тим, що серед наших птахiв найважча: деякi екземпляри досягають шiстнадцяти кiлограмiв! На жаль, цих птахiв залишилося дуже мало. Стрепет. Ходулочник. Свої гнiзда мостять неподалiк один вiд одного. Для поселення обирають береги солоних мiлких озер. У нашiй країнi поблизу Чорного та Азовського Морiв. Кроншнепи. Кроншнепа великого. Якщо кроншнеп великий – цiнний мисливського-промислових птах, то два його близькi родичi: кроншнеп середнiй i кроншнеп малий – досить рiдкiснi птахи. Інодi залiтає в приморськi райони нашої країни. Кроншнеп малий залiтний птах. Пугач. Пугач живе по всiй Українi, крiм Одеської, Миколаївської, Запорiзької областi. Найбiльший iз сов. Гнiздяться пугачi переважно на землi. Сич волохатий. Житель як хвойних, так i мiшаних лiсiв. Гнiздиться в дуплах. Сичик-горобець. Населяє, хвойнi i мiшанi лiси, ще й листянi, а також старi гаї та парки. Завирушки. А є завирушка альпiйська. Живе на Закарпаттi-гiрська жителька. Гнiздо мостить в трiщинах скель або пiд камiнням. У нашiй країнi цей птах надзвичайно рiдкiсний. В гнiздовий перiод його iнодi зустрiчають на гiрських вершинах Карпат. Основна ж причина зменшення чисельностi, а то й зникнення багатьох iнших птахiв – знову-таки руйнування природного середовища i їхня непристосованiсть до нових умов життя. Отрутохiмiкати, якими обробляють поле i лiси, забруднення шкiдливими речовинами водойм, надмiрне осушення болiт i розорювання лукiв, вирубування лiсiв – усе це забирає у багатьох птахiв дорогоцiннi куточки життєвого простору. Велике зло чинять браконьєри, що, на жаль, iще зустрiчаються, а також туристи, збирачi грибiв та ягiд, якi витоптують трави i кущi, i пташкам, що гнiздяться на землi, нiде висиджувати яйця i виводити пташенят. Тепер уже немає сумнiву, що птахiв треба охороняти. Та ще трапляються „знавцi”, якi вважають, що й серед пернатих є такi, яких треба всiляко знищувати. Йдеться, передусiм, про пернатих хижакiв. І все-таки їх треба охороняти. 1. 3. Плазуни „Багато сучасних рептилiй порiвняно мало змiнилися вiдтодi, як Землю населяли динозаври, що дає нам можливiсть певною мiрою уявити, яке було життя в тi далекi часи” А Карр. Хоч земноводнi й пристосувалися до життя на сушi, однак iкру завжди вiдкладають у воду, де вона нерiдко стає здобиччю хижакiв. І тiльки рептилiї, або плазуни - змiї, черепахи, ящiрки, крокодили – першими почали вiдкладати яйця на сушi. На вiдмiну вiд беззахисної iкри яйця мали мiцну й щiльну оболонку. Жодна тварина не викликає у людини такої огиди й страху, як вони. Людина оповила їх туманом найфантастичнiших вигадок i забобонiв, приписуючи цим створiнням неймовiрну демонiчну силу. Злими лютими змiями та драконами люди населили свої казки, легенди, повiр’я. В чому ж рiч, що породило такi дивовижнi асоцiацiї в людськiй уявi? А секрет тут, безперечно, у загадкових особливостях плазунiв. Хiба не може здатися дивним, що багато з них можуть голодувати мiсяцями, жити столiттями, змiнювати забарвлення, скидати шкiру, нарештi, вбивати отрутою жертву, навiть на вiддалi? А випадки появи на свiт плазунiв з двома головами? Щоправда, таке трапляється дуже рiдко, але таки буває! Ось звiдки з’явилися в казках багатоголовi чудовиська! Плазунiв боялись, i багато народiв їм поклонялося. Деякi змiї оголошувалися священними, на їхню честь споруджували храми, вони були символами величi, мудростi й могутностi. Яку ж роль вiдiграють плазуни у тваринному свiтi й економiцi природи? Оскiльки вони не мають постiйної температури тiла, то водяться здебiльшого у теплих краях. На пiвнiч потрапляють лише окремi види. Є мiсця, де рептилiй водиться дуже багато. Так, у пустелях ящiрок i гадюк буває у 2 – 3 рази бiльше, нiж ссавцiв i птахiв. Високо цiнують вироби з шкури крокодилiв, варанiв i гадюк. Навiть у нашiй країнi в 30-х роках ще заготовляли на експорт до 50 тисяч гадючої шкури. Змiнилося ставлення i до отруйних гадюк. Люди, нарештi, збагнули, що їм немає за що переслiдувати нi в чому неповинних тварин, якi й кусають лишень тодi, коли треба захищатися. Гадюча отрута йде на виготовлення багатьох лiкiв. Створено спецiальнi розплiдники, де гадюк „доять” багато разiв, збираючи їхню отруту. змiй на територiї України за винятком населених пунктiв i двокiлометрової зони навколо них заборонено. Вiдлов гадюк здiйснюється лише по лiцензiях, виданих органами охорони природи. Кримський голанський гекон. Невелика плоскоморда ящiрка. Це дуже рiдкiсна тварина, водиться виключно в Криму, на його пiвденному березi. Тримається переважно людських осель. Жовтопуз безногий . Цю ящiрку люди ображають, через схожiсть з гадюкою. Жовтопузи безногi водяться у Пiвденному Криму в долинах рiчок, на схилах горбiв та ярiв, у садах i горах. Серед густої рослинностi цi ящiрки повзають швидко, а ось на голих дiлянках безпомiчнi. Умiють плавати, добре лазить по деревах i кущах. Полоз леопардовий. Водяться полози леопардовi на пiвднi Криму. Живуть довго. Один такий полоз прожив у неволi 23 роки. Полоз лiсовий. Водиться змiя як у широколистяних лiсах, так i в негустих кущах, на залiснених схилах скель Криму та Пiвденно – Захiдної України. Ховається в норах гризунiв, пiд трухлявими пеньками, мiж камiнням, навiть у дуплах, але не високо над землею. Полоз чотирисмугий. Найбiльший iз наших змiй. Людини полози уникають, ховаються в травi або забираються на дерево. У країнi полози чотирисмугi рiдко зустрiчаються на пiвднi України та в Криму. Гадюка степова схiдна. Цей плазун – отруйний. Хоч цi гадюки й називаються степовими, однак водяться також у лiсостепах, на морських узбережжях Криму. Там їхнi улюбленi мiсця: кущi, лiсовi пойми, яруги, напiвпустелi та закрiпленi пiски. Розоранi площi вони обминають. Нею лiкують хворих, якi страждають бронхiальною астмою, епiлепсiєю. Крiм того, вона використовується як кровозупинний препарат. Герпетологи багатьох країн скеровують зараз зусилля на розв’язання проблеми розмноження змiй у неволi. Дорогоцiнної отрути не вистачає, i її доводиться купувати за кордоном. І водночас буває, що гадюк вбивають тiльки тому, що не вподобали їх. А це просто злочинно! вони, стане ознакою того, що людство ступило на межу прощання з живою природою. 1. 4. Земноводнi „Земноводнi, або амфiбiї – першi хребетнi, якi переступили порiг водного середовища. Першi завойовники сущi! Еволюцiйнi прабатьки рептилiй, птахiв, звiрiв i, нарештi, людини”. І. Акимушкин. Життя зародилося у водi, амфiбiї першi покинули його колиску й започаткували наземних хребетних. Бiльшiсть амфiбiй i зараз живе то у водi, то на сущi. За це й назвали їх земноводними. Наших земноводних можна подiлити на двi рiзко вiдмiннi групи. У одних – широке, плоске, безхвосте тiло. П’ятипалi кiнцiвки добре пристосованi, щоб стрибати, ходити й лазити. Йдеться про жаб. У iнших же кiнцiвки слабо розвиненi, а тiло довге й хвостате. У земноводних температура тiла залежить вiд температури навколишнього середовища. Вони активнi лише в теплу пору року. З настанням осенi життєдiяльнiсть вщухає, а коли повiє холод впадають в зимову сплячку. Амфiбiї бояться сухого повiтря, воно дiє на них згубно. П’ють воду шкiрою. жаби – предмет мiжнародної торгiвлi. Їхнє м’ясо цiнується дорого. Так, вартiсть тонни жаб становила нещодавно 1. 2 тисячi доларiв, тодi як однiєї тонни кращої риби – 500 доларiв. Величезну роль вiдiграли земноводнi в науцi. Це вони допомогли вченим зробити чимало вiдкриттiв. Завдяки жабам Гальванi i Вольт виявили електрику в живих органiзмах. На честь цих тварин встановленi навiть пам’ятники. Перший було споруджено в Паризькому унiверситетi в ХХ столiттi, другий – в Токiо, спорудили його студенти – медики, якi для своїх експериментiв використали 100 тисяч жаб! Цi тварини були першими хребетними, що пiднялися в космос. тодi вони зимують у водi i в сплячку не впадають. Часом такi тритони взимку навiть розмножуються. Звичайнi тритони у нас водяться порiвняно часто, а ось тритони гiрськi i тритони карпатськi стали зовсiм рiдкiсними. . Улюбленi мiсця цих тритонiв – пiднiжжя гiр та полонини Карпат. Тритон гiрський . Зокрема, зустрiчається в гiрських i передгiрських районах Карпат. Буває, що вони не виходять з води по декiлька рокiв. Ропуха очеретяна. По – рiзному ховаються вiд лiтньої спеки та чужого ока. Закопуються в пiсок або пiд камiння. В осенi ропухи очеретянi забиваються у глибокi ямки, нори й залягають у сплячку аж до квiтня наступного року. Живуть у Рiвненськiй, Волинськiй, Львiвськiй областi. Жаба прудка. галявинах, в букових i змiшаних лiсах, У кущах i садах Захiдної України. Не боїться висоти – у гiрськiй мiсцевостi пiднiмається на 1. 5 кiлометра над рiвнем моря. У Багатьох країнах чисельнiсть ряду земноводних рiзко скоротилася. Причини змiни чисельностi: руйнування бiотопiв пiд час розорювання земель, хiмiзацiя природного середовища. Найбiльше ропух гине на стадiї личинки (чутлива до змiни хiмiчного складу води). Вони взятi пiд охорону, їх заборонено ловити. 1. 5. Комахи господарства, так i для охорони здоров’я”. М. Гiляров. представники цього величезного класу. Комахи їдять абсолютно все i вiдiграють у природi роль санiтарiв. Личинки падлових мух, жуки мертвоїди, могильники, гнойовики та iншi очищають поверхню земної кулi вiд органiчних решток. Деякi з комашок, якi живуть у ґрунтi, беруть разом з черв’яками участь у ґрунтоутворювальних процесах. Вони розпушують ґрунт, сприяючи насиченню його киснем, зволоженню... Комахи – їжа для багатьох ссавцiв, птахiв, риб. Люди здавна використовують цiннi продукти життєдiяльностi комах: мед, вiск, шовк тощо. Людство здавна боролося iз шкiдливими комахами. Нинi посiви масово не гинуть вiд шкiдникiв, тому ми й не помiчаємо, як цi шестиногi злочинцi крадуть нашi врожаї хай потроху, але систематично. Комах-шкiдникiв так багато, що важко повiрити в iснування комах-друзiв. Подiл комах на цi двi категорiї, безперечно, умовний. Адже перед природою живi iстини рiвнi всi вони вносять посильний вклад у розвиток свiт. Комахи цiкавлять людей ще й з iншого боку. Мова йде про розгадку тих хитромудрих „пристроїв”, яким природа щедро надiлила цих дрiбних iстот. Коли б розгадали органiзацiю їхньої нервової системи, то змогли б прогнозувати цю поведiнку, керувати нею. А одвiчна мрiя людства – стати володарем океанiчних просторiв? Адже кожнiй iз живих iстот, що дихають повiтрям, не вдається довго перебувати пiд водою. А то деяким видам жукiв це вдається. Тому-то й витрачають i час i кошти, щоб розiбратися в незрозумiлому поки що механiзмi дихання оттих комах i фiзичних законах, за якими воно вiдбувається. І коли буде пiдняття завiса над цiєю загадкою, людство одержить новий тип апаратiв для дихання пiд водою – легких, компактних i надiйних. Не сходить з порядку денного мiжнародних ентомологiчних форумiв i питання надзвичайно високої чутливостi комах до радiацiї, здатностi протистояти отруйним газом. Природа вже не раз „давала уроки” iнженерам i конструкторам, якi не змогли своєчасно розгадати її секрет. Хiба мало постраждало лiтальних апаратiв од вiбрацiї крил? А пiзнiш виявилося: невеличкi важки на кiнцях крил лiтакiв, що запобiгають вiбрацiї - це не що iнше, як модель крихiтних цяток на крилах бабки. Тому-то останнiм часом i пожвавлюється iнтерес до комах з боку бiонiки. Комах треба охороняти! До „Червоної книги України” занесено 18 видiв комах. Давайте познайомимось з ними: Богомоли. Богомоли ненажерливi i поїдають усiх комах пiдряд, у боротьбi перемагають навiть скорпiонiв. Життя скорпiонiв коротке, живуть до двох мiсяцiв. Коли ж немає поживи, богомоли можуть нападати й на своїх родичiв. Бували випадки, коли самицi з’їдали самцiв. Жужелиця – молюскоїд. Найчастiше зустрiчається в лiсах i садах Криму, де живиться переважно равликами, чим приносить велику користь садiвництву й виноградству. Вусач альпiйський. Живуть на Закарпаттi, Львiвщинi, Криму. Найбiльший жук, що водиться на територiї нашої країни,- уссурiйський релiктовий вусач. Довжина його сягає до 10 сантиметрiв. Всi жуки вусачi небезпечнi шкiдники лiсу. Аскалаф строкатий. Інодi в Крему можна побачити, як над квiтучими рослинами пурхає чималий метелик з розмахом крил до 50 мiлiметрiв. Вiн тiльки схожий на метелика, насправдi ж належить до схожих сiтчастокрилих комах. Крит гiгантський. Гангстер комашиного царства й має все необхiдне для розбою: у нього й є „кинджал” – гострий колючий апарат, i отрута – слина, яка майже миттєво вбиває комах. Живуть вони у ґрунтi. Кориснi, бо знищують полчища комах, серед яких переважно бiльшiсть шкiдливих. Носатка європейська. Ось метелик сiв на гiлку. Мить – i його вже не бачимо, бо на тому мiсцi звiдкiлясь з’явився сухий листочок. Це носатка вмiє так маскуватися. Через те вона й „листовидною” названа. У нас носатка-листовидка зрiдка зустрiчається лише в Криму. Парусники.аполон. Розмiрами вiд дещо бiльший вiд махаона – розмах його крил до 9 сантиметрiв. Парусник-полiксена. Розмах його крил – до 5 сантиметрiв. Водиться на пiвднi. І аполон i парусник-полiксена – рiдкiснi метелики. Бражники. Лiтають переважно в сутiнках. Сфiнкси – прекраснi лiтуни, вони пролiтають iнодi сотнi кiлометрiв. Олександрович бражник, зокрема, може за одну добу подолати 1200 кiлометрiв. Швидкiсть польоту бiльшостi цих метеликiв перевищує 50 кiлометрiв за годину. Найбiльше бражникiв водиться в Америцi. У нашiй країнi живе близько 20 видiв цих метеликiв. До „Червоної книги України” занесено п’ять видiв, якi зустрiчаються досить рiдко й охороняються законом як неповторнi форми живої природи. Олександровий бражник. Вченi давно цiкавляться вмiнням багатьох тварин добре маскуватися. Скопiювавши забарвлення у метелика, конструктори зробили майже непомiтним вiйськовий лiтак. Водиться у нас в Криму, iнодi залiтає навiть у центральнi частини. Бражни – прозерпiна. Бражник – джмелевидка. Водиться на пiвднi. Бражник - мертва голова. Довгий час цей бражник наводив жах на бубонних людей. Вважалось, що мертва голова – провiсник всiляких лих. Мертва голова мрiє кричати. Звук дуже рiзкий, пронизливий! Два столiття билися вченi, щоб розгадати механiзм дивовижного звучання. Першим взяти за цю справу французький фiзик i зоолог Реомюр. Ще шiстдесят вчених за Реомюром бралися встановити iстину i лише в 20-х роках двадцятого столiття проблема була вирiшена. Хейнрiх Прелл дослiдив, що горлянка, котра пiд час їди дiє як насос, в iнший час править за мiхи. Писк метелика „розпродається” на двi частини: низький звук i високий – пронизливий. Низький виникає тодi, коли метелик втягує повiтря, а високий – коли плiвка опущена, й повiтря з силою вихоплюється назовнi. Водяться мертвi голови на пiвднi, однак окремi екземпляри залiтають i в центральнi та пiвнiчнi областi. Цi метелики цiкавi ще й тим, що на вiдмiну вiд iнших бражникiв живляться не нектаром, а соком, який витiкає з поранених дерев. Інодi вони крадуть мед у бджiл. Важко навiть повiрити в таке, бо тисячi гострих жал вiдбивають охоту в бажаючих поласувати медом! А тим часом виходить усе просто – мертвi голови, виявляється, вмiють iмiтувати „спiв” бджолиної матки, яким вона сповiщає робочих бджiл про своє народження. Метелик пiдбирається до льотка й подає сигнал. Зачувши його, бджоли, як завороженi, завмирають. А бражник безборонно залазить у вулик, де випиває стiльки меду, скiльки важить сам. Шовкопряди. луки, в тому числi й на схилах гiр та пагорбiв, залiзничних насипах i придорожнiх схилах. Кiлькiсть цих метеликiв рiзко зменшилася. Зараз зустрiчаються лише поодинокi екземпляри, та й то не щороку. І шовкопряд –ендромiс i шовкопряд кульбабовий занесенi до „Червоної книги України” i охороняються як пам’ятка природи. Сатурнiї. В нашiй кранi водиться велике нiчне павине око з розмахом крил до 15 сантиметрiв. Крiм того, що цi метелики великi, вони ще й дуже красивi. В лiсовiй та лiсостеповiй зонах нашої країни водиться павиноочка руда, або сатурнiя-аглiя. Навеснi та на початку лiта на узлiссях, поблизу болiт, на берегах невеликих ставкiв, у садах можна побачити двох цiкавих метеликiв. Самиця бiльша вiд самця. Вченi ентомологи засвiдчують – з лiсiв та лукiв зникають жуки-оленi, жужелицi, бронзовики, деякi бабки i бражники. Як уже зазначалося, унiверсальнi отруйнi речовини знищили багато видiв корисних комах. Пiд загрозу поставлено iснування однiєї з активних складових частин великого кругообiгу. Заклик про необхiднiсть охороняти комах уже переростає в реальнi заходи. На територiї України, зокрема, проведенi значнi роботи по штучному розселенню мурах та полiпшенню умов їхнього життя. Та все це не дасть потрiбного ефекту, якщо кожен з нас, перш нiж занести руку на набридливу комаху, або iншiй, можливо, набагато складнiшiй ситуацiї, не визначить – друг то людини чи ворог. 1. 6. Риби Їхня форма тiла рiзноманiтна i пристосована до життя у водному середовищi, що є результатом тривалого еволюцiйного процесу. Надзвичайна пристосованiсть риб до умов життя не може не викликати захоплення в кожного, хто знайомиться з дивовижної рiзноманiтнiстю цiєї групи тварин. Бiльш як половина представникiв рибного населення наших водойм має промислове значення. Риби, як i iншi тварини, дiстають iнформацiю про навколишнє середовищє за допомогою органiв чуттiв. Вони бачать, чують, вiдчувають запах, смак, дотик, тобто мають усi чуття, властивi бiльшостi високоорганiзованих тварин, а також людинi. Крiм того, риби мають ще один орган, який дає їм змогу сприймати надзвичайно слабкi змiни в навколишнiх рухах води - бiчну лiнiю. Шип . Живе у Чорному морi – бiля узбережжя Кримського пiвострова, та в Дунаю, Днiпрi та Днiстрi. Живе у морi ходить у рiчки на нерест. В морi водиться переважно на мулистих ґрунтах, у рiчках – на глибоких мiсцях з чистою проточною водою i пiщаним або пiщано гальковим дном. . Великi рiки – Дунай, Днiпро, Днiстер, Буг та iншi. Перебувають на глибоких дiлянках рiк з чистою холодною проточною водою. Морський коник чорноморський . Азовське i чорне моря – бiля берегiв кримського пiвострова, Керченська протока, Каркiнiтська. Ягорлитська затоки, узбережжя вiд мiста Очакова до гирла Дунаю. Вiдкритi дiлянки моря або затоки iз солонiстю води вище 10-15%. Вiддає перевагу затишним мiсцям з чистою прохолодною водою i мулистим, пiщаним або кам’янистим дном; живе виключно серед пiдводної рослинностi, в якiй добре маскується. Лаврак губатий . Чорне море, бiля Севастополя та масиву Карадаг. Прибережна зона моря. Тримається у придонних шарах i в товщi води. Марена днiпровська . Мешкає в басейнi Днiпра та пiднiжжя Бугу. Дiлянки рiк з прискореною течiєю i шебенисто-гальковим дном. Марена кримська . Середнi течiї рiчок Кримського пiвострова, водосховища (Бахчисарайське, Альмiнське, Сiмферопольське, Феодосiйське). Перебувають на глибоких дiлянках рiчок з чистою, помiрнотеплою, насиченою киснем водою на висотi 300-500 м над рiвнем моря. У рiчках перебуває серед камiння й корчiв, у норах пiд навислими пiдмитими берегами, бучаках; у водосховищах – бiля кам’янистого дна. Вирезуб. В басейнi Верхнього i, частково, Середнього Днiстра, Сiверського Дiнця. За повiдомленнями рибалок, навеснi дуже рiдко i не щоролку трапляються поодинокi особини у нижнiй течiї Бугу та Днiстра. Живе в лиманах i опрiснених дiлянках моря, на нерест пiднiмається у рiчки. Ялець данилевського . Басейн Сiверського Дiнця. Переважно головне русло рiчок з проточною чистою водою i пiщаним або пiщано-глинистим дном. Лосось чорноморський . Мешкає бiля берегiв Криму ( Судак i Севастополь), деякi чорноморськi лимани, бiля гiрла Дунаю. Живе в морi, заходить у рiки на нерест. Лосось дунайський . Мешкає у рiчках Тиса i Прут. Гiрськi рiчки на висотi до 600 метрiв над рiвнем моря. Тримається на широких i глибоких плесах, де температура води перевищує 15-20 градусiв, молодi особини – на кам’янистих перекатах (реофiльна риба). Щоб водойми приносили користь теперiшнiм i майбутнiм поколiнням людей, їх води, рослинний i тваринний свiт треба охороняти, тобто ставитись до них бережливо, розумно використовувати в iнтересах людства на основi досягнень передової науки i технiки. Важливо не допускати забруднення i засмiчення територiй, прилеглих до водойм, а також їх крижаного покриву виробничими, побутовими та iншими вiдходами, нафтовими й хiмiчними продуктами, змивання яких талими i дощовими водами спричиняє погiршення якостi води. Важливо запобiгати забрудненню водойм мiнеральними й органiчними добривами та отрутохiмiкатами пiд час їх транспортування, внесення на поля, обприскування садiв i лiсiв. Вiдсутнiсть лiсiв i трав’яного покрову поблизу водойм сприяє їх замулюванню, внаслiдок чого вони мiлiють, порушується газовий i температурний режим води, зникають мiсця, придатнi до нересту риб, зникають i кормовi органiзми. Тому розорювати ґрунт у 25-метровiй прибережнiй смузi забороняється. Господарська дiяльнiсть людини по-рiзному впливає на стан рибних запасiв. Найповнiшому збереженню i вiдновленню їх сприяють науково обґрунтованi правила рибальства. Оскiльки в рiзних водоймах склад рибного населення неоднаковий, то й правила регулювання рибальства теж рiзнi. Важливо знати правила рибальства, якi стосуються водойм, розмiщених поблизу кожного населеного пункту. У правилах рибальства визначаються строки промислу найважливiших риб. Забороняється ловити рибу в перiод розмноження. Деякi особливо цiннi риби, чисельнiсть яких надзвичайно мала, забороняється ловити до спецiального розпорядження. "узаконене" порушення заповiдного режиму. Вiдомчiсть заважала налагодити координацiю наукових дослiджень, активiзувати природоохоронну пропаганду, пiдготовку кадрiв, розробку правових актiв в галузi заповiдної справи. Ще одним з недолiкiв заповiдної справи в Українi була вiдсутнiсть її етико-естетичного спрямування, що значно збiднювало громадську пiдтримку. У 1983 р. була прийнята нова класифiкацiя територiй та об'єктiв ІІриродно-заповiдного фонду Української РСР, до якої були введенi новi на той час полiфункцiональнi форми охоронних територiй: бiосфернi заповiдники та державнi природнi нацiональнi парки. Ровесником незалежностi нашої держави є Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" (1991). Вiн став базовим для розробки цiлої серiї законодавчих актiв у галузi екологiчного права. У 1992 р. прийнято Закон України "Про природно-заповiдний фонд України", який визначив сучасну класифiкацiю територiй та об'єктiв природно-заповiдного фонду, врегулював питання власностi, основнi вимоги щодо режиму охорони, використання та управлiння охоронними територiями. В той же рiк затверджено Положення про Червону Книгу України, яке визначає правовий статус рiдкiсних видiв, та видiв, що перебувають у небезпецi. Восени 2000 р. Верховною Радою України затверджена Загальнодержавна програма формування нацiональної екологiчної мережi України на 2000-2015 рр. Метою Програми є збiльшення площi земель країни з природними ландшафтами до рiвня, що є достатнiм для збереження їх рiзноманiття та формування їх територiальне єдиної системи, яка б забезпечувала збереження природних екосистем, видiв тваринного та рослинного свiту. так i для обґрунтування перспективної мережi природно-заповiдних об'єктiв i розбудови нацiональної екомережi України. Розглянемо систему природних заповiдникiв, бiосферних заповiдникiв України. Об'єкти подаються за природними країнами i зонами згiдно фiзико-географiчного районування України, наведеного у Географiчнiй енциклопедiї України (1993). Зонально-регiональний огляд заповiдникiв України: Черемський природний заповiдник Рiвненський природний заповiдник - найбiльший за площею (47046,8 га) природний заповiдник України. Вiн заходиться в пiвнiчнiй частинi Рiвненської областi. Черемський природний заповiдник створений у 2001 роцi, пiдпорядкований Дсржкомлiсгоспу України. Рiвненський природний заповiдник створений у 1999 роцi, пiдпорядкований Дсржкомлiсгоспу України. 20 . Полiський природний заповiдник створений у 1968 роцi, пiдпорядкований Держкомлiсгоспу України. Заповiдники лiсостепової зони: Збереженiсть природи лiсостепової зони нижча, нiж в лiсовiй зонi. Лiсистiсть бiльша в її захiднiй частинi. Природний заповiдник "Розточчя " площею 2084 га розташований у Львiвськiй областi в межах однойменної гряди. "Розточчя" створений у 1984 роцi, пiдпорядкований Мiносвiти України. Природний заповiдник "Медобори" знаходиться в Тернопiльськiй областi, його площа 10516,7 га24 . частина заповiдника Фiлiал "Кременецькi гори" Природний заповiдник "Медобори" створений у 1990 роцi, пiдпорядкований Держкомлiсгоспу України. Площею 2049,3 га знаходиться у Черкаськiй областi. Вiн включає височенну територiю на правому березi Днiпра, заплавнi острови i частину першої надзаплавної тераси на лiвому березi Днiпра. "Канiвський природний заповiдник створений у 1923 р, пiдпорядкований Мiносвiти України. "Михайлiвська цiлина" є площею 202,4 га знаходить в Сумськiй областi. Заповiдники степової зони: Ландшафти степової зони України зазнали суттєвої трансформацiї господарською дiяльнiстю людини. Сьогоднi природна рослиннiсть степової зони, включаючи й штучнi лiси, займає не бiльше 6% її площi Степова рослиннiсть збереглася переважно на схилах балок i долин. Плакорнi дiлянки iз степовою в минулому рослиннiстю майже повнiстю освоєнi. Вони збереглися значною мiрою завдяки створенню на них заповiдникiв. "Асканiя-Нова" їм, Ф. Е. Фальц- знаходиться у межах Присивасько-Приазовської областi Причорноморсько-Приазовської сухостепової фiзико-географiчної провiнцiї. Площа заповiдника - 33307,6 га. Серед великих ссавцiв найбiльш чисельними є олень благородний та козуля європейська, суто степовi види наявнi лише у вольєрах. Заповiдник є важливим мiсцем зупинки птахiв пiд час мiграцiй, зокрема, тут щорiчно зупиняється бiля 10 тис. сiрих журавлiв. До складу бiосферного заповiдника входять дендропарк i зоопарк. Тварини зоопарку утримуються у вольєрах, якi займають всю дiлянку Чапельський пiд площею 2359 га. Також знаходиться у межах Причорноморсько-Приазовської сухостепової провiнцiї, але в iншiй фiзико-географiчнiй областi - Нижньоднiпровськiй терасово-дельтовiй сухостеповiй. Площа заповiдника 89129 га, в тому числi 14148 га сушi. серед ссавцiв зустрiчається слiпак пiщаний, приднiпровський пiдвид ємуранчика звичайного. Дуже багатою є фауна птахiв. Чорноморський заповiдник є основним мiсцем гнiздування мартина чорноголового у Європi. Тут гнiздяться такi рiдкiснi види, як кулик-сорока, ходуличник, реготун чорноголовий та iн. Дунайський бiосферний заповiдник. Розташований у Причорноморськiй середньостеповiй провiнцiї. Його площа 46402,9 га, в тому числi 6,9 тис. га морської акваторiї. До заповiдника входить частина сучасної морської дельти Дунаю, острiв Єрмакiв, Стенцiвсько-Жебриянiвськi плавнi i Жебриянiвська пiщана гряда. Дуже багатою є фауна птахiв бiосферного заповiдника - тут вiдмiчено 43 види птахiв iз Червоної книги України, деякi рiдкiснi види тут мають високу чисельнiсть. Особливо важливою є територiя заповiдника для зимiвлi казарок червоноволих i гусей великих бiлолобих. Влiтку спостерiгаються великi скупчення пелiкана рожевого (загальною чисельнiстю до 5000 особин), але на територiї заповiдника цей вид не гнiздиться. Іхтiофауна включає ряд ендемiчних. Природний заповiдник "Єланецький степ" , площею 1675,7 га - це єдиний об'єкт серед заповiдникiв України, в якому представлена зональна степова рослиннiсть правобережної частини України. Розташований заповiдник у межах Днiстровсько-Днiпровської пiвнiчностепової провiнцiї. У заповiднику є вольєр площею 70 га, в якому утримується кiлька видiв копитних тварин. Український степовий природний заповiдник загальною площею 2768 га складається з чотирьох вiддiлень, три з яких ("Кам'янi могили", "Хомутовський степ" i "Крейдяна флора") розташованi у межах степової зони України. Вiддiлення "Хомутовський степ" площею 1028 га знаходиться на пiвденному сходi Донецької областi, в межах Лiвобережно-Приднiпровсько-Приазовської пiвнiчностепової провiнцiї. У вiддiленнi представлений ряд степових видiв ссавцiв, в тому числi рiдкiсних: їжак вухатий, тхiр степовий, перегузня, байбак, слiпак звичайний, великий тушканчик. "Кам 'янi Могили " площею 404 га знаходиться на межi Донецької i Запорiзької областей. Вiддiлення "Крейдяна флора " площею 1134 га знаходиться в межах Донецької пiвнiчностепової фiзико-географiчної провiнцiї. Вiддiлення "Михайлiвська цiлина " знаходиться в лiсостеповiй зонi i було охарактеризоване ранiше. Луганський природний заповiдник "Провальський степ", "Стрiльцiвський степ" i "Станично-Луганське". Усi вони розташованi в пiвнiчностеповiй пiдзонi, але в рiзних провiнцiях лiвобережного степу України. Всi вiддiлення знаходяться в Луганськiй адмiнiстративнiй областi. Загальна площа заповiдника 1575,5 га. "Провальський степ " площею 587,5 га знаходиться на пiвнiчно-схiдному схилi головного вододiлу Донецького кряжу в межах Донецької пiвнiчностепової провiнцiї. Станично-Луганське вiддiлення площею 494 га знаходиться в межах заплави i першої надзаплавної тераси р. Сiверський Донець. Одним iз завдань створення цiєї заповiдної дiлянки була охорона рiдкiсного виду ссавцiв - хохулi звичайної. Вiддiлення "Стрiльцiвський степ " площею 494 га - найпiвнiчнiше iз трьох вiддiлень заповiдника. Вона належить до Донецько-Донської пiвнiчно-степової провiнцiї. обумовлює iснування досить багатої фауни хребетних. Фiлiал Кримського природного заповiдника "Лебединi острови" має площу 9612 га, пiщано-черепашковi острови займають бiля 52 га (площа, обриси i кiлькiсть островiв мiняються), решта - акваторiя Чорного моря. Дуже багатою є орнiтофауна Лебединих островiв. Домiнуючим гнiздовим видом є мартин срiблястий (кiлька тисяч гнiзд), у великiй кiлькостi гнiздяться занесенi до Червоної книги реготун чорноголовий, чеграва, коровайка. Для линьки тут зупиняється по кiлька тисяч особин лебедя-шипуна, крижня та лиски. Чисельнiсть водоплавних птахiв у максимумi прольоту i на зимiвлi вимiрюється десятками тисяч. Казантипський природний заповiдник площею 450,1 га знаходиться на пiвнiчному узбережжi Керченського пiвострова в межах Керченської фiзико-географiчної областi. До заповiдника входить 56 га акваторiї Азовського моря. Серед iнших видiв риб тут поширенi занесенi до Червоної книги України морський коник чорноморський та морський пiвень. Кримський природний заповiдник складається з двох частин -гiрсько-лiсової i фiлiалу "Лебединi острови". Загальна площа заповiдника 44 175 га. Гiрсько-лiсова частина Кримського природного заповiдника знаходиться в центральнiй, найвищiй частинi Кримських гiр. Площа -34563 га. Характерна для заповiдника висока чисельнiсть оленя благородного, на яйлах Ялтинський гiрсько-лiсовий природний заповiдник Природний заповiдник "Мис Мартьян" знаходиться недалеко вiд м. Ялта у центральнiй частинi Пiвденного берега Криму, на мисi тiєї ж назви. Це найменший заповiдник України. Його площа 240 га, у тому числi 120 га акваторiї Чорного моря. Карадазький природний заповiдник знаходиться на сходi Гiрського Криму в межах Пiвденнобережної та Гiрсько-Кримської фiзико-географiчних областей. Площа заповiдника 2874 га, в тому числi 809 га акваторiї Чорного моря. Скiльки пам’ятає iсторiя, людина i природа завжди конфлiктували мiж собою. на звiрiв i птахiв велося хижацькими методами, без будь-яких обмежень. Вражають темпи такого „пiдкорення” людиною природи, адже тiльки за останнi триста п’ятдесят рокiв з лиця нашої планети зникло бiльше шiстдесят видiв звiрiв i майже сто видiв птахiв. З них третина – за останнi п’ятдесят рокiв. Вiдмираючи види або дають початок новим видам тварин, або зовсiм зникають. На будь – якому етапi розвитку Землi були види, iснування яких визначалося значно коротшими вiдрiзками часу. Є вони й зараз. Це так званi вузькоспецiалiзованi види, не здатнi пристосуватися до нових клiматичних умов або неспроможнi витримати конкуренцiю з витривалiшими видами. Не рiдко причиною загибелi окремих видiв стало стихiйне лихо – виверження вулканiв, землетруси, великi розливи рiчок, глобальнi зливи тощо. Людина своєю дiяльнiстю порушила бiологiчну основу тривалого вимирання багатьох видiв, значно прискорила його. Нещодавно вийшла книжка доктора права, найстарiшого члена Верховного суду США Уїльяма О. Дугласа „Трьохсотрiчна вiйна”. „Хронiка екологiчного лиха”, в якiй подається страшний аналiз поступового знищення природи. Над усiм процвiтав бiзнес, процвiтала торгiвля хутром. Лише примха моди, яка забажала замiни високого бобрового капелюшка на шовкового, врятувала бобрiв вiд цiлковитого знищення. Колись зграї мандрiвних голубiв заступали сонце в буквальному розумiннi цього слова. В лiтературi наводяться приклади, що така зграя мала довжину 360 кiлометрiв i налiчувала 2230272000 голубiв. Її вага сягала мiльйона тонн! Здавалося, що могло загрожувати iснування такого неймовiрного чисельного виду? Однак фiнал посиленого „iнтересу” людей, зокрема фермерiв, до цих птахiв виявився трагiчним. Їх били чим могли i як могли, а в 1914 роцi не стало. Така ж доля спiткала безкрилих гагарок, дронтiв, гiгантських страусiв моа, вага яких досягала 300 кiлограмiв, стеллерових корiв, диких коней тарпанiв та ряду iнших тварин. Залишилися, правда, кiстяки та чучела деяких iз них. Селекцiонери тепер тiльки гiрко сумують, коли читають у спогадах очевидцiв про величезних стеллерових корiв. Паслися цi морськi тварини в прибережних водах, основною їжею для них були прибережнi водоростi. Росли корови дуже швидко, при довжинi 6-9 метрiв вага їхня досягала 3-4 тонн. А м’ясо цих тварин було смачне – воно нагадувало телятину. І вирощувати стелерових корiв не складало б великих труднощiв. На жаль, остання морська корова була забита на Командорських островах ще в 1768роцi. Щорiчно вивозили: - iз самої Венесуели 1,5 мiльйона шкурок бiлих чапель; - iз островiв Карiбського моря в один лише Лондон – 400 тисяч шкурок колiбрi; - з острова Лисянського (Гавайськi острови) – 300 тисяч цiнних пташиних шкурок; - з острова Лусон (Фiлiпiни) – 200 тисяч альбатросiв; - з острова Полiнезiї – пера 50 тисяч райських пташок; - з Австрiї – 50 тисяч шкурок сумчастого ведмедя; Погоня за доларами веде до знищення наймогутнiших тварин, якi будь-коли iснували на Землi. Зараз на планетi вiд рук людей гине по одному киту, щовесни вкорочується життя майже 250 тисячам пiвнiчних тюленiв, серед яких чимало малят, бiле хутро яких користується особливим попитом... Люди нарештi зрозумiли: природу треба охороняти. Будь-який вид тварини чи рослини – неповторне явище природи. Важливо зберегти на планетi все рiзноманiття живих iстот. Проблема охорони природи стала нинi „проблемою вiку”, набула важливого мiжнародного значення. За її вирiшення беруться полiтичнi, державнi дiячи, провiднi спецiалiсти багатьох галузей науки. П’ять рокiв вiдомi вченi багатьох країн свiту збирали iнформацiю про цих тварин, щоб потiм скласти „Червону книгу фактiв”, куди занесено види тварин i рослин, якi безповоротно зникли з лиця Землi. Включено також такi види, чисельнiсть яких швидко й невпинно скорочується, i невизначенi види – маловiдомi тварини й рослини, яким, мабуть, теж загрожує небезпека зникнення. Для охорони тварин, особливо рiдкiсних i зникаючих видiв, потрiбно знати їх будову та спосiб життя, екологiчнi умови, практичне значення. Не все ще з бiологiї окремих видiв звiрiв вивчено досконало, тому кожне спостереження використанне вченими-зоологами, може бути спрямоване на охорону, нацiональне використання й збагачення тваринного свiту нашої країни. Усього в свiтовiй фаунi налiчується близько 3500 видiв ссавцiв, з них на Українi живе 101 вид. Висновок „ Можливо, настав час скласти моральний кодекс, який визначав нашi взаємостосунки з крупними ссавцями моря й суходолу”. Ж. -І. Кусто. усе населення нашої країни. Знати, любити i берегти природу необхiдно кожному незалежно вiд того, який фах вiн собi обрав, якi державнi чи громадськi пости вiн обiймає. Серед найважливiших заходiв що до охорони тваринного свiту слiд назвати такi: виховання з дитинства придоохороної свiдомостi у людей; найсуворiша боротьба з браконьєрством, посилення iнспекторського контролю в лiсах, охорона вiд епiдемiй i антропогенних забруднень; розселення в зручнi для iснування мiсця; контроль за кiлькiстю хижакiв. Крiм того, потрiбнi ретельне дослiдження рiдкiсних i зникаючих видiв, причин їх вимирання, розробка наукових основ для полiпшення ситуацiї, екологiчних прогнозiв на основi результатiв екологiчного монiторингу. справи. „Будь-яка тварина - це багатоквiтний витвiр еволюцiї, i кожна з них має однакове з нами право жити й виконувати певну роль взаємозв’язку у свiтi”. О. Скарлатто. Використана лiтература 1. Г. О. Бiлявський, Р. С. Фурдуй „Основи екологiчних знань” Київ 1995 р. 2. О. П. Корнєєв „Розповiдь про звiрiв” Київ 1996 р. 3. Ф. Д. Заставний „Фiзична географiя України” Львiв 1996 р. 4. И. Н. Балбишев „Рiдна природа” Львiв 1995 р. 5. А. Л. Андриенко, А. П. Баско ”Охрана природы - задача всенародная” Киев 1998г. 6. Червона книга України 1993 р. 7. А. Давидов, Г. Кузнецов „Знай, люби, бережи” Київ 1990 р. 8. А. Я. Щербуха „Риби наших водойм” Київ 1991 р. 9. Игорь Акимушкин „Млекопитающие или звери” Киев 1995 г. 10. Клєстов М. Л., Прядко О.І., Арап Р. Я.”Заповiдники i нацiональнi природнi парки України”. К., 1999 11. Андрiєнко Т. Л., Отщенко В. А.”Проблеми збереження та вiдновлення бiорiзноманiття в Українi”. К, 2001р.