Екологiя людини
КУРСОВА РОБОТА
На тему:
«Екологiя людини»
ПЛАН
1. Вступ.
3. Зв'язок людини i природи.
4. Залежнiсть здоров'я людини вiд якостi природного середовища.
6. Вплив хiмiчного, радiоактивного й iнших забруднень навколишнього середовища на рiвень захворюваностi населення.
7. Санiтарно-гiгiєнiчнi i естетичнi норми навколишнього середовища.
8. Поняття ГДК.
10. Висновок.
Всi процеси в бiосферi взаємозалежнi. Людство - лише незначна частина бiосфери, а людина є лише одним iз видiв органiчного життя - Homo sapiens (людина розумна). Розум видiлив людину з тваринного свiту i дав йому величезна могутнiсть. Людина протягом столiть прагнула не пристосуватися до природного середовища, а зробити його зручним для свого iснування. Тепер ми усвiдомили, що будь-яка дiяльнiсть людини впливає на навколишнє середовище, а погiршення стана бiосфери небезпечно для всiх живих iстот, у тому числi i для людини. Всебiчне вивчення людини, її взаємовiдносин iз навколишнiм свiтом призвели до розумiння, що здоров'я - це не тiльки вiдсутнiсть хвороб, але i фiзичний, психiчний i соцiальний добробут людини. Здоров'я - це капiтал, даний нам не тiльки природою вiд народження, але i тими умовами, у яких ми живемо.
За визначенням росiйського академiка-медика В. П. Казначеєва, екологiя людини - комплексний мiждисциплiнарний науковий напрям, що дослiджує закономiрностi взаємодiї популяцiй людей з навколишнiм середовищем, проблеми розвитку народонаселення у процесi цiєї взаємодiї, проблеми цiлеспрямованого керування збереженням та розвитком здоров'я населення, вдосконалення виду Homo sapiens. За сучасними уявленнями, екологiя людини - це спiльний науковий пiдроздiл соцiоекологiї та медицини, що вивчає медико-6iологiчнi аспекти гармонiзацiї взаємовiдносин мiж суспiльством та природою.
Екологiя людини розглядає людський органiзм i середовище його iснування в єдностi як цiлiсну систему, в якiй iстотне значення мають не лише складовi елементи, але й їхнiй зв'язок, характер i динамiка цього зв'язку. Таке вивчення системи “людина - середовище" не характерне для жодної з iнших медичних дисциплiн, понятiйнi засоби яких розрахованi на видiлення окремих елементiв i роз'єднане вивчення їхнiх властивостей та будови.
Виходячи з цього, об'єктом вивчення екологiї людини слiд вважати систему “людина - навколишнє середовище", або антропоекосистему, що є територiальною системою, в межах якої однотипна (мiська, сiльська тощо) людська популяцiя взаємодiє з вiдносно однорiдним навколишнiм середовищем i критерiєм ефективностi функцiонування якої є високий рiвень здоров'я населення. Антропоекосистеми є складовими частинами соцiоекосистем вiдповiдного iєрархiчного рiвня.
належать:
вивчення впливу окремих факторiв середовища та їхнiх комплексiв на здоров'я i життєдiяльнiсть популяцiй;
аналiз глобальних та регiональних проблем екологiї людини;
розробка нових методiв екологiї людини (космiчних, бiохiмiчних тощо);
На сучасному етапi розвитку екологiї людини до названих завдань додаються наступнi, бiльш конкретизованi:
умов середовища, якi впливають на здоров'я населення, зумовлюють поширення захворювань;
складання медико-географiчних карт, що вiдображають територiальну диференцiацiю захворювань населення, пов'язаних з погiршенням якостi навколишнього середовища;
зiставлення медико-географiчних карт з картами забруднення навколишнього середовища i встановлення кореляцiйної залежностi мiж характером i ступенем забруднення рiзних природних компонентiв соцiоекосистем та вiдповiдними захворюваннями населення;
Існування людства завжди базувалось на безперервнiй взаємодiї, постiйному обмiнi речовин та енергiї з навколишнiм середовищем. 3 самого початку iснування людей на Землi їхня життєдiяльнiсть проходила у навколишньому середовищi, а здоров'я формувалось залежно вiд впливу природних факторiв на органiзм. Внутрiшнє середовище людини, в якому функцiонують елементарнi частини органiзму, що беруть участь в обмiнi речовин та енергiї, i яке забезпечує нервовi, гуморальнi механiзми регуляцiї та гомеостаз органiзму, тiсно пов'язане з навколишнiм середовищем. До навколишнього середовища людина пристосувалась у процесi еволюцiї i без нього жити не може з огляду на те, що воно є одним цiлим з її внутрiшнiм середовищем. Навколишнє середовище забезпечує нормальну життєдiяльнiсть органiзму людини, яка з початку перiоду ембрiонального розвитку до кiнця життя контактує з компонентами цього середовища. До цих компонентiв належать повiтря, вода, грунт, харчовi продукти тощо. Життєдiяльнiсть органiзму перебуває у безперервному динамiчному взаємозв'язку з дiєю цих факторiв навколишнього середовища. При цьому згадана взаємодiя не може перевищувати адаптацiйних механiзмiв людини.
На мозок людини безперервно дiють рiзноманiтнi за кiлькiстю i якiстю численнi подразники з внутрiшнього i навколишнього середовища. Вони викликають утворення безумовних i умовних рефлексiв в органiзмi людини, i все це зустрiчається, стикається, взаємодiє i, зрештою, систематизується, урiвноважується i закiнчується утворенням динамiчної рiвноваги. Вироблення умовних рефлексiв є бiологiчним актом, який створює основу для правильного обмiну речовин та енергiї мiж органiзмом i навколишнiм середовищем. Розвиваючи вчення про взаємозв'язок органiзму з навколишнiм середовищем, яке його пiдтримує, І. П. Павлов твердив, що умовнi i безумовнi рефлекси є органом для постiйного здiйснення все досконалiшої рiвноваги мiж органiзмом i навколишнiм середовищем. Органiзм людини може iснувати лише при постiйнiй взаємодiї з природою i самовiдновлюватись у результатi такої взаємодiї. Навколишнє середовище, в якому живе людина, характеризується умовами, якi сприяють нормальним фiзiологiчним функцiям. Фактори навколишнього природного середовища ефективно впливають на здоров'я при їхнiй комплекснiй дiї. Комплекс оздоровчих факторiв природного середовища забезпечує нормальний рiст i розвиток людини.
Людина не може жити без повiтря, яке є одним з найважливiших елементiв навколишнього середовища. Атмосферне повiтря є постiйним джерелом кисню, необхiдного для оксидацiйних процесiв i збереження життя. Важливi й iншi компоненти атмосферного повiтря, зокрема вуглекислота. 3 другого боку, в атмосферне повiтря поступають газоподiбнi продукти обмiну речовин людини. Отже, в процесi еволюцiї мiж органiзмом людини i повiтряним середовищем склалася певна рiвновага. Таке значення мають температура повiтря, його вологiсть, барометричний тиск, рух повiтря, сонячна радiацiя, процеси теплообмiну органiзму з навколишнiм середовищем, клiматотворчi фактори тощо. Вода i харчовi продукти також є компонентами навколишнього природного середовища, без яких неможливе життя людини. Цi компоненти входять до складу органiзму, вони є джерелом мiнеральних речовин, вiтамiнiв, бiлкiв, жирiв, вуглеводiв, що постiйно беруть участь в обмiнi мiж органiзмом i навколишнiм середовищем.
речовин, а також фотохiмiчнi процеси. Грунт впливає на формування здоров'я людини, є основним фактором, що формує геохiмiчнi провiнцiї, вiд яких залежить хiмiчний комплекс органiзму. Грунт є також джерелом мiнеральних речовин, необхiдних для циклу обмiну речовин, для росту рослин, якi вживає людина i тварини.
Отже, можна образно сказати, що людина - дитя природи i не може iснувати поза нею. За словами М. Рильського, природа є вiчним джерелом нашого життя i творчостi. Як показують численнi незаперечнi факти, тривала iзоляцiя вiд природного середовища викликає не лише фiзичнi, а й психiчнi захворювання людей, не кажучи вже про падiння їхньої моральностi. Тому можна вважати абсолютно нереальними i навiть шкiдливими уявлення деяких футурологiв про те, що в майбутньому, коли бiосфера Землi буде остаточно зруйнована, людство створить якийсь штучний свiт, у якому зможе безбiдно iснувати. Треба твердо уяснити, що єдиний шлях до виживання людства - це збереження природи нашої планети.
Комплексним показником, що характеризує стан будь-якої людської популяцiї, є рiвень здоров'я її представникiв. За сучасними уявленнями здоров'я - це природний стан органiзму, що характеризується його повною рiвновагою з бiосферою i вiдсутнiстю будь-яких хворобливих змiн. Офiцiйне визначення здоров'я Всесвiтньою органiзацiєю охорони здоров'я звучить так: ,,здоров'я - це стан повного фiзичного, духовного i соцiального добробуту, а не лише вiдсутнiсть захворювання або фiзичних дефектiв".
його iснування. В органiзмi людини утворюється динамiчний стереотип зi збереженням гомеостазу здорової людини, який виробився в процесi її еволюцiйного розвитку в умовах навколишнього середовища i пiдтримується завдяки нейрогуморальнiй i ендокриннiй регуляцiї. Закони, що управляють здоров'ям людини, є основою для розумiння процесiв формування здоров'я. Вченими доведено, що до факторiв, якi впливають на рiвень здоров'я людини, вiдносяться спосiб життя, генетичний фактор, фактори забруднення навколишнього середовища i медичнi екологiчнi фактори. Гомеостазом вважають вiдносну динамiчну постiйнiсть внутрiшнього середовища i деяких фiзiологiчних функцiй органiзму людини i тварин, що пiдтримується механiзмами саморегуляцiї в умовах коливань внутрiшнiх i зовнiшнiх подразникiв.
Здоров'я людини, забезпечене її гомеостазом, може зберiгатись i при деякiй змiнi параметрiв факторiв навколишнього середовища. Такий вплив викликає в органiзмi людини вiдповiднi бiологiчнi змiни, але завдяки процесам адаптацiї (пристосування) у здорової людини фактори навколишнього середовища до певних меж у кожного iндивiдуума дозволяють зберiгати здоров'я.
Людина при взаємодiї з навколишнiм середовищем реагує iндивiдуально за допомогою фiзiологiчних реакцiй. Система саморегуляцiї внутрiшнього середовища забезпечує швидку реакцiю людини, пiдвищуючи стiйкiсть органiзму. Саморегуляцiя здiйснюється за допомогою нервової системи i бiохiмiчних процесiв, що є детекторною системою, яка ловить рiзкi змiни у навколишньому середовищi i подає сигнал про небезпеку. Коригуючi пристрої викликають вiдповiдну реакцiю органiзму, яка необхiдна для подолання цiєї небезпеки. Завдяки координацiйнiй функцiї нервової системи органiзм реагує не лише на позитивнi, але й на несприятливi фактори. Цей шкiдливий вплив у переважчiй бiльшостi випадкiв є наслiдком перетворення природного середовища на штучне.
У силу загальних соматичних властивостей фiзiологiчного пристосування органiзм може адаптуватись, аклiматизуватись або виробити iмунiтет до найрiзноманiтнiших зовнiшнiх факторiв. Усi люди здатнi проявляти необхiдну пластичнiсть реакцiй у вiдповiдь на змiни зовнiшнiх умов. Це комплекс механiзмiв, якi виробились у процесi еволюцiйного розвитку живих органiзмiв i дозволяють їм зберегтись у природi, пристосовуючись до змiни умов навколишнього середовища. Адаптацiя допомагає пiдтримувати стiйким внутрiшнє середовище органiзму, коли параметри деяких факторiв навколишнього середовища виходять за межi оптимальних.
Адаптацiя залежить вiд сили дiї факторiв навколишнього середовища i вiд iндивiдуальної реактивностi органiзму. Критерiєм ступеня адаптацiї є збереження гомеостазу незалежно вiд тривалостi дiї фактора, до якого сформувалась адаптацiя. В умовах захворювання наступає компенсацiя, пiд якою слiд розумiти боротьбу органiзму за гомеостаз, коли включаються додатковi захиснi механiзми, якi протидiють виникненню i прогресуванню патологiчного процесу. Якщо поступають сигнали про велику небезпеку i включених механiзмiв не вистачає, виникає картина стресових захворювань, характерних для нашої цивiлiзацiї. На фонi дiї небезпечних факторiв виникають такi захворювання, як коронарна хвороба, цукровий дiабет, гормональнi дисфункцiї тощо.
на людей, тому що кiлькiсть мiського населення на Землi швидко зростає, Специфiчною рисою сучасної цивiлiзацiї став процес концентрацiї промисловостi та населення у великих мiстах. Урбанiзацiя охопила всю нашу планету. В останнi десятирiччя цей процес рiзко активiзувався - вiд 1950 р. кiлькiсть людей, що живуть у мiстах, збiльшилась майже в три рази. У бiльш розвинених частинах свiту населення мiст майже подвоїлось, а в менш розвинених воно збiльшилось у чотири рази. При збереженнi нинiшньої тенденцiї зростання чисельностi населення мiст у країнах, що розвиваються, може збiльшитись до 2000 р. ще на 3/4 млрд. осiб. За цей же перiод чисельнiсть населення мiст у промислово розвинених країнах свiту збiльшиться ще на 111 млн. осiб. Вважають, що до 2000 р. чисельнiсть мiського населення в свiтi становитиме близько 4,5 млрд. осiб. Очiкують, що мiське населення досягне 90 %, а сiльське становитиме 10 %.
Наслiдком урбанiзацiї є виникнення гiгантських житлових i промислових районiв з населенням у мiльйони i десятки мiльйонiв людей. Якщо до 1800 р. єдиним у свiтi мiстом з населенням понад 1 млн. осiб був Лондон, то на 1900 р. таких мiст ,,мiльйонерiв" стало вже 12, на початок другої свiтової вiйни - 42, у 1960 р. - 88, а зараз - бiльше 100, у тому числi кiлька мегаполiсiв з населенням понад 10 млн. осiб (Мехiко, Токiо, Сан-Паулу, Нью-Йорк, Шанхай, Москва тощо). У таких країнах, як Бельгiя, Голландiя, Японiя, щiльнiсть населення досягла вже 300-400 осiб на 1 км2 а в деяких районах Делi та Калькутти - астрономiчної цифри - понад 150000 осiб на км2 що створює нестерпнi умови для iснування людей, викликає масовi фiзичнi та психiчнi захворювання,
Мiське середовище для людей є штучним i вiдiрваним вiд природного, в якому тисячолiттями проходило їхнє життя в станi рiвноваги i стабiльної бiологiчної цiлостi. Деградоване штучне мiське середовище виявляє комплексну шкiдливу дiю на здоров'я населення внаслiдок забруднення атмосферного повiтря, дефiциту сонячного промiння, води, а також стресових факторiв, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченiстю населення, недостатнiстю зелених насаджень тощо. Усi цi фактори малої iнтенсивностi протягом життя людини викликають хронiчну, кумулятивну та синергiчну дiю, можуть спричинювати захворювання, зменшують фiзичний розвиток дiтей, скорочують тривалiсть життя людини, а також змiнюють структуру захворюваностi i смертностi,
Атмосферне повiтря населених пунктiв постiйно забруднюється i за всiма параметрами докорiнно вiдрiзняється вiд повноцiнного природного повiтря, яке є чистим i стимулює бiологiчнi процеси. У дiтей, якi проживають у районах мiста з iнтенсивно забрудненим повiтрям, є змiни показникiв iмунобiологiчного статусу органiзму. У водiїв i пасажирiв автобусiв змiнюються показники розумової та фiзичної працездатностi.
Найбiльш поширеною шкiдливою домiшкою повiтряного середовища є монооксид вуглецю. При вдиханнi цього газу наступає швидка втомлюванiсть, головний бiль, запаморочення, порушення сну, лабiльнiсть настрою, ослаблення пам'ятi, порушення дiяльностi серцево-судинної системи та iнших систем органiзму. Оксид вуглецю утворює з гемоглобiном кровi стiйку сполуку - карбоксигемоглобiн, який блокує транспорт кисню в органiзм.
якi забруднюють повiтря, виникненню раку легенiв крiм бензпiрену сприяють молiбден, арсен, цинк, ванадiй i кадмiй. У загазованих районах Чикаго вiд раку легень вмирає у 10 разiв бiльше людей, нiж у вiддалених передмiстях. У вiдпрацьованих газах автомобiлiв постiйно присутнiй також свинець, внаслiдок чого у кровi у водiїв i пасажирiв знаходять його кiль-кiсть, шкiдливу для здоров'я. Чим бiльше свинцю в повiтрi, тим бiльше його в кровi, i це веде до зниження активностi ферментiв, що беруть участь у насиченнi кровi киснем, i до порушення обмiнних процесiв в органiзмi.
фторидами, аерозолями сiрчаної кислоти, поверхнево-активними речовинами тощо, як1викликають отруєння, а, крiм того, знижують iмунобiологiчнi властивостi органiзму.
сiрчистим газом i оксидами азоту щорiчно вмирає вiд бронхiту понад 30 тис, чоловiк, Захворюванiсть на пневмонiю, iнфаркт мiокарда, алергiчнi хвороби, зокрема бронхiальну астму, також пов'язана iз забрудненням повiтря.
У 1952 р. в Лондонi густий туман з домiшкою диму i промислових газiв у виглядi смогу за п'ять днiв спричинив загибель близько 5 тис, мешканцiв. Головним компонентом смогу був сiрчистий газ, що викликає гострий бронхiт. Особливо шкiдливий для здоров'я фотохiмiчний смог. Вiн є комплексом отруйних газiв i аерозолiв, якi утворюються в результатi фотохiмiчних реакцiй, що перебiгають пiд дiєю сонячного випромiнювання мiж компонентами повiтря i газовими викидами автомобiлiв i промислових пiдприємств. У 1962 р. у Лондонi фотохiмiчний смог став причиною 700 смертельних випадкiв серед людей, що хворiли на важкi форми бронхiту. Фотохiмiчний смог викликає у людей подразнення очей, слизових оболонок носа i горла, симптоми задухи, загострення легеневих та рiзних хронiчних захворювань.
на мiських вулицях досягають 85-87 дБ i зумовлюють значну зашумленiсть територiй, що прилягають до магiстралей.
Спектр дiї шуму на органiзм дуже багатогранний. Крiм вибiркової негативної дiї шуму на органи слуху, вiн викликає загальнi змiни в цiлому органiзмi. Негативна тривала дiя шуму викликає шумову хворобу з явищами зрушень у функцiональному станi центральної нервової системи. При цьому порушується динамiка процесiв збудження в корi головного мозку, спостерiгаються фазовi змiни умовно-рефлекторної дiяльностi, сповiльнення психiчних реакцiй при вирiшеннi тестових завдань, зниження працездатностi, слуху, послаблення уваги, врештi виникнення неврозу. Суб'єктивнi вiдчуття зводяться до роздратованостi, швидкої втомлюваностi, порушення концентрацiї уваги, болю в дiлянцi серця та пiдвищення тиску кровi.
рази частiше. Зростає також загальна захворюванiсть. Крiм того, високий рiвень шуму в селiтебнiй зонi сприяє пiдвищенню захворюваностi населення на гiпертонiчну i гiпотонiчну хворобу, гастрит, виразкову хворобу шлунка, хвороби залоз внутрiшньої секрецiї i обмiну.
До негативних фiзичних факторiв належить також вiбрацiя. При дiї локальної вiбрацiї значної iнтенсивностi порушується регуляцiя тонусу периферичних кровоносних судин, що спричинює порушення вазомоторної координацiї i вегетативний полiневрит. Дiя загальної вiбрацiї порушує нормальну функцiю кори великого мозку, що викликає розвиток гiпоталамiчного синдрому з нейроциркуляторними порушненнями.
Вплив електромагнiтного поля радiочастотного дiапазону спричинює пiдвищення захворюваностi населення неспецифiчного характеру.
Кiнець ХХ ст. ознаменувався тим, що внаслiдок науково-технiчної революцiї i урбанiзацiї нашої планети навколишнє середовище неухильно погiршується в результатi антропогенної дiяльностi, яка пiддає його щораз бiльшiй дiї фiзичних, хiмiчних i бiологiчних навантажень. Люди вже не спроможнi адаптуватися до цих швидких i глобальних змiн. Крiм того, постала проблема демографiчного вибуху i обмеженостi природних ресурсiв та життєвого простору Земної кулi.
а у першiй половинi ХХІ ст. за передбаченнями футорологiв наблизиться до 12 млрд. осiб. Отже, щорiчно чисельнiсть людей на Землi зростає, а природнi ресурси, за допомогою яких можна забезпечити життя цього населення, пiдвищити його якiсть, катастрофiчно зменшується - вичерпуються i руйнуються.
Наслiдком невiдповiдностi мiж зростанням населення i обмеженiстю природних ресурсiв та життєвого простору нашої планети стає нестача харчових продуктiв. Варiант мiграцiї на новi землi практично вичерпав себе. У багатьох районах свiту, особливо в економiчно слабкорозвинених країнах з дуже швидким зростанням населення, виробництво продуктiв харчування бiльше не в змозi задовольнити потребу населення, в результатi чого голодування стало постiйним явищем. За даними Продовольчої i сiльськогосподарської органiзацiї ООН, зараз у свiтi голодує близько 400 млн осiб i спостерiгається тенденцiя до росту цiєї цифри. Кожний рiк у свiтi вмирає вiд голоду 30 млн. дiтей. Загальне якiсне i кiлькiсне недоїдання сприяє виникненню епiдемiй, гострих iнфекцiйних захворювань, паразитарних захворювань, ще гострiше виникає проблема соцiальних умов.
вiбрацiя, електромагнiтнi поля тощо викликають в органiзмах людей тяжкi патологiчнi явища, глибокi генетичнi змiни. Це призводить до рiзкого збiльшення захворювань, передчасного старiння й смертi, народження неповноцiнних дiтей.
населення. Негативний вплив факторiв навколишнього середовища на органiзм людини може проявлятись у виглядi запалення, дистрофiчних змiн, алергiчного стану, порушення у розвитку плоду i пошкодження спадкового апарату клiтини, 70-80 % усiх випадкiв раку викликанi дiєю хiмiчних канцерогенiв. Вже тепер близько 4 % новонароджених вiдрiзняється генетичними дефектами, якi ведуть далi до виражених спадкових захворювань.
Бiологiчний ефект забруднення повiтря може бути мiсцевим i загальним. Мiсцева дiя може спричинювати гострi захворювання дихальних шляхiв i легенiв. Загальна дiя зводиться до того, що бiльшiсть цих речовин дiє на процес обмiну речовин. Часто перед загальною дiєю має мiсце мiсцева дiя, тому загальна дiя завжди повинна розглядатись у сукупностi з мiсцевою дiєю. Можуть бути захворювання, якi є характерними обмiнними захворюваннями, але виникли внаслiдок загальної дiї повiтряних забруднень.
Забруднення атмосферного повiтря сприяють появi пiдвищеної кiлькостi запальних захворювань органiв дихання i очей, захворювань серцево-судинної системи, iнфекцiйних захворювань, раку легенiв. Дiти, якi проживають у районах, забруднених атмосферними викидами, часто мають низькi масу тiла i рiвень фiзичного розвитку, а також функцiональнi вiдхилення серцево-судинної i дихальної систем. Захворюванiсть хворобами органiв дихання становить в середньому 73,5 % вiд загальної захворюваностi.
Вода також належить до найважливiших факторiв навколишнього середовища. Вона є необхiдною для життєдiяльностi людини, i тому забруднення її є причиною багатьох захворювань. Хвороби, якi викликаються бактерiологiчним та хiмiчним забрудненням води, виникають внаслiдок попадання у водойми промислових та сiльськогосподарських стiчних вод, а також нечистот населених мiсць. Найбiльшу небезпеку розповсюдження захворювань водним шляхом представляють кишковi iнфекцiйнi захворювання, зокрема холера, черевний тиф, паратифи, дизентерiя, лептоспiроз, сибiрська виразка, туберкульоз. За даними В003, 80 % всiх захворювань у країнах, що розвиваються, пов'язанi з недоброякiсною водою i порушенням санiтарно-гiгiєнiчних норм. Зараз у свiтi внаслiдок захворювань, що передаються при споживаннi забрудненої води, щоденно вмирає майже 25 тис, людей.
Хiмiчне забруднення води ртуттю викликає хворобу мiнiмато з важким ураженням центральної нервової системи. Надлишок нiтратiв у питнiй водi викликає у грудних дiтей синюшнiсть, утруднене дихання, метгемоглобiнемiю. Внаслiдок дiї кадмiю на органiзм виникає хвороба iтай-iтай. Доведено, що є прямий зв'язок мiж концентрацiєю нiтратiв i частотою раку шлунка, сечового мiхура, нирок, тонкої кишки, стравоходу i печiнки, Синтетичнi мийнi речовини вiдрiзняються ще подразнюючою i алергiзуючою дiєю на шкiру з виникненням дерматитiв, порушенням обмiнних процесiв шкiри i цiлого органiзму.
Змiни мiкроелементного складу води також можуть викликати такi захворювання, як зоб (тиреотоксикоз), флюороз, карiєс зубiв тощо. Так, недостатня кiлькiсть фтору у водi у захiдному регiонi України призводить до збiльшення захворюваностi людей на карiєс зубiв. Показники карiєсу зубiв серед населення Львова i областi досягають 96 %. Збiльшення кiлькостi фтору у питнiй водi до 1,0-1,9 мг/л спричинює виникнення флюорозу i характеризується ураженням зубiв з утворенням на них плям жовто-бурої пiгментацiї, дефектiв емалi тощо.
Особливостi вмiсту рiзноманiтних хiмiчних речовин у грунтi дають змогу вивчити стан органiзму i зрозумiти суть захворювань. Забруднення грунту отрутохiмiкатами, мiнеральними добривами, промисловими та господарсько-фекальними вiдходами призвело до того, що грунт став джерелом захворювань на туберкульоз, бруцельоз, паратифи та iншi шлунково-кишковi захворювання, а також гельмiнтозiв. Пестициди i мiнеральнi добрива є причиною багатьох забруднень i отруєнь. Потрапляючи у питну воду i продукти харчування, вони спричинюють порушення дiяльностi центральної нервової, серцево-судинної та iнших систем органiзму, аномалiй новонароджених та зниження дiяльностi iмунної системи. Вони можуть викликати рiст злоякiсних пухлин та бути причиною зниження тривалостi життя. В багатьох країнах збiльшився до небезпечних концентрацiй вмiст у материнському молоцi ряду токсичних хiмiчних речовин.
Викиди промислових пiдприємств забруднюють грунт свинцем, сiркою, залiзом, цинком, марганцем, хромом, ртуттю, мiддю, натрiєм, калiєм, магнiєм та багатьма iншими iнгредiєнтами i також стають причиною отруєння людей через рослиннi i твариннi продукти харчування та воду. Небезпека радiацiйного забруднення грунтiв полягає в тому, що вплив цих забруднень на органiзм людини проявлятиметься протягом багатьох поколiнь.
Вплив радiоактивного випромiнювання на органiзм людини особливо небезпечний. В результатi експериментiв на тваринах та вивчення наслiдкiв опромiнення людей при атомних вибухах у Хiросiмi та в Нагасакi, а пiзнiше в Чорнобилi було доведено, що гостра бiологiчна дiя радiацiї проявляється у виглядi променевої хвороби i здатна призвести до смертi. Хронiчна радiацiйна дiя на людину десятками i сотнями бер щорiчно протягом кiлькох рокiв призводить також до променевої хвороби, до локальних уражень шкiри, кришталика ока, кровотворного кiсткового мозку, пневмосклерозу. Згодом можуть виникати злоякiснi пухлини та вродженi аномалiї, якi передаються спадково. Меншi дози опромiнювання (до 100 бер за перiод життя) дають вiддаленi наслiдки. У промислово розвинених країнах кожна 4-6 людина захворює на рак, а у 6-10 % новонароджених спостерiгаються генетичнi порушення.
Хронiчна променева хвороба розвивається при тривалiй дiї опромiнення у вiдносно малих дозах i характеризується ураженням рiзних органiв i систем, хвилеподiбним перебiгом. Вiдносно рано проявляються численнi порушення нервово-вiсцеральної i, в першу чергу, нервово-судинної регуляцiї, спостерiгаються симптоми функцiональної недостатностi, а пiзнiше i структурного ураження найбiльш радiацiйно-чутливих органiв i систем. Спочатку нестiйкiсть показникiв кровi змiнюється зменшенням числа лейкоцитiв i тромбоцитiв. Гемодинамiка стає недостатньою, знижується артерiальний тиск, змiнюється електрокардiограма. 3'являються зрушення ферментатизної активностi i секреторно-моторної функцiї травного каналу. У нервовiй системi розвиваються регуляторнi змiни, формується астенiчний синдром. Зростає почуття втомлюваностi, розбитостi, порушення сну, афективна нестриманiсть з пiдвищеною ранимiстю i гiперпатiєю до зовнiшнiх подразнень, головний бiль. Виявляються також змiни у структурi загальної захворюваностi i смертностi.
Важко переоцiнити трагiчнi наслiдки чорнобильської катастрофи, що стала для України фатальним фактором, який спричинив загрозу генетичному здоров'ю нацiї. Радiоактивнi продукти - гамма-випромiнювачi - створили високий радiацiйний фон i сприяли зовнiшньому опромiненню людей. Багато з них потрапили в органiзм через органи дихання, травлення, шкiру. Пiсля аварiї основним радiонуклiдом був радiоактивний йод, що є одним з найбiльш токсичних радiонуклiдiв i нагромаджується у щитоподiбнiй залозi, а потiм з її гормонами здiйснює кругообiг в органiзмi, вiдщеплюється в печiнцi i частково виводиться через нирки. Радiоактивний цезiй вiдкладається переважно в м'язах, проникає в клiтини i пiддає органiзм рiвномiрному опромiненню. Плутонiй є дуже небезпечним елементом, вiн переходить в америцiй i поглинається органiзмом, викликаючи дуже важкi захворювання.
Визначення впливу на органiзм цiлого ряду iнкорпорованих радiонуклiдiв не дає права встановлювати допустиму дозу опромiнення для людини, що вiдповiдає концепцiї 35 бер. Ця концепцiя не стiльки меди4на, як економiчна. Вона науково не обгрунтована i загрозлива для здоров'я. Ця норма може бути причиною 250 випадкiв генетичних аномалiй на 1 млн людей. Вже тисячi мешканцiв заражених районiв стали її жертвою. В 1986 р. було констатовано опромiнення щитоподiбної залози, яке пiдвищує ризик захворювання на рак у 5,8 тис, дiтей i у 7 тис дорослих. Професор Ю. Щербак стверджує, що в Українi на територiї, насиченiй атомною радiацiєю, живе понад 4 млн. осiб. Майже 100 тис, людей живе там, де рiвень радiацiї все ще загрожує здоров'ю людини. Пiдрахунки демографiв показали, що протягом одного-двох поколiнь в Українi основна частина молодого населення може бути психiчно i фiзично неповноцiнною з огляду на те, що з'являться мiльйони психiчно хворих i недорозвинених людей.
Найбiльше потерпiла вiд радiацiї Житомирська область. На забрудненiй територiї проживає 362 тис, людей. У 1986 р. 5,5 тис. дiтей отримали тут критичну дозу опромiнення. Радiоактивне забруднення охоплює понад 600 населених пунктiв. У селищi Народичi в 1990 р. двi третини дiтей мали захворювання щитоподiбної залози, збiльшення лiмфовузлiв, печiнки, захворювання кровi й нирок, катаракту, вегетосудинну дистонiю тощо. Констатовано чисельнi прояви аномалiй у поголiв'ї тварин. Сiльське населення вимушене споживати продукти власного виробництва, що дає 80-90 % сумарного опромiнення.
Радiонуклiди Київського та Канiвського морiв забруднюють пiд-грунтовi води, якi п'ють понад 4 млн. людей. У Рiвненськiй областi заражено 304 населенi пункти у шести пiвнiчних районах областi, де проживає майже 250 тис. людей, в тому числi 80 тис, дiтей. Серед населення збiльшується кiлькiсть шлунково-кишкових захворювань, серед дiтей i вагiтних жiнок стали бiльш частими випадки анемiї.
процеси, народження дiтей з рiзними спадковими хворобами збiльшилось у 2-4 рази. Україна посiла перше мiсце в свiтi за рiвнем дитячої смертностi. Зменшилась тривалiсть життя людей на 6 рокiв, вирiс показник первинної iнвалiдизацiї.
Значно збiльшилась кiлькiсть серцево-судинних захворювань, особливо iнфаркту мiокарда та iшемiчної хвороби серця, судинних уражень мозку, захворювань на рак, бронхiальну астму, цукровий дiабет, алергiчних захворювань та захворювань травного каналу. У Чернiвецькiй областi спостерiгаються у дiтей випадання волосся i неврози. В мiстi Калушi майже вдвiчi частiше, нiж у країнi в цiлому, народжуються тяжкохворi дiти.
Харчовi продукти, що їх споживає людина, є необхiдною умовою життя людини, а одночасно з цим - причиною того, що 70-90 % забруднень надходить в органiзм з харчовими продуктами. Використання мiнеральних добрив веде до нагромадження в продуктах харчування нiтратiв, нiтритiв i нiтрозоамiнiв. Нiтрити сприяють розвитковi диспепсiї у дiтей, вони небезпечнi для людей, що хворiють на дизбактерiоз кишок, хвороби дихальної та серцево-судинної системи. Нiтрити викликають утворення в органiзмi метгемоглобiнемiї, зменшують вмiст вiтамiнiв в органiзмi, знижують стiйкiсть органiзму до онкогенних факторiв. Надлишковi нiтрити в органiзмi беруть участь в утвореннi бiльш складних сполук, а саме нiтрозоамiнiв з канцерогенними властивостями.
виникають в умовах споживання заражених мiкробами м'ясних i молочних продуктiв, качиних та гусячих яєць, морозива, рибних та рослинних продуктiв. До отруєнь бактерiального походження вiдносять iнтоксикацiї, зокрема ботулiзм, що ви-никає при споживаннi зараженої риби, м'яса тощо. До цiєї групи захворювань вiдносять також отруєння, що їх викликають стафiлококи. Вони пов'язанi з вживанням недоброякiсних кремових виробiв, морозива, молока, сиру, консервiв.
вживаннi зерна, протравленого iнсектицидами, внаслiдок обприскування овочiв iнсектицидами тощо. Отруєння свинцем, мiддю, цинком та iншими металами настає при переходi цих елементiв з посуду у їжу. Найбiльш небезпечним є отруєння отрутохiмiкатами. Крiм того, отруєння може наступати при вживаннi отруйних рослин, деяких органiв тварин тощо. До мiкотоксикозiв належать ерготизм, фузарiоз, алiментарно-токсична алейкiя.
Сучасна соцiоекологiчна криза, що супроводжується катастрофiчним погiршенням якостi життєвого середовища i вiдповiдно до цього зниженням рiвня здоров'я народонаселення Земної кулi, поставила пiд загрозу не лише подальший розвиток людської цивiлiзацiї, а й iснування людства взагалi. У зв'язку з цим медичнi аспекти гармонiзацiї взаємодiї суспiльства та природи набирають особливої ваги. Високий рiвень здоров'я населення стає основним показником оптимiзованої соцiоекосистеми, а параметри навколишнього середовища, що забезпечують цей рiвень, - визначальними критерiями при оптимiзацiї соцiоекосистем.
За цих умов рiзко зросла роль давньої медичної дисциплiни -гiгiєни, назва якої походить з грецької мови i означає здоров'я. Адже безглуздо спочатку нерацiональною господарського дiяльнiстю спричиняти масовi захворювання у людей, а потiм намагатися лiкувати їх, використовуючи найновiшi досягнення фармакологiї. Доцiльнiше основнi зусилля спрямувати на профiлактику вказаних захворювань, визначити фактори, якi викликають їх, i домагатися усунення їх. Саме гiгiєна є галуззю медицини, що вивчає вплив рiзноманiтних факторiв середовища на здоров'я людини, її працездатнiсть та довголiття з метою розробки практичних заходiв, спрямованих на оздоровлення умов життя людини i попередження захворювань. Отже, гiгiєна зосереджує увагу на оцiнцi умов навколишнього середовища, що впливають на здоров'я людей, на розробцi критерiїв якостi навколишнього середовища, на науковому обгрунтуваннi оптимальних для людини параметрiв навколишнього середовища, що є основою гiгiєнiчного нормування.
Гiгiєнiчне нормування стосується наукового обгрунтування гiгiєнiчних нормативiв для повiтря населених пунктiв i виробничих примiщень, для води i продуктiв харчування, для будiвельних матерiалiв i предметiв одягу тощо. На основi вивчення впливу факторiв навколишнього середовища розробляють гiгiєнiчнi норми, Гiгiєнiчним нормативом називають строго визначений дiапазон параметрiв фактора середовища, який є оптимальним або принаймнi не є небезпечним з точки зору збереження нормальної життєдiяльностi i здоров'я людини, людської популяцiї i майбутнiх поколiнь. При такому нормуваннi фактори навколишнього середовища не повиннi негативно впливати на фiзичний i психiчний розвиток людини, її самопочуття, працездатнiсть, репродуктивну функцiю та санiтарнi умови життя. Регламентуються також i соцiальнi фактори, якi викликають втому людини, знижують функцiї органiзму i працездатнiсть. Гiгiєнiчне нормування забезпечує оптимальний стан органiзму в процесi навчання, виховання, трудової дiяльностi i всього життя.
До об'єктiв гiгiєнiчного нормування належать гранично допустимi для людського органiзму концентрацiї (ГДК) шкiдливих хiмiчних домiшок у повiтрi, водi, грунтi, продуктах харчування, гранич-но допустимi рiвнi (ГДР) i дози (ГДД) шкiдливих фiзичних факторiв середовища антропогенного походження, зокрема шуму, вiбрацiї тощо, оптимальнi i допустимi параметри мiкроклiмату i оптимальний i допустимий склад добового харчового рацiону i питної води,
У зв'язку з тим що в реальних умовах людина вiдчуває на собi комбiновану, комплексну i сполучену дiю хiмiчних, фiзичних та бiологiчних факторiв навколишнього середовища i це реальне навантаження визначає можливi змiни у станi здоров'я, введено поняття максимально допустиме навантаження (МДН). Пiд цим поняттям слiд розумiти таку максимальну iнтенсивнiсть дiї всiєї сукупностi факторiв навколишнього середовища, яка не виявляє прямого чи побiчного шкiдливого впливу на органiзм людини та її нащадкiв i не погiршує санiтарних умов життя. Гiгiєнiчнi нормативи мають законодавчу силу i є юридичною основою для санiтарного контролю. Гiгiєнiчнi вимоги втiлюються в життя шляхом законодавчих актiв i санiтарного законодавства, запобiжного i поточного санiтарного нагляду, санiтарної просвiти i диспансеризацiї.
3 метою пiдготовки гiгiєнiчних нормативiв i санiтарних правил та контролю за проведенням санiтарно-гiгiєнiчних заходiв у системi Мiнiстерства охорони здоров'я України створено санiтарно-епiдемiологiчну службу з установами, що носять назву санiтарно-епiдемiологiчних станцiй. СЕС здiйснюють запобiжний i поточний нагляд, вивчають санiтарний стан населених мiсць, проводять заходи в дiлянцi попередження i боротьби з iнфекцiйними, професiйними та iншими захворюваннями,
Запобiжний нагляд починається з перевiрки збереження гiгiєнiчних норм i санiтарних правил у процесi проектування та будiвництва рiзноманiтних об'єктiв i закiнчується прийомом об'єкту в експлуатацiю. Поточний державний санiтарний нагляд полягає у систематичному наглядi за санiтарним станом об'єктiв в процесi їх експлуатацiї. Якщо встановлено порушення санiтарних норм i правил, спiвробiтники СЕС мають право притягати порушникiв до вiдповiдальностi. Отже, санiтарiя, назва якої походить вiд латинського слова sanitas i також означає здоров'я, є проведення практичних заходiв для здiйснення вимог гiгiєни з метою охорони i змiцнення здоров'я населення.
Для здiйснення перелiчених завдань у гiгiєнi та санiтарiї використовують спецiальнi методи, до яких належать: санiтарний опис, фiзичнi, хiмiчнi, санiтарно-статистичнi, експериментальнi, бактерiологiчнi, фiзiологiчнi, клiнiчнi та iншi методи. В гiгiєнi можуть також використовувати методи i данi сумiжних дисциплiн, зокрема фiзiологiї, бiохiмiї, токсикологiї тощо
Інша наукова дисциплiна, що знаходиться на стику медицини та географiї, - медична географiя здавна вивчала територiальну диференцiацiю захворювань i зв'язок їх з просторовою неоднорiднiстю географiчної оболонки Землi. У другiй половинi ХХ ст., коли якiсть навколишнього середовища внаслiдок нерацiональної господарської дiяльностi почала рiзко погiршуватися, медична географiя особливу увагу стала придiляти територiальнiй диференцiацiї тих захворювань, якi були зумовленi хiмiчним, бiологiчним, радiоактивним, електромагнiтним, шумовим та iншими видами забруднення, а також iншими негативними змiнами навколишнього середовища,
На базi медичної географiї та гiгiєни, що доповнюють одна одну, сформувалась нова наукова дисциплiна - екологiя людини (ecology of man), або антропоекологiя. Її в жодному разi не можна ототожнювати, як це iнодi має мiсце, з iншою наукою - людською екологiєю ( humen есо1оgу), тобто з соцiоекологiєю. Адже екологiя людини, за визначенням американського еколога Е. Одума, є екологiєю бiологiчного виду Homo sapiens i може розглядатися подiбно до екологiї рослин, екологiї тварин та екологiї мiкроорганiзмiв як роздiл популяцiйної екологiї. Вона вивчає взаємодiю з природою людини як бiологiчної iстоти на рiвнi органiзму та популяцiї. На вiдмiну вiд неї, екологiя людського суспiльства, або соцiоекологiя, зосереджує свою увагу на розгляданнi взаємодiї з природою людського суспiльства (з усiм його науково-технiчним потенцiалом i соцiальною органiзацiєю), яке впливає на навколишнє середовище своєю господарською дiяльнiстю.
високий рiвень здоров'я населення безпосередньо залежить вiд якостi навколишнього середовища. Отже, лише невiдкладне вирiшення соцiоекологiчної проблеми в Українi забезпечить майбутнє нашiй молодiй державi.
- Даценко И. И. Живая вода. - Львов: Изд-во Львов, ун-та, 1984.
- Даценко І. І., Мартинюк В. 3. Інтоксикацiя окисом вуглецю та шляхи її послаблення. - К.: Наук. думка, 1971.
- Загальна гiгiєна: Посiбник для практичних занять / За ред, І. І. Даценко, - Львiв: Видавництво Львiв, унiверситету, 1992.
- Шандала М. Г., Звиняцковский Я. Й. Окружающая среда и здоровье населения, - К.: Наук, думка, 1988.
- Шицкова А. П., Новиков Ю. В. Гармония или трагедия? Научно-технический прогресс, природа, человек / Отв. Ред. 3. П. Казначеев. -М.: Наука, 1989.
|
