Вступ
Тема реферату «Екологiчнi проблеми мiського середовища i мiстобудування».
Високi темпи концентрацiї промисловостi, поява дуже складних видiв технiки, транспорту, комунiкацiй i полiпшення внаслiдок цього економiчного становища людини прискорило зростання кiлькостi мiст i населення.
Екологiчнi проблеми мiського середовища i мiстобудування
За XIX столiття кiлькiсть мiст Європи з населенням бiльше 100 тис. жителiв зросло з 20 до 150. На початку XX столiття нараховувалося 11 мiст-мiльйонерiв, з яких 6 знаходилися в Європi. Наприклад, Лондон у 1300 роцi був єдиним головним мiстом Англiї, i його населення не досягало i 40 тисяч, що не складало навiть одного вiдсотка вiд населення країни. До 1650 року приблизно 7% населення жило в Лондонi. А на початок XIX столiття кiлькiсть жителiв мiста наблизилася до мiльйонної вiдмiтки. Сьогоднi менше 9% населення Великобританiї живе в сiльськiй мiсцевостi. Усi iншi живуть у мiстах - тiльки у Великому Лондонi живе сiм мiльйонiв чоловiк. У 1900 роцi Лондон був єдиним мiстом-мiльйонером в усьому свiтi.
У 1950 роцi в свiтi було вже 83 мiста-мiльйонери (з них 30-у Європi), сьогоднi їх майже 280 (50 - у Європi). Очiкується, що до 2015 року їх буде вдвiчi бiльше. У 1950 роцi бiльше 10 млн. жителiв було тiльки в Нью-Йорку. Тепер уже шiсть мiст мають населення бiльше 20 млн. чоловiк. Це Сан-Паулу (26 млн.), Шанхай i Йокогама (по 24 млн.), Нью-Йорк (23 млн.), Пекiн (21 млн.), Токiо (26 млн.). Населення Мехiко до 2011 року може досягнути 35 млн. чоловiк. Процент мiського населення в окремих країнах дорiвнює: Аргентина - 83, Уругвай - 82, Австралiя - 75, СІНА - 80, Японiя - 76, Нiмеччина - 90, Швецiя - 83.
Манчестер - Бiрмiнгемський) сконцентрували 20-60 млн. чоловiк. У СНД є три мегаполiси -Московський, Донбаський i Кузбаський.
В XXI столiттi в мiстах країн, що розвиваються, буде жити бiльше 40% населення, а в найбiльш урбанiзованому регiонi - Латинськiй Америцi - 80%.
Поява мегаполiсiв означає стихiйну реконструкцiю великих районiв землi. При цьому страждають повiтряний i водний басейни, зеленi масиви, порушуються транспортнi зв'язки, що приводить до дискомфорту у всiх вiдношеннях. Великi i надвеликi мiста - це своєрiднi екстремальнi «локуси життя».
Незважаючи на зростання кризових екологiчних ситуацiй у мiстах, їх розвиток триває. За прогнозами експертiв передбачалось, що в 2015 роцi понад 80% населення розвинених країн проживатиме у мiстах. Площа земель пiд забудовою мiст кожнi п'ять рокiв збiльшується в середньому на 20%.
Париж - одне з найбiльш «тiсних» мiст свiту: 25 тис. жителiв на 1 кв. км (у Токiо - 17, Лондонi - 9).
Процес урбанiзацiї в колишньому СРСР розвивався так: у 1926 роцi - у мiстах проживало близько 18% населення, 1952 роцi - 48%, 1973 роцi - 59%, 1983 роцi - понад 65%.
Нинi в Українi порiвняно з довоєнним перiодом кiлькiсть населення в обласних центрах збiльшилася таким чином: у 2,3 рази - у Львовi; 4,5-6 разiв - у Луцьку, Житомирi, Рiвному; у 7-10 разiв - у Днiпропетровську, Харковi, Кривому Розi, Києвi.
Урбанiзацiя (у перекладi з латинської - мiстоформування) зумовлює пригнiчення природного середовища як кiлькiсно («загарбання» мiстами i мегаполiсами значних нових територiй), так i якiсно (погiршення становища природи в цiлому).
Зростання мiського населення, особливо в останнi десятирiччя, виявилося настiльки стрiмким, а концентрацiя та iнтенсифiкацiя виробничої i невиробничої дiяльностi настiльки високою, що навколишнє природне середовище багатьох мiст свiту уже не в змозi задовольнити багато бiологiчних i соцiальних потреб сучасної людини. Великi мiста змiнюють майже всi компоненти природного середовища - атмосферу, рослиннiсть, ґрунт, рельєф, гiдрографiчну сiтку, пiдземнi води i навiть клiмат.
За даними ООН найбiльш забрудненим мiстом є Бангкок (на другому мiсцi - Мехiко, на третьому - Каїр). На 8 млн. жителiв тут припадає 2,3 млн. автомобiлiв, 15 тис. автобусiв, 1,6 млн. мотоциклiв. Пiдприємства цих мiст щоденно викидають у навколишнє середовище 9,5 тонн газоподiбних, твердих i рiдких вiдходiв.
Кожне мiсто - це штучне середовище антропогенного походження, досить складна урбоекологiчна система зi своїми специфiчними умовами, створеними спiввiдношенням природних факторiв середовища (клiмат, рельєф, геологiчна будова, фауна i флора) та технiчних (особливостi промисловостi, транспортної мережi, способу життя, суспiльної органiзацiї).
У сучаснiй урбоекосистемi видiляють природну, соцiальну та технологiчну пiдсистеми, якi вiдзначають особливостi екосистеми мiста.
Процес урбанiзацiї є досить складним i подiляється на кiлька стадiй, кожна з яких має характерi особливостi. Однiєю з найбiльших проблем усiх мiст свiту, яка дедалi загострюється, є ресурсна - рiзке зменшення таких видiв природних ресурсiв, як продовольчi, мiнеральнi, просторовi, рекреацiйнi.
Усi згаданi проблеми вивчає наука урбоекологiя. Одним з найголовнiших її завдань є визначення шляхiв полiпшення екологiчного стану сучасних мiст (оптимiзацiя урбоекосистеми).
Розглянемо детальнiше основнi екологiчнi проблеми урба-нiзованих територiй та можливi шляхи їх подолання.
Атмосферне повiтря населених пунктiв постiйно забруднюється i за всiма параметрами вiдрiзняється вiд повноцiнного природного повiтря, яке стимулює бiологiчнi процеси. Над великими мiстами атмосфера мiстить у 10 разiв бiльше аерозолiв i в 25 разiв бiльше газiв. При цьому 60-70% газового забруднення дає автомобiльний транспорт. Бiльш активна конденсацiя вологи призводить до збiльшення опадiв на 5-10%. Самоочищенню атмосфери перешкоджає зниження на 10-20% сонячної радiацiї i швидкостi вiтру.
При малiй рухомостi повiтря тепловi аномалiї над мiстом охоплюють шари повiтря в 250-400 м, а контрасти температури можуть досягати 5-6°С. Бурхливий розвиток мiст створює «острови пiдвищеної температури», якi формують власний мiкроклiмат. Мiста вдень поглинають тепло i вiддають його назад в атмосферу вночi. Температура в таких мiстах, як Пекiн i Атланта, пiдвищується на 5,5 градусiв i бiльше. Такi температурнi iнверсiї призводять до пiдвищеного забруднення атмосфери, виникнення туманiв i смогiв. У дiтей, якi проживають у районах мiст з iнтенсивно забрудненим повiтрям, є змiни показникiв iмунобiологiчного статусу органiзму. У водiїв i пасажирiв змiнюються показники розумової та фiзичної працездатностi. У мiстах зростає кiлькiсть захворювань на кон'юнктивiт, екзему, фарингiт, ларингiт унаслiдок забруднення атмосфери оксидом вуглецю, оксидом азоту, амiаком, вуглеводами, сiрчистим газом, якi викликають отруєння i, крiм того, знижують захиснi властивостi органiзму.
Оксиди азоту викликають подразнення слизових оболонок верхнiх дихальних шляхiв i в тяжких випадках можуть привести до смертi внаслiдок набряку легенiв. У Великобританiї через забруднення повiтря оксидами азоту i сiрчистим газом щорiчно вiд бронхiту вмирає понад 35000 чоловiк. Найбiльш поширеною шкiдливою домiшкою повiтря мiста є монооксид вуглецю (джерело - автотранспорт, спалювання вугiлля). Вдихання цього газу спричиняє швидку втомлюванiсть, головний бiль, порушення сну, ослаблення пам'ятi, розлади серцево-судинної та дихальної систем. Доведено iснування прямої кореляцiї мiж концентрацiєю бенз(а)пiрену (джерело - автотранспорт) у повiтрi i смертнiстю вiд раку легенiв. У вiдпрацьованих газах автомобiлiв постiйно присутнiй також свинець, який веде до зниження активностi ферментiв, що беруть участь у насиченнi кровi киснем. Захворюванiсть на пневмонiю, iнфаркт, алергiчнi хвороби, зокрема, бронхiальну астму, також пов'язана iз забрудненням повiтря.
Споживання води в мiстах в розрахунку на 1 людину бiльш нiж десятикратно перевищує споживання в сiльських районах, а забруднення водойм досягає катастрофiчних розмiрiв. Об'єми стiчних вод досягають 1 м3
Водоноснi горизонти пiд мiстами сильно виснаженi в результатi безперервних вiдкачувань через свердловини i колодязi, до того ж забрудненi на значну глибину.
можливостi як слiд очищувати величезнi об'єми води через брак вiдповiдних технологiй та коштiв).
Забруднення води є причиною багатьох захворювань. Найбiльш небезпечними внаслiдок здатностi до швидкого поширення водним шляхом є такi iнфекцiї, як холера, дизентерiя, черевний тиф, сибiрська виразка, гепатит, туберкульоз.
недолiки. При органiзацiї водопостачання мiст необхiдно передбачити створення надiйних охоронних зон водозаборiв, водосховищ, зменшення їх забруднення промисловими викидами шляхом застосування фiльтрiв очищення стiчних вод, упровадження оборотного водопостачання.
здатнiсть до бiологiчного самоочищення - розщеплює i мiнералiзує вiдходи, що в нього потрапили. Ґрунти великих мiст мають пiдвищену кислотнiсть, мiстять мало поживних речовин, переущiльненi, витоптанi.
До погiршення механiчного складу i властивостей ґрунту веде забруднення побутовими в промисловими вiдходами, вуличним смiттям. Значний вплив на ґрунтовi процеси спричиняють загазованiсть i запиленiсть мiст.
Проблема забруднення мiст автотранспортом може бути вирiшена шляхом упровадження беззупинкової системи руху на перехрестях (сучасне автоматизоване регулювання), переходу на новi бiльш екологiчно чистi двигуни й паливо, максимального використання метро та наземного електротранспорту, створення шумозахисних бар'єрiв.
У комплексi проблем сучасного мiста велике значення має проблема шумового, вiбрацiйного, свiтлового й електромагнiтного забруднення.
Високий рiвень шуму знижує працездатнiсть, пiдвищує стомлюванiсть, погiршує слух, викликає стрес та iншi нервовi захворювання в жителiв мiста. Шумове забруднення скорочує життя людини на 8-12 рокiв. Боротьба з шумом - одна з актуальних проблем гiгiєни й екологiї мiста.
До умов специфiчностi середовища сучасного мiста вiдноситься бiологiчна дiя електромагнiтного поля (ЕМП), яке створюється рiзними радiо- i телепередавачами, електрифiкованими транспортними лiнiями i лiнiями електропередач. У зв'язку з тим що ЕМП тiєю чи iншою мiрою впливають на всi функцiї органiзму людини, установленi гранично допустимi рiвнi електромагнiтної енергiї для рiзних дiапазонiв хвиль i введенi санiтарно-захиснi зони вiд дiї ЕМП у населених пунктах.
За останнi 25 рокiв в Атлантi внаслiдок будiвництва шляхiв i будинкiв у мiстах було знищено 250000 гектарiв зелених насаджень. Стихiйний рiст мiст, якi поглинають сiльську мiсцевiсть, знижує фотосинтетичну продуктивнiсть рослин на сiльськогосподарських угiддях. Зi зменшенням здатностi землi створювати умови для пiдтримання фотосинтезу зменшується i здатнiсть планети до пiдтримання життя людей.
Розв'язанню багатьох екологiчних проблем може сприяти широке використання пiдземного простору для розмiщення об'єктiв мiського будiвництва. З освоєнням пiдземного простору пiдвищується ефективнiсть використання земель, покращуються санiтарно-гiгiєнiчнi умови.
Рослинний покрив мiста практично повнiстю представлений «культурними насадженнями» - парками, газонами, квiтниками, алеями та iн. Площа зелених насаджень усiх видiв у межах мiст та iнших населених пунктiв України складає 353 тис. га. Структура антропогенних фiтоценозiв не вiдповiдає зональним i регiональним типам природної рослинностi. Тому розвиток зелених насаджень мiст вiдбувається в штучних умовах, якi постiйно пiдтримуються людиною, багаторiчнi рослини в мiстах розвиваються в умовах сильного пригнiчення. Зеленi насадження справедливо називають санiтарами мiста. Листя затримує мiський пил, очищує повiтря, але рiзнi рослини мають неоднакову продуктивнiсть. Каштан кiнський уловлює, наприклад, у 2 рази менше пилу, нiж ясен, клен гостролистий чи шовковиця. Бузок, навпаки, виконує це завдання у 8 разiв краще, нiж поширена в мiстах жовта акацiя.
(вовчi ягоди) без шкоди для себе активно поглинають фенол i сполуки сiрки.
Тополя - чемпiон серед дерев по очищенню повiтря вiд вуглекислого газу, пилу i сажi. Листя тополi видiляє фiтонциди, якi вбивають хвороботворнi мiкроорганiзми i ароматизують повiтря. Збагачують повiтря фiтонцидами також черемха, бузок, лавровишня.
Залежно вiд розмiрiв мiст насадження загального користування - парки та iншi зеленi масиви - повиннi займати вiд 8 до 24 м2
на людину, а насадження житлових мiкрорайонiв - вiд 11 до 19 м2
. Нинi на кожного парижанина припадає всього 1,25 м2
зелених насаджень, на лондонця - близько 12 м2
, на москвича - 45 м2
.
Використання природничої перетворювальної функцiї рослинностi в оптимiзацiї урбоекосистем має назву фiтомелiорацiї.
Стiйким до антропогенних навантажень є мозаїчний ландшафт - чергування природних i видозмiнених дiлянок на територiї мiст. «Дикi» дiлянки в мiстах є компонентом урбоекосистеми, вони стiйкi до антропогенного впливу, їх освоєння є невигiдним з екологiчної точки зору.
Для полiпшення стану зелених насаджень у мiстах необхiдно на всiх рiвнях розв'язувати питання стабiльного фiнансування робiт по догляду за ними. Доцiльно вiдновити проведення екологiчних мiсячникiв благоустрою мiських територiй з широким залученням громадськостi, школярiв, студентства, пiдприємств та органiзацiй.
яка займається питаннями забудови мiст iз максимальними урахуванням екологiчних факторiв, збереженням i розширенням зелених зон, оптимiзацiї умов працi i проживання мiського населення.
До основних завдань аркологiї вiдносяться: максимальне враховування екологiчних i соцiалогiчно-екологiчних потреб конкретної людини вiд її народження до глибокої старостi; наближення людей до природи (створення поблизу житлових масивiв зелених зон вiдпочинку); позбавлення їх вiд монотонностi мiського простору (будiвництво будинкiв рiзної конфiгурацiї, забарвлення та iн.); правильне розмiщення населення по площi (не бiльше 100 чоловiк на 1 га, будiвництво мiкрорайонiв на 30 тис. чоловiк iз спiввiдношенням мало- i багатоповерхового будiвництва в пропорцiї 7:3); збереження не менше 50% простору населеного мiста для зелених насаджень; iзолювання населення вiд магiстралей руху транспорту; створення умов для спiлкування мiж людьми та iн.
Планувальна структура мiста виражається у взаємному розташуваннi основних функцiональних зон i системах зв'язку мiж ними. Це основа мiста. Вона визначає транспортну схему, зовнiшнiй вигляд мiста i вiдбивається в генеральному планi мiста. У мiстi є зони, рiзнi за своїми функцiями:
- селiтебна територiя - територiя, призначена для житла. Тут розмiщаються мiкрорайони i житловi квартали, пiдприємства культурно-побутового обслуговування, окремi нешкiдливi пiдприємства, вулицi, площi та iн.;
- зона вiдпочинку - парки, лiсопарки, спортивнi споруди, дитячi майданчики;
- санiтарно-захисна - зона, що захищає селiтебнi територiї вiд шкiдливого впливу промисловостi i транспорту;
- транспортна зона - обладнання зовнiшнього транспорту (водного, залiзничного);
Завершення
Таким чином, у мiському середовищi бiологiчнi процеси, iндустрiально-технiчнi i соцiальнi умови повиннi розвиватися, не створюючи взаємних перешкод, i в цiлому забезпечувати оптимальнi умови життя людинi. Зрозумiло, що самi по собi цi умови не створюються. Потрiбне розумне i далекоглядне ставлення до екологiчних проблем мiського середовища та рацiональне їх вирiшення.
Лiтература
2. Бiлявський Г. О., Бровдiй В. М. Про класифiкацiю основних напрямiв сучасної екологiї // Рiдна природа. - 1995. - № 2. - С. 4-7.
3. Бiлявський Г. О., Бутченко Л.І., Навроцький В. М. Основи екологiї: Теорiя та практикум. - К.: Лiбра, 2002.
4. Бiлявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй Р. С. Основи загальної екологiї. - К.: Либiдь, 1993.
5. Гебель П. Природное наследие человечества: Ландшафты и сокровища природы под охраной ЮНЕСКО / Пер. с нем. - М.: БММ АО, 1999.
6. Джигирей B. C., Сторожук В. М., Яцюк Р. А. Основи екологiї та охорона навколишнього середовища. - Львiв: Афiша, 2001.
7. Серебряков В. В. Основи екологiї. - К.: Знання-Прес, 2001.
8. Хилько М.І. Екологiчна полiтика. - К.: Абрис, 1999.
9. Царенко О. М., Злобiн Ю. А. Навколишнє середовище та економiка природокористування. - К.: Вища школа, 1999.
| 
