Екологічні проблеми міст України

Екологiчнi проблеми мiст України Мiнiстерство освiти i науки України Чернiгiвський державний педагогiчний унiверситет iменi Т. Г. Шевченка КУРСОВА РОБОТА ЕКОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ МІСТ УКРАЇНИ Виконала Голубчик Л. О Науковий керiвник ас. кафедри екологiї та техногенної безпеки Яковенко О.І Чернiгiв – 2007р. ЗМІСТ ВСТУП РОЗДІЛ 1. Причини виникнення екологiчних проблем РОЗДІЛ 2. Основнi екологiчнi проблеми мiст України 2. 1 Урбанiзацiя та її вплив на природне середовище 2. 3 Забруднення питної води в мiстах РОЗДІЛ 3. Екологiчний стан окремих мiст та регiонiв України, заходи його полiпшення 3. 1 Екологiчний стан м. Київ 3. 2 Донецька область: екологiчнi проблеми 3. 3 Портове мiсто Одеса 3. 4 Чорнобиль – вiдлуння подiй 3. 5 Шляхи полiпшення стану мiст в Українi ВИСНОВКИ СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВСТУП Сучаснiй людськiй цивiлiзацiї властивi стрiмкi темпи урбанiзацiї. Вони вирiшальне зумовленi двома факторами — «демографiчним вибухом» другої половини XX ст. та науково-технiчною революцiєю в усiх сферах. Процес свiтової урбанiзацiї розпочався в Європi, де вперше почали формуватися мiста завдяки концентрацiї засобiв виробництва, великої промисловостi. Становлення урбанiзацiї почалося на зламi XVIII— XIX ст., коли мiста в Захiднiй Європi зосереджували найважливiшi засоби виробництва й посiдали ключовi позицiї у свiтовiй економiцi. Початок XXІ ст. — надзвичайно складний, вирiшальний перiод в iсторiї людства — перiод небаченого досi, загрозливого для iснування цивiлiзацiї посилення низки негативних факторiв, до яких передовсiм належать: занепад людської моралi; зростання бiдностi, злочинностi; пiдвищення агресивностi; поширення хвороб (особливо СНІДу й злоякiсних пухлин); деградацiя природи; загострення до критичного рiвня конфлiкту мiж техносферою та бiосферою. Безперечно, вирiшальна роль у розвитку суспiльства майбутнього й гармонiзацiї вiдносин мiж людиною й природою належить сучаснiй молодi, тому вкрай необхiдним для неї є пiдвищення рiвня екологiчної освiти, осмислення можливих шляхiв розвитку суспiльства й природи у XXI ст., засвоєння складних, але надзвичайно важливих екологiчних законiв, принципiв функцiонування екосистем i бiосфери, життєствердних зв'язкiв людства зi свiтом, що оточує його. Спецiалiсти Органiзацiї Об'єднаних Нацiй (ООН), ученi-екологи вiдомих мiжнародних i нацiональних природоохоронних органiзацiй, члени славнозвiсного Римського клубу на пiдставi наукового аналiзу матерiалiв про особливостi й тенденцiї демографiчного, соцiально-економiчного розвитку суспiльства й наслiдкiв науково-технiчної революцiї, даних про стан i перспективи використання природних ресурсiв, а також про стан i динамiку забруднень геосфер i стан бiосфери зробили дуже невтiшнi висновки. Об’єктом дослiдження є стан довкiлля та екологiчнi проблеми в мiстах. Предмет дослiдження складає система заходiв полiпшення екологiчного стану мiського середовища. Мета роботи – проаналiзувати причини виникнення та шляхи вирiшення екологiчних проблем мiст України. 1) Проаналiзувати причини виникнення екологiчних проблем в Українi; 2) Дати характеристику основних екологiчних проблем мiст України; 3) Проаналiзувати екологiчний стан найбiльших мiст та регiонiв України. РОЗДІЛ 1. Причини виникнення екологiчних проблем Технологiчна дiяльнiсть людини, наслiдком якої є антропогенне забруднення довкiлля, зумовила глобальну екологiчну кризу. Сферою життя людини стала практично вся планета. Попереднi екологiчнi кризи були лише передумовою для сучасної загальнолюдської трагедiї. Причинами ж сучасної глобальної екологiчної кризи є: нерацiональне, споживацьке ставлення людства до природи; забруднення людської свiдомостi хибними злочинними iдеями зверхностi одних рас, народiв над iншими; мiлiтаризацiя, а також пiдпорядкування цим цiлям наукових пошукiв та дослiджень. подолання вiдриву людини вiд природи i протиставлення людини природi, етану утвердження їх єдностi на засадах формування нової системи, яка б охоплювала i виробництво, i природнi процеси, i життєдiяльнiсть людини, i умови цiєї життєдiяльностi, або ж, знищивши природу, знищити i саму себе. Але до практичної реалiзацiї цiєї вимоги, на жаль, ще далеко. Виходячи з нинiшнього стану довкiлля, найгострiшими й невiдкладними є такi екологiчнi проблеми. (якщо не катастрофiчнi) клiматичнi змiни з їх трагiчними для людства наслiдками (танення льоду Арктики й Антарктиди, пiдiймання рiвня морiв та океанiв, необхiднiсть переселення сотень мiльйонiв людей з приморських регiонiв тощо). Руйнування озонового шару Землi — тонкої оболонки, яка мiститься у стратосферi й оберiгає все живе вiд згубної ультрафiолетової радiацiї Сонця та жорсткого випромiнювання Космосу. Дослiдження за допомогою спецiальних супутникiв показують, що упродовж останнiх 10 рокiв озонова оболонка стала тоншою на 3 %. Над Антарктидою з'явилася озонова дiрка розмiром, який перевищує площу США. Якщо так триватиме й надалi, то десь через 40—50 рокiв його взагалi не стане. Адже за рiк це становить понад 10 млн. га. За iншими ж, досить приблизними пiдрахунками, до середини XXI ст. залишиться лише третина сьогоднiшнiх тропiчних лiсiв, тобто головний постачальник земного кисню вироблятиме його втроє менше, що призведе до загрози iснування самого життя. Крiм того одночасно з лiсами людство втрачає рiзноманiтнi види рослинного та тваринного свiту, що також згубно позначиться на клiматi, довкiллi i навiть генофондi планети. Виснаження Свiтового океану, який поряд з лiсами є основним постачальником кисню. Внаслiдок його забруднення нафтою та нафтопродуктами змiнюється його властивiсть вiддзеркалювати (альбедо), що впливає на енергетичний баланс планети, спричиняє порушення пропорцiї вологостi Забруднення навколоземного простору та довкiлля сотнями тонн хiмiчних сполук i радiоактивних речовин, якi мають великi перiоди розпаду. Людство вже знайоме з кiлькома трагедiями, пов'язаними з цими процесами. Найболючiшою з них є Чорнобиль. Насамкiнець, поступове вичерпання природних ресурсiв. На кожного мешканця розвинутих країн, за неповними даними, щорiчно з надр Землi видобувається близько 30 тонн корисних копалин. За нарощування виробництва такими темпами залiза вистачить людству на 250 рокiв, олова на 35, цинку — на 30, мiдi — на 29 рокiв. Отже, до 2500 року людство використає запаси всiх металiв, якi є на нашiй планетi. Розвиток людської цивiлiзацiї неможливий без рацiональної взаємодiї з природою. Людина отримує все необхiдне для життя: енергiю, продукти харчування, матерiали, бере вiд природи емоцiйну та естетичну наснагу. населення. Вiдзначальною особливiстю людини є розробка i створення знарядь виробництва i використання їх для впливу на навколишнє середовище. Бiологiчна єднiсть людини i бiосфери полягає в тому, що людина є однiєю з ланок кругообiгу у природi. Речовини, якi бере людський органiзм з оточуючого середовища (повiтря, води, їжi), використовуються у процесi життєдiяльностi, а потiм (звичайно, у змiненому виглядi) вони видiляються i повертаються у зовнiшнє середовище, де внаслiдок бiогеохiмiчних перетворень розпадаються на складовi елементи, якi знову надходять у бiологiчний кругообiг. Поки людство було нечисленним, а його дiяльнiсть примiтивною, люди могли впливати на навколишнє середовище тiльки локально, тобто iстотно не змiнювати бiологiчного кругообiгу речовин у масштабах планети i динамiчної рiвноваги в цiлому. При цьому середовище самоочищалося, що не впливало негативно на органiзм людини та її здоров'я. Із збiльшенням чисельностi людства i розселенням його по всiй планетi потреби у природних ресурсах постiйно зростають. Людина, щоб забезпечити свої потреби i полiпшити умови життя, за допомогою запасу знань починає вiдбирати у природи все бiльше її ресурсiв, iнодi на шкоду собi. На вiдмiну вiд iнших iстот людина бере не тiльки тi речовини, якi потрiбнi їй для фiзiологiчних потреб (кисень, воду, продукти харчування), а й використовує величезну кiлькiсть копалин, лiсових та iнших матерiалiв, потрiбних для функцiонування сотень тисяч електростанцiй, фабрик, заводiв, їхнi вiдходи потрапляють до навколишнього середовища у кiлькостi, що перевищує можливостi його самоочищення. Проблема «Людина — бiосфера» має два основних аспекти: 1. Технiко-економiчний, пов'язаний iз зростаючим виснаженням природних ресурсiв планети, що ставить перед ученими чимало проблем щодо пошуку нових джерел енергiї тощо; 2. Екологiчний, пов'язаний iз забрудненням навколишнього середовища i порушенням бiологiчної рiвноваги у системi людина — бiосфера. господарської дiяльностi. природи. Ця карта пiдтверджує той факт, що, справдi, вся територiя нашої країни, за винятком невеликих окремих районiв Карпат, Центрального Полiсся, Полтавщини та схiдної Вiнниччини, характеризується як забруднена й дуже забруднена, а 15 % територiї належить до категорiї «надзвичайно забрудненi регiони з пiдвищеним ризиком для здоров'я людей i райони екологiчної катастрофи». В цi 15% входить 30-кiлометрова зона навколо Чорнобильської АЕС, пiвдень Херсонської областi, юна, окреслена лiнiєю Днiпропетровськ — Кiровоград — Кривий Рiг — Нiкополь — Запорiжжя, а також район Донбасу. країни. Такими регiонами визнано Донецько-приднiпровський, Полiський, Карпатський та Азово-Чорноморський iз рiчкою Днiпро. В усiх цих регiонах наявний цiлий комплекс екологiчних проблем, проте кожний iз них має ще й свою власну головну проблему. В Азово-Чорноморському регiонi — це забруднення вод, у Донецьке-Приднiпровському — техногенне забруднення атмосфери та ґрунту, на Полiссi — наслiдки мелiорацiї й осушування болiт, а також чорнобильської катастрофи, в Українських Карпатах — винищення й деградацiя лiсiв i полонин. РОЗДІЛ 2. Основнi екологiчнi проблеми мiст України 2. 1 Урбанiзацiя та її вплив на природне середовище Урбанiзацiю неможливо розглядати без зв'язку з розвитком суспiльного виробництва, зокрема важкої iндустрiї, енергетики, хiмiчної промисловостi тощо. Разом з нарощуванням промислового потенцiалу, створенням нових галузей виробництва у великих мiстах зростає чисельнiсть населення. Сучаснi великi мiста — це центри зосередження багатогалузевої промисловостi, розгалуженої транспортної мережi в густо населених житлових масивах. Причому найважливiшим джерелом зростання мiського населення була й все ще залишається мiграцiя сiльських жителiв у мiста. На неї припадає бiльше половини приросту мiського населення в Українi. Сучасне мiсто надає своїм жителям багато переваг економiчного, соцiального та суб'єктивного характеру, а саме: • зосередження закладiв науки та культури; • забезпечення висококвалiфiкованої медичної допомоги; • можливiсть створювати кращi житловi та соцiально-побутовi умови життя; • розвиток мiжнародної та регiональної культури. Визначимо основнi небезпеки життя в урбанiзованому середовищi. У мiстах зосереджена основна маса транспортних засобiв. Це вантажний, власний та громадський транспорт. Автотранспорт дає 70% усiх токсичних викидiв в атмосферу. В Українi зареєстровано бiльше 1 млн. вантажних автомобiлiв та близько 3 млн. легкових. Частка автотранспортного забруднення атмосфери в загальнiй їх кiлькостi становить в Ужгородi - 91%, Ялтi, Полтавi - 88%, Львовi - 79%, Києвi - 75%. За останнiй час в мiському повiтрi вирiс об'єм оксидiв вуглецю, вуглеводнiв, оксидiв азоту, сажi. Але найбiльшу небезпеку, окрiм оксидiв азоту, становлять сiрчанi та свинцевi сполуки. Їх вмiст у мiському повiтрi значною мiрою зрiс. Мiста не пристосованi до такої кiлькостi автотранспорту. Довжина пробiгу без зупинок мiж свiтлофорами становить лише 400-600 м, внаслiдок чого середня швидкiсть руху вдень в центрi мiста (зокрема, Києва) i на великих автошляхах знижується до 12-20 км/год, а це збiльшує витрати палива в 3-4 рази. Вiдповiдно збiльшуються й викиди. Автотранспорт також призводить до специфiчних форм забруднення повiтря. При русi стираються шини, i тисячi тон гуми у виглядi пилу потрапляють у повiтря. Мiський автомобiльний транспорт не тiльки забруднює повiтря продуктами згорання палива, вiн призводить до зростання надходження свинцю в навколишнє середовище. В Українi поки ще використовують бензин iз вмiстом свинцю 0,36 г/л, тодi як в Англiї, Нiмеччинi та США - 0,013-0,15. Мiста — основнi споживачi енергiї. Мiсто споживає енергiю у рiзних формах. Досить широко використовується викопне паливо — кам'яне вугiлля, нафтопродукти та природний газ. Це вже само по собi визначає забруднення мiст продуктами згорання. До житлових будинкiв та виробничих примiщень енергiя потрапляє у формi електрики, газу, парового опалення. кiлькiсть, яка потрапляє в органiзм людини при диханнi, може виявитись токсичною. Найбiльш поширеною шкiдливою домiшкою повiтряного середовища є чадний газ. Надмiрна кiлькiсть цього газу в повiтрi призводить до швидкої втомлюваностi людини, головного болю, запаморочення, ослаблення пам'ятi, порушення дiяльностi серцево-судинної та iнших систем органiзму. Згiдно з оцiнкою Агентства з охорони навколишнього середовища США, повiтря всерединi мiських примiщень забруднено в 100 разiв бiльше нiж зовнi. Причини забруднення повiтря примiщень: забруднення вiд спалювання деревини, вугiлля в камiнах; невентильованi гази вiд газових плит та водонагрiвачiв; аерозолi; очисники, якi мiстять хлор або амiак; лаковi та восковi покриття пiдлог; зволожувачi повiтря; розпилювачi вiд комах (iнсектициди); дим вiд цигарок. Іншi токсичнi матерiали — олiйнi фарби i розчинники, килимовий клей, меблевий лак, iз яких видiляються бензол, толуол та iншi речовини. Заходи щодо полiпшення якостi повiтря в примiщеннях: • ефективний засiб проти токсинiв — домашнi рослини; • замiсть освiжувачiв повiтря використовувати оцет, наливши його в тарiлку i поставивши на 1-2 години в кiмнатi; в закритих невеликих примiщення (холодильники, туалет) поставити вiдкриту коробочку з харчовою содою; внести в кiмнату свiжу гiлку ялини або сосни; • замiсть вiдбiлювачiв використовувати харчову соду або буру; • робити регулярне вологе прибирання примiщення, а також провiтрювання; • обладнати кухню витяжною шафою; • не залишати вiдкритими пляшки з миючими та дезiнфiкуючими засобами. 2. 3 Забруднення питної води в мiстах Питна вода — найважливiший фактор здоров'я людини. В крани мiських квартир питна вода потрапляє з рiчок, водосховищ, озер, з пiдземних глибин. Найчистiша — пiдземна (особливо глибинна, артезiанська) вода. Але для великих мiст цiєї води не вистачає. За даними ВООЗ, вода може мiстити 13 тисяч токсичних речовин, водою передається до 80% усiх захворювань, вiд яких у свiтi щорiчно вмирає 25 млн. осiб. У реальних умовах вода мiстить органiчнi й мiнеральнi сполуки, мiкро- i макроелементи, гази, колоїднi частинки та живi мiкроорганiзми. Основнi компоненти питної води незмiннi — гiдрокарбонатнi, сульфатнi та солi кальцiю, магнiю та натрiю. З мiнералiв у водi є кремнiй, фтор, стронцiй, цинк, з макроелементiв залiзо i калiй. Вмiст цих речовин не повинен перевищувати ГДК. Частки ґрунту i все, що може гнити, вносить у воду органiчнi сполуки, їх рiзноманiття величезне. Щоб природна вода була придатна для вживання, вона проходить декiлька стадiй очищення та знезараження на водопровiдних станцiях. Способи очищення забруднених вод можна об'єднати в наступнi групи: механiчнi, фiзичнi, фiзико-механiчнi, хiмiчнi, фiзико-хiмiчнi, бiологiчнi, комплекснi. Пiсля механiчних, хiмiчних та фiзико-хiмiчних методiв очищення стiчнi води пiдлягають бiологiчному очищенню (мiкроорганiзми) для остаточної очистки стокiв вiд органiчної речовини. Бiологiчне очищення здiйснюється в бiофiльтрах, в аеротенках, в бiотенках тощо. Пiсля визначених методiв очищення у водi можуть знаходитись рiзноманiтнi вiруси та бактерiї (дизентерiйнi бактерiї, холерний вiбрiон, збудники черевного тифу, вiрус полiомiєлiту, вiрус гепатитi та iн.). Знешкодити мiкроорганiзми, якi залишились, можна чотирма способами: • термiчна (скип'ятити); • за допомогою сильних окисникiв (наприклад, хлору, озону, марганцевокислого калiю); • впливом iонiв благородних металiв (зазвичай використовується срiбло); рiвнем забруднення не вiдповiдають вимогам стандарту до джерел водопостачання. Питна вода стає активним чинником шкiдливого впливу на здоров'я i першопричин виникнення багатьох небезпечних масових iнфекцiйних захворювань, зокрема вiрусного гепатиту А. А внаслiдок хлорування в питнiй водi утворюються хлорорганiчнi сполуки, наприклад, кiлькiсть хлороформу перевищує в 1,5-2 рази норми, рекомендованi ВООЗ. Окрiм того, в питну воду можуть потрапити iншi токсичнi речовини: iони важких металiв, сполуки фосфору i сiрки, пестициди, нiтрати, нiтрити. Про недостатню ефективнiсть iснуючої технологiї очистки води свiдчить високий рiвень захворюваностi населення кишковими iнфекцiями. Взагалi ж на сьогоднi вiдомо близько 100 хвороб, якi «дарує» нам питна вода. Яку ж воду треба пити, щоб бути здоровим? Однi спецiалiсти радять пити воду кип'ячену та вiдстояну, iншi наполягають на водi «срiбнiй», через те що срiбло вбиває мiкроорганiзми. Але срiбло — це метал, який здатний накопичуватись в органiзмi людини, зокрема, в нирках. Сьогоднi можна сказати, що «срiбна» вода є лiкувальним засобом, який може допомогти при лiкуваннi деяких хвороб тiльки у випадку її вживання в певних дозах i нетривалий час. Як альтернативу питнiй водi використовувати її просто недопустимо. Згiдно з розпорядженням Київської мiської держадмiнiстрацiї, в мiстi збудовано та введено в експлуатацiю 25 павiльйонiв бюветної роздачi артезiанської води. Вода в них чиста, доброякiсна, радiонуклiди та важкi метали на таку глибину не потрапили. Але приблизно в 66% свердловин вода мiстить пiдвищену кiлькiсть залiза, марганцю, сiрководню, сульфiдiв, сульфатiв, хлоридiв, карбонатiв та iнших домiшок, що звичайно вимагає додаткового очищення цiєї води. Нерiдко артезiанська вода не вiдповiдає вимогам щодо бактерiологiчних показникiв. Наслiдком неконтрольованого й довгострокового використання таких вод як питних можуть бути рiзнi захворювання у людей — отруєння важкими металами, нiтратами та iн. Як правило, артезiанська вода є умовно питною й може служити лише додатковим джерелом водопостачання. повнiстю очистити воду вiд усiх шкiдливих домiшок, просто не iснує. Але в наш час фiльтри стали предметом першої необхiдностi. 2. 4 Шумове, вiбрацiйне та електромагнiтне забруднення мiст пiдприємство, поблизу злiтають з аеродрому лiтаки. В квартирах шумлять холодильники i пральнi машини, в пiд'їздах — лiфти. Цей перелiк можна продовжити. Якщо шуму так багато в нашому життi, може здатися, що вiн не шкiдливий. Однак за своїм впливом на органiзм людини шум бiльше шкiдливий, нiж хiмiчне забруднення. За останнi ЗО рокiв у всiх великих мiстах шум збiльшився на 12-15 дБ, а суб'єктивна гучнiсть виросла в 3-4 рази. Шум знизив продуктивнiсть працi на 15-20%, суттєво пiдвищив рiст захворюваностi. Експерти вважають, що в великих мiстах шум скорочує життя людини на 8-12 рокiв. Частота захворювань серцево-судинної системи у людей, якi живуть у зашумлених районах, у кiлька разiв вища, а iшемiчна хвороба серця у них трапляється утричi частiше. Зростає також загальна захворюванiсть. Особливо вражає вплив шуму на мiських жителiв. Якщо на 100 тисяч сiльських мешканцiв припадає 20-30 тих, хто погано чує, то в мiстах ця цифра виростає в 5 разiв. За даними статистики, жителi великих мiст втрачають гостроту слуху вже з 30 рокiв (в нормi — в 2 рази пiзнiше). Пiд впливом шуму погiршується сон та сприйнятливiсть до навчання. Дiти стають бiльш агресивними та вередливими. Для позначення комплексного впливу шуму на людину медики ввели термiн — «шумова хвороба». Симптомами цiєї хвороби є головний бiль, нудота, дратiвливiсть, якi досить часто супроводжуються тимчасовим зниженням слуху. До шумової хвороби схильнi бiльшiсть мешканцiв великих мiст, якi постiйно отримують шумовi навантаження. Наприклад, нормативнi рiвнi звуку в дБ для мешканцiв житлових кварталiв повиннi становить 55 вдень i 45 вночi. Однак рiзнi джерела техногенного шуму вносять вагомий внесок у звукове середовище мiста. У сучасних мiських районах зi значним рухом транспорту рiвень шуму близький до небезпечної межi в 80 дБ. Шум дiє на органiзм людини не тiльки прямо й опосередковано. Шум має й iншi можливостi впливу. Так, у мiських умовах тривалiсть життя дерев коротша, нiж у сiльськiй мiсцевостi. Головною причиною цього є вплив iнтенсивного шуму. При дiї шуму в 100 дБ рослини виживають 10 днiв. При цьому швидко гинуть квiти i уповiльнюється рiст рослин. Отже, шум шкiдливий, але чи можна зменшити його вплив на живi органiзми, включаючи людину. Виявляється, можливо, i таких заходiв багато. Насамперед, необхiдно суворо дотримуватись чинних нормативiв. На сьогоднi на вулицях великих мiст шум не спускається нижче 80 дБ. Для того щоб зменшити цей рiвень, докладаються значнi зусилля, насамперед, з удосконалення самої технiки. Конструктори працюють над малошумними двигунами й транспортними засобами, житловi забудови вiддаляють вiд вуличних магiстралей, останнi вiдокремлюють вiд будинкiв бетонними екранами, полiпшують покриття. Ефективним заходом боротьби з шумом в мiстах є озеленення. Дерева, якi посадженi близько одне вiд одного, оточенi густими кущами, значно знижують рiвень техногенного шуму i покращують мiське середовище. До негативних фiзичних чинникiв мiста належить також вiбрацiя. Джерелами вiбрацiї в мiстах є: рейковий транспорт, автомобiльний транспорт, будiвельна технiка, промисловi установки. Зазвичай вiбрацiя розповсюджується вiд її джерела на вiдстань до 100 м. Найбiльш потужне джерело вiбрацiї — залiзничний транспорт. Коливання грунту поблизу залiзницi перевищує землетрус силою 6-7 балiв. В метро iнтенсивна вiбрацiя розповсюджується на 50-70 м. Несприятливо впливають на органiзм людини i електромагнiтнi випромiнювання промислової частоти (50 герц) та частот радiохвильового дiапазону. В помешканнях електромагнiтнi поля створюють: радiоапаратура, телевiзори, холодильники тощо, що становить певну небезпеку. Якщо поруч знаходиться постiйне джерело електромагнiтного випромiнювання, яке працює на аналогiчнiй (чи є кратною) частотi, що може призвести до збiльшення або зменшення нормальної частоти роботи людського органа, то наслiдком цього можуть бути головний бiль, порушення сну, перевтома, навiть загроза виникнення стенокардiї. Найбiльш небезпечним випромiнювання є тодi, коли людина (а особливо дитина) спить. Безперечно, обiйтися без електропобутових приладiв неможливо, та й не потрiбно. Головне — дотримуватись певних правил: • у спальнi не варто встановлювати комп'ютер, «базу» для радiотелефона, а також вмикати на нiч пристрої для пiдзарядки батарейок та акумуляторiв; • електронний будильник не повинен стояти в головах; • потужнiсть мiкрохвильових печей може змiнюватись, тому час вiд часу треба звертатися до майстра, щоб контролювати рiвень випромiнювання. 3. 1 Екологiчний стан м. Київ Київ. Київ — це столиця України, великий культурний, iсторичний та торговельно-промисловий центр. Столиця незалежної України славиться своїми архiтектурними пам'ятками, економiчним та науково-технiчним потенцiалами, вигiдним географiчним положенням i чудовим ландшафтом. розвинуту мережу пiдприємств торгiвлi, побутового обслуговування та громадського харчування. Для Києва характернi великi масштаби i галузева рiзноманiтнiсть, наявнiсть галузей важкої та легкої промисловостi, випуск широкого асортименту продукцiї виробничого призначення i товарiв народного споживання. Зростання населення i промислового виробництва зумовили необхiднiсть iнтенсивного iндустрiального, житлово-комунального та соцiально-культурного будiвництва, розширення транспортної та енергетичної мереж; мiста. Щiльнiсть забудови в Києвi безперервно збiльшується, що негативно впливає як на мiське природне середовище, так i на мiського жителя. Через нарощування промислово-енергетичного i транспортного потенцiалiв пiдвищується рiвень забруднення навколишнього природного середовища. боротися важко i складно. Двигуни викидають у повiтря значну кiлькiсть оксидiв карбону, вуглеводних сполук, оксидiв нiтрогену, сполук свинцю та iнших токсичних i канцерогенних речовин. І чим бiльше автомашин у мiстi, чим iнтенсивнiший їхнiй рух, тим вищi рiвнi забруднення навколишнього середовища, тим вiдчутнiша шкода здоров'ю людини. Смог все сильнiше наступає на Київ, а загазованiсть атмосферного повiтря — складова частина екологiчної кризи великого мiста. Несприятливий вплив на стан атмосферного повiтря має аеропорт «Жуляни», який розташований неподалiк вiд центральної частини мiста. Окрiм того, вiн є джерелом пiдвищеного шумового впливу. Зростаюче шумове забруднення великого мiста також спричиняє чимало неприємностей городянам, негативно вiдбивається на їхньому здоров'ї та психiчному станi. З розвитком усiх видiв транспорту, iнтенсивного будiвництва збiльшуються шумовi навантаження на людину, зумовлюючи її роздратування, психiчну неврiвноваженiсть, безсоння i як наслiдок — серцево-судиннi та психiчнi захворювання. Тепер на вулицях Києва в багатьох районах шум iнодi досягає у деннi часи 80-90, а в нiчнi — 50-60 децибелiв, що не є нормальним явищем. Дослiдження показують, що саме акустичне забруднення мiського середовища є одним з найвiрогiднiших чинникiв, що призводять до зростання гiпертонiчної хвороби та iнфаркту мiокарда. Унаслiдок екологiчно безграмотного господарювання на стiчнi канави перетворилися малi рiчки, якi могли б бути окрасою нашого мiста. Наприклад, вiдома рiчка Либiдь, яка протiкає по територiєю семи районiв Києва. На її берегах розташовано понад 350 великих i малих пiдприємств та господарських об'єктiв. У стiчних водах, якi потрапляють у рiчку Либiдь з промислових майданчикiв без очищення, вмiст забруднювачiв часто в 30-40 разiв перевищує гранично допустимi концентрацiї. Значна кiлькiсть їх стiкає потiм у Днiпро. Однак слiд зауважити, що достатньо успiшно, порiвняно з iншими мiстами України, в Києвi вирiшено проблеми очищення мiських стiчних вод та захоронення побутових вiдходiв. Окрiм того, в кожному районi мiста вiдкрито бювети з джерельною водою. Київ — мiсто новобудов та iнтенсивної реконструкцiї, зокрема, житлового фонду. Недотримання комплексного пiдходу, в тому числi екологiчного, до освоєння тiєї чи iншої територiї, що забудовується, часто призводить до перетворення житлових мiкрорайонiв у будiвельнi майданчики. При цьому знищуються дерева, зазнають шкоди рослинний покрив, асфальтовi та iншi покриття, вiдбувається iнтенсивне забруднення середовища пилом i викидними газами будiвельної технiки, а також шумове забруднення. Для Києва залишається актуальною проблема радiоактивного забруднення, тому що на ньому лежить вiдбиток Чорнобильської катастрофи. Дуже сприятливо вiдображається на екологiчному станi мiста те, що бiльше половини усiєї територiї Києва займають зеленi насадження. На пiвденному сходi мiста розташований великий лiсовий масив Пуща-Водиця, на пiвднi — Голосiївський лiс. У межах мiста є 13 великих паркiв, численнi сквери, два ботанiчнi сади та рiзноманiтне вуличне озеленення. За площею зелених насаджень на одного мешканця (160-170 м2 ) Київ займає друге мiсце в Європi. 3. 2 Донецька область: екологiчнi проблеми Донецька область є регiоном iз критичним станом навколишнього середовища. Займаючи менше нiж; 4,5% територiї України, Донецька область виробляє приблизно п'яту частину її промислової продукцiї. Техногенний стан у регiонi такий, що на кожний квадратний кiлометр тут щорiчно випадає близько 70 т шкiдливих викидiв. Це у багато разiв перевищує середнi показники по країнi. Донецька область — одна з найменш забезпечених водними ресурсами. На кожного жителя тут припадає у п'ять разiв менше води, нiж: у середньому по Українi. При цьому головними споживачами води є промисловi пiдприємства, а не люди. Загальне скидання стiчних вод, у тому числi вкрай мiнералiзованих шахтних, коливалося в областi за останнi роки вiд 1969 до 1. 751 млн м3 /рiк i становило третину всiх забруднених стокiв України. І це менше нiж: на 4,5% її територiї! Характеризуючи стан атмосферного повiтря у цiлому по Донецькiй областi, необхiдно вiдзначити деяке його полiпшення i стабiлiзацiю рiвнiв забруднення. Адже багато промислових пiдприємств не працюють. Проте ситуацiя у рядi мiст залишається напруженою. В атмосферу викидається понад 40% усiх шкiдливих речовин, середня щiльнiсть яких у 7 разiв перевищує середньоукраїнський рiвень, а в мiстах Марiуполi, Макiївцi, Єнакiєве, Горлiвцi — у 200 разiв. Високi рiвнi забруднення атмосфери зафiксовано також у Красноармiйську та Костянтинiвцi. Аналiз якостi атмосферного повiтря виявив високi рiвнi забруднення (з перевищенням ГДК): - завислими частинками — в Марiуполi, Констянтинiвцi, Макiївцi, в Амросiївському районi; - фенолами — у Марiуполi, Макiївцi та Краматорську; - оксидами нiтрогену — у Краматорську, Макiївцi, Єнакiєвому. природоохоронних заходiв за високої концентрацiї пiдприємств кольорової металургiї. Таким чином, у промислових мiстах областi рiвень забруднення атмосфери класифiкується як небезпечний i надзвичайно небезпечний. Значне забруднення повiтря в Донецьку частково компенсується численними зеленими насадженнями та квiтниками. Тут є бiльше ЗО паркiв та садiв i близько 60 скверiв. Зеленими насадженнями зайнято бiльше половини загальної площi мiста. Скидання неочищених i недостатньо очищених стiчних вод становлять по областi понад 25% загального скидання забруднених стiчних вод в Українi. Щодо бiльшостi малих рiчок, то вони взагалi перетворилися у стiчнi канави промислових пiдприємств, їхнi береги засмiчено, захаращено виробничими вiдходами. Інтенсивна розробка корисних копалин, їхня переробка негативно впливають на навколишнє природне середовище. Робота вугiльних пiдприємств, зокрема, спричинює розвиток деформацiї ґрунтiв, ерозiю та пiдтоплення земель. Так, в областi знаходиться близько половини усiх вiдходiв вуглевидобутку та вуглезбагачення, понад 40% металургiйних шлакiв, понад 30% золошлакових вiдходiв теплоелектростанцiй. У регiонi зiбралося понад 2,7 млрд. м3 земель, зайнято вже близько 2% територiї За вiдсутностi полiгонiв для їхнього збереження та заводiв для переробки все це знаходиться на територiї пiдприємств, створюючи виняткову небезпеку. І поодинокими є приклади, коли вiдходи вiдправляють на переробку. Як безпосереднiй наслiдок негативних екологiчних процесiв можна розглядати високу смертнiсть та малу народжуванiсть в областi, населення якої за останнi роки зменшилося майже на 400 тисяч чоловiк (загальна смертнiсть населення за останнє десятилiття виросла з 12,7 до 17 на тисячу жителiв). За цей час утричi зросла смертнiсть вiд гiпертонiчної хвороби, на 77,8% — вiд iшемiчної хвороби серця, на 54,8 — вiд хворiб органiв травлення. У 2,7 разiв зросла патологiя кровi та кровотворних органiв. 3. 3 Портове мiсто Одеса Одеса — важливий науковий, культурний та адмiнiстративний центр України, одне з найбiльших мiст країни. Одеса є також: великим портом України та має два портовi мiста-супутники — Іллiчiвськ (на березi Сухого лиману) та Южний (на Григорiвському лиманi). Цей портовий вузол Іллiчiвськ — Одеса — Южний, який простягнувся вздовж Чорноморського узбережжя на 60 км, створює досить напружену екологiчну обстановку для морської екосистеми цього регiону. Забруднення морського середовища вiдбувається через викиди в море неочищених або недостатньо очищених стiчних вод Одеси, а також забрудненого поверхневого стоку з мiської територiї. Надзвичайно небезпечна зона з миттєвою загибеллю всього живого, що там перебуває, може виникнути при аварiї на Одеському припортовому заводi в мiстi Южному, який є кiнцевим пунктом амiакопроводу з Тольятi Самарської областi Росiї. Є загроза дiї небезпечних виробництв у зонi Одеської затоки. У випадку розливу амiаку з амiаковозiв i попадання його в атмосферу зона небезпечного для життя ураження охопить весь берег Одеси, починаючи з Чорноморки, включаючи саму Одесу, Крижанiвку, Фонтанку, Новодофiновку та мiсто Южний. Пiсля закiнчення будiвництва термiналу для нафти на 40 млн. т з технологiчною платформою на вiдстанi 20 км вiд берега у випадку катастрофи можуть утворюватися смертельно небезпечнi територiї в радiусi 7,5 км; помiрно небезпечний регiон у радiусi 12,5 км. Однак Одеський термiнал, який призначений для прийому та подальшого транспортування азербайджанської нафти, частково лiквiдує односторонню залежнiсть України вiд поставок росiйської нафти. Забрудненню атмосфери та утворенню значної кiлькостi стiчних вод сприяють промисловi об'єкти машинобудування, хiмiї i нафтохiмiї, переробки риби та сiльгосппродукцiї. 75% сумарного викиду забруднювачiв в атмосферу дає автотранспорт та частково морськi судна, особливо в лiтнiй перiод. Очиснi споруди Одеси перевантаженi та застарiлi. Досить часто вiдбуваються розриви каналiзацiї, i в море потрапляє велика кiлькiсть забруднених стiчних вод. У мiстi постiйно iснує проблема нестачi питної води. Єдиним джерелом водопостачання є водозабiр з рiчки Днiстер. Одеса — мальовниче зелене мiсто, в якому велика кiлькiсть паркiв, скверiв, бульварiв; площа зелених насаджень становить 17%. Одеса також великий курортно-рекреацiйний центр, який має такi рекреацiйнi ресурси, як море, узбережжя, лимани, вiдомi лiкувальнi грязi. Але в останнi роки екологiчний стан регiону викликає занепокоєння. Практично щороку закриваються для купання одеськi пляжi через небезпечний санiтарний стан морського середовища в узбережнiй зонi. Дунай, Днiпро та Днiстер разом узятi виносять за рiк близько 100 тис. т фосфатiв, до 1 млн. т нiтратiв та бiльше 2 млн. т органiчних речовин. Через окислення органiчних речовин у водi зникає кисень. Вмiст небезпечної для здоров'я бактерiальної мiкрофлори у морськiй водi перевищує норми в сотнi тисяч разiв. З 1965 по 1980 рiк з метою запобiгання зсувiв уздовж берегової лiнiї було збудовано споруди вiд зсувiв — хвилеломи та буни. Цi споруди не тiльки вiдокремили пляжну зону вiд моря, туди вивели труби дренажних систем, якими скидають щорiчно до 20 млн. м3 прiсної води. Внаслiдок цього морська вода в узбережнiй зонi опрiснiла настiльки, що бiльшiсть морських тварин-бiофiльтраторiв загинуло. Окрiм того, споруди порушили природний водообмiн, i пляжнi мiсця для купань практично перетворилися на стiчнi канави, де купатися та бути на березi небезпечно через обсiменiння пiску небезпечними бактерiями. В одному лiтрi морської води було виявлено бiльше 250 тис. клiтин кишкової палички, а максимальна кiлькiсть бактерiй в одному лiтрi морської води на популярному пляжi Одеси, Аркадiї, досягала 2,4 млн. клiтин. Величезна територiя мiста i його передмiстя, якi простяглися на десятки кiлометрiв уздовж берега моря i лиманiв, повинна буди захищена та збережена для майбутнiх поколiнь. 3. 4 Чорнобиль – вiдлуння подiй Подiї, початок яким поклала нiч на 26 квiтня 1986 року, подiлили iсторiю України навпiл. Вiдтодi нашi люди звикли до такого часового визначення, як до Чорнобиля i пiсля Чорнобиля. Було надовго i серйозно порушено нормальну життєдiяльнiсть, виробничий ритм у багатьох регiонах України, колосальних втрат зазнали економiка та соцiальна сфера. Важко пiддаються оцiнкам соцiально-психологiчнi наслiдки цiєї техногенної катастрофи i шкода, заподiяна нею навколишньому середовищу. Аварiя на ЧАЕС знищила i спотворила 5 млн. життiв, а деякi експерти стверджують, що серйозне опромiнення отримали 8,5 млн. чоловiк. Кожний третiй з них хворий, i з кожним роком хворих стає все бiльше й бiльше. Сьогоднi аварiйний реактор закрито пiд об'єктом «Укриття», так званим саркофагом, але рiвень радiацiї навколо нього (i не тiльки) все одно перевищує природний фон у сотнi разiв — занадто багато радiоактивних речовин викинуло вибухом. Має бути збудоване нове укриття над старим. трагедiєю цей день став для Бiлорусiї, Росiї та України. Три основнi райони забруднення, де середнiй рiвень перевищив 1 Ки/км2 , знаходяться на територiї Бiлорусiї, Росiї та України. Радiоактивному зараженню пiдпало загалом 150 тис. км2 , де мешкало 5 млн. чоловiк. Коротко охарактеризуємо 30-кiлометрову зону — зону вiдчуження та безумовного (обов'язкового) вiдселення. Площа названих зон становить 2,6 тис. км2 , на нiй знаходяться 94 колишнi населенi пункти, у 13 з яких нинi проживають410 самопоселенцiв. На територiї зони вiдчуження знаходяться 2,8 млнм3 радiоактивних вiдходiв загальною активнiстю бiльш як 200 тис. кюрi, це без об'єкта «Укриття». У зонi зараз близько 200 дрiбних захоронень — нашвидкоруч закопали радiоактивне смiття. Але збудовано добре оснащене сховище «Вектор», яке призначене для збереження вiдходiв з низькою та середньою активнiстю протягом 300 рокiв. Будують ще одне сховище. Зону оточено колючим дротом. Однак деякi люди повернулись назад до своїх домiвок. Переважно це старi люди i, на думку лiкарiв, у них накопичилось стiльки звичайних хвороб, що помруть вони скорiше вiд них, а не вiд радiацiї. Живуть цi люди натуральним господарством, рибальством та мисливством. Живуть вони, як правило, саме в селах i саме в тих, де рiвень радiацiї порiвняно невисокий. Зона — рай для бiологiв. У центрi Європи утворився своєрiдний заповiдник площею близько 3 тис. км2 ще вченi привезли сюди 30 коней Пржевальського для того, щоб вони знищували заражену траву на покинутих полях та пасовиськах. Конi прижились — зараз їх уже вдвiчi бiльше. А завезенi зубри загинули. Згiдно з українським законодавством мiльйони людей мають статус постраждалих внаслiдок Чорнобильської катастрофи, тобто понад 3 млн. потерпiлих, з них 1,2 млн. — дiти. Досить складна ситуацiя зi станом здоров'я людей, вiднесених до І категорiї, тобто iнвалiдiв. Це близько трьох тисяч прооперованих на рак щитовидної залози, це зростання смертностi та iнвалiдностi, зменшення народжуваностi, скорочення тривалостi життя на три-чотири роки порiвняно з iншими громадянами нашої країни. На жаль, сьогоднi також спостерiгаються тенденцiї до погiршення загального стану здоров'я дiтей. За час пiсля аварiї загальна захворюванiсть дiтей зросла втричi, за останнi п'ять рокiв прирiст становить 36%. Найбiльшi змiни спостерiгаються у групi дiтей з опромiненою щитовидною залозою, залежно вiд дози опромiнення. Серед таких дiтей частiше трапляються вториннi iмунодефiцитнi стани, функцiональнi розлади судинного тонусу, порушення мiнерального обмiну. Основним патогенним фактором постає поєднаний вплив iонiзуючого випромiнювання i психологiчного стресу, змiни умов життя, зумовленi аварiєю та її наслiдками. Цi фактори посилюють один одного i сприяють значному погiршенню нейропсихiчного та психосоматичного здоров'я дiтей. 3. 5 Шляхи полiпшення стану мiст в Українi населення, екологiчнiй безпецi та економiчнiй стабiльностi держави. Зростають площi еродованих земель, посилюються процеси пiдкислення, засолення, ущiльнення, пiдтоплення, забруднення та засмiчення ґрунтiв, зменшується вмiст гумусу. У населених пунктах скорочуються площi зелених насаджень, руйнуються системи захисних лiсових смуг уздовж залiзниць, автомобiльних шляхiв та каналiв. диспропорцiя мiж потужностями водопостачання та водовiдведення. Забруднення повiтря в бiльшостi мiст за окремими показниками перевищує встановленi нормативи. Зростає частка автотранспорту в загальному забрудненнi атмосфери. Залишається невирiшеною проблема збирання, обробки, знешкодження та видалення вiдходiв, зростає засмiченiсть територiй побутовими вiдходами. Таким чином, назрiла нагальна потреба ефективного i прискореного розв'язання в нашiй країнi завдань екологiчної безпеки соцiально-економiчного розвитку та переведення нацiональної економiки на модель сталого й екологобезпечного функцiонування вже в найближчiй перспективi. Головна мета сучасного етапу нацiональної полiтики — суттєве полiпшення стану навколишнього середовища України в антропосферi, соцiосферi, техносферi, бiосферi, атмосферi, гiдросферi, лiтосферi та iнших компонентiв, створення еколого-економiчних передумов для сталого або збалансованого розвитку нашої держави. - забезпечення екологiчної безпеки ядерних об'єктiв i радiацiйного захисту населення та довкiлля; - полiпшення екологiчного стану рiчок, зокрема, басейну Днiпра та якостi питної води; - будiвництво нових та реконструкцiя чинних потужностей комунальних очисних каналiзацiйних споруд; - запобiгання забрудненню Чорного та Азовського морiв, полiпшення їхнього екологiчного стану; - формування збалансованої системи природокористування; - збереження бiологiчної та ландшафтної рiзноманiтностi. Стратегiчнi напрями державної полiтики на найближчi роки: Безпека в антропосферi: екологiзацiя всiх сфер життєдiяльностi населення в контекстi нацiональної безпеки України, реалiзацiя концепцiї екологiчної освiти, впровадження системи професiйної екологiчної пiдготовки державних службовцiв i керiвникiв та iнше. Безпека в соцiосферi: вдосконалення законодавчої бази, гармонiзацiя екологiчного законодавства з європейським, пiдсилення екологiчної складової в загальному процесi переходу країни до сталого розвитку; недопущення неконтрольованого ввезення в Україну екологiчно небезпечних технологiй, речовин, матерiалiв, генетично модифiкованих продуктiв тощо. Безпека техносфери: вдосконалення та поширення iнформацiї про стан об'єктiв пiдвищеної небезпеки, запобiгання виникненню надзвичайних ситуацiй, пiдвищення ступеня захисту населення та iнше. стану повiтря в мiстах i промислових центрах. Безпека гiдросфери: запровадження iнтегрованого управлiння водними ресурсами, прискорення переходу до управлiння водокористуванням за басейним принципом; полiпшення екологiчного стану рiчок та пiдземних вод України, якостi питної води. Отже, Україна має рiзноманiтний природно-ресурсний потенцiал та вирiзняється ландшафтним рiзноманiттям. Окремi види природних ресурсiв протягом багатьох рокiв зазнавали масштабної екстенсивної експлуатацiї i тепер потребують дбайливого та ощадливого ставлення до себе. Особливо це стосується земельних, водних та лiсових ресурсiв. Водночас багатство окремих видiв ресурсiв, значний трудовий i науковий потенцiал, працездатнiсть народу України, сприятливий клiмат i географiчне положення, певна розвиненiсть промислового комплексу — все це створює умови для сталого зростання економiки України. Але сьогоднi потрiбно також усвiдомити необхiднiсть зберегти гiднi умови життя для майбутнiх поколiнь. Розвиток людства з його технiчними можливостями виявився для бiосфери подiбним до вибуху, тому що бiосфера адаптована до повiльних i поступових впливiв. процесу посилюється демографiчна криза. Але порiвняно з 18 19 столiттями спостерiгається деяке зростання чисельностi населення у XX столiттi, причиною цього стало полiпшення харчування та санiтарно-гiгiєнiчних умов, що запобiгає виникненню багатьох епiдемiй, а також заходи щодо зниження дитячої смертностi. Незважаючи на переваги мiського життя, мiське середовище для людей є штучним i вiдiрваним вiд природного, того, в якому тисячолiттями проходило їхнє життя. Штучне мiське середовище шкiдливо впливає на здоров'я населення через забруднення атмосферного повiтря, дефiцит сонячного промiння, води, а також стресових факторiв, зумовлених напруженим ритмом життя, скупченiстю населення, недостатнiстю зелених насаджень тощо. Також небезпеку для здоров'я людей у мiстi становлять шумовi, вiбрацiйнi навантаження, транспортнi проблеми, вплив електричних, магнiтних, iонiзацiйних полiв. Отже, в умовах великого мiста загострюються всi сторони життєзабезпечення людей: постачання достатньої кiлькостi повноцiнних продуктiв харчування та питної води, контроль i запобiгання забруднення повiтря, водних ресурсiв, ґрунтiв, утилiзацiя та захоронення нагромаджуваних шкiдливих виробничих та побутових вiдходiв, а також соцiальнi проблеми, пов'язанi з рiзким зменшенням вiльного «життєвого» простору, зростанням мiст у висоту, збiльшенням захворювань, зумовлених забрудненням та iншi. Унаслiдок непропорцiйного розмiщення продуктивних сил територiя України, її природне середовище постiйно зазнають значних техногенних навантажень, якi у 4-5 разiв перевищують аналогiчнi навантаження у розвинених державах. Найбiльше техногенне навантаження на територiю характерне для таких iндустрiально розвинених областей, як Донецька, Днiпропетровська, Київська, Луганська, Запорiзька. Наслiдки аварiї на ЧАЕС стали довготривалим фактором радiацiйної небезпеки для населення на значнiй територiї України. Площа зони радiоактивного забруднення iз щiльнiстю 1 Кi/км2 i вище становить бiльше 45 тис. км2 . Список використаної лiтератури 1. Бiлявський Г. О. та iншi. Основи екологiчних знань: Пробний пiдручник для учнiв 10 –11 класiв. – К.: Либiдь, 2000. – 336 с. "Екологiя i охорона природи". К., 1990. 3. Екологiчна безпека України: аналiз, оцiнка та державна полiтика /А. Б. Качинський, Г. А. Хмiль. — К.: НІСД, 1997. — 127 с. 4. Злобiн Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологiя: Навч. посiбник. – Суми: ВТД “Унiверситетська книга”, 2003. – 416 с. 5. Кондратюк Є. М., Харкота Г.І. Словник-довiдник з екологiї. К., 1987. 6. Костецький В. В. Екологiя перехiдного перiоду: держава, право, економiка (економiко-правовий механiзм охорони навколишнього природного середовища в Українi). — К., 2001. 7. Кучерявий В. П. Екологiя. – Львiв: Свiт, 2001. – 500 с. 8. Ситник К. М., БрайонА. В., Городецкий А. В. Биосфера, экология, охрана природы. К., 1980. 10. Україна i свiтове господарство: взаємодiя на межi тисячо-лiть/А. С. Фiлiпенко,В. С. Будкiн,А. С. Гальчинський та iн. — К.:Либiдь, 2002. - 470 с. - К.: МАУП, 2000. - 384 с. 12. Хилько М.І. Екологiчна культура: стан та проблеми формування. — К.: Знання, 1999. — 36 с.