Екологiчнi права громадян: поняття, форми i види
Реферат:
Екологiчнi права громадян: поняття, форми i види
План
Вступ
Права громадян
Висновки
Джерела
Вступ
Екологiчнi права громадян — це закрiпленi в законi i гарантованi системою права можливостi у сферi охорони довкiлля, забезпечення екологiчної безпеки, використання природного середовища
. Забезпечення екологiчних прав є основою екологiчної полiтики держави i метою її здiйснення. Екологiчнi права обумовленi життєвими потребами людини, необхiднiстю гарантувати екологiчно безпечнi умови життя людини як найвищої соцiальної цiнностi.
Вони пов’язанi iз правом на сприятливе екологiчно безпечне навколишнє середовище, оскiльки у небезпечному, несприятливому навколишньому середовищi порушується право на життя, пiдриваються його природнi умови.
Питання про екологiчнi права людини i громадянина є центральним у нацiональному й мiжнародному екологiчному правi. Воно тiсно пов’язане з правом на життя та охорону здоров’я населення.
Права громадян
Вперше право на життя в сприятливому навколишньому середовищi було закрiплено в декларацiї Стокгольмської (1972 р.) конференцiї ООН по навколишньому середовищу. З тексту Декларацiї випливає, що право на життя у сприятливому навколишньому середовищi є таким же фундаментальним правом людини, як право на свободу i рiвнiсть. Сприятливе навколишнє середовище вiдповiдно до Декларацiї — це таке середовище, яке дозволяє вести гiдне життя. У Стокгольмськiй декларацiї право на сприятливе навколишнє середовище пов’язане з вiдповiдальнiстю людини за охорону i покращення його стану на благо теперiшнього i майбутнього поколiнь.
Концептуальнi iдеї Стокгольмської конференцiї знайшли своє вiдображення в iнших мiжнародних актах: Заключному актi наради з питань безпеки i спiвробiтництва у Європi (1975 р.), у Конвенцiї про транскордонне забруднення на великi вiдстанi (1979 р.), у резолюцiї Генеральної Асамблеї ООН «Про iсторичну вiдповiдальнiсть держав за забезпечення природи Землi для теперiшнього i майбутнiх поколiнь» та в iнших мiжнародно-правових документах.
У Декларацiї конференцiї ООН по навколишньому середовищу i розвитку, яка вiдбулася в 1992 роцi в Рiо-де-Жанейро, закрiплене право громадян на здорове i плiдне життя в гармонiї з природою. Сучасний розвиток, вiдповiдно до Декларацiї, не повинен здiйснюватись на шкоду iнтересам охорони навколишнього середовища на благо теперiшнього i майбутнiх поколiнь. У Декларацiї були також сформульованi права громадян на доступ до iнформацiї, участь у прийняттi рiшень та доступ до правосуддя у сферi довкiлля (принцип X).
На Конференцiї мiнiстрiв охорони навколишнього середовища в Софiї були прийнятi керiвнi принципи Європейської Економiчної комiсiї (ЄЕК) ООН по забезпеченню доступу до iнформацiї у сферi охорони довкiлля i участi громадськостi в процесi прийняття екологiчно значущих рiшень, якi стали основою для розробки спецiальної конвенцiї.
Бiльш повно екологiчнi права людини вiдображенi в Орхуськiй конвенцiї ООН про доступ до iнформацiї, участь громадськостi у процесi прийняття рiшень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються навколишнього середовища, схваленiй на Нарадi мiнiстрiв охорони навколишнього середовища в мiстi Орхусi (Данiя) у червнi 1998 р. i ратифiкованiй Верховною Радою України.
полiтики, проектiв нормативних актiв тощо.
В Українi екологiчнi права належать до конституцiйних
.
Стаття 50 Конституцiї України закрiпила право кожного на безпечне для життя i здоров’я довкiлля та на вiдшкодування завданої порушенням цього права шкоди. З метою забезпечення цього права кожному гарантується право вiльного доступу до iнформацiї про стан довкiлля, про якiсть харчових продуктiв i предметiв побуту, а також право на її поширення. Така iнформацiя нiким не може бути засекречена.
В українському законодавствi найбiльш повно екологiчнi права i обов’язки передбаченi Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», у якому їм присвячено II роздiл.
Згiдно зi ст. 9 Закону кожен громадянин України має право на:
— безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище (право на екологiчну безпеку);
— участь в обговореннi та на внесення пропозицiй до проектiв нормативно-правових актiв, матерiалiв щодо розмiщення, будiвництва i реконструкцiї об’єктiв, якi можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, внесення пропозицiй до органiв державної влади та мiсцевого самоврядування, юридичних осiб, якi беруть участь у прийняттi рiшень iз цих питань (право на участь в обговореннi проектiв екологiчно значущих рiшень);
— здiйснення загального i спецiального використання природних ресурсiв;
— об’єднання в громадськi природоохороннi формування;
— вiльний доступ до iнформацiї про стан навколишнього природного середовища (екологiчна iнформацiя) та вiльне отримання, використання, поширення та зберiгання такої iнформацiї, за винятком обмежень, встановлених законом (право на екологiчну iнформацiю);
— участь у публiчних слуханнях або вiдкритих засiданнях з питань впливу запланованої дiяльностi на навколишнє природне середовище на стадiях розмiщення, проектування, будiвництва i реконструкцiї об’єктiв та проведеннi громадської екологiчної експертизи;
— подання до суду позовiв до державних органiв, пiдприємств, установ, органiзацiй i громадян про вiдшкодування шкоди, заподiяної їх здоров’ю та майну внаслiдок негативного впливу на навколишнє природне середовище;
— оскарження в судовому порядку рiшень, дiй або бездiяльностi органiв державної влади, органiв мiсцевого самоврядування, їхнiх посадових осiб щодо порушення екологiчних прав громадян у порядку, передбаченому законом.
Екологiчнi права громадян мають переважно немайновий характер, спрямований на задоволення соцiальних, естетичних, оздоровчих, рекреацiйних та духовних потреб. Тiльки право на здiйснення загального i спецiального використання природних ресурсiв може мати майновий характер, задовольняти економiчнi iнтереси.
Крiм цього, екологiчний характер мають права, закрiпленi iншими законами. Так, Основами законодавства України про охорону здоров’я (ст. 6) визначається право кожного на охорону здоров’я, що передбачає: безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище; санiтарно-епiдемiчне благополуччя територiї й населеного пункту, де вiн проживає; безпечнi й здоровi умови працi, навчання, побуту та вiдпочинку; достовiрну та своєчасну iнформацiю про стан свого здоров’я i здоров’я населення, включаючи наявнi i можливi фактори ризику та їх ступiнь тощо.
побуту, вiдпочинку та навколишнє природне середовище; участь у розробцi, обговореннi та громадськiй експертизi проектiв програм i планiв забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення, внесення пропозицiй iз цих питань до вiдповiдних органiв та iнше.
Закон України «Про екологiчну експертизу» конкретизує можливостi громадян та їх об’єднань брати участь у проведеннi громадської експертизи об’єктiв при додержаннi встановлених цим законом принципiв, вимог та правил.
Екологiчнi права закрiпленi також у законах України «Про використання ядерної енергiї та радiацiйну безпеку», «Про вiдходи», «Про захист людини вiд впливу iонiзуючих випромiнювань», «Про захист населення i територiй вiд надзвичайних ситуацiй техногенного та природного характеру» та iн.
Наявнiсть сукупностi правових норм про екологiчнi права громадян дає змогу розглядати їх у
тобто як комплексний мiжгалузевий iнститут загальної частини екологiчного права.
що становлять сукупнiсть повноважень фiзичних осiб у галузi екологiї. За таких умов екологiчнi права громадян — це персонiфiкованi права, якi належать кожнiй фiзичнiй особi.
Слiд розмежовувати екологiчнi права i екологiчнi iнтереси, формах наданi повноваження в галузi екологiї. Такi можливостi випливають з мети та завдань екологiчного законодавства. Екологiчнi iнтереси — це природнi i соцiально зумовленi потреби осiб у вiдповiднiй галузi, якi випливають зi змiсту норм екологiчного законодавства. Вони задовольняються в процесi реалiзацiї сукупностi екологiчних заходiв: органiзацiйних, технiчних, економiчних, превентивних та в процесi забезпечення екологiчного порядку.
до законодавства України (ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»). Екологiчнi iнтереси задовольняються в процесi реалiзацiї сукупностi екологiчних заходiв: органiзацiйних, технiчних, економiчних, превентивних та в процесi забезпечення екологiчного порядку.
Екологiчнi права громадян
— це закрiплена в законi i гарантована правом сукупнiсть юридичних можливостей та засобiв, якi дозволяють задовольняти потреби громадян у галузi охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсiв i забезпечення екологiчної безпеки.
У теорiї екологiчного права екологiчнi права громадян
за рiвнем правового регулювання подiляють на
Першi — фундаментальнi — закрiпленi в Конституцiї України, другi — в законах України.
Є й iншi класифiкацiї: подiл на галузевi та мiжгалузевi екологiчнi права (залежно вiд суб’єктiв реалiзацiї); на еколого-полiтичнi, економiчнi, соцiальнi, культурнi права (залежно вiд видiв регульованих вiдносин).
Право на безпечне для життя i здоров’я навколишнє природне середовище є
основним загальнолюдським, фундаментальним правом. Воно тiсно пов’язане з правом людини на життя i охорону здоров’я. Всi iншi екологiчнi права громадян пов’язанi з його реалiзацiєю, спрямованi на його забезпечення або захист. Наприклад,
що можуть негативно впливати на стан навколишнього середовища, або участь у проведеннi громадської екологiчної експертизи мають на метi попередити забруднення навколишнього середовища, перетворення його на небезпечне для життя i здоров’я людини. Право громадян на одержання у встановленому порядку повної та достовiрної iнформацiї про стан
навколишнього середовища та його вплив на здоров’я населення або право громадян на подання до суду позовiв про вiдшкодування шкоди, заподiяної їх здоров’ю внаслiдок негативного впливу на навколишнє природне середовище, мають на метi забезпечити це право або судовий захист у разi його порушення.
Висновки
Виходячи з прийнятої в теорiї класифiкацiї прав людини на «класичнi» та «соцiальнi», екологiчнi права належать до соцiальних, якi вимагають активної дiяльностi держави для створення умов i гарантiй їх реалiзацiї, на вiдмiну вiд класичних, якi спрямованi на обмеження влади над людиною.
об’єктивне право -
сукупнiсть правових норм, що утворюють комплексний мiжгалузевий iнститут екологiчного права;
суб’єктивне право -
Екологiчнi права громадян -
забезпеченi системою права юридичнi можливостi особи реалiзувати у передбачених законодавством формах наданi повноваження в галузi екологiї. Вони:
• належать кожнiй особi, тобто персонiфiкованi;
• види екологiчних прав передбачаються системою екологiчного законодавства;
• форми реалiзацiї екологiчних прав громадян передбачаються i забезпечуються системою соцiально-правових гарантiй;
• порушенi екологiчнi права громадян пiдлягають поновленню, а їх захист здiйснюється в судовому та iншому порядку.
Екологiчнi права мають комплексний характер i складають окрему групу прав людини i громадянина. Основнi екологiчнi права закрiпленi в Конституцiї України, що пiдкреслює їх фундаментальне значення.
Лiтература
1.
Баб’як О. С, Бiленчук П. Д., Чирва Ю. О.
Екологiчне право України: Навчальний посiбник. - К.: Атiка, 2000. - 216 с.
2.
Екологiчне право України. Конспект лекцiї у схемах (Загальна i Особлива частина): Навч. Посiбник. – К.: Хрiнком Інтер, 2006. – 192 с.
3. Екологiчне право
. Особлива частина Пiдручник. Для студентiв юридичних вузiв i факультетiв. За редакцiєю академiка АПрН України, В.І. Андрейцева. К.: Істина, 2001
4. Екологiчне право України
За редакцiєю професорiв В. К. Попова i А. П. Гетьмани. Харкiв, «Право». 2001
5. Екологiчне право України.
6. Закон України
7. Сафранов Т. А.
| 
