Екологiчний стан Миколаївщини
Інститут журналiстики Київського нацiонального унiверситету
iм. Т. Шевченка
Реферат
на тему:
“Екологiчний стан Миколаївщини”
Виконала
студентка 1 курсу (ВСР)
група 1
Костюченко Алiни
План:
1. Вступ
2. Воднi ресурси
5. Вiдходи
6. Енергетика
8. Увага! Каракурти
10. Висновок.
1. Вступ
Миколаївська область як самостiйна адмiнiстративна одиниця була сформована 1. 101937 р. До цього землi Миколаївщини входили до складу Новоросiйського краю, Одеської, Херсонської губернiй. Сьогоднi територiя областi дорiвнює 24,6 тис. км. кв., тобто 4% площi України.
Сусiдами областi є Одеська, Кiровоградська, Днiпропетровська, Херсонська областi.
Миколаївська область розташована в лiсостеповiй i степовiй зонах. Клiмат – континентальний з м’якою малоснiжною зимою i спекотним посушливим лiтом. Середня температура сiчня - -3,7 гр. за Ц., липня – 22,2 гр. за Ц. Характерними є рiзкi змiни погоди, сильнi вiтри. Загальна кiлькiсть опадiв за рiк – бл. 500 мм.
Населення областi (на 1. 01. 2001) становить 2,6% населення України, тобто 1286,8 тис. чол.. За цим показником Миколаївська область займає 18-те мiсце по Українi. 66% населення областi проживає в мiстах (849,3 тис. чол.), 34% (437,5 тис. чол.) – у сiльськiй мiсцевостi.
Найбiльшим мiстом i обласним центром є Миколаїв, що розташований на мiсцi злиття рiк Пiвденний Буг та Інгул.
На пiвднi України вода є особливо цiнним природним ресурсом, бо тут забезпеченiсть прiсною водою в 2 рази менша, нiж в iнших регiонах України.
В 2000 роцi для забезпечення промислових, сiльськогосподарських потреб, нужд населення з природних водойм областi забрано 378 млн. м. куб. води., у тому числi з пiдземних горизонтiв – 18 млн. м. куб. води. У порiвняннi з 1990 роком споживання води знизилося в 3 рази.
Так, в Арбузинському, Баштанському i Казанковському районах цей показник вищий середнього у 1,5 рази, а у Веселиновському – у 4-5 разiв.
Дуже серйозна проблема – стан води в рiцi Інгулець, котра є важливим джерелом водопостачання областi. З неї беруть воду жителi м. Снiгурiвки та сiл, розташованих вздовж русла рiчки, її водою заповнюється Жовтневе водосховище Миколаєва, котре як резервна водойма прiсної води. В Інгулець уже багато рокiв скидають високо мiнералiзованi шахтнi води найбiльшого гiрничо переробного промислового комплексу України – Крив баса. Цi стоки мiстять дуже велику кiлькiсть солей, фенолiв, важких металiв, хлороогранiчних сполук, а їх бактерiальне забруднення бiльш нiж у 20 разiв перевищує норму, що є причиною найвищого в Українi рiвня захворюваностi жителiв Снiгурiвського района вiрусним гепатитом А. Пiд час вiдключення водогону Днiпро-Миколаїв у листопадi 2001 року жителi обласного центру теж вiдчули запах i смак води з Інгулця.
На 1/3 порiвняно з 1990 роком зросли викиди забруднених стiчних вод – їх стало 98 млн. куб. м., з них зовсiм без очистки скинуто майже 50%. У 2000 роцi до водойм областi потрапило 50,2 тон нафтопродуктiв, 21,2 тон сульфатiв, 23,3 тони хлоридiв, 39,8 тони синтетичних поверхнево активних речовин, 0,1 тони цинку, 25,7 тон залiза, 0,2 тони нiтратiв. Найбiльша кiлькiсть забруднюючих речовин потрапляє до водоймищ з очисних споруд мiських каналiзацiй. Тiльки з очисних споруд “Миколаївводоканалу” скидається 46% забруднених стiчних вод областi. Зовсiм без очистки стiчнi води потрапляють до рiчки Інгул в районi каналiзацiйної станцiї №5 мiста, а саме в Бузький лиман неподалiк морського торгового порту. Для приведення до нормального стану очисних споруд лише Миколаєва потрiбнi мiльйони гривень.
Не менш серйозним джерелом забруднення водойм є поверхневi стоки. Разом iз дощовими та талими, паводковими водами до рiк та лиманiв потрапляють отрутохiмiкати i добрива з полiв, нафтопродукти i багато iншого.
у водi дуже мала частка розчиненого кисню, котрий так потрiбен живим органiзмам водного свiту.
Отож, якщо найближчим часом ситуацiя кардинально не змiниться, то скоро Миколаївськi рiчки, лимани, та й навiть Чорне море перетворяться у звичайний колектор стiчних вод.
3. Атмосферне повiтря
За останнi 10 рокiв кiлькiсть викидiв забруднюючих речовин в атмосферу областi знизилася в 6 разiв, та, як стверджують жителi областi, особливого покращення стану повiтря не спостерiгається. Уся справа у збiльшеннi кiлькостi автотранспорту, котрий сьогоднi i став головним джерелом забруднення атмосфери областi.
200 кг, а, скажiмо, у Тернопiльськiй та Рiвненськiй – приблизно 30 кг, то, можна сказати, що Миколаївська область не є районом сильно забрудненої атмосфери.
Та, певно, жителi мiст, селищ та сiл областi, котрi проживають поблизу великих автотрас, з цим не погодяться. Тiльки за останнi кiлька рокiв викиди забруднюючих речовин вiд автотранспорту в областi збiльшилися в 1,5 рази, а в Миколаєвi вони склали 70% усiх викидiв.
Найбiльш забрудненим є повiтря в Жовтневому, Миколаївському, Вознесенському районах, а також у мiстах Миколаєвi, Вознесенську та Першотравневому.
перевищують норми, максимальнi концентрацiї двоокису азоту, окису вуглецю, формальдегiду i пилу перевищують її у кiлька разiв.
(343,3 т).
Окрiм великих техногенних забруднювачiв повiтря є, здавалося б, на перший погляд, незначне джерело забруднення повiтря – осiннi вогнища, котрi, на жаль, є загальноприйнятим способом прибирання опалого листя. Як не дивно, та вони є одним iз найнебезпечнiших джерел канцерогенних речовин, що при потрапляннi до органiзму людини призводять до виникнення широкого спектру захворювань, включаючи онкологiчнi.
4. Ґрунт i надра
З усiх природних компонентiв найбiльшому забрудненню пiддається ґрунт. Одне з найважливiших завдань в охоронi земель – захист їх вiд забруднення i псування. Загальний земельний фонд Миколаївщини становить 2458,5 тис. га. На Миколаївщинi переважають ґрунти з високою потенцiйною продуктивнiстю та рiвнем плодоносностi – чорноземи.
Тривале екстенсивне використання землi, велика кiлькiсть орних площ вплив водної та вiтрової ерозiї, незбалансоване внесення добрив, недотримання технологiй вирощування сiльськогосподарських культур стали причиною деградацiї майже всього ґрунту областi. За останнi 5-6 рокiв у областi спостерiгається майже повсюдне зниження iнтенсивностi внесення у ґрунт органiчних мiнеральних добрив. Як результат, сьогоднi землi з низьким вмiстом гумусу вже займають близько 30% усiх орних територiй.
Іншими причинами зниження плодючостi ґрунтiв є низький процент багаторiчних трав у структурi посiвних площ, недостатнє проведення протиерозiйних i ґрунтозахисних заходiв, котрi є особливо важливими, оскiльки 40% сiльгоспмаєткiв страждають вiд водної ерозiї.
За даними агроекологiчних дослiджень, рiвень хiмiчного забруднення ґрунтiв важкими металами, пестицидами тощо невеликий i не перевищує норми. Зате дослiдження продукцiї сiльського господарства, проведенi обласною санепiдемстанцiєю, показують, що вмiст у нiй нiтратiв нерiдко перевищує допустимi норми. Хоча поки що загрози для здоров’я населення немає, однак тривале накопичення нiтратiв у ґрунтах, на яких вирощують продукти харчування, може призвести до небажаного впливу на живi органiзми, у тому числi на людей.
5. Вiдходи
Утворення вiдходiв супроводжує людство протягом усiєї його iсторiї, i, що вище рiвень розвитку, то бiльше слiдiв її дiяльностi у виглядi вiдходiв залишається на Землi. І якщо сьогоднi без вiдходiв людське життя нажаль уявити ще не можна, то треба принаймнi зменшити їх кiлькiсть, знизити ту шкоду, яку вони чинять усьому живому.
В Миколаївськiй областi в 2000 роцi утворилося близько 1,5 млн. т вiдходiв.
До найбiльш небезпечних вiдходiв першого класу вiдносять гальванiчнi вiдходи, виробленi люмiнесцентнi лампи, ртуть та свинцевмiснi вiдходи. Прикладами вiдходiв другого класу можуть бути виробленi акумуляторнi батареї, вiдходи нафтопродуктiв, лакофарбових матерiалiв, отрутохiмiкати та пестициди, муловий осад очисних споруд; третього – вiдпрацьована емульсiя, нафтолами, пiсок, забруднений мазутом. Вiдходи четвертого класу, це, передусiм, будiвельнi вiдходи, вiдпрацьованi автомобiльнi шини, вiдходи гуми, пивоварного та шкiряного виробництв, дерева, попелу, побутовi вiдходи, бите скло i т. д.
На територiї Миколаївщини до 2001 року накопичилося бiльше 20 млн. т побутових та виробничих вiдходiв.
Найбiльше накопичених вiдходiв являє собою червоний шлам Миколаївського глиноземного заводу (бiльше 18 млн. т), котрий є цiнною вторинною речовиною для отримання рiдко земельних металiв, а також може використовуватися в сiльському господарствi. Тiльки от темпи його накопичення набагато перевищують темпи використання, а це призводить до необхiдностi пошуку дiлянки для зведення нового шламосховища.
В областi немає полiгону промислових токсичних вiдходiв, тому гальванiчний мул, вiдходи лакофарбових матерiалiв, гуми накопичуються на пiдприємствах, i часто в мiсцях, абсолютно не пристосованих для цього. Так, на Чорноморському суднобудiвному заводi звалище промислових вiдходiв знаходиться прямо на березi Бузького лиману в водоохороннiй зонi. Бiльшiсть промислових вiдходiв потрапляє на побутовi смiтники.
Найбiльше звалище смiття на територiї областi розташоване в смт Велика Корениха поблизу Миколаєва. Її площа – 31,55 га. Щорiчно сюди надходить близько 700-850 тис. м. куб. вiдходiв. Скiльки ж вiдходiв потрапляє на iмпровiзованi звалища, сказати не може нiхто. Орiєнтовно, в областi нараховується не менше 100 несанкцiонованих мiсць розмiщення вiдходiв. Нерiдко можна знайти такi звалища i на вулицях населених пунктiв, берегах рiчок, в лiсових насадженнях. Дуже прикро, адже це –якраз той чинник екологiї, який населення в змозi покращити самотужки, але чомусь цього не робить.
6. Енергетика
В Миколаївськiй областi частка продукцiї електроенергетики за останнi 10 рокiв зросла в 3,7 раза i зараз складає бiльше 22% усiєї продукцiї промисловостi. На Пiвденно-Українськiй АЕС сьогоднi експлуатуються 3 енергоблоки сумарною потужнiстю 3000 Мвт, котрi виробляють 98,5% усiєї електроенергiї областi. Однак Пiвденно-Український енергокомплекс приносить, окрiм значних надходжень до мiсцевого бюджету, приносить iще й чималi екологiчнi проблеми. Безпека роботи ядерних реакторiв – питання №1 на порядку денному. Крiм того, ядерне паливо, що використовується, - потенцiйне джерело забруднення навколишнього середовища. Дослiдження, проведенi в населених пунктах неподалiк АЕС, показали, що радiацiйний фон там – у межах 12-15 мкр/ч. Це небагато, але не так уже й мало ( особливо, якщо врахувати, що на пiвночi Київської областi, що знаходиться в зонi радiоактивного забруднення вiд ЧАЕС, радiацiйний фон приблизно такий самий).
на АЕС, i вiдсутнiстю необхiдних знань про радiацiю як таку.
З 1994 року ставок-охолоджувач ПУАЕС через надмiрне засолення працює в режимi постiйної “продувки”, тобто в ньому вiдбувається замiна солоної води на прiсну з рiчки Пiвденний Буг. Проблема в тому, що пiдвищення таким чином рiвня солоностi води в рiчцi вкрай негативно впливає на її прiсноводну флору та фауну.
З 200 року було поновлено роботи по добудовi Ташлицької ГАЕС. Подальше нарощування потужностi цiєї ГАЕС потребує заповнення Александрiвського водосховища. Пiд водою опиняться унiкальнi куточки регiонального ландшафтного парку “Гранiтно-степове Побужжя”, iсторичнi мiсця, непоправної шкоди буде завдано рослинному i тваринному свiту.
В Миколаївськiй областi, однак, є i вдалi приклади використання вiдновлюваних природних енергоресурсiв, i вiтрова електростанцiя поблизу с. Парутiне та гелiоустановка для пiдогрiву води в Миколаївському Будинку дитини – чудове пiдтвердження цього.
7. Вплив забруднення навколишнього середовища на здоров’я людини
За даними лiкарiв, стан здоров’я населення Миколаївської областi є вкрай незадовiльним. У порiвняннi з 19997 роком, кiлькiсть зареєстрованих хворих збiльшилася не 13%. Бiльше, нiж ранiше населення скаржиться на хвороби органiв дихання, кишково-шлункового тракту, системи кровообiгу, статевої системи, цукровий дiабет.
За даними вчених, негативнi фактори, що мають вплив на здоров’я людини, за значимiстю розподiляються так:
- соцiальнi – 37%;
- забруднення атмосферного повiтря – 21%;
- медичнi та бiологiчнi – 19%;
- забруднення питної води – 13%;
- iншi причини – 10%.
Складний соцiально-економiчний стан Миколаївської областi негативно впливає на демографiчну ситуацiю регiону. Вiдбувається старiння населення з одночасним скороченням середньої тривалостi життя. У 2000 роцi смертнiсть в областi майже удвiчi перевищила народжуванiсть, в результатi чого процес вимирання населення областi пришвидшився майже на 8%.
областi було оголошено зоною надзвичайного екологiчного стану через захворювання 14% жителiв токсикодермiєю за досi нез’ясованих обставин.
8. Увага! Каракурти
агресивних каракуртiв. За останнi роки на територiї Миколаївщини вiд їхнiх укусiв померло вже троє людей. Загалом же до лiкарень за цей час з приводу укусiв каракуртiв зверталося бiльш, нiж два десятки людей. Очевидно, такiй активностi отруйних павукiв сприяє пiдвищення рiвня опадiв останнiм часом, i, можливо, погiршення екологiчного стану їх природного середовища мешкання.
9. Екологiчнi органiзацiї та ЗМІ
В областi функцiонують осередки Партiї Зелених України, екологiчного товариства “Миколаївщина”, органiзацiя “Дiти майбутнього”, “Екоiнiцiатива”, “Новое поколение”, а також чимало органiзацiй районного рiвня. Серед екологiчних ЗМІ, або тих, котрi принаймнi iнодi опiкуються екологiчними проблемами Миколаївщини, газета “Український пiвдень”, “Южная правда”, “Новое поколение”, “Вечерний Николаев”, “Зелений кур’єр” Партiї Зелених Миколаївщини.
10. Висновок
Миколаївська область – не настiльки екологiчно проблемна, як скажiмо, Донеччина чи Днiпропетровщина, однак i вона має свої екологiчнi проблеми. Найсуттєвiшi серед них – забруднення водних ресурсiв i нестача питної води, ерозiя ґрунтiв, надмiрна кiлькiсть вiдходiв, критична демографiчна ситуацiя. Через географiчнi особливостi розташування потерпає область i вiд отруйних павукiв каракуртiв.
На територiї областi дiє значна кiлькiсть екологiчних органiзацiй рiзних рiвнiв, частина з яких має власнi екологiчнi видання. Частиною екологiчних ЗМІ опiкуються i державнi адмiнiстрацiї областi.
Використанi джерела:
2. Газета “Український пiвдень”, №37;
3. Газета “Южная правда”, №23.
|
