Екологiчна етика журналу "The Ecologist" у контекстi глобалiзацiйних процесiв у соцiальних комунiкацiях
ХАРКІВСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ КУЛЬТУРИ
БОНДАРЕНКО ТАМІЛА ОЛЕКСІЇВНА
УДК 070. 4
84: 504. 0
3
У СОЦІАЛЬНИХ КОМУНІКАЦІЯХ
27. 0
0. 0
АВТОРЕФЕРАТ
дисертацiї на здобуття наукового ступеня
кандидата наук з соцiальних комунiкацiй
Робота виконана в Харкiвському нацiональному унiверситетi iменi В. Н. Каразiна Мiнiстерства освiти i науки України Науковий керiвник: доктор фiлологiчних наук, професор Михайлин Ігор Леонiдович, Харкiвський нацiональний унiверситет iменi В. Н. Каразiна, завiдувач кафедри журналiстики.
наук, доцент, Житарюк Мар’ян Георгiйович, Інститут журналiстики Київського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка, докторант кафедри мiжнародної журналiстики.
Захист вiдбудеться “29” жовтня 2008 року о 15-00 годинi на засiданнi спецiалiзованої вченої ради Д 64. 807. 02 Харкiвської державної академiї культури за адресою: 61057, м. Харкiв, Бурсацький узвiз,4.
Автореферат розiслано “27” вересня 2008 року.
спецiалiзованої вченої ради І. О. Давидова
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
актуалiзує проблему взаємовiдносин людини i природи, що пов’язується з „феноменом страху” перед знищенням земного життя. „Феномен страху”, яким виступає глобальна екологiчна криза, супроводжується деструктивними змiнами в масовiй свiдомостi людей i вимагає регламентацiї меж їх утручання в природне середовище та вiдповiдальностi за порушення природного балансу. Істотну роль у формуваннi вiдповiдального ставлення людини до довкiлля вiдiграють соцiально-комунiкацiйнi iнститути, зокрема друкованi та електроннi засоби масової iнформацiї, що забезпечують комунiкативнi потреби людини в екологiчнiй iнформацiї та є iнструментами впливу на масову свiдомiсть.
на те що до обговорення сучасної глобальної екологiчної кризи долучаються всi сфери суспiльного життя, вона поступово стає вихiдним пунктом роздумiв над свiтовими проблемами, концентруючи в собi суперечливi iдеї стосовно характеру майбутнього розвитку людства. З одного боку, утверджується технократичний пiдхiд до осмислення екологiчної кризи, згiдно з яким її розв’язання вбачається в пiдвищеннi рiвня життя суспiльства, економiчному зростаннi й iнтенсивному використаннi природних ресурсiв. Другий - екологiчний - пiдхiд передбачає протилежну стратегiю розвитку й спирається на iншi свiтогляднi позицiї, утверджуючи необхiднiсть формування екологiчної свiдомостi й вироблення нової стратегiї моральної поведiнки, яка б надавала нову шкалу цiнностей у системi „суспiльство - природа” i змогла захистити людство вiд наслiдкiв глобальної екологiчної кризи.
Провiдну роль у змiнi свiтоглядної парадигми сучаснi дослiдники вiддають екологiчнiй (iнвайронментальнiй, природоохороннiй) етицi, що являє собою мiждисциплiнарний напрямок дослiдження i розглядається як керiвництво в екологiчних ситуацiях, що розширює межi спiльностi, органiчно вводить природу до зони морального простору, формує установку на безмежну вiдповiдальнiсть людини за все живе i вiдображає iснування екологiчної свiдомостi.
Значна роль у формуваннi екологiчної свiдомостi належить екологiчним виданням, якi не лише висвiтлюють сучаснi глобальнi проблеми, а й пропонують шляхи їх розв’язання, формулюючи етичнi принципи, що мають стати пiдґрунтям нового мислення. Одним iз таких видань є журнал “The Ecologist”, який видається в Лондонi з 1970 р. i являє собою один iз найбiльш тривалих екологiчних соцiально-комунiкацiйних проектiв, що не лише аналiзує глобальнi проблеми останнiх десятирiч, але й пропонує власну картину свiту, пiдґрунтям якого має стати екологiчна етика.
Звернення до зарубiжного досвiду сьогоднi особливо актуалiзується у зв’язку з активним залученням України до свiтових iнформацiйно-комунiкацiйних процесiв i зумовлено насамперед незадовiльним станом екологiчної журналiстики в Українi. Як зазначає О. О. Бєляков, про це свiдчить як вiдсутнiсть загальнонацiональної екологiчної газети з перiодичнiстю бiльш нiж раз на тиждень, яка б оперативно реагувала на поточнi подiї, та науково-популярного журналу, так i несистематичнiсть (через брак коштiв) або мала перiодичнiсть виходу локальних екологiчних видань. Розв’язанню цiєї проблеми сприятиме вивчення даного сектора соцiальної комунiкацiї за кордоном, досвiд роботи якого може бути використаний українськими мас-медiа.
Отже, актуальнiсть пропонованого дослiдження зумовлена двома чинниками:
проблем, а й пропонують стратегiї їх розв’язання;
напрямку її роботи, що передбачає дослiдження й розробку широкого ряду соцiально-комунiкативних проблем.
Мета роботи передбачає комплексний аналiз специфiки екологiчної етики журналу „The Ecologist”, а також особливостей процесу становлення й розвитку видання, ґрунтуючись на дослiдженнi матерiалiв за 1970–2001 рр.
– визначити змiст поняття „екологiчна етика”;
– проаналiзувати особливостi деструктивного й творчого етапiв екологiчної етики видання;
– проаналiзувати змiст i специфiку етичних засад, пропонованих у журналi як пiдґрунтя екологiчної свiдомостi.
Об’єкт дослiдження - журнал „The Ecologist” як складова соцiально-комунiкацiйної системи.
Предмет дослiдження - екологiчна етика видання.
Першоджерелом дослiдження виступають матерiали журналу “The Ecologist”, а також тексти доповiдей журналiстiв видання на екологiчних форумах. Для аналiзу в роботi залучено публiкацiї „The Ecologist” за 1970–2001 рр. - перiод керування й активної участi в журналi редактора i засновника Е. Ґолдсмiта. Протягом згаданого перiоду у виданнi превалювали аналiтичнi матерiали з екологiчних проблем i концептуальнi статтi, що порушували фiлософськi питання. Змiна у 2000 р. головного редактора позначилася на iнформацiйнiй полiтицi журналу, що виявилася насамперед у збiльшеннi обсягу новинарних публiкацiй, зникненнi концептуальних статей, зменшеннi кiлькостi аналiтичних матерiалiв, бiльшiй зосередженостi на глобальнiй тематицi, а не на проблемах країн „третього свiту”.
умови становлення i розвитку часопису в хронологiчнiй послiдовностi. Описовий метод у поєднаннi з аналiтичним дає змогу охарактеризувати матерiали журналу „The Ecologist”, а також його iдейно-тематичне спрямування. Застосування системного методу дозволяє здiйснити комплексне дослiдження екологiчної етики часопису як системи нормативних настанов, що визначають ставлення, поведiнку, дiї людини, спрямованi на довкiлля.
Ступiнь наукової розробки проблеми. Теоретико-методологiчну базу роботи складають дослiдження з теорiї та iсторiї соцiальної комунiкацiї Д. Белла, В. М. Березина, Ю. П. Буданцева, Л. М. Землянової, В. Ф. Іванова, М. Маклюена, А. З. Москаленка, Г. Г. Почепцова, А. В. Соколова, Г. Спенсера, О. Тоффлера, Ю. Хабермарса; зарубiжнi й вiтчизнянi дослiдження з екологiчної етики Р. Атфiлда, В. Є. Борейка, М. Горке, В. М. Грищенка, Б. Деволла, Д. Еренфельда, К. Інеди, Б. Каллiкота, Х. Келдiкот, М. М. Кисельова, В. Л. Кулiнiченка, О. Леопольда, Р. Неша, Т. Рiгана, С. Рокфеллера, Х. Ролстона, Д. Сешнза, П. Сiнгера, Д. Спенглера, П. Тейлора, А. В. Толстоухова, Л. Уайт, А. Швейцера; роботи з питань глобалiзацiї Е. О. Азроянца, З. Бжезинського, І. О. Василенко, Ю. Г. Волкова, Д. Гелда, А. В. Левашової, Д. Медоуза, Н. М. Моiсеєва, В.І. Пантiна, В. С. Полiкарпова, С. Л. Удовика, В. М. Шейка, Ю. В. Яковця; працi зарубiжних i вiтчизняних журналiстикознавцiв Т. О. Беневоленської, О. О. Берлової, О. О. Бєлякова, В. Б. Колесникової, Л. О. Коханової, А. Л. Кочиневої, Д. О. Олтаржевського, Ш. Фрiдман; роботи з екологiї В. О. Бокова, В. Г. Кононенка, І.І. Кравченко, А. В. Лущика, Н. М. Мамедова, В.І. Назарова, М. М. Саппи, О.І. Уткина, О. П. Федотова.
– розглянуто роль соцiально-комунiкативних процесiв у формуваннi екологiчної свiдомостi вiд античностi до нових часiв;
–простежено специфiку джерел та функцiй екологiчної етики журналу „The Ecologist”;
– дослiджено особливостi деструктивного та творчого етапiв екологiчної етики часопису;
– розглянуто особливостi картини свiту, представленої в журналi як альтернатива до сучасного суспiльства.
у процесi дослiдження особливостей комунiкацiйної культури суспiльства, вивчення iсторiї становлення екологiчної журналiстики як соцiально-комунiкацiйного iнституту тощо. Практичне значення передбачає використання висновкiв дисертацiйного дослiдження пiд час створення лекцiйних курсiв з екологiчної журналiстики й екологiчної комунiкацiї, пiдготовки спецкурсiв, семiнарських занять, написання навчальних посiбникiв, а також у подальших дослiдженнях соцiальних комунiкацiй.
Особистий внесок здобувача. Дисертацiя є самостiйною науковою працею. Основнi теоретичнi положення й висновки, що характеризують новизну дослiдження, отриманi й сформульованi автором самостiйно.
Апробацiя результатiв дисертацiї. Основнi положення роботи викладено в доповiдях на Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї „Дискурс у комунiкацiйних системах” (Київ, 19–20 березня, 2005 р), І Мiжнароднiй науковiй конференцiї „Сучасний iнформацiйний простiр: журналiстика i медiаосвiта” (Алушта, 26–30 вересня, 2005 р), Мiжнароднiй науково-практичнiй конференцiї „Масова комунiкацiя в Українi та iнформацiйний виклик ХХІ столiття” (Днiпропетровськ, 18–19 листопада 2005 р), Науковiй конференцiї аспiрантiв фiлологiчного факультету „Актуальнi проблеми сучасної фiлологiї” (Харкiв, 31 березня 2006 р), ІІ Мiжнароднiй науковiй конференцiї „Сучасний iнформацiйний простiр: журналiстика i медiаосвiта” (Алушта, 26–30 вересня, 2006 р), ІІІ Мiжнароднiй науковiй конференцiї „Сучасний iнформацiйний простiр: журналiстика i медiаосвiта” (Алушта, 24–28 вересня, 2007 р); на засiданнях наукового семiнару кафедри журналiстики ХНУ iменi В. Н. Каразiна.
Структура роботи обумовлена її метою та завданнями. Дисертацiя складається зi вступу, чотирьох роздiлiв, висновкiв та списку використаної лiтератури (298 найменувань на 27 сторiнках). Загальний обсяг роботи 195 сторiнок, з них 168 сторiнок основного тексту.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У Вступi обґрунтовано вибiр теми та її актуальнiсть, охарактеризовано мету та завдання роботи, наукову новизну, визначено методологiчнi засади дослiдження, його теоретичну та практичну цiннiсть, викладено вiдомостi про апробацiю результатiв розвiдки.
"Історiографiя проблеми" знайомить зi станом вивчення екологiчної тематики в наукових працях iз соцiальної комунiкацiї.
У першому пiдроздiлi "Роль соцiальної комунiкацiї у формуваннi екологiчної свiдомостi (вiд античностi до нових часiв)" розглянуто еволюцiю екологiчної свiдомостi починаючи з давнiх часiв до сучасного перiоду. Протягом iсторiї людства екологiчна свiдомiсть була тiсно пов’язана з розвитком соцiальної комунiкацiї: вербальна комунiкацiя, характерна для первiсного суспiльства, визначалася ставленням людини до природи, яка обожнювалась; письмова комунiкацiя, особливо з початку свого розвитку, переважно негативно впливала на екологiчну свiдомiсть, що пов’язане з поширенням християнських текстiв (у Середньовiччя); винайдення книгодрукування на початку сприяло поширенню механiстичного погляду на природу (в епоху Вiдродження). Поступово екологiчна тематика вийшла на сторiнки книжкових видань i ЗМІ, i в другiй половинi ХХ ст. завдяки цим каналам масової комунiкацiї стала об’єктом уваги широкого загалу.
"Екологiчна проблематика в засобах масової iнформацiї як об’єкт дослiдження соцiально-комунiкацiйних наук" має три параграфи.
"Дослiдження екологiчної проблематики в ЗМІ 1970–1980-х рр. " розглянуто першi спроби вивчення цiєї тематики на сторiнках перiодичних видань, що в 1970-х рр. були репрезентованi розрiзненими статтями у спецiалiзованих виданнях, а в 1980-х рр. - бiльш ґрунтовними дослiдженнями ("Экологические проблемы в современной публицистике" (1982) Т. О. Беневоленської, "Посiбник з екологiчної журналiстики" (1988) Ш. i К. Фрiдман).
"Екологiчна проблематика в ЗМІ в дослiдженнях соцiальних комунiкацiй 1990-х рр. " розглядає роботи з екологiчної проблематики в ЗМІ вказаного перiоду. З’ясовано, що вивчення цiєї теми здiйснюється в кiлькох напрямках: iсторiя екологiчної перiодики та природоохоронної пропаганди, теорiя екологiчної журналiстики, екологiчна iнтернет-журналiстика.
"Вивчення екологiчної проблематики в соцiально-комунiкацiйних дослiдженнях 2000-х рр. " презентує новiтнi дослiдження в цiй галузi. ХХІ ст. характеризується зрушеннями в розвитку вiтчизняних соцiально-комунiкацiйних дослiдженнях екологiчної проблематики ("Масова комунiкацiя та екологiчна полiтика", "Екологiчна проблематика в ЗМІ" О. О. Бєлякова). Провiдним напрямком дослiджень у 2000-х рр. стає екологiчний PR, що в країнах колишнього СРСР почав активно розвиватись у другiй половинi 1990-х рр.; триває вивчення сучасних тенденцiй розвитку екологiчних ЗМІ, зокрема екологiчної iнтернет-журналiстики.
У третьому пiдроздiлi "Екологiчна етика як предмет дослiдження" наведено визначення поняття "екологiчна етика", що витлумачується i як самостiйна наукова дисциплiна, що видiлилася в серединi 1970-х рр., i як мiждисциплiнарна сфера дослiдження, що сформувалася на межi природничих i суспiльствознавчих наук, i як особливий свiтогляд, визначений iсторичним етапом розвитку європейської культури. Розглянуто типологiю екологiчної етики, її зв'язок iз рiзними сферами суспiльного життя. Зазначено, що екологiчна етика являє собою ефективний засiб формування в людини адекватного ставлення до екологiчних проблем та усвiдомлення необхiдностi їх негайного розв’язання через радикальну трансформацiю усталеного погляду на природне довкiлля.
У другому роздiлi "Журнал „The Ecologist” як складова соцiально-комунiкацiйної системи" подано загальну характеристику часопису.
Перший пiдроздiл "Журнал „The Ecologist” на тлi доби" присвячено розгляду передумов, що склалися у свiтi напередоднi появи журналу: розгортання хiмiчної, бiологiчної та ядерної небезпеки; глобалiзацiя екологiчних проблем, що поступово стали предметом наукових студiй; публiкацiя книги американської дослiдницi Р. Карсон "Мовчазна весна", що привернула значну увагу до екологiчної етики; активiзацiя та глобалiзацiя наприкiнцi 1960-х - на початку 1970-х рр. екологiчного руху.
У другому пiдроздiлi "Історiя журналу “The Ecologist”" розглянуто основнi етапи становлення та розвитку часопису, його проблематику, головнi публiкацiї, авторський склад. Зазначено, що „The Ecologist”, перше число якого вийшло в 1970 р., став одним iз перших екологiчних перiодичних видань, якi пiдключилися до обговорення екологiчних проблем на мiжнародному рiвнi, iнформуючи про найактуальнiшi з них i пропонуючи власнi шляхи розв’язання, у такий спосiб забезпечивши потребу в екологiчнiй комунiкацiї. Незважаючи на те що, за задумом засновника Е. Ґолдсмiта, журнал мав стати „рупором” країн „третього свiту”, а головна функцiя його комунiкативної дiяльностi мала зводитися до дослiдження проблем, характерних для цих регiонiв, часопис позицiонував себе як альтернативне антиглобалiстське видання, що вiдзначалося охопленням широкого кола тем. Проаналiзовано проблематику журналу, зазначено, що протягом свого розвитку часопис постiйно розширював коло дослiджуваних проблем, якi з часом поступово привертали все бiльшу увагу громадськостi (глобальне потеплiння, клонування, генетично модифiкована продукцiя тощо). Значнiй популярностi видання сприяв його авторський склад, до якого входили екологiчнi журналiсти, науковцi й члени екологiчних рухiв.
Третiй пiдроздiл "Екологiчна етика журналу „The Ecologist”: типологiя, джерела, функцiї, етапи побудови" присвячений аналiзовi екологiчної етики часопису, що дає уявлення про свiтогляднi позицiї журналiстiв видання вiдносно сучасної та майбутньої екологiчної ситуацiї на планетi. Розглянуто джерела екологiчної етики журналу: схiднi релiгiйнi вчення, дiяльнiсть американської дослiдницi Р. Карсон, яка висловлювала радикальнi iдеї стосовно iндустрiального типу розвитку.
Ґрунтуючись на усталенiй типологiї, визначено напрямок екологiчної етики журналу як екобiоцентричний (синтетичний), оскiльки матерiали часопису однаковою мiрою провадять i бiоцентричнi (права тварин, клонування людини тощо) i екоцентричнi (збереження планети Земля, проблема забруднення гiдро - й атмосфери тощо) iдеї. Зазначено, що екологiчну етику журналу „The Ecologist” не можна вiднести й до одного конкретного рiзновиду (благоговiння перед життям, концепцiя бiорегiону та iн), оскiльки по сутi вона синтезує iдеї кiлькох еколого-етичних концепцiй: бiоетики, "звiльнення тварин", глибинної екологiї, гiпотези Геї та екофемiнiзму. Поєднання рiзнорiдних iдей визначає рiзноплановий характер екологiчної етики журналу „The Ecologist”: з одного боку, предметом уваги стає планета Земля як велика суперсистема (глибинна екологiя, гiпотеза Геї, екофемiнiзм), з iншого - окрема жива iстота (бiоетика, "звiльнення тварин").
що екологiчна етика часопису орiєнтує людство на соцiально значиму дiяльнiсть (збереження довкiлля), спрямовану на гармонiзацiю вiдносин iз природним середовищем.
У третьому роздiлi "Деструктивний етап екологiчної етики журналу „The Ecologist”" розглянуто перший щабель формування екологiчної свiдомостi, головне призначення якого полягає в руйнуваннi стереотипних (споживчих) стосункiв людини i природи. Деструктивний етап екологiчної етики журналу „The Ecologist” дає змогу окреслити основнi проблемнi сфери, що є пiдґрунтям сучасної екологiчної кризи й потребують докорiнних змiн.
"Релiгiйне корiння екологiчної кризи" розглянуто даний аспект глобальних проблем. У тлумаченнi журналу “The Ecologist” релiгiя стає домiнантним чинником, що породжує екологiчнi проблеми (християнство) та водночас є головним шляхом до їх розв’язання (даосизм, буддизм). У такий спосiб пiдкреслюється амбiвалентнiсть релiгiї, яка спiввiдноситься або з темою глобальної екологiчної кризи (деструкцiї), або з темою iдеального суспiльного устрою, в якому релiгiя стає джерелом екологiчного захисту.
"Наукове пiдґрунтя глобальних проблем" проаналiзовано даний аспект екологiчної кризи. Наука характеризується в журналi поняттям “релiгiя Заходу”, викликаючи асоцiацiї з християнською релiгiєю, до якої тяжiє захiдний свiт. Подiбно до християнства, що в концепцiї видання постає релiгiєю, яка не усвiдомлює своєї головної мети - возз’єднання людини, природи i всеохоплюючого космосу й узагалi не цiкавиться природним свiтом, хоча й не вважає його злом, сучасна наука уявляється схоластичною, тобто вiдiрваною вiд життя й не здатною запропонувати шляхи подолання глобальної кризи, i характеризується як нова секулярна релiгiя, де об’єктами поклонiння стають сучаснi досягнення, зокрема технологiї манiпулювання життям, на зразок клонування й генної iнженерiї.
У третьому пiдроздiлi "Полiтичнi витоки екологiчної кризи" розглядається вплив полiтики на свiтову екологiчну обстановку, що виявляється насамперед у пiдтримцi урядами окремих країн небезпечних для довкiлля економiчних проектiв та вiдсутностi уваги до проблем тих країн, у яких вони запроваджуються. Полiтичне джерело екологiчної кризи в концепцiї журналу „The Ecologist” необхiдно розглядати з двох позицiй. З одного боку, таким джерелом уявляються полiтичнi уряди розвинених європейських країн, якi в матерiалах часопису набувають як окремої характеристики, так i узагальненого опису. Це, зокрема, виявляється в тому, що в одних випадках журналiсти розглядають дiяльнiсть окремого уряду певної країни, яка так чи iнакше негативно впливає на екологiчну ситуацiю в країнi, а в iнших - створюють узагальнений образ полiтичного уряду, не здатного до розв’язання глобальних проблем. З iншого боку, полiтичним джерелом екологiчної кризи в журналi „The Ecologist” стають США, дiяльностi яких присвяченi численнi матерiали. У часопису термiн „глобалiзацiя”, що розглядається як негативна тенденцiя сучасного розвитку i як причина екологiчної кризи, ототожнюється з поняттям „американiзацiя”. США подаються в журналi „The Ecologist” в образах „безконтрольного суспiльства”, країни „Нової Демократiї”, „найбiльшого емiтера” (країни, яка викидає в атмосферу найбiльше парникових газiв, що стають причиною глобального потеплiння).
Четвертий пiдроздiл "Економiчний розвиток як деструктивний вектор глобалiзацiї" присвячений аналiзовi економiчного чинника екологiчної кризи. Головною мiшенню критики журналiстiв „The Ecologist” виступає iдея прiоритету „економiчного зростання” по вiдношенню до якостi життя. Поряд з науковцями Д. Х. та Д. Л. Медоуз, Е. Шумахером, К. Боулдингом, якi наприкiнцi 1960-х - на початку 1970-х рр. виступили з концепцiями „антиросту”, вони обстоювали iдею про припинення подальшого науково-технiчного прогресу, що, у свою чергу, стимулює економiчну глобалiзацiю. Виступаючи проти технологiчного прогресу, журналiсти „The Ecologist” користуються аргументом - ступiнь ризику використання новiтнiх технологiй (непередбачуванi наслiдки їх упровадження). Аргумент ризику є своєрiдним психологiчним маневром з метою ефективнiшого залучення опонентiв економiчного розвитку i супроводжується образами руйнування свiту, що покликанi вiдтворити у свiдомостi читача уявний образ катастрофи i в такий спосiб змусити його вiдчути страх за майбутнє планети та усвiдомити необхiднiсть кардинальних змiн. Найiстотнiшим чинником, що поглиблює екологiчну кризу i веде до глобальної катастрофи, у журналi „The Ecologist” стає мiжнародна торгiвля. Свiтова торгiвля уявляється як деструктивна технократична стихiя i характеризується в журналi словосполученнями „ера розвитку”, „ера неоколонiалiзму”, ототожнюючись iз колонiальною ерою за кiнцевою метою - свiтовим пануванням.
У п’ятому пiдроздiлi "Культурний аспект екологiчної кризи" розглядається вплив глобалiзацiї на культурну самобутнiсть, традицiї та життєвий устрiй окремих народiв. У журналi „The Ecologist” культурна дифузiя уявляється негативним наслiдком глобалiзацiї, що виявляється передусiм у загрозi створення монокультури й занепадi окремих традицiйних суспiльств, що зазнають найбiльш вiдчутного впливу з боку Заходу (вестернiзацiї). Головний акцент у матерiалах часопису здiйснюється на традицiйнiй опозицiї „Схiд - Захiд”, в якiй Захiд асоцiюється iз символом руйнування нацiональної культури, оскiльки виступає провокатором вестернiзацiї. Екологiчний аспект вестернiзацiї пов’язується з переважанням у системi цiнностей багатьох традицiйних суспiльств настанов на пристосування до природного середовища (дотримання принципу невтручання). Пiд впливом захiдної культури з її настановою на iнтенсивне перетворення природного довкiлля традицiйне суспiльство може поступово змiнювати своє ставлення до цього процесу, а отже, уподiбнюватися до захiдної моделi соцiоприродної взаємодiї. Перспектива подальшої еволюцiї традицiйних суспiльств по-рiзному iнтерпретується журналiстами часопису. Перший сценарiй розвитку уявляється як реадаптацiя традицiйних суспiльств до тих умов, у яких вони опинятимуться внаслiдок вестернiзацiї. Згiдно з другим сценарiєм, традицiйнi суспiльства докорiнно змiнюватимуться, наслiдуючи життєвий досвiд захiдної культури. За третiм сценарiєм, традицiйнi суспiльства не витримуватимуть захiдного тиску i поступово зникатимуть.
Четвертий роздiл "Творчий етап екологiчної етики журналу „The Ecologist”" присвячений аналiзовi альтернативної моделi свiтового устрою, презентованої у часопису. На думку журналiстiв видання, його пiдґрунтям мають стати глибокi соцiальнi змiни, передусiм змiна системи цiнностей i трансформацiя свiтогляду - з антропоцентричного на екологiчний. Журнал „The Ecologist” утверджує необхiднiсть формулювання еколого-етичних засад, якi претендуватимуть на роль єдиних, iнтегральних, планетарних засад усього людства, без урахування локального контексту, i формуватимуть планетарну екологiчну свiдомiсть, що полягатиме насамперед у дотриманнi єдиної стратегiї щодо забезпечення гармонiї мiж людством, чисельнiсть та обсяг потреб якого зростають, i геосферою, що має обмеженi ресурси i можливостi забезпечити суспiльнi потреби.
"Глибинна екологiя: пiдґрунтя екологiчної етики часопису" розглянуто особливостi цiєї концепцiї, iдеї якої (екологiчний егалiтаризм, обмежений тиск на природу, розширення традицiйних меж морального вимiру до межi землi, включаючи ґрунти, води, рослини i тварин тощо) широко популяризуються й розвиваються в матерiалах часопису. Засади глибинної екологiї як радикальної екологiчної течiї вiдповiдають iдеологiчному напрямку часопису i набувають нормативного характеру, претендуючи на роль унiверсальної еколого-етичної концепцiї, що має бути прийнята людством на глобальному рiвнi.
"Образ Геї як новий планетарний свiтогляд" розглянуто гiпотезу Геї, що є центральною концепцiєю глибинної екологiї. Бiльшiсть iдей гiпотези, зокрема бачення планети як цiлiсного живого органiзму, здатного до саморегулювання, запозиченi часописом у незмiнному виглядi. Гея постає центральним образом екологiчної етики журналу „The Ecologist” й набуває множинностi тлумачень: по-перше, розглядається як образ, з допомогою якого можливо описати свiтовий устрiй; по-друге, є бiологiчною iстотою, тотальною "просторово-часовою системою", складеною з рiзноманiтних живих органiзмiв, розташованих у певнiй iєрархiї; по-третє, виступає осередком боротьби двох свiтiв - техногенного ("екологiчного самозванця") та первiсного ("традицiйного"), який помiтно iдеалiзується.
"Системний пiдхiд: нова наукова парадигма" присвячений аналiзовi наукової парадигми, що репрезентована в журналi як альтернатива до сучасного наукового знання i ґрунтується винятково на системному пiдходi, за якого об’єкти, що вивчаються, розглядаються як системи, тобто як множиннiсть взаємопов’язаних елементiв. Системний пiдхiд органiчно вписується в загальну концепцiю журналу „The Ecologist” з його цiлiсним свiтобаченням, сприйняттям планети (Геї) як великої суперсистеми, що складається з безлiчi iнших, менших, пiдсистем, i неприйняттям методологiї класичної науки з її настановою на детальне вивчення окремих рiвнiв органiзацiї живого (клiтинного, молекулярного тощо) i членування природи на численнi складовi з метою їх докладного розгляду. Пропонована в часопису нова наукова парадигма включає в себе три складовi, що дають змогу дослiджувати природнi явища як єдине цiле: Загальну теорiю систем (узагальнену мiждисциплiнарну науку, завдання якої полягає в аналiзi рiзноманiтних систем, головним чином бiологiчних), синергетику (науку про самоорганiзацiю, виникнення нових якостей у вiдкритих, тобто здатних обмiнюватися речовиною та енергiєю, нерiвноважних системах) та кiбернетику (науку, що вивчає загальнi закономiрностi керування, а також зберiгання, обробки й передачi iнформацiї в живих системах).
У четвертому пiдроздiлi "Традицiйне суспiльство як опозицiя глобальнiй монокультурi" проаналiзовано пропонований у часопису альтернативний до сучасного суспiльний устрiй, взiрцем якого стає бiорегiон, утворений на кшталт традицiйного суспiльства. Бiорегiон визначається як невелика життєва територiя, мешканцi якої здатнi забезпечити власне iснування з допомогою iснуючих природних ресурсiв, не порушуючи при цьому екологiчної рiвноваги. Традицiйне суспiльство помiтно iдеалiзується в матерiалах часопису насамперед завдяки особливому ставленню до природи, яка виступала об’єктом поклонiння, i здатностi пiдтримувати сталий розвиток. У свою чергу техносфера як опозицiйна до природних органiзмiв система, розвиток якої вiдбувається врозрiз iз розвитком Геї, редукується до образу головного ворога, з яким треба боротися i якого слiд перемогти для того, щоб вiдновити порядок на планетi.
П’ятий пiдроздiл "Схiднi релiгiї як альтернатива християнству" присвячено аналiзовi релiгiйного пiдґрунтя екологiчної етики журналу, яким постають схiднi релiгiї. Орiєнталiстську спрямованiсть журналу, народженого в надрах захiдної цивiлiзацiї, слiд обґрунтовувати особливостями схiдних релiгiй, зокрема їх космо - та етикоцентризмом, екофiльнiстю, цiлiсним сприйняттям Усесвiту. Ключовим поняттям екологiчної етики журналу „The Ecologist”, запозиченим зi схiдних релiгiй, стає поняття „шлях”, що визначається, подiбно до китайських мислителiв, як єдиний унiверсальний закон, якого повинно дотримуватися людське суспiльство, i водночас є спробою переосмислити традицiйнi свiтогляднi уявлення про взаємодiю людини й природи, наполягаючи на безумовнiй цiнностi останньої.
У шостому пiдроздiлi "Екологiзацiя економiки в контекстi глобальної кризи" розглянуто модель екологiчної економiки, що пропонується часописом як альтернатива до сучасної. Перехiд до екологiчної економiки мислиться журналiстами „The Ecologist” як процес економiчної локалiзацiї, тобто орiєнтацiї на менш руйнiвнi (з точки зору впливу на довкiлля) торговельнi системи (схожi на натуральне господарство в первiсних суспiльствах), i вiдновлення власних природних систем, здатних забезпечити кожну окрему територiю самостiйними засобами iснування. Пропонується три етапи створення нової економiки - через лiквiдацiю старих (перший етап) i реструктуризацiю вже iснуючих iндустрiй (другий етап) до створення нових iндустрiй (третiй етап).
Сьомий пiдроздiл "Екологiчнi рухи: передумова збереження бiорозмаїття" присвячений аналiзовi екологiчних рухiв, дiяльнiсть яких подана в матерiалах часопису. Зазначено, що в журналi екологiчнi рухи розглядаються у двох напрямках:
2) створення власної унiверсальної моделi екологiчного руху, що може функцiонувати в будь-якiй країнi свiту незалежно вiд особливостей її культури i традицiй. Головна увага „The Ecologist” зосереджена на екологiчних рухах, що займаються захистом лiсових територiй та їхнього бiорозмаїття. Серед них можна видiлити екофемiнiстськi (рух “Чiпко” в Індiї, “Зелена зона” у Кенiї) i загальнi рухи (“Рух за виживання огонi” у Нiгерiї, “Збирачi каучуку” в Бразилiї та iн).
свiту), екологiчної рiвноправностi (дотримання принципу бiосферного егалiтаризму - визнання рiвного права всiх iстот на життя i процвiтання), опора на минулий (лудизм) i сучасний (глибинна екологiя) досвiд.
У Висновках узагальнено результати проведеного дослiдження i викладено основнi положення дисертацiї.
1. Сучасна екологiчна криза, що набула глобального вимiру в другiй половинi ХХ ст., актуалiзувала потребу в осмисленнi причин i наслiдкiв екологiчних проблем та виробленнi шляхiв їх розв’язання. Журнал „The Ecologist” запропонував власну концепцiю щодо сутностi екологiчної кризи та способiв її подолання, охарактеризовану нами поняттям „екологiчна етика”.
2. Аналiз наукових дослiджень екологiчної проблематики в засобах масової iнформацiї показав, що її вивчення актуалiзується в 1970-тi рр. у зв’язку зi зростанням уваги преси до глобальних проблем. Основнi напрямки дослiджень зводяться до розробки теорiї та iсторiї екологiчних друкованих та електронних видань i практично не розглядають окремi екологiчнi ЗМІ, якi виконують не лише iнформативну, а й iдеологiчну функцiю, пропонуючи рiзнi способи розв’язання глобальних проблем. Це засвiдчує актуальнiсть i необхiднiсть дослiдження часопису „The Ecologist”, зокрема пропонованої ним екологiчної етики, що дає уявлення про свiтогляднi позицiї журналiстiв стосовно сучасної та майбутньої екологiчної ситуацiї на планетi.
на мiжнародному рiвнi. Головна увага в часопису придiлялася висвiтленню екологiчних проблем у країнах „третього свiту”, аналiз яких завжди супроводжувався критикою дiяльностi розвинутих країн i транснацiональних корпорацiй. Журнал орiєнтувався на свiтову аудиторiю, що пiдтверджується широкою географiєю його поширення.
4. Загальний аналiз екологiчної етики „The Ecologist” показав, що вона орiєнтує людство на соцiально значиму дiяльнiсть, спрямовану на гармонiзацiю вiдносин з природним довкiллям. Її джерелами стали екофiльнi релiгiї (схiднi релiгiї, язичництво) та екологiчнi доробки попереднiх рокiв (Р. Карсон), якi визначили радикальний напрямок видання. Екологiчна етика часопису належить до екобiоцентричного типу, що характеризується двополюснiстю, тобто поєднує в собi бiоцентричнi та екоцентричнi напрямки, якi синтезуються в нiй, утворюючи стiйку систему екофiльних iдей.
соцiоприродну взаємодiю (деструктивна функцiя), а з iншого - сприяти екологiзацiї мислення й розробити стратегiю подальшого розвитку (творча функцiя). Формування концептуальних засад екологiчної етики журналу вiдбувається у два етапи - деструктивний i творчий, кожен з яких включає до свого тематичного поля рiзнi сфери суспiльного життя (полiтичну, економiчну, наукову, культурну, релiгiйну).
5. Дослiдження деструктивного етапу екологiчної етики журналу засвiдчило: домiнантним чинником, що визначив характер сучасної глобальної кризи, у концепцiї видання постає християнство, яке уявляється антропоцентричною, екофобною й антиекологiчною релiгiєю. З релiгiєю в часопису тiсно пов’язується наукове корiння екологiчних проблем, що проявляється в окремих порiвняннях свiтоглядних засад сучасної науки та християнства (наука, подiбно до християнства, тлумачиться як „релiгiя Заходу”; християнство виступає джерелом антропоцентричної установки на пiдкорення природи, що активно засвоюється науковцями, тощо). Широко провадяться iдеї технофобiї та антиросту, „подолання технiки”, утверджується необхiднiсть припинення науково-технiчного прогресу, що розглядається як джерело не лише суто екологiчних проблем, а й деструктивних змiн масової свiдомостi (спричинених використанням ядерної та хiмiчної зброї, несанкцiонованими медичними дослiдженнями тощо). У контекстi глобальних проблем значна увага звертається на негативнi особливостi науки - дегуманiзацiю суспiльства (комерцiалiзацiю тiла, генетичної iнформацiї тощо), секуляризацiю природи (перетворення її на об’єкт для лабораторних експериментiв: ксенотрансплантацiя, генна iнженерiя) та слабкiсть наукових знань (неможливiсть подолати „хвороби iндустрiалiзацiї”).
Полiтичне джерело екологiчної кризи в журналi пов’язується з дiяльнiстю розвинутих захiдноєвропейських країн та США. Осередком сучасних проблем вважається мегаполiс, який у мiнiатюрi повторює процеси, що вiдбуваються на глобальному рiвнi, - поступове витiснення природного свiту i замiна його техногенним, розмежування населення на заможний осередок i збiднiлi прошарки населення тощо.
Економiчнi витоки екологiчних проблем пов’язуються в часопису з iндустрiалiзацiєю та свiтовою торгiвлею, що характеризується як „ера розвитку й неоколонiалiзму”, головними суб’єктами якої постають транснацiональнi корпорацiї. Дiєвим психологiчним прийомом виступає аргумент ризику технологiчних iнновацiй (деструктивнi наслiдки спорудження й експлуатацiї великих промислових об’єктiв), який супроводжується образами руйнування свiту, а отже, актуалiзує апокалiптичнi аспекти екологiчної кризи.
Культурний аспект глобальної кризи вбачається в нiвелюваннi цiнностей i традицiй окремих народiв, подальший розвиток яких прогнозується в трьох напрямках: поступового включення окремих культур до „глобальної монокультури”, виникнення опозицiйних до „глобальної монокультури” рухiв за збереження традицiй та цiнностей окремого народу, трансформацiї окремих культур вiдповiдно до умов ХХІ ст.
локального контексту (особливостей територiї, традицiй її мешканцiв i т. п.), що, однак, свiдчить не про нехтування журналом культурних, релiгiйних або iнших характеристик окремих народiв, а насамперед про намагання сформувати сталий корпус унiверсальних еколого-етичних положень, прийнятних в усьому свiтi та здатних сприяти формуванню екологiчної свiдомостi людства.
дiяльностi, а насамперед як чiтко сформульований свiтогляд, засади якого матимуть нормативний характер. Основоположними принципами, запозиченими журналом з „Платформи глибинної екологiї”, виступають принципи екологiчного егалiтаризму (будь-яка жива iстота має внутрiшню цiннiсть, не залежну вiд її корисностi для людства) й обмеженого втручання в природне середовище.
На противагу домiнуючiй (редукцiонiстськiй) пропонується нова наукова парадигма, що базується не на аналiтичному, а на системному пiдходi до вивчення природних явищ, i характеризується поняттям „холiстична екологiя” (наука, що вивчає природу як iєрархiю цiлiсностей). Пiдґрунтям нової наукової парадигми виступають Загальна теорiя систем, синергетика та кiбернетика, головною спiльною ознакою яких виступає дослiдження цiлiсних природних систем рiзного порядку (видiв, популяцiй, бiоценозiв тощо).
а отже, являє собою приклад суспiльства сталого розвитку. Незважаючи на переваги традицiйного суспiльства, з точки зору екологiчної етики, його характеристика, представлена в журналi, позбавлена об’єктивностi. Це проявляється насамперед у помiтнiй iдеалiзацiї устрою такого суспiльства й вiдсутностi критичного сприйняття окремих сторiн його життєдiяльностi.
Часопис „The Ecologist” характеризується орiєнталiстською спрямованiстю, яка проявляється в тому, що релiгiйним пiдґрунтям еколого-етичних засад видання стають схiднi екофiльнi релiгiї. Провiдними рисами схiдних релiгiй, якi привертають увагу журналу, стають космо- й етикоцентризм, домiнантнi iдеї про мiнiмальне втручання в природу й моральну вiдповiдальнiсть людини за її руйнування. Ключовим поняттям екологiчної етики журналу, запозиченим зi схiдних релiгiй, стає поняття „шлях”, що, поряд з традицiйним для релiгiйних систем визначенням як єдиного унiверсального закону, якого має дотримуватися людство, набуває й iнших, бiльш конкретизованих, значень (поведiнкова стратегiя, спрямована на пiдтримання порядку на планетi; перехiд до стiйкого розвитку через максимальне втручання в економiчнi процеси тощо).
Альтернативою глобальнiй економiцi уявляється екологiчна економiка й економiчна локалiзацiя, необхiднiсть якої мотивується природоохоронними (радикальне обмеження свiтової торгiвлi зменшуватиме рiвень забруднення довкiлля) та здоров’язберiгаючими (безпека продовольчої продукцiї) чинниками. Пропонована журналом модель екологiчної економiки є практичним утiленням теоретичних засад екологiчної етики i передбачає орiєнтацiю на руйнування антиекологiчних промислових галузей (ядерної, автомобiльної, хiмiчної) i використання екологiчно чистих мало - або безвiдходних технологiй (виробництво вiтрових станцiй, велосипедна iндустрiя i т. п.).
Екологiчнi рухи розглядаються часописом як рушiйна сила процесу переходу до нового суспiльного устрою, що має на метi, з одного боку, захист природного середовища вiд екологiчно небезпечних економiчних проектiв, а з iншого - формування загальносвiтової опозицiї науково-технiчному прогресу на користь екологiчних прiоритетiв. На пiдставi аналiзу дiяльностi iснуючих екологiчних рухiв журналом пропонується власна модель екологiчної полiтики, основними рисами якої стають заперечення iдеологiї iндустрiалiзму, дотримання принципу бiосферного егалiтаризму й iдей глибинної екологiї, опора на iсторичний досвiд антиiндустрiальних рухiв (лудизму).
Список опублiкованих праць за темою дисертацiї
1. Бондаренко Т. О. Ідеологiчна концепцiя журналу „The Ecologist” / Т. О. Бондаренко // Вiсн. Харк. нац. ун-ту iменi В. Н. Каразiна. Серiя: Фiлологiя. - 2003. - № 583. - Вип. 37. - С. 135–137.
2. Бондаренко Т. О. „Проект виживання”: альтернативний свiт в умовах глобалiзацiї / Т. О. Бондаренко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. - 2005. - Т. 18 (57). - № 3. - С. 11–15.
4. Бондаренко Т. О. Специфiка деструктивної функцiї екологiчної етики журналу „The Ecologist” / Т. О. Бондаренко // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия: Филология. - 2006. - Т. 19 (58). - № 5. - С. 232–237.
5. Бондаренко Т. О. Екологiчна журналiстика як об’єкт наукових дослiджень / Т. О. Бондаренко // Дiалог. Медiа-студiї: зб. наук. пр. / за заг. ред. О. В. Александрова. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2006. - Вип. 5. - С. 70–81.
6. Бондаренко Т. О. Джерела й типологiя екологiчної етики журналу „The Ecologist” / Т. О. Бондаренко // Вiсн. Харк. нац. ун-ту iменi В. Н. Каразiна. Серiя: Фiлологiя. - 2007. - № 765. - Вип. 50. - С. 196–199.
7. Бондаренко Т. О. Системний пiдхiд: нова наукова парадигма журналу „The Ecologist” / Т. О. Бондаренко // Культура народов Причерноморья. - 2007. - № 101. - С. 162–165.
АНОТАЦІЇ
Бондаренко Т. О. Екологiчна етика журналу „The Ecologist” у контекстi глобалiзацiйних процесiв у соцiальних комунiкацiях. - Рукопис.
Дисертацiя на здобуття наукового ступеня кандидата наук з соцiальних комунiкацiй за спецiальнiстю 27. 00. 01 - теорiя та iсторiя соцiальних комунiкацiй. - Харкiвська державна академiя культури. - Харкiв, 2008.
Дисертацiя присвячена вивченню екологiчної етики альтернативного екологiчного журналу „The Ecologist”, що видається в Лондонi з 1970 року. Визначено роль екологiчної етики часопису як особливого свiтогляду, що орiєнтує людство на соцiально значиму дiяльнiсть, спрямовану на гармонiзацiю вiдносин з довкiллям шляхом радикальної трансформацiї усталеного погляду на природу.
фундамент, джерела, функцiї, етапи екологiчної етики часопису, а також її концептуальнi засади, запропонованi як основа екологiчного свiтогляду.
Ключовi слова: екологiчна етика, довкiлля, журнал „The Ecologist”, екоцентризм, бiоцентризм, екологiчний свiтогляд, соцiальна комунiкацiя.
Бондаренко Т. А. Экологическая этика журнала „The Ecologist” в контексте глобализационных процессов в социальных коммуникациях. - Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата наук по социальным коммуникациям по специальности 27. 00. 01 - теория и история социальных коммуникаций. - Харьковская государственная академия культуры. - Харьков, 2008.
Диссертация посвящена изучению экологической этики альтернативного экологического журнала „The Ecologist”, который выходит в Лондоне с 1970 года. Определена роль экологической этики издания как особенного мировоззрения, ориентирующего человечество на социально значимую деятельность, направленную на гармонизацию взаимоотношения с природой путем радикальной трансформации устоявшегося взгляда на окружающую среду.
Рассмотрена роль социальной коммуникации, в частности масс-медиа, в формировании экологического сознания. Отмечено, что исследователи социально-коммуникативных процессов сосредотачивают внимание на теории и истории экологической журналистики и не обращаются к изучению отдельных изданий, предлагающие пути решения экологических проблем. Представлена общая характеристика журнала „The Ecologist” (история, проблематика основных материалов, направления деятельности журналистов издания), который не являлся объектом изучения в отечественных и зарубежных работах по социальным коммуникациям. Проанализированы источники, функции, этапы экологической этики издания, а также ее концептуальные идеи, предложенные в журнале как основа экологического мировоззрения.
Исследование показало, что экологическая этика „The Ecologist” концентрирует в себе биоцентрические и экоцентрические идеи, что позволяет отнести ее к синтетическому (экобиоцентрическому) направлению. Отмечено, что в основе экологической этики журнала лежат экофильные религии. Функциональная двойственность экологической этики обусловлена, с одной стороны, ее стремлением разрушить стереотипный взгляд на социоприродное взаимодействие, а с другой - способствовать построению альтернативной модели общественного устройства с учетом экологического императива. В соответствии с этим выделено два этапа формирования экологической этики журнала - деструктивный и творческий.
В работе отмечено, что концептуальные положения экологической этики журнала „The Ecologist” необходимо изучать в контексте различных сфер общественной жизни (политической, экономической, культурной и т. д.), прямо или опосредовано влияющих на состояние окружающей среды. Проблемно-тематический анализ статей журнала позволил выделить основные причины глобального экологического кризиса, в частности христианство (как антропоцентрическую религию), научно-технический прогресс, экономическую деятельность западноевропейских стран и США. Основой экологического мировоззрения в „The Ecologist” провозглашается глубинная экология, системный подход к изучению природных явлений, восточные религии, экологическая экономика. Предложенная журналистами издания экологическая этика мыслится как универсальная концепция, которая должна быть принята на международном уровне и стать общемировой идеологией.
Ключевые слова: экологическая этика, окружающая среда, журнал „The Ecologist”, экоцентризм, биоцентризм, экологическое мировоззрение, социальная коммуникация.
2008.
world-view that orients humanity on social important activity directed on harmonization interrelation with nature by radical transformation of stable view on the environment.
The dissertation considers the role of social communication, mass media in particular, in forming of ecological conscious. It presents general characteristic of „The Ecologist” magazine that wasn’t the research object in native and foreign science of social communications. The author analyzed foundation, sources, functions, stages of the magazine’s environmental ethics and its conceptual ideas as a basis of ecological world-view.
The research demonstrates that the magazine’s environmental ethics concentrate biocentric and ecocentric ideas that betoken its synthetic characters. The environmental ethics proposed by “The Ecologist” journalists is considered as universal conception that must be accepted on international level and become global ideology.
Key words: environmental ethics, environment, “The Ecologist” magazine, ecocentrism, biocentrism, environmental view, social communication.
|
