Реферат
Тема: «Екологiчна безпека»
План
1. Поняття i джерела екологiчної небезпеки
2. Правове регулювання екологiчних прав людини
3. Глобальнi екологiчнi проблеми та шляхи їх вирiшення
1. Поняття i джерела екологiчної небезпеки
Природне середовище - це мiсце життєдiяльностi людини, джерело його iснування. У своїй дiяльностi людина використовує природнi багатства - вiд кисню i води до надр землi i лiкарських рослин. При цьому вона неминуче впливає на природу. До того ж вплив людини не повинно порушувати законiв природи, оскiльки науково необгрунтоване втручання в життя природи призводить до катастрофiчних наслiдкiв.
Тисячолiттями люди не вiдчували вiдповiдальностi за збереження природи, ставилися до неї як до невичерпного джерела. Прозрiння настало лише тодi, коли екологiчний криза стала загрожувати бiльшостi регiонiв нашої планети i самому iснуванню людства. Сьогоднi практично неможливо назвати такi явища i процеси навколишнього середовища на яких би не позначилася дiяльнiсть людини. Зокрема, велику стурбованiсть викликають такi з них, як ерозiя грунту, її засолення, хiмiчна деградацiя, недостача питної води та погiршення її якостi. Населення планети турбують темпи вирубки лiсiв, забруднення морiв i океанiв, якi є джерелами надходження кисню в атмосферу. Пiдраховано, що загальна кiлькiсть кисню в атмосферi щорiчно зменшується на 10 млрд. т. Пiд загрозою зникнення знаходяться лiкарськi рослини.
Особливо велику екологiчну небезпеку представляє забруднення значної територiї у зв'язку з аварiєю на Чорнобильськiй АЕС.
У число екологiчних факторiв, важливих для людини входять соцiально-психологiчнi, чинники харчування, якi пошкоджують впливу.
людини, завдаючи непоправної шкоди здоров'ю. За наявними даними в свiтi вiд отруєння пестицидами щорiчно вмирає майже 14 тис. осiб.
Шкiдливi впливу хiмiчних факторiв на органiзм можна умовно роздiлити на кiлька груп по їх ефектiв. Це токсини (отруйнi речовини), канцерогени (що викликають онкологiчнi захворювання), мутагени (що викликають мутацiї), тератогени (викликають потворностi).
Канцерогенами є промислова пил, дiоксид азоту, дiоксиду сiрки. Основним шляхом проникнення хiмiчних забруднень навколишнього середовища в органiзм людини є дихальнi шляхи i шлунково-кишковий тракт. Іншими словами, головнi побоювання за здоров'я пов'язанi з погiршенням складу повiтря, яким ми дихаємо, сумнiвним якiстю питної води i продуктiв харчування.
Окрему групу, шкiдливо впливають на навколишнє середовище та здоров'я людини являють собою такi фактори, як: пiдвищений рiвень шуму в мiстах, забруднення iонiзуючими електромагнiтними випромiнюваннями.
Таким чином, основними джерелами екологiчної небезпеки є забруднення всiх середовищ: повiтря, води, грунту, продуктiв харчування, вплив електромагнiтних випромiнювань i шуму.
У зв'язку з рiзким стрибком iндустрiального розвитку та економiчного зростання в другiй половинi ХХ столiття, переростання екологiчних проблем на регiональних i нацiональних рiвних у планетарнi, поставило пiд загрозу реальнiсть iснування людини. Занепокоєний свiтове спiвтовариство прийняло низку документiв, присвячених закрiпленню прав людини на використання природних ресурсiв та здорове навколишнє середовище. До них, в першу чергу вiдносяться Стокгольмська Декларацiя принципiв i План заходiв з проблем навколишнього природного середовища, прийнята на конференцiї ООН 16 липня 1972, Вiденська конвенцiя про охорону озонового шару, прийнята в 1985 р., та iншi.
Права людини на використання природних ресурсiв i охорону навколишнього середовища отримали своє визнання в документах мiжнародних регiональних органiзацiй (Гельсiнська документ «Надiї i проблеми часу перемiн» вiд 10 липня 1992р., Конвенцiя про захист Чорного моря вiд забруднення вiд 2 квiтня 1992р. Та iн) .
Безперечним досягненням бiльшостi визнаних мiжнародно-правових документiв є закрiплення природних прав людини на використання природних ресурсiв та здорове навколишнє середовище.
Екологiчна безпека населення є найбiльш гуманним, шляхетним i вiдповiдальним завданням екологiчного законодавства, яке, перш за все, закрiплює екологiчнi права населення, по-друге, гарантує їх реалiзацiю, по-третє, визначає правовi, економiчнi та соцiальнi основи охорони навколишнього середовища в iнтересах нинiшнього i майбутнього поколiнь.
В Українi кожен громадянин має право на:
2) участь в обговореннi проектiв законодавчих актiв, матерiалiв щодо розмiщення, будiвництва i реконструкцiї об'єктiв, якi можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища та внесення пропозицiй до господарських i державнi органи, установи та органiзацiї цих питань;
3) участь у розробцi та здiйсненнi заходiв щодо охорони навколишнього середовища, рацiонального i комплексного використання природних ресурсiв;
4) здiйсненнi загального i спецiального використання природних ресурсiв
5) об'єднання в громадськi природоохороннi формування;
8) отримання екологiчної освiти;
9) подання до суду позовiв до державних органiв, пiдприємствам, органiзацiям i громадянам про вiдшкодування шкоди його здоров'ю та майну внаслiдок негативного впливу на навколишнє природне середовище.
У правових актах закрiпленi так само обов'язки громадян України в галузi охорони навколишнього природного середовища. Громадяни зобов'язанi: берегти природу, охороняти, рацiонально використовувати її багатства вiдповiдно до вимог законодавства про охорону навколишнього середовища; здiйснювати дiяльнiсть щодо дотримання вимог законодавства, вимог екологiчної безпеки, iнших екологiчних нормативiв та лiмiтiв використання природних ресурсiв; не порушувати екологiчнi права i законнi iнтереси iнших суб'єктiв i т. д.
Екологiчнi права громадян забезпечуються системою гарантiй:
- Проведенням широкомасштабних державних заходiв щодо пiдтримання, вiдновлення i полiпшення стану навколишнього природного середовища;
- Здiйсненням мiнiстерствами, вiдомствами, органiзацiями технiчних та iнших заходiв з попередження шкiдливого впливу господарської та iншої дiяльностi на навколишнє природне середовище, виконанням екологiчних вимог у разi планування, розмiщення продуктивних сил, будiвництва та експлуатацiї народногосподарських об'єктiв;
- Участю громадянських об'єднань та окремих громадян у дiяльностi щодо охорони навколишнього природного середовища;
- Здiйсненням громадського та державного контролю за дотриманням законодавства про охорону навколишнього природного середовища i т. д.
Недолiком є те, що зазначенi гарантiї часто залишаються лише на паперi. Вони не стали тiєю загальним обов'язком, яка б виконувалася завжди, скрiзь i кожним, кого це стосується. Це є характерним не тiльки для України, але й iнших держав, оскiльки, iнакше, екологiчнi проблеми не набули б характер глобальних для всього людства.
3. Глобальнi екологiчнi проблеми та шляхи їх вирiшення
Науково-технiчний прогрес викликав багато наслiдки, якi вiдносячи до екологiчних. Склалося обгрунтоване думку про те, що наслiдком прогресу є деформацiя навколишнього середовища. Перш за все, це було помiчено вiдносно збiльшення концентрацiї так званих малих газiв в атмосферi (дiоксид вуглецю, метан, оксид азоту, хлорофторуглеводи), вiд спалювання вугiлля, газу, нафти та iнших похiдних, що визначається сьогоднi як парниковий ефект. Парниковий ефект - це утримання значної частини теплової енергiї Сонця у земної поверхнi, що веде до збiльшення температури.
Наслiдками для населення i економiки стає неможливiсть швидкої адаптацiї до змiни клiмату. Збiльшується число метакатастроф, що може негативно вiдiб'ється на бiотi: скоротиться рiзноманiтнiсть флори i фауни, збiльшиться збезлiсенням, спадання обмерзання в горах викличе скорочення стоку рiчок, що породить труднощi у сiльському господарствi. Морськi потоки в Свiтовому океанi можуть пiти iншими шляхами, пiдвищення температури у Свiтовому океанi може призвести до пiдвищення швидкостi вiтру в урагани i пiдвищенню їхньої руйнiвної сили, змiниться стан прибережних зон - почнеться необоротне руйнування екосистеми.
Друга не менш важлива глобальна екологiчна проблема - виснаження озонового шару. Озон необхiдний для людини та iнших живих iстот, що населяють освiтлену сонцем Землю, оскiльки вiн визначає температурну стратифiкацiю атмосфери i одночасно захищає вiд iнтенсивної ультрафiолетової радiацiї. Найбiльш небезпечнi для людини наслiдки виснаження озонового шару - збiльшення числа захворювань на рак шкiри i катаракти очей. Крiм негативного впливу на здоров'я людини, виснаження озонового шару призводить до посилення парникового ефекту, зниження врожайностi, деградацiї грунтiв, загальному забрудненню навколишнього середовища.
Загострення глобальної екологiчної ситуацiї - є результатом погiршення екологiчної обстановки в конкретних країнах та регiонах свiту, де найбiльш сильно забруднення навколишнього середовища.
Забруднення, згiдно з прийнятим ООН визначенням, це екзогеннi хiмiчнi речовини, що зустрiчаються в неналежному мiсцi, в неналежне час i в неналежному кiлькостi. Особливо сильно забрудненi повiтряна та водна середовища.
Основний внесок у забруднення повiтря вносять пiдприємства чорної i кольорової металургiї, вугiльної промисловостi, хiмiї та нафтохiмiї, будiндустрiї, енергетики, автотранспорту. Особливо гостро стоїть проблема забруднення повiтря у великих мiстах i промислових центрах. Деякi екологiчно небезпечнi метали, наприклад, ртуть, свинець, кадмiй, переносяться атмосферними потоками i потрапляють у водойми, осiдають на дно рiчок озер i морiв. Зростання загальних показникiв захворюваностi людей викликанi забрудненнями навколишнього середовища. Так, наприклад, забруднення повiтря вiд нафтохiмiчного комбiнату в мiстi Еккаiтi (Японiя), викликало «еккаiтську астму», забруднення водного середовища кадмiєм - отруєння, що отримало назву «Ітай-Ітай», ртуттю - хвороба «Мiнамата».
Значну загрозу забруднення дiоксином представляють викиди автомобiльного транспорту. Цi забруднення накопичуються не тiльки в районах автотрас, але i виявляються за багато км. вiд них. Вони мають властивiсть накопичуватися в органiзмi людини, що живе в несприятливому середовищi i викликати погiршення самопочуття i навiть отруєння.
Забруднення земної поверхнi та водних екосистем вiдбувається i в результатi радiоактивного забруднення. Основними джерелами радiоактивного забруднення є випробування ядерної зброї, робота АЕС, якi використовують водойми як охолоджувачiв, що призводить до вступу у них разом зi стiчними водами радiоактивних iзотопiв, якi поглинаються водної бiоти та донними вiдкладами.
Вiдносно новим поняттям у екологiчної безпеки є бiологiчне забруднення. Визначення його включає два пункти: привнесення в середу i розмноження в нiй небажаних для людини органiзмiв i проникнення (природне або завдяки дiяльностi людини) в експлуатованi екосистеми i технологiчнi пристрої, видiв органiзмiв, чужих даними екосистемам. Один з видiв бiологiчного забруднення - викиди пiдприємств мiкробiологiчного синтезу. Виробничi потужностi цiєї галузi сучасної бiотехнологiї, особливо у фармакологiчнiй промисловостi, постiйно зростають. Багато лiкарських препаратiв, наприклад, антибiотики, вакцини одержують шляхом мiкробiологiчного синтезу. До складу викидiв та скидiв зi стiчними водами фармакологiчних заводiв входять мiкробнi клiтини i їх фрагменти, живильне середовище для мiкроорганiзмiв. Масштаб цього виду забруднення, може бути дуже великий, а так само великi його вплив на здоров'я людини та тварин.
великий забiйної сили, високої стiйкостi до всiх вiдомих антибiотикiв).
До кiнця ХХ столiття постало питання про небезпеку так званого генетичного зараження навколишнього середовища. Ризик цього виду бiологiчного забруднення, пов'язаного з генною iнженерiєю, стає все бiльш реальним. Можливiсть випадкового викиду органiзмiв, вироблених за допомогою генної iнженерiї, iснує завжди, а так само можливий навмисний викид.. Екологiчна оцiнка такого викиду утруднена, оскiльки властивостi нових мiкроорганiзмiв невiдомi. Наслiдком манiпуляцiї з геном може бути генетична ерозiя - втрата iснуючого генофонду. Найбiльшому ризику генетичного забруднення схильнi рiдкiснi та зникаючi види, популяцiї яких знаходяться в стадiї деградацiї. Самостiйну проблему з серйозними соцiально-етнiчними проблемами представляє собою втручання в геном людини («покращення рiзновиди людей»).
на ХХI столiття, висловлює Стратегiя сталого розвитку.
Вперше термiн «стiйкий розвиток» був використаний в документах у 70-х роках, коли з'явилася iдея розробки Всесвiтньої стратегiї охорони природи. Її висунули мiжнароднi органiзацiї: Мiжнародний союз охорони природи i природних ресурсiв, Програма (комiтет) ООН з навколишнього середовища, Всесвiтнiй фонд дикої природи. У нiй фокусувалося увагу на небезпеки змiн у бiосферi Землi i пропонувалося вжити низку дiєвих заходiв щодо їх пом'якшення. Стратегiя сталого розвитку була прийнята в 1992 роцi, але вона продовжує бути в центрi загальної уваги i в даний час. Сталий розвиток було визначено як процес вiдповiдає потребам сьогодення, але позбавляє майбутнi поколiння можливостi задовольнити свої потреби. В ООН створено спецiальну комiсiю зi сталого розвитку. Мета Стратегiї виробити основнi шляхи та способи пристосування життя до глобальних змiн.
проблем i забезпечення екологiчної безпеки. Форми спiвробiтництва рiзноманiтнi. Це рiзного рiвня органiзацiї, комiсiї, комiтети, мiжнароднi угоди (конвенцiї та протоколи до них), глобальнi системи та служби спостережень, дослiдницькi програми та проекти.
В ходi мiжнародного спiвробiтництва увагу зосереджено на наступних екологiчнi проблеми.
трансгенних продуктiв i продуктiв харчування.
Список використаної лiтератури
1. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища" вiд 25. 06. 91 р. станом на 10 лютого 2003р. -К.: Парламентська видавництво, 2003. -52с.
2. Дмитренко І. Екологiчне право України: Пiдручнiк. -К.: Юрiнком Інтер, 2001. -352с.
3. Никаноров А., Хоружа Т. Глобальна екологiя: Навчальний посiбник. -М.: Вид-во Прiор, 2000. -285с.
4. Орлов М. Сталий розвиток i правова охорона навколишнього середовища / / Пiдприємництво, господарство i право. -2000. - № 6. -С. 42-46.
5. Пєтухова Т. А. Безпека життєдiяльностi: Конспекти лекцiй. -Одеса, 2002. - 86с.
| 
