Реферат/сочинение: "Дослідження соціоекологічної системи свинокомплексу в Баштанському районі"

Миколаївський державний гуманiтарний унiверситет iм. П. Могили

Факультет еколого-медичних наук

Кафедра екологiї та природокористування

з дисциплiни „Теорiя екологiчних систем”

Тема

„ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІОЕКОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ СВИНОКОМПЛЕКСУ В БАШТАНСЬКОМУ РАЙОНІ”

Виконавець:

студентка 521 гр.

Макарова А. А

Добровольський В. В.

Змiст

Анотацiя

Вступ

Перелiк опрацьованої лiтератури

Загальна характеристика екосистеми

Властивостi та показники складових екосистем

Чисельнi рiшення

Висновки

Перелiк використаної лiтератури

Додатки

Анотацiя

Метою курсової роботи є аналiз соцiоекологiчної системи свинокомплексу в Баштанському районi. Для досягнення мети було розроблено карту-схему територiї розташування екосистеми, обгрунтовано її межi, розроблено структурно-iєрархiчну схему цiєї системи, обгрунтовано екологiчнi характеристики свинокомплексу i його складових, визначено властивостi екосистеми i вирiшенi практичнi задачi, якi допомогли проаналiзувати екологiчну систему. Отриманi результати довели, що екологiчна система може iснувати, але з негативним навантаженням на навколишнє середовище.

The summary

The purpose of course work is the analysis of sozioecological system pig-complex in area Bashtanska. For achievement of the purpose the card - circuit of territory of an arrangement еcosystem, substantiated her borders, the structural - hierarchical circuit has been developed of this system, substantiated ecological characteristics pig-complex and his compound, its determined properties еcosystem and practical problems which have helped to analyse ecological system are solved. The received results have finished, that the ecological system can exist, but with negative loading on an environment.

Вступ

Проблема харчiв завжди займала перше мiсце у свiтi. Адже, одним з головних викликiв нашого часу є забезпечення продовольством всього людства, кiлькiсть яких в 2050 роцi по експертним оцiнкам досягне 9 млрд. чоловiк[1].

Значна частина населення України i в ХХІ ст. не може придбати достатню кiлькiсть харчiв для забезпечення фiзiологiчних потреб та отримати науково обґрунтовану добову кiлькiсть калорiй (Енергетична цiннiсть рацiону 1/5 населення України складає 2100 ккал, що за визначенням ВООЗ нижче за межу бiдностi[2].). При цьому, головною проблемою є не вiдсутнiсть продовольства взагалi, а бiднiсть населення, яке витрачає понад 2/3 i бiльше мiсячного доходу на харчування. Вважається, що отримання достатньої кiлькостi продуктiв вiдповiдної якостi є правом кожної людини.

Згiдно концепцiї недостатнього харчування видiляється 4 види неправильного харчування: 1) переїдання; 2) вторинне недостатнє харчування; 3) дiєтична незабезпеченiсть; 4) недоїдання. Останнiй є найнебезпечнiшим видом, особливо для дiтей, бо призводить до порушень функцiонування iмунної системи, дистрофiї, впливу на розумовий, духовний i фiзичний розвиток.

Згiдно даних Держкомстату (2003) в Українi рiзко знизилося споживання бiологiчно цiнних продуктiв тваринного походження, вiдбувається дефiцит тваринного бiлка[2].

Це можна було б вирiшити розвиваючи галузь свинарства. Цi тварини швидко розмножуються i не потребують великих витрат, але якщо будуть задiянi новiтнi технологiї, тобто свинокомплекси i їхня продукцiя були б екологiчно чистими для навколишнього середовища i здоров’я людей.

Такий свинокомплекс намагалися побудувати в Баштанському районi. Так як це питанням дуже мало вивчене, ним тiльки почали цiкавитися, я вирiшила його дослiдити.

Отже, метою моє курсової роботи є аналiз екологiчної системи свинокомплексу в Баштанському районi.

· визначити зв’язки екологiчної системи;

· обґрунтувати екологiчнi характеристики системи i її складових;

· визначити властивостi екологiчної системи;

· вирiшити практичнi задачi в межах аналiзу екологiчної системи[3].

Отже, ця тема є досить актуальна i потребує вирiшення.

Загальна характеристика соцiоекосистеми

Будь-яка екологiчна система займає певну територiю та об’єм i вiдокремлена вiд сусiднiх систем природними або антропогенними кордонами. Кордони можуть бути чiтко окресленими, або розмитими, стабiльними чи рухомими[4].

Комплекс знаходиться в Баштанському районi Миколаївської областi. З пiвденного боку вiд нього знаходяться землi Держлiсгоспу, з iнших бокiв – обмежений землями сiльськогосподарського призначення. Найближчими населеними пунктами є м. Баштанка i с. Новогеоргiївка.

Межi екосистеми комплексу охоплюють i населенi пункти (м. Баштанка i с. Новогеоргiївка), i прилеглi територiї (землi Держлiсгоспу i землi сiльськогосподарського призначення) до нього, щоб в подальшому можна було врахувати вплив на них.

Залежно вiд розташування джерела дiї зв’язкя бувають рiзнi. Завнiшнi зв’язки – це, коли джерело знаходиться поза межами системи[4].

Екосистема знаходиться пiд таким впливом зовнiшнiх факторiв як сонячна радiацiя, вiтер, погоднi умови та iн. Але цей вплив є опосередкованим, тобто нiякого значення не має.

Структура соцiоекосистеми

Соцiоекосистема – це територiальна соцiоприродна саморегульована система, динамiчна рiвновага якої повинна забезпечуватися людським суспiльством. Ця система – моноцентрична, її центральним об’єктом є людина. Вона складається з двох пiдсистем – природної (бiотичної i абiотичної) та соцiально-економiчної (населення i господарство).

Ієрархiчнiсть (багаторiвневiсть) системи характеризує її морфологiю i поведiнку – окремi рiвнi обумовлюють певнi аспекти її поведiнки, а цiлiсне функцiонування є результатом взаємодiї всiх рiвнiв. Кожна система, яка є сукупнiстю складових нижчого рiвня – пiдсистем, у свою чергу є однiєю з частин системи наступного вищого рiвня – надсистеми, а та теж є лише частиною вище розташованого.

Схематично iєрархiчнiсть (декомпозицiя) системи представляється у виглядi „iєрархiчного трикутника” (див. Додаток 3). На найнижчому рiвнi трикутника розташованi „елементи” – найдрiбнiшi складовi системи. Характерною особливiстю елемента є те, що його не можливо декомпозувати (роздiлити, розкласти) без руйнування. Елемент – найменша функцiональна i структурна одиниця системи.

Безмежна кiлькiсть природних i штучних об’єктiв, кожен з яких може бути складовою не однiєї системи, утворюють надскладне системне об’ємне мереживо, що можливо представити у виглядi iєрархiчної пiрамiди систем. Пiрамiда систем не застигле утворення – вона постiйно змiнюється внаслiдок зникнення, утворення, замiни та перемiщення деяких складових. В пiрамiдi всi системи взаємодiють мiж собою, що iще бiльше ускладнює поведiнку систем i їх складових.

Внутрiшнi зв’язки вiдзеркалюють взаємовiдносини мiж складовими екосистеми та мiж екосистемою i її довкiллям. В реальних системах внаслiдок взаємопов’язаностi складових прямi зв’язки утворюють складнi ланцюги i мережi, а з урахуванням зворотних – замкненi контури.

Горизонтальнi зв’язки характеризують взаємовплив складових одного iєрархiчного рiвня, наприклад, зв’язки мiж органiзмами однiєї популяцiї. Вертикальнi зв’язки в такому випадку мiж окремими органiзмами i популяцiєю цих органiзмiв вiдзеркалюють вплив органiзму на властивостi популяцiї (i навпаки)[4].

Зв’язки мiж складовими представляються у виглядi окремих схем, на яких рух речовини, енергiї i iнформацiї зображено лiнiями iз стрiлками – горизонтальними мiж складовими одного рiвня i вертикальними – мiж представниками рiзного iєрархiчного рiвня[3].

схеми природну пiдсистему представимо лише однiєю складовою – лiтосферою i елементами NН₄ , Н₂ S i СО₂ атмосфери, а штучну пiдсистему – комплексом, соцiальним утворенням i людиною.

Комплекс має найбiльше забруднююче джерело – це гноєзбiрник, де збираються рiдкi вiдходи вiд свиней, з яких роблять рiдкi добрива i якi видiляють газоподiбнi забруднюючi речовини. Добрива потрапляють у грунт. Це є позитивна реакцiя впливу на вплив фактору. В той же час забруднюючi речовини дiють навпаки, тобто негативно впливають на елементи NН₄ , Н₂ S i СО₂ заробiтну плату i доходи у мiсцевий бюджет. Це є соцiологiчними зв’язками.

Розглянутий приклад дозволяє зробити такий висновок, що наявний комплекс покращує матерiальне забезпечення населення, але разом з тим збiльшує негативний вплив на середовище проживання людей.

Властивостi та показники складових екосистем

Для всiх складових екологiчної системи, починаячи з елементiв i до пiдсистем найвищого рiвня необхiдно встановити властивостi i показники[3].

Властивiсть – сторона предмету, яка обумовлює його вiдмiну чи схожiсть з iншими предметами i проявляється пiд час взаємодiї з ними. Властивiсть – це категорiя, що характеризує фiзичну, хiмiчну, бiологiчну чи комплексну вiдмiннiсть вiд iншого. Комплексною властивiстю є якiсть, що характеризує об’єкт у цiлому, а не окремi його властивостi. Кiлькiсна властивiсть оцiнюється з допомогою показника (кiв). Головними з безлiчi властивостей системи є цiлiснiсть, iєрархiчнiсть, функцiональнiсть, самоорганiзованiсть, вiдкритiсть, продуктивнiсть, енергозабезпеченiсть, саморегульованiсть, емерджентнiсть[4].

Екологiчнiй системi свинокомплексу належать такi властивостi як цiлiснiсть, iєрархiчнiсть, функцiональнiсть, продуктивнiсть, енергозабезпеченiсть, саморегульованiсть i емерджентнiсть.

Цiлiснiсть i функцiональнiсть не потрiбно характеризувати, тому що вони були доведенi у роздiлi 2 завдяки обгрунтуванню меж екологiчної системи.

Ієрархiчнiсть (багаторiвневiсть) системи характеризує її морфологiю i поведiнку – окремi рiвнi обумовлюють певнi аспекти її поведiнки, а цiлiсне функцiонування є результатом взаємодiї всiх рiвнiв. Ця властивiсть схематично представляється у виглядi “iєрархiчного трикутника”. На найнижчому рiвнi трикутника розташованi “елементи” – найдрiбнiшi складовi системи. Характерною особливiстю елемента є те, що його не можна декомпозувати (роздiлити, розкласти) без руйнування[4]. В екологiчнiй системi свинокомплексу ця властивiсть чiтко зображена в Додатку 3.

Продуктивнiсть системи визначається кiлькiстю певної продукцiї, яку виробляє система. Характеризується абсолютною кiлькiстю продукцiї, виробленої за певний час, чи її значенням, вiднесеним до характерного показника системи. Продуктивнiсть системи не постiйна i мiняється в залежностi вiд зовнiшнього впливу i стану системи[4]. В екологiчнiй системi свинокомплексу – це кiлькiсть м’яса за рiк, але в даному випадку це нас найменше цiкавить, тому продуктивнiстю комплексу буде кiлькiсть вiдходiв, якi утворюються.

Емерджентнiсть системи вказує на здатнiсть отримувати (формувати) новi властивостi, яких не було у складових пiдсистем. Тобто, будь-яка система має двi групи властивостей – спадковi, якi перейшли вiд складових пiдсистем i емерджентнi (власнi)[4]. Наприклад, комплекс – штучна система, яка складається з декiлькох пiдсистем (гноєзбiрника, iнфраструктура комплексу тощо) має 7 головних властивостей, з яких 2 вiдсутнi у пiдсистемах (енергозабезпеченiсть, саморегульованiсть) i є емерджентними. До спадкових вiдносяться: продуктивнiсть (як кiлькiсть виробляємих вiдходiв), iєрархiчнiсть (як взаємозалежнiсть всiх складових).

– це властивiсть екологiчної системи сприймати, преробляти, засвоювати та транспортувати зовнiшню енергiю, а також вiддавати її за межi системи[4]. Наприклад, рiдкi вiдходи можна завдяки процесам бродiння перетворити на бiогаз, який можна використовувати як паливо, або як тепло для опалення примiщень комплексу в холодний перiод року, або взяти бiльш глобально на опалення навколишнiх населених пунктiв.

Саморегульованiсть чинити опiр зовнiшньому впливовi[4]. В екологiчнiй системi свинокомплексу створюються всi умови для того,щоб вiн iснував. Але цi умови створюються штучно, тому що пiдводяться штучнi пiдсистеми. Це i газо-, i водо-, i еклектрозабезпеченiсть, тобто тi ресурси, яких не має у комплекса.

Екологiчнi характеристики

Всi складовi екосистеми взаємопов’язанi i взаємовпливовi. Тому кожна повинна розглядатися в двох аспектах – як об’єкт впливу i як джерело впливу одночасно. Як об’єкт впливу будь-яка складова екосистеми вiдчуває дiю iнших складових через внутрiшнi зв’язки i дiю позасистемних компонентiв середовища через зовнiшнi зв’язки. Джерела впливу дiї по вiдношенню до об’єкта постають як фактори по лiнiях зв’язкiв. об’єкт не залишається байдужим до дiї довкiлля – показники його властивостей i якостi мiняються вiдповiдно до кiлькiсних змiн дiючих факторiв[4].

Екологiчнi характеристики

Спробуємо охарактеризувати споживання води комплексом i порiвняти отриманi результати з споживанням цих ресурсiв м. Баштанки (див. роздiл 6. Чисельнi рiшення). Це допоможе створити уявлення, який вплив має свинокомплекс i яке навантаження на iнфраструктуру мiста, адже вiн не має власних ресурсiв i споживає чужi, тобто мiста.

Пiд час зберiгання гною в ньому за участю мiкроорганiзмiв вiдбуваються процеси розпаду видiлень тварин з утворенням бiльш простих мiнеральних з’єднань. Амiачний азот втрачається пiд час зберiгання гною при розкладаннi сечi[6].

Пiд впливом фермента уреази, який видiляється уробактерiями, сечовина перетворюється в карбонат амонiю:

СО(NН₂ )₂₂ О = (NН₄ )₂ СО₃ .

Карбонат амонiю розкладається на амiак, вуглекислий газ i воду за рiвнянням реакцiї:

(NН₄ )₂ СО₃ = 2NН₃ + СО₂₂ О[7].

За цим рiвнянням реакцiї можна знайти скiльки видiляється утворених речовин (амiаку, вуглекислого газу i води) на 1 кг сечовини (розрахунки див. роздiл 6. Чисельнi рiшення).

Гiпюрова кислота, що мiститься в гної, розкладається на бензойну та амiнооцтову кислоти[7]:

С₆ Н₅ СОNНСН₂ СООН + Н₂ О → С₆ Н₅ СООН + СН₂ NН₂ СООН[6].

СН₂ NН₂ СООН + Н₂ О → СН₂ ОНСООН + NН₃ [6].

Сечова кислота через ряд промiжних продуктiв розкладається на вуглекислий газ, глiоксилову кислоту, воду та амiак. Газоподiбний амiак звiтрюється[7]:

С₅ Н₄ N₄ О₃ + С₂ О₂ + Н₂ О → С₄ Н₆ N₄ О₃ + СО₂ ;

глiоксилдiуреїд

С₄ Н₆ N₄ О₃ + 2Н₂→ 2СО(NН₂ )₂ + НСОСООН.

глiоксилова кислота

Таким чином, всi азотистi з’єднання, що входять в склад гною, можуть розкладатися до вiльного амiаку. Це головне джерело втрати азоту в гної, особливо при неправильному його зберiганнi[6].

Також можна зробити розрахунки по продуктивностi свиней i їх викидам, тобто чи залежить кiлькiсть свиней вiд їх викидiв у атмосферу. Для цього потрiбно розрахувати скiльки 1 тварина видiляє вiдходiв на добу i на рiк. Потiм вже буде вiдома загальна кiлькiсть утворених вiдходiв. Це дасть можливiсть уявити приблизно, яке буде вiдбуватися забруднення (див. роздiл 6. Чисельнi рiшення).

Чисельнi рiшення

³ води[5], м. Баштанка – 7100 м³/добу, тобто свинокомплекс витрачає 10 % води вiд загальної кiлькостi споживання самого мiста. Це означає, що таке споживання прирiвнюється до великого мiста.

(NН₄ )₂ СО₃ = 2NН₃ + СО₂ + Н₂

можна розрахувати, що

М ((NН₄ )₂ СО₃ ) = 36 +60 = 96 г;

₃

М (СО₂ ) = 44 г;

М (Н₂ О) = 18 г.

Тепер можна знайти % вiдношення кожної видiленої речовини, що мiстяться в 1 кг (NН₄ )₂ СО₃ в рiдкому гної:

NН₃ = 34/96 = 35 %;

СО₂ = 44/96 = 46 %;

Н₂ О = 18/96 = 19 %.

Висновки

Пiсля аналiзу соцiоекосистеми свинокомплексу були отриманi такi результати, що така система iснуючи здiйснює велике навантаження на навколишнє середовище.

Якщо споживання води буде залишатися на такому ж рiвнi, то цей ресурс швидко виснажиться i обладнання вийде з ладу. Потрiбне самостiйне автономне водозабезпечення комплексу.

Велика кiлькiсть свиней спричиняє великi викиди в атмосферу, що негативно впливає на здоров’я людей (виникнення рiзних хвороб, в тому числi i онкозахворювання) i довкiлля.

Перелiк використаної лiтератури

2. Нацiональна екологiчна полiтика України: оцiнка i стратегiя розвитку. – www.BAITE.com.ua.

3. Методичнi вказiвки по виконанню курсової роботи з дисциплiни „Теорiя екологiчних систем”./ Кафедра екологiї та природокористування. – Миколаїв, 2007.

4. Добровольський В. В. Основи теорiї екологiчних систем. – К.: ВД «Професiонал», 2005. – 272 с.

5. Заявление об екологических последствиях 63/05 – ЗЕП // ТОВ «Науково-технiчний центр проблем екологiї та природокористування». – Николаев, 2005.

6. Городнiй Н. В. Агрохiмiя. – К.: Вища школа, 1990.

1. Агроекологiя: Навч. посiбник / М. М. Городнiй, М. К. Шикула, І. М. Гудков. – К.: Вища школа, 1993. – 416 с.

2. Андреев В. А. Использование навоза свиней на удобрения. – М.: Росагропромиздат, 1990.

3. Астахова О. Еконологiя промислового свинарства./ Тваринництво України. – 1999. - № 4.

5. Безуглий М. Проблеми сучасного свинарства.// Пропозицiя. – 2001. - № 1. – с. 78.

6. Березовский М. Д., Королех М. М. Свинарство. – К.: Урожай, 1987.

7. Березовский М. Свинарство Данiї. // Тваринництво України. – 2000, № 7-8. – с. 7.

8. Бетин А. Н. Новое в производстве свинини. – М.: Знание, 1990.

9. Боярский Л. Проблеми дальнейшева развития интенсификации свиноводства./ Свиноводство, 2004, № 6. – с. 24-26.

11. Волощук В., Майструк С. Нетрадицiйнi методи вирощування молодняку свиней.// Тваринництво України. – 2003. - № 9. – с. 10.

12. Гегамян Н. Развитие отрясли свиноводства на промишленной основе.// Свиноводство. – 2003. - № 2. – с. 9.

№ 3. – с. 72-73.

14. Гнатюк С. Проблеми реконструкцiї i технiчного переоснащення свинокомплексiв.// Тваринництво України. – 2004. - № 11. – с. 2-4.

15. Голосов И. М., Кузнєцов А. Ф. Гигиена виращивания поросят в промишленних комплексах. – Л.: Лениздат, 1977.

16. Городнiй Н. В. Агрохiмiя. – К.: Вища школа, 1990.

18. Для искоренения голода на Земле нужна “зеленая революция” – глава ФАО. – www.Mail.ru.

19. Добровольський В. В. Основи теорiї екологiчних систем. – К.: ВД «Професiонал», 2005. – 272 с.

21. Загальнi вiдомостi про район. – www.Bastanka.com.ua.

22. Загоруй Я. Думай екологiчно! – www.ХайВей.com.

23. Заявление об екологических последствиях 63/05 – ЗЕП // ТОВ «Науково-технiчний центр проблем екологiї та природокористування». – Николаев, 2005.

24. Іваненко Ф. В. Системи технологiй у тваринництвi: Навч. – метод. посiб. для самост. вивч. Дисциплiни./ Київ. нац. екон. ун-т. – К.: КНЕУ, 2001.

26. Карелин А. И., Мара вин Б. Л. Зоогигинические основи проектирования, строительства и експлуатации животноводческих обьектов. – М.: Россельхозиздат, 1987.

28. Козак М. Мiнi свиноферма iз закiнченим циклом виробництва свинини.// Тваринництво України. – 2001. - № 8. – с. 18.

29. Красик М., Дорошев В. Перспективние технологи и оборудование для свиноводческих ферм и комплексов.// Свиноводство. – 2002. - № 2. – с. 19.

30. Левченко І. В. Сучаснi вимоги до експертизи впровадження ресурсо-енергозберiгаючих технологiй виробництва свинини.// Вiсник Сумського ДАУ. Сер. Тваринництво. Вип. 5. – 2001.

31. Лоза Л. Содержание свиней на глубокой подстилке.// Новое сельськое хозяйство. – 2006. - № 1. – с. 66-68.

32. Лукьяненков И. И. Перспективная системи утилизации навоза (в хозяйстве нечерноземья). – М.: Россельхозиздат, 1985. – 176 с.

34. Методичнi вказiвки по виконанню курсової роботи з дисциплiни „Теорiя екологiчних систем”./ Кафедра екологiї та природокористування. – Миколаїв, 2007.

36. Мiжнародна конференцiя по свинарству: [На базi МДАУ] // Тваринництво України. – 2002, № 12. – с. 37.

37. Мысик А. Научние достижения в свиноводстве.// Зоотехния. – 2003. - № 11. – с. 19.

38. Наймитенко Е. П. Система ветеринарно-санитарних мероприятий на свиноводческих комплексах. – К.: Урожай, 1976.

39. Нацiональна екологiчна полiтика України: оцiнка i стратегiя розвитку. – www.BAITE.com.ua.

40. Негаевич В. М. К истории развития свиноводства в Украине.// Вiсник Полтавського державного с/г iнституту. – 1999. - № 1.

41. Новая технология для ферм с законченим циклом на 3000 откормочних свиней в год.// Свиноводство. – 2002. - № 2. – с. 17.

43. Писарев Ю., Демидов Д. Оптимальний климат в помещениях для содержания свиней.// Свиноводство. – 2003. - № 4. – с. 29.

44. Повод М. Альтернативне свинарство: український досвiд.// Пропозицiя. – 2006. - № 8. – с. 102-105.

45. Помазанський А., Шурло В. Промислове свинарство товариство „Аврора”.// Тваринництво України. – 2002. - № 3. – с. 3.

47. Проблеми сучасного свинарства.// Пропозицiя. – 2001. - № 2. – с. 80.

48. Ресурсозберiгаючi технологiї виробництва свинини: теорiя i практика: Навч. посiб./ За ред. О. М. Царенка. – Суми: Унiверситетська книга, 2004.

49. Рибалко В. П. Утримання свиней.// Ефективне тваринництво. – 2006. - № 5. – с. 34-36.

50. Рибалко В. Напрями наукових дослiджень у свинарствi./ Тваринництво України. – 1996. - № 12. – с. 6.

51. Рибалко В. Пути развития свиноводства на Украине.// Свиноводство. – 2002. - № 6. – с. 10.

52. Рибалко В., Коваленко В. Прогресивние технологии в свиноводстве Канади.// Зоотехния. – 2001. - № 4. – с. 30.

53. Риженнов В. Н. Свиноводческие ферми подсобних хозяйств. – М.: Россельхозиздат, 1987.

54. Савич И. А. Свиноводство и технология производства свинини: Учебн. пособие. – М.: Агропромиздат, 1986.

55. Свиноводство. – Вип. 43. - К.: Урожай, 1987.

56. Свиноводство. – Вип. 44. - К.: Урожай, 1988.

57. Свиноводство. – Вип. 45. - К.: Урожай, 1989.

58. Свиноводство. – Вип. 46. - К.: Урожай, 1990.

59. Свиноводство. – Вип. 47. - К.: Урожай, 1991.

60. Свиноводство. – Вип. 48. - К.: Урожай, 1992.

62. Скотоводство, свиноводство, овцеводство в приусадебних и крестьянских хозяйствах./ Е. А. Вагин, В. А. Гамалицкий, Р. С. Сугопчалиев. – М.: Ириус, 1992.

63. Содержание свиней в полуоткритих помещениях. – М.: Агропромиздат, 1986.

64. Содержание свиней./ В. А. Остренко. – М.: ООО „Издательство АСТ”, Донецк: Сталкер, 2002.

65. Суспiльно-географiчнi особливостi свiтової агропродовольчої проблеми та її вплив на фiзичне здоров’я населення. – www.TeatReferat.com.ua.

66. Топiха В. С. Виробництво екологiчно чистої свинини.// Вiсник Аграрної науки Причорномор’я. Спец. випуск 3 (12). Т. 2. – Миколаїв: МДАА, 2001.

67. Фоломєєв В. З. Сучаснi ефективнi технологiї у свинарствi.// Ефективне свинарство. – 2005. - № 8. – с. 13-14.

68. Фоломеев В. З., Подтереба А. И., Смислов С. Ю. Альтернативние технологии содержания свиней.// Вiсник Полтавської державної аграрної академiї. – 2002. - № 5-6. – с. 65-67.

70. Шаринин В., Амиухов Н., Мистюкова О. Микроклимат в переоборудованих свинарниках для доращивания поросят./ Свин-во, 2004, № 6. – с. 31-33.

72. Шейко И. П., Смирнов В. С. Свиноводство: Учеб. для вузов. – Минск: Новое знание, 2005.

73. Ширинская И., Попова Н. ЭМ – технология в промишленном свиноводстве.// Надежда планети. – 2002. - № 12. – с. 3.

74. Юр’єва Н. Технологiї та обладнання видалення та переробки гною та стокiв на свинофермах.// Пропозицiя. – 2005. – № 7. – с. 127-128.