РЕФЕРАТ
На тему: «Основнi джерела антропогенного забруднення та класифiкацiя забруднень»
Змiст
1. Основнi джерела антропогенного забруднення
2. Забруднення та їх класифiкацiя
3. Роль галузей господарства у виникненнi екологiчних проблем
1. Основнi джерела антропогенного забруднення
погiршення якостi води, їжi та життя в цiлому.
Яка ж основна причина i хто головний винуватець забруднення?
За статистикою, серед усiх джерел забруднення на першому мiстi – вiдпрацьованi гази автотранспорту (до 70% усiх хвороб у мiстах викликано ними), на другому – викиди теплових електростанцiй, на третьому – хiмiчна промисловiсть.
Швидкими темпами вiдбувається забруднення атмосфери. Оскiльки поки що основним способом отримання енергiї залишається спалювання викопного палива, то з кожним Роком зростає споживання кисню, а на його мiсце надходять вуглекислий газ, оксиди нiтрогену, чадний газ тощо, а велика кiлькiсть сажi, пилу i шкiдливих аерозолiв.
Бiльше 10 млрд. т умовного палива спалюється щорiчно в свiтi, i при цьому в повiтря викидається бiльше 1 млрд. т рiзних завислих часток, серед яких багато канцерогенних речовин. За останнi 100 рокiв в атмосферу потрапило бiльше 1 млн. т кремнiю, 1,5 млн. т миш'яку, 900 тис. т кобальту. Тiльки в атмосферу СІНА щорiчно викидається бiльше 200 млн. т шкiдливих речовин (100 млн. т оксидiв вуглецю, 37 млн. т оксидiв сiрки, ЗО млн. т вуглеводнiв, 20 млн. т оксидiв азоту i ЗО млн. т рiзноманiтного пилу).
Забруднення атмосфери шкiдливо не тiльки для дихання населення планети, воно, до того ж, зменшує прозорiсть атмосфери, через яку вiдбувається взаємодiя планети з космосом, передусiм з випромiнюванням Сонця. Вважають, що сьогоднi в атмосферi перебуває близько 20 млн. т завислих часток. Катастрофiчних розмiрiв набуло забруднення океану нафтопродуктами, отрутохiмiкатами, синтетичними миючими засобами, нерозчинними пластиками. Зараз в океан потрапляє близько ЗО млн. т нафтопродуктiв за рiк. Неважко пiдрахувати, зважаючи на повiльнi темпи розчинення нафти у водi, що значна частина поверхнi океану вкрита нафтовою плiвкою. Деякi спецiалiсти вважають, що її загальна площа складає 1/5 вiд площi океану. Нафтова плiвка таких розмiрiв дуже небезпечна, тому що вона порушує газо- i вологообмiн мiж; атмосферою i гiдросферою, пригнiчує розвиток життя, особливо планктону.
Антропогенна мiграцiя хiмiчних елементiв стала основним чинником змiн у навколишньому середовищi. Природне надходження хiмiчних елементiв з надр ледве досягає 1% вiд антропогенних надходжень. Якщо прирiст свiтового виробництва сталi залишиться на сучасному рiвнi (близько 5% на рiк), то вмiст оксидiв залiза в ґрунтi та у водi через 50 рокiв подвоїться. За цей час за вiдсутностi регулювальних заходiв концентрацiя свинцю в навколишньому середовищi зросте в 10 разiв, ртутi – у 100, миш'яку – в 250 разiв. Зазначено, що вмiст свинцю в кiстках сучасної людини приблизно в 50 разiв вищий, нiж у рештках наших давнiх пращурiв, а концентрацiя ртутi в сьогоднiшнiх органiзмах у 100-200 разiв перевищує її вмiст у ґрунтi, природних водах i повiтрi.
На стан природного середовища земної поверхнi великий вплив справляє також; теплове забруднення. При спалюваннi палива сучасне людство вивiльняє в рiк 34-1015 кКал тепла, яке розсiюється в навколишньому просторi, змiнюючи температурний режим середовища i динамiку процесiв, якi в ньому вiдбуваються. Особливо iнтенсивно при цьому змiнюються темпи процесiв окислення, через те що вмiст кисню в середовищi iстотно змiнюється залежно вiд перепадiв температури.
Здавалося б, що пiсля проходження через градирнi ТЕЦ i ГРЕС вода повертається у водоймища без забруднених речовин, але рiзке пiдвищення температури води знижує вмiст у нiй кисню, пригнiчує дiяльнiсть аеробних бактерiй. Вода загниває, i вищi форми життя в нiй гинуть, зате бурхливо розростаються нижчi рослини.
Крiм того, рiзка змiна температурного балансу середовища внаслiдок теплового забруднення починає помiтно вiдбиватися на погодi i навiть на клiматi в цiлому, що особливо помiтно в районi великих мiст i великих промислових центрiв. Перепад температури мiж; центром великого мiста i околицею становить 2-4 °С.
До серйозних чинникiв забруднення середовища, крiм зазначених, належить також; пiдвищення фону електромагнiтного випромiнювання вiд численних електротехнiчних пристроїв, пiдвищення звукового фону в середовищi (iнфра-та ультразвуки, шуми), а також: пiдвищення радiоактивного фону.
серцево-судиннi, онкологiчнi захворювання, а також; хвороби шлунку, печiнки i нирок. Зростає чисельнiсть вроджених патологiй. Вiд хвороб, спричинених забрудненням води, щорiчно вмирає близько 5 млн. немовлят. У промислове розвинутих країнах зафiксованi новi захворювання, викликанi рiзними забрудненнями. Так, в Японiї стала вiдома хвороба пiд назвою «iтай-iтай», яка виникає при отруєннi кадмiєм i вражає майже всi внутрiшнi органи.
Збiльшилася кiлькiсть випадкiв задухи пiд час смогiв, якi нависають над великими мiстами промислове розвинутих країн. Пiд час одного зi смогiв у Лондонi загинуло близько 4 тис. жителiв, якi страждали на хвороби дихальних шляхiв. Медичнi служби сигналiзують про перевищення гранично допустимої концентрацiї (ГДК) шкiдливих речовин не тiльки на окремих пiдприємствах i прилеглих до них районах, але й на територiї цiлих мiст. Особливо великої шкоди жителям мiст завдало масове виробництво i широке використання автомобiльного транспорту.
Отже, не тiльки виснаження ресурсiв, але й забруднення навколишнього середовища – найближча перспектива людства при збiльшеннi кiлькостi населення та нестримному зростаннi виробництва i споживання, особливо в розвинених країнах. Головну стурбованiсть викликає стрiмкий рiст населення земної кулi, який загострює протирiччя мiж: виробництвом i споживанням, що пояснюється простою логiчною схемою: збiльшення чисельностi населення -> зростання потреб -> зростання виробництва -> виснаження природних ресурсiв та забруднення довкiлля -> глобальна екологiчна криза.
2. Забруднення та їх класифiкацiя
На жаль, забруднення стало звичним, частовживаним словом у нашому життi.
Розрiзняють природне забруднення, яке виникає внаслiдок потужних природних процесiв (виверження вулканiв, лiсовi пожежi, вивiтрювання тощо) без будь-якого впливу людини, i антропогенне, яке є результатом дiяльностi людини й iнколи за масштабами впливу переважає природне. Рiзнi типи забруднення можна роздiлити на три основнi: фiзичне, хiмiчне та бiологiчне.
Фiзичне забруднення пов'язане зi змiнами фiзичних, температурно-енергетичних, хвильових i радiацiйних параметрiв зовнiшнього середовища. Зокрема, тепловий вплив проявляється в погiршеннi режиму земної поверхнi та умов життя людей. Джерелами теплового забруднення в межах мiських територiй є: пiдземнi газопроводи промислових пiдприємств (140-160 °С), теплотраси (50-150 °С), збiрнi колектори i комунiкацiї (35-45 °С) тощо. До фiзичного забруднення можна вiднести вплив шуму й електромагнiтне випромiнювання, джерелами якого є високовольтнi лiнiї електропередач, електропiдстанцiї, антени радiо- i телекомунiкацiйних станцiй, а останнiм часом також деякi побутовi електроприлади. Встановлено, що при тривалому впливi електромагнiтних полiв навiть у здорових людей спостерiгається перевтома, головний бiль, почуття апатiї та iн.
Хiмiчне забруднення – збiльшення кiлькостi хiмiчних компонентiв певного середовища, а також; проникнення (введення) в нього хiмiчних речовин, не притаманних йому або в концентрацiях, котрi перевищують норму. Найнебезпечнiшим Для природних екосистем i людини є саме хiмiчне забруднення, яке отруює навколишнє середовище рiзними токсикантами (аерозолi, хiмiчнi речовини, важкi метали, пестициди, пластмаси, детергенти та iн.). За пiдрахунками спецiалiстiв, у наш Час у природному середовищi мiститься 7-8,6 млн. хiмiчних речовин, причому їхня кiлькiсть щорiчно поповнюється ще на 250 тис. нових сполук. Багато хiмiчних речовин мають канцерогеннi та мутагеннi властивостi, серед яких особливо небезпечними є 200 (список складений експертами ЮНЕСКО): бензол, азбест, бензпiрен, пестициди, важкi метали (особливо ртуть свинець, кадмiй), рiзноманiтнi фарбники i харчовi додатки.
Бiологiчне забруднення – випадкове або пов'язане з дiяльнiстю людини проникнення в екосистеми не притаманних їй рослин, тварин i мiкроорганiзмiв (бактерiологiчне); часто справляє негативний вплив при масовому розмноженнi нових видiв.
Особливо забруднюють середовище пiдприємства, якi виробляють антибiотики, ферменти, вакцини, сироватки, кормовий бiлок, бiоконцентрати та iн., тобто пiдприємства промислового бiосинтезу, в викидах якого наявнi живi клiтини мiкроорганiзмiв. До бiологiчного забруднення можна вiднести надмiрну експансiю живих органiзмiв. Так, у мiстах наявнiсть звалищ, несвоєчасне прибирання побутових вiдходiв призвели до значного збiльшення синантропних тварин: щурiв, комах, голубiв, ворон та iн.
Забруднювач – будь-який фiзичний чинник, хiмiчна речовина або бiологiчний вид (головним чином мiкроорганiзми), який потрапляє в навколишнє середовище або виникає в ньому в кiлькостi, бiльшiй за звичайну, i викликає забруднення середовища.
що не розкладаються), якi акумулюються в трофiчних ланцюгах.
Проникнення рiзних забруднювачiв у природне середовище може мати небажанi наслiдки, зокрема:
- порушення стiйкостi природних бiогеоценозiв;
- завдання шкоди майну (корозiя металiв, руйнування архiтектурних споруд та iн.);
Таблиця 1 Основнi забруднювачi бiосфери та їхнiй вплив на здоров'я людини
|
Вплив на здоров'я людини (у значних концентрацiях) |
| Оксид карбону (СО) |
Досить агресивний газ, що сполучається з гемоглобiном кровi й утворює карбоксигемоглобiн, що може призвести до (залежно вiд концентрацiї): погiршення гостроти зору та здатностi оцiнювати тривалiсть iнтервалiв часу; змiн у роботi серця та легенiв; головного болю, сонливостi, порушення дихання i навiть смертi |
| Оксиди сiрки |
Подразнюють слизовi оболонки очей та ротової порожнини, а також: викликають респiраторнi симптоми: утруднене дихання, кашель з видiленням мокротиння, задишку; хронiчну обструктивну легеневу недостатнiсть, смертнiсть вiд респiраторних та серцево-судинних хвороб |
| Оксиди нiтрогену |
Викликають хронiчну обструктивну легеневу недостатнiсть, посилення респiраторних симптомiв: кашель, головний бiль, блювоту |
| Вуглеводнi (бензин, метан, пентан, гексан) |
|
| Формальдегiд |
Викликає подразнення очей, носа i горла, нудоту, рак носової порожнини |
| Свинець |
Викликає головний бiль, анемiю, нервовi розлади, пологовi дефекти, затримку розвитку, дебiлiзм |
| Ртуть |
|
| Кадмiй |
Викликає ушкодження нирок, анемiю, хворобу легенiв, високий кров'яний тиск; можливi також онкологiчнi захворювання, ушкодження плоду |
| Пестициди |
Викликають рак, ушкодження печiнки, ембрiонiв |
| Нiтрати |
Викликають утруднення дихання, пiдвищують дитячу смертнiсть, при хiмiчних перетвореннях породжують канцерогеннi сполуки |
| Радiонуклiди |
Призводять до онкологiчних захворювань, генетичних мутацiй |
| Твердi завислi частки |
Викликають бронхiти, ослаблюють легеневу функцiю, вiрогiдне скорочення середньої тривалостi життя |
Багато забруднювачiв (пестициди, полiхлордифенiли, пластмаси) украй повiльно розкладаються в природних умовах, а токсичнi сполуки (ртуть, свинець) взагалi не знешкоджуються.
Якщо в 40-х роках XXст. ще домiнували натуральнi продукти (бавовна, шовк, вовна, каучук, мило, їжа практично без добавок), то в наш час у промислове розвинутих країнах вони замiненi синтетичними, якi важко розкладаються i забруднюють навколишнє середовище. Це насамперед синтетичне волокно, миючi засоби (детергенти, вiдбiлювачi), їжа з добавками, мiнеральнi добрива, синтетичний каучук та iн.
3. Роль галузей господарства у виникненнi екологiчних проблем
Найбiльший вклад у забруднення природного середовища вносять тепловi електростанцiї, транспорт, металургiйнi та хiмiчнi заводи.
На частку теплових електростанцiй припадає 35% сумарного забруднення води промисловiстю i 46% – повiтря. Вони викидають сполуки сульфуру, карбону i нiтрогену, споживають велику кiлькiсть води (50% i бiльше водогону); для отримання однiєї кВат-години енергiї тепловi електростанцiї витрачають близько 3 л води (атомнi – ще бiльше: 6-8 л). Стiчнi води теплових електростанцiй забрудненi i мають високу температуру, що створює не тiльки хiмiчне, але й теплове забруднення водоймищ.
Металургiйнi пiдприємства характеризуються високим рiвнем споживання ресурсiв i великою кiлькiстю вiдходiв. Серед них пил, оксид вуглецю, сiрчистий ангiдрид, коксовий газ, фенол, сiрководень, вуглеводнi (зокрема, бензпiрен). Металургiйна промисловiсть використовує багато води, яка забруднюється в процесi виробництва.
Великий внесок у забруднення атмосфери роблять автомобiлi. Автомобiльний транспорт з'явився наприкiнцi XIXст. Збудовано бiльше нiж; 10 млн. км дорiг, якi вiдiбрали у людства бiльше нiж: 50 млн. га землi, випущено близько 1 млрд автомобiлiв. При будiвництвi сучасної швидкiсної автотраси обсяг ґрунтових робiт перевищує 50 тис. м3/км; iз землекористування ! вилучається близько 5 га/км, а разом з iнфраструктурою – до 10 га/км. Сьогоднi автомобiль – основне джерело шуму та забруднення повiтря в мiстах. Автомобiльний транспорт дає 70-90% забруднень у мiстах. Його викиди мiстять близько 20 канцерогенних речовин та бiльше нiж; 120 токсичних сполук. У викидних газах автомобiлiв наявнi: оксид карбону, двооксид нiтрогену, свинець, токсичнi вуглеводи (бензол, толуол, ксилол та iн.). Взаємодiя вуглеводнiв та оксидiв нiтрогену при високiй температурi приводить до утворення озону (О3). Якщо в шарi атмосфери в цiлому (особливо на висотi 20-30 км) досить високий вмiст озону вкрай необхiдний для захисту органiчного життя вiд жорсткого ультрафiолетового випромiнювання, то бiля земної поверхнi пiдвищений вмiст озону викликає пригнiчення рослинностi, подразнення дихальних шляхiв i ураження легенiв.
Джерелом пiдвищеної небезпеки для навколишнього середовища став не лише сам автомобiль, але i траса (смуга забруднення вздовж; автошляхiв становить до 300 м), системи обслуговування (нафтосховища, станцiї технiчного обслуговування, мийки тощо).
автомобiль споживає рiчну норму кисню однiєї людини.
Основнi екологiчнi проблеми, пов'язанi з використанням транспорту, можна об'єднати в такi групи:
- транспорт – споживач палива;
- транспорт – джерело хiмiчного забруднення повiтря;
- транспорт – джерело шумового забруднення.
3 органiка.
Досить несподiванi екологiчнi наслiдки виникають через розвиток виробництв, якi, на перший погляд, нiби не становлять небезпеки щодо екологiї, але насправдi створюють екологiчнi проблеми. Зокрема, новi заводи електронної промисловостi виробляють таку продукцiю, для отримання якої потрiбна особливо чиста сировина. Чистота виробiв також повинна бути дуже високою. Це робить необхiдним багаторазове очищення сировини, а повторне використання води стає неможливим. Не випадково в 1984 р. Агенцiя з охорони навколишнього середовища СІЛА включила територiї 19-ти найбiльших наукових компанiй у список найбiльш забруднених мiсць у країнi. Першим у ньому зазначено район Силiконової долини (пiвденне узбережжя затоки Сан-Франциско), де зосереджено центри електронної й аерокосмiчної промисловостi.
Наприклад, виробництво комп'ютерiв потребує енергiї й води. Особливо енерго- i водомiстким є виробництво силiконових напiвпровiдникiв, з яких виготовляють комп'ютернi чiпи. Один великий завод з виробництва напiвпровiдникiв, який виготовляє 5000 8-дюймових плат на тиждень, може споживати стiльки ж електроенергiї i води, як невелике мiсто.
Ще одна екологiчна проблема виникає внаслiдок ускладнення конструкцiї машин. Вони виготовляються з тисяч деталей, з рiзних компонентiв: чорних i кольорових металiв, пластмас, деревини, гуми, скловолокна, композицiйних матерiалiв. Це ускладнює їхню утилiзацiю пiсля закiнчення термiна служби. Строк служби стає все коротшим у зв'язку з прискореним розвитком технiки, що викликає швидке моральне старiння машин. Унаслiдок цього все частiше вироби i матерiали, ще придатнi за своїми технiчними якостями, опиняються на звалищах. Наприклад, Корпорацiя мiкроелектронiки i комп'ютерної технологiї проаналiзувала вiдходи, якi створюються пiд час виробництва типової комп'ютерної робочої станцiї. Це дослiдження виявило, що при виробництвi 25-кiлогра-мового комп'ютера створюється 63 кг вiдходiв, 22 кг з яких токсичнi.
4 млн.. т, але врештi-решт тiльки один вiдсоток досягає мети, тобто безпосередньо впливає на шкiдникiв сiльськогосподарських культур. Решта шкодить iншим органiзмам, вимивається в ґрунти i водойми, вивiтрюється. Ефективнiсть використання пестицидiв постiйно знижується через звикання шкiдникiв до них, i для того, щоб досягнути попереднiх результатiв, потрiбно все бiльшу їхню кiлькiсть. До того ж, пестициди, якi пригнiчують розмноження комах одних видiв, нерiдко викликають iнтенсивне розмноження популяцiй комах, якi мали до цього малу чисельнiсть, через те що отрутохiмiкати сильнiше впливають на ворогiв шкiдникiв, нiлi на них самих. При розкладаннi пестицидiв у ґрунтi, водi й рослинах часто утворюються ще бiльш стiйкi токсичнi метаболiти. Пестициди та їхнi метаболiти ефективно переносяться по харчових ланцюгах, накопичуючись у кiнцевих частинах. Унаслiдок цього щорiчно в свiтi фiксується 0,5 млн. випадкiв отруєнь пестицидами.
Значне забруднення ґрунтiв, а потiм i сiльськогосподарських культур пов'язано з використанням мiнеральних добрив. Щорiчно в свiтi на поля вноситься 400-500 млн.. т мiнеральних добрив, гiпсу i фосфоритiв.
Значнi локальнi забруднення дають великi тваринницькi комплекси: в навколишнє середовище потрапляють гнiй, залишки силосу i кормових добавок, в яких часто мiстяться сальмонели та яйця гельмiнтiв.
|
