Демографiчна криза та шляхи її розв’язання
УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
БІОЛОГІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Кафедра ентомологiї
Реферат на тему:
ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА ТА ШЛЯХИ ЇЇ РОЗВ’ЯЗАННЯ
Крон Арпад Арпадович
Ужгород 2005
ЗМІСТ
Вступ
2. Чисельнiсть та розподiл населення свiту
3. Демографiчна полiтика
4. Демографiчна криза в Українi
Висновок
Лiтература
ВСТУП
Демографiчна проблема — сукупнiсть соцiально-демографiчних проблем сучасностi, що зачiпають iнтереси всього людства. Найважливiшi проблеми народонаселення, якi загрожують украй негативними наслiдками: стрiмке зростання населення, або демографiчний вибух, у країнах, що розвиваються, i загроза депопуляцiї, або демографiчна криза, в економiчно розвинених країнах. До проблем народонаселення слiд вiднести також неконтрольовану урбанiзацiю в країнах, що розвиваються, кризу великих мiст у деяких розвинених країнах, стихiйну внутрiшню й зовнiшню мiграцiю, яка ускладнює полiтичнi вiдносини мiж державами.
Нерiвномiрне зростання населення в рiзних регiонах супроводжується iнтенсивним процесом перерозподiлу свiтового населення мiж ними. Частка населення економiчно розвинених регiонiв неухильно знижується (33,1% 1950 p., 27% 1975 p.) i до 2000 р зменшилася. до 20,5% , тодi як частка регiонiв Азiї, Африки та Латинської Америки, що розвиваються, вiдповiдно зростає (1950 p. — 66,9%, 1975 p. — 72,9% i за оцiнкою 2000 p. — 79,5%). Важливiсть даної проблеми полягає в тому, що такий розвиток негативно позначається на мiжнародних вiдносинах. Подолання економiчної вiдсталостi регiонiв, що розвиваються, необхiдне для нормальних вiдносин мiж державами i для прогресу людства в цiлому.
В майбутньому це загрожує депопуляцiєю населення з її негативними соцiальними наслiдками.
1. ДЕМОГРАФІЧНА КРИЗА Й ДЕМОГРАФІЧНИЙ ВИБУХ
Демографiчна криза — глибоке порушення вiдтворення населення, що загрожує самому його iснуванню. Протягом усiєї демографiчної iсторiї людства аж до кiнця XVIII ст. причинами демографiчної кризи були частi голодування, епiдемiї та вiйни; обумовлений ними високий рiвень смертностi призводив до скорочення чисельностi населення деяких країн i регiонiв свiту, а iнколи й до повного обезлюднення територiй. Історичний процес змiни репродуктивної поведiнки в деяких промислово розвинених країнах виявляє, як зазначалось ранiше, тенденцiю до падiння рiвня народжуваностi нижче вiд необхiдного для простого вiдтворення населення, що є причиною сучасної демографiчної кризи.
Демографiчний вибух — рiзке прискорення кiлькiсного зростання свiтового населення. Почався вiн у 1950-х pp. Коли зниження смертностi значно випереджає зниження народжуваностi, то це приводить до прискореного збiльшення чисельностi населення, неузгодженого з об'єктивними вимогами соцiально-економiчного розвитку суспiльства. Перевищення числа народжень над числом смертей досягає великих розмiрiв. Оскiльки сучаснi високi темпи росту чисельностi населення земної кулi значною мiрою визначаються темпами його збiльшення в країнах, що розвиваються (Азiї, Африки та Латинської Америки, де проживає близько 70% населення свiту), демографiчний вибух у цих країнах перетворюється на свiтовий. За демографiчного вибуху середньорiчний прирiст населення перевищує 1,8—2,0% . Демографiчний вибух — явище тимчасове; з розвитком демографiчного переходу порушена узгодженiсть типiв народжуваностi та смертностi вiдновлюється, промiжний тип вiдтворення населення поступається мiсцем основному, i демографiчний вибух припиняється. Але темпи демографiчного переходу залежать вiд загального соцiально-економiчного розвитку, i коли вiн, як у бiльшостi слаборозвинених країн, вiдбувається повiльно, довго зберiгається i промiжний тип вiдтворення населення. У багатьох країнах, що розвиваються, проводиться демографiчна полiтика, спрямована на подолання перехiдного характеру вiдтворення населення. Процес демографiчної стабiлiзацiї повсюдно завершиться наближенням до стану, характерного для постiйного (стацiонарного) населення. У рiзних регiонах свiту це вiдбудеться в рiзнi строки, але в бiльшостi країн, що розвиваються, — не ранiше середини XXI ст.
2. ЧИСЕЛЬНІСТЬ ТА РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ СВІТУ
На початку нашої ери на Землi нараховувалося близько 200 млн. осiб, у 1000 р. - 275 млн., у серединi 17 ст. - 500 млн., у 1850 - 1,3 млрд., у 1900 - 1,6 млрд., у 1950 - 2,5 млрд., у 1970 - 3,6 млрд. за даними на 1999 рiк, чисельнiсть населення свiту становила 6 млрд. Зараз чисельнiсть населення Землi складає 6,2 млрд. осiб. Протягом ХХ ст. кiлькiсть людей виросла у чотири рази. У мiстах мешкає 47% населення, у селах 53%.
за темпами приросту чисельностi населення. 80% цього зростання забезпечують iммiгранти. Чисельнiсть населення в Европi скорочується незважаючи на iммiграцiю.
Евразiя – 4300 (Европа - 800, Азiя - 3500);
Пiвнiчна Америка - 430
Пiвденна Америка - 350
Країни - лiдери за чисельнiстю населення (млн. чол.):
3. ДЕМОГРАФІЧНА ПОЛІТИКА
Демографiчна полiтика — цiлеспрямована дiяльнiсть державних органiв та iнших соцiальних iнститутiв у сферi регулювання процесiв вiдтворення населення. Об'єктами демографiчної полiтики може бути населення країни в цiлому або окремих регiонiв, соцiально-демографiчнi групи населення, сiм'ї певних типiв або стадiй життєвого циклу. Вона являє собою комплекс заходiв економiчних (оплачуванi вiдпустки i рiзнi види допомоги при народженнi дiтей, допомога на дiтей залежно вiд їх кiлькостi, вiку, типу сiм'ї тощо), адмiнiстративно-правових (законодавчi акти, якi регламентують шлюби, розлучення, положення дiтей у сiм'ях, алiментнi обов'язки i т. iн.), а також виховних i пропагандистських, покликаних формувати суспiльну думку, норми i стандарти демографiчної поведiнки.
Залежно вiд напрямiв демографiчної полiтики визначають три групи країн: 1) країни, якi проводять полiтику обмеження росту населення; 2) країни, демографiчна полiтика яких спрямована на пiдтримування iснуючих темпiв приросту населення; 3) країни, якi здiйснюють полiтику стимулювання росту населення. До першої групи належать країни з багаточисленним населенням або його високою щiльнiстю, якi мають високi показники природного приросту (Китай, Бангладеш, Індонезiя, Пакистан, Малайзiя, Непал, Кенiя, Нiгерiя, Мексика та iн.). На початку 90-х XX ст. рокiв загальнонацiональнi програми планування сiм'ї здiйснювались у 128 країнах. Друга група включає країни як з багаточисленним населенням (наприклад, Бразилiя), так i малочисленним (Намiбiя), якi мають високий прирiст населення (Йорданiя, Мозамбiк) i низький (Данiя, Японiя). До третьої групи належать країни з низьким (Болгарiя, Чехiя Нiмеччина, Грецiя, Угорщина, Францiя та iн.) i з високим приростом населення (Камбоджа, Малi, Лаос, Ірак та iн.).
Особливостi сучасної демографiчної полiтики: змiна її прiоритетiв з регулювання кiлькiсного росту на удосконалення якiснi: характеристик населення; її головним об'єктом стає сiм'я; адресно вибiрковий характер, врахування специфiчних iнтересiв окремих соцiально-демографiчних груп населення (молодь, особи похилого вiку, жiнки), а також етнiчних, релiгiйних i т. д.
Демографiчна ситуацiя в Українi залишається, м’яко кажучи, складною. Скорочення чисельностi населення, зниження тривалостi життя, падiння народжуваностi i вiд’ємне сальдо мiграцiї є головними показниками демографiчної кризи.
30х-50х рокiв.
Переважно через низький рiвень народжуваностi Україна за 1993-2004 роки втратила бiльше, нiж 4 мiльйони населення. В державi, починаючи з 1995 року, фiксують вiд’ємний природний прирiст населення, тобто смертнiсть переважає народжуванiсть.
Основнi проблеми – це зменшення термiну життя населення України, скорочення населення та погiршення продуктивного оздоровлення населення.
В першу чергу, повинна бути чiтка державна полiтика для вирiшення цих проблем. Характерна рiч, що саме зменшення чисельностi, на думку фахiвцiв, не є ознакою демографiчної кризи. Демографiчна криза переважною бiльшiстю i полiтикiв, i журналiстiв трактується як скорочення чисельностi населення України. Хоч насправдi це не тiльки i навiть не стiльки це.
Демографiчна криза – це передовсiм коротке життя. Питання не в тому, що нас стає менше. Менше стає населення бiльшостi країн Європи, питання в тому, що ми живемо мало i живемо погано. І в цьому є ознака демографiчної кризи.
37% 16-рiчних хлопчикiв не мають шансу дожити до пенсiйного вiку. Аналог є в таких країнах як Росiя, Бiлорусь, Казахстан, Албанiя, це далеко не країни ЄС, до спiвдружностi з якими ми прагнемо.
Питання в тому, що у нас надмiрно висока смертнiсть немовлят, в нас, практично, вiд усiх захворювань люди помирають ранiше, нiж в бiльшостi європейських країн. Додає проблем демографiчних i соцiальних неконтрольований вiдплив населення з України. Передусiм, на жаль, вiд’їжджає висококвалiфiкована молодь.
На прикладi Львiвської областi, за останнiй рiк, народилося на 438 дiтей бiльше, нiж за попереднiй, в цiлому за 10 рокiв народжуванiсть зменшилась вiд 13,7% до 9,1%. Причин тут декiлька. Це i мiграцiйнi процеси - виїзд молодих людей за кордон i, як наслiдок, утворення неповних сiмей, i соцiально-психологiчний дискомфорт (невпевненiсть у завтрашньому днi), i, безумовно, стан репродуктивного здоров’я. Показники захворюваностi жiнок дiтородного вiку, материнська i дитяча смертнiсть (а саме вони є основними показниками стану репродуктивного здоров’я) в Українi ще дуже високi порiвняно з середньоєвропейськими.
До того часу, коли дiвчинка вступає в репродуктивний перiод, вона вже має цiлий ряд захворювань. Здоров’я дитини закладається в антинатальному перiодi, пiд час внутрiшньоутробного розвитку. Тож не дивно, що лише 6 вiдсоткiв дiтей народжуються практично здоровими”.
Анемiї, серцево-судинна та ендокринологiчна патологiя, iншi соматичнi хвороби призводять до прямих репродуктивних втрат.
на сифiлiс, виявлена у вагiтних, зросла у 20 разiв!
Багато жiнок не виношують вагiтнiсть, скажiмо майже десять вiдсоткiв подружнiх пар, якi живуть на Львiвщинi, страждають на безплiддя. Часто виною цього є аборт. І, на превеликий жаль, аборт i надалi залишається основним регулятором народжуваностi: переривається кожна третя вагiтнiсть. Вважає, що несприятлива ситуацiя з репродуктивним захворюванням значною мiрою пов’язана з низьким рiвнем сексуальної культури населення та браком вiдповiдної поiнформованостi щодо питань планування сiм’ї
У однiй з Львiвських обласних клiнiчних лiкарень вiдбулась подiя, напряму пов’язана з питаннями, що розглядали на “круглому столi”, “Здорова сiм’я - мiцна держава”. Тут було презентовано проект “Здоров’я матерi й дитини”. Проект, впроваджуватимуть у життя в Криму, Донецьку, на Волинi та Львiвщинi. Зокрема, у Львiвськiй областi його реалiзацiя вже розпочалась.
вiд кровотеч, 82 вiдсотки породiль (за даними опитування) виходять з пологових будинкiв з почуттям “приниження людської гiдностi”. Щоб змiнити ситуацiю, проект “Здоров’я матерi й дитини” передбачає впровадження у перинатальну дiяльнiсть таких прiоритетних напрямiв, як забезпечення доброзичливої ситуацiї пiд час пологiв, пiдтримку грудного вигодовування, профiлактику ускладнень вагiтностей, демедиканiзацiю пологiв (мiнiмальне використання медикаментiв), створення бiльш комфортних умов для породiллi: палати сумiсного перебування, присутнiсть (за бажанням) батька при пологах тощо. Зробити неускладненi пологи максимально природним процесом, а не медичною операцiєю - головна мета проекту. Звертають увагу присутнiх на використаннi низькозатратних сучасних технологiй в антинатальному (передпологовому) доглядi за вагiтною жiнкою. Лише кiлька прикладiв: жiнка вирiшила перервати вагiтнiсть. Святий обов’язок лiкаря, якщо для цього немає дуже вагомих пiдстав, - переконати її не робити цього. Додаткових коштiв це не потребує. Немає потреби, щоб породiлля i немовля (при неускладнених пологах) перебували у лiкарнi бiльше трьох днiв. Інакше зростає ризик захворювання дитини: в жодному разi не можна пiсля пологiв класти лiд на живiт жiнки або використовувати без нагальної потреби скоротливi медикаментознi засоби - новонароджену дитину прикладають до материнських грудей, i за рахунок того, що вона смокче, вiдбувається природне скорочення матки.
Отже, українським лiкарям доведеться ламати певнi стереотипи. Незабаром оновленi пологовi вiддiлення приймуть перших породiль. Звiсно, що вони вiдразу не вирiшать iснуючих проблем. Проте цi “першi ластiвки” дадуть змогу простежити позитивнiсть нового пiдходу до пологiв i у майбутньому зробити так, щоб жiнка виходила з пологового будинку лише з вiдчуттям щастя i бажанням прийти сюди знову.
Як не дивно, але найсильнiша половина людства, як зазвичай називають чоловiкiв, у демографiчному аспектi є найуразливiшою
Чоловiки в Українi практично вiд усiх причин i в усiх вiкових групах вмирають значно частiше i ранiше, нiж жiнки. Особливо вагомою є рiзниця в смертностi вiд нещасних випадкiв майже в 5 разiв.
Однiєю з причин пiдвищення уразливостi чоловiкiв є зловживання алкоголем та тютюнопалiнням. Важкi умови сiльськогосподарської працi та сiльського побуду, недоступнiсть у бiльшостi випадкiв своєчасної i квалiфiкованої медичної допомоги обумовлюють пiдвищений рiвень смертностi сiльських жителiв, порiвняно з городянами.
В 1,4 рази вище, нiж у мiських поселеннях, смертнiсть сiльських жителiв. Середня тривалiсть очiкуваного життя у 2003-2004 роках становила для чоловiкiв 62,6, а для жiнок – 74.
У 2002 роцi за цим показником наша країна вiдставала вiд країн Центральної Європи на 5,5 рокiв, а вiд країн ЄС - на 10,9 рокiв.
Звичайно, проблему народонаселення слiд вирiшувати через вiдповiдну державну програму. За результатами Всеукраїнського перепису населення науковцями розроблено Концепцiю демографiчного розвитку України, яку передано до Уряду.
суттєво змiнити демографiчну ситуацiю, оскiльки вона є еволюцiйним процесом.
говорить Ела Лiбанова.
За будь-якими прогнозами, якi розроблялись в iнститутi, враховувались найменш вiрогiднi варiанти: i позитивнi, i негативнi. Все поле варiацiй обмежується десь 36-44 мiльйонами. Тобто, найгiрше – це 36, якщо не буде вiйни, i нiяких катаклiзмiв. Тобто якщо будемо розвиватися революцiйним шляхом. Є думки, що будуть змiни в цих прогнозах по результатах цього року (9. 07. 2005), тому що очiкують в цьому роцi пiдвищення народжуваностi, а ще бiльше – наступного року.
Серед факторiв, якi можуть позитивно вплинути на демографiчну ситуацiю в Українi, науковцi називають створення позитивної громадської думки про родиннi цiнностi, їхнiй прiоритет, пропаганду здорового способу життя, заборону реклами алкоголю та тютюнопалiння, припинення популяризацiї на телебаченнi так званих брудних фiльмiв, що спотворюють родиннi цiнностi i саму суть людини – народжувати i плекати нове життя.
5. ПРОГНОЗИ ТА ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ДЕМОГРАФІЧНОЇ ПОВЕДІНКИ В СВІТІ
Деякi захiднi демографи (Д. -Дж. Боуг, Д. Медоус, Я. Тiнберген та iн.) зводять проблеми народонаселення до демографiчного вибуху i єдиним засобом їх вирiшення вважають досягнення нульового приросту населення до 2025—2050 pp. завдяки скороченню народжуваностi в країнах, що розвиваються. Прихильники цiєї концепцiї твердять, що технологiчними засобами контролю над народжуванiстю можна регулювати демографiчну ситуацiю. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатнi проводити ефективну демографiчну полiтику, залишаючись порiвняно вiдсталими в економiчному, соцiальному й культурному вiдношеннях. Із критикою концепцiї нульового приросту виступило чимало вчених (А. Совi, К. Кларк, П. Куусi, Дж. Саймон та iн.), якi вiдзначають, що стабiлiзацiя чисельностi свiтового населення, як одна з умов вирiшення проблем народонаселення, являє собою природньо-iсторичний процес: нульовий рiст населення є не причиною, а наслiдком його поступового переходу до стацiонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здiйснити перехiд вiд демографiчного вибуху до простого вiдтворення населення або його помiрного зростання тiльки в процесi одночасного економiчного, соцiального та культурного розвитку.
Загострення проблем народонаселення поставило перед наукою новi проблеми: визначення допустимих меж чисельностi народонаселення Землi (з урахуванням низки обмежувальних чинникiв — продовольчого, енергетичного, економiчного, соцiально-психологiчного — називають цифри вiд 10 млрд до 20 млрд осiб); строки досягнення стабiлiзацiї чисельностi населення планети (за прогнозами — середина XXI ст.); найактуальнiша проблема науки й демографiчної полiтики — стримування зростання населення в країнах, що розвиваються.
(Болiвiя, Бутан, Габон, Джiбутi, Ірак, Камбоджа, Катар, Кенiя, Кувейт, Лаос, Лiван, ОАЕ, Оман, Екваторiальна Гвiнея) не погодилися на такi кроки.
Історичний досвiд свiдчить про можливiсть вирiшення проблем народонаселення в розвиненому iндустрiальному i постiндустрiальному суспiльствах.
ВИСНОВОК
В 1994 роцi в Каїрi вiдбулася третя Всесвiтня конференцiя по народонаселенню та розвитку, в якiй прийняло участь вже 179 держав. На конференцiї прийняли пiдсумковий документ-20-рiчна програма дiй в галузi народонаселення та розвитку, яка складає 16 роздiлiв, де розкриваються практично всi злободеннi проблеми в галузi народонаселення.
В програмi пiдкреслювалось, що збiльшується кiлькiсть держав, якi усвiдомлюють про необхiднiсть розширення мiжнародного спiвробiтництва в питаннях народонаселення. В програмi розглядаються взаємозв’язки мiж народонаселенням, стiйким економiчним ростом та стiйким розвитком.
Програма вмiщує в себе заклик до розробки полiтики i законiв, якi забезпечують ефективну пiдтримку сiм’ї, що є основним в суспiльствi, а також сприяти її стабiльностi та враховувати рiзноманiтнiсть її форм. Розглядаються питання народжуваностi, смертностi та темпу приросту населення. Питання урбанiзацiї та мiграцiї. В цiлому, звертається увага на проблеми „вiдтоку населення” iз сiльських районiв i пропонуються вiдповiднi рiшення цих та деяких iнших проблем , пов’язаних з переселенням в мiста, з вимушеним перемiщенням населення, зумовлених погiршенням оточуючого середовища, ростом озброєних конфлiктiв.
В роздiлi ХІ Програми, присвяченiй питанням народонаселення, розвитку та освiти, стверджується, що в „свiтi жiнки складають 75% неписьменних” i що на свiтовому суспiльствi лежить особлива вiдповiдальнiсть за забезпечення того , щоб “всi дiти отримували якiсну освiту i щоб вони закiнчували початкову школу”. В нiй звертається увага на те , що iснує тiсний та складний взаємозв’язок мiж освiтою, вiком вступу в шлюб, народжуванiстю та смертнiстю.
1. Васильєва Л. Й. Демогpафiчнi аспекти сучасної сiм’ї // Актуал. пpобл. полiтики: Зб. наук. пp. - Одеса, 1997. - Вип. 1-2. - С. 15-17.
2. Гавpиш В. П. и др. Пpоблема демогpафiчного дефiциту: соцiально-економiчнi наслiдки та шляхи pозв’язання / Гавpиш В. П., Гавpиш Г. І., Дpаганова Т. П. // Велика Волинь: Минуле i сучасне: (Матеpiали мiжнаp. наук. кpаєзнавч. конф., жовт. 1994 p.). - Хмельницький; Ізяслав; Шепетiвка, 1994. - С. 524-527.
4. Глуханова Г., Куpило І. Hаpоджуванiсть у pадiацiйно забpуднених pегiонах Укpаїни // Демогpафiчнi дослiдження: Мiжвiд. зб. наук. пp. - К., 1999. - Вип. 21. - С. 28-37.
5. Гоpобець О. Особливостi пpоцесiв мiгpацiї та вiдтвоpення населення в Укpаїнi // Теpнопiльський педунiвеpситет iм. В. Гнатюка. Hаук. зап. Сеp.: Геогpафiя. - Теpнопiль, 1998. - N2. - С. 60-63.
6. Голубчиков Ю. Н. Населення зе6мної кулi // Географiя у школi. -2000. -№20. -ст. 10-22. 11.
7. Грушко С. Народовi України загрожує вимирання // День. - 1999. – 5 жовт. - С. 2.
8. Гуреш Т. Нема кого послати у Декрет!: Демографiчна криза в Українi i в свiтi // Укр. слово. - 2000. - 18-24 трав. - С. 15.
9. Демографiчнi дослiдження: Мiжвiд. зб. наук. праць. Вип. 24 / За ред. В. Стешенкo; Ін-т економiки НАН України. - К., 2002. - 344 c. [312(C2)/Д31].
10. Демографiчна криза в Українi. Проблеми дослiдження, витоки, складовi напрями протидiї / НАН України; Ін-т економ. / За ред. В. Стешенко. - К., 2001. - 560 с. [312(С2)/Д31].
11. Демографiчнi показники країн свiту,2000р. //Географiя ПС. -2001. -№33. -ст. 11-33. 3.
13. Крючков Г. Демографiчна криза в Українi: причини i наслiдки: Із спiвдоповiдi голови Ком. Верховної Ради України з питань нац. безпеки i оборони на парлам. слуханнях 21 трав. 2003 р. // Голос України. - 2003. - 3 черв. - С. 8.
14. Максаковский В. П. Демографiчна криза у сучасному свiтi. //Географiя ПС. -2001. -№23. -ст. 13-14.
15. Сучасна демографiя. /Пiд ред. А. Я. Кваши, В. А. Ионцева. - М.:Вид-во Моск. ун-та,1995.
16. Хвiст В. Демографiчне становище сучасної України // Соцiально-економiчнi перетворення в сучаснiй Українi. - К., 2001. - С. 70-75.
|
