Глобальнi проблеми сучасностi
1. Глобальнi проблеми сучасностi
Термiн «глобальнi проблеми сучасностi» був введений у науковий обiг в кiнцi 60-х рокiв XX ст. Глобальнi проблеми - це сукупнiсть таких найгострїших проблем, вiд вирiшення яких залежить подаль ше iснування всього людства. Проблеми, якi вiдносяться до глобальних - це наявнiсть зброї масового ураження, стрiмке зростання чисельностi населення Земної кулi, виснаження природних ресурсiв, забруднення навколишнього середовища, поглиблення нерiвностi у розвитку окремих країн, стандартизацiя життя у масштабах всiєї планети. Особливе загострення вказаних проблем спостерiгається в останнi два десятилiття, тобто в перiод, що вже отримав свою назву: «епоха глобалiзацiї».
а подекуди й суперечливi думки вiдносно визначення даного феномену. На наш погляд, досить обґрунтоване визначення поняття глобалiзацiї дається в монографiї В. П. Ващекiна, ІА Мунтя- на та А. П. Урсула «Глобализация: что это такое?», що вийшла в Москвi у 2002 р. В заключному роздiлi цiєї монографiї автори викладають своє концептуальне бачення сучасного свiту через поняття «глобалiзацiя»:
а) глобалiзацiя - це характерна риса та ведуча тенденцiя етапу унiверсалiзацiї постiндустрiально-iнформацiйного суспiльства, який веде до залучення людства у новий цивiлiзацiйний етап його розвитку;
б) глобалiзацiя - це нелiнiйний, пульсуючий, незворотний у принципi i в цiлому i зворотний в окремих своїх виявленнях у дiалектичний процес зростання цiлiсностi свiту на етапi транснацiоналiзацiї життя всього людства;
в)глобалiзацiя - це комунiкативне «стискання» планети, iнформацiйне взаємопроникнення та взаємозалежнiсть, iнтеграцiя багатьох сторiн життя сучасного свiту як наслiдок бурхливого с науково-технiчного прогресу;
г)глобалiзацiя - це процес становлення глобальної економiки, що спирається на сектор транснацiональних економiчних агентiв;
е) глобалiзацiя - це стратегiчний проект, що реалiзується людством у його спробах свiдомого i цiлеспрямованого впливу на стихiйнi процеси свiтового розвитку для створення бажаного та сприятливого для людей майбутнього, переводу їхнього життя на рейки сталого розвитку;
ж) глобалiзацiя - це, нарештi, камуфляжна форма iдеологiї глобалiзму, яка сповiдує об'єктивнi тенденцiї свiтового розвитку для обґрунтування прiоритетiв егоїстичних нацiональних iнтересiв «грандiв» сучасних мiжнародних вiдносин, виправдання полiтики гегемонiзму в свiтових справах. Проблеми сучасної глобалiзацiї викликають тривогу серед полiтикiв, вчених, громадськостi багатьох країн. В цьому зв'язку наочною є позицiя лiдерiв держав та урядiв, що була сформована в комюнiке «Групи-8» у 1999 р. «Завдання полягає в тому, - сказано в комюнiке, - щоб застосувати величезний потенцiал глобалiзацiї i при цьому звести до мiнiмуму пов'язанi з нею ризики, розвiявши побоювання з приводу недостатнього контролю за її наслiдками. Наша дiяльнiсть мусить бути направлена на збереження i примноження благ глобалiзацiї та забезпечення того, щоб вони були доступнi для людей у всьому свiтi. Тому ми закликаємо до спiльних дiй з метою вирiшення цього завдання, а також для повної реалiзацiї можливостi глобалiзацiї та пiдвищення добробуту i сприяння соцiальному прогресу за умови бережливого ставлення до навколишнього середовища».
що даний процес має два рiвнi - природну, некеровану глобалiзацiю i глобалiзацiю штучну, органiзовану, керовану. Природна глобалiзацiя являє собою еволюцiйний процес сприйняття рiзними соцiокультурними традицiями досягнень iнших соцiокультурних традицiй. Це сприйняття вiдбувається переважно добровiльно i залежить вiд рiвня розвитку тiєї чи iншої соцiокультурної традицiї, її бажання засвоїти та застосувати в практицi тi чи iншi досягнення других соцiокультурних традицiй.
економiчних, полiтичних, цiннiсно-свiтоглядних уявлень, то це є революцiйним процесом. Але насилля не може продовжуватись без кiнця, воно святкує тимчасову перемогу, або ж зразу поспiль зазнає поразки. Тому штучна глобалiзацiя характеризує претензiї тiєї чи iншої країни, релiгiї, полiтичної iдеї i т. д. на те, щоб стати унiверсальною, загальною абсолютною цiннiстю. Поява такої претензiї об'єктивна, вона вiдображає послаблення iнших країн, релiгiй, полiтичних iдей, якi не змогли втримати ту рiвновагу, що склалася ранiше у свiтi в тiй чи iншiй областi. Порушення рiвноваги призводить до активiзацiї рiвнонаправлених сил, яка завершується прагненням до штучної глобалiзацiї.
Так як глобалiзацiя в її сучасному трактуваннi складається з двох складових: iз її природної частини, що продовжує природний процес взаємопроникнення рiзних за своєю суттю соцiокультурних досягнень, та її штучної складової, пов'язаною з прагненням ведучих iндустрiально-розвинутих країн, особливо США, отримати домiнуюче становище в свiтi за допомогою глобалiзацiї, а iнструментом в цьому прагненнi виступають свiтовi транснацiональнi компанiї, то процес цей досить складний i суперечливий, його постiйно супроводжують як старi, добре вивченi, так i новi, не знанi ранiше проблеми. Глобалiзацiя безпосередньо або опосередковано торкається не тiльки статусу нацiональних держав, але й кордонiв концепцiй суспiльного розвитку, ролi iнформацiї, технологiї та науки у свiтi, що трансформується. У цьому свiтi змiнюється роль простору, в ньому одночасно протiкають два суперечливих процеси: децентралiзацiя свiту, стирання державних i нацiональних кордонiв, а з iншої сторони - процес унiфiкацiї на основi поляризацiї i централiзацiї влади в руках iндустрiально-розвинутої частини планети на чолi iз США. При цьому централiзацiя свiту не означає, що протирiччя мiж США та iншими iндустрiально-розвинутими країнами планети, що утворюють центр сучасної цивiлiзацiї знiмаються самi по собi. Сам центр - це складна система, зi своїми внутрiшнiми суперечками. Цей центр досить рухливий i розвивається за законами складних систем. Важливим джерелом розвитку цiєї системи виступають вiдносини з навколишнiм середовищем, що змiнюється з часом. Центр являє собою єдине цiле з ряду принципових питань, особливо тих, що торкаються вiдносин iз периферiєю. Але i в цьому питаннi мають мiсце вiдмiнностi серед країн, якi входять до центру, оскiльки країни центру переслiдують не тiльки загальнi для всього iндустрiального свiту, а свої власнi iнтереси. Одночасно рiзнорiдною i суперечливою є i «периферiя». Країни, що не входять до так званого «золотого мiльярду», вiдрiзняються н значнiй мiрi i цей свiт є бiльш нестабiльним i нестiйким, нiж снi i iндустрiально-розвинутих країн. Протирiччя в серединi цього свiту зумовленi рiвнем економiчного та технологiчного розвитку, їх корiння сягає глибин iсторiї. Але для того, щоб зрозумiти найважливiшi, глибиннi процеси, що вiдбуваються у свiтi в XX i на початку XXI ст., достатньо звернутись до двох фундаментальних взаємодiй, - взаємодiї мiж людством та бiосферою i взаємодiї в серединi самого свiтового спiвтовариства. Цi взаємодiї у кiлькiсному вiдношеннi по сутi являють собою фундаментальнi закономiрностi динамiки саморуйнування сучасного свiту, про що говорять данi, наведенi в таблицях 1 i 2.
Таблиця 1. Динамiка взаємодiї мiж людством та бiосферою залежнiсть iндексу сталостi розвитку свiту вiд часу
| Рiк |
1910 |
1930 |
1950 |
1970 |
1990 |
2000 |
| Індекс сталостi розвитку свiту |
0,36 |
0,44 |
0,54 |
1,18 |
1,84 |
2. 1 |
Індекс сталостi розвитку свiту являє собою вiдношення фактичної щiльностi та мiцностi антропогенного навантаження на сушу Землi до допустимого, рiвного приблизно 70 кВт/км2
.
Таблиця 2 Динамiка взаємодiї в серединi свiтового товариства залежнiсть iндексу соцiально-економiчної дисгармонiї свiтового спiвтовариства вiд часу
| Рiк |
1820 |
1870 |
1913 |
1960 |
1980 |
1990 |
1997 |
|
3 |
7 |
11 |
30
|
30 |
45 |
60 |
Із даних таблицi 1 виходить, що в 60-х роках фактичне антропогенне навантаження на бiосферу Землi перевищило допустиме. Свiт перейшов вiд стану стiйкостi до стану саморуйнування. В наш час iндекс досягнув значення 2,1 i продовжує зростати. Зростання iндексу сталостi розвитку свiту вiдображає зростання напруги взаємодiї бiосфери i людства.
Перша фундаментальна закономiрнiсть динамiки свiту (таблиця 1) є, по сутi, аналiтичним узагальненням для XX ст. сценарiю 1, розробленого американськими вченими подружжям Медоуз, якi по казали, що супернапруга у взаємодiї мiж людством i бiосферою призведе традицiйний свiт (свiт такий, яким вiн є) до стану колапсу десь в районi 2025 р.
представлена в таблицi 2. Цей iндекс є також мiрою матерiального i духовного розшарування людей, тероризму, починаючи iз мiжнародного, а також наркобизнесу, воєнних та релiгiйних конфлiктiв, безробiття, деградацiї культури та особи.
Кожному значенню iндексу дисгармонiї свiтового спiвтовариства вiдповiдає певний «об'єм тероризму», який умовно можна визначити в доларах, або в других грошових одиницях. Не зменшуючи вiдповiдно iндекс дисгармонiї свiтового спiвтовариства, який сьогоднi наближається до вiдмiтки 100(!), неможливо в принципi усунути мiжнародний тероризм. Його можна лише перевести з одного виду в другий.
Зростання iндексу дисгармонiї в другiй половинi XX ст., в iнтервалi 1960-1997 рокiв описується гiперболiчною функцiєю, яка йде у безкiнечнiсть в районi 2025 р., тобто в той же час, коли починається колапс традицiйного свiту, який викликаний напругою у взаємодiї людства з бiосферою. Саме тому перша чверть XXI ст. стане критичним моментом свiтової iсторiї, коли буде вирiшуватись доля всього людства. Вражаючим збiгом в часi завбачених колапсiв свiту («вибухiв iсторiї») демонструється наукова достовiрнiсть та глибинний зв'язок у проявi обох видiв взаємодiї. Визначення глобалiстикою (наука про весь свiт у комплексi) часу, що залишився для життя нашого традицiйного свiту у 20-25 рокiв, можна вiднести до найважливiших досягнень в областi науки про сучасний свiт.
Цiкаво пiдкреслити, що iндекс соцiально-економiчної дисгармонiї суспiльства в серединi окремо взятої країни є значно нижчим. За даними, якими оперують вченi, для деяких країн цей iндекс становить: Росiя - 14,5; США - 8,9; Китай - 8,6; Нiмеччина - 6,5; Японiя - 4,3. Цi данi свiдчать, що держави прагнуть пом'якшити свою внутрiшню напругу за рахунок зовнiшньої.
По сутi, у другiй половинi XX ст. значна частина енергiї творення людського генiя трансформувалась в енергiю руйнування - беззмiстовну боротьбу за свiтове панування та безмiрне накопичення матерiального багатства якi вiдбуваються за рахунок неминучого руйнування бiосфери Землi.
Отже фундаментальнi закономiрностi динамiки сучасного свiту дають можливiсть зробити висновки, якi є життєво важливими для всього людства.
1. Сучасна Земна цивiлiзацiя з тими темпами зростання свiтової економiки i населення, а також соцiально-економiчними системами в цiлому є некерованою i приреченою.
трансформованим за iсторично короткий час у гармонiйний розвиток всього людства, тобто в процес кардинального зниження темпiв економiчного зростання вказаних країн у процес самовдосконалення людини, її творчих i духовних начал. Розвитку людини немає меж. Необхiдно також розумно стабiлiзувати чисельнiсть населення Землi.
3. Очевидним є й те, що вже сьогоднi необхiдно ввести розумне управлiння Земною цивiлiзацiєю, щоб перевести її iз приреченого стану в якiсно новий стан життєздатного розвитку.
Екологiчна криза - це виснаження природних ресурсiв та забруднення навколишнього середовища, порушення природного балансу у рослинному i тваринному свiтi. Виникнення екологiчної кризи - це результат невiдповiдностi логiки живої природи i так званої технологiчної цивiлiзацiї, в якiй багато вчених вбачають головну причину виникнення глобальних проблем сучасностi. Ця цивiлiзацiя виникла порiвняно недавно, десь бiля 300 рокiв тому, на порiвняно невеликому просторi Захiдної Європи. Протягом двох столiть вона пiдкорила своєму впливовi весь свiт. Головна особливiсть цiєї цивiлiзацiї полягає в тому, що людина попадає у все бiльшу залежнiсть вiд умов виробництва i технiки.
Своєрiдним iдеологiчним обґрунтуванням технологiчної цивiлiзацiї є концепцiя прогресу. В основi цiєї концепцiї лежить припущення, що технiчний розвиток являє собою безмежне удосконалення та розвиток технiки, що веде до покращення життя людей. На перший погляд концепцiя прогресує досить зрозумiлою, але деталiзувати її надзвичайно важко. Безсумнiвним є те, що оцiнка «прогресивностi» досить суб'єктивна. Наприклад, рiвень прогресу можна визначити виходячи iз об'єму виробленої за одиницю часу (наприклад, за рiк) продукцiї, або ж за станом навколишнього середовища, що мабуть сьогоднi стоїть на першому мiстi серед тих проблем, якi потребують негайного вирiшення. Справа в тiм, що якщо жива природа органiзована за циклiчним принципом, наприклад, трупи тварин поїдаються бактерiями, бактерiї є основою для росту рослий, рослини виступають у якостi їжi для тварин i т. д., то коли людина вторгається у природу, вона нiби розриває iснуючий цикл, в результатi чого вiдбувається катастрофiчне накопичення вiдходiв.
Отже, сучасна екологiчна ситуацiя характеризується як дуже серйозна, що ставить на карту майбутнє земної цивiлiзацiї. Лiмiтними стають для людини чисте повiтря, прiсна вода, iонiзуюче випромiнювання, зростаючi психiчнi навантаження, багатоманiтнiсть токсичних речовин, прогресуюче шумове забруднення, масове застосування антибiотикiв та гормональних препаратiв роблять досить реальною можливiсть самоотруєння, порушення бiологiчної основи спадковостi людини.
добрив разом iз забрудненням навколишнього середовища негативно впливають на здоров'я сучасної людини. Інсектициди, гербiциди, миючи засоби та радiоактивнi вiдходи все частiше вражають все живе на планетi. Пiд впливом змiн, що вiдбуваються у навколишньому середовищi суттєво змiнюються причини i походження багатьох традицiйних для людини недругiв, вiдбувається змiна «лiдерiв» серед них. На перше мiсце вийшли серцево-судиннi та онкологiчнi захворювання. З'являються i принципово новi хвороби, батькiвщиною багатьох iз них стала Японiя (хвороби «мiна мата» - отруєння ртуттю, «iтай-iтай» - отруєння кадмiєм, астма Амаголокi i т. iн. i тут немає нiчого дивного, адже вченi констатують, що вмiст свинцю в кiстах сучасної людини в 50 разiв перевищує вмiст свинцю в останках наших далеких пращурiв. У материнському молоцi, що одержують 40% шведських дiтей, вдвiчi бiльше максимальної дози ДДТ, а їхнi американськi однолiтки отримують' його у п'ять разiв бiльше.
Потужним екологiчним фактором сьогоднi стає i так званий «фармакологiчний прес». В результатi самолiкування стрiмко зростає кiлькiсть випадкiв медикаментозного отруєння. Ускладнення, викликанi прийомом лiкiв виникають в 30% хворих у процесi стацiонарного лiкування. Зростає також приймання транквiлiзаторiв. Щорiчна доза снодiйних таблеток в Австрiї становить 40 млн, бiля 20 млн. рецептiв на снодiйнi засоби щорiчно виписується в Англiї.
Насторожує i та обставина, що коло факторiв, так чи iнакше травмуючих людський органiзм невпинно розширюється. Так, наприклад, порiвняно недавно було звернуто увагу на «шумове забруднення». Шум викликає небезпечнi хвороби не менше, чим хiмiчне забруднення: порушення серцево-судинної та ендокринної систем, гастрит, язву шлунка, нервове виснаження, зниження опору органiзму i скорочує життя так само, як i палiння. Помiчено, наприклад, що жителi паризького передмiстя Орлi, де функцiонує аеропорт, приймають лiкiв у 7 разiв бiльше вiд iнших парижан. В Англiї кожен четвертий чоловiк i кожна третя жiнка хворiють неврозами iз-за шуму.
«Шумове забруднення» є одним iз серйозних факторiв, що впливають негативно i на представникiв тваринного свiту. Наприклад, вiд шуму пролiтаючого реактивного лiтака гинуть личинки бджiл, а в гнiздах птахiв трiскається шкарлупа яєць. Гостро дефiцитними продуктами в останнiй час стають прiсна вода i чисте повiтря. За даними Всесвiтньої органiзацiї здоров'я (ВОЗ), бiля 80% всiх випадкiв захворювань у свiтi пов'язанi iз вживанням неякiсної забрудненої води. Засоби масової iнформацiї вже давно б'ють тривогу з приводу екологiчного стану таких рiчок, як Рейн, Ганг, Мiссiсiпi, Амазонка, Сена, По, Дунай, Днiстер, Волга, Днiпро i iнших.
Не в кращому станi перебувають моря i океани. За свiдченням центру гiдрологiчних дослiджень Великобританiї у води Пiвнiчного моря щорiчно надходить 7740 тон свинцю, 5930 - мiдi, 30900 - цинку, 2880 - хрому, 840 - кадмiю, 3650 - нiкелю, 44 тони ртутi. Тому не дивно, що у цьому морi зовсiм зникли деякi види риб (наприклад, оселедцi).
в природнi анклави, руйнуючи при цьому мiсця проживання тварин i комах. Фiнськi екологи встановили, що птахи, комахи i дрiбнi тварини витiсняються iз полiв внаслiдок їх iнтенсивної обробки машинами. Ластiвки та iншi перелiтнi птахи масово гинуть iз-за того, що традицiйнi мiсця їх ночовок зайнятi пiд промисловим будiвництвом. За самими скромними пiдрахунками, щорiчно в країнах Середземномор'я гине бiльш нiж сто мiльйонiв птахiв.
мiж Сомалi та Центральною африканською республiкою. Треба зауважити, що крупнi африканськi тварини масово знищуються браконьєрами - контрабандистами. Щорiчно на ринках i аукцiонах США та Захiдної Європи продаються тисячi тон слонової кiстки. Останнiм часом з'явилась i така форма органiзованої злочинностi, як зоомафiя, яка спецiалiзується на продажу та контрабандi рiдкiсних, екзотичних тварин.
Поряд з тваринами, зникають також i представники рослинного свiту. Мiцнi в недалекому минулому бiоценози поступаються мiсцем гнiтючим своїм одноманiтним виглядом, нестiйким монокультурним агроценозам, а то й пустельним ареалам, що нагадують мiсячний ландшафт.
там фiзико-хiмiчним конгломератом, а являють собою складний специфiчний свiт зi своєю мiкрофлорою i мiкрофауною. Для утворення гумусного шару в 1 см потрiбно 150 рокiв. В той же час люди в процесi сiльськогосподарської та ряду iнших видiв дiяльностi, досить нерацiонально використовують цей безцiнний ресурс. В результатi iз 43% непридатних для сiльськогосподарського застосування засушливих земель (пустель) 6,7% такими стали внаслiдок низького агрокультурного рiвня їхньої обробки.
Особливо гнiтюче враження вiд наступу пустель в Азiї та Африцi. Спостереження з космосу показують, що 53% територiї Африки i 34% Азiї пiдпадають пiд опустелювання. За даними ООН в останнi десятилiття бiля 150 мiльйонiв селян були змушенi кинути свої надiли, тому що їхня земля втратила плодючiсть. Поряд з цим, некомпетентне проведення складних та масштабних мелiоративних заходiв призводить до масового засолювання та заболочення грунтiв, провокує i прискорює розвиток всiх видiв ґрунтової ерозiї. Панування монокультури, невисока агротехнiчна грамотнiсть, недодержання сiвообiгу веде до накопичення в ґрунтi бiологiчних токсинiв, самоотруєння ґрунту, зменшення його продуктивностi. Сучаснi чорноземи, наприклад, на думку спецiалiстiв, вже втратили половину запасiв гумусу i зараз перетворюються на пилову масу, через яку майже не проникають повiтря, вода та корiння рослин. При iснуючому дефiцитi орних земель, внаслiдок засолення та заболочування ґрунтiв, люди змушенi вдаватись до «кочового» способу життя, тобто залишати тi дiлянки землi, що втратили плодючiсть i переходити на новi, яких чекає та ж доля. За останнi десятилiття все бiльше ґрунтiв йде пiд розбудову мiст, дорiг, нафто i газопроводiв i т. д. Особливо великими i багатолюдними стають мiста. Сьогоднi вони займають площу бiльш, нiж 500 тисяч квадратних кiлометрiв, що дорiвнює територiї такої країни, як Францiя. Мiське населення збiльшується швидше у два рази, нiж населення Землi в цiлому. На 0,3% територiї Земної кулi сконцентровано 40% населення планети. Тут розмiщене майже все промислове виробництво. Жителi мiст мають досить високий рiвень задоволення соцiальних потреб на основi розвинутої духовної та матерiальної культури. Та поряд з цим вони пiдлягають впливу негативних наслiдкiв науково-технiчного прогресу (зростаюче забруднення атмосфери мiст i водних джерел, шум, психологiчнi травми, проблеми вiдходiв i т. д.), що проявляють себе в мiстах також у концентрованому виглядi. Досить сказати, що номенклатура забруднення атмосфери мiст невпинно зростає (окиси сiрки, азоту, вуглецю, озонiди, вiльнi органiчнi радикали, сполуки свинцю i ртутi, бензопирен i iнше).
Атмосфера сучасних великих мiст не тiльки загрожує здоров'ю людей, її не витримують навiть камiння та метал. Останнє у промислових мiстах ржавiє у 20 разiв iнтенсивнiше, нiж у сiльськiй мiсцевостi. Древньоєгипетський обелiск «голка Клеопатри», завезений в Нью-Йорк бiля ста рокiв тому, за цей час постраждав вiд ерозiї бiльше, нiж за 2000 рокiв, коли вiн перебував у Єгиптi. Пiд загрозою руйнування знаходяться iсторичнi пам'ятники та споруди у Римi, Венецiї, Мiланi, Кельнi, Вiднi, Парижi, Лондонi, Калькуттi, Бомбеї, Афiнах та в багатьох iнших мiстах.
В недалекi часи людство матиме справу iз такою проблемою, як нехватка енергетичних ресурсiв. За даними ООН за час свого iснування воно спожило 80-85 мiльярдiв тон рiзних видiв палива, з яких 60 мiльярдiв було спожито тiльки за останнi ЗО рокiв. А свiтовi потреби в енергетицi невпинно зростають. В масштабах планети об'єм енергiї, що йде на споживання суспiльством збiльшується у два рази швидше, нiж населення Землi.
Прогресуючий вплив господарської дiяльностi досить вiдчутно проявляється навiть у такому явищi, як клiмат. Освоюючи новi територiї, вирубаючи та випалюючи лiси, розорюючи величезнi дiлянки цiлини, постiйно розширюючи урбанiзованi райони (мiста, автостради, аеродроми, трубопроводи i т. iн.), людина змiнює характер поверхнi Землi її альбедо, порушуючи тим самим тепловий баланс мiж планетою та атмосферою. Концентрацiя вуглекислого газу в атмосферi зумовлює так званий парниковий ефект. Значний вплив на клiмат здiйснюють i iншi чинники антропогенного походження: забруднення океанiв i морiв нафтопродуктами, що веде до порушення вологообiгу мiж атмосферою i океаном, впливовi дiї на хмари, з метою викликати опади, викиди в атмосферу водяної пари, функцiонування зрошувальних систем i т. д. У 1979 р. спецiалiсти виявили значне зменшення концентрацiї озону в антарктичнiй атмосферi. З того часу кордони озонової дiри над шостим континентом розширились. Сьогоднi вона розповсюджується на 5 мiльйонiв квадратних кiлометрiв. Кордони цiєї дiри зсуваються в сторону Австралiї, Пiвденної Америки i Африки.
полягає в тому, що це не просто надзвичайно високий рiвень розвитку технологи та технiки, матерiального виробництва, науки, озброєнь, не просто зумовлений всiм цим рiвень життя населення держав, якi утворили техносферу. Тому особливостi техносфери як явища багатогранного можуть бути проаналiзованi в декiлькох варiантах. По-перше, в промисловостi розвинутих країн населення не має реальної можливостi у випадку соцiальної катастрофи повернутися до iндустрiального способу життя, не ризикуючи при цьому фiзичним вимиранням великих мас населення. По-друге економiчнi центри техносфери (США, Японiя, ЄЕС) здатнi зберегти своє значення i саме iснування лише спираючись на освоєння та використання просторо-ресурсного потенцiалу цiєї планети. І, нарештi, по-третє, техносфера кiнця XX - початку XXI ст. i все, що пов'язане iз нею корiнним чином змiнили природне середовище, в якому проживають люди , при всьому цьому повернення до до iндустрiальної глобальної екологiї вже у принципi неможливе. Тому вченi й говорять не просто про техносферу, а про техноценоз, що поступово витiсняє бiоценоз - бiологiчнi форми життя на планетi.
У сучасних умовах екологiчна ситуацiя в кожнiй окремо взятiй країнi перестає бути внутрiшньою справою, вона набуває характеру мiждержавних вiдносин. Промисловiсть США, наприклад, спалює кисню значно бiльше, а нiж виробляють його зеленi масиви, розташованi на американськiй територiї. Американська агенцiя з захисту навколишнього середовища визнає, що Сполученi Штати несуть повну вiдповiдальнiсть за половину аерозольних розпилювачiв, якi забруднюють атмосферу. В цiлому ж США, країна з п'ятьма процентами свiтового населення дає 40 процентiв свiтових забруднень. Не меншi збитки наносять оточуючому середовищу й iншi промислово розвинутi країни. Сiрчаний ангiдрид з Руського промислового басейну попадає в Голландiю та країни Скандинавiї. Францiя звинувачує Італiю в забрудненнi Лазурного берега, а вiдходи хiмiчних пiдприємств Глазго вдихають тепер жителi норвезької столицi Осло. Глобальна катастрофа на Чорнобильськiй АЕС нанесла матерiальних збиткiв народному господарству не однiєї країни, а загублене життя чи здоров'я людей, внаслiдок цього, економiчнiй оцiнцi не пiддається.
кисень невдовзi може стати дефiцитним, адже за останнi ЗО рокiв транспорт i промисловiсть забрали цього животворного газу бiльше, нiж його було спожито людством за всю цивiлiзацiю. Слiд зауважити, що проблеми, якi в наш час набули глобального характеру вже давно привертають увагу громадськостi. Вперше їх дослiдження було розпочате в 70-i роки XX ст. Римським клубом. Римський клуб - це мiжнародна неурядова органiзацiя, яка об'єднує вчених, полiтичних дiячiв та широку громад кiсть рiзних країн. Заснований цей клуб був у 1968 р. iталiйським вченим А. ПеччеїЗ самого початку свого iснування цей клуб виступив з попередженням про можливi майбутнi катастрофи, яких зазнає технологiчна цивiлiзацiя. З кiнця 70-х на початку 80-х рокiв XX ст. члени клубу концентрувати увагу на розробцi перспектив розвитку сучасного свiту, обґрунтували необхiднiсть формування якiсно нового типу мислення, щоб зрозумiти i вирiшити глобальнi проблеми.
Значним кроком вперед у приверненнi уваги громадськостi до глобальних проблем стала конференцiя ООН з навколишнього середовища, яка проходила в Рiо-де-Жанейро у 1992 р. Виражаючи серйозну заклопотанiсть рiвнем антропогенного перевантаження Землi, конфедерацiя вперше за всю iсторiю людства призвала всi країни до розвитку нацiональної стратегiї сталого розвитку.
Рада Землi ( орган, утворений для реалiзацiї рiшень конференцiї) вiдразу ж пiсля її проведення видала таку формулу Ради Землi «Стабiльнiсть - це досить проста концепцiя; суть якої у тому, щоб жити за справедливiстю в рамках наших екологiчних можливостей». Кардинальною проблемою новiтньої iсторiї, вважає Рада, є формування ноосферного свiтогляду у людей. Ноосферний свiтогляд - це система поглядiв та уявлень про навколишнiй свiт та мiсце в ньому людини. При цьому слiд враховувати наступне:
Перше. Ноосферний свiтогляд має вiддзеркалювати нову епоху, яка починається iз небезпеки зiткнення людства з бiосферою Землi. Не поклавши цьому край, людство ризикує зникнути не тiльки як соцiальна iстота, а й як бiологiчний вид. Друге. Новий свiтогляд має бути побудований не на основi полiтичної картини свiту, яка є суб'єктивно створеною, змiнюваною, i, що головне, не сприймає на практичному рiвнi iдею збереження Земної цивiлiзацiї, а на науках про природу i суспiльство, якi пiдпорядковують свої дослiдження iдеї збереження Земної цивiлiзацiї.
Наука робить такi визначення сучасної доноосферної та майбутньої ноосферної цивiлiзацiї.
Земна доноосферна цивiлiзацiя - це свiт людей, носiїв розуму i духу, який органiзувався в результатi тривалостi еволюцiї бiосфери та людства, на однiй iз планет Всесвiту - Землi, свiт з рiзноманiттям його етносiв, культур, технологiй, релiгiй, соцiально-економiчних систем, що увiбрав в себе всi минулi i сучаснi iсторико-географiчнi цивiлiзацiї, свiт, наражений на загрозу катастроф земного i космiчного походження, який на завершальнiй стадiї свого iснування переступив антропогенну мету бiосфери i став в цьому вiдношеннi приреченим.
розуму i духу, яка можливо буде взаємодiяти iз позаземними цивiлiзацiями.
ресурсiв, - та колективiзм, що базується на прагненнi до розумних суспiльних вiдносин, урахуваннi обмежених ресурсiв та iнтересiв майбутнiх поколiнь.
Висновок
Земна цивiлiзацiя зникне. Необхiднi неймовiрнi зусилля вчених, полiтикiв, народiв, нацiй i держав, якi були б спрямованi на те, щоб iсторiя пiшла шляхом ноосферного розвитку, який гарантує не тiльки виживання всього людства, а й життя, достойне кожної людини.
1. Барвiнський А. О. Соцiологiя. Курс лекцiй для студентiв вищих навчальних закладiв. - К.: Центр навчальної лiтератури, 2005. - 328 с.
2. Яковец Ю. В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. 2004
3. Сугой О. Экономическая экология.// Наука и жизнь, №5, 2004г. С29
5. Новиков Ю. В. Экология, окружающая среда и человек. М.: Агентство «ФАИР», 1998,— 320 с
|
