Гiдрологiчний нарис басейну рiчки Днiстер
МОНУ
ІФНТУНГ
Кафедра екологiї
Гiдрологiчний нарис басейну рiчки Днiстер
Перевiрила: Консевич Л. М.
Івано-Франкiвськ
20010 р.
Змiст
Вступ
1. Фiзико-географiчна характеристика
3. Водний режим
5. Режим наносiв
6. Гiдрохiмiчний режим
7. Гiдробiологiчну характеристику
9. Екологiчнi проблеми Днiстра
10. Водоохороннi заходи
Висновки
Перелiк посилань на джерела
Вступ
Вода є джерелом життя на Землi. Рiки i озера дають воду для зрошення та обводнення земель, служать цiлям транспорту, водопостачання та джерелом утримання енергiї. Окрiм того, що вода – велике багатство, вона може завдавати великої шкоди при проходженнi високих паводкiв i повеней. Втручання людини веде до змiни режиму водних об’єктiв i водних систем в цiлому. В майбутньому активне втручання людини в гiдрологiчнi процеси буде безперервно зростати.
Гiдрологiчний опис рiчки Днiстер визначає фiзико-географiчнi, морфо- метричнi характеристики басейну Днiстра, водний, термiчний i льодовий, гiдрохiмiчний режими, гiдробiологiчну характеристику, антропогенний вплив на Днiстер, екологiчнi проблеми та водоохороннi заходи.
1. Фiзико–географiчна характеристика басейну рiки
Басейн рiчки Днiстер займає пiвденно-захiдну частину України i схiдну частину Молдови. Охоплює значну частину територiй семи областей України (Львiвська, Івано–Франкiвська, Чернiвецька, Тернопiльська, Хмельницька, Вiнницька та Одеська) i бiльшу частину (59%) територiї Республiки Молдова. На територiї басейну Днiстра розташованi 69 мiст, 127 смт., з них 62 мiста i 95 смт. в межах України.
Українi належить верхiв'я Днiстра i його пригирлова частина. Дiлянка рiки, довжиною 225 км, є сумiжною для України та Молдови, а частина рiчки, довжиною 475 км, знаходиться на територiї Молдови. Тiльки незначна дiлянка р. Ств’яж, верхiв’я лiвої притоки Днiстра, належить Польщi.
який в’ється по лiсу. На дiлянцi бiля в/п Стрiлки (першого на рiчцi) – це вже значний потiк шириною 10 – 15 м та глибиною 0,5 м. Нижче м. Старий Самбiр Днiстер виходить з району гiр та набуває риси напiвгiрської рiчки. Ширина русла збiльшується до 30 м, глибина - 0,8 – 1 м.
Загальна довжина р. Днiстер 1352 км, в межах України вона становить 912 км (67%) i впадає в Днiстровський лиман, який має довжину 40 км i ширину до 12 км. Водозбiрна площа басейну р. Днiстер становить 72900 км2
, з них в межах України розташовано 53490 км2
2. Морфометричнi характеристики басейну рiки
У верхiв'ях р. Днiстер— гiрська, з V-подiбною глибокою (80-100 м) долиною. Ширина рiчища до 40 м. Нижче, у передгiр'ї, долина заболочена, шириною до 13 км. У нижнiй течiї рiка має рiвнинний характер.
Згини долини Днiстра, не дивлячись на його бiльшу воднiсть є короткими та крутими. Великий радiус розвороту долини говорить про значно вищу кiнетичну енергiю потокiв, що сформувала долина рiчоки в межах схилiв Карпат. Висока кiнетично енергiя досягалася за рахунок бiльшої швидкостi та значного вмiсту валунно-галечникового матерiалу. Такий потiк характеризувався надзвичайною еродуючою здатнiстю, яка i стала причиною формування долини з великим радiусом кривизни згинiв.
Заплава Днiстра розчленована численними протоками i старицями, у гирлi заросла очеретом (Днiстровськi плавнi), ширина долини бiля гирла — 16-22 км.
Гiрська й передгiрська частини басейну Днiстра займають 9 % його площi. Тут найгустiша рiчкова мережа з переважанням правих приток (Бистриця, Стрий, Свiча, Лiмниця тощо)/
Швидкiсть течiї у верхiв’ї Днiстра — 4 м/сек., нахил рiчища — вiд 100 до 20 м/км. Середнiй похил рiчки становить 0,37 м/км.
Величини локальних похилiв р. Днiстер значно перевищують середнє падiння рiчки у верхiв’ях. Вiд 0,2 довжини локальнi похили суттєво не змiнюються i Днiстер тече з однаковим падiнням, лише iз деякими флуктуацiями, зумовленими переважно геологiчними особливостями територiї [1;2]
Правобережнi притоки Днiстра вiдносять до рiчок змiшаного живлення з переважанням дощового. Значнi коливання зимових i лiтнiх опадiв зумовлюють своєрiдний нестiйкий гiдрологiчний режим. Характернi весняна повiнь i осiннi дощовi паводки.
Середня рiчна витрата води 330 м3
/сек, гiдрологiчний режим непостiйний. Весняна повiнь починається на Днiстрi в лютому i закiнчується в червнi. Рiвень води в рiчцi пiднiмається на 3-4 м. Витрата води досягає 180-260 м3
/сек. Дощовi паводки бувають з середини липня до середини вересня, вони досить швидко наростають. За добу вода в рiчцi пiднiмається в окремi роки на 3 м. Рiвень води встановлюється на висотi до 5 м. Льодостав на Днiстрi короткий. В окремi зими його немає зовсiм.
Яскраво виражена сезоннiсть у розподiлi стоку, висока повторюванiсть паводкiв (5–12 впродовж року), приуроченiсть максимальних витрат до лiтнього перiоду, iнтенсивне пiдняття рiвня води (0,5 – 1,5 м/добу i бiльше) i значно повiльнiше його спадання. Характерне зменшення максимальних витрат та об’ємiв весняного водопiлля, збiльшення витрат лiтньої та зимової меженi. Як наслiдок внутрiшньорiчний розподiл стоку рiчки став рiвномiрнiшим.
Модуль стоку сягає значних величин: 10-15 л/с з 1 км2
– у приток високогiр’я, на середньогiрських дiлянках – у середньому 5 л/с з 1 км222
на правобережжi.
Багаторiчний шар стоку в середнiй частинi басейну р. Днiстер становить 300-700 мм. В верхiв’ях правобережних притокiв р. Днiстер його значення складають 800-1000 мм, на лiвобережних притоках – шар стоку дорiвнює 150-200 мм.
правобережних приток сягають 0,74 – 0,92 [3]
Термiчний i льодовий режим рiк формується пiд дiєю трьох основних груп факторiв: термiчних, якi обумовлюють тепловий баланс рiчки в рiзнi пори року; морфометричних (змiна похилiв, глибин та ширини русел), якi впливають на змiни умов формування термiчного i особливо льодового режимiв рiчок або їх окремих дiлянок; антропогенних, тобто рiзних видiв господарського використання рiчок.
Перехiд температури води на Днiстрi зменшується до 10% вiд 0,2°С восени. Найвищi значення температури води спостерiгаються найчастiше в липнi i становлять 26-28°С. На Днiстрi вiдмiчена вертикальна зональнiсть температури води. Термiчний режим Днiстра зумовлюється його великою глибиною, яка сягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується на глибинах 18-25 м. За цих обставин вода у придонному шарi найбiльше прогрiвається у вереснi–жовтнi, коли на поверхнi води її температура вже знижується.
Середнi дати початку стiйких льодових явищ на Днiстрi 16-25 листопада. Раннi термiни початку стiйких льодових явищ випереджають середнi на два-три тижнi, а пiзнi – запiзнюються на мiсяць i бiльше. Льодостав протягом зими часто порушується скресом пiд час вiдлиг. Стiйким вважається льодостав тривалiстю 20 i бiльше дiб.
Навеснi льодовий покрив руйнується пiд впливом тепла i механiчної дiї води. Середнi строки скресу – на початку березня [3]
5. Режим наносiв
2
*
рiк,стосовно сезонного прояву флювiальних процесiв та його багаторiчних змiн встановлено, що найбiльше збiльшився стiк наносiв в осiннi мiсяцi (15 – 30 %). Найбiльш трансформованим внутрiшньорiчний розподiл витрат наносiв є для рiчок Днiстер (Самбiр) i Тисьмениця (Дрогобич). Виконаний аналiз багаторiчної динамiки стоку наносiв у сточищi верхнього Днiстра дав змогу видiлити три групи рiчок: 1) з вiдносно стабiльним режимом витрат наносiв i незначними їх змiнами з 1950 до 2000 року; 2) з нестабiльним режимом i помiтними змiнами витрат наносiв у багаторiчному аспектi; 3) з дуже нестабiль-ним режимом i сильними змiнами сезонних та багаторiчних витрат наносiв.
Пiд донними вiдкладами розумiють доннi наноси i твердi частинки, що осiли на дно водного об`єкту внаслiдок внутрiводоймних фiзико-хiмiчних i бiохiмiчних процесiв, що вiдбуваються з речовинами як природного, так i техногенного походження.
У донних вiдкладах р. Днiстер переважають алевритовi рiзновиди (82%) з незначними домiшками псамiтового (14%) та пелiтового компонентiв (4%). Доннi осади представленi чотирма основними типами – мул пiщаний (71%), мул глинистий (17%), пiсок замулений (10%) та пiсок (2%). Вниз за течiєю вмiст пiщаних та крупноалевритових частинок спадає i, вiдповiдно, зростає вмiст пелiтової (< 0,01) та дрiбноалевритової фракцiй.
Головними глинистими мiнералами пелiтової фракцiї донних вiдкладiв є гiдрослюда (26%), змiшаношарувата монтморилонiт-хлоритова фаза (19%), каолiнiт (4%,) i хлорит (2%). Специфiкою мiнерального складу пелiтової фракцiї донних вiдкладiв гiдроекосистеми Днiстра є незначне переважання гiдрослюди над змiшаношаруватим монтморилонiт-хлоритовим утворенням. За вмiстом породотвiрних мiнералiв у донних вiдкладах верхньо-середня частина Днiстра належить до монтморилонiт-гiдрослюдисто-кварцової мiнералогiчної провiнцiї [4]
6. Гiдрохiмiчний режим
Вода в малих рiчках України має рiзний хiмiчний склад i неоднакову мiнералiзацiю, що зумовлено природними умовами формування стоку. Головною особливiстю територiального розподiлу показникiв сольового складу є чiтка гiдрохiмiчна зональнiсть iз пiвнiчного заходу на пiвденний схiд. Ця зональнiсть не залежить вiд напрямку течiї рiчок i добре узгоджується з фiзико-географiчними зонами.
У водi р. Днiстер вмiст нiкелю, кобальту, свинцю та кадмiю перевищував фоновi показники у 8, 1,5, 12 та 2 рази вiдповiдно. Електронно-мiкроскопiчнi дослiдження та результати рентгенiвської дифрактометрiї засвiдчили, що головними осадо-твiрними глинистими мiнералами донних вiдкладiв Днiстра є гiдрослюда, змiшано-шарувата фаза монтморилонiт-хлоритового складу, каолiнiт i хлорит. Серед неглинистих мiнералiв наявнi кварц, кальцит, польовi шпати, iнодi гiпс. Склад донних вiдкладiв р. Днiстер та Днiстровського водосховища залежить вiд низки чинникiв, серед яких визначальними є геохiмiчнi особливостi порiд i ґрунтiв району, в якому розташована водойма, та антропогенна дiяльнiсть людини (промисловi й побутовi стiчнi води, внесення мiнеральних добрив тощо).
спецiалiзацiю Днiстра. За вмiстом макро компонентiв водорозчинна складова донних вiдкладiв р. Днiстер i Днiстровського водосховища є незмiнною i належить до НСО3
-Са-Мg групи гiдро-карбонатно-кальцiєвого типу при мiнералiзацiї в межах 300 -1250 мг/л [1]
В цiлому розподiл рухомих вмiстiв макро- i мiкрокомпонентiв свiдчить про задовiльний стан Днiстра, про вiдсутнiсть на даному етапi регiонального забруднення донних вiдкладiв басейну Днiстра; незначний вплив забруднення зафiксовано лише на декiлькох локальних дiлянках [5]
Спостерiгається значний вмiст розчиненого кисню (вiд 94 до 119%), водневий показник (рН) становив 7,70-8,23 одиниць рН, вмiст двоокису вуглецю – не перевищував 15%. Пiдвищений вмiст кисню в кiвшевих просторах вказує на достатнiй водообмiн в межах межкiвшевих зон.
Вище руслового кар'єру, де режим близький до непорушеного, спостерiгається незначна змiна гiдрохiмiчних параметрiв по ширинi i глибинi потоку. Осередненi по перетину значення склали: кисню –55%, рН – 7,8, мiнералiзацiї – 0,45 г/л, сiрководень в пробах не був виявлений.
на 10% менше, нiж на стрижнi. Концентрацiя сiрководню в придонних областях знаходилася в межах 0,3-1,37 мг/л, що пояснюється наявнiстю в цих мiсцях високодисперсної органiчної фази.
На дiлянцi, що знаходиться нижче кар'єру мiнiмальний вмiст кисню в придоннiй областi становив 27%, а осереднений по перетину – 52,2%. Вiдмiчено, що градiєнт падiння концентрацiї кисню на даному перерiзi виявився менш сприятливим, в порiвняннi з дiлянкою непорушеного режиму, що є наслiдком утворення наносiв i продуцювання сiрководню (до 0,16 мг/л).
За результатами лабораторного аналiзу, проведеного Державною екологiчною iнспекцiєю у Львiвськiй областi 11 серпня для контролю за якiстю води рiчок басейну Днiстер, виявлено, що мiнералiзацiя (загальний вмiст солей) не перевищує граничнодопустимої концентрацiї (згiдно з рибогосподарськими нормами водокористування).
моста Розвадiв, рiчки Днiстер на територiї Самбора та рiчки Стрв'яж на територiї с. Луки.
Агрофлора Днiстра представлена 75 видами водоростей, з яких дiатомовi становлять 50%, зеленi – 40%, синьозеленi – 6%, евгленовi – 2% вiд загальної кiлькостi видiв.
скиданням стiчних вод пiдприємств хiмiчної та нафтопереробної промисловостi.
Сезонна динамiка фiтопланктону безпосередньо залежить вiд складного комплексу гiдрологiчних i гiдрохiмiчних умов водойми. В усi сезони дослiджуваного перiоду домiнантною групою водоростей на Днiстрi були зеленi – iз загальної чисельностi фiтопланктону (4530 тис. кл./л) понад 50% становить частка саме зелених водоростей. Улiтку видова рiзноманiтнiсть водоростей зростала.
ще достатньо високим.
Униз за течiєю Днiстра, у мiру вiддалення вiд джерел забруднення, а також надходження до нього вод великих правобережних приток (рiчок Стрий, Свiча, Лiмниця) якiсний i кiлькiсний склад фiтопланктону збагачується. Так, на гiдростворi м. Галич у весняний перiод виявлено 41 вид водоростей.
На розвиток альгофлори Днiстра значно впливають паводковi води, якi транспортують значну кiлькiсть завислих речовин. З пiдвищенням мутностi води кiлькiсть видiв фiтопланктону зменшувалася до 10, серед яких переважали дiатомовi. Їх чисельнiсть становила 59,9 тис. кл./л за бiомаси 105,0 мг/м3.
Загалом, чисельнiсть фiтопланктону в лiтнiй перiод була дещо нижчою, нiж навеснi й становила 1457,4 тис. кл./л з бiомасою 1474,3 мг/м3. Восени видова рiзноманiтнiсть планктонних водоростей на створi бiля м. Галич зменшилася до 36 видiв, що, безперечно, пов’язане з низькою температурою води. Пересiчно, за осiннiй сезон загальна чисельнiсть фiтопланктону становила 753,3 тис. кл./л з бiомасою 652,0 мг/м3.
Таким чином, фiтопланктон Днiстра характеризується бiдним видовим складом i низьким кiлькiсним розвитком i складається, переважно, з донних форм дiатомових водоростей. Основними екологiчними факторами, якi лiмiтують розвиток фiтопланктону у верхiв’ї Днiстра є низька температура води, висока швидкiсть течiї, iнтенсивна турбулентнiсть, нестiйкiсть гiдрологiчного режиму, що зумовлено випаданням атмосферних опадiв. У сезоннiй динамiцi фiтопланктону виявлено два максимуми: весняний та лiтнiй.
В Днiстрi зоопланктон характеризуєтьсяся незначною видовою рiзноманiтнiстю: всього було знайдено 18 видiв (коловертки – 9, гiллястовусi та веслоногi ракоподiбнi 4 та 5 вiдповiдно). Пiзнiше формується зрiле угруповання, видова представленiсть основних груп зростає. За перiод дослiджень (1984 – 1987 рр.) вченi вiдмiтили близько 50 видiв та форм. У водоймi та притоках визначено 64 таксона. Найбiльш багато представленi коловертки – 35 видiв, а також велiгери дрейсени, вперше знайденi в середнiй течiї Днiстра [4]
8. Антропогенний вплив на Днiстер
Наявний ряд за стоком води на в/п Залiщики охоплює перiод з 1895 р. За фактичним рядом, в якому є кiлька пропускiв, середня багаторiчна витрата води по 1999 р. включно становить 228 м3
/с. Таким же залишається значення при вiдновленнi пропускiв у спостереженнях.
У верхнiй частинi басейну Днiстра вода забирається для водопостачання Львова, Івано-Франкiвська, ще кiлькох мiст. Серед промислових об’єктiв видiляється Бурштинська ТЕС.
За даними Держводгоспу України, безповоротний забiр вище в/п Залiщики у 1999 р. становив 62,7 млн м3, або 2,0 м3/с. У 1991 р., коли стався розпад СРСР, безповоротний водозабiр був iстотно бiльшим: 179 млн м3, або 5,7 м3/с.
Певну вплив на стiк рiчки зумовлює забiр води при заповненнi ставiв i водосховищ, а також додатковi втрати на випаровування. В цiлому, роль зазначених чинникiв у верхнiй течiї Днiстра порiвняно невелика. Об’єм водосховищ до в/п Залiщики становить 121 млн м3, що вiдповiдає 1,7% стоку рiчки за один рiк. У верхнiй течiї Днiстра iснує приблизна вiдповiднiсть мiж втратами на випаровування i кiлькiстю опадiв на водну поверхню. Практично антропогенний вплив вiдповiдає безповоротному водозабору. Для наявного перiоду спостережень вiн становить 1 м3/с. Отже, норма природного стоку на в/п Залiщики дорiвнює 229 м3/с, що майже збiгається з фактичним значенням водностi.
Значно складнiшим є питання встановлення стоку на в/п Бендер (Бендери), на якому вiдомостi про середнiй рiчний стiк є з 1881 р. Насамперед це зумовлено помилковiстю даних за останнi 10-15 рокiв. Упродовж цього перiоду витрати води на в/п Бендер є iстотно меншими за данi на Дубосарськiй ГЕС, або ж на водпостах Оланешть i Незавертайлiвка. Виправленi, а також вiдновленi данi дозволяють отримати значення середнього багаторiчного стоку – 309 м3/с.
Антропогенний вплив Днiстра до в/п Бендер є iстотно бiльшим, нiж до в/п Залiщики, що передусiм зумовлено значно бiльшим безповоротним водозабором. У межах України рiчковий стiк використовується для водопостачання мiст Чернiвцi, Кам’янець-Подiльський. Окрiм цього, доволi великим є забiр у межах Молдови (у цьому разi видiляється м. Кишинiв). У порiвняннi з верхiв’ям рiчки значно бiльше води забирається для потреб зрошення.
Окрiм безповоротного водозабору, на рiчковий стiк впливає зарегулювання. На рiчцi створено Днiстровське (повний об’єм – 3000 млн м3), Дубосарське (485 млн м3), а також ще кiлька водосховищ. Ще один чинник – додаткове випаровування з поверхнi штучно створених водойм. Зокрема, з поверхнi Днiстровського водосховища (142 км2) щороку додатково випаровується 35-40 млн м3, що вiдповiдає витратi 1,1-1,3 м3/с.
Врахування усiх перелiчених факторiв дає змогу отримати природний стiк Днiстра на в/п Бендер, який би спостерiгався у природних умовах, – 314 м3/с [2;4]
Протягом тривалого часу країна розвивалась на основi екстенсивного пiдходу до використання власного природоресурсного потенцiалу, що й вiдбилось на показниках використання водних ресурсiв у всiх сферах господарювання. Структурна криза в перехiдний перiод позначилась i на зменшеннi забору i використаннi водних ресурсiв в басейнi Днiстра. У 2005р. забрано 692 млн. м3
води, що становить 4,9% вiд загального забору води в Українi. Вiдповiдно об’єм використання свiжої води в басейнi Днiстра до 2004р. зменшувався i у 2005р. становив 535млн. м3
. Ця тенденцiя пояснюється значним скороченням виробничих водопотреб у промисловому секторi, а також значним зменшенням витрат води в сiльському господарствi, частковим переходом на оборотне та повторно-послiдовне водокористування.
Основними компонентами Днiстровського водогосподарського комплексу є водопостачання населених пунктiв, промисловостi, сiльськогосподарського виробництва, зрошення земель та обводнення посушливих районiв, гiдроенергетика, водний транспорт, рибне господарство i рекреацiя.
Аналiзуючи господарську структуру водокористування в басейнi Днiстра за перiод 1986–2004рр. слiд акцентувати на чiтких тенденцiях i закономiрностях у використаннi водних ресурсiв на рiзнi потреби.
Порушення нормативiв якостi води досягло рiвнiв, якi свiдчать про наявнi тенденцiї деградацiї водних екосистем, зниження продуктивностi водойм. Значна частина населення Днiстровського басейну використовує для своїх життєвих потреб недоброякiсну воду, що загрожує їх здоров’ю.
Найбiльшими забруднювачами басейну Днiстра являються промисловi пiдприємства та об’єкти житлово-комунального господарства. Особливо забруднюються воднi об’єкти басейну солями амонiю, нафтопродуктами, важкими металами.
- надходження до водних об’єктiв забруднюючих речовин з поверхневим стоком води з забудованих територiй та сiльгоспугiдь;
- ерозiя ґрунтiв на водозабiрнiй площi.
Нерацiональне використання води у всiх сферах людської дiяльностi призвело до значних наслiдкiв в даному регiонi, паводки i повенi набули катастрофiчного характеру, що призводить до значних пошкоджень та руйнування гiдротехнiчних споруд.
На сьогоднi залишається актуальною проблема екологiчного стану водних об’єктiв басейну Днiстра. Системний аналiз сучасної екологiчної ситуацiї в басейнi Днiстра та органiзацiї управлiння охороною i використанням водних ресурсiв дав змогу окреслити коло найбiльш актуальних проблем, якi потребують розв’язання, а саме:
› надмiрне антропогенне навантаження на воднi об’єкти внаслiдок екстенсивного способу ведення водного господарства призвело до кризового зменшення самовiдтворюючих можливостей рiчок та виснаження водноресурсного потенцiалу;
› стала тенденцiя до значного забруднення водних об’єктiв внаслiдок неупорядкованого вiдведення стiчних вод вiд населених пунктiв, господарських об’єктiв i сiльськогосподарських угiдь.
› використання вiдсталих технологiй сiльськогосподарського виробництва, низької ефективностi комунальних очисних споруд, що призводять до забруднення води органiчними та бiогенними речовинами;
› погiршення якостi питної води внаслiдок незадовiльного екологiчного стану джерел питного водопостачання;
› недосконалiсть економiчного механiзму водокористування i реалiзацiї водоохоронних заходiв;
› недостатня ефективнiсть iснуючої системи управлiння охороною та використанням водних ресурсiв внаслiдок недосконалостi нормативно-правової бази i органiзацiйної структури управлiння;
› вiдсутнiсть автоматизованої постiйно дiючої системи монiторингу екологiчного стану водних басейну Днiстра, якостi питної води i стiчних вод у системах водопостачання i водовiдведення населених пунктiв i господарських об’єктiв.
Екологiчне оздоровлення рiчкових басейнiв повинно бути одним iз найважливiших прiоритетiв державної водної полiтики, основною метою якої має бути вiдновлення i забезпечення сталого функцiонування рiчкових екосистем, якiсного водопостачання, екологiчно безпечних умов життєдiяльностi населення i господарської дiяльностi та захисту водних ресурсiв вiд забруднення й виснаження.
реалiзацiя яких забезпечить подальший соцiально-економiчний розвиток регiону [5]
10. Водоохороннi заходи Днiстра
З метою досягнення доброї якостi води, забезпечення рацiонального i безпечного водокористування як фактора стiйкого розвитку регiону в межах територiї України iз урахуванням транскордонних аспектiв, збереження бiологiчного рiзноманiття i стiйкого екологiчного стану у басейнi в 2008 роцi було складено угоду про спiвробiтництво у галузi використання i охорони водних ресурсiв басейну рiчки Днiстер мiж мiстами: Львiв, Івано-Франкiвськ, Тернопiль, Хмельницький, Чернiвцi, Вiнниця, Одеса. Дiя даної Угоди розповсюджується на воднi ресурси i воднi екосистеми рiчки Днiстер на територiї України, включаючи поверхневi i пов’язанi з ними пiдземнi води.
· сприяти розробцi i впровадженню моделi басейнового управлiння водними ресурсами рiчки Днiстер;
· сприяти створенню та ефективнiй роботi Басейнової Ради Днiстра;
· сприяти розробцi i виконанню програми екологiчного оздоровлення басейну i покращення якостi води, що розроблятиметься на пiдставi загально-басейнових цiлей i стратегiї, визначених у Планi управлiння рiчковим басейном;
· сприяти спiвробiтництву в управлiннi водними ресурсами мiж державними органами та органами мiсцевого самоврядування у областях басейну, водокористувачами та громадськими органiзацiями;
· здiйснювати обмiн iнформацiєю екологiчного, гiдрологiчного, метеорологiчного та водогосподарського характеру;
Висновки
Басейн Днiстра (8,7% вiд площi України) охоплює малi рiчки схiдних схилiв Українських Карпат i рiчки пiвденно-захiдної частини Подiльської височини. Значнi коливання зимових i лiтнiх опадiв зумовлюють своєрiдний нестiйкий гiдрологiчний режим. Термiчний режим Днiстра зумовлюється його великою глибиною, яка сягає 54 м. Це спричинює утворення термострибка, який звичайно формується на глибинах 18-25 м. Найбiльший стiк наносiв у Днiстрi (Стрiлки, Роздiл) складає 300%.
За результатами лабораторного аналiзувиявлено, що мiнералiзацiя (загальний вмiст солей) не перевищує граничнодопустимої концентрацiї.
Водпостами, якi найбiльш придатнi для визначення антропогенного впливу на стiк Днiстра, є Залiщики (площа басейну – 24600 км2) i Бендер (66100 км2).
На сьогоднi залишається актуальною проблема екологiчного стану водних об’єктiв басейну Днiстра. Системний аналiз сучасної екологiчної ситуацiї в басейнi Днiстра та органiзацiї управлiння охороною i використанням водних ресурсiв дав змогу окреслити коло найбiльш актуальних проблем, якi потребують розв’язання.
З метою досягнення доброї якостi води, забезпечення рацiонального i безпечного водокористування, збереження бiологiчного рiзноманiття i стiйкого екологiчного стану у басейнi в 2008 роцi було складено угоду про спiвробiтництво у галузi використання i охорони водних ресурсiв басейну рiчки Днiстер.
Перелiк посилань на джерела
1. Вишневський В.І. Рiчки та водойми України. Стан i використання. К., 2000.
2. Географiчна енциклопедiя України. – К.: “Українська радянська енциклопедiя”, 3 томи. – 1989-1993. – 416, 480, 480 с.
3. Малi рiчки України: Довiдник / За ред. А. В. Яцика. – К.: Урожай, 1991. – 296 с.
4. Паламарчук М. М.. Закорчевна Н. Б. Водний фонд України (Довiдковий посiбник): - Київ: Нiка-Центр, 2001. – 388 с.
5. Водне господарство в Українi / За ред. А. В. Яцика, В. М. Хорєва. – К.: Генеза, 2000. – 456 с.
| 
