Протягом останнiх рокiв туристична галузь утверджується в Карпатському регiонi як прiоритетна. Щороку зростає потiк туристiв, розбудовується готельно-вiдпочинкова iнфраструктура, органiзовуються культурно-масовi акцiї. Попри очевидний позитивний ефект для регiональної економiки, iнтенсивний розвиток туризму несе з собою низку загроз.
природного середовища.
Туризм завдає системної шкоди довкiллю: через забiр землi i води; вирубку лiсу задля забудови, прокладання лижних трас i дорiг; забруднення повiтря автотранспортом; забруднення поверхневих вод стоками вiд готельних об'єктiв; нищення ґрунтiв i рослинностi. Туризм призводить до вимушеної мiграцiї тварин. Вилов риби, зокрема форелi, для потреб туристичної гастрономiї спричиняє рiзке зменшення популяцiй.
Швидка розбудова великих туркомплексiв зi значним навантаженням на довкiлля ведеться на Франкiвщинi в селi Поляниця (ТК "Буковель"), в Мигово на Буковинi, бiля села Волосянка на Львiвщинi. Тут здiйснюються значнi об'єми земляних робiт, проводяться iнженерно-технiчнi заходи, обезлiснюються значнi площi.
Нерiдко забудова в горах має цiлком урбанiстичний характер. Багатоповерховi готельнi комплекси i бази вiдпочинку порушують своєрiдну архiтектурну естетику сiльських мiсцевостей. Такi тенденцiї властивi багатьом закарпатським селищам — курортним центрам. Небезпеку становить передбачуване будiвництво аквапарку в Тухлi — традицiйному бойкiвському селi з багатою iсторико-культурною спадщиною.
Надмiрне навантаження на туристичнi стежки, зеленi зони бiля вiдвiдуваних мiсць, засмiченiсть призводить до деградацiї та ерозiї ґрунтiв, збiднення рослинностi. Найбiльше вiд iнтенсивного турпотоку потерпають Яремче, Ворохта, Славське, гiрськi вершини Говерла i Петрос, водоспади Пробiй, Кам'янка, Манявський, озеро Синевiр, Урицькi Скелi i Скелi Довбуша, Бубнище тощо.
Активна розбудова в Карпатському регiонi об'єктiв малоформатної нiчлiжної бази — агроосель, котеджiв, мiнi-пансiонатiв — також завдає шкоди середовищу, оскiльки концентрується переважно бiля атракцiйних природних об'єктiв — долин гiрських потокiв, водоспадiв, пiднiжжя вiдвiдуваних вершин.
В останнi роки з'явилася тенденцiя приваблювати туристiв рiзноманiтними акцiями i фестивалями, переважно надзвичайно шкiдливими для середовища, на зразок раллi на позашляховиках у Вижницькому нацiональному парку.
Чи iснують шанси на сучасному етапi розвитку туризму в Українських Карпатах зменшити його негативний вплив на довкiлля та гармонiзувати вiдношення мiж туристом i природою?
Досвiд розвинених захiдних країн свiдчить, що стратегiї i механiзми обмеження шкiдливих наслiдкiв туризму цiлком досяжнi й ефективнi.
Протягом останнiх десятирiч у рiзних країнах розроблено програми, орiєнтованi на гармонiзацiю вiдносин мiж туризмом i природним середовищем. Серед них: зелений туризм, екотуризм, сталий туризм. На практицi цi альтернативнi напрями туризму передбачають обмеження нового туристичного будiвництва i бiльш широке використання локальної нiчлiжної бази, передовсiм житла мiсцевих мешканцiв, пропагування екологiчних видiв транспорту, впровадження проекологiчних технологiй для найбiльш поширених форм туризму (вiдпочинковий, пiший), а також пiдвищення екологiчної свiдомостi туристiв i мiсцевих жителiв.
Сьогоднi ситуацiя в Карпатському регiонi вимагає розробки подiбної проекологiчної стратегiї i програми розвитку туризму. Її прiоритетами мають стати: рацiональне використання природних та iсторико-культурних ресурсiв; обмеження розвитку турпродуктiв з негативним ефектом впливу на довкiлля, особливо гiрськолижного туризму, впровадження альтернативних — екотуристичних i агротуристичних видiв вiдпочинку; iнформацiйно-освiтнє забезпечення формування нової "екотуристичної" свiдомостi туристiв i мiсцевих жителiв через розвиток вiдповiдної iнфраструктури (вiзит-центри, освiтнi осередки, навчальнi стежки) та широку видавничу дiяльнiсть (iмiджевi буклети, карти, путiвники).
ефективнiше контролювати дотримання екологiчних вимог до iнвестпроектiв: очистка стiчних вод, забезпечення стiйкостi пiших маршрутiв, протиерозiйне облаштування гiрськолижних трас та пiд'їзних гiрських дорiг тощо. Прiоритетним повинно стати широке впровадження суб'єктами туристичної дiяльностi форм туризму, орiєнтованих на стале використання ресурсiв природного середовища. Серед таких природничий пiзнавальний туризм, екологiчно безпечнi види активних занять — пiшi, воднi, кiннi мандрiвки, а також подорожi вузькоколiйкою. Особливий акцент слiд робити на iнформування туристiв i мiсцевих жителiв про екологiчнi проблеми, пов'язанi з туристичним освоєнням гiрських територiй. Значна роль тут вiдводиться науково-пiзнавальним виданням про сталий туризм в регiонi (iнформатори, буклети, путiвники).
Для всiх карпатських областей важливим є подальший розвиток туристичної iнфраструктури та покращення якостi послуг. Так, в Івано-Франкiвськiй областi туристичнi ресурси дозволяють розвивати як традицiйнi, так i новi продукти. Значна площа гiрських територiй, ще слабо освоєних, сприяє розвитку таких форм туризму як водний, екологiчний, пiзнавальний, "школи виживання".
Всебiчне сприяння екологiчному i сiльському туризму необхiдно визнати прiоритетами в полiтицi розвитку туризму в Українських Карпатах, як це передбачено Рамковою Конвенцiєю про охорону та сталий розвиток Карпат.
Кому потрiбнi лисi Карпати?
несанкцiонованих смiттєзвалищ у Карпатах, ми не завжди усвiдомлюємо, що самi вряди-годи «докладаємось» до незадовiльного екологiчного стану гiр. Тому вiдкриваємо нову рубрику — «екологiя». Сподiваємося, вона допоможе у формуваннi нашої з вами екологiчної свiдомостi. Цього разу ситуацiю в Карпатах змальовує Олег Адаменко — доктор геолого-мiнералогiчних наук, академiк, професор кафедри екологiї Нацiонального Технiчного Унiверситету Нафти i Газу (мiсто Івано-Франкiвськ).
є ситуацiя в Карпатах — на фонi Європи й України загалом, досить поглянути на загальну екологiчну карту регiону. Українськi Карпати порiвняно з бурими плямами забруднення Нiмеччини, Бiлорусi або Росiї виглядають, як зелена оаза. Обсяги промислових викидiв тут нижчi, бо значно нижчим є загальний рiвень iндустрiалiзацiї в порiвняннi з проблемними територiями Європи — скажiмо, захiдною Чехiєю, промисловими районами пiвденної Польщi, осередками гiрничо-видобувної промисловостi сусiдньої Румунiї i так далi.
— Та чи можна назвати ситуацiю бездоганною?
Олег Максимович Адаменко займається геоекологiчними дослiдженнями бiльш нiж пiвстолiття. З 1988 року працює в Івано-Франкiвську завiдувачем кафедри екологiї Нацiонального Технiчного Унiверситету Нафти i Газу, директором науково-дослiдного iнституту екологiчної безпеки i природних ресурсiв. З 1989 року проводить екологiчнi аудити в Карпатському регiонi, здiйснив порiвняльнi дослiдження довкiлля в Чехiї, Нiмеччинi, Болгарiї, Польщi, Румунiї. Автор багатьох проектiв, незмiнний учасник наукових конференцiй. Пошукувач шляхiв захисту природи вiд техногенного впливу людини.
— На жаль, нi, бо iснує проблема так званих транскордонних обмiнiв забрудненим повiтрям. Атмосфернi потоки з заходу приносять велику частину шкiдливих викидiв на територiю Захiдної України, адже упродовж 70–80 вiдсоткiв часу європейськi циклони дмуть у схiдному напрямку. Механiзм цих «обмiнiв» досить цiкавий. Вiтри на своєму шляху iз заходу натикаються на бар’єр — Карпати. Утворюються атмосфернi завихрення, шкiдливi речовини затримуються в горах i передгiрськiй мiсцевостi. Отже, атмосфера виступає «посередником» у цьому процесi й потерпає найбiльше. Але потiм викиди осiдають, забруднюючи рослинне середовище, ґрунти й води. До речi, нашi сусiди також «отримують» дещо вiд нас, хоч i втричi менше. І на сьогоднi немає мiждержавних угод про вiдшкодування збиткiв за транскордонне забруднення довкiлля.
— Тож на яку оцiнку «тягне» стан довкiлля у Карпатах?
— Скажiмо, Прикарпаттю можна би було поставити тверду четвiрку. Але це якщо не враховувати таких осередкiв забруднення як Бурштин, Калуш, Івано-Франкiвськ, «завдяки» яким область за кiлькiстю викидiв на душу населення займає в Українi п’яте мiсце (пiсля Луганської, Донецької, Запорiзької та Днiпропетровської областей). Тому однозначну оцiнку поставити складно — гiрська частина значно чистiша, нiж низинна, а особливо мiста...
— У найпривабливiших для туристiв мiсцевостях — природоохоронних парках, заповiдниках — проводяться дослiдження екологiчного стану (так званi оцiнки впливу на навколишнє середовище — ОВНС). Вiзьмемо, для прикладу, гору Говерла. Згiдно з проведеним там аудитом, на вершину мають сходити не бiльше 200 чоловiк на добу, iнакше вiдбуватиметься руйнування екосистеми. Але на Говерлу й далi сходять тисячi бажаючих, i нiхто з неї не злiзе, поки грiм не гряне або блискавка не вдарить. Тобто слiд якимось чином регулювати туристичнi «навали» у найпопулярнiшi мiсця. Дедалi поширенiшим стає «автотуризм», але навiщо дертися на вершину на машинi, забруднюючи повiтря i руйнуючи дорогу? Я вважаю, що гори, зрештою, для того, аби по них ходити...
— Гiрськi територiї поступово переходять у приватнi руки. Це добре чи погано для екологiчної ситуацiї?
— В принципi, нiчого поганого тут немає, приватизацiя — закономiрний процес. Але в Карпатах вона вiдбувається у якийсь «дикий» спосiб — приватнi територiї дбайливо охороняються озброєними вартовими, але невiдомо, хто власник. Там часто не дозволено пройти туристовi, а iнодi й науковця не пускають... Приватизацiя повинна бути прозорою i врегульованою, а грошi краще би вкладати не у розбудову маєткiв, а в турботу про довкiлля…
— Який вiдсоток територiї у Карпатах займають заповiдники?
— Близько 15 вiдсоткiв. Зокрема, на Прикарпаттi дiють аж три нацiональнi парки, ще один проектується — це доволi високий показник.
— Чи задовiльно працюють природоохороннi територiї?
— Основна бiда в роботi заповiдникiв — недофiнансування i нестача наукових спiвробiтникiв. А є ще одна серйозна проблема: жителi гiрських районiв не зацiкавленi у тому, щоб заповiднi територiї розширювались. Справа у тiм, що кожен заповiдник повинен мiстити осередки, в яких заборонено будь-яке втручання людини у природнi процеси. У нас такого поки що немає, бо держава не в змозi виплачувати компенсацiї тисячам мешканцiв заповiдних територiй. Якщо заборонити їм користуватися природними ресурсами — землею, лiсом, — то вони просто не матимуть iз чого жити...
— Невже на Захiднiй Українi нiхто не займається переробкою смiття?
— Це так. Менi, наприклад, вiдома лише одна особа — мешканець Верховини, який робить спроби пакувати смiття й вивозити його з села. З iншого боку, саме населення налаштоване проти заводiв, де би побутовi вiдходи спалювалися. Хоч це i найдешевший спосiб утилiзацiї, вiн обертатиметься забрудненням атмосфери. Та й не кожному хочеться бачити зi свого вiкна труби заводу i хмари диму.
— Повернiмося до впливу туризму на довкiлля. Чи є в першому хоч якiсь позитиви для екоситуацiї?
органiзовують екологiчнi акцiї, нехай це i звичайнi «прибирання» в Карпатах...
— Можете назвати кiлька карпатських куточкiв з найчистiшим довкiллям?
— Найчистiшi — верхiв’я Бистрицi Солотвинської поблизу гори Сивуля. У 2002 роцi повенi зруйнували мости на лiвих витоках рiки, i вiдтодi автотранспорт там не їздить, а правi витоки протiкають через Гуту, закритою для мандрiвникiв територiєю президентської резиденцiї. Досить чисте верхiв’я Бiлого Черемоша (вiн знаходиться у прикордоннiй зонi, де ходять не так багато туристiв), а також потоки Свiча й Мiзунка — там, де сходяться кордони Львiвської, Івано-Франкiвської та Закарпатської областей.
— А де ситуацiя з довкiллям навпаки складна?
— В районi Яблуницького перевалу. Там високе демографiчне навантаження, а на самому хребтi вирубано багато лiсу. Те ж стосується пониззя течiї Чорного Черемоша, де стрiмко розвивається туристична iнфраструктура. А через розташоване тут селище Верховина йдуть тисячi туристiв у маршрути по Чорногорi.
— Пiдсумуймо...
— Я б усе-таки не робив сумних висновкiв. По-перше, екологiчна культура в українського туриста не нижча, нiж, скажiмо, в польського чи нiмецького — «дикуни» будь-де знайдуться. А от освiта справдi на високому рiвнi — в Українi нараховується 106 кафедр екологiї. Дослiдження довкiлля, проведенi на Прикарпаттi, за ґрунтовнiстю не мають аналогiв у Європi. І фахiвцям-екологам добре вiдомо, що потрiбно робити для покращення стану довкiлля. Щоправда, екологiчна й туристична культура населення росте швидше, нiж економiчнi можливостi реалiзацiї необхiдних заход
Список використаної лiтератури
технологiї готельних послуг: Навч. посiб./ За ред. проф. В. К. Федорченка, Л. Г. Лук’янова, Т. Т. Дорошенко, І. М. Мiнiч. — К.: Вища школа, 2001. — 237 с.
3. Гуляев В. Г. Организация туристских перевозок. — М.: Финансы и статистика, 2001. — 512 с.
4. Квартальнов В. А. Иностранный туризм. — М.: Финансы и статистика, 1999. — 312 с.
5. Маринин М. М. Туристские формальности и безопасность в туризме. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 144 с.
6. Менеджмент туризма: Экономика туризма: Учебник. — М.: Финансы и статистика, 2002. — 320 с.
7. Таксанов А. Некоторые аспекты безопасности в туризме: методологический подход к безопасности в туризме //«Васко да Гама» — Менеджмент и маркетинг в туризме. — 2002. — № 3. — С. 15-21.
| 
