Аварiя на Чорнобильськiй АЕС
Змiст
Вступ
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
негативних соцiальних явищ, якi вона спричинила. Виник великий комплекс екологiчних, медичних, iнформацiйних, соцiальних, наукових, правових, управлiнських, економiчних, виробничо-технiчних, а також i повсякденних побутово-практичних проблем, що сформували її еколого-соцiальний феномен, який дiстав в офiцiйному, науковому, повсюдному мовному вжитку назву наслiдкiв Чорнобильської катастрофи.
Масштабнi екологiчнi зрушення навколо аварiйної станцiї поставили проблему вiдповiдного переформування життєдiяльностi людей. Цiй проблемi були пiдпорядкованi змiни соцiальної полiтики та управлiння: запровадженi новi норми, форми дiяльностi, скороченi традицiйнi виробництва тощо. У мешканцiв уражених територiй виникла необхiднiсть пристосування i до дiї радiологiчного фактора, i до змiн у соцiумi: до нових управлiнських пiдходiв у регулюваннi життєдiяльностi регiону, до змiнених правових норм, до дефiциту медичної допомоги в умовах ризику захворювання. Великою проблемою для людей стала також необхiднiсть адаптування до особистiсних змiн у самопочуттi та здоров'ї.
Задача порятунку життя мешканцiв регiону навколо ЧАЕС в перiод пiсля аварiї була вирiшена шляхом їх евакуацiї. Отже, цiлiсна етнiчно-поселенська структура зруйнувалася; сформувалися специфiчнi соцiальнi групи потерпiлих: мешканцiв забруднених регiонiв, лiквiдаторiв, самоселiв, переселених. Кожна з них мала специфiчну адаптивну ситуацiю. Зокрема, переселенi мусили адаптуватися i до наслiдкiв опромiнення та стресу, i до нового мiсця проживання, оточення, пошукiв роботи тощо.
Наслiдки катастрофи на ЧАЕС та прогнози на майбутнє
26 квiтня 1986 року вибух реактора на Чорнобильськiй АЕС потряс Україну i сколихнув планету. Та у першi хвилини, поки свiт не вiдчув, що сталося, українськi пожежники, забувши, що вони тiльки смертнi люди, а не безсмертнi боги, тамували шалений вогонь довкола двох сотень тонн ядерного палива, яке мiстилось у розiрваному черевi енергоблока. Воно будь-якої митi могло бути викинуте в довкiлля i розпорошене, могло посилити масштаби трагедiї. Земля була тiльки на один крок вiд того, щоб катастрофа стала реально вселенською, бо тодi фiзично могла б досягти важким ударом десятки мiльйонiв мешканцiв пiвнiчної пiвкулi Землi. І нашi звичайнi пожежники, простi прип'ятськi хлопцi, приборкавши вогонь пекла, пiшли у вiчнiсть. Їхнi iмена тепер укарбованi в iсторiю Землi та пам'ять землян. Вiчного визнання людства удостоєний технiчний персонал атомної станцiї, який був у ту нiч на вахтi i який одразу ж включився в погамування катастрофи, стримавши її розростання.
Загальна площа територiї Зони вiдчуження (ЗВ) i Зони безумовного (обов’язкового) вiдселення (ЗБВ) в Українi складає 4270 км2
, iз яких бiльше тисячi квадратних кiлометрiв приходиться на колишнi сiльськогосподарськi угiддя.
Зона вiдчуження – це територiя, з якої проведено евакуацiю населення в 1986 роцi; зона безумовного (обов'язкового) вiдселення – це територiя, що зазнала iнтенсивного забруднення довгоживучими радiонуклiдами, з щiльнiстю забруднення ґрунту понад доаварiйний рiвень iзотопами цезiю вiд 15,0 Ki/кв. км та вище, або стронцiю вiд 3,0 Ki/кв. км та вище, або плутонiю вiд 0,1 Ki/кв. км та вище, де розрахункова ефективна еквiвалентна доза опромiнення людини з урахуванням коефiцiєнтiв мiграцiї радiонуклiдiв у рослини та iнших факторiв може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за piк понад дозу, яку вона одержувала у доаварiйний перiод;
Зона не є суцiльною територiєю, а являє собою декiлька несумiжних ареалiв – дiлянок територiї, якi не мають спiльних кордонiв. Деякi її дiлянки та населенi пункти розташованi поряд з населеними пунктами, що не пiдлягають виселенню. Тому iснують проблеми поширення радiоактивних речовин за межi Зони при проведеннi на її територiї несанкцiонованих робiт, використання лiсiв та угiдь, що ранiше були у сiльськогосподарському використаннi, вторинного переносу радiонуклiдiв при пожежах, в результатi стихiйних гiдрометеорологiчних явищ i, вiдповiдно, погiршення екологiчної i радiацiйної ситуацiї на сумiжних територiях.
Територiально Зона розмiщена в Українському Полiссi у зонi змiшаних лiсiв Схiдно-Європейської рiвнини. Зональнi типи ґрунтiв – дерново пiдзолистi i болотнi – займають бiльше 95% площi.
процеси самовiдновлення природних бiогеоценозiв. Цi процеси спрямованi на формування суцiльного стiйкого перелогового трав’яного покриву на колишнiх орних землях. В подальшому, через ряд промiжних стадiй – сукцесiй, це призведе до формування стiйких лугових i лiсових ценозiв, що потребують мiнiмального догляду i характеризуються максимальною радiоекологiчною ємнiстю та обмеженим виносом радiонуклiдiв за межi Зони.
В Зонi розташованi десятки водних об’єктiв (озера, ставки, малi водосховища на рiках, заболоченi територiї, мелiоративнi канали). Вiдносно розташованих на них споруд повиннi бути прийнятi рiшення про закриття, консервацiю або продовження експлуатацiї в умовах вiдчуження територiй.
Аварiя на Чорнобильськiй АЕС призвела до радiоактивного забруднення прилеглої територiї, повiтряного середовища, поверхневих та ґрунтових вод.
Радiоактивне забруднення територiй, пов’язане з аварiєю на Чорнобильськiй АЕС, спричинило вилучення з господарського користування 180 тис. гектарiв сiльськогосподарських угiдь та 157 тис. гектарiв лiсiв. Основним джерелом радiацiйної небезпеки на цих територiях є радiонуклiди, якi мiстяться в ґрунтах та водах.
є 137
Cs (цезiй-137), 90
Sr (стронцiй-90), трансурановi елементи. Бiля 80-90% активностi радiонуклiдiв розподiлено в верхньому 5-10 см горизонтi ґрунтового покриття або в орному шарi, iстотно бiльш висока iнтенсивнiсть переносу 90
Sr вiдзначена в пiщаних ґрунтах. На територiях, представлених паливною компонентою випадiнь, спостерiгається тенденцiя до збiльшення забруднення рослинностi 90
137
Cs – 4,07•109 МБк, 90
Sr -4,7•109 МБк i 239
Pu, 240
Pu - 2,96•107 МБк.
Щiльнiсть забруднення територiї в ЗВ довгоживучими радiонуклiдами варiює в широких межах: 137
Cs - вiд 3. 7 кБк/м2
до 740 МБк/м290
Sr - вiд одиниць кБк/м22
i вище, 239
Pu, 240Pu - до 0. 5 МБк/м2
ЗБВ представлена територiями з щiльнiстю забруднення 137
Cs вище 555 кБк/м2
, 90
Sr - вище 111 кБк/м2
, 239240
Pu - вище 3,7 кБк/м2
, а також територiями з щiльнiстю забруднення iзотопами цезiю вiд 185 до 555 кБк/м2137
Cs не перевищує регламентованi законодавчими актами рiвнi.
її заглиблення, а також вжитi заходи з дезактивацiї, пилоподавлення та комплекснi протипожежнi заходи на всiй територiї Зони вiдчуження. Порiвняння середньорiчних показникiв забруднення повiтряного середовища свiдчить про стабiлiзацiю його радiацiйного стану. Бiльшiсть результатiв аналiзiв нижча вiд допустимих рiвнiв. Частина аерозолiв представлена у виглядi так званих гарячих часток.
Вимiрювання концентрацiй радiонуклiдiв у пiдземних, поверхневих та стiчних водах показує, що вони у бiльшостi випадкiв нижчi вiд допустимих рiвнiв.
Аналiз матерiалiв за попереднi роки показує, що суттєве (1,11-1,85 КБк/л i бiльше) пiдвищення концентрацiї 90
Sr у водi р. Прип’ять вiдбувається лише пiсля затоплення її заплави при рiвнях, зумовлених витратами води близькими чи бiльшими вiд середнiх максимальних її величин, або потужними заторами.
На територiях Зони в багатьох малих водоймищах спостерiгаються пiдвищенi рiвнi забруднення вод 137
Cs, особливо це стосується територiй, представлених органогенними ґрунтами, де за умовами мiграцiї вiдсутнi умови мiцної фiксацiї радiонуклiда ґрунтовим поглинаючим комплексом. Зокрема, це стосується Полiського району Київської областi, Народицького i Луганського районiв Житомирської областi. Рiвнi забруднення вод в них не перевищують встановлених рiвнiв безпеки i залишаються достатньо низькими (менше 2 Бк/л), однак забруднення риби в деяких з них може досягати достатньо високих значень (до 300 Бк/кг i вище) [5, с. 206].
шарах ґрунтiв i донних вiдкладах Зони.
Загалом наявнi данi свiдчать, що процеси забруднення ґрунтових вод за фронтом його розповсюдження тривають з вiдносно невеликою швидкiстю на бiльшiй частинi територiї, що контролюється (переважно до 20-30 м/рiк). Концентрацiя радiонуклiдiв у пiдземних водах на бiльшостi територiй Зони залишається на низькому рiвнi. Забруднення глибинних горизонтiв питного водопостачання вiрогiдно не зафiксовано.
Можливий винос радiоактивних речовин за межi Зони становить певну потенцiйну небезпеку для України, що обумовлено її стратегiчним географiчним положенням у басейнi живлення головної водної артерiї України – р. Днiпро.
137
Cs.
Шляхами мiграцiї радiонуклiдiв за межi Зони є рiчний стiк (що формується за рахунок поверхневого стоку i виносу радiонуклiдiв пiдземними водами); повiтряний (вiтровий) перенос; бiогенний перенос; техногенний перенос.
Основним шляхом мiграцiї радiонуклiдiв за межi Зони є поверхневий стiк. Динамiка середньорiчного та питомого виносу 137
Cs та 90
Sr з р. Прип’ять в Київське водосховище свiдчить про його значне зменшення у порiвняннi з першими роками пiсля аварiї на Чорнобильськiй АЕС та певну його стабiлiзацiю, починаючи з 1989 року. Факти пiдвищення виносу 90
Sr пов’язанi з великими паводками i заторними явищами.
Вiтровий перенос радiонуклiдiв вiдiграє незначну роль, чому сприяє наявнiсть суцiльного рослинного покрову на бiльшiй частинi територiї Зони пiсля припинення традицiйної господарської дiяльностi. (без урахування iнтенсивностi вiтрового переносу радiонуклiдiв у випадку пожеж) [4, с. 35].
Бiогенний перенос i техногенна мiграцiя радiонуклiдiв за межi Зони в цiлому незначнi.
Радiацiйний вплив викликав руйнування бiоценозiв на площi, що займає не бiльш як 0,3% частини Зони, що вiдноситься до територiї ЗВ. На 2-3% цiєї територiї здiйснюється дiяльнiсть у межах мiст та промзон, а на рештi 97% - змiни бiоценозiв визначаються не радiонуклiдним забрудненням, а припиненням дiяльностi людини.
Основними радiацiйно небезпечними об’єктами у Зонi є: об’єкт Укриття, проммайданчик ЧАЕС, пункти поховання i тимчасової локалiзацiї радiоактивних вiдходiв (РАВ), став – охолоджувач ЧАЕС.
За максимальними оцiнками, в об’єктi "Укриття" зосереджено близько 180 тонн ядерного палива, що мiстить радiоактивнi речовини з активнiстю бiльше 740·109 МБк. Крiм паливовмiсних мас, в об’єктi "Укриття" зосереджена велика кiлькiсть радiоактивних вiдходiв, що складаються iз залишкiв активної зони зруйнованого реактора, реакторного графiту, забруднених металевих i будiвельних конструкцiй енергоблоку.
У сховищi вiдпрацьованого ядерного палива (СВЯП) ЧАЕС на 1 сiчня 1997 року було 17473 вiдпрацьованих тепловидiляючих збiрок. Обсяг вiдходiв, накопичених на ЧАЕС, оцiнюється величинами: твердих РАВ – 34078 м3
, рiдких РАВ – 10186 м3
, щорiчно в результатi дiяльностi ЧАЕС утворюється 1852 м33
рiдких РАВ.
У техногенному шарi проммайданчику ЧАЕС навколо об’єкту Укриття знаходиться значна, досi не визначена, кiлькiсть радiоактивних матерiалiв, у тому числi паливовмiсних мас. Мiсце розташування проммайданчику ЧАЕС характеризується можливiстю розвитку пiдтоплення з ризиком активiзацiї механiчної суфозiї або пливуноутворення пiщано-суглинистих порiд на межi з фундаментами споруд.
В устаткованих у ходi аварiйних та дезактивацiйних робiт двох пунктах поховання (ППРВ) та численних пунктах тимчасової локалiзацiї радiоактивних вiдходiв (ПТЛРВ) зосередженi радiоактивнi матерiали, загальний запас активностi яких оцiнюється в 14,06·109 МБк iз сумарним обсягом близько 1 млн. м3
.
Став-охолоджувач ЧАЕС – водойма площею 22,9 км2
, що вмiщує 160 млн. м3
води. У 1996 роцi середня забрудненiсть води у ставi-охолоджувачi становила: 137
Cs – 4,07·103 Бк/л, 90
Sr – 2,74·103 Бк/л. Сумарна активнiсть радiонуклiдiв у донних вiдкладах досягала: 90
Sr до 1,29·108 МБк, 137
Cs до 2,96·107 МБк та 238
Pu до 1,11·105 МБк. Радiацiйне забруднення ґрунтових вод у районi дренажної завiси ставка-охолоджувача досягло свого пiку у 1990-1992 рр. В наступнi роки на цьому об’єктi спостерiгалося покращення радiацiйного стану, однак i в даний час залишається дуже небезпечним накопичення радiоактивностi у ньому.
Аварiя на Чорнобильськiй АЕС, увiйшла в iсторiю України як одна з найтяжчих трагедiй XX столiття, наслiдки якої будуть позначатись на життi кiлькох поколiнь людей. Чорнобильська катастрофа супроводжувалась викидом великої кiлькостi радiонуклiдiв в навколишнє середовище, вона призвела до значних людських та матерiальних втрат, погiршення стану здоров'я населення, завдала непоправної шкоди українськiй культурi. На забруднених територiях зараз проживає 2,6 млн. чоловiк.
Населення Зони мешкає у тiй частинi ЗБВ, що знаходиться пiд управлiнням мiсцевих Рад. У зв’язку iз законодавчою забороною постiйного проживання населення в ЗБВ продовжується процес вiдселення з неї жителiв. За роки, що минули пiсля Чорнобильської катастрофи, була проведена велика робота по органiзацiї переселення. Проте, на 1 липня 1998 р. у населених пунктах Житомирської областi мешкало 6128 осiб, а у Київськiй – 243 особи.
На повiльнiсть темпiв вiдселення впливають економiчнi, соцiально-психологiчнi, демографiчнi i адмiнiстративнi та правовi фактори, а саме:
ускладнити матерiальнi проблеми i невлаштованiсть сiм’ї в районах нового поселення, втратити передбаченi законом пiльги для осiб, що проживають в Зонi.
Небажання частини населення покидати рiднi мiсця, оскiльки психологiчний удар у перший пiсляаварiйний перiод, почуття побоювання за власне здоров’я та здоров’я дiтей поступово притупились i стали фактором повсякденного життя. Також впливовим чинником стає статус потерпiлих внаслiдок Чорнобильської катастрофи та передбаченi законом компенсацiї та пiльги.
Необхiднiсть надання додаткового житла молодим сiм’ям, що утворилися.
"чистих" районах, але залишились проживати в Зонi, так i по вiдношенню до осiб, що постiйно проживають i прописанi у Зонi.
Проблемою залишається вiдселення громадян, якi самочинно повернулися в ЗВ. На 01. 07. 1998 р. налiчувалося 660 таких осiб. Проведенi дослiдження мiсць несанкцiонованого поселення у ЗВ виявили, що дiапазон доз опромiнення населення, особливо внутрiшнього, залежить вiд певних режимiв поведiнки та рацiону харчування. Концентрацiя 137
Cs в диких тваринах, рибi, грибах становить десятки КБк/кг, тому при високому рiвнi споживання вони забезпечують дозу внутрiшнього опромiнення вiд декiлька десятих до одиниць мЗв/рiк. Вiдповiдно до даних дозиметричної паспортизацiї населених пунктiв України, що зазнали радiоактивного забруднення пiсля Чорнобильської аварiї, в переважному числi населених пунктiв на територiї ЗБВ додатковi дозовi навантаження на населення не перевищують допустимi рiвнi.
Повинна бути вирiшена проблема невiдповiдностi реальної радiологiчної ситуацiї на частинi територiї ЗБВ критерiям, що регламентованi в iснуючих законодавчих актах. У зв’язку з припиненням активної дiяльностi на вiдчужуваних територiях найважливiшим завданням стає дотримання прийнятних правил i принципiв дiяльностi на них з метою недопущення негативних економiчних i екологiчних наслiдкiв для навколишнього середовища i населення України.
У даний час її масштаби усвiдомлюються все повнiше i виникає необхiднiсть виконання принципово нових системних заходiв: завершення переселення людей iз забруднених територiй, соцiальна та медична допомога населенню, що проживає у забруднених районах, вирiшення соцiально-психологiчних проблем, зменшення дози опромiнення населення, забезпечення чистими продуктами харчування, проведення дезактивацiйних робiт, створення iнформацiйних технологiй, здiйснення радiацiйного контролю та радiацiйного монiторингу, вирiшення проблеми зони вiдчуження та об'єкта "Укриття", наукове забезпечення розв'язання чорнобильських проблем, розвиток культури i освiти в потерпiлих районах.
24 квiтня з приводу 16-ї рiчницi аварiї на ЧАЕС у Мiнiстерствi охорони здоров’я вiдбулася прес-конференцiя, присвячена медичним наслiдкам Чорнобильської катастрофи. В роботi прес-конференцiї взяли участь заступник Державного секретаря МОЗ, Головний державний санiтарний лiкар України Ольга Бобильова, провiднi фахiвцi Наукового центру радiацiйної медицини АМНУ, Інституту педiатрiї, акушерства та гiнекологiї АМНУ, Інституту ендокринологiї та обмiну речовин iм. В. П. Комiсаренка АМНУ.
На прес-конференцiї було вiдзначено, що в Українi внаслiдок аварiї на ЧАЕС радiоактивного забруднення зi щiльнiстю цезiю-137 понад 1 Кi/км22
(5% територiї), на якiй проживало понад 3 млн. осiб (майже 6% населення).
На початок 2002 р. пiд медичним наглядом перебувало понад 2506,8 тис. осiб, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи, в тому числi 497,8 тис. дiтей. Персональний облiк i довготривалий автоматизований монiторинг стану здоров’я постраждалих здiйснюється завдяки системi Державного реєстру України, який мiстить iнформацiю про 1 667 352 особи, офiцiйнi записи про дозу опромiнення бiльш нiж 96 тис. учасникiв лiквiдацiї наслiдкiв аварiї (УЛНА).
Частка дорослого населення, яке визнане хворим за результатами медичних оглядiв, з 1987 р. збiльшилась з 37,5 до 84,85%, зокрема серед УЛНА (осiб молодого вiку вiдносно здорових на час лiквiдацiї) — з 21,8 до 92,7%, серед дорослих евакуйованих — з 42,9 до 89,1%, а серед тих, хто проживає на радiацiйно забруднених територiях, — з 49,3 до 84,6%. Серед дитячого населення, що постраждало, спостерiгаються аналогiчнi тенденцiї до погiршення стану здоров’я. Показник визнаних хворими в порiвняннi з 1987 р. пiдвищився в 1,9 разу i становить 76,9%.
спостерiгаються пiзнi радiацiйнi ураження шкiри рiзного ступеня важкостi — вiд легких клiнiчних форм хронiчного променевого дерматиту до важких з пiзнiми трофiчними виразками. В осiб, якi перенесли гостру променеву хворобу, протягом пiсляаварiйних рокiв народилось 26 дiтей, якi знаходяться пiд постiйним медичним наглядом фахiвцiв Наукового центру радiацiйної медицини АМН України. Бiльшiсть дiтей, починаючи з першого року життя, часто хворiють на ГРЗ. Результати оцiнки iмунного статусу свiдчать про бiльш високу частоту вiдхилень iмунологiчних параметрiв вiд фiзiологiчних.
системи кровообiгу, хвороб органiв травлення. У структурi захворюваностi УЛНА протягом десяти рокiв переважали хвороби органiв дихання, системи кровообiгу, нервової системи та органiв травлення, останнiм часом хвороби нервової системи посiли четверте мiсце.
В цiлому, захворюванiсть на злоякiснi новоутворення серед УЛНА найвища, постiйно пiдвищується i, починаючи з 1995 р., перевищує аналогiчнi показники для вiдповiдних вiкових груп населення України. Так, у 2001 р. захворюванiсть на злоякiснi новоутворення серед УЛНА становила 37,7 на 10 тис. населення, що постраждало, у вiдповiдних вiкових групах населення України — 34,5–35,8 на 10 тис. Захворюванiсть на рак щитовидної залози серед УЛНА 1986–1987 pp. у 4–5 разiв перевищувала таку у вiдповiдних вiкових групах населення.
i у 2001 р. становила 2284,5 на 1000 дiтей, що постраждали вiд наслiдкiв аварiї.
рокiв; 70% — дiти. Аналiз даних медичної статистики, демографiчних i дозиметричних даних свiдчить про високу вiрогiднiсть того, що пiк захворюваностi слiд очiкувати протягом поточного п’ятирiччя.
В останнi роки спостерiгається стабiлiзацiя показника захворюваностi на природженi вади розвитку — 5,2–4,9 на 1000 дiтей, якi постраждали, що на 30% нижче у порiвняннi з 1993 р. Водночас саме природженi вади стали причиною смертi 41 дитини у 2001 р. Для забезпечення надання медичної допомоги постраждалим задiяна практично вся мережа медичних закладiв, починаючи з районних полiклiнiк i закiнчуючи клiнiками науково-дослiдних iнститутiв.
Інвалiднiсть внаслiдок Чорнобильської катастрофи встановлено у понад 98 тис. постраждалих всiх категорiй. Найбiльшу частку становлять iнвалiди II групи. Частота первинно визнаних iнвалiдами на 10 тис. вiдповiдного контингенту має стiйку тенденцiю до зниження. По групах первинного облiку найчастiше визнаються iнвалiдами УЛНА. Серед причин iнвалiдностi — хвороби системи кровообiгу, новоутворення (за рахунок злоякiсних), хвороби нервової системи. Показники смертностi серед постраждалих вiд наслiдкiв аварiї на ЧАЕС за останнi роки, зокрема серед УЛНА, дещо пiдвищились за рахунок усiх груп первинного нагляду. Зважаючи на вiкову структуру дорослого населення, яке проживає на забрудненiй радiонуклiдами територiї, рiвень смертностi серед УЛНА найвищий.
Мiжнародне спiвробiтництво є однiєю з основних складових роботи з мiнiмiзацiї впливу наслiдкiв Чорнобильської катастрофи, яка дає можливiсть краще вивчити медичнi аспекти катастрофи, привернути увагу свiтового спiвтовариства до вирiшення складних проблем, пов’язаних з аварiєю. Заклади охорони здоров’я у пiсляаварiйний перiод беруть участь у багатьох мiжнародних проектах щодо вивчення впливу наслiдкiв Чорнобильської катастрофи на здоров’я людей, запропонованих Мiжнародною Лiгою Червоного Хреста та Червоного Пiвмiсяця, ЮНЕСКО, Меморiальним фондом Сасакави, Всесвiтньою органiзацiєю охорони здоров’я, Державним департаментом США.
Висновки
Пiдводячи пiдсумки даного дослiдження слiд вiдмiтити, що аварiя на Чорнобильськiй АЕС, що сталася 26 квiтня 1986 року, – одна з найтяжчих трагедiй XX столiття, наслiдки якої позначатимуться на життi кiлькох поколiнь. Характер i масштаби аварiї зумовили необхiднiсть розв'язання нових надзвичайно складних проблем щодо оцiнки характеру i рiвнiв радiоактивного забруднення середовища та його впливу на екосистему i здоров'я людей, евакуацiї населення з найбiльш уражених радiацiєю територiй та забезпечення їх житлом, щодо охорони здоров'я населення, яке постраждало вiд наслiдкiв аварiї, забезпечення стабiлiзацiї стану об'єкту Укриття, пiдтримання достатнього рiвня безпеки та перетворення його в екологiчно безпечну систему, дезактивацiї забруднених територiй, очищення водних джерел, забезпечення населення чистими продуктами тощо. Чорнобильська катастрофа призвела до радiоактивного забруднення 50,0 тис. кв. км територiї України, на якiй було розташовано 2294 населених пункти i проживало 2,6 млн. осiб, у тому числi 1 млн. дiтей. Через високий рiвень забруднення з користування вилучено 180 тис. гектарiв рiллi i 157 тис. гектарiв лiсiв. Екологiчний вплив Чорнобильської катастрофи поставив державу перед необхiднiстю розв'язання цiлого ряду нових надзвичайних проблем, що стосуються практично всiх сфер суспiльного життя. Враховуючи довготривалий характер наслiдкiв аварiї, необхiднiсть координацiї дiй багатьох державних i недержавних громадських органiзацiй, а також значних коштiв для реалiзацiї державної полiтики щодо лiквiдацiї наслiдкiв Чорнобильської катастрофи i захисту населення вiд її впливу, були визначенi прiоритети у фiнансуваннi заходiв щодо їх лiквiдацiї. Найбiльш вагому частку становлять видатки на соцiальний захист громадян, у тому числi на попередження ризику втрати здоров'я. З метою забезпечення належного облiку потерпiлих, здiйснення контролю за станом їх здоров'я створено єдину iнформацiйну систему державного облiку осiб, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи. На 1 сiчня 2003 року чисельнiсть населення, яке проживає на територiї, що зазнала радiацiйного забруднення внаслiдок аварiї на Чорнобильськiй АЕС, становить близько 2,4 млн. чоловiк. Для надання психологiчної допомоги потерпiлим i кадрового забезпечення в утворених центрах соцiально-психологiчної реабiлiтацiї дiтей i пiдлiткiв проводиться пiдготовка педагогiв-психологiв, а для надання необхiдної квалiфiкованої медичної допомоги населенню, яке проживає на радiоактивно забруднених територiях, – пiдготовка медичного персоналу. Соцiальний захист громадян регулюється Законом України "Про статус i соцiальний захист громадян, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи".
Список використаних джерел
1. 20 рокiв Чорнобильської катастрофи: пiдсумки та перспективи: Зб. матерiалiв до парламентських слухань у Верховнiй Радi України, 26 квiтня 2006р. / М. М. Борисюк (упоряд.). — К.: Парламентське вид-во, 2006. — 640 с.
3. Бiль i тривоги Чорнобиля / С. Баликов (ред. кол.)— К.: ВАТ "Вид-во "Київська Правда", 2006. — 288 с.
4. Король Н. О. Чорнобильська аварiя. Матерям, лiкарям, вченим. — К.: ІВЦ АЛКОН, 2006. — 124 с.
5. Миколюк В. М., Базиленко А. Г., Десятников П. М. Чорнобильська катастрофа в документах, фактах та долях людей: 1986- 2006. — К.: Азимут-Україна, 2006. — 624 с.
6. Чорнобиль: зона вiдчуження: Зб. наук. пр. / В. Г. Бар'яхтар (голов. ред.). — К.: Наукова думка, 2001. — 548 с.
|
