Перспективи впровадження, технологiя застосування процедури електронного декларування у Держмитслужбi України
Контрольна робота
«Перспективи впровадження, технологiя застосування процедури електронного декларування у Держмитслужбi України»
Вступ
частиною економiчної системи.
Важливим питанням у митнiй справi є питання пов’язанi з її вдосконаленням. До них належить також важливе питання з приводу електронного митного декларування, що допомагає спрощити процес декларування взагалi.
Необхiдно визначитися з питаннями, якi переваги та особливостi має електронне декларування, що сприяє його запровадженню та використанню в багатьох державах Європи.
електронний декларування митний запровадження
Електронне декларування – запровадження нових технологiй митного оформлення – электроного декларуванння є одним iз домiнуючих напрямкiв дiяльностi митних органiв держави а також одним кроком до переходу митних органiв на работу за мiжнародним стандартом. Використання такої системи сприяє полегшенню митних процедур, дозволяє максимально прискорити строки проходження вантажiв через митницю i одночасно пiдвищити ефективнiсть митного контролю. На сьогоднi в митнiй для учасникiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi створюються всi умови для спрощення и максимального прискорення митного оформлення товарiв. [3, с. 22–23]
Експеримент з електронного декларування запроваджувався, починаючи з дня набрання чинностi наказом (через п'ять днiв пiсля його офiцiйного опублiкування в «Офiцiйному вiснику України» №46 за 2004 р.). Мiсцем проведення експерименту було визначено Пiвнiчну, Київську, Днiпровську, Захiдну, Подiльську, Чорноморську, Кримську, Донбаську, Схiдну регiональнi та Бориспiльську i Севастопольську митницi. А, як наголошувалося, з 14 грудня 2004 р. набуло чинностi розпорядження Держмитслужби, вiдповiдно до якого компанiї можуть надавати митну декларацiю в електронному виглядi. Власне до реалiзацiї експерименту щодо електронного декларування приступили ще 14 вересня минулого року, однак, належним чином вдалося пiдготувати лише дев'ять регiональних митниць.
Загалом проведення даного експерименту дало можливiсть митникам скласти орiєнтовний список пiдприємств-претендентiв, з якими можливе пiдписання договору на право надання необхiдної для декларування документацiї в електронному виглядi. Наразi претендентами на пiдписання договору на право електронного декларування є близько 70 українських пiдприємств – суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Врештi-решт, нiхто i не заперечує проти того, що введення електронного декларування значно спростить процедуру декларування й скоротить час її проходження, тому що митнi брокери отримають можливiсть надавати необхiдну документацiю електронною поштою.
Сьогоднi важко переоцiнити, наскiльки важливою для держави та її громадян є ефективна органiзацiя роботи митної системи. І слiд вiддати належне митникам, з кожним роком вони працюють результативнiше, а нарiкань на їхню роботу стає дедалi менше. За останнi роки бiльш як удвiчi зросли обсяги перерахувань до держбюджету, при цьому чисельнiсть українських митникiв не змiнилася, а митнi процедури з року в рiк спрощуються та дедалi бiльше вiдповiдають євростандартам. Звичайно, це є досить позитивним моментом, але i певнi проблеми такої «європеїзацiї» все ж таки коли-не-коли, а виникають. Так, iз 21 грудня 2004 р. Набули чинностi змiни до Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України. Вiдтепер подання при iмпортi вантажно-митної декларацiї (далi – ВМД) країни експорту є обов’язковим для пiдтвердження митної вартостi. Тобто, на думку експертiв, це фактично означає, що через завеликi податки українська митниця не довiряє українським iмпортерам. У принципi ще постановою Кабмiну вiд 3 листопада 2004 р. №1480 «Про внесення змiн до Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України», ВМД країни вiдправлення вiднесена до документiв, якi в обов’язковому порядку подаються декларантом до митницi для пiдтвердження заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв (п. 14 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України), тодi як ранiше подання експортної ВМД здiйснювалось б в як додатковий документ та лише на вимогу митницi, якщо обов’язкових документiв було недостатньо для визначення митної вартостi (п. 15 Порядку).
Митне оформлення i митний контроль товарiв i транспортних засобiв здiйснюються з використанням автоматизованої iнформацiйної системи обробки вiдомостей в електроннiй формi (АІС). Інформацiйна взаємодiя в рамках АІС мiж пiдсистемами декларанта i митного органу здiйснюється з використанням повiдомлень в електроннiй формi, засвiдчених ЕЦП (авторизованi повiдомлення). [3, с. 24]
2.
Переваги електронного декларування, що обумовлюють необхiднiсть його запровадження
iмпортер безпосередньо не спiлкується з митним iнспектором. Декларант, маючи доступ до вузла обробки iнформацiї, заповнює митну декларацiю, забезпечує її електронно-цифровим пiдписом, вводить iншi необхiднi вiдомостi i направляє всю цю iнформацiю у виглядi авторизованого повiдомлення на адресу регiонального митного органу.
Наявнiсть цифрового пiдпису припускає, що данi вiдомостi мають юридичну силу. Одержавши вiд учасника зовнiшньоекономiчної дiяльностi (ВМД) електронну декларацiю, митний iнспектор перевiряє заявленi вiдомостi i ухвалює рiшення про випуск товару у вiльний обiг.
На першому етапi розвитку цiєї системи до електронного декларування будуть допущенi лише тi учасники ВМД, якi володiють певними програмними i апаратними засобами. Як пiдкреслили в прес-службi, крiм того, вони повиннi бути законопомiрними iмпортерами з «чистою» митною «iсторiєю», строго дотримувати митне i податкове законодавства. [3, с. 19]
Дуже вдалим щодо переваг електронного декларування є вислiв
заступник керiвника Федеральної митної служби Росiї Леонiд Лозбенко:
Головна задача – створення сприятливого поясу навколо меж РФ, але це можливо тiльки в тому випадку, якщо колеги в країнах, що граничать з РФ, використовуватимуть той же iнструментарiй, який використовує росiйська митна служба», – вiдзначив Л. Лобзенко. При цьому, якщо говорити про iнструментарiй, то росiйська митниця поки готова тiльки для попереднього отримання iнформацiї. «Але сама по собi попередня iнформацiя питання не вирiшує. І реально цей механiзм запрацює тiльки за умови, що системи управлiння ризиками в двох країнах будуть або iдентичними, або схожими», – переконаний Л. Лобзенко. Вiн пояснив, що перед виходом вантажу країна-iмпортер повинна одержати iнформацiю про категорiю вантажу. У випадку якщо товар представляє певнi ризики, дається доручення в митну службу країни-експортера провести контрольнi заходи.
Завдяки сучасним iнформацiйним технологiям ми поступово введемо електронне декларування товарiв, якщо ранiше оформлення однiєї машини на межi продовжувалося 25 – 30 хвилин, то по новiй схемi на це пiде не бiльш 2 – 3. Всю необхiдну iнформацiю вiд суб'єктiв господарювання наперед одержуватимемо по електроннiй поштi, оброблятимемо її. На термiналi спiвробiтник митницi лише звiрить необхiднi данi i дасть дозвiл на проїзд. [4]
Технологiя електронного декларування дозволила скоротити час митного оформлення декларацiї до 50 хвилин. Ранiше ця процедура займала до 1 дiб. Також перевагою системи електронного декларування, вживаного в ЦЕТ, є вiдсутнiсть необхiдностi уявлення разом з електронною декларацiєю яких-небудь документiв. Спiлкування декларанта з iнспектором митницi здiйснюється по електронних каналах зв'язку в режимi реального часу.
Сьогоднi 28 митних постiв, оснащених вiдповiдним устаткуванням, застосовують електронне декларування. [4, с. 12–13]
3. Умови застосування електронної ВМД
З метою прискорення товарообiгу, скорочення часу митного оформлення, а також для запровадження безпаперових технологiй митного контролю й митного оформлення товарiв i транспортних засобiв вiдповiдно до наказу Держмитслужби вiд 15 вересня 2004 р. за №671 затвердженi Тимчасовi правила митного контролю й митного оформлення товарiв i транспортних засобiв (далi – Правила), що декларуються з поданням вантажної митної декларацiї в електроннiй формi, та запроваджується експеримент з використання електронної форми декларування. Правила визначають особливостi проведення митного контролю й митного оформлення пiд час декларування в електроннiй формi товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України вiдповiдно до установленого порядку, шляхом подання вантажної митної декларацiї в електроннiй формi (ЕВМД), зокрема, у випадках декларування товарiв i транспортних засобiв iз застосуванням загальної вантажної митної декларацiї.
цього, чергового, спрощення митного оформлення пiдтвердиться, така форма роботи з суб'єктами ЗЕД буде переведена на постiйну основу. До речi, такий експеримент спочатку мав тривати до 31 сiчня ц. р., проте листом Держмитслужби вiд 2 сiчня ц. р. (згiдно з дорученням Кабмiну вiд 17 сiчня 2005 р. №68695/73/1–03) термiн дiї експерименту з використання електронної форми декларування продовжено до… 1 липня ц. р., тобто до обов‘язкового введення ЕВМД по всiй територiї ЄС.
Загалом електронна форма декларування товарiв хоча i передбачалася Положенням про вантажну митну декларацiю (постанова Кабмiну №574), проте досi в Українi не застосовувалась, позаяк не iснувало законодавчих пiдстав для застосування електронного документообiгу, однак, iз прийняттям законiв України «Про електроннi документи та електронний документообiг» i «Про електронний цифровий пiдпис» такi пiдстави були створенi. Починаючи з 14 грудня минулого року, Держмитслужба, нарештi, iнiцiювала проведення експерименту з використання електронної форми декларування, головною метою якого є вiдпрацювання на практицi процедури митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв за допомогою ЕВМД, проаналiзувати реалiї iснуючої практики та доопрацювати знайденi суперечностi. Скажiмо, досвiд наших сусiдiв засвiдчив кiлька проблемних моментiв при запровадженнi електронного декларування. Передусiм, це несумiснiсть програмного забезпечення декларантiв та митних органiв, недосконалiсть системи обмiну iнформацiєю мiж декларантами та митними органами, а також обмеженiсть пропускної спроможностi комп'ютерних мереж.
Врештi-решт, слiд сказати, що Держмитслужба врахувала цей досвiд, тому що було проведено певну пiдготовчу роботу: на митницях, в яких наразi проводиться експеримент, модернiзовано системи комунiкацiй, оновлено електронно-обчислювальну технiку, розроблено вiдповiдне програмне забезпечення. До речi, особлива гордiсть митникiв – програми забезпечення модифiкацiї електронного документу за криптографiчним алгоритмом (електронний цифровий пiдпис) на базi програми криптографiчного захисту iнформацiї «Автограф». Кожний митний орган надаватиме цей програмний продукт учасникам експерименту, тож питання несумiсностi обладнання буде знято.
Щодо власне експерименту, то, по-перше, вiн стосуватиметься лише експортних операцiй, по-друге, взяти в ньому участь зможуть далеко не всi пiдприємства, i по-третє, далеко не всi митницi.
2) визначення митної вартостi товарiв i транспортних засобiв здiйснюється за цiною договору щодо товарiв i транспортних засобiв, якi експортуються; 3) експортуються товари власного виробництва; 4) всi необхiднi для митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв документи можуть бути представленi в електронному виглядi. Зауважимо, що у разi вiдсутностi першої, другої чи третьої умови митне оформлення товарiв i транспортних засобiв здiйснюється у звичайному порядку. За вiдсутностi ж четвертої умови митний орган наступного робочого дня повiдомляє декларанта про скасування реєстрацiї ЕВМД i пропонує подати нову декларацiю або пiдтверджує можливiсть подання паперових примiрникiв документiв, необхiдних для здiйснення митного контролю та митного оформлення у той само день.
iншi працiвники пiдприємства-експортера, що бере участь у експериментi, протягом двох рокiв, що передують моменту проведення експерименту, порушували законодавство України з питань митної справи пiд час виконання ними трудових обов'язкiв. [3, с. 26]
4. Запровадження електронного декларування в Українi
пiдстав для застосування електронного документообiгу, однак, iз прийняттям законiв України «Про електроннi документи та електронний документообiг» i «Про електронний цифровий пiдпис» такi пiдстави були створенi. Починаючи з 14 грудня минулого року, Держмитслужба, нарештi, iнiцiювала проведення експерименту з використання електронної форми декларування, головною метою якого є вiдпрацювання на практицi процедури митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв за допомогою ЕВМД, проаналiзувати реалiї iснуючої практики та доопрацювати знайденi суперечностi. Скажiмо, досвiд наших сусiдiв засвiдчив кiлька проблемних моментiв при запровадженнi електронного декларування. Передусiм, це несумiснiсть програмного забезпечення декларантiв та митних органiв, недосконалiсть системи обмiну iнформацiєю мiж декларантами та митними органами, а також обмеженiсть пропускної спроможностi комп'ютерних мереж. [7]
Мiсцем проведення експерименту було визначено Пiвнiчну, Київську, Днiпровську, Захiдну, Подiльську, Чорноморську, Кримську, Донбаську, Схiдну регiональнi та Бориспiльську i Севастопольську митницi. А, як наголошувалося, з 14 грудня 2004 р. набуло чинностi розпорядження Держмитслужби, вiдповiдно до якого компанiї можуть надавати митну декларацiю в електронному виглядi. Власне до реалiзацiї експерименту щодо електронного декларування приступили ще 14 вересня минулого року, однак, належним чином вдалося пiдготувати лише дев'ять регiональних митниць.
В ЗУ «Про Загальнодержавну програму впровадження електронного документообiгу з використанням електронного цифрового пiдпису» явно вiдображена мета та результати впровадження електронного декларування, зокрема можна навести таку положення:
Основними завданнями Програми є:
· створення органiзацiйно-технiчних умов для впровадження електронного документообiгу з використанням електронного цифрового пiдпису в дiяльностi органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування;
· стимулювання державою пiдприємств, установ та органiзацiй, якi впроваджують електронний документообiг з використанням електронного цифрового пiдпису;
· популяризацiя знань про електронний документообiг та електронний цифровий пiдпис серед державних службовцiв, працiвникiв суб’єктiв господарювання та населення.
Виконання Програми здiйснюється за такими основними напрямами:
· розроблення нормативних документiв для впровадження електронного документообiгу з використанням електронного цифрового пiдпису;
· проведення науково-дослiдних та дослiдно-конструкторських робiт з пiдготовки стандартiв та технiчних документiв у сферi послуг електронного цифрового пiдпису, електронного документообiгу та архiвного зберiгання електронних документiв;
· Виконання Програми дасть змогу:
· пiдвищити оперативнiсть та ефективнiсть роботи органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, посилити їх взаємодiю з юридичними i фiзичними особами;
· забезпечити вiдкритiсть i гласнiсть у прийняттi рiшень;
· скоротити час, необхiдний для реалiзацiї громадянами України своїх конституцiйних прав i обов’язкiв;
· сприяти пiдвищенню конкурентоспроможностi вiтчизняної економiки;
· спростити процедуру укладення договорiв, сертифiкацiї товарiв, лiцензування, сплати податкiв, здiйснення експортно-iмпортних, митних i транспортних операцiй;
· удосконалити технологiю роботи з документами. [1, роздiл 2,4]
нарiкань на їхню роботу стає дедалi менше. За останнi роки бiльш як удвiчi зросли обсяги перерахувань до держбюджету, при цьому чисельнiсть українських митникiв не змiнилася, а митнi процедури з року в рiк спрощуються та дедалi бiльше вiдповiдають євростандартам. Звичайно, це є досить позитивним моментом, але i певнi проблеми такої «європеїзацiї» все ж таки коли-не-коли, а виникають. Так, iз 21 грудня 2004 р. Набули чинностi змiни до Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України. Вiдтепер подання при iмпортi вантажно-митної декларацiї (далi – ВМД) країни експорту є обов’язковим для пiдтвердження митної вартостi. Тобто, на думку експертiв, це фактично означає, що через завеликi податки українська митниця не довiряє українським iмпортерам. У принципi ще постановою Кабмiну вiд 3 листопада 2004 р. №1480 «Про внесення змiн до Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України», ВМД країни вiдправлення вiднесена до документiв, якi в обов’язковому порядку подаються декларантом до митницi для пiдтвердження заявлених вiдомостей про митну вартiсть товарiв (п. 14 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України), тодi як ранiше подання експортної ВМД здiйснювалось б в як додатковий документ та лише на вимогу митницi, якщо обов’язкових документiв було недостатньо для визначення митної вартостi (п. 15 Порядку). Цей документ подається митницi та зазначається у гр. 44 ВМД пiд кодом «0023».
Важливим для українських експортерiв та iмпортерiв є i те, що подається саме первинна експортна декларацiя («у разi ввезення на митну територiю України товарiв, якi в країнi вiдправлення не були помiщенi в митнi режими, що не передбачають сплату податкiв»), тобто якщо iмпортний товар на шляху в Україну розмiщувався на митних лiцензiйних складах, вiльних економiчних зонах та iнших територiях з особливим митним режимом, який не вимагає сплати податкiв при ввезеннi, ВМД на вивезення товарiв iз цих територiй не можуть бути використаннi для пiдтвердження митної вартостi.
Зрозумiло, що все це необхiдно митникам для запобiгання напiвлегальним схемам заниження митної вартостi, коли товар вивозився з країни експорту (оформлюється первинна експортна ВМД) на митнi лiцензiйнi склади в країни сумiжнi з Україною (оформлюється ВМД iмпорт на склад без сплати податкiв), пiсля чого на цих складах вiдбувався їх фiктивний перепродаж (як правило, iз заниженням вартостi), а вже на пiдставi нового договору та нових iнвойсiв товар з цього складу експортувався в Україну (оформлюється або експортна ВМД зi складу або транзитна ВМД залежно вiд країни). Тепер для пiдтвердження митної вартостi в Українi приймається лише первинна експортна ВМД, а не експортна ВМД зi складу або транзитна ВМД. Однак зрозумiло i те, що даний порядок недосконалий. На сьогоднi бiльшiсть економiчно розвинених країн використовують електроннi форми декларування, практично без оформлення паперових примiрникiв ВМД. Зараз у повному обсязi така форма митного оформлення реалiзована в США, Канадi та Ізраїлi. З 1 липня ц. р. декларування товарiв у країнах ЄС також здiйснюватиметься винятково в електронному виглядi. Вiдтак, виникнуть значнi проблеми з отриманням у цих країнах паперових примiрникiв ВМД, якi вимагає лише українська митниця.
Що робити у випадку, коли нема або неможливо отримати паперовий примiрник експортної ВМД? Згiдно з листом Держмитслужби вiд 23 грудня 2004 р. №25/4–14–36/15098-ЕП, у разi вiдсутностi ВМД країни вiдправлення декларант подає лист, в якому зазначаються причини неможливостi її подання. Проте якi це матиме наслiдки? Точно вiдповiсти на це запитання наразi не може нiхто. Вiдтепер митниця має право (за вiдсутностi експортної ВМД) вiдмовити приймати той чи iнший метод митної оцiнки товарiв (визначений ст. ст. 266–273 Митного кодексу України), який обраний декларантом. Тобто, наприклад, декларант визначив митну вартiсть шляхом застосування методу оцiнки за цiною угоди щодо товарiв (метод 1), вiдповiдно до ст. 267 Митного кодексу України, простiше: за наявними комерцiйними та товаросупровiдним документами (найбiльш популярний та простий метод). На пiдставi п. 18 Порядку декларування митної вартостi товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, митниця (за вiдсутностi експортної ВМД) має право не погодитись з декларантом i визначити митну вартiсть самостiйно на пiдставi методiв за цiною угоди щодо iдентичних товарiв (метод 2) або за цiною угоди щодо подiбних (аналогiчних) товарiв (метод 3), тобто на пiдставi цiнової iнформацiї Держмитслужби, що на практицi завжди обертається збiльшенням митної вартостi та, вiдповiдно, суми платежiв належних до сплати.
Розв‘язати такi проблемнi питання почасти не можна жодним iншим методом як шляхом спроб та помилок, що i призводить до появи певних експериментiв, одним iз яких i є запровадження електронної форми декларування, яка, до речi, повинна заповнити прогалини у взаємодiях нашої митницi iз закордонними.
5. АІС – основа електронного декларування
Митне оформлення i митний контроль товарiв i транспортних засобiв здiйснюються з використанням автоматизованої iнформацiйної системи обробки вiдомостей в електроннiй формi (АІС). Інформацiйна взаємодiя в рамках АІС мiж пiдсистемами декларанта i митного органу здiйснюється з використанням повiдомлень в електроннiй формi, засвiдчених ЕЦП (авторизованi повiдомлення).
законодавством України, формує з використанням пiдсистеми декларанта ЕВМД, накладає на них ЕЦП i передає у вузол обробки iнформацiї митного органу. ЕВМД заповнюється вiдповiдно до Інструкцiї про порядок заповнення вантажної митної декларацiї, Порядку заповнення граф вантажної митної декларацiї вiдповiдно до митних режимiв, i Порядку заповнення граф перiодичної митної декларацiї. У вузлi обробки iнформацiї митного органу в автоматичному режимi перевiряється дiйснiсть ЕЦП декларанта i проводиться форматно-логiчний контроль (ФЛК) вiдповiдностi ЕВМД структурi й формату даних, установлених Держмитслужбою України, у результатi якого ЕВМД приймається або не приймається для подальшої обробки.
У подальшому, у разi успiшного проходження ФЛК, вузол обробки iнформацiї митного органу реєструє ЕВМД, iз присвоєнням унiкального номера (реєстрацiйний номер ЕВМД присвоюється iнформацiйною системою з метою iдентифiкацiї вiдомостей, що подаються декларантом, i не збiгається з реєстрацiйним (довiдковим) номером ВМД, що присвоюється митним органом). Для декларанта формується повiдомлення, яке мiстить зазначений номер, або перелiк помилок у разi неуспiшного проходження ФЛК. У свою чергу, уповноважена посадова особа митного органу за результатами перевiрки ЕВМД приймає рiшення про необхiднiсть i форму митного огляду товарiв i транспортних засобiв, а також про необхiднiсть представлення додаткових документiв. Прийняте рiшення щодо необхiдностi представлення додаткових паперових примiрникiв документiв доводиться до вiдома декларанта за допомогою авторизованого повiдомлення.
таке: проставляє вiдповiднi вiдмiтки в ЕВМД за допомогою автоматизованого робочого мiсця митного контролю i митного оформлення (АРМ МКМО); передає ЕВМД з АРМ МКМО у вузол обробки iнформацiї митного органу; за допомогою програмних засобiв вузла обробки iнформацiї пiдтверджує завершення митного контролю й митного оформлення товарiв i транспортних засобiв ЕЦП, роздруковує ЕВМД на бланках унiфiкованого адмiнiстративного документа, виготовлених за допомогою комп'ютера, i проставляє в графi «В» основного й додаткових аркушiв ВМД вiдбитки особистої номерної печатки, завiряє їх особистим пiдписом та вчиняє запис «Електронне декларування». Роздрукований примiрник ЕВМД застосовується для отримання зобов'язання вiд особи, що приймає задекларованi товари до перевезення, щодо доставки цих товарiв i транспортних засобiв у митницю призначення.
Зберiгання ЕВМД здiйснюється у вузлi обробки iнформацiї митного органу без права внесення змiн до неї. Зберiгання ж паперового примiрника ЕВМД, а також паперових примiрникiв документiв, представлених декларантом пiд час митного оформлення, здiйснюється вiдповiдно до вимог Порядку.
Слiд також зауважити, що для органiзацiї декларування товарiв i транспортних засобiв у електроннiй формi митний орган доводить до вiдома декларанта вимоги до апаратних, системних, мережевих i телекомунiкацiйних засобiв, програмного забезпечення, засобiв захисту iнформацiї, необхiднi для органiзацiї пiдсистеми декларанта i забезпечення iнтерфейсу з пiдсистемою митного органу, а також передає декларанту для встановлення програмне забезпечення, експлуатацiйну документацiю для органiзацiї взаємодiї пiдсистеми декларанта з пiдсистемою митного органу. Декларант, в свою чергу, для органiзацiї декларування в електроннiй формi призначає осiб, вiдповiдальних за здiйснення електронного обмiну даними з митним органом (зокрема, адмiнiстратора пiдсистеми декларанта i користувачiв ЕЦП), iз представленням у митний орган копiй документiв, що пiдтверджують призначення i повноваження зазначених осiб, отримує вiдповiдно до технологiчної схеми та вимог Тимчасових правил сертифiкат ключа, а також самостiйно комплектує пiдсистему декларанта необхiдними апаратними, системними, мережевими i телекомунiкацiйними засобами, програмним забезпеченням, засобами захисту iнформацiї вiдповiдно до рекомендацiй митного органу.
який здiйснив пропуск, залишається роздрукована посадовою особою цього митного органу ВМД на бланку унiфiкованого адмiнiстративного документа, виготовленого за допомогою комп'ютера (у графi «А» основного аркуша ВМД посадова особа, яка здiйснила пропуск товарiв i транспортних засобiв, проставляє вiдбиток особистої номерної печатки, особистий пiдпис i вчиняє запис «Електронне декларування»).
Аналiз практики роботи митних служб у країнах Європи засвiдчує, що з року в рiк вони поступово вiдходять вiд фiскальних функцiй i дедалi бiльше уваги придiляють створенню максимально сприятливих умов для розвитку зовнiшньої торгiвлi, а також захиснiй роботi. Цi кроки є об’єктивним наслiдком створення прозорого митного законодавства, контрольованого ринку та прозорої роботи пiдприємств у цих державах. Останнi подiї, зокрема стосовно електронного декларування, також свiдчать, що українська держава також рано чи пiзно прийде до цього.
Таким чином, чергове спрощення митного контролю та митного оформлення шляхом застосування електронних ВМД, наблизить митнi процедури в Українi до європейських та свiтових стандартiв та значно полегшить роботу законослухняним суб'єктам ЗЕД. Щодо митної справи, то системне спрощення процедур митного контролю перекладає увагу митних органiв у бiк вибiркового контролю товарiв. При цьому особливого значення набувають аналiз та управлiння ризиками. Активна робота в цьому напрямi спецiалiстiв вiдповiдних департаментiв та спецiалiзованих митних установ Держмитслужби забезпечить ефективнiсть застосування електронного декларування.
винятково грошову форму розрахункiв, а визначення митної вартостi вiдбувається за цiною угоди. Примiрники митної декларацiї обов'язково роздруковуються митним органом, й у десятиденний термiн завiряються печаткою та особистим пiдписом декларанта. Цi роздрукованi примiрники розподiляються в установленому законом порядку. Електронне декларування товарiв не звiльняє їх вiд митного контролю.
передбачається подання декларацiї в електронному виглядi. Бiльше того, примiром, Латвiйська Республiка, готуючись до вступу до ЄС та адаптуючи своє митне законодавство до європейського, ввела цю норму. З дозволу митного органу декларант передає ВМД електронним способом, надсилаючи їх за допомогою спецiально для цього розроблених автоматизованих систем. Усi вiдомостi кодуються й завiряються електронним пiдписом декларанта. В разi сумнiвiв чи з будь-яких iнших причин iнспектор митницi може зобов'язати його представити в установленому порядку письмову декларацiю на паперi. Якщо ж нiяких зауважень електронна ВМД не викликала, то митниця повiдомляє, знову ж таки в електроннiй формi, декларанта про завершення оформлення та випуск товарiв у вiльний обiг. До речi, у разi потреби декларант може отримати роздруковану та завiрену декларацiю, за якою митне оформлення вже завершене.
1. ЗУ «Про Загальнодержавну програму впровадження електронного документообiгу з використанням електронного цифрового пiдпису». -ВВР вiд 2006 р.
3. Дмитрий Черняк «
4. Козлов Сергiй «Електронне декларування: ризикована необхiднiсть» // «Юридична газета». -2006 р.
5. http://internet.cnews.ru/
7. http://rnd.cnews.ru/
|
