Загальна характеристика митних режимів України

Загальна характеристика митних режимiв України П лан Вступ 1. Загальна характеристика митних режимiв України 1. 1 Визначення поняття, система, змiст митного режиму 1. 2 Класифiкацiя митних режимiв 1. 3 Митнi режими в механiзмi державного регулювання зовнiшньоторгової дiяльностi (iсторичнi аспекти розвитку на прикладi Францiї) 2. Проблеми застосування та шляхи вдосконалення окремих митних режимiв 2. 1 Спецiальна митна зона 2. 2 Переробка поза/на митнiй територiї України 2. 3 Реiмпорт та реекспорт 2. 4 Тимчасове ввезення (вивезення) Висновок Список використаних джерел та лiтератури митний режим реiмпорт реекспорт В ступ до мети перемiщення товарiв через митний кордон України. З набранням чинностi якiсно нового Митного кодексу України вiд 2002 р. виявилася вiдсутнiсть ефективної системи нормативних актiв щодо порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України iз застосуванням конкретних митних режимiв, бiльше того цi нормативнi акти мiстять дуже велику кiлькiсть колiзiй, що зумовлює проблеми в застосуваннi митних режимiв. класифiкацiю митних режимiв, дослiдити iсторичнi аспекти розвитку митних режимiв на прикладi Францiї в механiзмi державного регулювання зовнiшньоторгової дiяльностi, дослiдити проблеми застосування та шляхи вдосконалення окремих, на мiй погляд найбiльш не досконалих митних режимiв. Митний кодекс України визначає митний режим як сукупнiсть норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно вiд заявленої мети перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України визначають порядок такого перемiщення та обсяг митних процедур, якi при цьому здiйснюються. тобто мети перемiщення товару i (б) здiйсненням деякого обсягу митних процедур — операцiй, що пов'язанi iз здiйсненням митного контролю за перемiщенням товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України, митного оформлення цих товарiв i транспортних засобiв, а також зi сплаченням передбачених законом податкiв i зборiв (п. 19 ст. 1 МК України). Обраний митний режим впливає на можливiсть перемiщення деяких категорiй товарiв, порядок митного оформлення та митного контролю, обкладення митними платежами, а також визначає обсяг митних процедур, що мають трансформуватися у процесi митного оформлення товарiв та транспортних засобiв у конкретний митний режим. За допомогою митного режиму визначають: - порядок перемiщення товару через митний кордон України залежно вiд його призначення (мети перемiщення); - умови знаходження товарiв та можливе використання його на (поза)митнiй територiї; -права й обов'язки користувача (бенiфiцiара) митного режиму; -обсяг повноважень митних органiв. 1. 1. 1 Визначення поняття, система, змiст митного режиму взаємопов'язаними як «загальне», «особливе» та «часткове», що дає можливiсть з'ясувати сутнiсть поняття «митний режим», застосувавши метод дiалектики, основою якого є розкриття часткового через загальне. Французьке слово «режим» - управлiння, може вживатися в значеннях: державний устрiй; точно встановлений розпорядок життя; умови iснування чого-небудь; система правил, заходiв, запроваджуваних для досягнення певної мети. розумiннi. А. Е. Наташев та Н. С. Стручков висловили думку, що "режим" у вузькому значеннi — це сукупнiсть правил поведiнки, а в широкому - вся система заходiв, що використовується для досягнення поставленої мети[23, с. 100]. Слiд зазначити, що широке тлумачення є бiльш прийнятним для визначення поняття «правовий режим», оскiльки охоплює як правовий статус суб'єктiв вiдносин, так i встановленi державою методи забезпечення передбачених законом правовiдносин. Б. В. Ісаков визначає правовий режим як соцiальний режим певного об'єкта, закрiплений правовими нормами й забезпечений сукупнiстю правових заходiв[2, с. 258]. Правовий режим можна визначити як систему норм права, що регулює суспiльнi вiдносини за допомогою засобiв правового регулювання (дозволiв, заборон, позитивних зобов'язань). При цьому критерiєм подiлу на галузевi види є найхарактернiший для певного режиму засiб правового регулювання. Оскiльки в правовому режимi дiє особливий юридичний порядок, характерний для кожної галузi права, можна стверджувати, що правовий режим галузi права являє собою сукупнiсть юридичних засобiв регулювання, опосередкованих галузевим методом правового впливу й характерними для галузi принципами. Адмiнiстративному праву притаманнi галузевi режими, заснованi на заборонах, приписах i позитивних зобов'язаннях[23, с. 101]. В. В. Ласточкiн квалiфiкує адмiнiстративно-правовий режим як сукупнiсть правових засад i необхiдних органiзацiйних управлiнських заходiв, що забезпечують порядок реалiзацiї окремими громадянами своїх прав та обов'язкiв, а також такий порядок дiяльностi державних органiв, який найадекватнiше вiдповiдає iнтересам безпеки й охорони громадського порядку на суворо обмеженiй дiлянцi державного управлiння[12, с. 55-56]. Адмiнiстративно-правовий режим впливає на дiяльнiсть державних органiв у їхнiй взаємодiї з громадянами та органiзацiями щодо реалiзацiї кожним своїх функцiональних обов'язкiв у регулюваннi рiзних соцiальних об'єктiв i процесiв. Вiн може бути схарактеризований як загальний режим дiяльностi державних органiв, розрахований на повсякденну адмiнiстративну роботу, типовi управлiнськi ситуацiї. Коли ж вимагаються особливi заходи виконавчої дiяльностi, де застосовуються щодо певного об'єкта на чiтко визначенiй територiї, тодi встановлюються спецiальнi адмiнiстративно-правовi режими[1, с. 412]. Говорити про спецiальнi адмiнiстративно-правовi режими можна лише тодi, коли вони отримали своє законодавче закрiплення. Як правило, в законi визначаються вид режиму та його носiй, умови запровадження, суб'єкт, що здiйснює режимне управлiння, режимнi заходи[9, с. 42-43]. Найважливiшим критерiєм для здiйснення класифiкацiї наявних адмiнiстративно-правових режимiв є об'єкт спрямування дiї «режимних норм», їх спецiальна спрямованiсть на дотримання нацiональної безпеки. Рiзновидом спецiальних адмiнiстративно-правових режимiв, спрямованих, зокрема, на безпеку економiчну, є митний режим з усiма притаманними йому функцiями[23, с. 102]. Притаманною тiльки митному режиму ознакою є специфiка його об'єкта - правовiдносини щодо встановлення порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон. Митний режим розглядається бiльшiстю правознавцiв як один iз видiв адмiнiстративно-правового режиму, який знаходить своє вiдбиття в наукових працях Д. М. Бахраха, О. П. Альохiна, Ю. М. Козлова, К. К. Сандровського, Ю. О. Тихомирова, С. В. Кiвалова, О. М. Козирiна, М.І. Матузова, О. В. Малька та iнших учених. У юридичнiй лiтературi, присвяченiй митним режимам, розглядаються, як правило, тiльки деякi його особливостi, властивi митним режимам. Наприклад, О. М. Козирiн стверджує, що за допомогою митного режиму визначаються: порядок перемiщення товару через митний кордон; умови його знаходження на митнiй територiї чи поза нею; права й обов'язки користувача (бенефiцiара) митного режиму; додатковi вимоги до товару й до статуту особи, яка перемiщує товар, та iн. [10, с. 7]. Ю. О. Тихомиров до елементiв загального митного режиму вiдносить: заходи економiчної полiтики, тобто адмiнiстративний вплив на ввезення й вивезення товарiв шляхом встановлення заборони й обмежень, що передбачає лiцензування, квотування й застосування iнших адмiнiстративних важелiв регулювання економiчних процесiв; митне оформлення; митнi платежi; митний контроль; правила використання й розпорядження митними товарами i транспортними засобами [26, с. 411]. С. В. Кiвалов зробив висновок про те, що сукупнiсть правил, що встановлюють митний режим, визначається нормами мiжнародних угод, правовими нормами нацiонального законодавства й нормами з технiчним змiстом, якi регулюють права й обов'язки осiб у зв'язку з перемiщенням товарiв та iнших предметiв через митний кордон [8, с. 20]. Визначення поняття «митний режим», його видiв, порядку їх застосування є однiєю з найважливiших новел нового МКУ. В Митному кодексi України 1991 р. не роз'яснювалося поняття «митний режим», не наводився їх перелiк (лише в роздiлi IV вказувався загальний порядок стосовно пропуску через митний кордон України товарiв та iнших предметiв)[13]. В науковiй лiтературi категорiя «митний режим» вживається в значеннi загального та спецiального митних режимiв. Загальний митний режим розумiється як постiйний загальнодержавний режим, який встановлює засади порядку перемiщення через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв. У юридичнiй науцi триває полемiка стосовно розмежування категорiй «митний режим» i «митно-правовий режим». Зокрема, В. С. Нерсесянц пiдкреслює, що змiст митного режиму становлять не тiльки положення, якi знайшли своє вираження в нормах права й, вiдповiдно, є загальнообов'язковими, формально визначеними, охоронюваними державою, а й технiчнi норми (пiд час функцiонування митного режиму посадова особа митного органу здiйснює митний огляд iз застосуванням технiчних пристроїв) та iншi норми (наприклад корпоративнi) [21, с. 246]. iнших предметiв на митнiй територiї держави; встановлюють права та обов'язки учасникiв правовiдносин, що при цьому виникають; обсяг i змiст митних процедур, якi здiйснюються митними органами[22, с. 6]. Слiд зазначити, що «загальний митний режим» є лише науковою категорiєю, оскiльки чинне законодавство України не мiстить такого поняття [23, с. 103]. (передбачає загальнi правила перемiщення товарiв через митний кордон України й поширюється на всю митну територiю України); особливий (пiльговий), яким передбачається можливiсть звiльнення вiд окремих форм митного контролю (ввезенi дипломатичними представництвами iнших держав на митну територiю України товари для службового користування, звiльняються вiд митного огляду), i посилений митний режим (використовується для захисту нацiонального культурного надбання вiдповiдно до Закону України «Про ввезення (вивезення) та повернення культурних цiнностей» вiд 21 вересня 1999 р.)[19, с. 70]. до яких можна застосувати всi засоби митного контролю. Порядок розмiщення товарiв у конкретному митному режимi свiдчить про те, що кожний митний режим має свою внутрiшню структуру, яка є складною, що й обумовлює рiзнi характеристики, пiдходи при його дослiдженнi. Таким чином, вирiшення цього завдання ще потребує свого вираження. Радою Всесвiтньої митної органiзацiї вона була змiнена з метою модернiзацiї митних процедур для їх ефективного використання у ХХІ ст. Ця Конвенцiя не використовувалась, хоча й проте була врахована в новому МК, орiєнтованому на мiжнароднi норми i стандарти. Ось чому прийняття нового МК України - це важливий крок на шляху приєднання України до змiненої Кiотської конвенцiї. Вiн вiдповiдає сучасному розвитку митного законодавства, орiєнтованому на мiжнароднi норми i стандарти, якi саме й забезпечують дiлову стабiльнiсть i дiєвiсть свiтової торгiвлi[28, с. 60]. О. Нападистий, зазначив, що при визначеннi поняття "митний режим" насамперед необхiдно вiдобразити найважливiшi положення, якi становлять змiст цього поняття. На його думку, це а) сукупнiсть правил, що застосовуються митними органами (залежать вiд заявленої мети перемiщення товарiв фiзичними чи юридичними особами через митний кордон), i б) сукупнiсть правил, що регулюють безпосередньо сам порядок перемiщення товарiв i застосування до них митних процедур. Вiн запропонував при правовому забезпеченнi митного режиму виходити з того, що спочатку необхiдно на законодавчому рiвнi закрiпити визначення загального митного режиму, а вже потiм на його пiдставi вирiзняти iншi види митних режимiв залежно вiд об'єкта митного контролю у сферi торговельного, неторговельного обороту й цiлей перемiщення цього об'єкта через митний кордон [19, с. 71]. Є також роботи, в яких елементи митного режиму розглядаються в контекстi теорiї митного контролю, митного оформлення та iн. Можна погодитися з думкою О. М. Козирiна про змiст митного режиму, до якого вiн вiдносить: б)вимоги — дiї, пiд час виконання яких є можливiсть завершити митний режим; в)обмеження — прямi або непрямi заборони здiйснення з ними деяких дiй [10, с. 15] Отже, бiльшiсть вчених вважають, що митний режим є видом адмiнiстративно правового режиму, а тому має свої особливостi. Новий Митний кодекс значно розширив коло дозволених до використання режимiв, хоча й не лiквiдував наявностi численних прогалин i не дозволив повною мiрою застосовувати окремi митнi режими. Прийнятi на розвиток Кодексу пiдзаконнi акти (постанови Кабiнету Мiнiстрiв, вiдомчi акти митної служби та iн.) не створили комплексного правового регулювання для кожного режиму визначеного в МК України Крiм того, застосування кожного з визначених на законодавчому рiвнi митних режимiв необхiдно детально й докладно регламентувати. Регулюванню пiдлягають усi аспекти вiдносин помiж користувачем митного режиму й митним органом. Розкриття змiсту кожного режиму повинно забезпечуватись окресленням його умов використання, встановленими обмеженнями в застосуваннi й вимогами, якi супроводжують його реалiзацiю. Пiд умовами митного режиму розумiються обставини, якi зумовлюють можливiсть розмiщення вiдповiдно до нього товарiв i транспортних засобiв, пiд обмеженнями - безпосереднi або опосередкованi заборони на здiйснення щодо них вiдповiдних дiй, а пiд вимогами — дiї, зi здiйсненням яких пов'язана можливiсть завершення митного режиму. При цьому в рамках одного митного режиму можуть установлюватись вимоги, умови, обмеження i не тiльки загального характеру, а й тi, що належать до окремих видiв товарiв. Вiдсутнiсть систематизованого законодавства щодо застосування митних режимiв заважає закрiпленню режиму законностi в митнiй сферi. 1. 2 Класифiкацiя митних режимiв Для глибшого розумiння змiсту категорiї «митний режим» необхiдно звернутися до наявної в лiтературi класифiкацiї митних режимiв. В. Г. Драганов подiляє митнi режими, залежно вiд їхньої ролi в процесi господарської дiяльностi, на двi групи. Дiя першої є характерним загальний, без будь-яких виняткiв та обмежень, порядок застосування митних засобiв i методiв регулювання. З економiчного погляду митнi режими цiєї групи є вiдносно самостiйними й завершеними комерцiйними операцiями (випуск для вiльного обiгу, реiмпорт, експорт, реекспорт). дiяльностi. Пропонуючи своїм користувачам певнi економiчнi вигоди (наприклад звiльнення вiд сплати мита), митнi режими цiєї групи допускають використання товарiв лише з чiтко визначеною метою[5, с. 656]. М. М. Салогор подiляє митнi режими за такими критерiями: 1) жорсткiсть впливу на економiчнi вiдносини (звичайний, який передбачає загальнi правила перемiщення товарiв, транспортних засобiв та iнших предметiв через митний кордон України; пiльговий, що передбачає звiльнення вiд окремих форм митного контролю - особистому оглядовi не пiдлягають народнi депутати України при перемiщеннi через митний кордон України; посилений, який використовується для захисту, наприклад культурного надбання України); 2) за ознакою об'єкта (наприклад, режими транспортних засобiв, режими валют i валютних цiнностей, товарiв тощо)[24, с. 60-64]; Класифiкацiю за ознакою об'єкта можна деталiзувати й виокремити, наприклад, особливi режими перемiщення через митний кордон України нафти, нафтопродуктiв тощо. 3) обсяг прав та обов'язкiв iноземних суб'єктiв господарської дiяльностi порiвняно з суб'єктами господарської дiяльностi України та територiя застосування. Вiдповiдно до мети перемiщення товарiв через митний кордон України ст. 185 МКУ запроваджуються такi види митного режиму: 1) iмпорт; 2) реiмпорт; 3) експорт; 4) реекспорт; 5) транзит; 6) тимчасове ввезення (вивезення); 7) митний склад; 8) спецiальна митна зона; 9) магазин безмитної торгiвлi; 10) переробка на митнiй територiї України; 11) переробка за межами митної територiї України; 12) знищення або руйнування; 13) вiдмова па користь держави. Незважаючи на суттєвi вiдмiнностi, у митних режимiв є багато спiльного, їх можна подiлити на три основнi групи. До першої групи належать митнi режими: «iмпорт» «експорт», «реiмпорт», «реекспорт», «спецiальна митна зона», що передбачають перехiд права власностi на товари в процесi здiйснення зовнiшньоекономiчних операцiй i мають завершений характер. До другої групи можна вiднести митнi режими, що застосовуються в межах надання певних послуг у процесi зовнiшньоекономiчної дiяльностi й допускають використання товарiв тiльки за визначеною метою й дотриманням обмежень, установлених законодавством України («митний склад» - зберiгання товарiв пiд митним контролем; «магазин безмитної торгiвлi» - зберiгання товарiв i торгiвля ними у пунктах пропуску через митний кордон; «транзит» - перевезення товарiв пiд митним контролем територiєю України: «тимчасове ввезення» - перемiщення товарiв для проведення виставок). До цiєї ж групи входять митнi режими: «переробка на митнiй територiї України», «переробка поза митною територiєю України». До третьої групи належать митнi режими знищення або руйнування, вiдмови на користь держави i реiмпорту (за певних умов), якi застосовуються у разi припинення зовнiшньоекономiчних операцiй через неефективнiсть або неможливiсть здiйснення подальших дiй з товарами на внутрiшньому ринку (наприклад через вiдсутнiсть необхiдних документiв, втрату товарами споживчої якостi)[23, с. 104]. Залежно вiд значення та мiсця митних режимiв у загальному процесi господарської дiяльностi їх подiляють на двi групи. Для першої — характерний загальний, без жодних виняткiв i обмежень, порядок застосування митних процедур. З економiчного погляду митнi режими цiєї групи є своєрiдними регуляторами вiдносно самостiйних та завершених комерцiйних операцiй, що не потребують подальшого митного контролю за використанням товарiв пiсля їх митного оформлення (iмпорт, реiмпорт, експорт, реекспорт). контролю пiсля здiйснення митного оформлення товарiв, а також є результатом їхньої адаптацiї до рiзних потреб бенiфiцiарiв митного режиму [5, с. 656]. Економiчнi митнi режими пропонують своїм користувачам деякi економiчнi вигоди та переваги у виглядi повного або часткового звiльнення вiд сплати мита та iнших податкiв, а також незастосування заходiв нетарифного регулювання. Але використовувати товари в цих режимах допускається тiльки з визначеною метою. До цiєї групи можна вiднести всi iншi передбаченi Митним кодексом України митнi режими. В аспектi митно-правової проблематики застосування митнi режими можна класифiкувати за завершенiстю митного контролю. До першої групи вiдносять режими, пiд час застосування яких товари пiсля митного оформлення переходять у повне розпорядження власника без подальшого контролю з боку митних органiв за їх використанням (ч. 5 ст. 43 МК України) [14]. Це режими iмпорт, реiмпорт, експорт, реекспорт. Митнi режими, що вiдносяться до другої групи, допускають використання товарiв вiдповiдно до визначеної мети та iз забезпеченням суворого додержання умов, якi встановили митнi органи: транзит, тимчасове ввезення (вивезення), митний склад, спецiальна митна зона, магазин безмитної торгiвлi, переробка на митнiй територiї України, переробка за межами митної територiї України, знищення або руйнування, вiдмова на користь держави. Згiдно з вимогами до застосування вказаних режимiв вони потребують подальшого контролю з боку митних органiв за їх використанням i пiсля виконання свого завдання вимагають завершення митного контролю шляхом оформлення вантажної митної декларацiї вiдповiдно до митного режиму що забезпечує зняття товару з контролю в митних органах. Деякi науковцi використовують iншi класифiкацiйнi критерiї: територiя дiї (митний склад, спецiальна митна зона, магазин безмитної торгiвлi), час дiї (триваючi — тимчасове ввезення (вивезення), переробка на митнiй територiї України, переробка за межами митної територiї України), напрям перемiщення товару[25, с. 59]. На думку Є. А. Болибока, митнi режими, визначенi МК України, доцiльно класифiкувати на п'ять груп. До першої належать режими, якi використовуються при здiйсненнi основного обсягу зовнiшньоторговельних операцiй, пов'язаних з продажем українськими суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi товарiв в iншi країни i з закупiвлею товарiв для потреб вiтчизняного виробника. Це експорт, реекспорт, тимчасове ввезення (вивезення), iмпорт; реiмпорт, спецiальна митна зона. До другої слiд включити митнi режими, за яких перемiщення товарiв через кордон поєднується з виконанням митними органами конкретних операцiй в iнтересах вiдповiдних органiзацiй або осiб з наданням для них певних послуг. Це режими митного складу, магазину безмитної торгiвлi. До третьої доцiльно вiднести режими, у рамках яких товари перемiшуються через кордон у зв'язку з їх переробкою в iншiй країнi. Це переробка на митнiй територiї або за межами митної територiї. Четверта об'єднує режими, якi використовуються при припиненнi зовнiшньоекономiчних операцiй у зв'язку з неможливiстю дозволу реалiзацiї транзиту або його неефективнiстю на ринку України. Це такi, як знищення або руйнування, вiдмова на користь держави. До п'ятої групи вiдносять митнi режими, при яких товари не купуються i не реалiзовуються суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi України, а перемiщуються через територiю України з метою доставки з однiєї iноземної країни в iншу. До цiєї групи належить транзит[3, с. 164]. Класифiкацiя за професором Гребельником: 2. Режими вiдповiдно до яких можна надавати послуги (МБТ, МС) 3. Режими переробки (Переробка поза/на митнiй територiї України) 4. Режими припинення операцiй у сферi митно-тарифних вiдносин (Знищення або руйнування, Вiдмова на користь держави) 5. Спецiальнi режими (Транзит, Спецiальна митна зона). · Завершенi митнi режими (експорт, iмпорт, реекспорт, реiмпорт, знищення або руйнування вiдмова на користь держави, спецiальна митна зона) · Незавершенi митнi режими (тимчасове ввезення/вивезення, режими переробки, митного складу, транзиту) [15, с. 126] Запропонований кiлькiсть класифiкацiй митних режимiв дасть змогу повнiше розкрити i внутрiшню побудову, i специфiку врегулювання й застосування дозволяючих або недозволяючих дiй, i використання заходiв економiчної полiтики й умов сплати митних платежiв, i класифiкацiю вiдповiдальностi за митними режимами. 1. 3 Митнi режими в механiзмi державного регулювання зовнiшньоторгової дiяльностi (iсторичнi аспекти розвитку на прикладi Францiї) З'ясування мiсця митного режиму в механiзмi митного регулювання i — розкриття змiсту поняття «Митний режим» представляється важко здiйснюваним завданням без звернення до iсторiї становлення i розвитку даного iнституту. Для розгляду найбiльш iстотних iсторико-правових аспектiв еволюцiї iнституту митного режиму далi передбачається проаналiзувати загальнозначущi правовi питання його розвитку у французькому митному правi. Така увага саме до французького права може бути виправдана наступними обставинами. По-перше, митне законодавство Францiї розвивалося, можна сказати, «природним чином, тобто зберiгаючи, аж до створення митного союзу ЄС, свою самобутнiсть, нацiональнi риси, нiколи не втрачаючи при цьому зв'язку з економiкою, заснованою на ринкових принципах. По-друге, враховуючи дану обставину, а також той факт, що митне регулювання у Францiї завжди займало важливе мiсце в системi засобiв реалiзацiї державної полiтики, iсторiя митного права Францiї дає приклад унiкального досвiду використання митного регулювання в цiлому i застосування митних режимiв зокрема. Свiдоцтвом «визнання» значення даного досвiду може служити його широке використання при створеннi правових основ митного союзу європейських держав. Категорiя «митний режим» довгий час — приблизно до кiнця XIX в. — практично не використовувалася для визначення iнституту митного права, що має самостiйне значення. Таке положення може бути пояснене в першу чергу абсолютним переважанням протекцiонiстських цiлей в дiяльностi французької митної системи того часу i як наслiдок — вiдносною недосконалiстю митного iнструментарiю регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi. У цих iсторичних умовах функцiї митницi фактично зводилися до забезпечення захисту нацiонального ринку вiд конкуренцiї iноземних товарiв, застосуванню виключно протекцiонiстських засобiв дiї на зовнiшньоторговельнi потоки, а також виконанню фiскальних завдань. Проте, не дивлячись на таку вузьку спрямованiсть дiяльностi митницi, вже в епоху панування протекцiонiзму можна побачити першi свiдоцтва зародження iнституту митного режиму. Цiлком закономiрно, що основою його становлення i вiдправною точкою подальшого розвитку стали рiзнi «модифiкацiї» митних призначень, що зазвичай використалися: остаточний вивiз нацiональних товарiв за межi митної територiї (тобто експорт товарiв) i ввезення iноземних товарiв на нацiональну митну територiю (випуск для споживання (або у вiльне звернення), що часто також позначається як iмпорт товарiв). Поступово разом з цими, можна сказати, простими, «природно» обумовленим рiвнем зовнiшньоторговельних зв'язкiв митно-правовими статусами товарiв в механiзмi митного регулювання стали застосовуватися спецiальнi митнi призначення економiчного характеру, покликанi забезпечити деяке послаблення жорсткої спрямованостi митної системи на протекцiонiзм i фiскальнi цiлi. розглядалося як виняток в сталiй системi митно-правового регулювання. Такий характер «винятковостi» нових митних режимiв, що поступово вводяться, обумовлювався регламентацiєю, що головним чином допускалася, їх використання можливiстю не застосовувати протягом встановлених термiнiв (i/або при дотриманнi деяких умов) до окремих товарiв, перемiщуваних через митний кордон з певною метою, зазвичай використовуванi засоби регулювання (перш за все митний тариф, а також зрiвняльнi податки, адмiнiстративнi обмеження i т. п.). При цьому не можна не вiдзначити, що спроби модернiзацiї митного регулювання i введення нових митних режимiв були не просто виразом практичнiй реалiзацiї окремих реформаторських концепцiй, а диктувалися об'єктивною необхiднiстю активiзацiї митного регулювання i усвiдомленою затребуванiстю економiчного потенцiалу, закладеного в нових режимах, що пiзнiше цiлком обґрунтовано отримали визначення «економiчних». В умовах активного розвитку промислового виробництва i розширення зовнiшньоторговельних зв'язкiв зi всiєю очевиднiстю виявилася обмеженiсть участi митної системи в проведеннi економiчної полiтики держави, оскiльки спочатку митниця була орiєнтована на використання лише «класичних», найбiльш простих митних режимiв — експорту i iмпорту (випуску у вiльне звернення). Потреба пiдвищення ефективностi функцiонування митного механiзму в умовах ринкового господарства i агресивної зовнiшньоторговельної полiтики привела до модернiзацiї арсеналу митних iнструментiв регулювання i перегляду основоположних принципiв дiяльностi всiєї митної системи. Одним з найбiльш значних напрямiв її реформування, засобом активiзацiї економiчного потенцiалу митницi можна вважати що робляться з середини кiнця XIX в. спроби збагатити гамму вирiшуваних операцiй, для проведення яких товари могли перемiщатися через митний кордон. Даний спосiб реформування здiйснювався головним чином за допомогою введення рiзних варiантiв застосування традицiйних режимiв експорту i iмпорту, «модифiкацiй» правової основи їх використання, що передбачають мiнiмiзацiю негативних наслiдкiв дiї тих або iнших iнструментiв регулювання вiдносно товарiв, що допускаються для перемiщення через митний кордон, в цiлях проведення певних операцiй (тимчасове ввезення для певної мети, проведення переробки i т. п.). товарiв i операцiй, якi вiдповiдно допускалися для примiщення пiд новi режими i могли проводитися в їх рамках (наприклад, достатньо вузький перелiк дозволених способiв митного складування, обмеженi види переробки на митнiй територiї). Основна проблема полягала в створеннi легiтимної основи такого «пiльгового» перемiщення товарiв через митний кордон i її гармонiйної iнтеграцiї в загальний правовий для митницi механiзм протекцiонiзму. Тому на перших етапах свого розвитку прообрази сучасних економiчних режимiв розглядалися як екстраординарна мiра, що допускає звiльнення вiд митних платежiв i мерiв торгової полiтики деяких товарiв, призначених надалi до зворотного вивозу або (пiсля виконання певних умов) до випуску у вiльне звернення на внутрiшньому ринку. Це багато в чому пояснює те, що новi режими економiчного характеру i офiцiйної термiнологiї митного законодавства Францiї i в митнiй доктринi стали визначатися як «режими вiдстрочення» або «звiльнення», «суспенсивнi режими». Таким чином, можна сказати, що на перших етапах розвитку митних режимiв (в першу чергу економiчного характеру) на них позначався вплив протекцiонiзму, що закономiрно обмежувало сферу їх застосування. Бiльше того, нерiдко через певнi традицiї, консерватизму законодавчої технiки перелiк режимiв обмежувався формально: положеннями митного законодавства номiнально фiксувалися основнi види режимiв, але фактично їх склад був ширший, оскiльки до «схожих» по багатьом параметрам (тобто, що володiє основними «режимотвiрними» ознаками) митним ситуацiям застосовувалися де-факто загальнi правила використання митних режимiв. Проте такi призначення по формальних пiдставах довгий час не могли вiдноситися: митним режимам вiдстрочення. Наприклад, до введення в дiю митного законодавства ЄС про митнi режими у французькому законодавствi проводилася вiдмiннiсть мiж товарами, помiщеними пiд митний режим вiдстрочення, i товарами, що перевозяться пiд митним контролем (транзитом), що з потреби приводило до виключення останнього з перелiку режимiв «вiдстрочення». При цьому практично неможливо дати скiльки-небудь змiстовних доводiв, що виключають вiднесення транзиту до даним режимам. Митнi режими з моменту їх становлення як самостiйний iнститут митного права в першi перiоди розвитку залишалися практично незмiнними в своїй первиннiй структурi. Це, з одного боку, було причиною їх поганої адаптованостi до нових економiчних умов, а з iншої — позбавляло можливостi митну адмiнiстрацiю забезпечити ефективнiсть митного регулювання. Лише протягом тривалої еволюцiї функцiй митних органiв поступово усвiдомлювалася i до другої половини XX в., можна сказати, повнiстю була визнана важлива роль i це, «економiчне», призначення режимiв, визначених як режими «вiдстрочення». Найбiльш iстотний «поштовх» розвиток iнституту митного режиму в митному правi Францiї отримав в результатi процесу митної iнтеграцiї захiдноєвропейських держав. Як i в iнших питаннях правового для митницi механiзму регулювання, установа спiльного ринку i рамках ЕС привело до глибоких потрясiнь в розвитку митних режимiв. Новели, привнесенi в цю область митного законодавства, диктувалися потребами полiпшення нацiональних митних систем, здатних адекватно вiдповiдати економiчнiй ситуацiї, що склалася, i вiдкриттю митних меж. В умовах орiєнтацiї на створення митного союзу країн — членiв ЄС бiльшою мiрою, чим в рамках ГАТТ або - Європейськiй асоцiацiї вiльної торгiвлi, позначилася проблема активiзацiї митних iнструментiв регулювання, їх комплексного використання в цiлях надання допомоги деяким секторам економiки країн митного союзу, якi могли постраждати унаслiдок посилювання умов конкуренцiї, а також для створення основи iнтенсифiкацiї зовнiшньоекономiчних зв'язкiв i активiзацiї пiдприємницької дiяльностi в цiлому. В даному випадку мова йшла не про обмежене i поступове пом'якшення митних бар'єрiв, а про повне i швидке знищення митних меж усерединi нового економiчного простору. Враховуючи роль економiчних митних режимiв i їх можливостi у вирiшеннi даної проблеми, в умовах, що створилися, почався черговий етап розробки правової бази їх застосування, що забезпечує досягнення поставленої мети ефективнiше i прийнятнiшими формами, нiж це практикувалося ранiше. Цi зусилля знайшли свiй вираз у вдосконаленнi традицiйних митних iнструментiв регулювання, а також в розширеннi перелiку митних режимiв i застосуваннi в їх рамках нових формул i iнститутiв, краще пристосованих до деяких специфiчних потреб економiки. В даний час захiдноєвропейське митне право, увiбравши в себе багатий досвiд митного регулювання держав-членiв i продовжуючи постiйно удосконалюватися, є однiєю з найбiльш розвинених митно-правових систем. Важливе мiсце в митному правi ЄС вже впродовж багатьох рокiв вiдводиться використанню комплексу митних режимiв. У текстах правових актiв ЄС, так само як i у французькому законодавствi, про що вже мовилося вище, немає позитивного визначення даного поняття. Проте, враховуючи достатньо детальну регламентацiю рiзних митних режимiв, це дозволяє практично однозначно визначати їх юридичний змiст i не перешкоджає їх активному використанню в правовому механiзмi зовнiшньоторговельного регулювання ЕС. У сучасному митному законодавствi Францiї (приймаючи до уваги, що частиною останнього є правова для митницi система ЄС) митний режим виступає одним з основних iнституцiйних елементiв правового для митницi регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi. Використання iнституту митного режиму дозволяє в концентрованому i систематизованому видi структурувати окремi складовi механiзму митного регулювання. При цьому можна вiдзначити, що в останньому вiн грає двояку роль. З одного боку, iнститут митного режиму має важливе органiзацiйно-методологiчне значення в правовiй основi здiйснення митного регулювання зовнiшньоторговельної дiяльностi, оскiльки дане поняття в узагальненому виглядi використовується як що позначає сукупнiсть положень, що визначають статус товарiв для митних цiлей. З iншого боку, митний режим в системi державного регулювання має значне за своїм змiстом функцiональне i практичне призначення. По-перше, даний iнститут служить для позначення найбiльш простих митних призначень, не переслiдуючи цiлей рiшення яких-небудь економiчних задач, окрiм вивозу i ввезення товарiв вiдповiдно з нацiональної митної територiї або за її межi. По-друге, митний режим (часто уточнюваний за допомогою спецiальних визначень — «економiчний», «вiдстрочення» i т. п.) використовується як комплексний спосiб здiйснення митного регулювання при здiйсненнi окремих видiв економiчної дiяльностi (економiчних операцiй), пов'язаних з перемiщенням товарiв через митний кордон i що передбачають використання особливого порядку застосування митних iнструментiв регулювання (наприклад, звiльнення вiд митних платежiв, попереднє надання фiскальних податкових або фiнансових пiльг i т. п.). сфери застосування митних режимiв також вiдображає результати процесу постiйного пошуку оптимального поєднання, з одного боку, вирiшенням митницею завдань протекцiонiстського i фiскального характеру, якi впродовж всiєї попередньої її iсторiї вважали найбiльш важливими, а з iншої — широкої участi митної системи в активiзацiї сприяння зовнiшньоторговельної дiяльностi i економiчної активностi в цiлому[27, с. 26-30]. 2. 1 Спецiальна митна зона Здобуття незалежностi, розвиток зовнiшньоекономiчних вiдносин та подальше декларування iнтеграцiї України з Європейським Союзом потребувало змiни й адаптацiї законодавства держави до мiжнародно-правових стандартiв. У межах дiяльностi щодо реформування законодавчої бази прийнято i новий Митний кодекс України [14], у якому детально й iз урахуванням свiтового досвiду врегульовано вiдносини в митному правi. Попри це, у Митному кодексi 2004 року проведено систематизацiю митних режимiв вiдповiдно до вимог часу й iнтеграцiйних процесiв з Європейським Спiвтовариством. У митному правi України режим СМЗ опрацьовано недостатньо, хоча деяким аспектам цього митного режиму як складниковi спецiальної (вiльної) економiчної зони придiляли увагу такi дослiдники, як Л. Д. Деркач, П. В. Пашко, В. П. Кузьменко, Л.І. Кузнєцова. Проблематицi СМЗ на теренах сучасного Європейського Союзу придiляли увагу такi науковцi А. Кусь, М. Люкс, В. Чижович. Початком розвитку СМЗ в Українi можна вважати момент проголошення незалежностi, коли розпочалася активна розбудова ринкових вiдносин на територiї нашої держави. На вiдмiну вiд європейського, українське митне право пов'язує запровадження митного режиму СМЗ зi встановленням на деяких частинах територiї України правового режиму вiльної економiчної зони. Прийняття 1992 року Закону України "Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон"[6] пiдготувало правову основу для створення вiльних економiчних зон i вiдповiдно СМЗ. Для створення вiльної економiчної зони прийняли спецiальний закон, у якому йшлося про запровадження режиму СМЗ на конкретнiй територiї [14]. СМЗ створюють вiдповiдно до законодавства України про спецiальнi (вiльнi) економiчнi зони, приймаючи щоразу закон для кожної СМЗ iз визначенням її статусу, територiї, термiну, на який її створюють, та особливостей застосування законодавства України на її територiї [14, с. 218]. На пiдставi цього видiлiмо специфiку врегулювання статусу СМЗ, з одного боку - це митне законодавство, з другого — законодавство, що стосується вiдповiдної вiльної економiчної зони. Зауважмо, що необхiдно розмежувати термiни „вiльна (спецiальна) економiчна зона" (СЕЗ) i „спецiальна митна зона" (СМЗ) в законодавствi Європейського Союзу, оскiльки цi iнституцiї регулюють рiзнi норми права. Натомiсть європейське митне право мiстить спiльнi норми регулювання статусу СМЗ та безмитних складiв. Зокрема в Митному кодексi ЄС передбачено спiльнi норми врегулювання статусу спецiальної митної зони i безмитних складiв. Для прикладу, секцiя третього роздiлу Кодексу, яка регулює вiдносини в галузi спецiальних митних зон має назву "Спецiальнi митнi зони та безмитнi склади". На пiдставi аналiзу українського законодавства про спецiальнi митнi й вiльнi економiчнi зони можна дiйти висновку про доцiльнiсть вживання термiна "запровадження режиму спецiальної митної зони" на територiї вiльної економiчної зони замiсть термiна "створення спецiальної митної зони". Це пiдтверджують, до речi, положення Закону України "Про спецiальну економiчну зону "Закарпаття", де йдеться, що митний режим спецiальної митної зони запроваджується на територiї створеної вiльної економiчної зони [7, с. 7] У Митному кодексi ЄС передбачено, що держави-члени можуть встановлювати на частинах митної територiї спiльноти СМЗ. Інiцiювати створення митних зон може кожна особа, звернувшись до митних органiв держави-члена ЄС iз поданням про видiлення частини митної територiї пiд СМЗ. Наприклад, у Польщi право на створення СМЗ має Мiнiстр фiнансiв, який за погодженням iз Мiнiстром зi справ господарства видає вiдповiдне розпорядження, у якому передбачено територiю знаходження СМЗ i керiвника цiєї зони. Керiвником митної зони може бути особа, мiсце перебування якої є на територiї ЄС i яка має право власностi або довiчного користування територiєю, на якiй буде встановлено СМЗ. Інiцiювати створення СМЗ в Українi можуть: Президент - країни, Кабiнет Мiнiстрiв України або мiсцева рада депутатiв України та мiсцева державна адмiнiстрацiя. У разi створення СЕЗ з iнiцiативи Президента України чи Кабiнету Мiнiстрiв України рiшення про створення СЕЗ приймають пiсля одержання письмової згоди мiсцевої ради народних депутатiв України та мiсцевої державної адмiнiстрацiї, на територiї якої передбачається розташувати СЕЗ. Український законодавець обмежив коло суб'єктiв iнiцiювання створення СМЗ, а рiшення про створення такої зони приймає парламент країни. Обмеження щодо створення митних зон на територiї ЄС передбачає, що з метою утримання вiдповiдного рiвня експорту на територiї Спiльноти встановлюються кiлькiснi межi митних зон. На 2005 рiк в ЄС iснувало 32 СМЗ, список яких опублiковано в Урядовому Вiснику Європейських Спiльнот серiї С. Для порiвняння, в Українi у цей же час iснувало 12 вiльних економiчних зон [11, с. 5-7]. суб'єкти зони за погодженням з мiсцевими радами, на територiї яких створено СЕЗ. Окрiм цього, керiвниками СЕЗ є мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та мiсцевi ради обласного рiвня. Дiяльнiсть на територiї СМЗ контролюють митнi органи, на територiї яких розташовано конкретну зону[17, с. 34-36]. митної iнфраструктури [18]. Дещо iнше положення є в нормах митного права ЄС — iз моменту затвердження регламенту функцiонування такої зони. Регламент функцiонування зони розробляє керiвник зони i подає його на затвердження митним органам, на територiї яких знаходиться СМЗ. Керiвник також зобов'язаний забезпечити вiдгородження територiї зони вiд митної територiї ЄС. Таке вiдгородження проводять вiдповiдно до розпоряджень митного органу про встановлення мiсць перетину кордону спецiальної митної зони та про спосiб вiдгородження. ". По-перше, це режим, що застосовують до товарiв, якi перемiщують через межi деякої вiльної економiчної зони, по-друге, це територiя, яка обмежена кордонами вiльної економiчної зони. Такий висновок також пiдтверджує дефiнiцiю термiна „спецiальна митна зона", подану в статтях 217 та 218 Митного кодексу. У статтi 218 СМЗ окресленi як частини територiї України, а у статтi 217 — СМЗ виступає як режим, що застосовують до товарiв, i полягає передусiм у незастосуваннi заходiв тарифного i нетарифного регулювання. Ця особливiсть СМЗ розкриває завдання митного контролю, який здiйснюється пiд час застосування цього митного режиму. На вiдмiну вiд українського, у митному правi Європейського Союзу на пiдставi цiєї ознаки було видiлено два види СМЗ. У ст. 799 Виконавчих приписiв до Митного кодексу ЄС визначено два види митного контролю, який здiйснюється в межах цього митного режиму: митний контроль типу І та митний контроль типу II. На основi подiлу митного контролю видiлено й види СМЗ: СМЗ, на якiй здiйснюється митний контроль типу І, та СМЗ контролю типу II. Митний контроль типу І полягає передусiм у вiдгородженнi територiї спецiальної митної зони з метою забезпечити ефективний митний контроль за товарами та запобiгти їх неправильному перемiщенню з територiї спецiальної митної зони. Контроль типу II означає здiйснення митного контролю щодо передбачених на територiї митної зони формальностей, вимог, якi ставлять для митного режиму митного складу. У Митному кодексi ЄС норми регулювання вiдносин у сферi митного режиму спецiальної митної зони об'єднанi з нормами режиму митного складу. За аналогiєю, у Митному кодексi України перераховано вимоги до СМЗ та заходи, якi митнi органи вживають для забезпечення митного контролю у спецiальних митних зонах. таких товарiв iз метою їх контролю; Можна провести паралелi щодо ведення облiку товарiв на територiї СМЗ в Українi та в Європейському Союзi У митному законодавствi ЄС передбачений облiк товарiв, який веде оператор. Оператором може бути будь-яка особа, котра обробляє, перетворює, зберiгає, продає чи закуповує товари на територiї СМЗ. Облiк товарiв фiксують у вiдомостi пiд якою в митному правi ЄС розумiють будь-який носiї iнформацiї, де занесена всю необхiдну iнформацiю й технiчнi особливостi, що подають митним органам для здiйснення митного контролю, зокрема й контролю за перемiщенням i змiною статусу товарiв. Вiдомiсть має велике значення для ведення господарської дiяльностi на територiї спецiальних митних зон в ЄС — будь-яку дiяльнiсть iз товарами на територiї зони необхiдно реєструвати у вiдомостi, яку затверджує митний орган. Основним призначенням СМЗ, як i СЕЗ, є створення корисних умов для здiйснення пiдприємницької дальностi. Для цiєї мети в українському законодавствi було визначено можливiсть виконувати виробничi й iншi комерцiйнi операцiї з товарами на територiї вiдповiдної зони. Перелiк видiв товарiв та операцiй визначено в Законi про конкретну СМЗ. Щоб забезпечити виконання законiв, беручи до уваги характер товарiв, можуть бути запровадженi деякi заборони й обмеження щодо здiйснення операцiй iз товарами в СМЗ. Такi заборони й обмеження стосовно цих митних зон встановлюють закони. На вiдмiну вiд українського митного законодавства, Митний кодекс ЄС мiстить вичерпний перелiк операцiй, якi можуть бути застосованi до товарiв, що походять iз-поза меж ЄС. Товари можуть бути: -допущенi до вiльного обiгу на територiї ЄС згiдно з митним режимом Імпорту, для цього передбаченi спрощенi митнi формальностi, якi зводяться до внесення вiдомостей про товари до облiкових документiв СМЗ, при цьому до вартостi товарiв, на; пiдставi якої нараховують податки за iмпорт, не включено коштiв складування i звичайних операцiй, необхiдних для забезпечення збереження цих товарiв; -пiдданi звичайним операцiям, необхiдним для забезпечення збереження цих тої варiв, для таких операцiй не потрiбно дозволу вiд митних органiв; до тих, якi ставлять у разi перетворення на} митнiй територiї ЄС; митний режим перетворення вважають завершеним, коли компенсацiйнi товари вписано до облiкових документiв на територiї СМЗ; -задекларованi до митного режиму перетворення пiд митним контролем, згiдно з; умовами передбаченими для цього митного режиму; вимоги до проведення перетворення на територiї спецiальної митної зони аналогiчнi до тих, якi ставлять у разi перетворення на митнiй територiї ЄС; закiнчення митного режиму наступає з моменту внесення перероблених товарiв до облiкових документiв; -задекларованi до митного режиму тимчасового ввезення, згiдно з умовами, передбаченими для цього митного режиму; -задекларованi до режиму „вiдмова на користь держави”; -знищенi, якщо зацiкавлена особа на вимогу вiдповiдних органiв надасть всю необхiдну iнформацiю. Із метою створити найбiльш сприятливi умови для господарської дiяльностi як в Митному кодексi України, так i в кодексi ЄС визначено, що товари можуть перебувати у СМЗ протягом усього часу функцiонування таких зон. Товари можуть бути вивезенi з територiї СМЗ згiдно з режимом експорту (якщо це: нацiональнi товари) або реiмпортованi (якщо це товари, що походять iз-за кордону) або ввезенi на територiю держави згiдно з режимом iмпорту. Термiн дiяльностi СМЗ в Українi залежить вiд термiну, на який було створено вiльну економiчну зону; пiсля закiнчення термiну iснування вiльної економiчної зони буде; лiквiдовано i СМЗ. Оскiльки створення СМЗ вiдбувається на пiдставi закону, то передчасна лiквiдацiя зони повинна вiдбуватися на рiвнi ухилення вiд закону. Інший, порядок створення СМЗ на територiї ЄС обумовлює iншi умови лiквiдацiї цих зон. Знову ж, для опису пiдстав лiквiдацiї митних зон в ЄС звернiмось до законодавству Польщi, яке передбачає проведення лiквiдацiї на пiдставi подання керiвника СМЗ або в адмiнiстративному порядку. Адмiнiстративний порядок передбачає, що лiквiдацiя зони вiдбувається або внаслiдок мiжнародних зобов'язань Республiки Польща, або-якщо керiвник зони значно порушив норми податкового чи митного права, або якщо; дiяльнiсть зони не було розпочато протягом 24 мiсяцiв вiд моменту її створення. Створення зон безмитної торгiвлi у свiтi набуло популярностi через спрощення митних формальностей та лiбералiзацiю сплати митних платежiв, а також завдяки створенню пiльгового податкового режиму. Такi умови господарської дiяльностi по-i виннi приваблювати на територiю цих зон як iноземних, так І вiтчизняних iнвесторiв. Іншим важливим аспектом утворення СМЗ є створення правової основи для збiльшення конкурентоспроможностi нацiональних товарiв на закордонних ринках та збiльшення кiлькостi робочих мiсць. Це спрямоване на економiчний розвиток регiону, де буде створено спецiальну митну зону, а також i на економiку держави. Сьогоднi у свiтi iснує приблизно 300 СМЗ i подiбних до них iнституцiй. Функцiонують вони здебiльшого на територiї морських портiв або аеропортiв. Популярнiсть СМЗ у свiтi потребувала встановлення спiльних норм для їх регулювання. Мiжнародним актом, який спрямований на унiфiкацiю i спрощення митних норми, є Конвенцiя з Питань спрощення i гармонiзацiї митних процедур, прийнята 1973 року. 19 березня 1979 р., iз наступними змiнами 1996 року, набув чинностi додаток Р1 до цiєї Конвенцiї, який i передбачає спрощення митних процедур щодо товарiв на територiї СМЗ[17, с. 36-39]. боку, має позитивно вплинути на розвиток спецiальних митних зон, а з другого — на iнтеграцiйнi процеси з ЄС, оскiльки пiдставою її iснування митний союз держав-учасниць. 2. 2 Останнiм часом в Українi загострилися проблеми, пов'язанi iз застосуванням митних режимiв переробки та здiйсненням операцiй з давальницькою сировиною. Порiвняльний аналiз законодавства України та ЄС свiдчить про суттєвi розбiжностi у правовому регулюваннi митних режимiв переробки товарiв. Курс на європейську iнтеграцiю України та адаптацiю нацiонального законодавства до законодавства ЄС вимагає перегляду чинних нормативно-правових актiв у галузi митного права. Правове регулювання митних режимiв переробки, розроблене в ЄС, є набагато бiльш сприятливим для розвитку експортно-орiєнтованих галузей виробництва, створення додаткових робочих мiсць та збiльшення податкових вiдрахувань пiдприємствами. Частково це результат приєднання i тривалого застосування Мiжнародної конвенцiї про спрощення та гармонiзацiю митних процедур i її спецiальних протоколiв, спрямованих на регулювання митних режимiв переробки (Р. 2, Е. 4, Е. 6 та Е. 8). З метою приведення у вiдповiднiсть законодавства України до законодавства ЄС необхiдним є внесення змiн до МК України, поєднання регулювання, передбаченого для операцiй з давальницькою сировиною iз митними режимами переробки на митнiй територiї України, переробки пiд митним контролем, переробки за межами митної територiї України в межах одного акта - МК України. Саме визначення митного режиму переробки на митнiй територiї України (ст. 229 МК України) вимагає внесення доповнення щодо незастосування iмпортного мита до iноземних товарiв, якi використовуються в процедурах переробки в разi дотримання умов митного режиму. iз основних умов режиму переробки на митнiй територiї України. Для iноземних товарiв i продукцiї переробки має бути прямо передбачена можливiсть змiни їх митного режиму на будь-який iнший (без обмеження виключно режимом експорту) за аналогом ст. 128 МКЄС i встановлено момент визначення їх митної вартостi в разi необхiдностi сплати iмпортного мита за умовами новогомитного режиму (в ЄС - момент вiднесення iноземних товарiв декларантом до митного режиму переробки на митнiй територiї ЄС). Необхiдним є також розроблення системи вiдшкодування iмпортного мита щодо ввезених товарiв, якi були випущенi у вiльний обiг та використовуються на умовах режиму переробки на митнiй територiї України, а також використання еквiвалентних товарiв у процедурах переробки з отриманням права на звiльнення вiд сплати ввiзного мита з вiдповiдної кiлькостi iмпортованих у подальшому товарiв. Запровадження всiх цих нововведень дозволить отримати економiчнi переваги вiд використання режиму переробки на митнiй територiї України у виглядi сприяння розвитку промислового виробництва, створення додаткових робочих мiсць, збiльшення податкових вiдрахувань до бюджету. Основнi умови митного режиму переробки в межах митної територiї держави були розробленi та викладенi в спецiальних протоколах Е. 2 та Е. 6 Кiотської конвенцiї. Отже, одним iз шляхiв прийняття цих сприятливих для розвитку виробництва умов в Українi є приєднання до Кiотської конвенцiї та її окремих спецiальних протоколiв. Для приведення митного законодавства України у вiдповiднiсть iз митним законодавством ЄС необхiдно внести змiни до МК України, передбачивши окрему главу «Переробка пiд митним контролем», розкрити змiст цього режиму, закрiпити можливiсть ввезення н обробки iноземних товарiв на митнiй територiї України iз сплатою iмпортного мита, передбаченого законодавством для кiнцевої продукцiї в разi її реалiзацiї в межах митної територiї України. При розробленнi необхiдного проекту закону за основу може бути прийнятий спецiальний протокол Р. 2 Кiотської конвенцiї. Удосконалення правового регулювання потребує також i режим переробки за межами митної територiї України. Зокрема, необхiдним є: •поширення дiї експортних тарифних i нетарифних заходiв регулювання на товари, якi тимчасово вивозяться з митної територiї України з метою переробки; тим, якi були вивезенi за межi митної територiї для переробки; •виключення з предметiв переробки товарiв, якi не можуть бути iдентифiкованi у складi продукцiї переробки та належнiсть яких не може бути визначена iншими засобами. Оскiльки в МКЄС можливiсть декларування товарiв для митних режимiв переробки передбачена лише для фiзичних осiб, якi проживають в ЄС, або для юридичних осiб, заснованих в ЄС, в українському законодавствi необхiдно також передбачити право на використання митних режимiв переробки резидентами України i нерезидентами лише на умовах взаємностi[4, c. 119, 122-123 ]. до них заходiв нетарифного регулювання, за умови вивезення за межi митної територiї України продуктiв переробки вiдповiдно до митного режиму експорту. Операцiї щодо переробки товарiв можуть включати: власне переробку товарiв: обробку товарiв - монтаж, збирання, монтування та налагодження в наслiдок чого одержуються iншi товари; ремонт товарiв, у тому числi вiдновлення та регулювання. Використання окремих товарiв, що не є продуктами переробки, але якi сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктiв переробки, якщо самi вони при цьому повнiстю витрачаються. 8 Основах цей режим характеризується аналогiчно, але вiдмiннiсть при його застосуваннi полягає в порядку оподаткування таких операцiй у цих документах. В Основах незалежно вiд виду операцiї митне оформлення товарiв здiйснюється з їх оподаткуванням встановленими на iмпорт податками, якi повертаються при вивезеннi продуктiв переробки. Митне законодавство України розмежувало порядок оподаткування товарiв, якi ввозяться з метою переробки, таким чином: -у разi переробки давальницької сировини iноземного замовника на суму податкiв i зборiв (крiм митних зборiв) надається простий авальований вексель з термiном погашення 90 днiв. При вивезеннi продуктiв переробки у визначений термiн вексель погашається i податки та збори не справляються; -при монтажi, збираннi та налагодженнi, а також переробцi товарiв, яка не пiдпадає пiд дiю Закону України «Про операцiї з давальницької сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах». Ввiзне (iмпортне) мито, акцизний збiр та ПДВ сплачуються на загальних пiдставах за ставками, чинними на день подання ВМД. Проте вiдповiднi положення Закону України «Про податок на додану вартiсть» та Декрету КМУ «Про акцизний збiр» щодо цього режиму мають неоднозначне тлумачення й тому дають пiдстави вважати, що такi операцiї не пiдлягають оподаткуванню акцизним збором та ПДВ, що потребує додаткового вивчення i уточнення. має неоднозначне тлумачення, в врегулювання оподаткування таких операцiй потребувало негайного рiшення для вiтчизняних ремонтних пiдприємств, було прийнято постанову «Про порядок випуску, обiгу i погашення простих векселiв при ввезеннi (пересиланнi) на митну територiю України товарiв з метою ремонту» вiд 17. 11. 2004 р. N51524, вiдповiдно до якої платникам податку на додану вартiсть при ввезеннi (пересиланнi) вiдповiдно до режиму переробки на митнiй територiї України товарiв з метою ремонту, у тому числi гарантiйного, дозволено надавати митним органам простi векселi на суму ввiзного мита та податку на додану вартiсть iз строком погашення, що дорiвнює строку ремонту цих товарiв, але не бiльш як ЗВО днiв. Цi векселi погашаються, а податки i збори не справляються за умови вивезення вiдремонтованих товарiв за межi митної територiї України. Випуск, обiг та погашення зазначених векселiв здiйснюється у порядку, визначеному Законом України «Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах». У разi використання окремих товарiв, що не є продуктами переробки, але якi сприяють чи полегшують процес виготовлення продуктiв переробки, якщо самi вони при цьому повнiстю витрачаються, ввiзне (iмпортне) мито, акцизний збiр та ПДВ сплачуються на загальних пiдставах за ставками, чинними на день ВМД. У лiтака Ан-24, зробленого в Українi та який належить українськiй компанiї, пiд час виконання контракту з надання послуг у перевезеннi вантажiв мiсiї ООН в Лiберiї виникла потреба щодо ремонту двигуна, який ввозиться на митну територiю України для проведення його ремонту на заводi-виробнику. У вiдповiдностi до статтi 229 Митного кодексу України застосування митного режиму переробки на митнiй територiї України можливе до товарiв, що походять з iнших країн i пiддаються у встановленому законодавством порядку переробцi без застосування до них заходiв нетарифного регулювання, за умови вивезення за межi митної територiї України продуктiв переробки вiдповiдно до митного режиму експорту. У перелiк звiльнених вiд оподаткування товарiв, що тимчасово ввозяться на митну територiю України (стаття 206 Митного кодексу України), двигуни лiтакiв не входять. Таким чином, зазначений двигун, на який не перейшло право власностi i який повертається з метою ремонту, має бути оформлений зi сплатою мита та ПДВ на загальних пiдставах. Це ставить в нерiвнi умови господарювання вiтчизнянi пiдприємства перед iноземними та вимагав внесення вiдповiдних уточнень у законодавство. За ст. 237 кодексу переробка за межами митної територiї України розглядається як режим/вiдповiдно до якого товари, що перебувають у вiльному обiгу на митнiй територiї України, вивозяться без застосування заходiв тарифного та нетарифного регулювання з метою їх переробки за межами митної територiї України та наступного повернення в Україну. за межами митної територiї країни з метою їх переробки i наступного випуску продуктiв переробки у вiльний обiг на митнiй територiї цiєї країни з повним або частковим звiльненням вiд оподаткування, а також без застосування до товарiв заходiв економiчної полiтики. Отже, головна проблема полягає у вiдсутностi митному законодавствi України норм про повне або часткове звiльнення вiд оподаткування товарiв, що повертаються в Україну пiсля здiйснення операцiй з їх переробки за межами митної територiї України. Це стосується передусiм ремонту, включаючи гарантiйний за актами рекламацiї. На практицi оподаткування продуктiв переробки, що ввозяться на митну територiю України, здiйснюється зi сплатою авiзного мита, акцизного збору та ПДВ на загальних пiдставах, як при звичайному iмпортi таких товарiв. У зв'язку з цим вiтчизнянi пiдприємства, якi попередньо iмпортували товари в Україну для ремонту (у тому числi гарантiйного), повертаючи їх в Україну, повторно сплачують мита, акцизний збiр та ПДВ. На сьогоднi в Україну ввезено значну кiлькiсть високотехнологiчного обладнання, устаткування, вiйськової технiки, для ремонту яких в Українi вiдсутнi належнi умови або ремонт повинен здiйснюватися 8 умовах виробника. Така ситуацiя з оподаткуванням товарiв, що повертаються в Україну пiсля ремонту за її межами, призводить до дискримiнацiї українських пiдприємств та створює передумови для використання ними нелегальних схем вивозу товарiв України для ремонту. Водночас в європейськiй практицi питання, пов'язанi з ремонтом товарiв за межами митної територiї, у тому числi порядок їх оподаткування, врегульовано положеннями Мiжнародної конвенцiї про спрощення та гармонiзацiю митних процедур. Спецiальним додатком Р до зазначеної конвенцiї передбачено, що нацiональне законодавство встановлює обсяг звiльнення вiд ввiзних мит та податкiв, що надається при випуску для вiльного обiгу продуктiв переробки на митнiй територiї України[16, с. 160-161]. 2. 3 Реiмпорт та реекспорт Як така, практика застосування митного режиму реiмпорту в Українi в достатнiй мiрi ще не напрацьована, оскiльки його введено тiльки в 2004 роцi. Аналiзуючи положення Митного кодексу України i нормативно-правових актiв, прийнятих на його виконання, можна вiдзначити, що застосування митного режиму реiмпорту бiльше орiєнтовано на виникнення непередбачених ситуацiй з товарами в процесi реалiзацiї рiзних зовнiшньоекономiчних угод. Саме тому досить складно "прив'язати" цей митний режим до тiєї чи iншої конкретної угоди. Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 12. 12. 2002 № 1881 "Про перемiщення товарiв через митний кордон України в режимi реiмпорту" визначено випадки застосування цього режиму: до товарiв, стан яких змiнився внаслiдок аварiї або дiї обставин нездоланної сили, за умови пiдтвердження факту аварiї чи дiї таких обставин у встановленому Держмитслужбою України порядку. Що може вважатися аварiєю й обставинами нездоланної сили? У статтi 1 Закону України "Про аварiйно-рятувальнi служби" пiд аварiєю розумiється небезпечна подiя техногенного характеру, що призвела до загибелi людей або створює для об'єктiв чи територiй загрозу життю i здоров'ю людей i приводить до руйнування будiвель, споруд, устаткування i транспортних засобiв, порушення виробничого або транспортного процесу чи шкодить навколишньому середовищу. масовi хвилювання, цивiльна демонстрацiя, блискавка, пожежа, бура, повiнь, землетрус, накопичення снiгу чи ожеледь, вибух i т. iн.), дiю обставин якої не можна було попередити. Цi визначення аварiї i нездоланної сили бiльш нiж детально розкривають обставини, за яких може виникнути необхiднiсть розмiщення ранiше експортованих товарiв в митний режим реiмпорту. Із затвердженого Держмитслужбою України Порядку застосування митного режиму реiмпорту також випливає, що факт аварiї чи дiї обставин нездоланної сили за межами України, внаслiдок яких змiнився стан товарiв, що реiмпортуються, має бути пiдтверджено документами, виданими органами влади (або за участi таких органiв) країни, у якiй вiдбулася ця аварiя чи виникли обставини нездоланної сили. Зазначенi документи повиннi пройти консульську легалiзацiю, якщо iнше не встановлено мiжнародними договорами України. Згаданою вище постановою також визначено, що митний режим реiмпорту може застосовуватись до товарiв, щодо яких проводились операцiї по передпродажнiй пiдготовцi (захист вiд корозiї, боротьба iз шкiдниками, сортування, пакування, маркування, тестування) чи якi пiддавалися дрiбному ремонту, за умови, що такi дiї не змiнили їх вартостi, визначеної на момент вивезення (експорту), i кодiв згiдно з УКТЗЕД. Такi операцiї необхiдно чiтко вiдмежовувати вiд операцiй, пов'язаних з переробкою товарiв за межами митної територiї України, оскiльки митному режиму реiмпорту може передувати тiльки митний режим експорту, а не переробки товарiв за межами митної територiї України. У постановi йдеться про виконання простих операцiй з товарами, що не створюють додану вартiсть i не змiнюють характеристики товарiв. як правило, здiйснюється з повiдомленням про їх орiєнтовне ввезення, що робиться декларантом з метою завчасного вжиття митним органом заходiв для iдентифiкацiї товарiв, що вивозяться, i для забезпечення їх наступного ввезення в незмiнному станi. Наприклад, в цей митний режим у деяких країнах розмiщуються: товари, що демонструються за кордоном (i/або обладнання, що використовується для такої демонстрацiї) на виставках, ярмарках, саммiтах i подiбних заходах, пов'язаних з комерцiйною, технiчною, релiгiйною, освiтньою, науковою, культурною i благодiйною дiяльнiстю; професiйне устаткування. Застосування в згаданих випадках митного режиму реiмпорту українськими пiдприємствами неприйнятно, оскiльки українське законодавство передбачає застосування iнших митних режимiв для таких товарiв. Наприклад, режиму тимчасового вивезення, помiщення товарiв пiд який передбачає їх зворотне ввезення. Отже, розглянуто особливостi застосування митного режиму реiмпорту. Можна дiйти висновку, що необхiднiсть розмiщення товарiв в цей митний режим може виникнути в бiльшостi випадкiв у зв'язку з рiзними обставинами, що виниклими в процесi реалiзацiї зовнiшньоекономiчних угод. До найбiльш ймовiрних випадкiв розмiщення в митний режим реiмпорту товарiв, ранiше вивезених за межi митної територiї України в митному режимi експорту, можна вiднести: ввезення товарiв, не пропущених на митну територiю сумiжної держави; ввезення товарiв, стан яких змiнився внаслiдок аварiї; ввезення товарiв, стан яких змiнився внаслiдок дiї обставин нездоланної сили; ввезення товарiв, що перебували на консервацiї за кордоном; повернення товарiв, вивезених ранiше на консигнацiю, але не проданих за межами України; повернення товарiв, що не вiдповiдають умовам зовнiшньоекономiчного договору (контракту), чи з iнших причин; пiд митний режим iмпорту робить останнiй бiльш привабливим для українських пiдприємств. Однiєю з особливостей розглянутого митного режиму є також те, що стаття 193 Митного кодексу України передбачає повернення власникам (уповноваженим ними особам) реiмпортованих протягом одного року товарiв за їх заявою сум вивiзного мита, сплачених при експортi даних товарiв. Повернення цих сум здiйснюється за рахунок Держбюджету-України органами Державного казначейства України за поданням митних органiв. Особа, що перемiщає товари в митному режимi реiмпорту, сплачує суми, отриманi експортером як виплати або за рахунок iнших пiльг, наданих при вивезеннi (експортi) даних товарiв, а також вiдсотки з цих сум, нарахованi за дисконтною ставкою Нацiонального банку України. Як iнформує у своєму листi вiд 17. 12. 2003 № 11/6-19-17833-ЕП Держмитслужба України, цi питання залишаються на сьогоднi неурегульованими[20, с. 86-88]. Режим реекспорту за ст. 197 кодексу стосується умов перемiщення товарiв; якщо отримано дозвiл вiдповiдного органу в установленому порядку на реекспорт товарiв; товари, що реекспортуються, перебувають у тому ж станi, в якому перебували на момент ввезення на митну територiю України, крiм змiн внаслiдок природного зношення або втрат за нормальних умовах транспортування та зберiгання; товари, що реекспортуються, не використовувалися на територiї України з метою одержання прибутку та вивозяться не пiзнiше нiж через один рiк з дня їх ввезення на митну територiю України. За ст. 198 кодексу звiльнення ввiд оподаткування товарiв, що реекспортуються, регулюється виключно податковими законами України. Податкове законодавство України для цiлей оподаткування прирiвнює операцiї з реекспорту до звичайного експорту, у зв'язку з чим застосування цього режиму призводить до втрат обiгових коштiв суб'єктiв господарювання. У вiдповiдностi до Основ реекспорт — митний режим, при якому iноземнi товари вивозяться з митної територiї країни без стягнення або з поверненням ввiзних мит i податкiв. Тобто якщо виникає необхiднiсть повернення за кордон товару, що був ранiше ввезений на короткий термiн iз сплатою всiх митних платежiв i податкiв, то суб'єкт ЗЕД повинен i заявити цей товар в режим реекспорту. Щодо застосування режиму реекспорту наведемо приклад iз дiючої практики. Фiрма «Гама» iмпортувала на митну територiю України виробниче обладнання, при митному оформленнi якого сплатила ввiзне мито й ПДВ. потребу в обладнаннi, що ввезене в Україну фiрмою «Гама». Фiрма закуповує нове обладнання, а ранiше куплене реекспортує в iншу країну. При цьому сплаченi податки не повертаються за товар, який не використовувався на територiї України, а за нове обладнання сплачуються знову податки у повному обсязi. Одним iз шляхiв уникнення вiд оподаткування є застосування режиму транзиту, що розглядається як порушення митних правил i представляє суттєвий ризик для цього суб'єкта. чи втрат за нормальних умов транспортування (ст. 204 МК). При цьому звiльнення вiд сплати податкiв пiд час перемiщення товарiв у вказаному режимi регулюється виключно податковими законами України. При цьому статтею 206 кодексу визначено перелiк товарiв, щодо яких може надаватися дозвiл на тимчасове ввезення (вивезення) з умовним повним звiльненням вiд оподаткування. Згiдно з положеннями Основ тимчасове ввезення (вивезення) товарiв - це митний режим, при якому товари використовуються на митнiй територiї країни чи за її межами з повним або частковим звiльненням вiд мит i податкiв, а також без застосування заходiв економiчної полiтики. Випадки повного звiльнення вiд сплати податкiв визначаються нацiональним законодавством. Отже, в митному законодавствi України вiдсутнi норми про часткове оподаткування товарiв,, що тимчасово ввозяться та не увiйшли у перелiк повнiстю звiльнених вiд оподаткування товарiв. Це робить непривабливим лiзинговi (оренднi) та iншi комерцiйнi операцiї, якi нинi оподатковуються за повною ставкою ПДВ. Аналiз положень мiжнародних конвенцiй показує, що ними передбачається стягнення ввiзних податкiв вiдносно предметiв, якi тимчасово ввозяться на територiю вiдповiдної країни для комерцiйного використання, iз застосуванням при оподаткуваннi критерiїв, що враховують тривалiсть перебування предметiв в цiй країнi, їх амортизацiю в результатi використання або суми, сплаченої за прокат. При цьому законодавством бiльшостi європейських країн встановлено, що при частковому звiльненнi вiд сплати мит i податкiв за кожний повний чи неповний мiсяць сплачують 3% вiд суми, яка б пiдлягала сплатi, якби товари були випущенi для вiльного обiгу. Загальна сума мита, податкiв, стягнених при тимчасовому ввезеннi з частковим звiльненням вiд сплати, не повинна перевищувати суми мит, податкiв, якi пiдлягали б сплатi на момент ввезення, якби товари були випущенi для вiльного обiгу. У разi коли вказанi суми стануть рiвними, товар вважається випущеним у вiльний обiг. Оскiльки Україна не приєдналася де Кiотської конвенцiї, а власних подiбних норм законодавства на сьогоднi немає, було розроблено та подано на розгляд до Верховної Ради України проект Закону України «Про внесення змiн до деяких законодавчих актiв з питань оподаткування товарiв, що тимчасово ввозяться (пересилаються) на митну територiю України», прийняття якого завдяки введенню норми щодо вiтчизняних пiдприємств, якi тимчасово ввозитимуть високотехнологiчнi товари iноземного походження з комерцiйною метою для отримання прибутку. Також слiд вiдмiтити ще одну невiдповiднiсть положень 206 кодексу загальновизнаним нормам - включення до перелiку товарiв, повнiстю звiльнених вiд оподаткування при застосуваннi режиму тимчасового ввезення (вивезення), морських i рiчкових суден, iнших плавучих засобiв та повiтряних суден, якi ввозяться з метою ремонту, а також устаткування та матерiалiв, призначених нерезидентами для будiвництва та ремонту цих суден. Проте через недосконалiсть нацiонального митного законодавства щодо застосування режиму тимчасового ввезення були пiдготовленi вищевказанi законодавчi змiни з метою недопущення зупинки та врегулювання дiяльностi судноремонтної та суднобудiвної галузей. Однак подiбнi проблеми в iнших галузях господарювання залишилися не вирiшеними й досi. Примiром, компанiя «Дельта» виконує замовлення на будiвництво дороги. Для виконання цих робiт вона по договору оренди на три мiсяцi завозить спецавтомобiль для асфальтування дороги. Законодавство України у такому випадку передбачає сплату мита й ПДВ з вартостi автомобiля. Пiсля виконання робiт сплаченi податки не повертаються. Для уникнення таких ситуацiй суб'єкти господарювання шукають шляхи уникнення вiд оподаткування - завозять автомобiль для прийняття участi у виставцi (806 стаття Митного кодексу України у такому випадку передбачає повне звiльнення вiд оподаткування) або через окремi рiшення уряду щодо надання дозволу на оформлення автомобiля вiдповiдно до частини 4 статтi 206 кодексу. Водночас законодавство iнших країн у такому випадку передбачає часткове звiльнення вiд сплати мит i податкiв - за кожний повний чи неповний мiсяць сплачуються 3% вiд суми, яка б пiдлягала сплатi, якби товари були випущенi для вiльного обiгу. У такому випадку за ввезений на три мiсяцi автомобiль було б сплачено 9% вiд суми, податкiв, чим би й скористався суб'єкт господарювання i не вишукував схеми для уникнення вiд оподаткування, а бюджет отримав би належнi йому кошти. Висновок елементом для правильного застосування та розумiння митних режимiв є їх класифiкацiя. Країни, митне законодавство яких послiдовно розвивалося в тiсному взаємозв'язку iз загальними процесами, пов'язаними з прогресом економiчних вiдносин вiльного пiдприємництва i побудовою збалансованої моделi їх державного регулювання, накопичили багатий досвiд застосування рiзних видiв митних режимiв як адекватного потребам зовнiшньоекономiчного комплексу способу ефективної участi митницi в забезпеченнi цiлей державної полiтики у сферi мiжнародних економiчних зв'язкiв. До таких країн, безумовно, вiдноситься Францiя. Розвиток французького митного права мiстить обширний матерiал для вивчення рiзних аспектiв митного регулювання, у тому числi i застосування митних режимiв Загально вiдомо, що визначальною засадою правового режиму загалом i митного режиму зокрема є характер юридичної бази. Прогалини у правовому регулюваннi вiдповiдних обмежень, заборон чи пiльг украй негативно впливають на можливостi суб'єктiв зовнiшньої торгiвлi реалiзувати свої права, суттєво знижують ефективнiсть митної дiяльностi. Аналiз митних режимiв дозволяє зробити висновок, що митне законодавство України не враховує особливостi оподаткування в залежностi вiд обраного митного режиму, а законодавство України про митнi режими вiдрiзняється не системнiстю, що не дає змоги суб'єктам пiдприємницької дiяльностi користуватися перевагами, якi надаються кожним окремим митним режимом. Це скорочує кiлькiсть операцiй у вiдповiдних митних режимах та призводить до тiнiзацiї схем здiйснення ЗЕД. зборiв при застосуваннi кожного з митних режимiв i цей механiзм має враховувати свiтову практику i законодавство країн, що вступили до СОТ. При цьому одночасно мають бути внесенi й змiни до законiв України з питань оподаткування, в яких має бути зазначене, що оподаткування при перемiщеннi товарiв через митний кордон України регулюється з урахуванням положень Митного кодексу України. Список використаних джерел та лiтератури 2. Бережна К. В. Митно-правовий режим транзиту в Українi. - Автореф. дис.... к. ю. н. - К., 2003 3. Болибок Є. А. Правове регулювання митних режимiв за митним кодексом України та Росiї // Проблеми законностi. – 2005. - / Вип. 73 4. Дехтяр І. Порiвняльний аналiз правового регулювання митних режимiв переробки в Українi та ЄС // Пiдприємництво, господарство, право. – 2005. – №12 5. Драганов В. Г., Рассолов М. М. Таможенное право. - М., - 2002 " вiд 13 жовтня 1992 р. №2673-ХИ // Вiдомостi Верховної Ради. - 1992. - №50. 7. Закон України „Про спецiальну економiчну зону „Закарпаття" вiд 22 березня 2001 р. №2322-111 // Урядовий кур'єр. - 04. 05. 2001. - №78. 9. Коросташова І. Процесуальнi стадiї контрольної дiяльностi митних органiв / Митна справа. -2002 10. Козырин А. Н. Таможенные режимы. – М., 2000 12. Ласточкин В. В. Административно-правовые режимы и охрана Государственной границы. - М.,1999 13. Митний кодекс України вiд 12 грудня 1991 р. // Вiдомостi Верховної Ради України. - 1992. - №16. 15. Митне право України: Навч. Посiбник / За заг ред. В. В. Ченцова. – К.: Істина, 2007 17. Мостовий А. С. Режим спецiальної митної зони в Українi: порiвняльна характеристика з нормами ЄС // Митна справа. – 2005. №4 18. Наказ Державної митної служби України „Про затвердження Порядку прийняття Держмитслужбою об'єктiв митної iнфраструктури на територiях спецiальних (вiльних) економiчних зон, на яких запроваджується режим спецiальної митної зони (спецiальний митний режим)" вiд 19. 10. 2000 №579 // Офiцiйний Вiсник України. -01. 12,2000. - №46. 19. Нападистий О. Митний режим в Українi та його види / Право України. - 2000. - № 7 21. Проблеми общей теории права и государства: учебник для вузов / Под общ. ред. В. С. Нерсесянца. -М., 1999 22. Исаков В. Б. Механизм правового регулирования и правовые режимы: проблемы теории государства и права. - М., 1987 23. Спiвак І. В. Митний режим як рiзновид адмiнiстративного-правового режиму // Часопис Київського унiверситету права. – 2007. - №3 24. Салагор М. М. Митнi режими в контекстi оновлення митного законодавства // Митна справа. -2002. - №6 25. Тютюнник О. О. Проблемнi питання правового регулювання митних режимiв в Українi // Митна справа. – 2005. - №5 27. Шахмаметьев А. А. Таможенные режимы в механизме государственного регулирования внешне торговой деятельности (исторические аспекты развития на примере Франции) // Юрист. – 2005. - №12 28. Шульга М. Г. Митнi режими та їх особливостi // Проблеми законностi. – 2004. – / Вип. 70