Митна служба України

Митна служба України Вступ економiчної незалежностi, обов’язковим чинником iснування цiлiсного самодостатнього державно-територiального утворення. У розв’язаннi низки конкретних завдань система митної служби є суттєвим фактором пiдтримки рiвноваги i створення в країнi найсприятливiших умов для розвитку власної економiки, вагомим чинником структурних ринкових перетворень, важелем впливу на стан соцiального благополуччя суспiльства. Для України, як i для будь-якої суверенної держави, питання формування та безпосередньої реалiзацiї митної полiтики, функцiонування системи митної служби, ефективного та дiєвого митно-правового регулювання на власнiй територiї завжди було i буде досить актуальним та вагомим. Митне законодавство визначає принципи органiзацiї митної справи в Українi з метою, з одного боку, створення сприятливих умов для розвитку економiки, зовнiшньоекономiчних зв’язкiв, а з iншого, – захисту та забезпечення конституцiйних прав i свобод громадян, держави, суб’єктiв пiдприємницької дiяльностi всiх форм власностi й додержання ними правил, установлених у цiй галузi. Стан дослiдження проблеми. Проблеми, пов’язанi з суспiльними вiдносинами, що складалися в сучаснiй митно-правовiй галузi, постiйно перебувають у центрi уваги вчених, серед яких: Ю. П. Битяк, Р. А. Калюжний, С. В. Кiвалов, М. П. Кучерявенко, Н. Р. Нижник, Д. В. Приймаченко, О. В. Тодощак та iн. Наукову оцiнку процесiв формування митної полiтики та забезпечення митної безпеки при реалiзацiї митної справи у своїх працях визначають: І. Г. Бережнюк, А. Д. Войцещук, О. П. Гребельник, О. Динiс, Є. В. Додiн, Ю. М. Дьомiн, Я. А. Жалiло, С. В. Кiвалов. Проблема взаємодiї митних органiв України з державними органами частково пiднiмалась у працях Є. В. Додiна, Л. Давиденко, С. В. Кiвалова, Д. В. Приймаченко. Дослiдженню нормотворчостi в митнiй службi придiляли увагу у своїх працях такi вченi, як В. М. Гаращук, Є. В. Додiн, В. Т. Комзюк, С. В. Кiвалов, Б. А. Кормич, В. Б. Кухаренко, О. С. Круглов, М. В. Кокорев, А. В. Мазур, В. Я. Настюк, В.Є. Новiков, Д. В. Приймаченко, М. Г. Шульга та iншi. Об’єктом даного дослiдження є мiсце митних органiв в системi державної служби України, предмет – основнi риси та особливостi державної служби в митних органах. Мета – дослiдити основнi риси, особливостi, нормативну основу державної служби в митних органах. Завдання: 1. Розкрити структуру, особливостi дiяльностi митної служби в Українi та її функцiї. 2. Показати взаємовiдносини митних органiв з iншими державними органами в галузi митної справи. 3. Дослiдити нормативно-правову основу визначення державної служби в митних органах. 5. Показати особливостi функцiонування Митної служби в Українi на прикладi Львiвської митницi, визначити проблеми митного контролю та способи їх вирiшення. в державному управлiннi, її особливостi та призначення; метод аналiзу i синтезу – розглянута система митної служби в Українi та її структурнi одиницi; аналiз документiв – аналiз нормативно-правових актiв, законiв i т. д. Практичне застосування. Дане дослiдження передбачає розглянути особливостi дiяльностi митної служби України на прикладi Львiвської митницi та визначити основнi проблеми в органiзацiї роботи митницi з метою їх подальшого усунення. Наукова новизна даного дослiдження полягає в розробцi пропозицiй щодо удосконалення та спрощення проходження митного контролю та митного оформлення, шляхи пiдвищення їх ефективностi та прозоростi. 1. Основнi риси та особливостi державної служби в митних органах 1. 1 Сутнiсть i особливостi дiяльностi митної служби України У науковiй лiтературi належною мiрою не визначено сутнiсть митницi, її мiсце та роль у життєдiяльностi людей. При розглядi митної служби як соцiального статуту держави звертається увага на окремi групи особливостей дiяльностi митної служби. Виходячи з того, що митна служба, регулює, органiзовує певну сферу людської дiяльностi, вiдповiдно її вважають соцiальним iнститутом. Митна служба для людини є насамперед формою регулятора певних суспiльних процесiв, дiяльностей. Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органiв та спецiалiзованих митних установ i органiзацiй. [2, гл. 2, ст. 12, п. 1] України. Посадовим особам митних органiв України присвоюються спецiальнi звання, що встановлюються законами України. Уся специфiка дiяльностi митної служби полягає в тому, що вона особливим, юридичним способом поєднує й роздiляє органiзацiї, людей, економiки, формою чого виступає iнститут митної служби. На жаль, вiн i досi не отримав в нашiй країнi тiєї уваги, якої заслуговує. Адже iнститут митної служби в юридичному (правовому) змiстi робить людей i органiзацiї в зовнiшньоекономiчнiй дiяльностi рiвними мiж собою, а стосовно держави ще й рiвноправними. Ефективне функцiонування iнституту митної служби формує передумови для вiльного розвитку економiки й самореалiзацiї людини. Митна служба – нейтральна стосовно нацiональних, релiгiйних i соцiальних ознак рiзних людей. Оскiльки держава поєднує людей, якi проживають на її територiї, у тому числi осiб без громадянства, а також громадян iнших держав, то митна служба повинна виражати загальнi для всiх, iнтегрованi потреби, iнтереси й цiлi життєдiяльностi, у першу чергу своїх громадян. Проблема в тому, щоб на кожному етапi розвитку знаходити пропорцiю мiж забезпеченням прав i свобод людини, простiр для її активностi й творчостi, а з iншого боку – мiж забезпеченням певної органiзованої рiвноваги в державi, упорядкуванням дiяльностi iндивiдуумiв. Держава створює та пiдтримує органiзацiйнi й правовi умови для розв’язання проблем, на якi спрямовуються зусилля всього суспiльства, людей, зайнятих виробництвом матерiальних, духовних i соцiальних продуктiв. Для держави важливо бачити, в чому полягають нацiональнi iнтереси власного народу, який їх взаємозв'язок з iнтересами народiв свiтового товариства, у чому залежнiсть вiд них, та робити все необхiдне для їх практичного здiйснення. [34, с. 120] iнституцiй. У бiльш вузькому значеннi митна служба – соцiально-економiчний i регулятивний iнститут держави, створений для контролю за транскордонним обiгом товарiв, транспортних засобiв, фiзичних осiб, забезпечення взаємодiї нацiональної економiки зi свiтовим господарством, свiтовим ринком. Особливий статус митної служби полягає в тому, що саме (i тiльки) через її структури та механiзми формується i закрiплюється загальна воля, що надає державним настановам в органiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi (митнiй полiтицi) обов’язкового характеру. Держава за допомогою митної служби забезпечує втiлення в життя державної полiтики у сферi митної дiяльностi методами, якi є в її розпорядженнi, у тому числi адмiнiстративними та кримiнально-правовими. Сутнiсть митної служби визначається також тим, що для забезпечення реалiзацiї її цiлей i функцiй створюється та пiдтримується в певному обсязi й станi апарат управлiння – сукупнiсть людей, якi покликанi професiйно пiдвищувати ефективнiсть дiяльностi митної служби. Цей апарат має складну органiзацiйну структуру. Становище митної служби, її зв’язок iз суспiльством або вiдчуженiсть вiд нього, її обсяг та iєрархiчна побудова, якiсть персоналу i багато iнших параметрiв мають вирiшальне значення для самої держави, суспiльства й державного управлiння у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Митна служба як соцiальний iнститут держави впорядковує економiчнi, правовi, iнформацiйнi й iншi стосунки та комунiкацiї у сферi зовнiшньоекономiчної дiяльностi в серединi країни й зi свiтовим торговим спiвтовариством, забезпечуючи стiйкiсть i передбачуванiсть взаємодiї мiж торговими партнерами. [42, с 21.] Митна служба як один з соцiальних iнститутiв вiдстежує проблеми необхiдностi модернiзацiї митних органiв, установ та органiзацiй: аналiзує iнформацiю про iснуючi й перспективнi ситуацiї, здiйснює, за необхiдностi, змiни цiле покладання, висуває новi (модернiзованi) цiлi й норми у сферах своєї дiяльностi. Митна служба як спецiалiзований соцiальний комплексний iнститут у даний перiод необхiдний i достатнiй для всiх держав свiту. й затримує товари, забороненi до ввезення чи вивезення. свою ефективнiсть, особливо у виконаннi фiскальної функцiї. що формує державну митну полiтику. Узагальнюючи характернi особливостi митної служби як соцiального iнституту держави, можна видiлити такi її основнi ознаки. 1. Це елемент iнституцiональної системи держави i свiтового митного спiвтовариства, головна мета якого – захист i охорона потреб та iнтересiв громадян держави. Митна служба за специфiкою своїх соцiальних функцiй, цiлей, ролей i статусу є пiдсистемою соцiальної системи в масштабах держави. 2. Об’єктом впливу стає певний комплекс специфiчних суспiльних процесiв (дiяльностей) i вiдносин. Властивостi об’єкта визначають характеристики системи митної служби, її завдання, форми й методи дiяльностi. 3. Наявнiсть системи соцiально значущих цiлей iснування, функцiонування й розвитку митної служби, її органiзацiйної структури, а також ресурсiв, необхiдних для її ефективної дiяльностi. 4. Системi митної служби притаманна органiзацiйна єднiсть. 5. Наявнiсть системи комунiкацiйних зв’язкiв мiж елементами системи митної служби та iз зовнiшнiм середовищем. 6. Централiзованiсть управлiння системою митної служби. Усi пiдроздiли митної служби управляються командами з центру. У системi чiтко видiляються керiвна i керована пiдсистеми за кожним рiвнем управлiння, вiдносини мiж якими визначаються дiєю механiзмiв i засобiв органiзацiї, регулювання й контролю. 7. Ієрархiчнiсть органiзацiйної структури митної служби визначається департаменталiзацiєю, вiдносинами керiвництва й пiдпорядкування, системою соцiальних позицiй, ролей соцiальних груп та iндивiдiв. Наявнi чiткi статусно-рольовi структури органiв, установ, пiдроздiлiв, персоналу, а також механiзми, що забезпечують органiзованiсть, керованiсть i ефективнiсть спiльної дiяльностi. 8. Наявнiсть сукупностi територiально розподiлених органiв митної служби, що функцiонують на основi єдиних iнституцiональних норм, якi регулюють дiяльнiсть, зв’язки i вiдносини за iєрархiєю митної служби, мiж пiдроздiлами i працiвниками. 9. Наявнiсть вiдповiдних норм i правил, що визначають статус, структуру i дiяльнiсть митної служби, тобто органiзацiя й дiяльнiсть митних органiв, установ та органiзацiй є пiдзаконними, ґрунтуються на чинному законодавствi. Дiяльнiсть митної служби здiйснюється в правовому полi чинного законодавства, тобто у разi порушення останнього настає юридична вiдповiдальнiсть. 10. Митна служба – суб’єкт реалiзацiї певного виду дiяльностi й суспiльних вiдносин, що поєднує на професiйнiй основi i соцiальну спiльнiсть службовцiв – митникiв, якi мають соцiальний статус державних службовцiв, та iнших працiвникiв митної служби. 11. Мiлiтаризованiсть системи. До осiб, що зараховуються в кадри митної служби, ставляться спецiальнi вимоги. Є свiй порядок проходження служби, присвоєння працiвникам спецiальних звань та Дисциплiнарний статут. 13. Наявнiсть механiзмiв, що забезпечують можливiсть i здатнiсть системи митної служби до вiдтворення й розвитку дiяльностi та органiзацiйної структури. 14. Наявнiсть специфiчних для митної служби норм i цiнностей, закрiплених законодавчо й обумовлених органiзацiйною культурою, що регулюють внутрiшнi вiдносини, стосунки й зв’язки, забезпечують певний ступiнь її вiдкритостi та зовнiшнi впливи. 15. «Продукцiя» дiяльностi митної служби має особливий характер, що зумовлює складнiсть визначення продуктивностi та ефективностi її дiяльностi. Якщо для приватного сектора прибуток є мiрилом успiху, то орган митної служби, за вiдсутностi мотиву прибутку, не має вичерпного мiрила або стандарту, за яким можна судити про результати його дiяльностi, а iснуючi показники завжди пiддаються критицi та триває постiйний пошук нових критерiїв визначення ефективностi дiяльностi. 16. Виконання широкого кола обов’язкiв щодо контролю за дотриманням посадовими особами i громадянами норм законодавчих та iнших нормативних актiв з питань митної справи. Певним категорiям працiвникiв митної служби надано право застосовувати до правопорушникiв заходи адмiнiстративного примусу та спецiальнi засоби впливу. 1. 2 Структура, функцiї та органiзацiя дiяльностi митної служби України Безпосереднє керiвництво митною справою здiйснює спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади – Державна митна служба України (Держмитслужба), яку було створено Указом Президента України «Про державну митну службу України» вiд 29 листопада 1996 р. Держмитслужба стала правонаступником лiквiдованого Державного митного комiтету України. Правовий статус Держмитслужби закрiплено в Положеннi про неї, затвердженому Указом Президента України вiд 24 серпня 2000 р. Держмитслужба, здiйснюючи безпосереднє керiвництво митною справою в Українi, захищає економiчнi iнтереси України, сприяє розвитковi зовнiшньоекономiчних зв’язкiв, забезпечує додержання законодавства про митну справу, здiйснює заходи щодо запобiгання контрабанди та порушення митних правил, веде разом з iншими уповноваженими органами виконавчої влади Українську класифiкацiю товарiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, здiйснює верифiкацiю (встановлення достовiрностi) сертифiкатiв про походження товарiв з України, спiвпрацює вiдповiдно до мiжнародних договорiв i законодавства України з митними та iншими органами iноземних держав, мiжнародними органiзацiями в митнiй сферi, керує дiяльнiстю органiв митної служби, створює, реорганiзує та лiквiдує в установленому порядку регiональнi митницi, митницi, спецiалiзованi митнi управлiння й органiзацiї, установи та навчальнi заклади, реалiзує в межах своєї компетенцiї державну кадрову полiтику. [35, с. 403–405] комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керiвництво i координацiю дiяльностi пiдпорядкованих йому митниць та спецiалiзованих митних установ i органiзацiй. в галузi митної справи. Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя регiональних митниць здiйснюються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Керiвник регiональної митницi призначається на посаду та звiльняється з посади керiвником спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи. [2, ст. 14] завдань, покладених на митну службу України. Митниця є юридичною особою i здiйснює свою дiяльнiсть вiдповiдно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи. Митниця пiдпорядковується регiональнiй митницi та спецiально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузi митної справи або спецiально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузi митної справи безпосередньо. Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя митниць здiйснюються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. Митниця дiє в межах територiї, що визначається спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи. У складi митницi в пунктах пропуску через митний кордон України та на iнших об’єктах чи територiях iз значним обсягом зовнiшньоекономiчних операцiй можуть створюватися митнi пости на правах структурного пiдроздiлу митницi. Керiвник митницi призначається на посаду та звiльняється з посади керiвником спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи. Для забезпечення виконання регiональними митницями та митницями завдань, визначених Митним Кодексом та iншими законами України, можуть створюватися митнi пости. Митний пост є структурним пiдроздiлом регiональної митницi, митницi, який безпосередньо здiйснює митний контроль та оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України. Митнi пости створюються в мiру необхiдностi у населених пунктах, на залiзничних станцiях, в аеропортах, морських та рiчкових портах та iнших об’єктах, розташованих у зонi дiяльностi регiональної митницi, митницi. Типове положення про митний пост затверджується наказом спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи. Створення, реорганiзацiя та лiквiдацiя митних постiв здiйснюються спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи за поданням вiдповiдної регiональної митницi, митницi. Керiвник митного поста призначається на посаду i звiльняється з посади керiвником спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи. У межах бюджетних коштiв, передбачених для утримання митної служби України, виключно для забезпечення виконання завдань, покладених на митнi органи, можуть створювати експлуатацiйнi, транспортнi, iнформацiйно-аналiтичнi, кiнологiчнi спецiалiзованi установи та освiтнi органiзацiї. Створення, реорганiзацiю та лiквiдацiю спецiалiзованих митних установ i органiзацiй здiйснює Держмитслужба. Зокрема, в митнiй службi України створюють Центральну митну лабораторiю, яка є спецiалiзованою митною установою, та митнi лабораторiї, якi є структурними пiдроздiлами регiональних митниць, митниць. Положення про лабораторiї затверджує Держмитслужба. Центральна митна лабораторiя, митнi лабораторiї мають право на здiйснення експертної дiяльностi в межах питань, вiднесених до компетенцiї митної служби. Центральна митна лабораторiя здiйснює також науково-методичне керiвництво митними лабораторiями. Спецiальним пiдроздiлом митних органiв, який здiйснює боротьбу з порушенням митних правил, охороняє територiю, будiвлi, споруди та примiщення митних органiв, охороняє й супроводжує товари та транспортнi засоби, забезпечує охорону зон митного контролю, є митна варта. цих митних органiв. [2, ст. 13–20] єдиного пiдходу до вибору критерiїв, за допомогою яких здiйснюється класифiкацiя митних органiв. З позицiї теорiї державного управлiння та науки адмiнiстративного права, вважаємо, що всi функцiї, здiйснюванi митними органами, залежно вiд змiсту, характеру та обсягу впливу можна подiлити на загальнi та специфiчнi. У загальних функцiях митних органiв безпосередньо вiдбивається владно-органiзуюча сутнiсть управлiння, вони вiдповiдають найбiльш загальнiй метi дiяльностi керiвного суб’єкта. До таких функцiй належать: прогнозування, планування, органiзацiя, розпорядництво, керування, регулювання, контроль, координацiя, облiк та iнформування. Специфiчнi функцiї митних органiв вiддзеркалюють особливий змiст окремих впливiв, обумовлених специфiкою правовiдносин у царинi митної дiяльностi. Деталiзуючи функцiї митних органiв залежно вiд їх значення, можна виокремити основнi та допомiжнi функцiї. Основнi функцiї митних органiв розкривають сутнiсть управлiнської дiяльностi митних органiв та їх суспiльне призначення, тобто це функцiї, для виконання яких власне, й створена система митних органiв. До основних функцiй митних органiв можна зарахувати: – забезпечення участi у формуваннi митної полiтики держави; – опрацювання правового, економiчного та органiзацiйного механiзму реалiзацiї митної полiтики; – здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, що перемiщуються через митний кордон України, вдосконалення форм i методiв їх здiйснення; – узагальнення практики застосування митного законодавства та розроблення пропозицiй щодо його удосконалення; – стягнення податкiв i зборiв (обов’язкових платежiв), справляння яких згiдно iз законодавством покладено на митнi органи, контроль за їх своєчасним та повним перерахуванням до вiдповiдних бюджетiв; – забезпечення дотримання порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон України; – створення сприятливих умов для прискорення товарообiгу та пасажиропотоку через митний кордон України; – забезпечення дотримання встановлених законодавством України заборон та обмежень щодо товарiв та iнших предметiв, якi перемiщуються через митний кордон України; – сприяння захисту iнтелектуальної власностi учасникiв зовнiшньоекономiчних зв’язкiв, iнших юридичних та фiзичних осiб; – здiйснення боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, у тому числi забезпечення виконання заходiв, спрямованих на не допущення незаконного вивезення за кордон цiнностей, що становлять нацiональне, культурне та iсторичне надбання українського народу; – здiйснення контролю за дотриманням правил перемiщення валютних цiнностей через митний кордон України; – здiйснення спiльно з iншими уповноваженими органами державної влади заходiв щодо захисту iнтересiв споживачiв товарiв i додержання учасниками зовнiшньоекономiчних зв’язкiв державних iнтересiв на зовнiшньому ринку; – здiйснення лiцензiйно-дозвiльної дiяльностi; – здiйснення iнформування та консультування з питань митного законодавства, забезпечення необхiдною iнформацiєю iнших державних органiв, суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi та громадян; – ведення митної статистики; – ведення УКТЗЕД; – здiйснення спiвробiтництва з митними та iншими уповноваженими органами iноземних держав, мiжнародними органiзацiями у сферi митної дiяльностi. До допомiжних функцiй митних органiв належать усi види дiяльностi внутрiшньо органiзацiйного та фiнансово-господарського характеру, а саме: – здiйснення кадрового забезпечення дiяльностi митних органiв, у тому числi й пiдготовка наукових та науково-педагогiчних кадрiв; – здiйснення матерiально-технiчного забезпечення; – забезпечення митної iнфраструктури тощо. Можна зробити висновок, що всi вищезазначенi функцiї митних органiв рiвнозначнi, взаємопов’язанi та взаємообумовленi, адже в сукупностi вони становлять узагальнюючу характеристику призначення й направленостi дiй митних органiв, спрямованих на досягнення об’єктивно обумовлених цiлей та завдань у сферi митного регулювання суспiльних вiдносин. Вони реалiзуються безперервно, взаємодiючи мiж собою, становлять органiчну єднiсть, закрiплюються в правових актах, об’єктивно необхiднi i внаслiдок цього визначають структуру митних органiв. На практицi досить важко провести чiтку межу мiж функцiями. Ізольоване iснування кожної з функцiй, про якi йшлося окремо, можливо лише в процесi наукового аналiзу, а не в практичнiй дiяльностi. [49, с. 32–39] Отже, можна виокремити такi узагальненi функцiї митних органiв: 1) Фiскальна. Є однiєю з провiдних. Ця функцiя полягає в поповненнi доходної частини бюджету за рахунок сплати мита та iнших митних платежiв, якi стягуються за митне оформлення предметiв, осiб та транспортних засобiв. Фiскальна функцiя має важливе значення, бо вiд її виконання залежать показники ефективностi дiї митних органiв. Як свiдчить статистика митнi органи України виконують цю функцiю в повному обсязi, не дивлячись на економiчну та полiтичну ситуацiю в Українi. 2) Економiко-регуляторна. Передбачає вплив з боку держави та її компетентних органiв на зовнiшньоекономiчнi вiдносини за допомогою засобiв економiчного та неекономiчного (адмiнiстративного) характеру для регулювання останнiх з метою забезпечення нацiональних iнтересiв та iнтересiв нацiональних товаровиробникiв, створення сприятливих для них умов, забезпечення виконання державної полiтики у сферi економiки, виконання мiжнародно-правових зобов’язань держави. Подiбне регулювання здiйснюється за допомогою встановлення ставок мита i митних зборiв, лiцензування, квотування, сертифiкацiї та встановлення iнших нетарифних обмежень. Важливi складовi цiєї функцiї – розвиток iнвестицiйного клiмату, сприяння iнновацiйному характеру iмпорту, забезпечення зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб’єктiв ЗЕД науково-статистичним та експертно-дослiдним супроводом, урахування iнтересiв регiонального та галузевого розвитку зовнiшньої торгiвлi, впровадження заохочувальних i стимулюючих заходiв у системi регулювання ЗЕД, розвиток конкурентного та антимонопольного середовища, забезпечення антидемпiнгового й антисубсидiйного розслiдування, запровадження механiзмiв попередньо-визначального та постiнспекцiйного контролю, ефективне використання заходiв класифiкацiйного та верифiкацiйного контролю. 3) Захисна. Інодi захисну функцiю ще називають «правоохоронною», але вона як функцiя державної полiтики має дещо ширше значення, нiж просто правоохоронна дiяльнiсть держави. Ця функцiя спрямована в першу чергу на захист держави вiд зовнiшнiх та внутрiшнiх загроз i в широкому розумiннi включає: забезпечення нацiональної безпеки держави, пiдтримання мiжнародної безпеки, громадського порядку, моральностi, захист внутрiшнього ринку, захист iнтересiв споживачiв, створення умов для пiдтримання законностi щодо порядку перемiщення через митний кордон України товарiв i транспортних засобiв, ефективну боротьбу з контрабандою та порушеннями митних правил, захист прав iнтелектуальної власностi, сприяння антимонопольнiй полiтицi, сприяння забезпеченню екологiчної безпеки, здiйснення заходiв антикорупцiйного характеру, забезпечення судово-експертної дiяльностi, апеляцiйної роботи, збереження iсторико-культурного надбання, сприяння боротьбi з мiжнародним тероризмом, злочиннiстю тощо. Велика частка подiбних завдань реалiзується в процесi виконання митними органами своїх контрольних функцiй, а також при виконаннi завдань боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил. 4) Контрольно-органiзацiйна. Головне завдання цiєї функцiї – це формування умов i порядку перемiщення товарiв i транспортних засобiв через митний кордон та їх практична реалiзацiя шляхом проведення митного контролю й митного оформлення товарiв i транспортних засобiв, тобто перевiрки законностi їх перемiщення через митний кордон, а також видачi дозвiльних документiв на право займатися декларуванням товарiв, вiдкриття й експлуатацiї митних складiв, розмiщення суб’єктiв у пунктах пропуску, на право виконувати дiяльнiсть митного перевiзника; погодження на вiдкриття вантажних митних комплексiв; ефективного використання заходiв класифiкацiйного та верифiкацiйного контролю; здiйснення експертних дослiджень, внесення до реєстру об’єктiв iнтелектуальної власностi; узгодження мiсця прибуття транспортних засобiв; видачi свiдоцтва про вiдповiднiсть iнфраструктури СЕЗ, свiдоцтва про внесення в реєстр суб’єктiв СЕЗ; затвердження перелiку документiв, що подаються пiд час митного оформлення; визначення пiдприємств, яким надано режим сприяння при митному оформленнi, запровадження механiзмiв попередньо-визначального та постiнспекцiйного контролю тощо. 5) Інформацiйно-статистична. Дана функцiя – це важлива складова для координування напрямкiв розвитку митних органiв. Це вiдносно нова функцiя, що стала суттєвою в розвитку iнформацiйних технологiй, а особливо з появою мережi Інтернет, яка дала можливiсть реалiзувати «on-line» спiлкування митницi та суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi шляхом уведення електронного декларування й отримання результатiв митного оформлення через цi мережi. Зараз усi передовi митнi технологiї створенi на базi та з використанням iнформацiйних систем, якi пройшли шлях вiд допомiжного забезпечувального механiзму до провiдного стрижня митних технологiй контролю, обробки, аналiзу та зберiгання митної iнформацiї. Тенденцiї свiтового розвитку показують, що для спрощення митних процедур i процедур логiстики при постачаннi товарiв для ввезення та вивезення з територiї країни, зменшення ризикiв порушення безпеки мешканцiв необхiдно створювати електроннi iнформацiйнi системи, якi будуть функцiонально сумiснi з аналогiчними системами рiзних країн, доступнi, безпечнi, об’єднанi та контрольованi. Європейська спiльнота визначає, що шлях до цього – зменшення рiзницi мiж митними процедурами країн свiту i називає механiзм її реалiзацiї «електронною митницею». Важливою складовою цiєї функцiї стала органiзацiя збирання та зберiгання iнформацiї про результати митного контролю й митного оформлення, забезпечення зовнiшньоекономiчної дiяльностi науково-статистичним супроводом, обмiн попередньою iнформацiєю з країнами – торговими партнерами про товари i транспортнi засоби, обмiн iнформацiєю з iншими державними органами й державами, забезпечення та участь у процедурах митного оформлення i контролю, автоматизацiя (без урахування людського фактора) процесу аналiзу й регулювання митних ризикiв тощо. 6) Мiжнародно-полiтична. Полягає в забезпеченнi мiжнародно-iнтеграцiйного процесу, здiйсненнi мiжнародно-правових заходiв розвитку мiжнародного митного спiвробiтництва, залученнi органiзацiйної та фiнансової допомоги для розвитку митної справи. З метою пiдвищення ефективностi реалiзацiї покладених на них завдань митнi органи здiйснюють свої функцiї як самостiйно, так i у взаємодiї з iншими державними органами, органами мiсцевого самоврядування, а також пiдприємствами, установами, органiзацiями та окремими громадянами. Вiдповiдно до гл. 3 МК України суб’єкти, що взаємодiють з митними органами, зобов’язанi надавати допомогу i сприяти останнiм у виконаннi ними своїх функцiй. Це стосується насамперед органiв державної прикордонної служби, податкової служби, вiдповiдних пiдроздiлiв органiв внутрiшнiх справ, Служби безпеки України i транспортних пiдприємств. Щодо питання їх класифiкацiй, то воно в науковiй лiтературi залишається дискусiйним. 1. 3 Взаємовiдносини митних органiв з iншими державними органами та мiжнародне спiвробiтництво в галузi митної справи а також з пiдприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством. У вiдносинах з митними органами iнтереси пiдприємств та громадян можуть представляти митнi брокери та iншi особи на пiдставi вiдповiдного договору, укладеного з пiдприємством, або нотарiально посвiдченої довiреностi (доручення), виданої громадянином. органи охорони державного кордону України. Товари, що перемiщуються через митний кордон України, крiм митного контролю можуть пiдлягати санiтарно-епiдемiологiчному, ветеринарному, фiтосанiтарному, радiологiчному, екологiчному контролю та контролю за перемiщенням культурних цiнностей. Митнi органи взаємодiють з органами державної влади, що здiйснюють зазначенi види контролю, в порядку, встановленому законодавством України. Митнi органи взаємодiють з органами виконавчої влади в межах повноважень, встановлених Митним Кодексом та законами України. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи (Держмитслужба) подає Мiнiстерству фiнансiв України звiт про надходження до Державного бюджету України коштiв вiд податкiв i зборiв, справляння яких згiдно iз законодавством покладено на митнi органи. Митнi органи iнформують Нацiональний банк України та вiдповiднi фiнансовi органи України про перерахування ними коштiв до Державного бюджету України. Розмежування повноважень i функцiональних обов’язкiв мiж митними та iншими органами виконавчої влади України щодо справляння податкiв, зборiв та iнших обов’язкових платежiв встановлюється Конституцiєю України [1], Митним Кодексом [2] та iншими законами України. Мiсцевi державнi адмiнiстрацiї та органи мiсцевого самоврядування сприяють дiяльностi митних органiв, спецiалiзованих митних установ та органiзацiй i взаємодiють з ними в межах повноважень, встановлених законами. Слiд також зазначити, що Україна бере участь у мiжнародному спiвробiтництвi з питань митної справи. У митнiй справi Україна дотримується загальновизнаних у мiжнароднiй практицi систем класифiкацiї та кодування товарiв, митних режимiв, митної статистики, iнших загальноприйнятих у свiтових митних вiдносинах норм i стандартiв, а також забезпечує виконання мiжнародних договорiв України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку. Мiжнародна дiяльнiсть спецiально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузi митної справи спрямовується i координується Президентом України та Кабiнетом Мiнiстрiв України. виконавчої влади в галузi митної справи за дорученням Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України в обсязi наданих вiдповiдно до закону повноважень. Спецiально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузi митної справи (Держмитслужба) представляє Україну у Всесвiтнiй митнiй органiзацiї, iнших мiжнародних митних органiзацiях. Мiжнародне спiвробiтництво в галузi митної справи здiйснюється спецiально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузi митної справи за погодженням з Мiнiстерством закордонних справ України. Вiдповiдно до мiжнародних договорiв, укладених в установленому законом порядку, митними органами України спiльно з митними органами сумiжних держав може здiйснюватися: 1) створення спiльних пунктiв пропуску на митному кордонi України; 2) проведення спiльного контролю у пунктах пропуску на митному кордонi України; 4) проведення спiльних заходiв, спрямованих на запобiгання, виявлення i припинення контрабанди та порушень митних правил; 5) проведення iнших спiльних одноразових чи постiйних заходiв з питань, що вiдповiдно до Митного Кодексу та iнших актiв законодавства України належать до компетенцiї митних органiв. Взаємодiя митних органiв України з митними та iншими уповноваженими органами iноземних держав, а також з мiжнародними органiзацiями з питань, пов’язаних з провадженням у справах про контрабанду та порушення митних правил, здiйснюється митними органами України в порядку, передбаченому мiжнародними договорами України, укладеними в установленому законом порядку. З метою вирiшення невiдкладних питань щодо пропуску товарiв i транспортних засобiв, виявлення та припинення контрабанди i порушення митних правил, забезпечення законностi i правопорядку в пунктах пропуску через митний кордон України керiвнику регiональної митницi, керiвнику митницi та їх заступникам надається право проведення робочих зустрiчей з представниками митного органу сумiжної iноземної держави. Про час, умови i мету таких зустрiчей керiвник митного органу або його заступник iнформує керiвника вiдповiдного органу охорони державного кордону України. Порядок проведення таких зустрiчей визначається положенням, затвердженим Кабiнетом Мiнiстрiв України, якщо iнше не передбачено мiжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку. [2, ст. 34–39] Отже, митнi органи України є невiд’ємним елементом системи центральних державних органiв виконавчої влади i здiйснюють функцiї в галузi митної справи вiдповiдно до Конституцiї України, законодавства про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть, митного законодавства та iнших нормативних актiв. Основними завданнями митної служби є: забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферi митної справи; захист економiчних iнтересiв України; контроль за дотриманням законодавства України про митну справу; використання засобiв митно-тарифного та нетарифного регулювання пiд час перемiщення через митний кордон України товарiв та iнших предметiв; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарiв та iнших предметiв, що перемiщуються через митний кордон України; здiйснення разом з Нацiональним банком України комплексного контролю за валютними операцiями; здiйснення разом з iншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходiв щодо захисту iнтересiв споживачiв товарiв i дотримання учасниками зовнiшньоекономiчних зв’язкiв державних iнтересiв на зовнiшньому ринку; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток мiжнародного спiвробiтництва у сферi митної справи. 2. Нормативно-правова основа визначення державної служби в митних органах 2. 1 Законодавчi засади дiяльностi митних органiв Законодавство України з питань митної справи включає в себе: основнi положення щодо прiоритетностi законодавчого регулювання зовнiшнiх зносин, зовнiшньоекономiчної дiяльностi, митної справи. Конституцiя України становить базу для прийняття iнших законодавчих та пiдзаконних актiв, що пiдкреслює її значущiсть у системi митного законодавства. [1] – Митний кодекс України, який визначає засади органiзацiї та здiйснення митної справи в Українi, регулює економiчнi, органiзацiйнi, правовi, кадровi та соцiальнi аспекти дiяльностi митної служби України, права та обов’язки громадян та суб’єктiв господарювання у вiдносинах, пов’язаних з реалiзацiєю ними свого права на перемiщення через митний кордон товарiв та транспортних засобiв. Митний кодекс – основний галузевий нормативний акт. Тут розкрито засади митної справи, особливостi управлiння в галузi митної справи, визначена митна територiя та митний кордон. Суттєве значення для теоретичного визначення та практичного використання митного регулювання також мають його принципи. Вони є не лише теоретичним вiдображенням рiзноманiтностi та рiзноплановостi митного регулювання, але i потребою практики, проявом функцiональної дiяльностi митних органiв та вiдокремленням важливих сфер суспiльного життя, що перебувають пiд контролем держави. Оскiльки митне регулювання є однiєю з основних функцiй державного управлiння, то на нього розповсюджуються загальнi (або основнi) принципи, якi притаманнi державному управлiнню в цiлому. Стаття 7 Митного Кодексу дає поняття митного законодавства України, яка складається з Конституцiї України та iнших нормативно-правових актiв з питань митної справи. Конституцiя України має найвищу юридичну силу. Закони України та iншi нормативно-правовi акти приймаються на основi Конституцiї України i повиннi вiдповiдати їй. Укладення мiжнародних договорiв, якi суперечать Конституцiї України, можливе лише пiсля внесення вiдповiдних змiн до Конституцiї України. якого здiйснення митної справи є виключною компетенцiєю митних органiв України. Згiдно з п. 17 ст. 1 МК «митнi органи – спецiально уповноваженi органи виконавчої влади в галузi митної справи, на якi вiдповiдно до цього Кодексу та iнших законiв України покладено безпосереднє здiйснення митної справи». Здiйснення митної справи є засобом реалiзацiї (досягнення) мети, визначеної для Державної митної служби України в цiлому як для центрального органу виконавчої влади зi спецiальним статусом: реалiзацiя, тобто втiлення в життя, митної полiтики держави – «системи принципiв та напрямкiв дiяльностi держави у сферi забезпечення своїх економiчних iнтересiв та економiчної безпеки» (ст. 2 МК). У вiдповiдностi до завдань, якi покладенi на митнi органи, вони виконують складнi та багатоманiтнi функцiї, а саме: захисна (економiчна), фiскальна, правоохоронна, статистична. Також у МК визначено мiсце та роль у системi митної служби центрального апарату Державної митної служби України. Згiдно з п. 15 ст. 106 Конституцiї України Президент України утворює, реорганiзовує та лiквiдовує за поданням Прем’єр-мiнiстра України мiнiстерства та iншi центральнi органи виконавчої влади, дiючи в межах коштiв, передбачених у Державному бюджетi на утримання центральних органiв виконавчої влади. Структуру центрального апарату Держмитслужби затверджує голова Держмитслужби. У статтi 14 МК визначенi повноваження регiональних митниць, завдання, що на них покладенi та особливостi їх створення, реорганiзацiї та лiквiдацiї. Також у МК визначенi особливостi органiзацiї та дiяльностi митних постiв, спецiалiзованих митних установ та органiзацiй (Академiя митної служби України, Київський центр пiдвищення квалiфiкацiї, Хмельницький центр пiдвищення квалiфiкацiї, Центральна митна лабораторiя, Кiнологiчний центр, Інформацiйно-аналiтичне управлiння, Господарсько-експлуатацiйне управлiння, Центральне бюро аналiзу ризикiв та аудиту). У статтi 20 МК визначенi особливостi органiзацiйної структури митної варти, порядок органiзацiї її роботи та основнi завдання, а саме: виявлення, попередження та припинення контрабанди та порушення митних правил поза мiсцем розташування пунктiв пропуску через державний кордон або поза мiсцем i часом митного оформлення чи провадження пiдготовчих дiй до таких порушень у прикордонних районах за погодженням з Держкомкордоном; здiйснення контролю за проходженням, охорона та супроводження пiдакцизних товарiв та iнших предметiв, у тому числi транзитних, що перемiщуються через митну територiю України. Також визначенi функцiї митної варти: органiзовує та здiйснює спецiальнi заходи щодо запобiгання незаконному перемiщенню через митний кордон та поза пунктами пропуску через державний кордон товарiв та iнших предметiв i транспортних засобiв; вiдповiдно до вимог чинного законодавства здiйснює адмiнiстративне затримання осiб, якi небезпiдставно пiдозрюються в контрабандi чи порушеннi митних правил, проводить вiдповiдне документування їхньої протиправної дiяльностi. У статтi 24 МК зазначенi особливостi фiнансування, матерiально-технiчного забезпечення та розвитку iнфраструктури митної служби України. У статтi 26 МК визначенi особливостi взаємовiдносин митних органiв, спецiалiзованих митних установ та органiзацiй та їх посадових осiб з iншими органами державної влади, органами мiсцевого самоврядування, а також пiдприємствами та громадянами. Митнi органи взаємодiють з iншим органами виконавчої влади та сприяють їм у виконаннi покладених на них завдань. актами, що регулюють дiяльнiсть цих органiв. правопорушень, виявлення, припинення та розслiдування злочинiв, забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, а також удосконалення правової бази боротьби зi злочиннiстю. Також у МК зазначенi особливостi органiзацiї та здiйснення митного контролю; митного оформлення; перемiщення та пропуску товарiв через митний кордон України; особливостi пропуску та оподаткування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України; особливостi пiдготовки, перепiдготовки та пiдвищення квалiфiкацiї працiвникiв митної служби України i т. д. [2] – варто зазначити, що значна кiлькiсть питань стосовно митної дiяльностi була врегульована законами України. Так, 5 лютого 1992 р. Верховна Рада України прийняла Закон України «Про Єдиний митний тариф», який визначив порядок формування та застосування єдиного митного тарифу України при ввезеннi на її митну територiю та вивезеннi за її межi товарiв та iнших предметiв з метою обкладання їх митом. Вiдповiдно до цього Закону Кабiнет Мiнiстрiв України розробив i Декретом вiд 11 сiчня 1993 р. затвердив Єдиний митний тариф України. Взагалi слiд зазначити, що до названого Закону вносилось дуже багато змiн. Врештi-решт це спричинило прийняття Верховною Радою України 5 квiтня 2001 р. нового Закону України «Про Митний тариф України», але i вiн не є стабiльним, адже до нього за час, що минув з моменту його прийняття, рядом законiв України (№1344-IV вiд 27. 11. 2003, ВВР, 2004, №17–18, ст. 250 №1624 – вiд 18. 03. 2004, ВВР, 2004, №26, ст. 360 №2505 – вiд 25. 03. 2005, ВВР, 2005, №17, №18–19, ст. 267 №139 – вiд 14. 09. 2006, ВВР, 2006, №43, ст. 419) уже внесенi змiни. Ставки Єдиного митного тарифу України є єдиними для всiх суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, незалежно вiд форм власностi, органiзацiї господарської дiяльностi й територiального розмiщення, за винятком випадкiв, передбачених законами України та її мiжнародними договорами. Єдиний митний тариф України базується на мiжнародно-визначених нормах i розвивається в напрямi максимальної вiдповiдностi загальноприйнятим у свiтовiй практицi принципам i правилам митної справи. Закон України «Про митну справу в Українi» [4]. Цей Закон вiдповiдно до Конституцiї України визначає правовi основи органiзацiї митної справи в Українi, орiєнтованої на формування спiльного ринкового простору i митних союзiв з iншими державами. Закон України «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть» [5]. У цьому законi ЗЕД потрактована як дiяльнiсть суб’єктiв господарської дiяльностi країни та вiдповiдних iноземних суб’єктiв, заснована на взаємовигiдних вiдносинах мiж ними. ЗЕД передбачена як на територiї України, так i за її межами. Також даний закон закрiплює принципи, якими керуються українськi та iноземнi суб’єкти господарської дiяльностi при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарiв та транспортних засобiв, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територiю України» [6]. Цей Закон встановлює порядок митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарiв, транспортних засобiв та окремих номерних вузлiв до них, що ввозяться (пересилаються) в супроводжуваному й несупроводжуваному багажi, вантажних, експрес – та мiжнародних поштових вiдправленнях на митну територiю України i належать громадянам. Закон України «Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон» [7]. Цей Закон визначає порядок створення i лiквiдацiї та механiзм функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон на територiї України, загальнi правовi i економiчнi основи їх статусу, а також загальнi правила регулювання вiдносин суб’єктiв економiчної дiяльностi цих зон з мiсцевими радами народних депутатiв, органами державної виконавчої влади та iншими органами. Закон України «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цiнностей» вiд 21 вересня 1999 р. [8]. Цей Закон регулює вiдносини, пов’язанi з вивезенням, ввезенням та поверненням культурних цiнностей, i спрямований на охорону нацiональної культурної спадщини та розвиток мiжнародного спiвробiтництва України у сферi культури. Також такi закони регулюють дiяльнiсть митної служби «Про гуманiтарну допомогу» [9], «Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах» вiд 7 жовтня 2001 р. [10]. Вони належать до законiв другої групи. 2. 2 Іншi НПА, якi регулюють дiяльнiсть митних органiв Здiйснюючи регулювання митної справи Кабiнет Мiнiстрiв України видає постанови й розпорядження, якими затверджує рiзнi правила. Прикладом таких постанов першої групи є постанови Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 18 липня 2007 р. №940 «Про затвердження Положення про Державну митну службу України» [17], вiд 9 лютого 1993 р. №97 «Про затвердження Положення про порядок i умови проходження служби в митних органах» [18], вiд 16 червня 2003 р. №900 «Про затвердження Положення про спецiальнi звання працiвникiв i курсантiв навчальних закладiв митної служби» [19] та iншi, пов’язанi iз здiйсненням митними органами своїх повноважень. До другої групи таких урядових актiв належить, наприклад, постанова КМ України вiд 17 грудня 2003 р. №1958 «Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктiв, етилену i амiаку, що перемiщуються через митний кордон України трубопровiдним транспортом» [20], постанова КМ України вiд 24 грудня 2003 р. №1989 «Питання пропуску через державний кордон автомобiльних, водних, залiзничних та повiтряних транспортних засобiв перевiзникiв i товарiв, що перемiщуються ними» [21], Постанова КМ України вiд 25 грудня 2002 р. №1952 «Про затвердження перелiку платних послуг, що можуть надаватися митними органами» [22], постанова КМ України вiд 12 грудня 2002 р. «Про порядок ведення спецiальної митної статистики» [23] тощо. Суттєвий вплив на управлiння митною справою має Президент України, який з листопада 1996 р. курирує Держмитслужбу України. Укази Президента України мають вирiшальне значення при визначеннi структури, штатного розпису, чисельностi, а також призначеннi на посади вищого керiвництва митної iнфраструктури. Наприклад, Указ Президента «Про державну Митну службу України» визначає органiзацiйну структуру митної системи, основнi завдання Держмитслужби такi, як захист економiчних iнтересiв, контроль за додержанням умов законодавства, удосконалення митного контролю, митного оформлення i т. д. [12]. Також дiяльнiсть митної служби регулюють такi укази Президента як: «Про заходи щодо пiдвищення ефективностi дiяльностi митної служби України» [13], «Про введення до складу Представництва України при Європейських Спiвтовариствах (Європейському Союзi) представника Держмитслужби України» [15], «Про приєднання України до Мiжнародної конвенцiї про взаємну адмiнiстративну допомогу у вiдверненнi, розслiдуваннi та припиненнi порушень митного законодавства та додаткiв І, II, III, V, VI, VII, VIII до неї» вiд 23 травня 2000 р. [16]. Як правило, глава держави своїми указами затверджує нормативнi акти, що мають для митних органiв статусний характер, визначають їх повноваження тощо. листи, якi вона видає. Такими актами врегульовано порядок ведення облiку суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi в митних органах; порядок транзиту зовнiшньоторговельних вантажiв залiзничним транспортом; порядок декларування iноземної валюти тощо. Наприклад, накази: «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України» вiд 17 листопада 2005 р. [24], «Про мiсця прибуття автотранспорту» вiд 21 листопада 2005 р. [25], «Про затвердження Порядку здiйснення контролю за доставкою в митницi призначення перемiщуваних через митний кордон України товарiв окремих видiв» вiд 13 жовтня 2005 р. [26], наказ Державної митної служби України вiд 29. 01. 08 «Про створення нових митниць i змiну зон дiяльностi деяких митниць» [27]. Саме норми вiдомчих актiв складають переважну бiльшiсть норм, якi безпосередньо регулюють дiяльнiсть митної служби України. Також важливе мiсце посiдають спiльнi накази Держмитслужби та iнших державних органiв, якими регулюються важливi аспекти їх взаємодiї та розмежування функцiй, зокрема: спiльний наказ Держмитслужби України та Адмiнiстрацiї Державної прикордонної служби України вiд 1 червня 2005 р. «Про затвердження Порядку дiй у разi виявлення органами (пiдроздiлами) Державної прикордонної служби України порушень законодавства й порушення справ, провадження в яких вiднесено до компетенцiї митних органiв» [28], спiльний наказ Держмитслужби та Державної податкової адмiнiстрацiї України «Про затвердження Порядку взаємодiї митних i податкових органiв при здiйсненнi державного контролю за експортом окремих видiв товарiв суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi» вiд 12 липня 2004 р. [29], з урахуванням спiльного Наказу Державної митної служби України та Державної податкової адмiнiстрацiї України №289/221 вiд 06. 04. 2007 р. тощо. Специфiка таких нормативних актiв полягає в тому, що вони, по-перше, приймаються з метою виконання власних завдань та функцiй, сприяння реалiзацiї завдань та функцiй iнших органiв виконавчої влади, спрощення механiзму реалiзацiї зацiкавленими особами своїх прав та законних iнтересiв або ж для забезпечення виконання зобов’язань України за мiжнародними договорами; по-друге, мають мiжвiдомчий характер, тобто є обов’язковими для iнших органiв виконавчої влади, органiв господарського управлiння й контролю, а також пiдприємств, установ i органiзацiй, що не належать до сфери управлiння митних органiв; по-третє, визначають принципи, форми та напрямки взаємодiї митних органiв з iншими органами виконавчої влади, а також їх права i обов’язки. 2. 3 Нормотворча дiяльнiсть митних органiв Нинi гостро вiдчувається потреба в розробцi механiзму ефективного застосування закону та його дiї на соцiальнi процеси, на демократизацiю українського суспiльства. Одним iз важливих правових засобiв механiзму реалiзацiї закону виступає нормотворча дiяльнiсть, що здiйснюється державними органами, зокрема митною службою. А. В. Мазур, В. Я. Настюк, В.Є. Новiков, Д. В. Приймаченко, М. Г. Шульга та iншi. недостатньої реалiзацiї правотворчої спроможностi. Така дiяльнiсть ґрунтується насамперед на свiдомому створеннi правомочним органом можливостi бiльш детального регулювання дiяльностi у певнiй сферi. Нормотворча дiяльнiсть має забезпечити: a) юридичне закрiплення iснуючих у галузi дiяльностi й вiдносин та їх правове регулювання; б) формування нових видiв дiяльностi й вiдносин, вiдсутнiх у поточний момент, але бажаних чи необхiдних з погляду виконання перспективних завдань; Такi завдання досягаються роботою в двох основних напрямках: а) адмiнiстративно-правова органiзацiя зовнiшньої дiяльностi, яка передбачає юридичне закрiплення цiлей, завдань, компетенцiї, функцiй, органiзацiйної структури всiх ланок даної системи; Усю нормативну базу, якою керується митна служба, можна умовно подiлити на зовнiшню, яка створюється формально за межами системи митної служби (Конституцiя, закони та постанови Верховної Ради, укази i розпорядження Президента України, постанови й розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України), але до створення якої митна служба часто має пряме вiдношення, безпосередньо розробляючи або беручи участь у розробцi проектiв тих чи iнших нормативних актiв, i внутрiшню, тобто вiдомчу, нормативно-правову базу, якiй належить значне мiсце. Нормотворчiсть являє собою правову форму певної частини адмiнiстративно-правової дiяльностi митної служби, яка вiдбувається в межах її компетенцiї, на основi й на виконання законiв та пiдзаконних актiв, її основне призначення полягає у створеннi правової основи управлiння, тобто правових норм, якi встановлюють, змiнюють або скасовують види дiяльностi та правовi вiдносини, що визначають змiст адмiнiстративно-правової дiяльностi й надають їм загальнообов’язкової сили. На рiвнi державної митної служби задля впорядкування нормативного масиву, тобто приведення нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть до чинного законодавства, скасування застарiлих актiв, усунення їх множинностi, а також деталiзацiї процедури подання актiв Держмитслужби на державну реєстрацiю, 8 липня 2003 р. наказом ДМСУ було введено в дiю «Методичнi рекомендацiї про порядок пiдготовки, подання на державну реєстрацiю, скасування, облiку та зберiгання нормативно-правових актiв митних органiв України», де визначено: органiзацiю роботи над проектом нормативного акта; загальнi вимоги до складання проекту нормативного акта; пiдготовку проекту наказу (розпорядчого документа); оформлення додаткiв до нормативних актiв; мовнi та термiнологiчнi стандарти; подання нормативного акта на державну реєстрацiю, скасування рiшення про його державну реєстрацiю; приведення нормативно-правових актiв у вiдповiднiсть до законодавства Європейського Союзу; пiдтримання в контрольному станi нормативних актiв, органiзацiю їх облiку та зберiгання. [30] Наказом Державної митної служби України вiд 04. 09. 2002 р. затверджено «Регламент планування нормотворчої дiяльностi, пiдготовки й розгляду правових актiв, що розробляють або узгоджуються Державною митною службою України», де регламентовано: 1) планування нормотворчої дiяльностi; 2) порядок пiдготовки та розгляду проектiв наказiв Державної митної служби України; 3) порядок пiдготовки та подання проектiв актiв Кабiнету Мiнiстрiв України; 4) порядок пiдготовки i внесення проектiв актiв Президента України; 5) порядок пiдготовки i внесення проектiв законiв України. [31] i розпоряджень Президента України, постанов i розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України, передбачених Планом нормопроектувальної роботи Держмитслужби, визначених дорученнями Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, Голови Держмитслужби», який мiстить технологiю їх пiдготовки i прийняття. [32] Наказом Державної митної служби України вiд 10. 09. 2004 р. затверджено «Положення про участь суб’єктiв громадського обговорення у пiдготовчiй роботi щодо прийняття нормативно-правових актiв з питань митної справи», де встановлено форми та порядок пiдготовчої роботи суб’єктiв громадського обговорення стосовно розроблення проектiв регуляторних актiв з питань митної справи. [33] У системi митної служби нормотворчiсть слiд розглядати як систему i процес (правотворча технiка) створення, систематизацiї, реєстрацiї, видання, змiни i скасування вiдомчих нормативних актiв при вiдповiдному їх технологiчному та правовому забезпеченнi. До нормотворчої дiяльностi слiд також зараховувати таке: розроблення пiдроздiлами Державної митної служби України проектiв законiв України, постанов Верховної Ради України, указiв i розпоряджень Президента України, постанов i розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України; опрацювання проектiв нормативно-правових актiв, що надходять в установленому порядку вiд зацiкавлених органiв державної влади на погодження до Держмитслужби. органiзацiї. Основнi функцiї юридичних служб регiональної митницi, митницi, спецiалiзованої митної установи, органiзацiї щодо забезпечення нормотворчої дiяльностi поданi через такi обов’язки. 1. Перевiряти вiдповiднiсть законодавству проектiв актiв нормативного та розпорядчого характеру, що подаються на пiдпис керiвниковi митного органу, i вiзувати їх пiсля погодження керiвниками зацiкавлених пiдроздiлiв. Видання таких актiв без вiзування їх проектiв керiвником юридичної служби не допускаються. Пропозицiї юридичної служби щодо проведення у вiдповiднiсть до законодавства проектiв актiв нормативного та розпорядчого характеру, що видаються митним органом, обов’язковi для розгляду керiвником цього органу. 2. Готувати разом з iншими структурними пiдроздiлами пропозицiї про скасування чи внесення змiн до виданих митним органом актiв нормативного та розпорядчого характеру, якi втратили актуальнiсть або суперечать вимогам законодавства. 3. Визначати необхiднiсть подання нормативно-правових актiв митного органу на державну реєстрацiю до вiдповiдного управлiння юстицiї. 4. Забезпечувати облiк i зберiгання актiв законодавства та вiдомчих нормативно-правових актiв, а також актiв нормативного i розпорядчого характеру, виданих митним органом, пiдтримувати їх у контрольному станi. [42, с. 127] Держмитслужба України має показники щодо здiйснення нормотворчостi за рiк: 1) розробляє близько 65 постанов КМУ; 2) розробляє та подає до Уряду близько 15 законопроектiв; 3) видає близько 900 наказiв ДМСУ (з них реєструється Мiнiстерством юстицiї близько 60); 4) постiйно бере участь в опрацюваннi проектiв законiв України, постанов Кабiнету Мiнiстрiв України, що надходять в установленому порядку вiд зацiкавлених органiв державної влади на погодження до Держмитслужби; проходження у Верховнiй Радi України проектiв законодавчих актiв, розроблених Держмитслужбою, розгляд депутатських запитiв i звернень; 6) продовжує роботу в напрямку адаптацiї нацiонального митного законодавства до законодавства Європейського Союзу; 7) проводить аналiз нормативно-правової бази, котра регулює питання митної справи, за результатами аналiзу вносить пропозицiї щодо вдосконалення законодавства; 8) здiйснює перегляд нормативно-правових актiв Держмитслужби, до яких необхiдно внести змiни, визнати такими, що втратили чиннiсть, або вiдкликати. Системний пiдхiд у виконаннi законiв та iнших актiв забезпечує сувору погодженiсть їх мiж собою й орiєнтацiю на виконання загальних полiтичних, господарських i соцiально-культурних завдань. [42, с. 119–127] Отже, правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи митної справи визначено в Конституцiї, законах України (серед них особливе мiсце належить МК – комплексному закону в сферi митної справи), нормативних актах Президента України й Кабiнету Мiнiстрiв України, актах Державної митної служби України та iнших центральних органiв виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи. МК становить основу митного законодавства України. За своїм характером вiн є комплексним законом, що регулює рiзноманiтнi вiдносини, якi зачiпають рiзнi галузi права – адмiнiстративне, цивiльне, фiнансове, кримiнальне та, у визначенiй частинi, мiжнародне. Джерелами митного права є також закони, основним змiстом яких є саме митнi питання, та iншi закони, в яких мiстяться норми митного права. Сюди належать Закони України «Про Єдиний митний тариф»; «Про митну справу в Українi»; «Про зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть»; Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарiв та транспортних засобiв, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територiю України»; «Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон»; «Про вивезення, ввезення та повернення культурних цiнностей». Оперативне регулювання митних вiдносин забезпечують укази Президента й постанови Кабiнету Мiнiстрiв України. Кабiнет Мiнiстрiв України як вищий державний орган у системi органiв виконавчої влади органiзовує втiлення митної полiтики в конкретнi органiзацiйнi заходи. Як визначено в ст. 116 Конституцiї України, Кабiнет Мiнiстрiв забезпечує здiйснення митної справи. Ця управлiнська дiяльнiсть вiдбувається в межах повноважень Кабiнету Мiнiстрiв та, зокрема, передбачає: встановлення розмiрiв митних зборiв i плати за митнi процедури; координацiю дiяльностi мiнiстрiв, державних комiтетiв Держмитслужби з питань митної справи; проведення переговорiв та укладання мiжнародних договорiв України з митних питань. систематизацiї, реєстрацiї, видання, змiни та скасування вiдомчих нормативних актiв при вiдповiдному їх технологiчному та правовому забезпеченнi. 3. 1 Характеристика дiяльностi Львiвської митницi Українська митниця сьогоднi як нiколи, набирає риси одного iз значимих атрибутiв державностi й незалежностi країни, забезпечує формування економiчного суверенiтету держави. Особливу актуальнiсть набувають завдання, визначенi Президентом й Урядом України перед Державною митною службою. Це – максимальне сприяння розвитку зовнiшньоторговельних вiдносин, захист внутрiшнього ринку й вiтчизняного товаровиробника, протидiя нелегальному перемiщенню товарiв через митний кордон України й, звичайно, фiскальна функцiя, яка забезпечує наповнення Державного бюджету України. Історiя Львiвської митницi веде свiй початок вiд середини 14-го столiття. Друге народження митницi датоване 1946 роком. 25 травня 1946 року наказом №199 Народного комiсарiату зовнiшньої торгiвлi СРСР при Львiвському аеропорту було вiдкрито митний пост зi штатом 9 працiвникiв. Очолював колектив тодi Д.І. Полiщук (1946–1958). 19 червня 1951 року наказом мiнiстра зовнiшньої торгiвлi СРСР Львiвський митний пост був реформований у митницю ІІІ класу. 15 липня 1988 року згiдно з наказом Головного управлiння Держмитконтролю при Радi Мiнiстрiв СРСР №141 Львiвськiй митницi було надано статус регiональної. Їй пiдпорядковувалися митницi i митнi пости на територiї Закарпатської, Львiвської, Івано-Франкiвської, Тернопiльської, Рiвненської, Хмельницької областей. Пiсля проголошення Незалежностi України роль Львiвської митницi у захистi економiчних iнтересiв регiону зросла. Стрiмко розвивається її iнфраструктура. Для перенесення операцiй з митного оформлення експортно-iмпортних вантажiв у мiсця розташування юридичних осiб було створено митнi пости «Стрий», «Дрогобич» тощо. При митницi органiзовано курси митних брокерiв. Львiвська митниця першою в Українi почала обслуговування митного лiцензiйного складу. 1994 року у Львовi було створено Захiдне територiальне митне управлiння, якому пiдпорядковувалися митницi Львiвської, Тернопiльської, Волинської, Рiвненської областей. Митне управлiння чимало зробило для розбудови державних кордонiв, пiдготовки кадрiв, змiцнення трудових колективiв митних пiдроздiлiв. У листопадi 1996 р. систему митних органiв було реорганiзовано – створено Державну митну службу України та її органи: регiональнi митницi, митницi, спецiалiзованi митнi установи та органiзацiї. На базi Львiвської митницi i Захiдного територiального митного управлiння запрацювала Захiдна регiональна митниця, якiй пiдпорядковувалися митницi Львiвської, Волинської, Рiвненської, Тернопiльської областей. З метою оптимiзацiї дiяльностi митних органiв впродовж наступних рокiв митниця зазнала ще кiлька реорганiзацiй. З 1 травня 2008 року її зоною дiяльностi визначено Львiвську область. На сьогоднi тут дiють такi митнi пости: «Краковець», «Рава-Руська», «Мостиська», «Смiльниця», «Новояворiвськ», «Сокаль», «Дрогобич», «Броди», «Львiв-аеропорт», «Стрий» (до складу якого входять два сектори митного оформлення – «Леонi» й «Жидачiв»), а також самостiйнi вiддiли митного оформлення, якi здiйснюють митний контроль та оформляють операцiї суб’єктiв ЗЕД, несупроводжуваний багаж, транспортнi засоби, придбанi громадянами для iндивiдуального користування, i мiжнароднi поштовi вiдправлення. Вагомих результатiв митниця досягла завдяки дедалi активнiшiй спiвпрацi з суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi, представниками малого бiзнесу, громадськiстю, впровадженню комплексу заходiв, спрямованих на вдосконалення технологiй та спрощення митних процедур, оптимальному задiянню основних важелiв митно-тарифного регулювання, полiпшенню органiзацiї роботи зi справляння митних платежiв. Керiвництво Львiвської митницi бере активну участь у роботi Мiжурядової координацiйної ради з питань мiжрегiонального спiвробiтництва Польщi та України. Спецiально створена комiсiя працює над розбудовою пунктiв пропуску на спiльнiй дiлянцi державного кордону в умовах пiдготовки до чемпiонату свiту з футболу «Євро-2012». яке очолює колишнiй начальник митницi В. Самойлюк. Іншi керiвники митницi рiзних рокiв працюють на найвищих посадах у митнiй службi України. Зокрема свого часу Держмитком України очолював А. Колос, який зараз є головою Спiлки ветеранiв митної служби. Керiвництво: Начальник митницi – Тимошенко Вiктор Анатолiйович; Перший заступник начальника митницi – Дворак Юрiй Миколайович; Перший заступник начальника митницi – Сподарик Ярослава Лукiвна; Заступник начальника митницi – Жук Вiктор Андрiйович; Заступник начальника митницi – Криворучко Микола Васильович; Заступник начальника митницi – Лось Вадим Петрович. Митнi пости Львiвської митницi: «Львiв-аеропорт», «Стрий», «Дрогобич», «Броди», «Новояворiвськ», «Сокаль», «Рава-Руська», «Мостиська», «Краковець», «Смiльниця». Спецiалiзацiя: – митний контроль, пропуск та митне оформлення товарiв i предметiв, що перемiщуються через митний кордон України, юридичних та фiзичних осiб, якi перемiщуються автомобiльним транспортом; – митний контроль i митне оформлення товарiв та транспортних засобiв, що перемiщуються суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi через митний кордон України; – митний контроль та митне оформлення мiжнародних поштових вiдправлень, зокрема недержавних операторiв зв’язку; – митний контроль та митне оформлення товарiв i речей громадян, якi перемiщуються на постiйне мiсце проживання, митне оформлення гуманiтарної допомоги; – митний контроль та митне оформлення транспортних засобiв фiзичних та юридичних осiб; – митний контроль та митне оформлення повiтряних суден мiжнародного сполучення. [50] У 2009 роцi в зонi дiяльностi Львiвської митницi (Львiвська обл.) було акредитовано 3 412 учасникiв зовнiшньої економiчної дiяльностi. З них працювало 3280 суб’єктiв. Завдяки їм у 2009 роцi до Держбюджету України перераховано 2636,9 млн. грн. митних платежiв. Львiвська митниця щоденно оформляла в середньому 649 вантажних митних декларацiй, 486 одиниць транспортних засобiв та понад 7 тис. тонн вантажiв. 12 сумлiнних пiдприємств, акредитованих у Львiвськiй митницi, внесено до «бiлих» чи «зелених» спискiв, тобто, вони отримали певнi преференцiї пiд час проходження митних процедур. На виконання рiшень колегiї Держмитслужби стан боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил був пiд особливим контролем. Так, було запроваджено 220 адмiнiстративних справ на суму 6 млн. 213 тис. грн. Загальна вартiсть товарiв, якi реально вилучалися, становила 1 млн. 253 тис. грн. Митниця розглянула 152 справи про порушення митних правил (ПМП), накладено штрафiв на суму 174 тис. грн, з яких 96 тис. грн. стягнуто. Також був пiдписаний Меморандум про намiри мiж Львiвською митницею та Громадською радою при Львiвськiй митницi щодо спiвпрацi з метою координацiї заходiв, пов’язаних iз забезпеченням проведення консультацiй з громадськiстю з питань формування та реалiзацiї державної полiтики в галузi митної справи. Пiдписання цього документа надасть нового iмпульсу спiвпрацi громадськостi з митницею. з iншого – активiзовано спiвпрацю з Громадською радою. Зокрема вiдбувались спiльнi засiдання митницi i Громадської ради. Окрiм того, представники бiзнесу i влади активно працювали у напрямi внесення змiн до нормативно-правової бази митницi. Так, зокрема в Меморандумi йдеться про те, що «з метою кращого ознайомлення з органiзацiєю та функцiонуванням митної служби України сторони вживатимуть вiдповiдних заходiв, використовуватимуть рiзноманiтнi форми спiвпрацi та сприятимуть: - поширенню контактiв мiж митними органами, обмiну вiдповiдними фахiвцями, консультантами та експертами; – проведенню спiльних конференцiй, семiнарiв та iнших заходiв, в тому числi за участi викладачiв, фахiвцiв i консультантiв; – обмiну науковою, методичною лiтературою, iнформацiйними матерiалами щодо проблем у сферi митного законодавства; – висвiтленню роботи в ЗМІ. Митна служба лише контролює правильнiсть нарахування й повноту надходження засобiв у Державний бюджет, а платежi реально перераховують пiдприємцi при оформленнi експортно-iмпортних операцiй. Тому першочергове завдання митницi – створити для всiх суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi умови, при яких вони будуть мати можливiсть збiльшувати обсяги товарообiгу й, як наслiдок, будуть забезпечувати збiльшення надходжень у державну скарбницю. Для пошуку шляхiв взаєморозумiння, пiдвищення ефективного, плiдного спiвробiтництва представникiв бiзнесу й митницi, Львiвська митниця проводить регулярнi зустрiчi iз суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Процес митного контролю й митного оформлення товарiв передбачає постiйну взаємодiю митницi iз правоохоронними й контролюючими органами. Тому в таких зустрiчах беруть участь представники Львiвської обласної державної адмiнiстрацiї, правоохоронних органiв (обласної прокуратури, Служби безпеки, МВС i податкової адмiнiстрацiї областi), а також контролюючих органiв. Пiд час цих зустрiчей обговорюються питання щодо проведення митницею форм i методiв митного контролю й митного оформлення товарiв, окреслюються проблеми суб’єктiв ЗЕД, якi виникають при здiйсненнi митних процедур. Також слiд зазначити про роботу зi зверненнями громадян у 2009 роцi. Робота iз зверненнями громадян у Львiвськiй митницi спрямована на забезпечення громадянами їх конституцiйного права на звернення, створення належних умов для реалiзацiї цього права вiдповiдно до вимог Закону України вiд 02. 10. 1996 року «Про звернення громадян» [11], Указу Президента України вiд 7 лютого 2008 року «Про першочерговi заходи щодо забезпечення реалiзацiї та гарантування конституцiйного права на звернення до органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, iнших нормативно-правових актiв» [14]. Слiд зазначити, що робота iз зверненнями громадян в Львiвськiй митницi упродовж 2009 року залишалась одним з прiоритетних напрямкiв дiяльностi Львiвської митницi, важливою формою змiцнення зв’язкiв з населенням, розширенням його участi в управлiннi державними справами, засобом вивчення громадської думки. – надання iнформацiї щодо основної дiяльностi Львiвської митницi; – здiйснення заходiв для виконання плану рiчних показникiв фiнансових надходжень; – правомiрностi складання протоколiв про порушення митних правил при проведеннi спiльної перевiрки з правоохоронними органами; – видачi митного посвiдчення на автотранспорт, ввезеного на постiйне мiсце проживання; – щодо повернення автотранспорту та реєстрацiйних документiв на нього, що вилученi протоколом про порушення митних правил. За звiтний перiод не зафiксовано жодного випадку розгляду звернень з порушенням встановлених законодавством термiнiв, безпiдставної вiдмови в задоволенi законних вимог заявникiв, безпiдставної передачi розгляду звернень iншим органам. Створена та ведеться комп’ютерна база даних за зверненнями громадян, використання якої дозволяє бiльш оперативно i якiсно контролювати проходження та виконання документiв. За результатами розгляду, громадянам надавалися обґрунтованi та вичерпнi вiдповiдi. У випадках, коли порушене громадянином питання вирiшити на особистому прийомi було неможливо через його складнiсть або необхiднiсть додаткового вивчення, заявникам пропонувалося викласти його у письмовiй формi для подальшого детального розгляду. За перiод з 01. 01. 2009 по 31. 12. 2009 року Львiвською митницею опрацьовано 8 звернень. У порiвняннi з 2008 роком вiдсутня кiлькiсть листiв громадян, якi одразу звернулися до Держмитслужби України або вищих органiв влади, обминаючи Львiвську митницю. Це свiдчить про пiдвищення рiвня довiри громадян до вирiшення їх проблемних питань безпосередньо в Львiвськiй митницi. На Львiвськiй митницi постiйно здiйснюються заходи методологiчного, органiзацiйного, iнформацiйно-аналiтичного характеру щодо полiпшення роботи зi зверненнями громадян, а саме: – надається допомога в оформленнi документiв, потрiбних для розгляду вiдповiдних питань; – принципове реагування керiвництва митницi на кожне повiдомлення про недолiки в роботi митницi; – керiвництвом митницi проводиться контроль дотримання iнспекторським складом вимог митного законодавства, сумлiнного виконання ними своїх службових обов’язкiв; – проводиться роз’яснення конституцiйних прав i свобод людини i громадянина, повноважень митного органу шляхом надання юридичних консультацiй працiвниками юридичного вiддiлу, дiзнавачами-юристами та головним iнспектором зв’язкiв з громадськiстю вiддiлу органiзацiйного та документального забезпечення митницi – громадянам, якi потребують соцiального та правового захисту; – забезпечується функцiонування «телефону довiри» Держмитслужби України, який висвiтлено на наочних стендах у мiсцях розташування пiдроздiлiв митного оформлення та в пунктах пропуску через державний кордон України; – iнформацiя про розгляд питань щодо роботи зi зверненнями громадян висвiтлюється на нарадах Львiвської митницi, розглядаються рiшення щодо покращення роботи зi зверненнями громадян, пiдвищення рiвня вiдповiдальностi керiвникiв пiдроздiлiв за результати розгляду звернень громадян. З метою виявлення можливих фактiв створення штучних перешкод при проходженнi фiзичними i юридичними особами митного контролю й оформлення, спiвробiтниками вiддiлу внутрiшньої безпеки Львiвської митницi проводяться контрольнi заходи з перевiрки стану дотримання особовим складом пiдроздiлiв митницi, що здiйснюють митний контроль та митне оформлення, вимог вiдповiдних iнструкцiй та технологiчних схем. Водночас, з метою отримання випереджувальної iнформацiї про можливi правопорушення з боку посадових осiб митницi, спiвробiтниками вiддiлу внутрiшньої безпеки проводяться спiвбесiди iз суб’єктами ЗЕД, вивчається громадська думка щодо дiяльностi посадових осiб митницi, зауваження та пропозицiї громадян, у тому числi тi, що надiйшли за телефоном довiри Держмитслужби України. За результатами цiєї роботи вживаються вiдповiднi заходи. [51]. нових нормативно-правових актiв з питань митної справи, надаються консультацiї та роз’яснення. Інформацiя про роботу митного органу iз зверненнями громадян та результати вирiшення порушених у них питань оприлюднюється в ЗМІ в прес-релiзах роботи митницi, на прес-конференцiях iз запрошенням суб’єктiв ЗЕД та представникiв контролюючих органiв, представникiв ЗМІ, розмiщується в мережi Інтернет. Для забезпечення виконання Закону України «Про звернення громадян» на Львiвськiй митницi i надалi продовжуватиметься робота iз забезпечення належного розгляду звернень громадян, у вiдповiдностi до вимог чинного законодавства, спрямована на посилення вiдповiдальностi посадових осiб за вирiшення питань, порушених громадянами у своїх зверненнях, проведеннi роз’яснювальної роботи через засоби масової iнформацiї, iнтернет-видання, веб-сайти, на зустрiчах iз громадськiстю та на iнших заходах, якi належать компетенцiї та повноваженню Львiвської митницi. 3. 2 Проблеми митного контролю в Українi та способи їх вирiшення Кордон був i залишається найчутливiшим барометром, що миттєво реагує на ситуацiю в суспiльствi. Невипадково митнi переходи на кордонi, зокрема й українсько-польському, що вiднедавна став кордоном нашої держави з країнами Євросоюзу, перебувають пiд пильним оком громадськостi та вiдповiдних контролюючих органiв. Виконуючи свою головну функцiю митного контролю й митного оформлення вантажiв, митниця забезпечує наповнення Державного бюджету, охорону економiчних iнтересiв України пiд час здiйснення експортно-iмпортних операцiй суб’єктами зовнiшньо економiчної дiяльностi, дотримання митних правил бiльш нiж мiльйонною «армiєю» мешканцiв прикордонних територiй, для яких «човниковий» бiзнес став єдиним джерелом заробiтку, i водночас пункти пропуску є i будуть обличчям держави для подорожуючих, якi приїжджають в Україну у бiзнесових, приватних справах чи на вiдпочинок. Наскiльки результативно i цивiлiзовано працюватимуть митнi органи i чи завдяки цьому зросте, на жаль, не надто високий авторитет цiєї державної структури через традицiйно довжелезнi черги на перетин кордону, потiк контрабанди, що осiдає на полицях магазинiв та ринкiв, завдаючи шкоди вiтчизняним виробникам аналогiчної продукцiї та державi, позаяк до державної скарбницi за ввезений крам не надходило жодної копiйки митних платежiв, масовi побори, вiдсутнiсть належної iнфраструктури та цивiлiзованих побутових умов i хамство людей у погонах, залежить вiд багатьох факторiв, зокрема й ефективностi управлiння структурними пiдроздiлами, що входять до регiональних митниць. контрабандистiв, лише про тих, хто хоче працювати у законодавчому полi. Наприклад, митник без стимулу може просто не взяти декларацiю, а коли навiть бере, то людина не має змоги вiдслiдкувати iнформацiю про хiд її реєстрацiї. Наступне – це визначення кодiв товару, вiд яких залежить сума сплати за товар, тут твориться просто свавiлля», – зазначив президент компанiї «ІнСпе», член Громадської ради при Львiвськiй митницi, координатор Громадського форуму Львова Олег Мацех. Також пiдприємцi зазначали, що скоро робота митницi може зупинитися взагалi, бо за iснуючих умов i законодавчих «вдосконалень» нiхто не ввозитиме товари в Україну. [52]. Для вирiшення цiєї проблеми необхiдно зробити максимально прозорою процедуру проходження митного контролю, встановити монiтори, щоб декларант у будь-який час мiг побачити, на якiй стадiї перебуває його декларацiя, та максимально скоротити термiни визначення митної вартостi товарiв. Досить часто виникають скарги про наявнiсть корупцiї на Львiвськiй митницi, для вирiшення цiєї проблеми також можливий варiант створення робочих груп пiдприємцiв та митникiв з метою вирiшення нагальних проблем на мiсцевому рiвнi та скерування iнiцiатив до Державної митної служби. Також потрiбно працювати над вдосконаленням роботи зi спрощення митних процедур i пiдвищенням ефективностi технологiй митного контролю. Адже, занадто складна процедура митного контролю теж є нагальною проблемою. Для досягнення позитивного результату, для подолання цих проблем необхiдно керуватись такими базовими принципами: – забезпечення належної ефективностi митного контролю; – оптимiзацiя використання митних ресурсiв; – сприятливе ставлення до суб’єктiв ЗЕД; – прозорiсть роботи митних органiв; – уникнення бюрократизму в документообiгу. Також необхiдно удосконалити правове регулювання вiдносин мiж митними органами i пiдприємствами, що надають послуги в галузi митної справи. Для цього необхiдно: – при розробцi Державною митною службою України нормативно-правових актiв, якi визначають органiзацiйно-правовi основи дiяльностi митних посередникiв, враховувати пропозицiї та зауваження останнiх, зокрема, запропонованих безпосередньо Асоцiацiєю митних брокерiв України, що, в свою чергу, сприятиме застосуванню принципу партнерства у вiдносинах мiж митними органами та митними брокерами i митними перевiзниками. Крiм того, це запобiгатиме прийняттю економiчно недоцiльних i неефективних регуляторних актiв; – розробити дiєвий механiзм надання митними органами митним посередникам необхiдної iнформацiї (правова, економiчна, статистична) для їх дiяльностi; – при розробцi вiтчизняної схеми взаємодiї митних агентiв та митних органiв враховувати базовi стандарти та принципи такої взаємодiї, що закрiпленi у Європейському Митному Кодексi, адже вплив митного середовища на процеси iнтеграцiї i бiзнесових взаємин мiж ЄС та Україною є досить вiдчутним; – впроваджувати у життя мiжнароднi конвенцiї щодо спрощення митних процедур i застосування новiтнiх технологiй, якi сприяють швидкому митному контролю й оформленню. Отже, митний контроль та митне оформлення є ключовими функцiями митної служби України, однак реалiзацiя митними органами України на практицi цих важливих функцiй стикається з безлiччю перешкод та проблем. Найсуттєвiшу рису процесу вдосконалення законодавства щодо митного контролю та митного оформлення слiд бачити в тому, що воно спрямоване на створення умов для бiльш ефективного впливу права на зовнiшньоекономiчнi вiдносини. Саме за допомогою передусiм правових процедурних норм забезпечується змiстовнiсть митного контролю. необхiдно шляхом: – використання цiєї системи як нормативно-iнформацiйної комп’ютерної бази при проведеннi митного контролю та при аналiзi документiв, поданих до митного оформлення; – користування цiєю системою оперативним складом митних органiв при оцiнцi митної вартостi товарiв та встановленнi їх коду згiдно з УКТЗЕД. [53]. Реалiзацiя науково-органiзацiйних заходiв, спрямованих на максимальну правову регламентацiю процесу здiйснення митного контролю та митного оформлення товарiв i транспортних засобiв призведе до посилення вiдповiдальностi за обґрунтованiсть прийнятих рiшень як посадовими особами митних органiв так i декларантами. Також детального розроблення потребують такi питання, як систематизацiя митного законодавства, впорядкування i оновлення його структури, визначення напрямкiв розвитку, вдосконалення процесу пiдготовки i прийняття законiв та iнших правових актiв. Тiльки пiсля вирiшення цих питань можна забезпечити ефективнiсть правозастосування в митнiй практицi. Однiєю iз болючих проблем залишається ухилення суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi вiд сплати податкiв при декларуваннi товарiв шляхом заниження їх митної вартостi та/або декларування не своїм найменуванням. Конфлiкт iнтересiв митних органiв та iнтересiв суб’єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi полягає у недосконалостi та неповнотi бази даних цiнової iнформацiї вiдомостей про вартiсть певного товару (предмету), на пiдставi яких визначається його митна вартiсть. Висновки Отже, на основi проведеного дослiдження можна зробити такi висновки: для нормального, стiйкого функцiонування суспiльства. Вона пропускає людей i товари, дозволенi до перемiщення, й затримує товари, забороненi до ввезення чи вивезення. Можна виокремити такi узагальненi функцiї митних органiв: 1) фiскальна; 2) економiко-регуляторна; 3) захисна; 4) контрольно-органiзацiйна; 5) iнформацiйно-статистична; 6) мiжнародно-полiтична. Особливий статус митної служби полягає в тому, що саме (i тiльки) через її структури та механiзми формується i закрiплюється загальна воля, що надає державним настановам в органiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi (митнiй полiтицi) обов’язкового характеру. Держава за допомогою митної служби забезпечує втiлення в життя державної полiтики у сферi митної дiяльностi методами, якi є в її розпорядженнi, у тому числi адмiнiстративними та кримiнально-правовими. Основними завданнями митної служби є: забезпечення реалiзацiї державної полiтики у сферi митної справи; захист економiчних iнтересiв України; контроль за дотриманням законодавства України про митну справу; використання засобiв митно-тарифного та нетарифного регулювання пiд час перемiщення через митний кордон України товарiв та iнших предметiв; удосконалення митного контролю, митного оформлення товарiв та iнших предметiв, що перемiщуються через митний кордон України; здiйснення разом з Нацiональним банком України комплексного контролю за валютними операцiями; здiйснення разом з iншими уповноваженими центральними органами виконавчої влади заходiв щодо захисту iнтересiв споживачiв товарiв i дотримання учасниками зовнiшньоекономiчних зв’язкiв державних iнтересiв на зовнiшньому ринку; боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил; розвиток мiжнародного спiвробiтництва у сферi митної справи. Правовi, економiчнi та органiзацiйнi основи митної справи визначено в Конституцiї, законах України (серед них особливе мiсце належить МК – комплексному закону в сферi митної справи), нормативних актах Президента України й Кабiнету Мiнiстрiв України, актах Державної митної служби України та iнших центральних органiв виконавчої влади. Виключно законами України визначаються засади митної справи. Аналiз правового статусу органiв митної служби свiдчить, що, не зважаючи на важливiсть завдань, якi стоять перед останньою, та необхiднiсть правового регулювання на рiвнi закону питань органiзацiї органiв митної служби, дiяльнiсть вказаного правоохоронного органу законодавчо не регламентована. З огляду на це було би доцiльно розробити закон, в якому були би визначенi правовий статус митної служби України та її органiзацiйних елементiв, з урахуванням вимог європейського законодавства, конвенцiй та мiжнародних договорiв, до яких приєдналася Україна. Негативним аспектом також є неповне визначення в Митному кодексi України основних понятьмитної полiтики (порядок визначення напрямкiв, вiдповiдальнiсть за втiлення та розробку та iнше). Цi недолiки є суттєвими, бо впливають на процедуру розробки митної полiтики, роблячи її не до кiнця регламентованою. Митна полiтика фактично формується на пiдставi загальнодержавних тенденцiй, не маючи особливого механiзму формування. Також проблемою є вiдсутнiсть законодавчо чiтко визначеного правового статусу митних брокерiв i митних перевiзникiв, лiцензiйних умов здiйснення їх дiяльностi, визначеннi правової природи пiдстав представництва iнтересiв клiєнтiв митними брокерами (митними перевiзниками). В Кодексi так i не визначено чiтко, за яким варiантом представництва працюють митнi брокери в Українi. ефективностi митного контролю; оптимiзацiя використання митних ресурсiв; сприятливе ставлення до суб’єктiв ЗЕД; прозорiсть роботи митних органiв; уникнення бюрократизму в документообiгу. Також потрiбно працювати над вдосконаленням роботи зi спрощення митних процедур i пiдвищенням ефективностi технологiй митного контролю. Список використаних джерел 1. Конституцiя України вiд 28. 06. 1996 №254 2. Митний кодекс України вiд 11. 07. 2002 N92-IV (iз змiнами i доповненнями, внесеними Законами України вiд 01. 08. 2009). 3. Закон України «Про Митний тариф України» вiд 05. 04. 2001 (iз змiнами i доповненнями, внесеними Законами України вiд 14. 09. 2006). 6. Закон України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарiв та транспортних засобiв, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територiю України» (iз змiнами i доповненнями, внесеними Законами України вiд 20. 02. 2009, ВВР). 7. Закон України «Про загальнi засади створення i функцiонування спецiальних (вiльних) економiчних зон» вiд 13 жовтня 1992 р. 9. Закон України «Про гуманiтарну допомогу» вiд 2 жовтня 1999 р. 10. Закон України «Про операцiї з давальницькою сировиною у зовнiшньоекономiчних вiдносинах» вiд 7 жовтня 2001 р. 11. Закон України «Про звернення громадян» вiд 02. 10. 1996 року №393/96-ВР. 12. Указ Президента «Про державну Митну службу України» (зi змiнами i доповненнями вiд 29 жовтня 2003 року). 14. Указ Президента «Про першочерговi заходи щодо забезпечення реалiзацiї та гарантування конституцiйного права на звернення до органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, iнших нормативно-правових актiв» вiд 7 лютого 2008 року №109/2008. 15. «Про введення до складу Представництва України при Європейських Спiвтовариствах (Європейському Союзi) представника Держмитслужби України» вiд 19 квiтня 2004 р. №445/2004. 16. «Про приєднання України до Мiжнародної конвенцiї про взаємну адмiнiстративну допомогу у вiдверненнi, розслiдуваннi та припиненнi порушень митного законодавства та додаткiв І, II, III, V, VI, VII, VIII до неї» вiд 23 травня 2000 р. №699/2000. Постанови Кабiнету Мiнiстрiв України 17. «Про затвердження Положення про Державну митну службу України» вiд 18 липня 2007 р. №940. 18. «Про затвердження Положення про порядок i умови проходження служби в митних органах» вiд 9 лютого 1993 р. №97. 19. «Про затвердження Положення про спецiальнi звання працiвникiв i курсантiв навчальних закладiв митної служби» вiд 16 червня 2003 р. №900. 20. «Про митний контроль та митне оформлення природного газу, нафти, нафтопродуктiв, етилену i амiаку, що перемiщуються через митний кордон України трубопровiдним транспортом» вiд 17 грудня 2003 р. №1958. 21. «Питання пропуску через державний кордон автомобiльних, водних, залiзничних та повiтряних транспортних засобiв перевiзникiв i товарiв, що перемiщуються ними» вiд 24 грудня 2003 р. №1989. 22. «Про затвердження перелiку платних послуг, що можуть надаватися митними органами» вiд 25 грудня 2002 р. №1952. 23. «Про порядок ведення спецiальної митної статистики» вiд 12 грудня 2002 р. №1865. 24. Наказ Держмитслужби України «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобiв, що перемiщуються громадянами через митний кордон України» вiд 17 листопада 2005 р. №1118. 25. Наказ Держмитслужби України «Про мiсця прибуття автотранспорту» вiд 21 листопада 2005 р. №1136. №969. законодавства й порушення справ, провадження в яких вiднесено до компетенцiї митних органiв» України вiд 1 червня 2005 р. №461/439. товарiв суб’єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi» вiд 12 липня 2004 р. №512/387. України» вiд 8 липня 2003 р. 31. Наказ Державної митної служби України про затвердження «Регламенту планування нормотворчої дiяльностi, пiдготовки й розгляду правових актiв, що розробляють або узгоджуються Державною митною службою України» вiд 04. 09. 2002 р. №481. Президента України, постанов i розпоряджень Кабiнету Мiнiстрiв України, передбачених Планом нормопроектувальної роботи Держмитслужби, визначених дорученнями Президента України, Кабiнету Мiнiстрiв України, Голови Держмитслужби» вiд 04. 09. 2002 р. №481. 33. Наказ Державної митної служби України про затвердження «Положення про участь суб’єктiв громадського обговорення у пiдготовчiй роботi щодо прийняття нормативно-правових актiв з питань митної справи», вiд 10. 09. 2004 р. №658.