Сутнiсть, сучасний стан та перспективи розвитку митно-тарифних вiдносин
з митної справи
"Сутнiсть, сучасний стан та перспективи розвитку митно-тарифних вiдносин"
2009
Сучасний економiчний розвиток характеризується чiткою тенденцiєю до iнтеграцiї нацiональних економiк, що диктується як закономiрнiстю розвитку свiтової економiчної системи в цiлому, так i нацiональних економiк як її складникiв.
об'єднання, регiональнi союзи, формуються обширi зони вiльної торгiвлi, пiдвищується роль мiжнародних угод щодо обмiну товарiв i послуг, руху фiнансових ресурсiв.
Зовнiшньоекономiчнi зв'язки у теперiшнiй час — це об'єктивно обумовлена необхiднiсть, важливий фактор економiчного зростання, невiд'ємна складова нацiонального процесу розширеного вiдтворення. Вони все бiльшою мiрою визначають не тiльки темпи i пропорцiї процесу виробництва, але й обмiну та розподiлу. У багатьох країнах саме свiто господарськi зв'язки визначають стан нацiональної економiки, i дана тенденцiя в перспективi посилюватиметься.
Прискорює iнтернацiоналiзацiю виробництва i науково-технiчний прогрес, який ставить все новi вимоги до якiсних характеристик виробництва. Ускладнюються технологiчнi процеси виробництва, прискореними темпами розвиваються транснацiональнi корпорацiї, все бiльше фiнансових коштiв витрачається на науково-дослiднi роботи i под. Все це потребує бiльшої концентрацiї капiталовкладень i збiльшення мiсткостi ринкiв.
Випереджувальнi темпи зростання зовнiшньоторговельного обороту, iноземних iнвестицiй, збiльшення частки зовнiшньоекономiчних операцiй у валовому внутрiшньому продуктi рiзних країн та iншi кiлькiснi показники характеризують рух країн у напрямi глобалiзацiї.
Орiєнтацiя багатьох економiчних систем на побудову ринкової моделi господарювання потребує розвитку всебiчних мiжнародних економiчних зв'язкiв з метою реалiзацiї економiчного потенцiалу країни на зовнiшньому ринку. Без цього неможливо цивiлiзовано побудувати ринок, перейти на iнтенсивну модель економiчного зростання, посiсти достойне мiсце у свiтовiй економiчнiй системi господарювання.
У визначеннi стратегiї i тактики iнтегрування економiки країни до свiтового економiчного простору домiнують двi точки зору. Перша ґрунтується на тезi швидкої лiбералiзацiї зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, друга — на поступовому переходi до « вiдкритостi» економiки, що передбачає поетапний процес, який має свою структурну специфiку i потребує активної ролi держави у данiй сферi взаємовiдносин.
стихiйному ринку повної свободи i забезпечення умов вiльної конкуренцiї. Постулюється, що формування єдиного глобального ринку зумовить таке зростання ефективностi, яке зможе забезпечити загальний добробут.
перехiдного перiоду має вiдбуватися за мiнiмальною участю держави. Основне завдання держави — пiдтримка стiйкої фiнансової системи, оскiльки без стабiльної грошової одиницi ринок ефективно функцiонувати не може. Саме тому пiдтримка стабiльного валютного курсу i гальмування зростання iнфляцiї, на їх думку, є основними завданнями. Головним iнструментом антиiнфляцiйної полiтики монетаристи вважають одночасну лiбералiзацiю цiн i рiзке скорочення державних витрат. Слiд зауважити, що особлива роль у данiй моделi трансформування економiчної системи вiдводиться мiжнародним економiчним органiзацiям як координаторам, якi реалiзують курс на лiбералiзацiю господарської полiтики.
Досвiд економiчно розвинутих країн свiту показує, що головна роль в економiчному розвитку належить конкретним учасникам економiчних вiдносин, а держава покликана окреслювати рамки економiчної активностi господарюючих суб'єктiв, стимулюючи або стримуючи їхню дiяльнiсть залежно вiд iснуючих економiчних прiоритетiв. При цьому одним iз головних завдань регулювання економiчної системи є пiдтримання макроекономiчної рiвноваги при визначених показниках економiчних перетворень у суспiльствi. Водночас вельми не просто досягнути одночасно двох визначених цiлей: стимулювання економiчної активностi передбачає порушення макроекономiчної рiвноваги, а для забезпечення рiвноваги необхiдна незмiннiсть умов, що, у свою чергу, суперечить економiчнiй активностi. Складнiсть розв'язання цiєї проблеми пов'язана також з тим, що динамiчна рiвновага вимагає чiткого уявлення про напрям та майбутнi показники розвитку, iнакше суспiльство перiодично буде нести значнi економiчнi та соцiальнi витрати при вирiвнюваннi пропорцiй економiчного розвитку.
Для досягнення динамiчної економiчної рiвноваги необхiдно оптимально поєднувати стимулювання пiдприємницької активностi та регулюючу дiяльнiсть держави. Однак, у мiру формування досконалого економiчного механiзму як у межах кожної окремої держави, так i в рамках свiтового господарства роль державного управлiння економiкою має зростати, оскiльки з поглибленням iнтегрування країни до свiтової системи господарювання цiна помилки навiть в окремiй складовiй економiчного механiзму набуває вагомої величини для суспiльства. У зв'язку з цим актуалiзується необхiднiсть розробки нових та вдосконалення iснуючих механiзмiв державного регулювання економiки та її сегментiв, якi вiдповiдали б рiвню розвитку виробничих вiдносин та продуктивних сил у країнi.
Досягнення динамiчної рiвноваги неможливо забезпечити тiльки за допомогою традицiйних методiв державного регулювання — методiв грошово-кредитної, фiскальної полiтики, оскiльки вони мають «iмпульсивний» характер впливу на економiку та здiйснюють одноразове «перемiщення» економiки в якiсно новi умови, якi визначаються, насамперед, кiлькiсними параметрами, наприклад, пiдвищенням або зниженням митних ставок. Крiм того, економiка реагує на подiбнi заходи iз затримкою часу.
Найбiльш оптимальною моделлю взаємовiдносин України зi свiтовим економiчним простором є полiтика помiрного протекцiонiзму: рух у напрямi полiтики «вiльної торгiвлi» з точковим використанням iнструментарiю протекцiонiзму, зокрема митно-тарифних регуляторiв, функцiонування i розвиток яких пов'язанi з обслуговуванням усього комплексу економiчних вiдносин, що складаються мiж окремими країнами, суб'єктами господарської дiяльностi та приватними особами у сферi мiжнародних економiчних вiдносин.
Отже, митно-тарифнi вiдносини пов'язанi з розвитком мiжнародних економiчних вiдносин, якi виникли внаслiдок переходу вiд натуральної системи господарювання до товарно-грошових вiдносин. Становлення нацiональних держав створило передумови для укрiплення внутрiшнiх виробничих вiдносин, а з розвитком останнiх — i мiж нацiональними господарствами. Подальший розвиток виробничих сил виявився як у збiльшеннi масштабiв виробництва, так i в покращаннi умов транспортування товарiв, створивши можливiсть для розширення господарських, у тому числi торговельних зв'язкiв мiж країнами. Окрiм того, розвиток великого машинного виробництва посилив для окремих країн необхiднiсть зовнiшньоторговельного обмiну.
Таким чином, функцiонування всiєї сукупностi мiжнародних економiчних вiдносин безпосередньо пов'язано з формуванням та розвитком митної системи. При цьому слiд зауважити, що використання даного iнструментарiю зовнiшньоекономiчної полiтики країни диктується, як правило, внутрiшнiми потребами кожної держави в забезпеченнi нацiональних, насамперед, економiчних iнтересiв.
Розглядаючи зовнiшньоекономiчнi вiдносини мiж країнами, можна зазначити, що поява iнституту держави як форми органiзацiї суспiльного життя обумовила створення системи формалiзованих вiдносин, якi регламентують як внутрiшню, так i зовнiшню сферу взаємовiдносин. Тодi як внутрiшнi чинники визначають умови i можливостi окремо взятої країни забезпечувати власнi нацiональнi державнi iнтереси з урахуванням ступеня її iнтегрування до свiтової системи господарювання, дiя зовнiшнiх чинникiв зумовлена прагненням iнших країн-учасниць мiжнародних вiдносин реалiзовувати, насамперед, свої iнтереси, а також тим, що процес свiтового розвитку лише вiдносно передбачуваний. Внутрiшнi i зовнiшнi умови формують шкалу прiоритетiв кожної країни, на пiдставi якої будується її зовнiшньоекономiчна полiтика, яка провадиться урядом в рiзних напрямах, — зовнiшньоторговельному, валютному, у сферi залучення iноземних iнвестицiй до країни i под.
Визначаючи мiсце митних вiдносин у моделi «внутрiшнi вiдносини — кордон — зовнiшнi вiдносини», необхiдно виходити з того, що суть i значення зовнiшнiх i внутрiшнiх чинникiв принципово не змiнюються, оскiльки митнi вiдносини с частиною як внутрiшньо економiчних, так i зовнiшньоекономiчних вiдносин. У даному контекстi важливим є те, що митнi вiдносини, спочатку й iсторично формуючись на кордонi дiї зовнiшнiх i внутрiшнiх чинникiв, вiдiграють роль певного регулятора, значною мiрою бар'єра чи обмежувача, який перешкоджає iмпорту, а в окремих випадках експорту або транзиту товарiв.
Таким чином, необхiднiсть регулювання зовнiшньоекономiчних вiдносин зумовила створення митно-тарифної системи зi специфiчними нетарифними заходами, якi забезпечують захист економiки.
Циклiчнiсть митних вiдносин передбачає їх тимчасову прив'язку до митної полiтики, яка провадиться органами влади. Ця циклiчнiсть має просторово-обмежений характер, оскiльки стосується особливостей розвитку митних вiдносин окремої держави iз свiтовою системою господарювання i викликана, насамперед, суперечнiстю економiчних iнтересiв країн при визначеннi прiоритетiв напряму розвитку зовнiшньоекономiчних вiдносин як у планi теоретичних обґрунтувань, так i при здiйсненнi зовнiшньоекономiчної полiтики держави.
Слiд зазначити, що нi полiтика вiльної торгiвлi, нi протекцiонiзм на практицi жодного разу не були реалiзованi в чистому виглядi, навiть при найлiберальнiшому пiдходi до принципiв органiзацiї зовнiшньоекономiчної дiяльностi, держава завжди залишала за собою право хоча б мiнiмального регулювання. Перiоди вiльної торгiвлi змiнювалися посиленням захисних тенденцiй для нацiональної економiки, i навпаки, що пояснювалося рiзним розумiнням економiчних iнтересiв i вигiд окремо взятої країни в кожний конкретний iсторичний перiод.
i прiоритетiв у вiдносинах з iншими країнами. Провадження тiєї чи iншої протекцiонiстської полiтики зумовлює вiдповiднi негативнi наслiдки, наприклад, економiчна блокада або «митнi вiйни». Водночас останнi чинять негативний вплив на органiзацiйно-прикордонне регулювання мiжнародних економiчних вiдносин, що призводить до самоiзоляцiї країни вiд зовнiшнього свiту.
свою чергу, особливостi побудови митних вiдносин в однiй країнi значно впливають на напрям розвитку мiжнародних економiчних вiдносин з iншими державами.
Правовий аспект митних вiдносин передбачає чiтке розмежування прав i обов'язкiв усiх сторiн i учасникiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi, законодавче закрiплення митної полiтики, правил i принципiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi на державному i наддержавному рiвнi.
механiзму регулювання мiжнародних економiчних вiдносин.
Циклiчнiсть взаємодiї всiх елементiв митної системи виражається в такому. Для реалiзацiї встановлених завдань митної полiтики розробляється вiдповiдна мiжнародна законодавчо-правова база, i на пiдставi останньої починає дiяти весь механiзм зовнiшньоторговельних вiдносин. Зовнiшньоекономiчна дiяльнiсть впливає на органiзацiйну взаємодiю всерединi держави, що вимагає адекватної реакцiї митної полiтики. У результатi iснування зворотного зв'язку держава коригує напрям розвитку зовнiшньоекономiчної полiтики, i, вiдповiдно, вiдбуваються змiни в митнiй полiтицi країни.
Виникнувши як система вiдносин з приводу регулювання торговельно-обмiнних процесiв, митно-тарифнi вiдносини поступово ставали формою взаємодiї прикордонних територiй у питаннях органiзацiї, передусiм, зовнiшньоторговельних операцiй. Диверсифiкацiя зовнiшньоекономiчних зв'язкiв внаслiдок географiчних вiдкриттiв, розвитку транспортного комплексу, наукових досягнень у рiзних галузях людської дiяльностi надала митним вiдносинам дещо iншого значення.
науково-технiчна та науково-виробнича кооперацiя з iноземними суб'єктами господарської дiяльностi; кредитнi та розрахунковi операцiї мiж суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi; спiльна пiдприємницька дiяльнiсть; мiжнароднi оренднi операцiї; органiзацiя та проведення мiжнародних виставок; рiзнобiчнi форми зустрiчної торгiвлi.
Зберiгати принцип органiзацiї зовнiшньоторговельного обмiну як цiльового напряму, почала зростати роль регулятивної i захисної функцiй митних вiдносин. Цьому сприяло збiльшення кiлькостi суб'єктiв митних вiдносин, з одного боку, це всi країни свiту, якi здiйснюють операцiї у сферi мiжнародних економiчних вiдносин i провадять вiдповiдну зовнiшньоекономiчну полiтику, а з iншого — це сукупнiсть приватних осiб, пiдприємств, органiзацiй, якi здiйснюють зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть i взаємодiють безпосередньо з митними органами. Значно розширився i спектр об'єктiв митних вiдносин. Якщо на раннiх етапах розвитку це в основному були товари чи валюта, то в подальшому пiд дiю митно-тарифних регуляторiв пiдпади не тiльки послуги, а й результати iнтелектуальної власностi.
Залежно вiд конкретних цiлей можна видiлити види митно-тарифних вiдносин, якi охоплюють:
• органiзацiю митної системи країни;
• перемiщення через митний кордон товарiв та транспортних засобiв;
• регулювання митних режимiв;
• нарахування та сплату митних платежiв;
• систему митного оформлення;
• валютний контроль;
• систему взаємовiдносин, якi виникають при порушеннi митного законодавства;
• участь України в мiжнародно-правовому спiвробiтництвi та регулюваннi митної справи в рамках iнтеграцiйних об'єднань.
В економiчнiй лiтературi трапляються визначення митно-тарифних вiдносин, якi не тiльки звужують сферу їх функцiонування, але й значно скорочують об'єкти регулювання. Так, К. К. Сандровський зазначає, що предметом регулювання даного виду вiдносин є суспiльно-економiчнi вiдносини, якi виникають у зв'язку iз встановленням державою митного та податкового режимiв. Дане визначення не тiльки звужує об'єкт регулювання, але й не вiддзеркалює митну систему в цiлому, оскiльки увага концентрується тiльки на одному, хоча и дуже важливому напрямi митного регулювання — митних податках. Не зовсiм доцiльно зводити всю сукупнiсть митно-тарифних вiдносин до досить вузького поняття — митного режиму, головна мета якого — встановлення сукупностi правил i положень, якi визначають статус товарiв i транспортних засобiв, перемiщуваних через митний кордон.
рух капiталу, науково-технiчний обмiн, туризм та iншi державнi та приватнi стосунки потребують не меншої уваги з боку митно-тарифних вiдносин.
Отже, митно-тарифнi вiдносини є однiєю iз основних складових мiжнародних економiчних вiдносин, i як похiднi вiд нацiональних вiдносин головний iмпульс для свого розвитку вони отримують вiд свiтогосподарських зв'язкiв.
Варто зауважити, що митно-тарифнi вiдносини — це не пасивний об'єкт регулювання. Вони є активним фактором розвитку нацiональної системи господарювання, оскiльки, прискорюючи або стримуючи iноземну конкуренцiю, стимулюючи або перешкоджаючи процесовi iноземного iнвестування, захищаючи нацiонального товаровиробника чи нацiональний ринок, митно-тарифнi вiдносини позитивно впливають на стабiлiзацiю та розвиток нацiональної економiки, сприяють пiдвищенню ефективностi вiтчизняного виробництва.
У рядi публiкацiй митнi й тарифнi вiдносини ототожнюються, при цьому вказується, що пiдґрунтям їх використання є митнi тарифи. Якщо можна погодитись з тим, що основою функцiонування тарифних вiдносин є застосування митного тарифу як одного з регуляторiв мiжнародних економiчних зв'язкiв, то природа функцiонування митних вiдносин зовсiм iнша. Тому вважаємо, що митно-тарифнi вiдносини мають вивчатися i дослiджуватись як цiлiсна система i розглядатися одночасно у декiлькох площинах, а саме: як митнi вiдносини i як тарифнi вiдносини.
Пiд поняттям «митно-тарифнi вiдносини» необхiдно розумiти всю сукупнiсть економiчних, органiзацiйно-правових та психа етичних взаємовiдносин у сферi регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi, якi базуються на законодавчо закрiплених принципах i напрямах митної полiтики країн-учасниць мiжнародних економiчних вiдносин.
Сучаснi митнi вiдносини передбачають взаємодiю i, в деякому розумiннi, взаємообумовленiсть митних методiв регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi рiзних держав, що пояснюється значною залежнiстю економiк країн свiту одна вiд одної.
Мiжнароднi митнi вiдносини — це сукупнiсть суспiльних вiдносин, якi виникають у процесi взаємного обмiну результатами дiяльностi нацiональних господарств при перемiщеннi їх через митний кордон. Об'єктивним пiдґрунтям функцiонування даного виду вiдносин є перемiщення факторiв виробництва за територiальнi межi окремої країни. Призначенням митних вiдносин є обслуговування мiжнародних економiчних вiдносин.
як форми суспiльних взаємовiдносин. Але функцiї! регулятора вони набули у XIX столiттi, коли почати використовуватись як безпосереднiй iнструмент зовнiшньоторговельної полiтики.
Поглиблення економiчних зв'язкiв на свiтовому ринку безпосередньо залежить вiд розвитку тарифних вiдносин. Адже основна їх роль зводиться до вдосконалення та стимулювання мiжнародної торгiвлi, капiталу обмiну та мiжнародної економiки в цiлому у такий спосiб, щоб усi її учасники отримували максимально можливу користь, що забезпечуватиме ефективнiсть та процвiтання економiчних систем, якi формують свiтову систему господарювання.
провадити певну економiчну, науково-технiчну, екологiчну, валютно-фiнансову полiтику у сферi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, спрямовуючи функцiонування суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi в русло загальнонацiональних iнтересiв залежно вiд мети i функцiональностi.
факторiв, насамперед, робочої сили i землi. Вiдповiдно до даної доктрини, протекцiонiзм дає додатковi стимули для iмпорту капiталу, розширення нацiонального виробництва. Отже, сферою функцiонування мiжнародних тарифних вiдносин є система митного оподаткування, у першу чергу, економiчнi взаємовiдносини, тодi як об'єктом регулювання мiжнародних митних вiдносин є, передусiм, система митного контролю i митного оформлення, тобто правовi взаємовiдносини.
митнi вiдносини. СРСР почав практично використовувати тарифнi регулятори тiльки з 1961 р. Основна цiльова мета їх застосування — це отримання певних торговельних поступок на переговорах з промислово розвинутими країнами. Тому тарифи диференцiювались за принципом iндивiдуального та комерцiйного iмпорту. Але, оскiльки обсяги iндивiдуального iмпорту були незначними i бiльша частина комерцiйного iмпорту здiйснювалась через зовнiшньоторговельнi органiзацiї на пiдставi отриманих квот i в рамках двостороннiх угод, то фiскальний ефект вiд даного iнструменту зовнiшньоторговельної полiтики був незначним.
За умов формування ринкової моделi господарювання значно пiдвищується роль економiчних важелiв регулювання економiчної системи. Одним iз головних регуляторiв зовнiшньоекономiчних зв'язкiв стає запровадження митного тарифу як податку на зовнiшню торгiвлю.
Створення глобальної iнформацiйної мережi кардинально змiнює картину свiтових економiчних потокiв, дає змогу повнiстю вiдстежити рух товарiв, грошей i послуг, валютних курсiв, фондових цiнностей у масштабi свiтового господарства.
Активний розвиток свiто господарських зв'язкiв потребує створення нових пiдходiв до розробки i прийняття ефективних управлiнських рiшень з питань регулювання зовнiшньоекономiчних зв'язкiв як на макро, так i на мiкрорiвнi. Кожна держава, провадячи свою зовнiшньоекономiчну полiтику, чiтко розробляє стратегiю розвитку, визначає галузевi прiоритети, впроваджує у практику заходи стимулювання експорту i захисту вiд iноземних конкурентiв, орiєнтуючись, насамперед, на задоволення власних економiчних iнтересiв.
• вони є унiверсальним iнструментом регулювання мiжнародних економiчних зв'язкiв незалежно вiд конкретної форми взаємовiдносин: це може бути мiжнародна торгiвля товарами чи послугами, спiльне пiдприємництво або мiжнародна науково-виробнича кооперацiя;
• за своєю економiчною природою вони бiльше вiдповiдають ринковiй моделi господарювання, нiж пара тарифнi заходи;
• ефективно виконують функцiю захисту економiчного суверенiтету держави за умов посилення iноземної конкуренцiї на нацiональному ринку;
• дають можливiсть оперативно розв'язувати проблеми незбалансованостi з певного товаропотоку або з певною країною чи групою країн;
Основнi суб'єкти функцiонування митно-тарифних вiдносин — це: країни, групи країн, мiжнароднi органiзацiї, транснацiональнi компанiї, юридичнi особи та фiзичнi особи.
Система митно-тарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi функцiонує на п'яти рiвнях:
• мезорiвень — рiвень рiзного виду нацiональних галузевих i регiональних об'єднань. Це, насамперед, мiнiстерства i вiдомства, якi безпосередньо здiйснюють регулювання зовнiшньоекономiчних вiдносин, а також мiнiстерства та вiдомства, якi вiдiграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання експорту чи iмпорту;
• макрорiвень — рiвень держави. Основними суб'єктами даного рiвня є, безперечно, уряд країни та парламент;
• мета рiвень — становлення митно-тарифних прiоритетiв у процесi мiжнародної регiональної iнтеграцiї. Особливо це стосується спiвпрацi митних органiв на стадiї створення i розвитку митних союзiв.
• мега рiвень — рiвень мiжнародних об'єднань, органiзацiй. Це, насамперед, Генеральна асоцiацiя з тарифiв i торгiвлi, Свiтова органiзацiя торгiвлi, Мiжнародна торгова палата, Конференцiя ООН з торгiвлi та розвитку, Рада митного спiвробiтництва.
Еволюцiя митно-тарифного регулювання засвiдчує, що на певних перiодах розвитку мiжнародних економiчних вiдносин вiдбувається домiнування того чи iншого суб'єкта. При цьому активнiсть однiєї сторони залежить вiд поведiнки iншої. Якщо суб'єкти макрорiвня не стають рушiйними силами в системi митно-тарифного регулювання, то активну позицiю посiдають суб'єкти мiкро або мезорiвня. Па мiкрорiвнi це виявляється у пошуку шляхiв мiнiмiзацiї митних платежiв безпосередньо суб'єктами господарювання, а на мезорiвнi йде пряме лобiювання економiчних iнтересiв окремих вiдомств. Як правило, даний процес вiдбувається врозрiз iз загальноекономiчними iнтересами держави.
Якщо країна вибирає автаркiчну модель побудови економiчної системи, то митно-тарифнi вiдносини регулюються винятково на макрорiвнi, якщо ж провадиться полiтика лiбералiзацiї стосовно зовнiшньоекономiчних зв'язкiв, то необхiднiстю стає не тiльки унiфiкацiя нацiонатьного митного законодавства з мiжнародним, але й переноситься рiвень регулювання багатьох питань з макрорiвня на мегарiвень.
З метою регулювання економiчних процесiв у сферi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв кожна держава створює власну митну систему. Основу митної системи становлять митнi органи, якi несуть вiдповiдальнiсть за забезпеченiсть охорони економiчного суверенiтету країни i дотримання норм як нацiонального, так i мiжнародного права, контроль за нарахуванням i сплатою мита, податкiв, рiзного виду зборiв, а також здiйснення митного контролю при перемiщеннi вантажiв, валюти, товарiв, майна через митний кордон.
Функцiї, якi виконують митнi органи, можна класифiкувати таким чином: фiскальна; регулятивна; правова; контролююча у сферi митних вiдносин; контролююча у сферi валютних вiдносин; статистична; законодавча.
Фiскальна функцiя реалiзується в тому, що митниця фактично виконує функцiї податкової служби, нараховує та справляє в зонi своєї дiяльностi митнi платежi i збори, утримання яких вiдповiдно до законодавства покладено на митнi органи i несе вiдповiдальнiсть за своєчаснiсть перерахувань отриманих коштiв до Державного бюджету.
Функцiя регулятора товарообмiну виявляється у виконаннi митницею ролi економiчного iнструменту зовнiшньоторговельної полiтики держави, яка полягає у створеннi обмежень або стимулiв щодо виходу на нацiональний ринок чи експорту товарiв на зовнiшнiй ринок.
Правова функцiя реалiзується в таких напрямах: вживаються спiльно з iншими правоохоронними органами заходи, якi нацiленi на попередження незаконного вивезення за межi територiї предметiв, якi є нацiональним, iсторичним i культурним багатством країни; забезпечується контроль за доставкою митних вантажiв в iншi митнi органи, а у випадках їх зникнення проводиться розшук; слiдство у справах контрабанди.
Статистична функцiя полягає у зборi та обробцi митної статистики зовнiшньоторговельних операцiй, на пiдставi якої готуються загальнi статистичнi матерiали. За умов трансформацiї економiчної системи, коли тiльки вiдпрацьовуються основнi функцiональнi завдання органiв виконавчої влади, а отже, iснують проблеми iнформацiйного забезпечення при прийняттi управлiнських рiшень, митна статистика стає основним iнформацiйним джерелом, яке характеризує стан у сферi зовнiшньоекономiчних зв'язкiв.
Митний контроль здiйснюється стосовно дотримання суб'єктами зовнiшньоекономiчної дiяльностi й громадянами встановленого порядку перемiщення товарiв та iнших предметiв через митний кордон країни, здiйснюється перевiрка вiдомостей, засвiдчених у вантажнiй митнiй декларацiї, при митному оформленнi товарiв та iнших предметiв, вiдповiдно до наявностi вантажу i документiв, необхiдних для здiйснення митного контролю; контролюється дiяльнiсть митних брокерiв, митних лiцензiйних складiв i магазинiв безмитної торгiвлi в зонi дiяльностi митницi.
Законодавча функцiя реалiзується в тому, що митнi органи приймають нормативно-правовi акти з питань безпосереднього здiйснення митної справи, органiзацiї та регулювання митного контролю, боротьби з контрабандою i порушеннями митних правил, якi ґрунтуються на чинному законодавствi, призначенi до виконання у межах компетенцiї митних органiв i є обов'язковими для усiх суб'єктiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi.
покладено функцiї валютного контролю, а на митницю — агента валютного контролю. Існує митно-банкiвський контроль за строками повернення в Україну валютної виручки вiд експортних контрактiв та iмпортної частини бартерних угод.
великий дефiцит платiжного балансу i бюджету та значну валютну заборгованiсть, домiнує, насамперед, фiскальна функцiя. В країнах, де iснують проблеми з урiвноваженням торговельного балансу або загроза конкуренцiї iмпортних товарiв, домiнує функцiя регулятора торговельної полiтики. В країнах, де доступ до нацiонального ринку лiбералiзована, суттєвим є безпосереднє виконання митницею функцiй митного контролю та правової функцiї.
Митнi вiдносини iстотно впливають на характер мiжнародних економiчних вiдносин, а митна полiтика є могутнiм iнструментом регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi i пiдтримки балансу iнтересiв країн свiтової спiльноти.
Процес iнтеграцiї нацiональних економiчних систем диктує необхiднiсть створення стабiльної атмосфери формування митних вiдносин, ознаками якої має бути:
• глобалiзацiя регулювання обмiнних процесiв у масштабах свiтової системи господарювання за рахунок виконання бар'єрної i контактної функцiй митних вiдносин;
• пiдвищення рiвня гармонiзацiї, тобто узгодженостi й унiфiкацiї митних систем країн свiту та їх взаємодiї. Створення мiжнародних органiзацiй, якi виробляють унiфiкованi документи i норми регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi;
• вдосконалення органiзацiї i управлiння в митних органах країн свiту. Перехiд до «безконтактної» митницi, тобто до системи електронної обробки iнформацiї, застосування новiтнiх iнформацiйних технологiй, вiдповiдних до вимог часу;
• розвиток i полiпшення технiчних засобiв контролю та митного законодавства, зумовленi збiльшенням кiлькостi i змiною якiсного змiсту об'єктiв митного контролю.
Майбутнє української економiки, її здатнiсть забезпечити прийнятнi та стабiльнi темпи зростання значною мiрою залежать вiд ефективностi функцiонування митно-тарифної системи, досконалостi її механiзму, який необхiдно формувати, ґрунтуючись на вищевикладених положеннях.
| 
