Реферат
з митної справи
на тему:
"Сутнiсть та мiсце митної вартостi в системi митного оподаткування"
Київ 2009
яку вiдiграє митна вартiсть у системi митно-тарифного регулювання зовнiшньоекономiчної дiяльностi. Функцiональне призначення митної вартостi товарiв — це пiдґрунтя, на якому розраховуються бiльшiсть платежiв, що здiйснюються на митницi, — митний тариф, митнi збори, акцизний збiр та податок на додану вартiсть.
Наявнiсть загальнодоступної методики i встановлених правил визначення митної вартостi забезпечує усiм учасникам зовнiшньоекономiчної дiяльностi рiвнi умови i дає змогу iстотно пiдвищити впевненiсть при органiзацiї зовнiшньоторговельних операцiй, заздалегiдь прорахувати всi необхiднi економiчнi параметри укладених угод. Вiдсутнiсть чiтко визначених норм функцiонування митної вартостi зумовлює не тiльки зниження фiскальних надходжень, але й створює сприятливе середовище для тонiзацiї економiчних вiдносин в митнiй системi.
у певному напрямi або, навпаки, перешкоджати iмпорту чи експорту товару у випадках формування митної вартостi на адмiнiстративно-фiксованiй системi цiн.
Проведенi нами дослiдження показують, що в залежностi вiд застосування певного методу митної оцiнки товарiв цiна на товар може бути збiльшена на 20—50%, а в окремих випадках i в два рази. Тому методи визначення цiни при ввезеннi товарiв також важливi для розрахунку суми iмпортного мита, як i розмiр самої митної ставки.
Змiна методiв оцiнки митної вартостi може бути додатковим протекцiонiстським бар'єром на шляху iмпортних товарiв, а не тiльки збiльшувати обсяги митних нарахувань. Цей обмежувальний iнструмент митної полiтики досить часто використовувався економiчно розвинутими країнами, в тому числi й США. Серед iснуючих способiв визначення митної вартостi в США найбiльшого поширення набуло справляння мита з експортної вартостi товару, а також застосування цiни американського внутрiшнього ринку вiдносно аналогiчних товарiв. Внаслiдок переходу вiд експортної цiни на американську внутрiшню цiну фiскальний тиск збiльшувався на 60-80%. З цiєї причини в багатьох документах ЮНКТАДта ГАТТамериканська методологiя визначення митної вартостi квалiфiкувалася як серйозний i складний протекцiонiстський бар'єр.
Введення будь-якої системи оподатковування допускає, що для забезпечення ефективностi її дiї має використовуватись принаймнi двi умови:
• встановлення чiткого порядку обчислення бази оподатковування, тобто визначення перелiку основних елементiв цiєї вихiдної бази i правил їх визначення;
• введення необхiдних контролюючих механiзмiв, що дають можливiсть державi контролювати дотримання встановлених правил розрахунку бази оподаткування.
Митна вартiсть, з огляду на систему оподаткування, має визначатись як вартiсть товару, що використовується з метою митного обкладення, тобто слугує вихiдною розрахунковою базою для нарахування адвалерних митних платежiв.
Крiм цього митна вартiсть є основою для ведення митної статистики, а також у вiдповiдних випадках для розрахункiв у разi застосування штрафiв, iнших санкцiй та стягнень, встановлених законодавством України.
Оскiльки об'єкт митного оподаткування є вартiсною категорiєю, то митну вартiсть можна трактувати як суму витрат, понесених з даного товару iмпортером до обумовленого пункту на митному кордонi незалежно вiд того, як фактично розподiляються витрати за контрактом. Тобто митна вартiсть при iмпортi розраховується на основi реальних сум витрат при ввезеннi товару.
Доцiльно зауважити, що крiм митної вартостi у системi митного оподаткування використовується поняття фактурної вартостi. Фактурна вартiсть — це сума, яка фактично виплачена або пiдлягає виплатi за товар, або має компенсуватися зустрiчними поставками i фiксується у рахунку-фактурi, що подається до оплати. Величина фактурної вартостi та склад витрат, що її формують, визначаються умовами зовнiшньоекономiчного контракту.
Рiзниця мiж митною та фактурною вартiстю полягає, передусiм, у рiзнiй функцiональнiй значущостi. Якщо митна вартiсть є основною для системи митного оподаткування, то фактурна вартiсть є основою системи валютного контролю, а також базою для розрахунку митної вартостi. Тому митна вартiсть розраховується в нацiональних грошових одиницях, а фактурна — у вiльноконвертованiй валютi, яка зазначається у рахунку-фактурi.
Крiм фiскальних функцiй, митна вартiсть прямо або побiчно використовується i для iнших митних цiлей, таких як ведення митної статистики, перевiрка обґрунтованостi цiни товару при бартерних угодах, контроль за еквiвалентнiстю зустрiчних товарних операцiй, валютний контроль при здiйсненнi експортно-iмпортних операцiй, контроль за дотриманням установлюваних вартiсних квот, стягнення штрафiв та застосування iнших санкцiй за порушення митних правил, передбачених законодавчими актами України.
Наявнiсть ефективного механiзму визначення i контролю митної вартостi сприяє вирiшенню завдань побудови ринкової економiки шляхом створення рiвних конкурентних умов для суб'єктiв, що здiйснюють господарську дiяльнiсть, оскiльки усi учасники зовнiшньоекономiчної дiяльностi дiють за рiвних умов з огляду на правила розрахунку встановленого законом мита i податкiв при ввезеннi чи вивезеннi товарiв.
Митну вартiсть товарiв можна розглядати як заявлену декларантом або визначена митним органом вартiсть товарiв, що перемiщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України вiдповiдно. Отже, митна вартiсть — це цiна, яка фактично сплачена або пiдлягає сплатi за товар на момент перетинання митного кордону України, тобто, коли виконано всi необхiднi формальностi щодо ввезення товару в Україну чи вивезення його за її межi.
Введення чiтких норм i правил визначення митної вартостi ввезених товарiв допускає органiзацiю ефективної системи контролю за їхнiм дотриманням, що дасть можливiсть завдяки правильному визначенню бази оподатковування iмпортних товарiв забезпечити повноту надходжень прибуткiв вiд нарахування митних платежiв до Державного бюджету
Процедура визначення i контролю митної вартостi пов'язана iз зовнiшньоторговельною дiяльнiстю, тому особливе значення має унiфiкацiя митного законодавства торгуючих сторiн. Це дає змогу учасникам зовнiшньоекономiчної дiяльностi значно полегшити органiзацiю експортно-iмпортних операцiй, спростити митне оформлення товарiв.
яка використовується нинi, сформувалася не вiдразу. Уданий час бiльшiсть країн, що беруть участь у зовнiшнiй торгiвлi, використовують одну з двох мiжнародних систем визначення митної вартостi. «Брюссельську» або «ГАТТiвську». Лише невелика кiлькiсть країн, що не вiдiграють значної ролi в зовнiшньоторговельному оборотi, використовують власнi нацiональнi методики визначення митної вартостi товарiв.
У 1950 р. за iнiцiативою ряду країн Захiдної Європи було укладено Конвенцiю про створення унiфiкованої методологiї визначення митної вартостi товарiв, пiдписану в Брюсселi. Вiдповiдно до цього документа, Брюссельська митна вартiсть визначається як нормальна цiна товару, визначена на умовах СІФ у мiсцi перетинання митного кордону країни — iмпортера товару. До Конвенцiї про БМВ приєдналося понад 70 держав, i до 80-х pp. вона була найпоширенiшою методикою визначення митної вартостi товару. Конвенцiя про БМВ закрiпила її як унiфiковану методику захiдноєвропейської практики. США i Канада не пiдписали Конвенцiю i не застосовували її положення у своїй митнiй практицi. Водночас багато країн, що застосовували БМВ, розглядали її як угоду, що унiфiкувала швидше технiку визначення митної вартостi, нiж її сутнiсть.
Подальший розвиток зовнiшньоторговельної практики вимагав певних змiн у цiй системi, розробки таких пiдходiв до митної оцiнки, якi найбiльшою мiрою вiдповiдали б потребам та iнтересам бiльшостi країн.
товарiв для митних цiлей».
Угода щодо митної оцiнки ГАТТ, пiдписана на заключному етапi Токiйського раунду, складається з чотирьох основних частин, а також вступу i трьох додаткiв. У частинi І викладаються основнi правила визначення митної вартостi ввезених товарiв. Частина II передбачає створення мiжнародного органу з контролю за виконанням Угоди i вирiшення суперечностей мiж сторонами, що пiдписали дану Угоду. У частинi III передбачається спецiальний диференцiйований режим для країн, що розвиваються. Частина IV мiстить так званi остаточнi умови, що стосуються питань визнання i приєднання до Угоди, умови дотримання Угоди.
Малавi, Мексика, Нова Зеландiя, Норвегiя, Румунiя, ПАР, Швецiя, Швейцарiя, Туреччина, США, Югославiя, Зiмбабве та iншi країни.
до цiєї цiни. При цьому Угода встановлює чiткi умови застосування такого пiдходу до митної оцiнки товарiв, а також конкретний перелiк можливих додаткових нарахувань до цiни угоди у тих випадках, коли вони не увiйшли до цiєї цiни, але були понесенi покупцем.
Питання застосування системи митної оцiнки, встановленої Угодою, були одним iз предметiв обговорення в перебiгу останнiх багатостороннiх торговельних переговорiв Уругвайського раунду. Заключний акт за результатами Уругвайського раунду цих переговорiв, пiдписаний 15 квiтня 1994 р. у м. Марракеш. Вiн включає «Угоду з виконання статтi VII Генеральної угоди з тарифiв i торгiвлi 1994 р.». Дана угода практично зберiгає принципи i методи митної оцiнки, виробленi в результатi Токiйського раунду. Водночас у перебiгу Уругвайського раунду було прийнято окремi рiшення в частинi порядку визначення митної вартостi, iнiцiйованi країнами, що розвиваються, а також ряд органiзацiйних рiшень, якi стосуються перетворення Ради митного спiвробiтництва на Всесвiтню митну органiзацiю.
фiктивних митних вартостей».
Особливiстю української економiки перехiдного перiоду є вiдмiннiсть господарсько-правової системи України вiд систем промислово розвинутих країн свiту. Це викликає iстотнi складнощi в практичнiй роботi щодо впровадження системи визначення митної вартостi, потребує адаптацiї нормативно-правової бази до реальних умов.
у напрямi дiї даної Угоди було прийняття Закону України «Про Єдиний митний тариф» 2 лютого 1992p., яким започатковано основнi органiзацiйно-правовi i методологiчнi принципи системи визначення митної вартостi товарiв при ввезеннi чи вивезеннi товарiв з митної територiї України, але практично не визначено механiзму реалiзацiї цих принципiв, оскiльки не було включено основнi методи визначення митної вартостi.
практичнiй роботi митних органiв. Формування українських законодавчих норм про митну вартiсть на основi мiжнародних принципiв є важливою умовою забезпечення ефективної iнтеграцiї економiки України до свiто господарських зв'язкiв, якiсно новим етапом у розвитку нацiонального митного законодавства
Подальший розвиток i вдосконалення нормативної нацiональної бази з митної вартостi здiйснюються шляхом все бiльшої її гармонiзацiї з мiжнародними нормами i правилами. Тому законодавча база України щодо визначення митної вартостi формується з урахуванням мiжнародної практики, особливо це стосується Угоди про застосування ст. VII ГАТТ, яка спрямована на забезпечення справедливої, однакової i нейтральної системи оцiнки товарiв для митних, цiлей; системи, що вiдповiдає комерцiйнiй практицi i виключає використання довiльної або нереальної митної оцiнки. Дана система оцiнки має бути застосована до переважної бiльшостi випадкiв комерцiйної практики, i саме в цьому контекстi й варто розглядати методи визначення митної вартостi.
Закон України «Про Єдиний митний тариф» закладає пiдґрунтя для забезпечення «справедливої, однакової i нейтральної системи оцiнки товарiв»: установлення єдиних для всiх учасникiв господарської дiяльностi методiв визначення митної вартостi, незалежно вiд суб'єкта, що їх застосовує, не тiльки ставить всiх учасникiв зовнiшньоекономiчної дiяльностi у рiвнi конкурентнi умови, а й дає можливiсть ще на стадiї пiдготовки контракту прорахувати можливi умови митного обкладення товарiв.
Постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 5. 10. 1998 р. № 1598 затверджено Порядок визначення митної вартостi товарiв та iнших предметiв у разi перемiщення їх через митний кордон України. Зазначеною постановою першоосновою митної вартостi встановлено її визначення на пiдставi поданих митному органу документiв. При цьому заявленi декларантом митна вартiсть i данi, що стосуються її визначення, повиннi ґрунтуватись на достовiрнiй i документально пiдтвердженiй iнформацiї.
Система митного контролю правильного нарахування митних платежiв на базi митної вартостi має передбачати двi стадiї. Перша стадiя — контроль при митному оформленнi товарiв; друга — наступна перевiрка достовiрностi заявлених митним органам вiдомостей або додаткова документальна перевiрка або перевiрка фiнансово-господарської дiяльностi пiдприємств, органiзацiй, що здiйснюють зовнiшньоекономiчну дiяльнiсть.
Необхiднiсть додаткової перевiрки i пiдтвердження фактично сплаченої цiни, що залежить вiд конкретних обставин угоди, включаючи наявнiсть додаткових нарахувань до цiни, з одного боку, i вимога спрощення процедури митного оформлення та термiнiв їх проведення — з iншого обумовили побудову «двоступiнчатої» системи митного контролю в частинi, що стосується митної вартостi.
На першому етапi, пiд час митного оформлення товару, здiйснюється митний контроль пред'явлених документiв, за необхiдностi — з оглядом товарiв. Митна вартiсть товарiв i метод її визначення заявляються митному органу декларантом пiд час перемiщення товарiв через митний кордон України шляхом подання декларацiї митної вартостi.
Заявлена декларантом митна вартiсть товарiв i поданi ним вiдомостi про її визначення мають базуватися на достовiрнiй, документально пiдтвердженiй iнформацiї, що подається у кiлькiсному виразi. У разi потреби у пiдтвердженнi заявленої декларантом митної вартостi товарiв декларант зобов'язаний на вимогу митного органу надати йому необхiднi для цього вiдомостi. При цьому митний орган має право прийняти рiшення про неможливiсть використання вибраного декларантом методу митної оцiнки.
У разi виникнення потреби в уточненнi заявленої декларантом митної вартостi товарiв або у разi незгоди декларанта з митною вартiстю, визначеною митним органом, декларант має право звернутися до митного органу з проханням надати йому товари, що декларуються, у вiльний обiг пiд гарантiю уповноваженого банку або сплатити податки i збори згiдно з митною оцiнкою цих товарiв, здiйсненою митним органом. Гарантiєю також може виступати простий вексель, виданий декларантом митному органу та авальований уповноваженим банком, або депозит у банку.
При наданнi декларантом гарантiї уповноваженого банку митний орган зобов'язаний випустити товари у вiльний обiг. У випадку сплати декларантом податкiв i зборiв згiдно з митною оцiнкою, зробленою митним органом, i прийняття остаточного рiшення митним органом вищого рiвня або судом щодо застосування митної оцiнки, зробленої декларантом, митний орган зобов'язаний вiдшкодувати декларанту суму надмiру сплачених податкiв i зборiв. Термiн дiї гарантiйних зобов'язань не може перевищувати ЗО календарних днiв з моменту випуску товарiв у вiльний обiг.
Додатковi витрати, що виникли у декларанта у зв'язку з уточненням заявленої ним митної вартостi або поданням митному органу додаткової iнформацiї, несе декларант. При цьому збiльшення строку митного оформлення товару, зумовлене проведенням митної оцiнки, не може бути використане декларантом для одержання фактичної вiдстрочки у сплатi мита та iнших податкiв i зборiв.
Митний орган на письмовий запит декларанта зобов'язаний у термiн, що не перевищує ЗО календарних днiв, надати декларанту письмове роз'яснення причин, за якими заявлена декларантом митна вартiсть товарiв не може бути прийнята митним органом як основа для нарахування податкiв i зборiв. При цьому рiшення митного органу стосовно визначення митної вартостi товарiв може бути оскаржене в порядку, встановленому законом.
Таким чином даний етап перевiрки ґрунтується на тому, що декларант повинен заявляти достовiрнi данi; подання недостовiрних даних щодо митної вартостi є порушенням митного законодавства; стосовно особи, що припустились цих порушень, можуть бути застосованi вiдповiднi санкцiї, установленi Митним кодексом.
У разi вiдсутностi даних, що пiдтверджують правильнiсть визначення заявленої декларантом митної вартостi товарiв, або за наявностi обґрунтованих сумнiвiв у достовiрностi поданих декларантом вiдомостей митний орган може самостiйно визначити митну вартiсть товарiв, що декларуються, послiдовно застосовуючи методи визначення митної вартостi, встановленi законодавством України, на пiдставi наявних у нього вiдомостей, у тому числi цiнової iнформацiї щодо iдентичних чи подiбних товарiв з коригуванням, що здiйснюється з дiючими правовими нормами.
Крiм цього, у разi невiдповiдностi заявленої митної вартостi товарiв та iнших предметiв, що визначаються, або у разi неможливостi перевiрки її обчислення, митнi органи України можуть звертатися за довiдковою iнформацiєю до таких органiзацiй, як Державний iнформацiйний, аналiтичний центр монiторингу зовнiшнiх товарних ринкiв; Торгово-промислова палата України; Інститут судово-медичної експертизи; iншi експертнi органiзацiї, якi визначенi Держмитслужбою України для проведення цiнової експертизи контракту або для визначення рiвня цiн на аналогiчну продукцiю.
Експертний висновок цiнової експертизи товару вищезазначених органiзацiй надається до митного оформлення, але має довiдковий характер, оскiльки остаточне рiшення щодо визначення пiдстави нарахування платежiв покладається на iнспектора оперативного пiдроздiлу митницi.
такi документи: копiю вантажної митної декларацiї; пакет усiх необхiдних документiв, якi надавалися до митного оформлення; технiчна документацiя, сертифiкати якостi, вiдповiдностi та iншi документи, якi надають найбiльш повну iнформацiю щодо назви та якостi товару; за наявностi — висновок товарної експертизи органiзацiї, яка уповноважена Держмитслужбою України здiйснювати цiнову експертизу товару; прайс-листи виробника та продавця товару; iнша додаткова цiнова iнформацiя.
третiм особам, включаючи iншi органи державної влади, без спецiального дозволу декларанта, за винятком випадкiв, передбачених законами України. За розголошення iнформацiї, що становить комерцiйну таємницю або є конфiденцiйною, посадовi особи митних органiв несуть вiдповiдальнiсть згiдно з законодавством.
Для проведення контролю й остаточного пiдтвердження заявлених митному органовi даних у рядi випадкiв виникає необхiднiсть другого етапу — зовнiшня перевiрка експортно-iмпортних операцiй безпосередньо на пiдприємствi — учасниковi зовнiшньоекономiчної дiяльностi за даними його бухгалтерського облiку i комерцiйної документацiї. Саме цей етап митного контролю дає змогу виявити необхiднi деталi зовнiшньоторговельних операцiй, iнформацiю про якi неможливо одержати або перевiрити на етапi митного оформлення, а урахування їх дає можливiсть правильно визначити митну вартiсть.
Найчастiше порушення, пов'язанi з визначенням чи заявою митної вартостi, пiдпадають пiд статтi Митного кодексу України: ст. 340 «Недекларування товарiв, транспортних засобiв», ст. 354 «Використання предметiв, щодо яких надано пiльги щодо сплати податкiв та зборiв, у iнших цiлях»; ст. 355 «Дiї, спрямованi на неправомiрне звiльнення вiд сплати податкiв i зборiв або зменшення їх розмiру».
Якщо внаслiдок митного контролю виявленi помилки у визначеннi чи заявi митним органам даних з митної вартостi товарiв, то, вiдповiдно до Митного кодексу України, це класифiкується як порушення митних правил i тягне за собою застосування вiдповiдних штрафних санкцiй iз стягненням у законодавчому порядку несплачених митних платежiв, а також накладення штрафу, розмiр якого буде визначатися вiдповiдно до статтi Митного кодексу України.
Для того щоб передати товар у користування декларантовi пiд забезпечення сплати митних платежiв до встановлення остаточного розмiру митної вартостi, розроблена процедура тимчасової митної оцiнки, введено форму коригування митної вартостi.
Спецiальними нормативними актами Державної митної служби України регламентовано особливостi визначення, заяви i контролю митної вартостi вiдносно:
а) окремих видiв, груп товарiв;
в) органiзацiї робiт щодо контролю митної вартостi митними органами, регламентацiї функцiї контролю митної вартостi, виконуваних митними органами рiзноманiтних рiвнiв, порядку ведення баз даних i подання звiтностi, правил використання цiнової iнформацiї для цiлей митного контролю i проведення митної оцiнки та iн.
| 
