Реферат на тему:
Виробництво конструкцiйних матерiалiв
Чорна та кольорова металургiя, хiмiя, целюлозно-паперова, керамiчна та цементна промисловiсть утворюють єдину систему в свiтовому господарствi. Вони переробляють мiнеральну сировину в конструкцiйнi матерiали. Розвиток науки та зростання потреб економiки в матерiалах високої якостi сприяли як удосконаленню традицiйних матерiалiв i способiв їх виробництва, так i створенню принципово нових їх видiв (пластмас, хiмiчних волокон, каучукiв) та рiзноманiтних композит них матерiалiв (вуглепласти, металопласти, керамiко-металiчнi сполуки та iн.).
На чорнi метали припадає 70-75 % обсягiв конструкцiйних матерiалiв, на пластмаси - 15 %. Важлива роль належить алюмiнiю. Все бiльшого значення набувають композитнi матерiали, якi особливо активно використовуються ; авiакосмiчнiй та автомобiльнiй промисловостi, а також силiкатнi матерiали так званої тонкої керамiки, без якої неможливий розвиток електронної промисловостi.
Металургiя - основний виробник конструкцiйних матерiалiв. Розрiзняють чорну та кольорову металургiю. Зростає значення порошкової металургiї й виробництв, композитних матерiалiв. Галузь споживає велику кiлькiсть сировини, матерiалiв та енергiї, є одним iз найбiльших забруднювачiв навколишнього середовища.
Особливостями розвитку i розмiщення чорної металургiї в другiй половинi XX ст. є послаблення її орiєнтацiї на мiсцеву паливну та сировинну базу..
У минулому металургiйнi заводи будувались бiля вугiльних басейни (Рур, Пiтсбург, Донбас, Кузбас, Сiлезiя) або бiля залiзорудних баз (Лотарингiя-Кривий Рiг, Урал). Ця тенденцiя зберiгається й нинi пiд час освоєння нових мета лургiйних баз (наприклад, розмiщення металургiйних заводiв Індiї, Бразилiї, Китаю), але все бiльше заводiв виникає на шляхах перевезення руд та палива або rf поблизу основних ринкiв збуту металу (металургiя Японiї, Республiки Корея. Італiї, новi заводи ФРН, Францiї, Росiї тощо). До того ж, у свiтi накопичилися великi запаси металу в машинах, будовах, на транспортi, що є значною базою вторинних ресурсiв (металобрухт), на який уже в усьому свiтi припадає 1/3, а в окремих країнах бiльша частина металургiйної сировини, що використовується у виробництвi. Це дає змогу пiдвищити частку металобрухту в доменному та сталеплавильному виробництвi заводiв або створювати мережу невеликих заводiв, якi виплавляють метал, використовуючи тiльки вториннi ресурси.
Розвиток чорної металургiї за останнi два десятилiття уповiльнився, що пояснюється зниженням металомiсткостi сучасного промислового виробництва, зростанням затрат на технiчне оновлення виробництва, загостренням конкурентної боротьби на ринку металiв та замiною металiв пластмасами. В 1994 роцi в свiтi було ви. роблено 726 млн тонн сталi, 510 млн тонн чавуну, видобуто 531 млн тонн залiзної руди (в перерахунку на вмiст металу), що не набагато перевищувало показники 70-х рокiв. Характерною рисою залишається висока концентрацiя виробництва: так у перших 12 країнах зосереджено 3/4 свiтового виробництва сталi.
Водночас набирає потужнiсть чорна металургiя країн, що розвиваються, та країн нової iндустрiалiзацiї: у цiй галузi Бразилiя й Індiя входять до провiдних країн свiту, зросло виробництво чорних металiв в Республiцi Корея, Тайванi, Туреччинi, Мексицi.
нiкель), легких (алюмiнiй, титан, магнiй), малих (ртуть, кадмiй, сурма, кобальт), легуючих (вольфрам, ванадiй, хром, молiбден), благородних (золото, срiбло, платина), рiдких i рiдкоземельних (iндiй, германiй, галiй) металiв.
- на цирконiй та гафнiй, в радiоелектронiцi - на германiй, iндiй, кобальт, талiй, тантал, не кажучи вже про золото i срiбло; з другого - перед виробниками гостро постають енергосировиннi, екологiчнi та фiнансовi проблеми. Бiльшiсть промислове розвинутих країн бiднi на руди кольорових металiв. Значнi сировиннi бази мають тiльки США, Росiя, Китай, якоюсь мiрою до них можна долучити Австралiю та Канаду. Іншi розвинутi країни переважно використовують довiзнi концентрати або металобрухт кольорових металiв. Наведемо, як приклад, особливостi територiальної органiзацiї алюмiнiєвої промисловостi. Тут склалися двi технологiчнi ланки: виробництво глинозему, яке знаходиться в країнах, що видобувають боксити, та електромiстке виробництво алюмiнiю, яке зосереджене переважно в економiчно розвинутих країнах бiля великих електростанцiй.
Хiмiчна промисловiсть- найбiльш динамiчна галузь системи виробництва конструкцiйних матерiалiв. Всi провiднi країни свiту iнтенсивно розвивають виробництво в цiй галузi. Особливо помiтне мiсце займають США (близько 1/5 свiтового виробництва), Японiя, Росiя, ФРН (по 1/10), а також Китай, Великобританiя, Францiя, Італiя, Україна.
добрив); сировиннi (гiдрохiмiчнi виробництва, нафтохiмiя, коксохiмiя, лiсохiмiя тощо); переробнi (виробництво фарб, лакiв, фармацевтичних виробiв, фототоварiв, побутових хiмiкатiв та iн.). В перспективi все бiльшого значення набуватимуть бiотехнологiчнi виробництва. Сучаснi структурнi змiни полягають у пiдвищеннi частки наукоємних виробництв органiчної хiмiї, пластмас, фармацевтичних препаратiв та переробних i базових пiдгалузей i зменшення частки виробництв, що переробляють сировину i виготовляють напiвпродукти.
Для хiмiчної промисловостi характернi висока вартiсть устаткування, енерго та водомiсткiсть. Тому географiя її дуже складна. Орiєнтацiю на мiсцеву сировинумають тiльки гiрничохiмiчнi виробництва, всi iншi (з-помiж яких переважають виробництва органiчної хiмiї, що використовують нафту та газ як джерело вуглеводнiв) не завжди залежать вiд мiсцевих ресурсiв первинної сировини.
Вирiшальну роль вiдiграє чинник можливостi комбiнування виробництва, утворення складних технологiчних поєднань, що спираються на сировиннi та енергетичнi бази, нафто- та газохiмiчнi комбiнати. Водночас загострення енергетичної кризи й екологiчних проблем штовхає пiдприємцiв до пошуку можливостей розмiщення «брудних» хiмiчних виробництв у країнах, що розвиваються. Тому частка країн, що розвиваються, в хiмiчному виробництвi постiйно зростає.
призначення та полiмерiв Пiвнiчна Америка (США та Канада) також виробляє 1/4 продукцiї хiмiчної промисловостi свiту. Особливо багато тут газохiмiчних пiдприємств i пiдприємств, що ви пускають агрохiмiкати. Близько 1/10 продукцiї виробляє Японiя. На країни СНД припадає близько 1/6 продукцiї, тут особливо вирiзняються хiмiчнi комплекси Росiї та України.
|
