Вироби з бетонiв пористої та нiздрюватої структури
План
1. Класифiкацiя виробiв та конструкцiй з легких бетонiв
2. Виробництво виробiв i конструкцiй з i бетонiв на пористих заповнювачах
3. Виробництво конструкцiй та виробiвiв з бетонiв нiздрюватої структури
Список використаної лiтератури
1. Класифiкацiя виробiв та конструкцiй з легких бетонiв
Легкi бетони рiзних видiв iз щiльнiстю 500... 1800 кг/м3
використовують у будiвництвi для виготовлення огороджувальних i несучих конструкцiй. Істотне зниження маси будинкiв i споруд, що досягається при цьому, значно полiпшує технiко-економiчнi показники iндустрiального будiвництва. Тому об"єми i галузi застосування легких бетонiв весь час розширюються. Основою для виробництва легких бетонiв є пористi заповнювачi - природнi i спецiально виготовленi; пороутворюючi речовини. Властивостi легких бетонiв на пористих заповнювачах i виробiв з них значною мiрою визначаються властивостями пористих заповнювачiв. Розрiзняють легкi бетони щiльної структури, поризованi i крупно пористi, а також нiздрюватi бетони (без крупного заповнювача).
Розширення виробництва рiзних виробiв i конструкцiй з легких бетонiв дозволяє в значнiй мiрi удосконалювати конструкцiї будинкiв, на 20... 25% знизити їх масу, на 20% знизити трудомiсткiсть будiвництва, на 5... 10% його вартiсть, а саме головне в сучасних умовах - пiдвищити тепловий опiр будинкiв 1 споруд, що в значнiй мiрi сприяє заощадженню паливно-енергетичних ресурсiв.
Заводська готовнiсть конструкцiй з легких бетонiв досягає 60% i бiльше, що сприяє загальному пiдвищенню якостi будiвництва. Об’єм капiтальних вкладень на розвиток цього виду будiвництва в 1,5.... 2 рази нижчий, нiж при органiзацiї виробництва виробiв i конструкцiй з важких бетонiв.
пемзи; керамзит, шлакова пемза, алгопорит та iншi); вироби i конструкцiї з поризованих бетонiв;
за середньою щiльнiстю розрiзняють вироби i конструкцiї з легких бетонiв середньою щiльнiстю 500... 1800кг/м3
та особливо легкi з середньою щiльнiстю до 500кг/м3
. Останнi - це насамперед вироби з нiздрюватих бетонiв та бетонiв на особливо легких заповнювачах (вспученi перлiт i вермикулiт);
за призначенням - для житлових, громадських, промислових будiвель, для споруд сiльськогосподарського призначення, для споруд спецiального призначення.
Вироби i конструкцiї з легких бетонiв повиннi мати максимальну ступiнь заводської готовностi, випускатися в закiнченому й повнiстю укомплектованому виглядi.
легшi в порiвняннi з конструкцiями з важких бетонiв, мають добрi теплофiзичнi властивостi. Застосування нiздрюватих бетонiв дозволяє значно зменшити товщину зовнiшнiх стiн.
До недолiкiв виробiв i конструкцiй з бетонiв нiздрюватої структури необхiдно вiднести труднощi пов’язанi з одержанням якiсних поверхонь виробiв при їх виробництвi в роз’ємних металевих формах.
2. Виробництво виробiв i конструкцiй з i бетонiв на пористих заповнювачах
Технологiя виготовлення виробiв i конструкцiй з легких бетонiв на пористих заповнювачах багато в чому подiбна технологiї виготовлення виробiв i конструкцiй з важких бетонiв. Вiдмiнностi пов’язанi з властивостями важких щiльних i легких пористих заповнювачiв. При виробництвi виробiв з важких бетонiв розшарування бетонної сумiшi може мати мiсце за рахунок водовiддiлення, а також седиментацiї важких заповнювачiв. При виробництвi виробiв з легких бетонiв на пористих зиповнювачах розшарування бетонної сумiшi може мати мiсце головним чином за рахунок збiльшення концентрацiї заповнювачiв в поверхневих шарах бетону в порiвняннi з нижнiми. Це обумовлено тим, що густина заповнювачiв значно менша нiж розчина та води. Для пiдвищення однорiдностi таких бетонiв значну увагу придiляють якостi цементних розчинiв та заповнювачiв, жорсткостi бетонних сумiшей та умовам ущiльнення. Останнє, як правило, здiйснюється з застосуванням привантажувача, що зменшує розшарування. Дозування пористих заповнювачiв по об’ему бiльш ефективне, нiж по масi.
Найбiльше розповсюдження отримали конструкцiї з керамзитобетонiв. Як в’яжуче при виготовленнi виробiв безавтоклавного твердiння використовують портландцемент i його рiзновиди. Вапняковi в’яжучi використовують при виготовленi виробiв автоклвного твердiння. Якщо важкi бетоннi сумiшi виготовляють у бетонозмiшувачах як з вiльним падiнням матерiалiв (гравiтацiйних) так i примусових, то легкобетоннi сумiшi на пористих заповнювачах, з метою зменшення розшарування сумiшi, готують тiльки у бетонозмiшувачах примусової дiї рiзних конструкцiй. Виготовлення залiзобетоннiх конструкцiй з легких бетонiв на пористих заповнювачах може здiйснюватись стендовим, агрегатним, конвейерним способом, у тому числi i вiбропрокатуванням.
вироби пiдлягають тепловологiснiй обiробцi у ямних камерах перiодичної дiї при температурi: 70... 80 °С на протязi 10... 12 г. У сучасному збiрному будiвництвi набули два провiдних конструктивних рiшення зовнiшнiх стiнових панелей: одношаровi з легкого конструцiйно-тепло iзоляцiйного бетону та багатошаровi з гнучкими зв'язками огороджу вальних шарiв з важкого бетону i з ефективним утеплювачем. Опiр теплопередачi багатошарових панелей у 1,5 рази вищий, нiж одношарових. Але процес виготовлення багатошарових зовнiшнiх стiнових панелей незалежно вiд виду технологiчної лiнiї (конвейерна, агрегатна) характеризується багатооперацiйною структурою та складнiстю. Наприклад, для виготовлення тришарової зовнiшньої стiнової панелi потрiбно виконати майже З0 технологiчних операцiй, не враховуючи транспортних та допомiжних. При виготовленнi одношарових стiнових панелей з бетонiв на пористих заповнювачах технологiчний процес значно скорочується. Так при виготовленi панелей 6,00х1,80х0,24, фасадна поверхня яких облицьована керамiчною плиткою, а внутрiшня оброблена цементно-пiсчаним розчином по конвейєрнiй технологiї, технологiчнi операцiї виконуються у такiй послiдовностi на постах: 1 - розкривання бортiв форми; II -знiмання виробу; III - очищення i змазування пiддону i бортiв форми; IV - укладання керамiчної плитки; V - встановлення арматурного каркасу; VI - закривання бортiв; VII - встановлення закладних деталей i монтажних петель; VIII - укладання та ущiльнення керамзитобетонної сумiшi; IX - технологiчне витримування; Х - укладання та розрiвнювання шару внутрiшньої поверхнi бетону; XI, XII, XIII - технологiчне витримування перед обробкою внутрiшньої поверхнi панелi; затиральною машиною; ХУ, ХУІ - технологiчне витримування виробiв до набуття бетоном необхiдної критичної мiцностi перед тепловою обробкою. Пiсля виконання зазначених операцiй панелi: передають до щiлинної камери для тринадцятигодинної теплової обробки. Пiдвищення будiвельно-технiчних властивостей виробiв i конструкцiй на легких бетонах з пористим заповнювачем пов'язане як з удосконаленням технологiчного процесу виробництва, так i пiдвищенням якостi заповнювачiв. Так, наприклад, при їх виготовленнi найбiльш ефективною є теплова обробка виробiв у щiльовiй камерi з iнфрачервоними випромiнювачами. Внаслiдок чого вироби пiдлягають високотемпературному сухому прогрiву, що забезпечує отримання виробiв високої мiцностi i зi зниженою залишковою вологiстю. При цьому застосовують рiзнi випромiнювачi ( трубчастi, стержньовi, електричнi ампи ). Найбiльш поширеними є МТС потужнiстю на 1 м довжини до 1 квт та температурою поверхнi 60... 100°С. Витрати електроенергiї в щiльових камерах складають 80... 100 квт/г на 1м3
бетону.
цементного каменю, яка утворюється внаслiдок:
введення в бетонну сумiш повiтрявтягувальних (поризуючих) домiшок i домiшок - мiкропiноутворювачiв (ступiнь аерацiї до 12%); введення в сумiш попередньо приготованої нiздрюваної дрiбнозернистої маси з крупним заповнювачем (ступiнь аерацiї до 25%); введення в сумiш попередньо приготованої пiни i спiльного перемiшування (ступiнь аерацiї до 25% );
введення в сумiш газоутворювальних добавок (ступiнь аерацiї до 25%);
Усi цi технологiчнi прийоми сприяють також пiдвищенню однорiдностi та рухливостi легкобетонної сумiшi. Щiльнiсть бетону можна зменшити на 15... 20%, мiцнiсть його при цьому зменшується не так значно.
Залежно вiд виду крупного заповнювача i способу поризацiї такi бетони класифiкують на керамзитопiнобетон, керамзитогазобетон з повiтрявтягувадьною добавкою. Порiвняно з легким бетоном щiльної структури поризований бетон має зниженi щiльнiсть i коефiцiєнт теплопровiдностi.
Мiцнiсть поризованого легкого бетону знаходиться в межах 5... 10 МПа, а щiльнiсть - 700... 1400 кг/м3
. Мiцнiсть збiльшується, а деформацiї усадки виробiв з таких бетонiв зменшуються при збiльшеннi вмiсту керамзиту до 0,9... 1,15 м3/м3
бетону чи iншого заповнювача. Оскiльки мiцнiсть таких заповнювачiв перевищує мiцнiсть поризованого розчину.
Особливiстю технологiї виробництва виробiв є те, що при їх виробництвi доцiльно використовувати високомарочнi цементи (марки М 500), бо це сприяє зменшенню його витрати, а отже, i зменшенню щiльностi бетону( цемент - найважчий компонент у складi такого бетону ). Теплову обробку ефективнiше здiйснювати в камерах з безпаровим прогрiванням, наприклад, паровими регiстрами, електронагрiвачами.
в бетонну сумiш. Пiсля формування потрiбно попередньо витримувати бетон перед тепловою обробкою на протязi значного вiдрiзу часу для отримання бетоном критичної мiцностi.
Легкi силiкатнi бетони на пористих заповнювачах (керамзитi, аглопоритi, шлаковiй пемзi, спученому перлiтi, опоцi, вулканiчному туфi, тощо) мають середню щiльнiстiь до 1800 кг/м3
, мiцнiсть до З0 МПа, водопоглинання -12... 30% за об'ємом, морозостiйкiсть до 50 циклiв. Для виготовлення армованих силiкатних конструкцiй застосовують конструкцiйнi бетони з мiцнiстю 10... З0 МПа i середньою щiльнiсть 1400... 1800 кг/м3
.
Конструкцiйнотеплоiзоляцiйнi бетони з мiцнiстю 5... 10 МПа, середньою щiльнiстю до 1400 кг/м3
, використовують для виготовлення плит рiзних розмiрiв. Технологiя виготовлення конструкцiй i виробiв на легких силiкатних бетонах передбачає такi операцiї:
приготування вапнянокремнеземистого в'яжучого (помел вапна i пiску), дозування сировинних компонентiв, перемiшування легкобетонної сумiшi у змiшувачах примусової дiї, виготовлення арматурних каркасiв, формування виробiв або конструкцiй, тепловологiсну обробку у автоклавах.
застосовують гашене i негашене вапно, доменнi гранульованi шлаки, природнi i штучнi заповнювачi, пороутворювачi та воду. Технологiчний процес виготовлення виробiв включає такi операцiї : помел вапна i шлаку до питомої поверхнi 300... 500 м2
/кг, дозування помелених вапна i шлаку, заповнювачi води; приготування бетонної сумiшi ;
формування; тепловологiсну обробку виробiв. При виготовленнi виробiв з вапняношлакових виробiв застосовують литтьову вiбрацiйну i пресову в'яжучих. Вироби використовують у житловому i промисловому будiвництвi.
3. Виробництво конструкцiй та виробiв з бетонiв нiздрюватої структури
Прогресивними у теперiшнiй час є вироби i конструкцiї нiздрюватих бетонiв, якi утворюються внаслiдок затвердiння попередньо поризованої сумiшi в’яжучого, органiчних та неорганiчних домiшок й води. Структура нiздрюватих бетонiв характеризується наявнiстю рiвномiрно розподiлених пор дiаметром до 2 мм, заповнених повiтрям чи газом. Вiд величини пор та їх кiлькостi в одиницi об'єму залежать головнi властивостi бетону: середня щiльнiсть, мiцнiсть, теплопровiднiсть. Об'єм пор може досягати 85... 90% загального об'єму нiздрюватого бетону.
сумiшi звичайного i меленого пiску.
Вихiдними матерiалами для нiздрюватих бетонiв безавтоклавного тверднення є портландцемент i кремнеземистий компонент у виглядi сумiшi грубо i тонкомелених неорганiчних силiкатних речовин (шлакiв металургiйних виробництв, шлакiв ТЕС).
За способом пороутворення розрiзняють нiздрюватi бетони в основному двох видiв: пiно-та газобетони. Пiнобетони виготовляють iнтенсивним змiшуванням розчинової сумiшi з попередньо приготовленою технiчною пiною. Для виготовлення технiчної пiни використовують смолу нейтралiзовану повiтря втягувальну; клеєканiфольний, смолосалонiновий, алю-гмосульфонафiтеновий пiноутворювачi. Витрати пiноутворювача для одержання пiни становлять: клеєканiфольного - 8... 12%; смолосапонiнового - 12.. 16%; алюмосульфонафтенового-16…20% до кiлькостi води.
Газобетони виготовляють вспухненням укладеної у форми розчинової сумiшi, в яку введеннi газоутворюючi домiшки: алюмiнiєву пудру марок ПАК-3 або ПАК-4. Їх витрати на 1 м3
бетону залежать вiд потрiбної щiльностi бетону i складають при щiльностi 350кг/м3
- 690Г/М3
бетона; 500 - 540 г/м3
; 600 - 470 г/м3
, 700-360 г/м33
. Важливою технологiчною операцiєю при виробництвi виробiв з газобетонiв є прожарювання алюмiнiєвої пудри. Це пов'язане з тим, що при виробництвi пудри для захисту її поверхнi вiд окислення вводять парафiн, який покриває тонкою плiвкою кожну частинку алюмiнiя i надає їм гiдрофобностi. Така плiвка перешкоджає утворенню суспензiї пiд час змiшування пудри з водою. Прожарюють пудру протягом 4... 6 годин в електричних печах при температурi 200... 220°С.
Використовують також спосiб приготування сумiшi з розчинами поверхнево-активних речовин (милонафт, ЛСТ), якi надають частинкам пудри гiдрофiльностi. При цьому дещо уповiльнюється пряме газоутворення. Витрати поверхнево активної добавки становлять до 5% сухої речовини до маси пудри. Удосконалюючи технологiю виробництва виробiв з нiздрюватих бетонiв в останнi роки, використовують модiфiкуючi хiмiчнi домiшки. Для скорочення строкiв витримування виробiв до автоклавної обробки у 1,5... 2 рази вводять домiшки моноетаноламiну, триетанол амiну, тринатрiй фосфату, якi iнтенсифiкують процес структуроутворення в початковi строки. Ефективним є використання комплексних домiшок з застосуванням суперпластифiкаторiв.
портландцемент у сумiшi з кварцевим паском, при цьому частину пiску розмелюють мокрим способом; вапнянекремнеземисте в'яжуче; сумiш портландцемента з вапном - кипiлкою (у спiввiдношеннi 1:1) й меленого пiску. Вапно застосовують високоекзотермiчне з температурою гашення 85°С, вмiстом активного оксиду кальцiя не менше як 70%, активного оксиду магнiя не бiльше нiж 5%. Тонкiсть помелу вапна-кипiлки повинна складати 350... 400 м2
/кг.
3
, конструкцiйно-теплоiзоляцiйнi з середньою щiльнiстю 500... 900 кг/м33
.
1,5; В 2,5; В 3,5; В 5; В 7,5; В 10; В 12,5; В 15; В 17,5. Марка бетонiв по морозостiйкостi складає: F10; F 15; F 25; F35; F50; F75; F100. Конструкцiйний нiздрюватий бетон повинен мати клас за мiцнiстю на стиск не менш, як В 5 (марка М 75) i марку за морозостiйкiстю не менш, як F50.
Теплопровiднiсть нiздрюватого бетону залежить здебiльшого вiд його середньої щiльностi та вологостi i перебуває у межах 0,08…0,30 Вт/м°К. Нiздрюватий бетон має високi звукопоглинальнi i звукоiзоляцiйнi властивостi. Усадка нiздрюватих бетонiв при висиханнi вища, нiж у важкого бетону, i становить 0,5... 0,7 мм/м для автоклавного i до 3 мм/м для безавтоклавного бетону. Нiздрюватi бетони мають високу сорбiцiйну вологiсть, паро-та повiтгряпроникнiсть.
З нiздрюватих бетонiв виготовляють армованi панелi зовнiшнiх стiн та покриття будiвель; неармованi стiновi блоки i каменi; тепло- й звукоiзоляцiйнi, жаростiйкi вироби. Вироби з нiздрюватих бетонiв застосовують у цивiльних, промислових та сiльськогосподарських будiвлях з вiдносною вологiстю повiтря не бiльше нiж 75%. Зовнiшнi поверхнi огороджувальних конструкцiй з нiздрюватого бетону захищають шаром розчину, облицювальною плиткою, гiдрофобнимкриттям. Використовувати вироби з нiздрюватих бетонiв у примiщеннях з вологим режимом експлуатацiї, стiн пiдвалiв не дозволяється. Стiни з нiздрюватого бетону в 1,5... 2 рази легшi, нiж стiни з керамзитобетонних панелей. Особливо ефективнi вироби з нiздрюватого бетону повної заводської готовностi. Застосування великорозмiрних виробiв з нiздрюватих бетонiв дає змогу значно зменшити масу огороджувальних конструкцiй, пiдвищити їх тепловий опiр, знизити матерiалоемкiсть будiвельних споруд.
Вироби з газобетону виготовляють за литтьовою або вiбрацiйною технологiєю. Литтьова технологiя передбачає використання текучої формувальної сумiшi, яка мiстить 50... 60% води. Технологiя виробництва виробiв з газосiлiкатних нiздрюватих бетонiв цiм способом передбачає такi операцiї. Кварцевий пiсок доставляють автосамоскидами на пiдприємство i вивантажують в бункери стрiчковим живильником, звiдки елеватором подають на грохот, де вiдсiють гравiй, глину i iншi включення. Потiм частина пiску поступає в кульовий млин, де помелюється мокрим способом. Отриманий пiс-чаний шлам за допомогою пневмоустановки подається в шламбасейни. Вапно з приймального бункера i частксу просiяного пiску подають автоматичними дозаторами на стрiчковий конвейєр, а потiм в кульовий млин, розмелюють кремнеземо -вапнякове в'яжуче (спiввiдношення вапно - пiсок 1:1) мокрим способом, додаючи в млин гарячу воду чи пару. Одержаний шлам з температурою 35... 45°С надходить у шламбасейн, де його витримують 4…5 годин при безперервному перемiшуваннi. Газобетонну сумiш готують у газобето-нозмiшувачi, куди спочатку завантажують пiсчаний шлам; у разi потреби не мелений пiсок, потiм додають пiдiгрiту воду i в'яжуче. Пiсля 2... З хвилин перемiшування у змiшувач вводять водно-алюмiнiєву суспензiю i сумiш додатково перемiшують 2…З хвилини. Далi сумiш заливають у металевi форми з таким розрахунком, щоб пiсля вспухнення сумiшi форма була наповнена вщерть. Через 3…6 годин, коли бетонна сумiш достигає пластичної мiцностi 0,015…0,03 МПа, надлишок сумiшi ("окраєць") зрiзають туго натянутими струнами або прикочують спецiальним пристроєм. Зрiзаний "окраєць" перемiшують з водою у спецiальному змiшувачi i перекачують у шлам-басейн для подальшого використання. Застосування пiдiгрiтої води пов'язане з тим, що при температурi 15.. 20°С з 1 кг алюмiнiєвої пудри можна одержати 1,2... 1,25 м3
водню. З пiдвищенням температури до 40°С об'єм газу, що видiляється збiльшується i складає 1,4... 1,43 м3
. Вiдформованi вироби надходять на теплову обробку, яку виконують переважно в автоклавах у середовищi насиченої водяної пари при температурi 175…200°С i тиску 0,8…1,3 МПа. Якщо в’яжучим є портландцемент, то можливе пропарювання вiдформованих виробiв при атмосферному тиску i температурi пари 80…100°С. Проте одержуванi при цьому вироби, по результатам дослiдiв ряда вчених, поступаються перед автоклавними в морозо- та трiщино- стiйкостi, мiцностi.
При здiйсненнi тепдовологiсної обробки у автоклавах увесь цикл обробки можна розподiлити на три перiоди; І - пiдйом температури до 170... 225°С, II - витримка виробiв при постiйнiй температурi, Ш - зниження температури до 40°
Прогресивнiшою є вiбрацiйна технологiя виробництва виробiв i конструкцiй з газобетону. Особливiсть її полягає в тому, що вироби виготовляють з високов'язких сумiшей iз вмiстом води ЗО... 40%, якi зазнають впливу вiбрацiї послiдовно на стадiях приготування, укладання у форми та формування виробiв. Змiнюючи параметри вiбрацiї можна регулювати пластично-в'язкi властивостi сумiшей i таким чином керувати процесами їх виготовлення та формування структури нiздрюватих бетонiв. Завдяки застосуванню цiєї технологiї вдається скоротити витримування виробiв до теплової обробки, знизити їх вологiсть, пiдвищити мiцнiсть, морозостiйкiсть, знизити усадочнi деформацiї. Нiздрювата бетонна сумiш за цiєю технологiєю готується у вiброгазобетонозмiшувачах. Вiбрацiйна технологiя дає змогу формувати великi масиви (заввишки до 2м) з наступним розрiзуванням їх на вироби потрiбної товщини.
Формування виробiв по вiбрацiйнiй технологiї з нiздрюватих бетонiв виконується на вiброплощадках в металевих формах, якi мають пiдвищену жорсткiсть. Це необхiдно для попередження утворення трiщин у виробах у процесi твердiння бетону i транспортуваннi виробiв у автоклави, або камеру тепловологiсної обробки. Перед подаванням матерiалу форми очищують i змазують, а потiм в них вкладають арматуру i iншi закладнi вироби. При цьому усi металевi вироби покривають антикорозiйними речовинами. При виготовленi виробiв з огороджувальним шаром на дно форми спочатку вкладають на бетоннi вкладишi арматурний каркас, потiм огороджу вальний шар розчину, а зверху нiздрюватобетонну сумiш. Пiсля вiбрування на протязi З... 5 хвилин, форми за допомогою кра на встановлюють на вагонетки, якi за допомогою електропередаточного моста з товкачем направляють в автоклав. Пiсля теплової обробки вагонетки з формами встановлюють на пост розпалубки, де у форм розкривають борти, а готовi вироби за допомогою траверси виймають з форм i направляють на пост.
Важливим в технологiчному процесi виготовлення виробiв з нiздрюватого бетону є операцiя їх зберiгання на складi. Готовi вироби повиннi зберiгатися у вертикальному положеннi i не пiдлягати дiї атмосферних опадiв i сонячних променiв.
В теперiшнiй час отримала розповсюдження вiброрiзальна технологiя виробництва крупнорозмiних виробiв i дрiбних блокiв з нiздрюватого бетона. Ця технологiя дозволяє в одних i тих же формах виготовляти вироби великої номенклатури. Якiсть виробiв, внаслiдок полiпшення процесу їх формування шляхом вiбрацiйного впливу, розрiзання залитого масиву на вироби необхiдних розмiрiв за допомогою спецiальної рiзальної машини, а також механiчної обробки виробiв значно вище нiж в iнших умовах" формування,,
Технологiчна схема виробництва виробiв iз нiздрюватих газошлакобетонiв сухим способом має такий вигляд. Кремнеземистий компонент, пiсля попередньої сушки у сушiльному барабанi, розмелюють у кульовому млинi. Вапно-кипiлка спочатку пiдлягає подрiбненню на щоковiй дробарцi, а потiм помелу у кульовому млинi. Пiсля попердньої обробки вапно i кремнеземистий компонент направляють у витратнi бункери, а звiдти у змiшувач, куди також подають воду. Змiшування кремнеземовапняної сумiшi з газоутворювачем виконують у газомiшалцi, звiдки сумiш подають у форми-вагонетки, куди попередньо вкладають арматуру i iншi закладнi вироби. Вiдформованi вироби витримують у формi 3.. 4 години, пiсля чого проводять зрiзку "окрайця" i поверхня панелi опоряджується цементно-пiсчаним розчином. Термообробку вiдформованих виробiв виконують в автоклавах при тиску насиченої пари 8 атмосфер. Пiсля чого вироби витримують на протязi 4... 6 годин у теплому примiщеннi, а потiм вони поступають у опоряджувальне вiддiлення, де на лицьову поверхню панелi наноситься покриття з цементно-перхлорвiнiлових фарб.
При виробництвi виробiв з пiнобетонiв змiшують попередньо приготовану розчинову сумiш та технiчну пiну. Технiчну пiну готують, iнтенсивно збиваючи водний розчин пiноутворювачiв,якi мiстять поверхневоактйвнi речовини. Пiнобетоннi сумiшi готують в трибарабанних пiнобетонозмiшувачах: у двох верхнiх окремо готують пiну i розчинову сумiш, а в нижньому - змiшують їх. Не пiзнiш, як через 15 хвилин пiсля приготування, нiздрюватобетонну сумнiш заливають у форми на повну висоту з наступним заглажуванням поверхнi, форми витримують доти, доки бетон не набуде потрiбної структурної мiцностi (для пiнобетону 8... 16 годин, пiносилiкату 4... 8 годин ) i надсилають у установки тепловологої обробки.
У нiздрюватих золобетонах зола є кремнеземистим компонентом. В порiвняннi з звичайним кремнеземистим компонентом - меленим кварцовим пiском – зола має бiльшу реакцiйну здатнiсть, потребує значно менших витрат на пормел i дозволяє отримати нiздрюватий бетон меншої ваги. Недолiк золи як кремнеземистого компонента - менший, нiж у пiску, вмiст оксиду кремнiя; бiльша водопотреба, наявнiсть незгорiвшого палива. Нiздрюватi бетони з використанням золи мають об'ємну вагу вiд 400 до 1200 кг/м3 на безавтоклавнi i автоклавнi. Найбiльш розповсюджений способ формування нiздрюватих золобетонiв литтьовий, але бiльш ефективний вiбрацiйний. При виробництвi виробiв з таких бетонiв застосовують шаровi млини СМ-1456 i СМ-436; вiброгазобе тонозмiшувачi СМ-553 i СМС-40; автоклави для тепловологiсної обробки при тиску 0,8... 1,2 МПа; тележки-платформи для транспортування напiвфабрикатiв. В технологiчному процесi виробництва виробiв по литтьовiй технологiї передбаченi такi операцiї: помел золи або золошлакової сумiшi у водному середовищi до отримання шлама з густиною 1600... 1800 кг/м3
i сухий помел вапняково-зольного в'яжучого до питомої поверхнi 350... 400 м2
/кг. Спiввiдношення мiж вапном i золою при виготовленi в'яжучого змiнюється у межах 1:1-4,5. Для зберiгання, перемiшування i коректування властивостей шламу застосовують шламбасейни, звичайно не менше трьох; в один подають шлам з млина; у другому коректують його водовмiст; з третього крiзь дозатор шлам поступає в газобетонозмiшувач. Шлам необхiдно постiйно перемiшувати. В газобетонозмiшувач сировиннi компоненти завантажують у такiй у послiдовностi; шлам золи або золошлакової сумiшi; вапняково-зольне в'яжуче; цемент. Потiм таку сумiш перемiшують на протязi 2... З хвилин; подають в змiшувач алюмiнєву пудру у виглядi водної суспензiї i додатково перемiшують 2... 4 хвилини. Заливають газобетонну сумiш в форми за допомогою гнучких рукавiв. Вiдформованi вироби витримують на протязi 3... 4 годин на теплiй стелi, в яку вмонтованi регистри для полiпшення умов спучення i тужавлення газобетонної сумiшi. Коли бетонна сумiш досягає пластичної мiцностi 0,015... 0,03 МПа, надлишок сумiшi ("окраєць") зрiзують. Вiдформованi вироби надходять на тепловологу обробку, яку виконують переважно в автоклавах. Якщо в'яжучим є портландцемент, то можливе пропарювання вiдформованих виробiв при атмосферному тиску й температурi пари 80…100°
С. Мiцнiсть i теплопровiднiсть нiздрюватих золобетонiв в значнiй мiрi залежить вiд їх середньої щiльностi i при її змiнi у межах 400... 800 кг/м3
змiнюється вiдносно вiд 0,5 до 4,0 МПа; вiд 0,17 до 0,28 Вт/м°К. Розрiзання масивiв нiздрюватих бетонiв здiйснюють за допомогою металевих струн дiаметром 1,2... 1,8мм.
Виробництво нiздрюватих пiнобетонiв органiзують з сухим або мокрим помелом золи або золошлакової сумiшi. Обладнання при пiнобетоннiй технологiї аналогiчне тому, яке використовується при виробництвi газобетону. Вiдмiннiсть полягає в застосуваннi спецiального змiшувача для приготування пiнобетонної сумiшi. Нiздрювату пiномасу готують у трьохбарабанному пiнобетонозмiшувачi, а пiсчаний бетон для фактурного шару - у бетонозмiшувачi. Технiчну пiну готують iнтенсивно збиваючи водний розчин клеєканiфольного, смоло-сапонiнового, алюмосульфонафтенового пiноутворювачiв з добавками поверхнево-активних речовин. Спочатку в форму для виготовлення конструкцiй укладають шар пiсчаного бетона, потiм наповнюють її пiнобетонною сумiшшю. Пiсля формування на протязi, перiода витримки перед запарюванням у автоклав i, форми не перемiщують, щоб не зруйнувати структуру пiнобетону. Пiсля витримки вироби подають на автоклавну обробку, потiм на пост розпалублення i на склад. Негативною особливiстю золобетонiв є їх здатнiсть до порiвняно високого сорбцiйного зволоження, яке обумовлюється значною мiкропористiстю золи. Нiздрюватi золобетони реагують на циклiчне зволоження i висушування в бiльшiй мiрi, нiж керамiчна цегла або важкi бетони. Для захисту вiд впливу атмосфери на поверхню виробiв з нiздрюватих золобетонiв обов'язково наносять захиснi покриття.
Типовi проекти пiдприємств по виробництву виробiв з нiздрюватих бетонi передбачають виробництво вiд 15 до 100 тис. м3
виробiв в рiк.
Список використаної лiтератури
2. Артемьева И. Н. Алюминиевые конструкции. М.: Стройиздат,1985.
3. Артемьева И. Н. Алюминий в строительстве. М.: Стройиздат,1979.
5. Атаев С. С. Технология индустриального строительства из монолитного бетона. М.:Стройиздат,1989.
6. Баженов Ю. М. Технология бетона. М:Высшая школа,1987.
7. Баженов Ю. М.,Комар А. Г. Технология бетонных и железобетонных изделий. М.:Стройиздат,1984.
8. Байков В. Н.,Сигалов Э. Е. Железобетонные конструкции. М.: Стройиздат,1985.
9. Бакка М. Т., Кузьменко О. Х. Видобування природного каменю. 4. 2. К.:УСДО,1994.
10. Бастрыкин А. Н. Организация промышленных предприятий строительной индустрии. М.: Высшая школа,1983.
11. Беленя Е. И. Металлические конструкции. М., Стройиздат, 1986.
13. Богданов Е. С. Автоматизация и управление процессами сушки древесины. М., Лесная промышленность,1968.
14. Кривенко П. В.,Барановський В. П. та iншi. К., Вища школа,1993.
15. Бурлаков Г. С. Технология изделий из легкого бетона. М., высшая школа,1994.
17. Волянський О. А. Технологiя бетону. К.: Вища школа, 1994.
18. Гезенцвей Л. Б. Технология производства асфальтового бетона. М.: Минкоммунхозиздат РСФСР, 1973.
19. Гринь И. М. Строительные конструкции из дерева и синтетических материалов. К.: Вища школа, 1990.
22. Довбенко В.І. Економiка i органiзацiя пiдприємств будiндустрiї. К.: НМК ВО,1990.
23. Егизаров А. Г. Устройство и изготовление вентиляционных систем. М.: Стройиздат, 1987.
24. Емельянов А. И., Копник О. В. Проектирование автоматизированных систем управления технологическими процессами. М.: Энергия,1974.
25. Енборисов Ю. В.,Зискiн О. В. Тришаровi панелi з ефективним утеплювачем. К.: Будiвельник, 1978.
27. Искусственные пористые заполнители и легкие бетоны на их основе. Под ред. Горлова Ю. П. М.: Стройиздат, 1988.
| 
