Софiйський собор
України. У кожного народу є свої нацiональнi святинi, якi уособлюють одвiчне незгасне вогнище його духовностi. Для України — це насамперед свята Софiя Київська.
Високi духовнi iдеали, засвоєнi нашим народом разом з прийняттям християнства, повною мiрою втiлив у собi архiтектурно-мистецький образ святої Софiї.
Будiвництво собору нашi давнi лiтописи пов'язують з часом правлiння великого Київського князя Ярослава Мудрого (1019— 1054). Це був перiод розквiту Київської Русi — могутньої схiднослов'янської держави. Софiйський собор будувався як головний храм держави i резиденцiя Київських митрополитiв. Присвячений храм Софiї — Премудростi Божiй.
Софiйський собор був не лише центром духовного, церковного життя, але й життя громадського, полiтичного i культурного. Тут вiдбувалися урочистi церемонiї посадження князя на київський престол, зустрiчi iноземних послiв, укладалися угоди про мир. Тут мiстилася перша рукописна бiблiотека, зiбрана Ярославом Мудрим. Існували майстернi художникiв-мiнiатюристiв i переписувачiв книг. Бiля стiн собору збиралось Київське вiче, тобто всенароднi збори.
Христа i чотирьох євангелiстiв.
Єднання Церкви небесної i церкви земної символiзовано пониженням куполiв вiд центральних великих до чотирьох середнiх i восьми малих. Увiнчаний хрестами компактний 13-купольний масив храму несе в собi iдею освяченої Богом єдностi Ісуса Христа i 12 апостолiв.
Композицiя храму хрещатокупольна. В основi споруди — прямокутник, роздiлений дванадцятьма сповпами на п'ять нав (поздовжнiх коридорiв), якi перетинаються трансептами (поперечними коридорами). Перетин центральної нави, яка вдвоє вища i ширша бокових, i головного трансепта утворює рiвнокiнцевий просторовий хрест, над центром якого височiє головний купол заввишки 29 метрiв.
Особливу цiннiсть Софiї Київської становить настiнний розпис XI столiття — 260 квадратних метрiв мозаїк (зображень, викладених рiзноколiрними кубиками скляної смоли) i близько 3000 квадратних метрiв фресок (розпис стiн водяними фарбами по сирому тиньку). Це становить менше половини площi первiсного стiнопису, втраченого упродовж столiть. Пiд час ремонтiв i перебудов собору у XVIII—XIX столiттях давнi фрески неодноразово замальовувались олiйними фарбами. Тому, крiм мозаїк i фресок XI столiття, на стiнах собору є окремi твори ХVІІ-ХVIII i навiть XIX столiття.
Поєднання мозаїк i фресок у єдиному декоративному ансамблi — характерна риса Софiї Київської. Барвистi мозаїки прикрашають купол i головний вiвтар.
У зенiтi (найвищiй точцi) центрального купола зображений Христос-Вседержитель, який панує над усiм простором. Образ Володаря свiту величавий i мужнiй, Його погляд суворий i проникливий. Вiн нiби бачить душу людини. В лiвiй руцi Христос тримає Євангелiє, а правою благословляє вiруючих.Христос оточений архангелами (духами, створеними Богом), що стоять з чотирьох сторiн свiту. У мозаїцi зберiгся архангел у голубому одязi; iнших намалював Михайло Врубель олiйними фарбами наприкiнцi XIX столiття.
частина постатi святого Павла.
Нижче, на парусах (увiгнутих трикутниках, якi здiйснюють перехiд до барабана), зображенi чотири євангелiсти — Іван, Матвiй, Марко й Лука. З них у мозаїцi збереглося лише зображення святого Марка, який сидить на стiльцi перед розкритим Євангелiєм.
На стовпах перед вiвтарної арки знаходиться мозаїчна сцена "Благовiщення", лiворуч — постать архангела Гавриїла, праворуч — Дiви Марiї.
в правiй — веретено. Гавриїл зображений в бiлому одязi з червоною лiлiєю в лiвiй руцi.
На всiх чотирьох арках знаходяться зображення 40 севастейських мученикiв — римських воїнiв, яких жорстоко покарали язичники за християнську вiру.
У склепiннi головного вiвтаря — величне зображення Богоматерi Оранти, тобто Заступницi людей, за яких вона молиться Богу. Вона перша i головна Молитовниця i Заступниця землi нашої i народу українського. Вiками її шанували як захисницю Вiтчизни, як Непорушну стiну, яку протягом столiть нiхто зруйнувати не змiг. її молитовно пiднятi руки стали символом вiчної молитви, яка несе людям вiру, захист i надiю.
| Богоматiр Оранта. Мозаїка. ХІ ст.
|
|
Богоматiр стоїть на золотавому каменi як незламна фортеця Православ'я. І коли пiд променями свiтла, якi падають на її золоте тло, виблискує i полум'янiє кожен кубик смальти, мозаїчне зображення Дiви Марiї справляє незабутнє враження своїми широко вiдкритими очима, все оточене яскравим сяйвом.Пiд Богоматiр'ю Орантою розмiщене мозаїчне зображення Євхаристiї, де Христос причащає святих апостолiв хлiбом i вином, як Тiлом своїм i Кров'ю. На Таємнiй вечерi Ісус Христос установив Таїнство Євхаристiї. Подаючи апостолам святий хлiб, Вiн говорив: "Їжте, це — Тiло Моє, що за вас вiддається на вiдпущення грiхiв". А подаючи чашу з вином, говорив: "Пийте з неї всi, це є Кров Моя Нового Заповiту, що за вас i багатьох проливається на вiдпущення грiхiв". Причащаючись, вiруючi єднаються з Богом.
У сценi Євхаристiї посерединi зображено святий престол, по обидва боки якого стоять ангели в бiлому одязi з золотими вiялами. Бiля ангелiв — два лики Спасителя, в золотому i блакитному одязi. До Спасителя, який стоїть лiворуч, пiдходять шiсть апостолiв у шанобливих позах з простягнутими до святих тайн долонями. Христос подає їм святий хлiб. З протилежного боку до Спасителя пiдходять iншi шiсть апостолiв, i Вiн подає їм чашу.
Пiд сценою Євхаристiї зображено Святительський чин — образи святих отцiв Церкви, якi словом i дiлом сприяли перемозi християнства над язичництвом. У постатях святих отцiв показано спокiйну твердiсть духу, впевнену силу. Їх зображено в архiєрейському вбраннi, в лiвiй руцi вони тримають Євангелiє, правою благословляють вiруючих.
Усi мозаїки собору виконано на сяючому золотому тлi. Вони характеризуються багатством фарб, яскравiстю i насиченiстю тонiв. При всiй кольоровiй рiзноманiтностi мозаїк переважають синiй i сiро-бiлий тони в сполученнi з пурпуровим. Кожен колiр має багато вiдтiнкiв.
Мозаїки головного купола i вiвтаря храму гармонiйно поєднуються з фресковими розписами, якi збереглися в усiх давнiх примiщеннях собору.
У центральному пiдкупольному просторi є ряд сцен, якi розповiдають про дiяння Ісуса Христа, про поширення християнства: "Зiшестя Христа в пекло", "Вiдречення Петра", "Розп'яття", "Вiдiслання апостолiв на проповiдь" i заключна сцена всього євангельського циклу — "Зiшестя Святого Духа".
У бокових вiвтарях ми бачимо цикли фрескових композицiй, що розповiдають про Дiву Марiю i її батькiв та про дiяння апостола Петра.
Фрески пiвденного вiвтаря (Михайлiвського) присвяченi архангелу Михаїлу, який вважався покровителем Києва i князiвського вiйська — дружини. Архангел Михаїл пiсля вiдновлення незалежностi України знову став гербом мiста Києва.
Пiвнiчний вiвтар присвячений святому Георгiю — духовному патрону Ярослава Мудрого.
Весь ансамбль малярства Софiї Київської за своїм змiстом пiдпорядкований єдиному задуму — утвердженню християнської релiгiї. Разом з тим розпис головного храму держави повинен був показати велич Київської Русi, її мiжнародне значення, роль київського князiвського дому в полiтичному життi Європи. Тому в Софiї значне мiсце вiдведено свiтським композицiям.
стояли князь Володимир i княгиня Ольга — засновники християнства в Київськiй Русi.
якi багато зробили для об'єднання слов'янських земель та встановлення рiвноправних вiдносин з Вiзантiєю й iншими країнами.
Члени сiм'ї Ярослава також вiдiгравали значну роль у полiтичному життi Європи: дружина князя була дочкою шведського короля, два його сини були одруженi з вiзантiйськими принцесами, дочки були королевами Францiї, Норвегiї, Угорщини.
Свiтська тема продовжується у фресковому розпису двох сходових веж собору (пiвденної i пiвнiчної). Фрески веж розповiдають про важливу полiтичну i культурну подiю в життi Київської Русi середини X столiття — про приїзд до столицi Вiзантiї Київської княгинi Ольги. Фрески пiвнiчної вежi розповiдають про урочистий в'їзд Ольги до Константинополя. На верхньому майданчику сходiв збереглася велика композицiя "Княгиня Ольга на прийомi у iмператора Вiзантiї Константина Багрянородного". Лiворуч — iмператор, який сидить на тронi, та два охоронцi. Праворуч, у центрi, зображено княгиню Ольгу, поруч — жiнки з її почту.
Головною композицiєю пiвденної вежi є фреска "Іподром", що розповiдає про другий прийом княгинi iмператором — на константинопольському iподромi, де вона була свiдком кiнних змагань. У верхнiй частинi вежi добре збереглося зображення палацу iподрому, де розташувалися глядачi. В iмператорськiй ложi сидить iмператор Константан i поруч — княгиня Ольга у свiтлому одязi, зi складеними на грудях руками. На стiнах обох веж добре видно рiзнi сцени полювання, театральнi, цирковi видовища, зокрема Полювання на ведмедя", "Боротьба ряджених", "Музикант".
Сходи двох веж ведуть на другий поверх (хори). Це просторi i свiтлi параднi зали з пучковими стовпами в центрi. На хорах зберiгся цiкавий цикл фрескових композицiй. У пiвнiчнiй частинi хорiв — "Таємна вечеря", в пiвденнiй — "Чудо в Канi Галiлейськiй".
Фрески веж — унiкальна пам'ятка свiтового мистецтва.
До наших днiв збереглася гробниця Ярослава Мудрого, розташована у вiвтарнiй частинi пiвнiчної галереї. Гробницю прикрашено зображеннями виноградної лози, пальми, кипариса, риб, птахiв. Виготовлено гробницю iз мармуру, i важить вона 6 тонн.
Велике значення в системi розписiв собору мають численнi орнаменти, якi роздiляють мозаїчнi композицiї, прикрашають арки, стовпи, вiкна i дверi. Вони пiдкреслюють архiтектурнi форми будiвлi i роблять малярське оздоблення Софiї Київської особливо барвистим i багатим.
Своєю святковою архiтектурою вона вирiзняється серед навколишнiх споруд i прикрашає загальний силует мiста.
На пiвдень вiд собору знаходиться будинок Трапезної, що в XIX столiттi був перебудований у Теплу церкву. Її своєрiдний силует i виразнi архiтектурнi форми характернi для пам'яток української барокової архiтектури.
Будинок митрополита — двоповерхова монументальна споруда з пишним бароковим фронтоном i художнiм декором на фасадах. Вiн розташований напроти головного входу до Софiйського собору i вважається одним iз видатних зразкiв української архiтектури XVIII столiття.
Споруди, якi оточують собор, є цiнними пам'ятками барокової архiтектури XVIII столiття. Крiм названих є ще бурса, Братський корпус, захiднi ворота, вiдомi як брама Заборовського.
Використана лiтература:
1. Назарчук В. К. Україна духовна : Кн. для читання з християн. етики. — К.: Томiрiс-Н, 2006. - 317 с.: iл. - Бiблiогр.: с. 310-312.
| 
