Житомирський Вiйськовий Інститут
Реферат
на тему:
Зображення предметiв. Ескiзи деталей
План
Зображення - види, розрiзи, перерiзи
Розмiри на кресленнi
Загальнi вимоги та етапи виконання ескiзiв
Лiтература
Зображення - види, розрiзи, перерiзи
Види зображень.
При зображеннi предмета припускають, що вiн розташований мiж спостерiгачем i вiдповiдною площиною проекцiй (рис. 5. 1, а). Основними площинами проекцiй вважають шiсть граней куба, якi сумiщуються з площиною креслення (рис. 5. 1, б). Зображення на площинi 1 (фронтальнiй площинi проекцiй) приймають на кресленнi за головне. Предмет розмiщують вiдносно фронтальної площини так, щоб зображення на нiй давало найповнiше уявлення про форму й розмiри предмета. Площину 6 можна також розмiщувати бiля площини 4.
Згiдно з ДСТУ 3321-96, зображення на кресленнi залежно вiд їхнього змiсту подiляються на вигляди, розрiзи та перерiзи.
Вигляди.
Зображення видимої частини поверхнi предмета, що повернена до спостерiгача, називається виглядом. На виглядах можна показувати штриховими лiнiями й невидимi елементи предмета, якщо вони не є складними (рис. 5. 1, в). Розрiзняють основнi, додатковi та мiсцевi вигляди.
Якщо предмет проекцiюється на основнi площини проекцiй, то матимемо основнi вигляди. Встановлено такi назви основних виглядiв (див. рис. 5. 1, а, б). 1 — вигляд спереду (головний); 2 - вигляд зверху; 3 - вигляд злiва; 4 - вигляд справа; 5 - вигляд знизу; 6 - вигляд ззаду.
Якщо вигляди предмета розмiщенi у проекцiйному зв’язку, на кресленнi їхню назву не пишуть. Якщо ж вони змiщенi вiдносно головного зображення, то їх позначають великою лiтерою (наприклад, "А"), а напрямок погляду показують стрiлкою (рис. 5. 2). Креслення оформляють так само, коли основнi вигляди вiдокремленi вiд головного зображення iншими зображеннями або розмiщенi не на одному аркушi з ним.
На будiвельних кресленнях напрямок погляду допускається показувати двома стрiлками. Незалежно вiд взаємного розмiщення виглядiв, назву та позначення вигляду на будiвельних кресленнях можна надписувати, не показуючи напрямок погляду стрiлкою, якщо цей напрямок визначається назвою та позначенням вигляду.
Додатковi вигляди
дiстають при проекцiюваннi предмета на площини, не паралельнi жоднiй з основ них площин проекцiй. Додатковий вигляд застосовують, коли якусь частину виробу не можна показати на жодному з основних виглядiв, не спотворивши її форму п розмiри (рис. 5. 3).
На кресленнi додатковий вигляд позначають великою лiтерою (наприклад, "А"), а бiля зображення предмета, яке пов’язане з додатковим виглядом, ставлять стрiлку, що показує напрямок погляду, i вiдповiдну лiтеру (рис. 5. 3, а). Спiввiдношення розмiрiв стрiлки, яка показує напрямок погляду, наведено на рис. 5. 4. Розмiр шрифту для позначення беруть приблизно у два рази бiльшим за розмiри цифр розмiрних чисел. Якщо додатковий вигляд розмiшено в безпосередньому проекцiйному зв’язку з вiдповiдним зображенням (рис. 5. 3, б), то стрiлку i напис над виглядом не ставлять. Додатковий вигляд можна повертати, але, як правило, зi збереженням положення, прийнятого для фiгури на головному зображеннi. При цьому позначення вигляду має бути доповнене умовним графiчним знаком О в разi потреби зазначити кут обертаннi (рис. 5. 5).
Мiсцевий вигляд
- це зображення окремого, певного мiсця поверхнi предмета, яке дiстають при проекцiюваннi на одну з основних площин. Мiсцевий вигляд може обмежуватись лiнiєю обриву. На кресленнiйого позначають так само,як й додатковий вигляд (рис. 5. 6).
Розрiзи
. Ортогональна проекцiя предмета. уявно розрiзаного однiєю або кiлькома площинами для виявлення невидимих поверхонь, називається розрiзом. На розрiзi показують те, що розташоване в сiчнiй площинi i за нею (рис. 5. 7, а). Допускається зображувати не все, що розмiшене за сiчною площиною, коли це не потрiбно для з’ясування конструкцiї предмета (рис. 5. 7, б).
Розрiз виконують у такiй послiдовностi:
1) у потрiбному мiсцi предмета уявно проводять сiчну площину (на рис. 5. 8, а- площина П);
2) в уявi вiдкидають частину предмета Б, що знаходиться мiж спостерiгачем i сiчною площиною (рис. 5. 8, б);
3) проекцiюють частину предмета А,
що залишилася, на вiдповiдну площину проекцiй i зображують її на мiсцi одного з основних виглядiв або на вiльному полi креслення (рис. 5. 8, в);
4) оформляють розрiз згiдно з правилами.
Залежно вiд положення сiчної площини розрiзи бувають горизонтальнi, вертикальнi та похилi.
Горизонтальний - це розрiз, виконаний сiчними площинами, паралельними горизонтальнiй площинi проекцiй (рис. 5. 9).
Вертикальний розрiз виконується сiчними площинами, перпендикулярними до горизонтальної площини проекцiй (див. розрiзи на мiсцi головного вигляду на рис. 5. 7, 5. 8; розрiзи А-Аi Б-Б на рис. 5. 10; розрiзи А-А, В-В i Г-Гна рис. 5. 11).
Похилим є розрiз, виконаний сiчною площиною, яка утворює з горизонтальною площиною проекцiй кут, що вiдрiзняється вiд прямого (розрiзи А-Аi В-Вна рис. 5. 12).
До вертикальних розрiзiв наложать ще два:
фронтальний - сiчна площина паралельна фронтальнiй площинi проекцiй (див. рис. 5. 8; розрiз А-Ана рис. 5. 10);
профiльний - сiчна площина паралельна профiльнiй площинi проекцiй (див. розрiз Б-Бна рис. 5. 10).
Залежно вiд кiлькостi сiчних площин розрiзи подiляють на простi (з однiєю сiчною площиною - див. рис. 5. 10, 5. 12 та розрiзи В-Вi Г-Г на рис. 5. 11) i складнi (з кiлькома сiчними площинами - див. розрiзи А-Аi Б-Бна рис. 5. 11).
Складнi розрiзи бувають ступiнчастими, коли сiчнi площини паралельнi (ступiнчастий горизонтальний розрiз Б-Бна рис. 5. 11, ступiнчастий фронтальний розрiз А-Ана рис. 5. 13, а,
ступiнчастий профiльний розрiз А-Ана рис. 5. 13, б),i ламаними, коли сiчнi площини перетинаються (розрiзи А-Ана рис. 5. 11 i 5. 14).
Розрiзи називають поздовжнiми, коли сiчнi площини спрямованi вздовж висоти або довжини предмета (див. рис. 5. 8), i поперечними, коли сiчнi площини спрямованi перпендикулярно до довжини чи висоти предмета (див. розрiзи А-А i Б-Б на рис. 5. 9, в).
Положення сiчної площини на кресленнi позначають лiнiєю перерiзу, для чого використовують розiмкнену лiнiю. Коли розрiз простий, наносять лише початковий i кiнцевий штрихи, довжину яких беруть у межах 8.. . 20 мм, а товщину - вiд s до 1,5s. стрiлки, якi показують напрямок погляду (див. рис. 5. 9... 5. 14). їх розмiщують на вiдстанi 2... 3 мм вiд кiнця штриха. У випадках, подiбних до наведеного на рис. 5. 9, в, стрiлки наносять на однiй лiнiї. Бiля початку й кiнця лiнiї перерiзу, а коли потрiбно, то i в мiсцях її перетину, ставлять одну й ту саму велику лiтеру українського алфавiту. Лiтери розмiщують бiля стрiлок, а в мiсцях перетину - з боку зовнiшнього кута. Виконаний розрiз позначають написом типу А-А (двома лiтерами через тире). На будiвельних кресленнях для лiнiї перерiзу допускається замiсть лiтер застосовувати цифри, а також надписувати назву розрiзу з присвоєним йому лiтерним, цифровим чи iншим позначенням.
Фронтальним i профiльним розрiзам, як правило, надають положення, що вiдповiдає прийнятому для даного предмета на головному зображеннi. Наприклад, на рис. 5. 10 простий фронтальний розрiз А-А розташований на мiсцi вигляду спереду, а простий профiльний Б-Б - на мiсцi вигляду злiва. Вертикальний i похилий розрiзи, коли сiчна площина не паралельна фронтальнiй чи профiльнiй площинам проекцiй, треба будувати й розташовувати вiдповiдно до напрямку, показаного стрiлками на лiнiї перерiзу. Розмiщувати такi розрiзи допускається на будь-якому мiсцi поля креслення. Якщо розрiз повернутий, то до напису додають знак О (див. розрiз Г-Г на рис. 5. 11).
Якщо сiчна площина повнiстю збiгається з площиною симетрiї предмета i вiдповiднi зображення розмiщенi на одному й тому самому аркушi у безпосередньому проекцiйному зв'язку й не роздiленi якимись iншими зображеннями, для горизонтальних, фронтальних i профiльних розрiзiв положення сiчної площини не показують i розрiз не супроводжують написом (наприклад, простi фронтальний i горизонтальний розрiзи на рис. 5. 7, 5. 8 i 5. 9, б).
Виконуючи ступiнчастi розрiзи, сiчнi площини умовно повертають до сумiщення в одну площину i зображення будують так, щоб вони розташовувалися в однiй площинi (див. розрiз Б-Б на рис. 5. 11).
з основних площин проекцiй, то ламаний розрiз допускається розмiщувати на мiсцi вiдповiдного вигляду (див. рис. 5. 11 i 5. 14).
При поворотi сiчної площини елементи предмета, розмiщенi за нею креслять так, як вони проекцiюються на вiдповiдну площину (рис. 5. 14). Допускається поєднувати частину вигляду й частину вiдповiдного розрiзу, розмежовуючи їх суцiльною хвилястою лiнiєю (рис. 5. 15, а... в).
Розрiзи, якi допомагають з’ясувати будову предмета в окремому його мiсцi, називають мiсцевими. Мiсцевий розрiз видiляють на виглядi також суцiльною хвилястою лiнiєю (рис. 5. 15, г),
яка не повинна збiгатися з будь-якими лiнiями зображення.
Якщо поєднуються половина вигляду i половина розрiзу, кожен з яких є симетричною фiгурою, то лiнiєю подiлу буде вiсь симетрiї (штрих-пунктирна тонка лiнiя, рис. 5. 16, а). Допускається також поєднувати розрiз i вигляд, розмежовуючи їх штрих-пунктирною лiнiєю (рис. 5. 16, б), яка збiгається зi слiдом площини симетрiї не всього предмета, а лише його частини, якщо ця частина є тiлом обертання. Можуть поєднуватися чверть вигляду i чверть трьох розрiзiв, а також чверть вигляду, чверть одного розрiзу i половина iншого за умови, що кожне з цих зображень симетричне (рис. 5. 17).
Ортогональна проекцiя предмета, уявно розрiзаного однiєю чи кiлькома площинами для виявлення його невидимих поверхонь, називається перерiзом. На перерiзi показують лише те, що є безпосередньо в сiчнiй площинi (рис. 5. 18, а).
За сiчну площину допускається брати цилiндричну поверхню, яку розгортають потiм у площину (рис. 5. 19, а).
Перерiзи, то не входять до складу розрiзу, подiляють на винесенi (рис. 5. 18, а)та накладенi (рис. 5. 18, б).
Перевага надасться винесеним перерiзам. Контур винесеного перерiзу виконують суцiльною основною лiнiєю, якою показують контур предмет Перерiз штрихують пiд, кутом 45° до основного похилу креслення. Контур накладеного перерiзу зображують суцiльною тонкою лiнiєю, причому контур зображення в мiсцi накладеного перерiзу не переривають (див. рис. 5. 19, б).
Лiнiю винесеного перерiзу зображують так само, як i лiнiю розрiзу (розiмкнеш зi стрiлками, що показують напрямок погляду), а сам перерiз супроводжують написом типу А-А (див. рис. 5. 19). Для симетричних перерiзiв, розмiшених у розривi (рис. 5. 20, а), лiнiю перерiзу не зображують i перерiз не пiдписують. У несиметричних перерiзах, розмiщених у розривi (рис. 5. 20, б), лiнiю перерiзу лiтерами не позначають.
поворотом, додаючи знак О (рис. 5. 19, б, перерiз Б-Б).
5. 21, а, в) i креслять лише один перерiз (на рис. 5. 21, в перерiз А – А). Якщо при цьому сiчнi площини спрямованi пiд рiзними кутами, то знак О не наносять (див. рис. 5. 21, б).
Якщо розташування однакових перерiзiв точно визначене зображенням або розмiрами, допускається наносити одну лiнiю перерiзу, а над зображенням перерiзу зазначати їх кiлькiсть (рис. 5. 22, а). У разi проходження сiчної площини через вiсь поверхнi обертання, яка обмежує отвiр або заглиблення, контур цього отвору чи заглиблення у перерiзi показують повнiстю (риє. 5. 22, б, перерiз Б-Б). Коли сiчна площина проходить через некруглий отвiр i перерiз складається з окремих самостiйних частин, то застосовують розрiз (рис. 5. 22, б, розрiз В-В). Вiсь симетрiї накладеного перерiзу (рис. 5. 23, а) показують штрихпунктирною тонкою лiнiєю. Для несиметричних накладених перерiзiв лiнiю перерiзу зображують розiмкненою лiнiєю ii стрiлками, що показують напрямок погляду, але перерiз не надписують (рис. 5. 23, б).
Графiчнi позначення матерiалiв
у розрiзах, перерiзах та на виглядах, а також правила нанесення їх на кресленнях встановленi ГОСТ 2. 306-68. Для умовного графiчного зображення матерiалiв застосовують рiзноманiтнi штриховки.
Стандартне графiчне зображення матерiалiв у розрiзах та перерiзах:
- метали, твердi сплави, а також загальне графiчне позначення будь-якого матерiалу.
У розрiзах та перерiзах допускається застосовувати також додатковi позначення матерiалiв, не передбаченi стандартом, але для них треба давати пояснення на кресленнi.
Похилi паралельнi прямi у штриховках проводять згiдно з ГОСТ 2. 303-68суцiльними тонкими лiнiями завтовшки вiд S/2 до S/3 пiд кутом 45° до лiнiї контуру зображення (рис. 3. 37, а)чи до його осi (рис. 5. 37, б)або до лiнiї рамки креслення (рис. 5. 37, в).
штриховки має бути однаковою для всiх розрiзiв i перерiзiв даної деталi, якi виконуються в одному масштабi.
Залежно вiд матерiалу, що зображується, площi штрихування та потреби в урiзноманiтненнi штриховки сумiжних площин, вiдстань мiж лiнiями вибирають у межах 1... 10 мм.
Вузькi та довгi площi перерiзiв, ширина яких на кресленнi становить 2... 4 мм, рекомендується штрихувати вiд руки лише на кiнцях i по контуру отворiв (рис. 5. 39, а),а решту площi перерiзу - невеликими дiлянкам и в декiлькох мiсцях (рис. 5. 39, б). Перерiзи, ширина яких на кресленнi становить менше 2 мм, допускається зачернювати, але мiж сумiжними перерiзами залишати просвiт не менше 0,8 мм (рис. 5. 39, в). Для сумiжних перерiзiв двох деталей слiд використовувати зустрiчну штриховку: на однiй деталi - вправо, на iншiй - влiво. У
випадках, коли необхiдно штрихувати обидвi деталi "в клiтинку", треба, щоб вiдстань мiж лiнiями їхнiх штриховок була рiзною. Для сумiжних перерiзiв трьох i бiльше деталей потрiбно або змiнена вiдстань мiж лiнiями перерiзу вузькою смугою рiвномiрно, щоб лiнiї штриховки одного напрямку в одному перерiзi були змiщенi вiдносно iншого (рис. 5. 40, а) або змiнена вiдстань мiж лiнiями штриховки (рис. 5. 40, б). Якщо площа перерiзу завелика, то штрихувати рекомендується лише бiля контурiв перерiзу вузькою смугою рiвномiрної ширини (рис. 5. 41). Штрихування деревини, бетону и засипки виконують вiд руки.
Зображення на кресленнi залежно вiд їхнього змiсту подiляються на вигляди, розрiзи та перерiзи. Зображення видимої частини поверхнi предмета, що повернена до спостерiгача, називається виглядом. Ортогональна проекцiя предмета. уявно розрiзаного однiєю або кiлькома площинами для виявлення невидимих поверхонь, називається розрiзом. Ортогональна проекцiя предмета, уявно розрiзаного однiєю чи кiлькома площинами для виявлення його невидимих поверхонь, називається перерiзом.
Виноснi елементи.
то бiля виносного елемента можна показати додаткове зображення, яке його стосується. Виносний елемент треба розмiшувати якомога ближче до вiдповiдного мiсця на зображеннi. Застосовуючи виносний елемент, вiдповiдне мiсце на виглядi, розрiзi чи перерiзi предмета обводять замкненою суцiльною тонкою лiнiєю - колом, овалом тощо. Вiд цiєї лiнiї проводять тонку лiнiю, - виноску з поличкою, на якiй лiтерою позначають виносний елемент i масштаб зображення (див. рис. 5. 24).
Умовностi i спрощення.
Щоб зекономити час i мiсце та полегшити виконання зображень на кресленнi, застосовують умовностi i спрощення.
Якщо зображення (вигляд, розрiз, перерiз) є симетричною фiгурою, то на кресленнi допускається показувати його половину (див. рис. 5. 9, в, розрiз А-А) або бiльше половини (див. рис. 5. 11, розрiз В-В), в останньому випадку зображення обмежують лiнiєю обриву. Якщо предмет мас кiлька однакових рiвномiрно розташованих елементiв (наприклад, отворiв, пазiв, зубцiв, шлiцiв), то рекомендується повнiстю креслити один-два такi елементи (наприклад, один-два отвори, див. рис. 5. 11), а решту показувати умовно або спрощено (рис. 5. 25). Допускається показувати частину предмета, наприклад, частину маховика (рис. 5. 26, а) чи одну спицю (рис. 5. 26, б), i вказувати кiлькiсть елементiв, їхнi розташування i т. д. Можна спрощено зображувати проекцiї лiнiї перетину поверхонь, якщо непотрiбна їх точна побудова (рис. 5. 27).
Плавний перехiд вiд однiєї поверхнi до iншої зображують умовно суцiльною тонкою лiнiєю, яка не доходить до контуру зображення (див. рис. 5,27, в... д), або зовсiм не показують (рис. 5. 28).
жорсткостi) зображують незаштрихованими (рис. 5. 26, 5. 29). Якщо в цих елементах є отвори, заглиблення, пази тощо, їх треба зображувати за допомогою мiсцевих розрiзiв (див. рис. 5. 29). Фаски, отвори, пази, заглиблення i т. iн., а також тонкi деталi (менше 2 мм) слiд зображувати, вiдступаючи вiд масштабу в бiк збiльшення. Невеликi конуснiсть та похил рекомендується показувати зi збiльшенням. На зображеннях з незначною конуснiстю чи похилом показують лише одну лiнiю, яка вiдповiдає меншому розмiровi елемента (рис. 5. 30).
перерiзом (вали, прутки, шатуни, прокат тощо) допускається зображувати з розривами, тобто умовно вiддаляти середню частину деталi або елемента. На зображеннi може бути один або кiлька розривiв (рис. 5. 32). Сiтки, рифлення, орнаменти та iн. допускається зображувати частково, спрощено. Рифлення зображують прямими тонкими лiнiями (рис. 5. 33), а його нестандартнi елементи показують за допомогою виносного елемента.
частину предмета, розташованого мiж спостерiгачем i сiчною площиною, зображувати штрихпунктирною потовщеною лiнiєю безпосередньо на кресленнi (розрiзi); таке зображення є накладеною проекцiєю (рис. 5. 34, а); застосовувати складнi розрiзи (рис. 5. 34, б);
для зображення отворiв у втулках зубчастих колiс, шкiвiв, маховикiв i т. iн., а також шпонкових пазiв давати лише контур отвору (рис. 5. 35, а)або паза (рис. 5. 35, б)замiсть повного зображення деталi;
якщо вигляд зверху не є необхiдним i креслення складається з зображення на фронтальнiй та профiльнiй площинах проекцiй, то при ступiнчастому розрiзi лiнiю перерiзу й написи, якi стосуються розрiзу, зображувати так, як показано на рис. 5. 36.
Щоб зекономити час i мiсце та полегшити виконання зображень на кресленнi, застосовують виноснi елементи, умовностi i спрощення. Додаткове окреме, як правило, збiльшене зображення частини предмета для з’ясування його форми, розмiрiв, шорсткостi поверхнi та iнших даних, називається виносним елементом.
Термiни, визначення та правила нанесення розмiрiв на кресленнi викладенi в СКД ДСТУ 3321-96 i в ГОСТ 2. 307-68. Цi правила регламентують також записи й умовностi, що застосовуються при нанесеннi розмiрiв. Розмiри кожного елемента деталi на кресленнi мають бути заданi геометрично повно й технологiчно грамотно та вiдповiдати виробничому процесовi виготовлення певної деталi, тобто повиннi враховуватися вимоги до її розмiчання, оброблення, контролю i т. д. Розмiри на кресленнi мають бути однозначно зрозумiлi виконавцевi їх треби проставляти з урахуванням технологiчних та конструктивних вимог.
Розмiри на кресленнях показують розмiрними числами, та розмiрними лiнiями.
Розмiрнi числа повиннi вiдповiдати дiйсним розмiрам, незалежно вiд того, в якому масштабi та з якою точнiстю виконано креслення.
бути мiнiмальною, але достатньою для виготовлення виробу та контролю за ним.
Розмiри, якi не пiдлягають виконанню за даним кресленням i якi проставляють для бiльшої зручностi користування кресленням, називають довiдковими. Їх наносять для того, щоб без нарахування можна було дати довiдку яро контур, габарити й розмiри заготовки чи деталi. Довiдковi розмiри на кресленнi позначають зiрочкою, а в технiчних вимогах записують: "Розмiри для довiдок".
Розмiрнi лiнiї, якi показують межi вимiрювання, закiнчуються стрiлками. Розмiр стрiлок залежить вiд товщини лiнiй видимого контуру зображення i має бути по можливостi однаковим для всього креслення. Форма стрiлки та спiввiдношення її елементiв показанi на рис. 5. 43. Стрiлки повиннi торкатися вiстрям вiдповiдних лiнiй контуру, осьових, центрових та виносних лiнiй.
Виноснi лiнiї, якi є продовженням лiнiй видимого контуру, проводять для позначення меж вимiрювання. Якщо на кресленнi мало мiсця для розмiрної лiнiї, бо близько розмiщена контурна чи виносна лiнiя, то такi лiнiї рекомендується переривати (рис. 5. 44).
до розмiрної. У разi нанесення розмiру кута розмiрну лiнiю проводять у виглядi дуги з центром у вершинi цього кута, а виноснi лiнiї - радiально (рис. 5. 45). Показуючи довжину дуги кола, розмiрну лiнiю проводять концентрично дузi, а виноснi лiнiї - паралельно бiсектрисi кута; над розмiрним числом ставлять знак "З" (рис. 5. 46).
Виноснi лiнiї слiд продовжувати за стрiлки на 1... 5 мм. Мiнiмальна вiдстань мiж розмiрною лiнiєю та лiнiєю видимого контуру повинна бути 10, а мiж розмiрними лiнiями – 7 мм. Виноснi та розмiрнi лiнiї не повиннi перетинатися мiж собою тому рекомендується меншi розмiри наносити ближче до контуру зображення (рис. 5. 47).
Не допускається використовувати за розмiрнi лiнiї контуру осьовi, центровi та виноснi лiнiї. Допускається розмiрну лiнiю для дiаметра кола проводити з обривом незалежно вiд того, буде коло показане повнiстю чи нi (рис. 5. 48). Поєднуючи вигляд з розрiзом, розмiрнi лiнiї, що належать внутрiшнiм обрисам предмета, проводять трохи вище за вiсь (див. рис. 5. 48, в). Якщо предмет зображують з розривом, то розмiрну лiнiю проводять суцiльною (рис. 5. 49, а). Коли на кiнцях розмiрних лiнiй мало мiсця для зображення стрiлок, то такi лiнiї рекомендується продовжувати i стрiлки наносити з зовнiшнього боку елемента (рис. 5. 49, б).
Якщо розмiрнi лiнiї розмiщенi ланцюжком i для стрiлок немає мiсця, то їх допускається замiнювати точками або засiчками, якi наносять пiд кутом 45° до розмiрних лiнiй (рис. 5. 50). У випадку, показаному на рис. 5. 51, виносну лiнiю треба проводити вiд точки перетину подовжених лiнiй контуру або вiд центра дути. Розмiрнi числа слiд проставляти над розмiрною лiнiєю паралельно їй i по змозi ближче до її середини. У разi нанесення кiлькох розмiрних лiнiй на невеликiй вiдстанi одна вiд одної, розмiрнi числа над ними рекомендується розмiщувати в шаховому порядку (див. рис. 5. 47). Якщо недостатньо мiсця мiж розмiрними стрiлками чи лiнiями контуру, розмiрнi числа наносять так, як показано на рис. 5. 49, б. Залежно вiд нахилу розмiрних лiнiй i розташування вимiрюваних кутiв, розмiрнi числа лiнiйних i кутових розмiрiв розмiщують так, як показано на рис. 5. 45, б i 5. 52, а. Коли розмiрна лiнiя чи вимiрюваний кут розмiшенi в межах заштрихованої зони, розмiрнi числа рекомендується виносити на поличку (рис. 5. 45, б i 5. 52, б).
Кутовi розмiрнi числа, що розташованi пише вiд горизонтальної осьової лiнiї, розмiшують над розмiрними лiнiями з боку їх опуклостi, а числа, розмiщенi нижче вiд горизонтальної осьової лiнiї, – з боку угнутостi розмiрних лiнiй.
Розмiрнi числа та лiтери, якi у перевернутому положеннi можна прочитати iнакше (16,66, 86 тощо), рекомендується виносити на полички або ставити пiсля них крапку. Розмiрне число не повинно перетинати або подiляти будь-якi лiнiї рисунка. Не допускається розривати лiнiю контуру для нанесення розмiрного числа. Не дозволяється також розмiщувати розмiрне число в мiсцях перетину розмiрних, осьових чи центрових лiнiй. Проте в разi потреби у мiсцi нанесення розмiрного числа осьовi лiнiї чи лiнiї штриховки можна переривати.
Кутовi розмiри слiд показувати в градусах, мiнутах i секундах; при цьому градуси й мiну i п треба виражати цiлими числами.
Для позначення дiаметра кола застосовують знак Ж - коло, що перетинається вiдрiзком, нахиленим до розмiрної лiнiї пiд кутом 75°. Дiаметр кола умовного знаку дорiвнює приблизно 5/7 висоти цифр. Знак Ж проставляють перед розмiрним числом дiаметра в усiх без винятку випадках. Приклади нанесення розмiрiв дiаметра наведено нарис. 5. 53.
Перед розмiрним числом радiуса також в усiх випадках треба ставити лiтеру R. Правила нанесення розмiру радiуса пояснено на рис. 5. 54.
Якщо потрiбно намести розмiр, який визначає положення центра дуги, то цей центр треба зафiксувати перетином центрових або виносних лiнiй (рис. 5. 54, а). У тому разi, коли центр дуги розташований на великiй вiдстанi, його можна наблизити до дуги, а радiус показати зi зломом пiд кутом 20° (рис. 5. 54, б). Якщо центр дуги не фiксується на рисунку, розмiрну лiнiю радiуса можна не доводити до центра (рис. 5. 54, в). Розмiрнi лiнiї радiусiв дуг концентричних кiл не можна розмiщувати на однiй прямiй (рис. 5. 54, г). Радiуси зовнiшнiх i внутрiшнiх скруглень треба показувати тик, як це зображено на рис, 5. 54, д.,.є.
Розмiрне число дiаметра (радiуса) сфери також супроводжується знаком Ж (R) без напису "Сфера" (рис. 5. 54, ж). Слово "Сфера" наносять у тих випадках, коли на рисунку важко вiдрiзнити сферу вiд iнших поверхонь (наприклад: "Сфера Ж 40", "Сфера R8").
Розмiри квадрата i квадратного отвору позначають значком □ перед розмiром сторони квадрата (рис. 5. 55). При цьому на зображеннi гранi суцiльними тонкими лiнiями наносять дiагоналi.
Для багатьох тiл обертання характерною величиною є конуснiсть, тобто вiдношення дiаметра кола основи конуса до його висоти (для зрiзаного конуса - вiдношення рiзницi мiж дiаметрами кiл основ до його висоти). Вiдношення, що визначає конуснiсть, виражається одиничним дробом (наприклад, 1:5). у процентах (20 %) або в градусах (11°, 25°, 16°). Перед розмiрним числом, яке характеризує конуснiсть, ставлять знак D, вершина якого звернена в бiк вершини конуса (рис. 5. 56).
до її розмiчання, оброблення, контролю i т. д.
Розмiри на кресленнi мають бути однозначно зрозумiлi виконавцевi їх треби проставляти з урахуванням технологiчних та конструктивних вимог.
Загальнi вимоги та етапи виконання ескiзiв
Машини, механiзми та апарати складаються з деталей.
її виготовлення й контролю.
Креслення деталi, яке призначене для використання як одноразове, виконується в ескiзному варiантi.
Ескiз деталi — це креслення, яке виконують без застосування креслярських iнструментiв у довiльному масштабi.
Робоче креслення виконують на основi креслення загального вигляду або за ескiзом.
Функцiональне призначення деталi й вимоги технологiї її виготовлення обумовлюють наявнiсть рiзних конструктивних i технологiчних елементiв: рiзьб, отворiв, пазiв, шлiцiв, шпонкових пазiв, проточок, канавок, фасок, похилiв, та iн.
Бiльшiсть цих елементiв має форму i розмiри, що встановлюються вiдповiдними стандартами, iншi конструюються за рекомендацiями, якi наводяться в довiдковiй лiтературi.
Застосування типових елементiв деталей при конструюваннi створює передумови для унiфiкацiї заготовок i виробiв, технологiчного i вимiрювального обладнання.
Вимоги до робочого креслення деталi
Креслення деталi повинно мати:
• необхiднi розмiри з граничними вiдхиленнями;
• граничнi вiдхилення форми та положення поверхонь;
• вимоги щодо шорсткостi поверхонь;
• позначення покриття i термообробки;
Основнi вимоги до робочого креслення деталi встановлюються за ГОСТ 2. 109-73, головнi положення якого такi:
1. Робоче креслення кожної деталi виконують на окремому аркушi стандартного формату за ГОСТ 2. 301-68. Основний напис вiдповiдає ГОСТ 2. 104-68. Найменування виробу записують у називному вiдмiнку однини. Якщо назва має декiлька слiв, то на першому мiсцi розмiщують iменник, наприклад: "Вал шлiцьовий".
Ескiз деталi — це креслення, яке виконують без застосування креслярських iнструментiв у довiльному масштабi.
Креслення деталей (робоче креслення) є основним конструкторським документом, що входить до складу робочої конструкторської документацiї, в якому мiстяться зображення деталi та iнформацiя, необхiдна для її виготовлення й контролю.
Інженерна та комп’ютерна графiка: Методичнi рекомендацiї для виконання графiчних робiт при курсовому та дипломному проектуваннi /Укл. Є. В. Перегуда. – Житомир: ВФРЕ при ЖІТІ, 1998.–84 с.
Годiк Є.І. Технiчне креслення. – М.: Машинобудування, 1974. – 320 с.
Хаскин А. М. Черчение. - К.: Вища школа, 1975.
| 
