Інтернет-ресурси та бази даних

Інтернет-ресурси та бази даних Мiнiстерство освiти i науки України Кафедра рекламної та редакторської майстерностi студентка групи Р-41б Дубова Інна Науковий керiвник: Фурманкевич Н. М. Тернопiль – 2009 План Вступ 1. Всесвiтня павутина, її виникнення, основнi принципи та поняття 3. Пошуковi машини в Інтернетi Список використаної лiтератури Вступ З розвитком сучасних технологiй всесвiтня мережа Інтернет вiдiграє все бiльшу роль у професiйнiй дiяльностi журналiстiв. Тисячi людей щодня дiзнаються iз всесвiтньої iнформацiйної мережi про останнi новини, переглядають вiдеоматерiали, знаходять потрiбну та актуальну iнформацiю для своєї роботи або навчання, спiлкуються та розважаються. Бiльше того, для журналiста невмiння користуватися комп’ютером та Інтернетом вже вважається справжньою непрофесiйнiстю. В останнi декiлька рокiв в мережi з’явилося безлiч iнформацiйних сайтiв з величезною кiлькiстю матерiалiв, в яких важко розiбратися навiть досвiдченим користувачам. Інтернет ввiйшов в життя людей, i не лише за допомогою комп’ютера. Інформацiя, яка з'являється на сайтах в мережi, все частiше цитується з екранiв телевiзорiв чи радiо i доходить до людей, якi навiть нiколи не бачили комп'ютера. Тому для журналiста, перш за все, важливим є вмiння працювати з Інтернетом та розумiти основнi його принципи. Мета даної роботи – ознайомитись з основними поняттями якi використовуються у процесi щоденної дiяльностi в Інтернетi, зрозумiти принципи баз даних та рiзноманiтних пошукових машин. Пiд час виконання роботи були поставленi такi завдання: - ознайомитись з особливостями та поняттями всесвiтньої мережi Інтернет; - розглянути особливостi баз даних; - ознайомитись з найрозповсюдженiшими пошуковими машинами. 1. Всесвiтня павутина, її виникнення, основнi принципи та поняття ́т (пишеться з великої лiтери, вiд англ. Internet, дослiвно — «мiжмережа») — Мiжмережжя, всесвiтня система об'єднаних комп'ютерних мереж, побудована на використаннi протоколу IP i маршрутизацiї пакетiв даних. Інтернет утворює глобальний iнформацiйний простiр, слугує фiзичною основою доступу до веб-сайтiв i багатьох систем (протоколiв) передачi даних. Часто згадується як «Всесвiтня мережа» чи «Глобальна мережа». У побутi iнодi говорять Нет, Іне́т, Тенета, Мiжмережжя, Інтерне́трi або Не́трi. Сьогоднi при вживаннi слова «Інтернет» найчастiше мається на увазi саме веб i доступна через нього iнформацiя, а не сама фiзична мережа, що призводить до рiзноманiтних юридичних колiзiй та правових наслiдкiв. на увазi глобальний iнформацiйний простiр. У вiтчизнянiй технiчнiй лiтературi також iнодi роблять такий розподiл понять. У 1969 роцi Мiнiстерство оборони США започаткувало розробку проекту, котрий мав на метi створення надiйної системи передачi iнформацiї на випадок вiйни. Агентство передових дослiджень США (англ. ARPA) запропонувало розробити для цього комп'ютерну мережу. Її розробка була доручена Калiфорнiйському унiверситетовi Лос-Анджелеса, Стенфордському дослiдному центровi, Унiверситету штату Юта та Унiверситету штату Калiфорнiя в Санта-Барбарi. Ця мережа була названа ARPANET (англ. Advanced Research Projects Agency Network — Мережа Агентства передових дослiджень). В рамках проекту мережа об'єднала названi заклади; всi роботи по її створенню фiнансувались за рахунок Мiнiстерства оборони США. Потiм мережа ARPANET почала активно рости й розвиватись; її дедалi ширше почали використовувати вченi iз рiзних галузей науки. Отож, Всесвíтня павути́на́та — найбiльше багатомовне сховище iнформацiї в електронному виглядi: мiльйони пов'язаних мiж собою документiв, що розташованi на комп'ютерах розмiщених на всiй земнiй кулi. Вважається найпопулярнiшою i найцiкавiшою службою-мережею в Інтернет, яка дозволяє одержувати доступ до iнформацiї незалежно вiд мiсця її розташування. В наш час, найбiльш бурхливо прогресуюча компонента мережi Інтернет. Користувачi автоматично переходять вiд однiєї бази даних (сайту) до iншої за допомогою гiперпосилань. Кiлькiсть серверiв WWW постiйно зростає, а швидкiсть росту WWW навiть бiльша нiж у самої мережi Internet. WWW – найрозвиненiша технологiя Internet, вона вже стала масовою. Перспективи розвитку – необмеженi. WWW – iнформацiйна система, якiй не можна дати конкретного визначення. Наведемо лише деякi з епiтетiв, якими вона може бути позначена: гiпертекстова, гiпермедiйна, розподiлена, iнтегруюча, глобальна. Нижче буде показано, що слiд розумiти вiд кожною з цих властивостей у контекстi WWW. WWW працює по принципу клiєнт-сервер, а точнiше, клiєнт-сервери: iснує велика кiлькiсть серверiв, якi по запиту клiєнта надають йому гiпермедiйний документ — документ, що складається iз частин з рiзними представленням iнформацiї (текст, звук, графiка, тривимiрнi об’єкти тощо), в якому кожний елемент може бути посиланням на iнший документ чи його частину. Такi посилання в WWW органiзованi таким чином, що кожний iнформацiйний ресурс в глобальнiй мережi Internet однозначно адресується, i документ, який зчитується в даний момент, може посилатися як на iншi документи на цьому ж серверi, так i на документи, якi (i взагалi ресурси Internet) на iнших комп’ютерах Internet, причому користувач не помiчає цього i працює з усiм iнформацiйним простором Internet як з єдиним цiлим. Посилання WWW вказують не тiльки на документи, специфiчнi для самої WWW, але й на iншi сервiси i iнформацiйнi ресурси Internet Бiльш того, бiльшiсть програм клiєнтiв WWW (браузер) не просто розумiють такi посилання, а є програмами-клiєнтами вiдповiдних сервiсiв: FTP, Gopher, новин мережi Usenet, електронної пошти i т. i. Таким чином, програмнi засоби WWW — унiверсальнi для рiзних сервiсiв Internet, а сама iнформацiйна система WWW грає iнтегруючу роль. маршрутизацiї пакетiв даних. Протокол ІР був спецiально створений агностичним по вiдношенню до фiзичних каналiв зв'язку. Тобто будь-яка мережа передачi цифрових даних може передавати iнтернет-трафiк. На стиках мереж спецiальнi маршрутизатори займаються сортуванням та перенаправленням пакетiв даних, базуючись на ІР-адресах одержувачiв цих пакетiв. Протокол ІР утворює єдиний адресний простiр у масштабах всього свiту, але в кожнiй окремо взятiй мережi може iснувати свiй власний адресний пiдпростiр. Така органiзацiя ІР-адрес дозволяє маршрутизаторам однозначно визначати подальший напрямок для кожного, навiть найменшого, пакету даних. В результатi мiж рiзними мережами Інтернету не виникає конфлiктiв i данi точно i без перешкод передаються вiд мережi до мережi по всiй планетi. Сам протокол ІР був народжений в дискусiях всерединi органiзацiї IETF (англ. Internet Engineering Task Force, Task force — група спецiалiстiв, покликана вирiшити певну задачу), назву котрої можна перекласти як «Група для вирiшення задач проектування Інтернету». IETF i її робочi групи досi займаються розвитком протоколiв Всесвiтньої мережi. Вона вiдкрита для публiчної участi та обговорень. Комiтети цiєї органiзацiї публiкують т. зв. документи RFC (англ. Request for Comments — запит коментарiв). В цих документах даються технiчнi специфiкацiї i точнi пояснення багатьох питань. Деякi документи RFC органiзацiя IAB (англ. Internet Architecture Board — Рада по архiтектурi Інтернету) оголошує Стандартами Інтернету. З 1992 року IETF, IAB та ряд iнших органiзацiй утворюють Товариство Інтернету (англ. Internet Society, ISOC) — органiзацiйну основу для рiзноманiтних дослiдницьких та консультативних груп, що займаються розвитком Інтернету. На думку багатьох науковцiв Інтернет це початок нової ери i продуктивно займються розвитком i удосконаленням мiжнародної системи Інтернет. Наведемо роз’яснення деяких термiнiв, якi використовуються в WWW —журналiст безперечно повинен знати їх, бо рано чи пiзно зiткнеться з ними i вони не повиннi викликати ускладнень. Перший термiн — HTML (hyper text markup language, мова розмiтки тексту). Це формат гiпермедiйних документiв, якi використовують в WWW для представлення iнформацiї. Цей формат не описує те, як документ повинен виглядати, а його структуру i зв’язки. Зовнiшнiй вигляд документа на екранi користувача визначається навiгатором — якщо користувач працює за графiчним або текстовим термiналом, у кожному випадку документ на екранi матиме рiзний вигляд, але його структура залишиться незмiнною, оскiльки вона задана форматом html. Імена файлiв у форматi html, як правило, закiнчуються на html (або мають розширення htm у випадку, якщо сервер працює пiд Windows). Другий термiн URL (uniform resource locator, унiверсальний вказiвник на ресурс). Таку назву носять посилання на iнформацiйнi ресурси Internet. Ще один термiн – HTTP (hypertext transfer protocol, протокол передачi гiпертексту). Таку назву носить протокол, за яким взаємодiють клiєнт та сервер WWW. Домен (англ. Domain) — частина простору iєрархiчних iмен мережi Інтернет, що обслуговується групою серверiв доменних iмен (DNS-серверiв) та централiзовано адмiнiструється. DNS-сервери зберiгають iнформацiю про вузли, якi належать домену i виконують перетворення їх iмен в адреси. Кожний домен має унiкальне iм'я, а кожен комп'ютер, пiдключений до Інтернет, обов'язково потрапляє в один iз доменiв. Домени взаємодiють мiж собою за iєрархiчним принципом. Два домени, що знаходяться на сусiднiх рiвнях iєрархiї, називаються вiдповiдно доменом вищого та нижчого рiвнiв. Домени найвищого (верхнього) рiвня можуть бути сформованi за органiзацiйним або географiчним ознаками. Домени, сформованi за географiчним ознаками, об'єднують вузли, що належать конкретнiй державi. За географiчними ознаками об'єднуються в основному комп'ютери, що мiстяться на територiї США [3]. 2. Поняття «бази даних» База даних (БД) БД. Головним завданням БД є гарантоване збереження значних обсягiв iнформацiї (т. зв. записи даних) та надання доступу до неї користувачевi або ж прикладнiй програмi. Таким чином БД складається з двох частин — збереженої iнформацiї, та системи управлiння нею. З метою забезпечення ефективностi доступу записи даних органiзовують як множину фактiв (елемент даних). 2000-нi рр. головним нововведенням є пiдтримка та застосування XML у БД. Розробники комерцiйних БД, якi панували на ринку у 1990-их рр., отримують все бiльшу конкуренцiю зi сторони руху вiдкритого програмного забезпечення. Реакцiєю на це стає поява безкоштовних версiй комерцiйних БД [3]. Інтернет-журналiсти дiстають бiльшу частину iнформацiї за допомогою комп’ютерiв, але не завжди це найлiпше джерело iнформацiї. Специфiка певного ЗМІ може «вiдiслати» вас до старомодних друкованих джерел. Мiсцевi публiчнi та унiверситетськi бiблiотеки також можуть надати велику допомогу з матерiалами, адже це своєрiднi бази даних. Бiльшiсть ЗМІ також мають рiзноманiтнi довiдковi матерiали – адреси мiсцевих пiдприємств i державних установ, що мiстять найрiзноманiтнiшу корисну iнформацiю мiсцевого i регiонального характеру. Сьогоднi бiльшiсть баз даних державних органiв доволi сучаснi i перенесенi в Інтернет. До них часто мають доступ унiверситетськi бiблiотеки, що забезпечують студентам, викладачам та науковцям умови для проведення дослiджень. Також можна скористатись i центральною публiчною науковою бiблiотекою мiста. Проте, незважаючи на величезну кiлькiсть iнформацiї в Інтернетi, якщо ви користуєтесь офiцiйними базами даних державних органiв, то слiд обов'язково зважати на авторськi правата iншi обмежувальнi правовi чинники [2]. 3. Пошуковi машини в Інтернетi Пошукова система — онлайн-служба, яка надає можливiсть пошуку iнформацiї на сайтах в iнтернетi, а також (можливо) у групах обговорення та ftp-серверах. Індексацiя в пошукових системах сайтiв здiйснюється пошуковим роботом. Сьогоднi найрозповсюдженiшими та тими, якi найчастiше використовуються є такi пошуковi машини: META Український пошуковий портал в Інтернет. Використовує пошукову систему власної розробки з українською, росiйською та англiйською мовами пошуку. Зона пошуку — українськi сайти та сайти, що стосуються України. Належнiсть сайтiв до українського сегменту мережi визначається наступним чином: - сайти в доменi UA та пiд доменах (com.ua kiev.ua тощо); - українська мова сайту; - хостинг на IP українських провайдерiв; - основна тематика сайту (будь-якою мовою) стосується України. Внаслiдок певних технiчних складнощiв з визначенням належностi сайту до України, у випадках 3-4, тобто коли сайт знаходиться в доменах першого рiвня (.com, .net, .org тощо) i використовує не українську мову, бажано додавати сайт до пошуку в ручному режимi. МЕТА пiдтримує українську, росiйську та англiйську морфологiю. Google Inc. Американська корпорацiя, заснована 7 вересня 1998 року як приватна компанiя, що займається розробкою, розвитком i дизайном найпопулярнiшого в Інтернет пошукового сервiсу. В компанiї, головний офiс якої розташованiй в Маунтiн В'ю, Калiфорнiя, працюють близько 16 000 робiтникiв. Назва «Google» — спотворене написання слова «гугол» (англ. googol), яке придумав Мiлтон Сiротта, племiнник американського математика Едварда Кайзера. «Гугол» — це число 10100, десятковий запис його мiстить одиницю та сто нулiв. 101 мовою. Google наприкiнцi серпня 2004 року складалась з 132 тис. машин, розташованих в рiзних точках планети (джерело iнформацiї — колишнiй високопоставлений спiвробiтник компанiї. статтi Вiкiпедiї всiма мовами, в заголовку яких зустрiчається слово «Google». Я́ndex (рос. «еще один индексатор» або «Языковой иНдекс»). Сайт компанiї почав прюцювати восени 1997 року. Вiдмiннiстю Яндекса можна вважати алгоритм його пошуку — вiн сконструйований на морфологiчнiй системi росiйської мови. Крiм стандартних файлiв HTML шукає також у файлах формату PDF (Adobe Acrobat), RTF (Rich Text Format), DOC (Microsoft Word), XLS (Microsoft Excel), PPT (Microsoft Power Point), SWF (Macromedia Flash), а також iндексує формат RSS. Висновки Інтернет називають i всесвiтнiм сховищем, i свiтовим звалищем, унiверсальним довiдником i навчальним посiбником, безмежною бiблiотекою i величезною тусовкою. Щодня в мережi з’являються тисячi нових веб-ресурсiв, i знайти потрiбну iнформацiю та спробувати визначити, наскiльки вона є правдивою, надзвичайно важко. Мережа – це не лише безлiч матерiалiв, але й серйозний бiзнес i чудовий засiб для дезiнформацiї. Протее, щоб ми Мали змогу отримувати цю iнформацiю та щодня бути користувачами Інтернету, потрiбна чiтка система дiй та програм, якi створюють програмне забезпечення. Бази даних – це впорядкований набiр логiчно взаємопов'язаних даних, що використовується спiльно, та призначений для задоволення iнформацiйних потреб користувачiв. Ними можуть бути як Інтернет ресурси та сайти, так i звичайнi паперовi носiї зiбранi в одному мiсцi – бiблiотеки. Тому не варто у всьому покладатись на Інтернет, а звертатись до звичайних «старомодних» баз даних. Знайти потрiбну iнформацiю в мережi можна як напрочуд швидко, так i втративши на це безлiч часу. Тому сьогоднi для зручностi та оперативностi ми користуємось пошуковими системами. Пошукова система — META, Google Inc., Я́ndex. Список використаної лiтератури 1. Інтернет в роботi журналiста / Упоряд. І. Шелудченко. – К. : «Інститут масової iнформацiї», 2004. – 72 с. 3. Основи iнформатики та обчислювальної технiки: Навчальний посiбник/ За заг. Ред. В. Г.Іванова. – К.: Юрiнком Інтер, 2004. – 328с.