Захист программного забезпечення

ЗМ ІСТ 1. Вступ 1. 3 Збиток, нанесений комп'ютерним пiратством 1. 4. Ризик роботи з нелегальним програмним забезпеченням i гiдностi лiцензiйних програм 2. Основнi поняття захисту ПЗ 2. 1 Види захисту прав виробникiв програмного забезпечення 2. 2 Класифiкацiя захисту програмного забезпечення 2. 3 Види технiчних засобiв захисту 3. Юридичнi аспекти захисту авторських прав 3. 1 Основнi положення законодавства про авторське право 3. 2 Права авторiв комп'ютерних програм 3. 4Положення законодавства про спiвавторство, про авторське право на службовi твори, про захист порушених прав автора 3. 5Реєстрацiя комп'ютерних програм Лiтература 1. ВСТУП 1 . 1 Термiни та поняття Порушення авторських прав у галузi програмного забезпечення часто називають комп'ютерним пiратством. У науковiй i науково-популярної лiтератури, присвяченої проблемам захисту програмних продуктiв, часто вживаються загальнi назви «захист вiд нелегального копiювання», «захист вiд несанкцiонованого використання». Нерiдко мова йде про «захист вiд нелегального використання» або «захисту вiд пiратського копiювання». Необхiдно пiдкреслити, що як би не називалася захист програмного продукту, спрямована вона перш за все на захист авторських прав його творця. Зауважимо, що захист програмного забезпечення, крiм захисту прав автора, може бути спрямована i на захист вiд несанкцiонованого доступу до даних користувача. Ми не будемо розглядати такий захист. Незаконне використання (копiювання) програмного забезпечення / програмного продукту - це використання (копiювання) програмного забезпечення / програмного продукту без згоди власника авторських прав. Термiни «нелегальне», «несанкцiоноване», «пiратське» використання (копiювання) програмного забезпечення будемо використовувати як синонiми термiну «незаконне» використання (копiювання) програмного забезпечення. Надалi будемо використовувати такi поняття. Нелiцензiйне використання (копiювання) програмного продукту означає використання програмного продукту з порушенням лiцензiйних угод. Лiцензiйний договiр (лiцензiя) - це спецiальний договiр з власником прав на програмний продукт. Законна (легальна, зареєстрована) копiя програмного продукту - копiя, зроблена з згоди (дозволу) власника прав на програмний продукт. Вiдповiдно, незаконна (нелегальна, незареєстрована) копiя програмного продукту - копiя, зроблена без згоди (дозволу) власника авторського права на програмний продукт. Незареєстрований (зареєстрований) користувач - користувач, який використовує незареєстровану (зареєстровану) копiю програмного продукту. Людей, якi порушують авторськi права творцiв комп'ютерних програм, часто помилково називають хакерами (англ. hacker). Поняття «хакер» було детально розглянуто в першiй частинi навчального посiбника «Комп'ютернi вiруси» [1, стр. 12-14]. Тому тут пiдкреслимо ще раз, що справжнiй хакер тiльки вивчає механiзми, методи, алгоритми захисту, але не зламує захист програм. Зловмисника, що порушує права автора на програмний продукт, будемо називати зломщиком. Саме зломщик (працюючи на замовника або для себе) здiйснює злом механiзму захисту, що приводить до того, що незаконна копiя програмного продукту нормально функцiонує i в результатi стає доступною незаконним користувачам. У комп'ютернiй лiтературi зломщик часто називається крекерiв (англ. сrack - розколювати, трiскатися), а злом програми - креком. 1. 2 Причини незаконного використання програмного забезпечення Порушення авторських прав у галузi програмного забезпечення вiдносяться до комп'ютерних злочинiв. Комп'ютернi злочини скоюються в усьому свiтi. Основна причина - економiчна. Програмний продукт є товаром, який має автора, цiну, гарантiї якостi. Цей товар можна купити, продати, обмiняти тощо І як будь-який товар, вiн може бути об'єктом крадiжки та незаконного використання. Пiдробкою програмного забезпечення займаються багато людей, тому що це дуже вигiдний бiзнес. У країнах СНД, як i в усьому свiтi, високий рiвень незаконного використання програмних продуктiв також обумовлений насамперед економiчними причинами. Нелегальне використання програмних продуктiв було нормою життя в цих країнах не один десяток рокiв. Цьому сприяли порiвняно високi цiни на програмнi продукти (по вiдношенню до рiвня заробiтної плати) за умови нерозвиненого законодавства в галузi авторського права i вiдсутностi цивiлiзованого ринку програмних продуктiв. Справа в тому, що закони, згiдно з якими комп'ютернi програми є об'єктом авторського права, i, отже, права їхнiх творцiв охороняються державою, були прийнятi тiльки на початку 90-х рокiв. У Росiї закон «Про правову охорону програм для електронних обчислювальних машин i баз даних» був прийнятий в 1992 роцi, закон «Про авторське право i сумiжнi права» - у 1993 роцi. А закон Республiки Бiлорусь «Про авторське право i сумiжнi права» був прийнятий тiльки в 1996 роцi. випадки порушення авторських прав творцiв програмних продуктiв далеко не поодинокi. • • Перш за все складнiсть виявлення, розслiдування та збору доказiв у випадку судового розгляду у справах про iнтелектуальну власнiсть взагалi, i, зокрема, пов'язаних iз захистом авторських прав на комп'ютернi програми. • • Вiдсутня налагоджений механiзм судочинства в областi захисту авторського права на комп'ютернi програми, тому що, з одного боку, до цих пiр суди вкрай неохоче брали справи, пов'язанi з комп'ютерними злочинами взагалi, до виробництва. З iншого боку, «вiдсутнiсть вiдповiдної судової практики в даний час перш за все пояснюється вiдмовою вiд звернення до суду з боку правовласникiв» [3]. • • Крiм того, недостатньо фахiвцiв, здатних квалiфiковано провести розслiдування такого роду злочину. для домашнього комп'ютера частiше на «чорному» ринку. все попадаються їм програми, залишаючи собi найбiльш сподобалися продукти. Наявнiсть вiльного часу, бажання просто розiбратися в програмi, а нерiдко i бажання похвалитися перед товаришами своїми здiбностями примушують їх займатися розкриттям програмних захистiв. Потiм, не думаючи про можливi наслiдки, вони вчать цього один одного. Як правило, пiдлiтки i не пiдозрюють, що порушують тим самим закон. 1. 3 У всьому свiтi нелегально використовується понад 38% програмного забезпечення. «Вам може здаватися, що пiратство завдає шкоди тiльки тим, хто виробляє програмне забезпечення. Насправдi збитки вiд пiратства набагато бiльше. Це й втраченi робочi мiсця, i низькi зарплати, i незiбранi податки, i непроданi товари... Пiратство завдає шкоди всiм...»- це слова Стiва Баллмера, президента корпорацiї Microsoft [1]. Помiчено, що скорочення доходiв розробникiв програмного забезпечення призводить до зменшення iнвестицiй в розробку нових програмних продуктiв. Важливо i те, що незаконне використання програм призводить до втрати робочих мiсць. А лiквiдацiя комп'ютерного пiратства привела б до створення додаткових робочих мiсць. Об'єкти iнтелектуальної власностi, до яких належать комп'ютернi програми, вважаються власнiстю особи, творчою працею якої вони створенi. Комп'ютернi програми повиннi приносити їх автору не тiльки визнання, але також i матерiальнi блага. Для розробника програмного продукту, як i для будь-якого виробника, необхiдно окупити витрати на виробництво i отримати прибуток. На практицi виробник програмного продукту • • або розробляє його для конкретного замовника, який оплачує витрати на виробництво, а також виплачує матерiальну винагороду (у цьому випадку власником прав на програмний продукт є замовник); • • або розробляє програмний продукт за рахунок власних коштiв, а за рахунок продажу певної кiлькостi копiй програми окупаються витрати i витягується прибуток (у цьому випадку правами на продукт володiє автор). Очевидно, що i в тому, i в iншому випадках при безкоштовному тиражуваннi програмного продукту автор (власник) втрачає прибуток (частку прибутку), а iнодi може навiть i не окупити витрати. Інодi незаконно виробленi копiї наносять шкоди дiловiй репутацiї пiдприємства, що займається створенням програмних продуктiв, тому що пiд видом їхньої продукцiї поширюються неякiснi товари. У результатi використання нелiцензiйного програмного забезпечення багато хто органiзацiї стикаються з технiчними та юридичними проблемами. Але найбiльших втрат зазнають корпоративнi пiдприємства та iндивiдуальнi користувачi. 1. 4 Ризик роботи з нелегальним програмним забезпеченням i гiдностi лiцензiйних програм Представники корпорацiї Microsoft пояснюють користувачам своїх програмних продуктiв ризик роботи з нелегальним програмним забезпеченням i гiдностi лiцензiйних програм в такий спосiб. Використання нелегального програмного продукту призводить до невиправданого зростання вартостi володiння. Сукупна вартiсть володiння програмним забезпеченням включає в себе всi витрати щодо використання комп'ютерної системи: цiну покупки, технiчної пiдтримки, послуг iз супроводу й багато чого iншого, що необхiдно для пiдтримки працездатностi системи. Через вiдсутнiсть технiчної пiдтримки виробника, знижок при переходi на нову версiю використання нелiцензiйної копiї продукту не дозволяє власнику вiдчути всi переваги легального користувача i призводить до додаткових витрат [3]. Крiм того, у нелiцензiйних програмних продуктiв бiльша ймовiрнiсть некоректної або нестабiльної роботи. Власник нелегальної копiї програмного продукту не отримує доступ до пiдтримки та оновлення продукту, позбавляється якiсного сервiсу та супроводу. Нерiдко користувач не має документацiї на продукт або iнструкцiй по роботi з програмою, що не дозволяє йому квалiфiковано використовувати продукт в повному обсязi. Пiдраховано, що ймовiрнiсть зараження комп'ютерними вiрусами нелiцензiйного програмного забезпечення на кiлька порядкiв вище, нiж у лiцензiйних копiй продуктiв. Вiдомо, до яких наслiдкiв i втрат може привести зараження системи комп'ютерними вiрусами. 1. 5 Найбiльш поширеними формами незаконного копiювання програм є • • копiювання програм на комп'ютери у кiлькостi, що перевищує умови лiцензiйних угод. Найчастiше встановлення на жорсткий диск комп'ютера нелiцензiйної копiї програми проводиться при продажi комп'ютерiв з встановленим програмним забезпеченням. Тобто спiвробiтники фiрми, яка торгує комп'ютерами, перед продажем виробляють встановлення нелiцензiйної копiї операцiйної системи i найбiльш популярних програмних продуктiв на жорсткий диск комп'ютера. Як правило, покупцевi при цьому не передаються нi iнсталяцiйнi диски, нi документацiя. У тому випадку, коли продавець комп'ютерiв записує на жорсткi диски програми, вiн повинен укласти вiдповiдний лiцензiйний договiр з власником прав на цi програми (зазвичай з виробником). Якщо ж такий договiр не укладений, то порушується право автора на вiдтворення та розповсюдження комп'ютерних програм. пiратськi збiрки програм, що продаються на компакт-дисках. Такий збiрник звичайно включає безлiч програмних продуктiв рiзних виробникiв. Часто програми, встановленi з них, або зовсiм не працюють, або працюють некоректно. Справа в тому, що для бiльшої привабливостi диска, а також намагаючись помiстити на диск як можна бiльше програмних продуктiв, укладачi часто не включають до нього деякi компоненти, необхiднi для нормальної роботи (деякi драйвери пристроїв, файли пiдказки та iншi). Страждає покупець, але i держава не отримує податки вiд продажу пiратських компакт-дискiв. На практицi з лiцензiйної версiї програмного продукту виробляється установка продуктiв на безлiч комп'ютерiв. Часто фактична кiлькiсть встановлених копiй перевищує кiлькiсть копiй, вказане в лiцензiйнiй угодi. 2. ОСНОВИ ЗАХИСТУ ПРОГРАМНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ 2. 1 Види захисту прав виробникiв програмного забезпечення Існує два види захисту прав виробникiв програмних продуктiв - юридична та технiчна. Юридичний захист передбачає цивiльну, кримiнальну i адмiнiстративну вiдповiдальнiсть за порушення авторських прав творцiв програмних продуктiв. Юридичний захист є ефективною, тому що вона гарантує вiдшкодування шкоди автору, права якої були порушенi. (Докладнiше аспекти юридичного захисту будуть розглянутi в наступному роздiлi.) Технiчний захист спрямована на те, щоб технiчними засобами утруднити чи зробити неможливим використання програмного продукту незаконним користувачем. 1) протидiяти копiювання програми на iнший диск; 2) 2) дозволивши власне копiювання програми, протидiяти спробам запуску i / або виконання незаконної копiї; Зауважимо, що за таких пiдходiв необхiдно також протидiяти спробам порушника дослiджувати легальну копiю програми; 3) 3) не протидiяти нi копiювання, нi виконання програми, але, супроводжує її прихованою iнформацiєю про управлiння правами, у разi потреби мати достовiрну доказ, що пiдтверджує авторство i незаконне використання. юридичний захист, як, наприклад, корпорацiя Microsoft. В склад своїх знаменитих продуктiв виробники не включають технiчнi засоби захисту вiд копiювання, що протидiють створенню копiй продуктiв. Програмнi продукти вiльно копiюються, але супроводжуються iнформацiєю про управлiння правами. Корпорацiя використовує попереджають повiдомлення про те, що продукт захищений авторським правом та мiжнародними угодами. голографiчне зображення на лицьовiй сторонi. «При поворотi диска пiд певним кутом до джерела свiтла на голограмi проявляється назва продукту i спецiфiчеcкiе для цього продукту графiчнi символи, що займають всю поверхню диска вiд мережевого отвори до зовнiшнього краю... на системнi блоки комп'ютерiв, якi придбаваються з встановленою операцiйною системою Windows 2000, на помiтному мiсцi повинна наклеюватися нова етикетка з «сертифiкатом автентичностi (Certificate of Authenticity, COA). На етикетцi повинно бути голографiчне зображення мiдної плетеними нитки зi словами «Microsoft» i «Genuine», а також з назвою продукту i його унiкальним номером. При поворотi етикетки колiр емблеми Microsoft змiнюється з золотистого на срiблястий i навпаки. Роздрiбнi версiї Windows 2000 будуть поставлятися в коробках з аналогiчними сертифiкатами автентичностi ». Для захисту вiд незаконних установок пакету Office 2000 корпорацiя Microsoft також використовує суцiльнi голограми на компакт-дисках, що мiстять даний програмний продукт, а також спецiальну програму монiторингу через Internet, яка здатна запобiгати нелегальну установку пакету Office 2000 (Майстер реєстрацiї - Registration Wizard). 2. 2 Класифiкацiя захисту програмного забезпечення У вiдповiдностi з рiзними пiдходами до захисту прав творцiв комп'ютерних програм, захист програмного забезпечення можна класифiкувати таким чином: • • захист вiд власне незаконного копiювання (вiдтворення); • • захист вiд незаконного використання; • • захист вiд дослiдження програм; • • iдентифiкацiя програмних продуктiв. Очевидно, що комплексний пiдхiд до захисту програмного продукту з використанням одночасно декiлькох методiв пiдвищує надiйнiсть захисту. Саме тому частiше говорять про технологiї або системах захисту, заснованих на тому чи iншому пiдходi. 2. 3 Види технiчних засобiв захисту програмнi, програмно-апаратнi засоби. Програмними є засоби захисту, реалiзованi програмним чином. Це найбiльш доступнi засоби. Щодо програмного захисту необхiдно взяти до уваги наступне. Будь-яка програмна захист може бути розкрита в кiнцевий час. Вiдомий спецiалiст з програмної захисту вiд копiювання А. Щербаков роз'яснює: «Вiрнiсть цього твердження випливає з того, що команди програми, що виконує захист, достовiрно розпiзнаються комп'ютером i в момент виконання присутнi у вiдкритому виглядi як машиннi команди. Отже, достатньо вiдновити послiдовнiсть цих команд, щоб зрозумiти роботу захисту. А таких iнструкцiй, вочевидь, може бути лише кiнцеве число [4] Апаратними називаються засоби захисту, що використовують спецiальне апаратне обладнання. Апаратний захист є найбiльш надiйною, але занадто дорога i розрахована тому в основному на корпоративних замовникiв. В даний час багато фiрм i органiзацiї в усьому свiтi працюють над тим, щоб зробити апаратну захист зручною i дешевої, а також розрахованої i на масового iндивiдуального користувача. До програмно-апаратних засобiв вiдносяться засоби, що комбiнує програмну i апаратну захист. Це найбiльш оптимальнi засоби захисту. Вони володiють перевагами як апаратних, так i програмних засобiв. 2. 4 Для визначення надiйностi механiзмiв, алгоритмiв i методiв, що використовуються для захисту авторських прав в галузi програмного забезпечення, вiзьмемо за основу базовi поняття i положення iснуючих стандартiв з оцiнки безпеки iнформацiйних технологiй. Основними документами в областi оцiнки безпеки iнформацiйних технологiй є: «Критерiї оцiнки надiйних комп'ютерних систем» (Trusted Computer Systems Evaluation Criteria, TCSEC) [5], вiдомi пiд назвою «Оранжева книга» (за кольором обкладинки), опублiкованi в 1983 роцi Мiнiстерством оборони США; «Критерiї оцiнки безпеки iнформацiйних технологiй» (Information Technology Security Evaluation Criteria, ITSEC) [6], вiдомi пiд назвою «Гармонiзований критерiї Європейських країн», опублiкованi в 1991 роцi вiд iменi вiдповiдних органiв Францiї, Нiмеччини, Голландiї та Великобританiї; Керiвнi документи Гостехкомiсii Росiї [7-11], якi є росiйськими нормативними документами за критерiями оцiнки захищеностi засобiв обчислювальної технiки i автоматизованих систем, прийнятi в 1992 роцi. І нарештi, «Загальнi критерiї оцiнки безпеки iнформацiйних технологiй» (далi - Загальнi критерiї), що є мiжнародним стандартом, в якому вiдображена сучасна нормативна база оцiнки безпеки iнформацiйних технологiй; прийнятi в червнi 1999 року. У розробцi цього стандарту брали участь США, Канада, Англiя, Францiя, Голландiя. З позицiй перерахованих нормативно-технiчних документiв оцiнка безпеки iнформацiйних технологiй - це методологiя дослiдження властивостей безпеки продукту або системи iнформацiйних технологiй. Оцiнка безпеки iнформацiйних технологiй має якiсне, а не кiлькiсне вираження, i являє собою певним чином впорядкованi якiснi вимоги до механiзмiв забезпечення безпеки, їх ефективностi та гарантованостi реалiзацiї. Розглянемо базовi поняття документiв з оцiнки безпеки iнформацiйних технологiй, якi слiд застосовувати для оцiнки надiйностi методiв i механiзмiв захисту. Надiйнiсть об'єкта оцiнки розглядається як ступiнь довiри, яку розумно надати даному об'єкту. Гарантованiсть визначається як мiра упевненостi, з якою можна стверджувати, що заходи безпеки об'єкта ефективнi i коректно реалiзованi. Для перевiрки спроможностi механiзмiв (методiв) захисту протистояти зовнiшнiм (спроби злому) i внутрiшнiм (неправильна експлуатацiя) загрозам необхiдно провести оцiнку вразливостi механiзму (методу) захисту. При оцiнцi вразливостi з точки зору протидiї зовнiшнiм загрозам необхiдно: провести аналiз вразливостi (слабких мiсць) механiзму;nn оцiнити потужнiсть механiзму. nn Потужнiсть механiзму захисту - здатнiсть захисного механiзму протистояти прямим атакам. Зауваження. У Загальних критерiях потужнiсть механiзму захисту отримала назву сили функцiї безпеки. Для потужностi механiзму захисту визначенi три градацiї потужностi - базова, середня i висока. низьким потенцiалом нападу. Іншими словами, механiзм захисту має базової потужнiстю, якщо вiн здатний протистояти окремим випадковим загрозам (атак). Потужнiсть механiзму захисту оцiнюється як середня, якщо аналiз показує, що механiзм забезпечує адекватний захист проти нападникiв, що володiють помiрним потенцiалом нападу. Іншими словами, механiзм захисту володiє середньою потужнiстю, якщо вiн здатний протистояти зловмисниковi з обмеженими ресурсами i можливостями. Потужнiсть механiзму захисту оцiнюється як висока, якщо аналiз показує, що механiзм забезпечує адекватний захист проти нападникiв, що володiють високим потенцiалом нападу. Про високої потужностi механiзму захисту варто говорити у разi, якщо захист може бути порушена тiльки зловмисником з високою квалiфiкацiєю, набiр можливостей i ресурсiв якого виходить за межi практичностi. 3. ЮРИДИЧНІ АСПЕКТИ ЗАХИСТУ АВТОРСЬКИХ ПРАВ НА КОМП'ЮТЕРНІ ПРОГРАМИ 3. 1 Основнi положення законодавства про авторське право Законодавство Республiки Бiлорусь про авторське право складається з положень Конституцiї Республiки Бiлорусь, Цивiльного кодексу Республiки Бiлорусь, Закону «Про авторське право i сумiжнi права», декретiв i указiв Президента та iнших актiв законодавства. Розглянемо найбiльш iстотнi для розробникiв програмних продуктiв положення законодавства про авторське право, що застосовується до комп'ютерних програм. команд i даних для одержання певного результату за допомогою комп'ютера, записана на матерiальному носiї, а також супутня електронна документацiя» [13, ст. 4]. «Комп'ютернi програми охороняються як лiтературнi твори, i така охорона поширюється на всi види програм, в тому числi на прикладнi програми та операцiйнi системи, якi можуть бути вираженi на будь-якiй мовi i в будь-якiй формi, включаючи вихiдний текст i об'єктний код» [13, ст. 7 п. 3]. Авторське право на комп'ютерну програму виникає в силу факту її створення, а «для виникнення i здiйснення авторського права не вимагається дотримання будь-яких формальностей» [13, ст. 9 п. 1]. Тут розробникам слiд звернути увагу на те, що для визнання i здiйснення авторського права на комп'ютерну програму закон не вимагає обов'язкової реєстрацiї програм. Автором комп'ютерної програми визнається фiзична особа, творчою працею якої вона створена. Право авторства, право на iм'я i право на захист репутацiї автора охороняються безстроково. Майновi права дiють протягом усього життя автора i 50 рокiв пiсля його смертi. Щодо анонiмного твори або твори пiд псевдонiмом термiн охорони становить 50 рокiв з моменту першого правомiрного опублiкування твору [13, ст. 22]. Розробники програм слiд враховувати, що надається охорона не поширюється на iдеї i принципи, що лежать в основi комп'ютерної програми. У тому числi ця охорона не поширюється на методи функцiонування програми [13, ст. 8, п. 2]. Отже, охороняється Законом не iдея, закладена в алгоритм, а лише конкретна реалiзацiя цього алгоритму у виглядi послiдовностi операторiв i дiй над цими операторами. Таким чином, захищати розробнику необхiдно насамперед цю конкретну форму - вихiдний текст i / або об'єктний код програми. Особливо необхiдно пiдкреслити, що Закон визначає поняття iнформацiї про управлiння правами. «Інформацiя про управлiння правами - будь-яка iнформацiя, яка iдентифiкує автора, твiр... або iнформацiя про умови використання твору... i будь-якi цифри або коди, в яких представлена така iнформацiя, коли будь-який з цих елементiв iнформацiї прикладений до примiрника твору... »[13, ст. 4]. Усунення або змiну будь-якої електронної iнформацiї про управлiння правами без дозволу правовласника є порушенням авторського права [13, ст. 39, п. 5]. латинської лiтери "С" у колi:ã; року першого опублiкування твору [13, ст. 9, п. 2]. Специфiчною рисою авторського права є його суворо територiальний характер, тобто сфера дiї права на програму визначається територiєю держави, де це право виникло i обмежується межами цiєї держави. В iншiй державi за вiдсутностi мiжнародної угоди це право не визнається. Для того, щоб комп'ютернi програми забезпечувалися захистом в iнших державах, необхiдно, щоб цi держави або уклали мiж собою угоди про взаємне визнання та захисту авторських прав, або були учасниками мiжнародних актiв про авторське право. При наданнi на територiї Республiки Бiлорусь охоронитвору вiдповiдно до мiжнародних договорiв Республiки Бiлорусь володар авторських прав твору визначається за законодавством держави, на територiї якої мала мiсце дiя або подiя, що стали пiдставою для володiння авторським правом [ст. 991 п. 3 ГК РБ]. 3. 2 Права авторiв комп'ютерних программ Звернемо увагу на особистi немайновi права, що належать автору програми: право авторства - тобто право визнаватися автором твору [13, ст. 15]. Розробники програм у зв'язку з цим слiд мати на увазi, що вiдповiдно до п. 3 ст. 9 Закону «Про авторське право i сумiжнi права» за вiдсутностi доказiв iншого автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригiналi або примiрнику твору (презумпцiя авторського права). А якщо виникають сумнiви в авторство якого-небудь особи вiдносно певної комп'ютерної програми, то цi сумнiви можуть бути дозволенi тiльки судом. Право на iм'я - тобто «право використовувати або дозволяти використовувати твiр пiд справжнiм iм'ям автора, псевдонiмом або без зазначення iменi, тобто анонiмно» [13, ст. 15]. Зауважимо, що якщо програма для ЕОМ не має вказiвки на iм'я автора, органiзацiя, назва якої зазначена на програмний продукт, за вiдсутностi доказiв iншого вважається представником автора i в цiй якостi має право захищати права автора, а також забезпечувати їх здiйснення. Право на захист репутацiї - тобто «право на захист твору, включаючи його назву, вiд усякого перекручування чи iншого посягання, здатного завдати шкоди честi i гiдностi автора» [13, ст. 15]. Це право у вiдношеннi до комп'ютерних програм передбачає, що для цих творiв найбiльше значення має внесення до них без вiдома автора таких змiн i уточнень, якi можуть позначитися на функцiональних властивостях i характерстiках. Збиток честi i гiдностi автора програми може бути наслiдком несанкцiонованого втручання iнших осiб. право на оприлюднення - тобто право оприлюднити або дозволяти оприлюднити твiр у будь-якiй формi [13, ст. 15]. Майновi права автора комп'ютерної програми зводяться до виключного права здiйснювати або дозволяти здiйснення ряду дiй: вiдтворення, тобто виготовлення одного або бiльше примiрникiв твору в будь-якiй матерiальнiй формi, включаючи постiйне або тимчасове зберiгання у цифровiй формi в електронному засобi; розповсюдження оригiналу або примiрникiв твору шляхом продажу або iншої передачi права власностi, прокат оригiналiв або примiрникiв комп'ютерних програм, ... незалежно вiд приналежностi права власностi на оригiнал або примiрники творiв. Зауважимо, що дане право не застосовується до комп'ютерних програм, якщо сама програма не є основним об'єктом прокату, переклад твору на iншу мову, переробку або iншу переробку програмита iншi [13, ст. 16]. 3. 3 Положення про вiдтворення комп'ютерних програм Розглянемо положення бiлоруського авторського права. 1. «Особа, що правомiрно володiє примiрником комп'ютерної програми, має право виготовити копiю комп'ютерної програми за умови, що ця копiя призначена тiльки для архiвних цiлей або для замiни правомiрно придбаного примiрника у випадках, коли оригiнал комп'ютерної програми втрачений, знищений або став непридатним для використання. При цьому копiя комп'ютерної програми не може бути використана для iнших цiлей i повинна бути знищена у разi, якщо володiння примiрником цiєї комп'ютерної програми перестане бути правомiрним »[13, ст. 21, п. 1]. 2. «Особа, що правомiрно володiє примiрником комп'ютерної програми, має право адаптувати комп'ютерну програму для забезпечення спiльної роботи з iншими програмами за умови, що отримана при адаптацiї iнформацiя не буде використовуватися для створення iнших комп'ютерних програм, аналогiчних адаптується, або для здiйснення будь-якої дiї, що порушує авторське право» [13, ст. 21, п. 2] допомогою понять адаптацiї, модифiкацiї i декомпiляцiї програми для ЕОМ. Цi поняття визначенi у Законi «Про правову охорону програм для ЕОМ i баз даних» в такий спосiб. «Адаптацiя програми для ЕОМ чи бази даних - це внесення змiн, що здiйснюються виключно з метою забезпечення функцiонування програми для ЕОМ чи бази даних на конкретних технiчних засобах користувача або пiд управлiнням конкретних програм користувача» [14, ст. 1]. Адаптацiя може здiйснюватися законним користувачем примiрника програми без згоди правовласника i без виплати йому додаткової винагороди. «Модифiкацiя (переробка) програми для ЕОМ чи бази даних - це будь-якi їх змiни, що не є адаптацiєю» [14, ст. 1]. Переклад програми для ЕОМ є окремим випадком модифiкацiї. Для здiйснення модифiкацiї потрiбна згода правовласника. При цьому виправлення явних помилок [14, ст. 1, 15] не вiдноситься до модифiкацiї, тому ця дiя може здiйснюватися законним користувачем примiрника програми також без згоди правовласника i без виплати додаткової винагороди. Необхiдно звернути увагу на вiдносну умовнiсть межi мiж адаптацiєю i модифiкацiєю комп'ютерної програми. Якщо будь-яка особа справило змiни в програмi для свого особистого комп'ютера в режимi кiнцевого користувача, то ця дiя може розглядатися як адаптацiя даної програми. Але якщо це сама особа надалi почне поширення змiненої таким чином програми для iнших користувачiв даного класу ЕОМ, то ця дiя буде розглядатися як модифiкацiя. При цьому подальше поширення модифiкованої програми потребує спецiального дозволу її законного правовласника [15]. Законний користувач може здiйснювати декомпiляцiї або доручати iншим особам виконувати цю дiю без згоди правовласника i без виплати додаткової винагороди, якщо отримана в результатi iнформацiя необхiдна для органiзацiї взаємодiї незалежно створеної цiєю особою програми з iншими програмами i є недоступною з iнших джерел. При цьому не допускається використовувати отриману в результатi декомпiляцiї iнформацiю для складання нової програми, за своїм виглядом iстотно схожої з декомпiлiруемой або для здiйснення будь-якої iншої дiї, що порушує авторське право [14, ст. 1, 15]. 3. 4 Положення законодавства про спiвавторств о, про авторське право на службовi твори , про захист порушених прав автора На практицi програмне забезпечення часто створюється колективом розробникiв. складається з частин, кожна з яких має самостiйне значення» [13, ст. 10]. Пiдставою для спiвавторства є спiльний творчу працю у вирiшеннi поставленої задачi. При цьому не важливо, яка частка участi кожного з спiвавторiв, важливий сам факт такої участi. Право на використання твору в цiлому належить спiвавторам спiльно. Кожен iз спiвавторiв має право використовувати створену ним частину твору, що має самостiйне значення (якщо вона може бути використана незалежно вiд iнших частин цього твору), на свiй розсуд, якщо iнше не передбачено угодою мiж ними. вiдносини мiж автором i роботодавцем в частинi службових творiв. Майновi права на створений в порядку виконання службового завдання або за прямою вказiвкою роботодавця твiр належать наймачевi, якщо в договорi мiж ним i автором не передбачено iнше [13, ст. 14]. Автор службового твору також не має права перешкоджати його оприлюднення наймачем. Cледовательно, за вiдсутностi вiдповiдного договору або вiдсутностi вiдповiдного запису в договорi з автором роботодавець (за замовчуванням) є власником виключних майнових прав на службовi твори, створенi особами, якi перебувають з ним у трудових вiдносинах. Володiння виключними майновими правами на твiр накладає на роботодавця по вiдношенню до авторiв певнi обов'язки. При наявностi договору мiж ними автор може претендувати на винагороду як за створення, так i за каж ¬ дий вид використання твору. Порядок виплати та розмiр винагороди встановлюються договором мiж працiвником i роботодавцем. За захистом своїх порушених прав автор комп'ютерної програми може звернутися до судових або iншi органи вiдповiдно до їх компетенцiї. При цьому вiн може вимагати: визнання авторського права; вiдновлення становища, яке iснувало до порушення авторського права; а також за вибором або вiдшкодування збиткiв, включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслiдок порушення авторського права, або виплати компенсацiї в сумi вiд 10 до 50 тисяч мiнiмальних заробiтних плат, яка визначається судом, з урахуванням iстоти правопорушення; а також прийняття iнших передбачених законодавчими актами заходiв, пов'язаних iз захистом авторського права. Однак слiд враховувати в цiлому складнiсть справ, пов'язаних iз захистом iнтелектуальної власностi, а особливо справ, пов'язаних iз захистом авторських прав на програмнi продукти. Справа в тому, що згiдно iз законом автор, що вимагає визнання своїх прав на програму, в обгрунтування своїх вимог повинен навести докази, що пiдтверджують його авторство. 3. 5 Реєстрацiя комп'ютерних программ Розробник може заздалегiдь зробити певнi попереднi дiї по захисту своїх авторських прав. Попереднiми дiями по захисту авторських прав може служити реєстрацiя програм. Реєстрацiя авторських прав на певний твiр ставить автора цього твору у привiлейоване становище по вiдношенню до авторiв незареєстрованих робiт. Хоча норми росiйського i бiлоруського авторського права (на вiдмiну вiд норм американського авторського права) не вимагають обов'язкової реєстрацiї програмних продуктiв, така реєстрацiя в бiльшостi випадкiв суттєво спростила i полегшила б пiдтвердження факту авторства при наявностi спору мiж потенцiйними авторами комп'ютерної програми. Система реєстрацiї об'єктiв iнтелектуальної власностi дає ряд переваг. даним об'єктом iнтелектуальної власностi. Користь вiд цього в тому, що потенцiйний вiдповiдач (порушник авторських прав) не зможе в судi оскаржити саме iснування авторських прав позивача. По-друге, реєстрацiя сприяє захисту прав у випадках виникнення конфлiктних ситуацiй. Депонованi матерiали розглядаються судом в якостi першочергового свiдчення наявностi вiдповiдних прав. А право США явно ставить авторiв зареєстрованих робiт у свiдомо вигiдне положення. Реєстрацiя робить можливим пред'явлення вимоги до вiдповiдача про вiдшкодування витрат, пов'язаних з оплатою адвокатських послуг, якi складають значну частину вiд усього шкоди, завданої порушенням. Можливiсть отримати вiдшкодування своїх витрат на послуги адвоката у зв'язку з судовим розглядом є надзвичайно важливою пiльгою. По праву США, сторони в судовому розглядi, як правило, несуть цi витрати незалежно вiд результату розгляду. Іншими словами, навiть якщо позивач виграє справу, i суд присуджує певнi збитки, плата за послуги адвоката до складу даних збиткiв не включається. При порушеннi зареєстрованого авторського права суди роблять виняток iз загального правила i зобов'язують порушника сплатити автору витрати на юридичнi послуги, пов'язанi з позовом. У випадку ж незареєстрованого авторського права суди застосовують загальне правило, i, як наслiдок, захист прав авторiв може виявитися менш ефективною [16]. На практицi при судовому розглядi справ у Росiї серйозним аргументом визнається надання свiдоцтва про реєстрацiю програми, виданого Росiйським агентством з правову охорону програм для ЕОМ i баз даних i топологiй iнтегральних мiкросхем (РосАПО). Однiєю з важливих обов'язкiв РосАПО є реєстрацiя програм для ЕОМ i баз даних, а також публiкацiя вiдомостей про зареєстрованi об'єктах (в офiцiйному бюлетенi РосАПО). На зареєстрованi програми Агентство видає свiдоцтва, якi носять правоудостоверяющiй характер. Свiдоцтва видаються пiд вiдповiдальнiсть заявника, експертиза об'єкту по сутi не проводиться. Тому свiдоцтво засвiдчує, що на зазначену в ньому дату зазначенi в ньому правовласник (чи) i (або) автори зареєстрували на своє iм'я програму для ЕОМ чи базу даних, а обсяг прав пiдтверджується доданою до заяви про офiцiйну реєстрацiю належним чином завiреної роздрукiвкою вихiдного тексту програми [15]. У Росiйськiй Федерацiї з'явилися також комерцiйнi органiзацiї з надання послуг правовласникам i авторам при реєстрацiї ними в РосАПО програм для ЕОМ чи баз даних. Такi послуги надають як об'єднання патентних повiрених, так i регiональнi та спецiалiзованi центри правової охорони, акредитованi при РосАПО. В США реєстрацiя авторського права на роботи здiйснюється спецiальним державним органом - Бюро з авторських прав США при Бiблiотецi Конгресу США. Реєстрацiя авторських прав - процедура щодо нескладна, принаймнi в порiвняннi з реєстрацiєю iнших об'єктiв iнтелектуальної власностi - винаходiв, промислових зразкiв i товарних знакiв. Реєстрацiя авторських прав звичайно вiдсутня в країнах з романо-германської системою права (також використовуються такi термiни як "континентальна" або "кодифiковане" право). Це можна пояснити тим, що романо-германське право надає найбiльше значення нематерiальним авторських прав. Основна iдея в тому, що творець твору володiє "природними" правами на свiй твiр. Твiр є результатом його творчостi як натуральне продовження iндивiдуальностi самого автора i, отже, має захищатися законом повною мiрою незалежно вiд будь-яких формальностей. У той час як введення реєстрацiї авторських прав та iнших формальностей означає "обтяження" чи "звуження" прав автора, що докорiнно суперечить природi авторських прав як "природних" прав людини. Навпаки, англосаксонське або "загальне" право (особливо право США) вiддає прiоритет утилiтарного (економiчного) аспекту авторських прав. Такий пiдхiд побудований на такiй логiцi. Створення та розповсюдження авторських творiв вимагає значних витрат часу i капiталу. Нiхто не наважиться вкладати грошi, поки не буде правових гарантiй, що iнвестований капiтал буде виправданий доходами вiд поширення публiкацiй шляхом продажу або копiй твору, або лiцензiй на виробництво копiй. Зрозумiло, що незаконне (без лiцензiї) копiювання тягне за собою скорочення доходiв автора i тому має припинятися за законом. Таким чином, авторське право по сутi прирiвняне до iнших iнститутiв iнтелектуальної власностi - патентiв i товарних знакiв. Вiдповiдно автор шляхом реєстрацiї своїх авторських прав на твiр публiчно "заявляє" про свiй намiр використовувати об'єкт своєї творчостi в економiчних цiлях i припиняти будь-якi спроби копiювання без дозволу. Положення про депозит копiї авторського твору робить можливим "фiксацiю" самого об'єкта авторського права. У кiнцевому пiдсумку передбачається, що всi цi формальностi полегшують роботу суду, який розглядає спори про незаконне копiювання, тому що тому залишається вирiшити тiльки одне питання - проводилося чи "копiювання в обсягах, що призвели до значного подiбностi мiж роботою вiдповiдача i захищеними законом елементами роботи позивача". Аргументи на захист збереження реєстрацiйної процедури видаються надто переконливими. Останнiм часом i в американськiй юридичнiй науцi значно збiльшилося кiлькiсть прихильникiв замiни або, щонайменше, значною модифiкацiї нинiшньої системи з метою бiльшого зближення авторського права США з системою авторського права в країнах континентальної Європи [16]. Варто вiдзначити, що в останнi роки авторське право Сполучених Штатiв значно змiнилося i принципово наблизилося до традицiй романо-германської системи авторського права. Тим не менше, вiдмiнностi залишаються, i бiльше того, нюанси авторського права США можуть зачiпати iстотнi iнтереси iноземних, зокрема, росiйських та бiлоруських авторiв, що звертаються за захистом своїх прав в американськi суди. Росiйське законодавство .Правова основа охорони програмних продуктiв як об'єктiв iнтелектуальної власностi закладена в двох законодавчих актах: • Закон РФ № 3523-1 вiд 23 вересня 1992 р. «Про правову охорону програм для електронно-обчислювальних машин i баз даних», У цих основоположних актах мiстяться такi положення, що мають принципове значення для боротьби з комп'ютерним пiратством: • програми для ЕОМ i бази даних належать до об'єктiв авторського права; • автору чи iншому правоволодiльцевi належить виключне право здiйснювати та / або дозволяти випуск у свiт, вiдтворення, розповсюдження та iнше використання програми для ЕОМ чи бази даних; • майновi права на програмнi продукти можуть бути переданi кому-небудь тiльки за договором; • незаконне використання програм для ЕОМ або iнше порушення авторських прав на програми для ЕОМ тягне за собою цивiльно-правову, адмiнiстративну, кримiнальну вiдповiдальнiсть. Таким чином, використання програми для ЕОМ ким би то не було (тобто будь-яким користувачем) вiдповiдно до закону повинно здiйснюватися на пiдставi договору з правовласником. Стосовно до масових користувачам допускається особливий порядок укладення договору шляхом викладення його типових умов на переданих екземплярах програм для ЕОМ. Розтин покупцем упакування екземпляра програми для ЕОМ є дiєю, за допомогою якого вiн висловлює свою згоду з умовами так званої «обгорткової» лiцензiї. Іншим прикладом такої дiї, коли покупець висловлює свою згоду з умовами лiцензiйної угоди, в яких описанi його основнi права по використанню продукту, є вибiр опцiї «Згоден» в момент встановлення продукту на комп'ютер користувача. Особа, яка правомiрно володiє примiрником програми для ЕОМ, має право здiйснювати її запис на згадку однiєї ЕОМ або одного користувача в мережi, якщо iнше не передбачено договором з правовласником. Використання програмних продуктiв без дозволу правовласника порушує майновi права на iнтелектуальну власнiсть i, отже, є правопорушенням. Документи, що регулюють захист прав на iнтелектуальну власнiсть: • Мiжнародно-правовi акти, що регулюють захист авторських прав в Росiйськiй Федерацiї • Цивiльно-правова вiдповiдальнiсть правопорушникiв • Кримiнальна вiдповiдальнiсть • Застосування антимонопольного законодавства в боротьбi з комп'ютерним пiратством • Заходи, вжитi митними органами Бiльш докладну iнформацiю, включаючи тексти iснуючих законiв i нормативних актiв, можна отримати, наприклад, в Інтернетi на сторiнцi www.fips.ru / avp / docs.htm. Лiтература "О правовой охране программ для электронно-вычислительных машин и баз данных" 2. Закон РФ от 9 июля 1993 г. (с последующими изменениями) "Об авторском праве и смежных правах". 3. Защита авторского права - сайт Национального агентства по авторским и смежным правам по адресу www.copyright.ru