Історія і розвиток глобальної мережі Інтернет в Україні і світі

Історiя i розвиток глобальної мережi Інтернет в Українi i свiтi Змiст Вступ І. Сучасний розвиток мережi Інтернет ІІ. Історiя i розвиток Інтернету в Українi 2. 1 Становлення мережi Інтернет в нашiй державi 2. 2 Сучасний стан та проблематика розвитку мережi Інтернет в Українi Висновки Список використаної лiтератури Вступ Актуальнiсть теми. На думку багатьох науковцiв, дослiдникiв, соцiологiв, полiтологiв та економiстiв нашого часу, Інтернет - це одне великих випробувань нашого суспiльства. Виникнувши як суто технiчний засiб передачi iнформацiї, Інтернет перетворився на важливе соцiальне, економiчне на навiть полiтичне явище, яке привертає увагу фахiвцiв рiзних наук. В сучасному свiтi, Інтернет - всесвiтня мережа дальнiх зв'язкiв, яка з'єднує мiльйони користувачiв комп'ютерiв в великiй кiлькостi країн. Інтернет є безспiрним фактором сьогодення, який суттєво впливає на рiзноманiтнi сторони життя. З урахуванням швидкостi та розмiрiв поширення комп'ютеризацiї у свiтi iсторiю людства навiть подiляють на двi ери - до та пiсля появи мережi Інтернет. Сьогоднi до Інтернет пiдключено мережi, якi охоплюють всi континенти, включаючи навiть Антарктику, i з'єднують переважну бiльшiсть мiст на планетi. Мета роботи. Мета роботи полягає в тому, щоб на основi аналiзу сучасного стану мiжнародного розвитку Інтернет, розглянути основнi аспекти його ролi в соцiально-економiчному i полiтичному життi суспiльства. Крiм того, розглянути процес становлення i розвитку цiєї всесвiтньої мережi в Українi з урахуванням його особливостей. Об'єктом роботи Розвиток Інтернету зараз має велике значення для податкового законодавства в сферi своєчасного й об’єктивного iнформування громадськостi про дiяльнiсть податкової служби. Тож їх працiвники мають бути добре обiзнаними з основами iнформацiйної полiтики та факторами її впливу на створення позитивного iмiджу державної податкової служби. Предметом роботи Поставлена мета визначила завдання роботи , якi полягають в наступному: - коротко прослiдити основнi етапи розвитку всесвiтньої мережi Інтернет; - виявити характернi риси розвитку Інтернет та його ролi в сучасному свiтi; - визначити особливостi становлення i розвитку Інтернет в Українi; - розглянути проблеми еволюцiї української частини Інтернет з позицiй сучасностi. Джерельна база. В роботi автор спирався на загальнотеоретичнi працi таких дослiдникiв як: Нiкольський О. К., Мозговий А. А., Лучко Л. М., Огiенко Л. А., Пiскунов А. С., Черниченко В. В. i iн. Крiм того, в роботi використаний ряд висновкiв i положень, що мiстяться в спецiальнiй науковiй i учбовiй лiтературi, i зокрема в працях: Асурова Г. П., Егорова Р. Н., Борисова М. С., Ковальова С. В., Кушнаренко Л. А., Самсонова С. Н., Третякова Д. А., Янченко О. К. та iн. були використанi i такi методи, як дiалектичний, логiчний, iсторичний, а також системно-структурний, функцiональний, порiвняльний та iн. - перший роздiл роботи присвячений розвитку Інтернет в сучасному свiтi з урахуванням його особливостей на фонi глобальних свiтових процесiв розвитку iнформацiйних технологiй; - другий роздiл розглядає особливостi побудови українського сегменту всесвiтньої мережi i вiдповiднiсть її сучасним вимогам IT-розвитку. І. Сучасний розвиток мережi Інтернет 1. 1 Становлення всесвiтньої мережi в реалiях нашого часу Глобальна iнформацiйна мережа Інтернет уже давно є невiд'ємною часткою та основною рушiйною силою розвитку сучасної цивiлiзацiї. Завдяки Інтернету людство дiстало можливiсть налагодити ефективнi комунiкативнi зв'язки. Саме Інтернет забезпечує негайний доступ до будь-яких iнформацiйних продуктiв i баз даних, дозволяючи приймати, вiдправляти й опрацьовувати iнформацiю в активному режимi i реальному часi. точцi планети i цiлодобово, є достатнi для функцiонування глобальної Електронної Комерцiї. В звязку з чим вимоги до надiйностi функцiонування мережевої iнфраструктури значно зростають. Водночас зростає значення змiстовної частини Інтернет: iнформацiйнi ресурси, довiдковi системи, пошуковi системи, iнформацiйнi директорiї, - якi мають властивiсть приваблювати користувачiв мережi як потенцiйних покупцiв до певних джерел iнформацiї. Інформацiйнi ресурси є основою для вiртуального “заселення” глобального iнформацiйного простору. так i в можливостi роботи технiчних засобiв Інтернет з багатьма мовами i перетвореннi представлення змiстовної частини (переклад, перекодування, тощо) в залежностi вiд переваг користувача. Окремо слiд сказати про розвиток "мобiльного" Інтернету, який включає в себе практично необмеженi можливостi у використаннi й опрацюваннi iнформацiї iз всесвiтньої мережi Інтернет. Це стало можливим завдяки WAP (Wireless Application Protocol) - технологiї безпровiдникового доступу до мережi Інтернет. Завдяки простотi користування послуга безпровiдникового доступу до "всесвiтньої павутини", що недавно з'явилася на захiдних ринках стiльникового зв'язку, встигла завоювати величезну популярнiсть у абонентiв стiльникових мереж i користувачiв Інтернету. З одного боку, у клiєнтiв операторiв мобiльного зв'язку з'явилася можливiсть легкого, оперативного i конфiденцiйного доступу до iнформацiї з мережi Інтернет або Інтранет. Причому це не залежить вiд того, перебуваєте ви у далекому вiдрядженнi чи у туристичнiй поїздцi, на дiловiй зустрiчi чи у дорозi. Ви можете працювати з Інтернетом усюди, хай би де ви були. З iншого боку, зручнiсть використання цiєї послуги оцiнили i численнi прихильники Інтернету, оскiльки при цьому немає потреби у придбаннi доволi дорогого комп'ютерного обладнання, виборi провайдера послуги та iнших проблем. Якщо коротко розглянути iсторiю створення i розвитку Інтернет, то слiд вiдзначити той факт, що всесвiтня мережа Інтернет овiяна духом холодної вiйни. Iсторiя її створення почалась в 1957 роцi, коли президент США Д. Ейзенхауер у вiдповiдь на розгортання Радянським Союзом супутникової системи комп’ютерного зв’язку мiж пусковими установками ядерних ракет, створив "мозговий центр" ARPA, в рамках фiнансування якого в 1969 роцi була створена попередниця Інтернет мережа ARPANET. 1 Пiсля ARPANET в США та iнших країнах створювалися комп'ютернi мережi, що з'єднували комп'ютернi центри наукових та державних органiзацiй. Багато мереж стали використовувати протокол ІР. Цей протокол був зручний тим, що можна легко нарощувати мережу, приєднуючи будь - яку кiлькiсть нових комп'ютерiв. У 1972 роцi у Вашингтонi пройшла перша Мiжнародна конференцiя з комп'ютерних комунiкацiй. На конференцiї були присутнi вченi з 10 країн. Участникам конференцiї була представлена мережа ARPANET. Це було перше публiчне представлення мережi. Мережа ARPANET була першою глобальною мережею, в якiй були найповнiше використанi сучаснi розробки. Над створенням i розвитком мережi працювали найвiдомiшi вченi США, тому до ARPANET стали приєднуватися iншi мережi, що були створенi освiтницькими, науковими та урядовими органiзацiями. У 1972 роцi була створена суспiльна органiзацiя INWG - робоча група з мiжнародних мереж, пiд керiвництвом Вiнсента Сьорфа. INWG координувала роботу зi створення можливостi мiжмережевого обмiну. Для об'єднання мереж, що працюють з протоколом ІР i мереж, що працюють з iншими протоколами, необхiдно було створити спецiальний мiжмережевий протокол. Цей протокол був створений Вiнсентом Сьорфом i Робертом Каном у 1974 роцi i отримав назву ТСР. Пiсля об'єднання в 1982 роцi двох протоколiв ТСР i ІР в один, протокол ТСР/IP став стандартним протоколом об'єднаної мережi - Інтернет. В цьому ж роцi Сьорф i його колеги ввели термiн "Інтернет". Сьогоднi Вiнсента Сьорфа називають "батьком Інтернета". Data Network (DDN) мiнiстерства оборони США. Термiн Інтернет став використовуватися для позначення єдиної мережi: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 роцi ARPANET припинила своє iснування, мережа Інтернет iснує, її розмiри набагато перевищують початковi, тому що вона об'єднала множину мереж в усьому свiтi. Наступна сторiнка розвитку Internet вiдкрилася у 1980-х роках, коли ще одне американське урядове агентство, National Scientific Foundation (NSF), заснувало шiсть суперкомп’ютерних центрiв. Зрозумiло, що кiлькiсть наукових центрiв не обмежувалася ними, i тому з’явилася необхiднiсть надати вченим iз багаточисельних унiверситетiв доступ до цих центрiв. була створена i спочатку поєднувала вищезгаданi суперкомп’ютернi центри iз швидкостями передачi 56 Кбiт/c. Мережа отримала назву NSFNET Backbone (опорна мережа NSF). В момент, коли NSFNET закiнчила своє iснування (квiтень 1995 р.), її продуктивнiсть складала 44 Мбiт/c. NSF заохочувало доступ до Інтернет iз унiверситетiв, таким чином, майже кожен американець з вищою освiтою у студентськi роки був користувачем цiєї мережi. Протягом 1995 - 1997 рр. пройшло багато змiн. Мережа Internet перестала бути виключно американським феноменом, вся її структура в цiлому рiзко комерцiалiзується i приватизується. Популярнi мережi та служби, такi як America OnLine, CompuServe, вимушенi надавати обмежений IP-сервiс своїм користувачам, ISO-протоколи продовжують повiльно вiдмирати. 1956 – заснування DARPA; 1969 – перший вузол ARPANET у Лос-Анджелесi; 1971 – 15 вузлiв, 23 комп’ютери; 1972 – винайдення електронної пошти; 1974 – Вiнсент Сьорф i Роберт Кан публiкують сертифiкацiю протоколу TCP; 1982 – заснування European UNIX Network (EUNet); 1986 – поява опорної мережi NSFNET; 1989 – кiлькiсть машин бiльше 100. 000, швидкiсть опорної мережi 1,544 Мбiт/c; 1990 – лiквiдацiя ARPANET; 1991 – заснування Commercial Internet eXchange (CIX), об’єднання комерцiйних поставникiв Internet-сервiсу; 1992 – кiлькiсть машин бiльше 1 млн., швидкiсть опорної мережi 44,7 Мбiт/c, першi аудiо i вiдео трансляцiї, поява WorldWideWeb (WWW); 1993 – Бiлий дiм, ООН та Свiтовий Банк з’єднуються з Інтернет, бiзнес починає звертати увагу на iснування Інтернет; 1994 – перший квiтковий магазин приймає замовлення через Internet, з’являються вiртуальнi супермаркети, структура i фiнансування опорної мережi NSFNET кардинально змiнюються; 1995 – вiдкриття першого вiртуального банку мережi; 1995 – лiквiдацiя NSFNET. 1. 2 Розвиток послуг мережi Інтернет Всi послуги мережi Internet можна умовно подiлити на двi категорiї: обмiн iнформацiєю мiж абонентами мережi i використання баз даних мережi. До числа послуг зв'язку мiж абонентами належать: файл iз вiддаленого комп'ютера на свiй або скопiювати файл iз свого комп'ютера на вiддалений. NFS (Network File System) - розподiлена файлова система. Дає можливiсть абоненту користуватися файловою системою вiддаленого комп'ютера, як своєю власною. E-mail(електронна пошта) - обмiн поштовими повiдомленнями з будь-яким абонентом мережi Інтернет. Існує можливiсть вiдправлення файлiв. Новини мережi Usenet - одержання мережних новин i електронних дощок оголошень мережi i можливiсть розмiщення iнформацiї на дошки оголошень мережi. Електроннi дошки оголошень мережi Інтернет формуються по тематицi. Користувач може за своїм вибором пiдписатися на будь-якi групи новин. Gopher - найбiльше широко поширений засiб пошуку iнформацiї в мережi Інтернет, що дозволяє знаходити iнформацiю по ключовим словам i фразам. Робота iз системою Gopher нагадує перегляд змiсту, при цьому користувачу пропонується пройти крiзь ряд вкладених меню i вибрати потрiбну тему. У Інтернет у даний час понад 2000 Gopher-системи, частина з яких є вузькоспецiалiзованими, a частина мiстить бiльш рiзнобiчну iнформацiю. Gopher дозволяє одержати iнформацiю без вказiвки iмен i адрес авторiв, завдяки чому користувач не витрачає багато часу. Вiн просто повiдомить системi Gopher, що саме йому потрiбно, i система знаходить вiдповiднi данi. Gopher-серверiв понад двох тисячi, тому з їхньою помiччю не завжди просто знайти необхiдну iнформацiю. У випадку виниклих ускладнень можна скористатися службою VERONICA. VERONICA здiйснює пошук бiльш нiж у 500 системах Gopher, звiльнюючи користувача вiд необхiдностi переглядати їх вручну. WAIS - ще бiльш потужний засiб одержання iнформацiї, чим Gopher, оскiльки воно здiйснює пошук ключових слiв у всiх текстах документiв. Запити посилаються в WAIS на спрощенiй англiйськiй мовi. Це значно легше, нiж формулювати їх на мовi алгебри логiки, i це робить WAIS бiльш привабливою для користувачiв-непрофессiоналiв. При роботi з WAIS користувачам не потрiбно витрачати багато часу, щоб знайти необхiднi їм матерiали. У мережi Інтернет iснує бiльш 200 WAIS - бiблiотек. Але оскiльки iнформацiя рекомендується переважно спiвробiтниками академiчних органiзацiй на добровiльних початках, велика частина матерiалiв вiдноситься до областi дослiджень i комп'ютерних наук. WWW - система для роботи з гiпертекстом. Потенцiйно вона є найбiльш потужним засобом пошуку. Гипертекст з'єднує рiзноманiтнi документи на основi заздалегiдь заданого набору слiв. Наприклад, коли в текстi зустрiчається нове слово або поняття, система, що працює з гипертекстом, дає можливiсть перейти до iншого документу, у котрому це слово або поняття розглядається бiльш докладно. WWW часто використовується в якостi iнтерфейсу до баз даних WAIS, але вiдсутнiсть гiпертекстових зв'язкiв обмежує можливостi WWW до простого перегляду, як o Gopher. Користувач iз своєї сторони може задiяти можливiсть WWW працювати з гiпертекстом для зв'язку мiж своїми даними i даними WAIS i WWW таким чином, щоб власнi записи користувача як би iнтегрувалися в iнформацiю для загального доступу. Насправдi цього, звичайно, не вiдбувається, але сприймається саме так. послуги. Взаємодiя клiєнт-сервер будується звичайно в такий спосiб. По приходi запитiв вiд клiєнтiв, сервер запускає рiзноманiтнi програми надання мережних послуг. В мiру виконання запущених програм сервер вiдповiдає на запити клiєнтiв. Все програмне забезпечення мережi також можна подiлити на клiєнтське i серверне. При цьому програмне забезпечення серверу займається наданням мережних послуг, a клiєнтське програмне забезпечення забезпечує передачу запитiв серверу й одержання вiдповiдей вiд нього. 1 2. 1 Становлення мережi Інтернет в нашiй державi частини доменного простору мережi Інтернет - домену.ua. Спочатку домен пiдтримувався неформально при маршрутизацiї пошти спiвробiтниками московського АТ "Релком", на той час вiдомого як Інтернет-вузол Іституту атомної енергiї iм. Курчатова. І, нарештi, 1 грудня 1992 року домен.ua було офiцiйно делеговано Українi. З цього часу i прийнято вiдлiковувати iсторiю українського сегменту мережi Інтернет. працюючого в УРСР радянського ученого-кiбернетика Вiктора Михайловича Глушкова в 1967 роцi була пiдтримана Полiтбюро КПРС. математичного забезпечення; дослiдження в галузi економiчної кiбернетики; автоматизацiя проектування; розробка теорiї автоматизованих систем керування та систем обробки даних; дослiдження в галузi штучного iнтелекту. В. М. Глушков сформувався як видатний алгебраїст, що розв’язав класичну п’яту проблему Гiльберта. Озброєний сучасним математичним апаратом, вiн починає дослiдження у галузi теоретичної кiбернетики. Грунтовнi працi В. М. Глушкова з теорiї автоматiв не лише мiстять конкретнi фундаментальнi результати, вони також є джерелом принципово нових та перспективних iдей, на базi яких створюються i створюватимуться надалi новi теорiї та напрямки. науки та практики. В результатi було сформовано iнтегративну концепцiю наукового апарату кiбернетики. Її нарiжним каменем стала теорiя побудови рiзного роду перетворювачiв iнформацiї, що вивчається у межах загальної теорiї автоматiв. Побудову теорiї, зручної для практики опису, аналiзу та синтезу схем автоматiв з пам’яттю, i виконав В. М. Глушков. Узагальнену та обгрунтовану працями В. М. Глушкова iнтегративну концепцiю наукового апарату кiбернетики можна вважати феноменом, що не має аналогiв у свiтi. Вона надала можливiсть пiдвести комплексний науковий базис пiд постановку кiлькох довготривалих нацiональних програм розвитку як самої кiбернетики, так i її практичного застосування. На першому мiсцi тут стоять програми розвитку обчислювальної технiки та систем програмування, якi становлять базу керуючих систем, пов’язаних з програмами пiдвищення ефективностi їх використання та розвитку штучного iнтелекту. В. М. Глушков надавав великого значення методологiчному осмисленню органiзацiї розвитку кiбернетики, проблематицi та використанню результатiв дослiджень з кiбернетики як науки про засоби переробки iнформацiї. Саме таке тлумачення кiбернетики, подане у статтi В. М. Глушкова 1967 р., знайшло мiсце у тому ж роцi у «Британськiй енциклопедiї»1 . Ця обставина зiграла велику роль для стимулювання робiт i згуртування iнтересiв дослiдникiв та iнженерiв, якi працювали над створенням нових обчислювальних систем. працi В. М. Глушкова, з’явився перший ескiзний проект Єдиної Державної мережi обчислювальних центрiв (росiйською - ЕГСВЦ), який включав бiля 100 центрiв у великих промислових мiстах та центрах економiчних районiв, об’єднаних широкополосними каналами зв’язку. Зараз, запропоновану академiком систему ми знаємо пiд назвою Інтернет. Але величезна робота видатного науковця була згорнута. 1 висновок щодо економiчної доцiльностi запровадження ЗАДС (загальнодержавної системи). Існує версiя, що дiзнавшись про роботи В. М. Глушкова, департамент безпеки США забив тривогу. Тодi їм справдi було чого боятись – науковi розробки радянського академiка випереджали навiть теоретичнi проекти їх оборонних вiдомств. Там чiтко розумiли, що економiчна направленiсть проекту, це лише тимчасова справа, i оцiнивши справжнi можливостi запропонованої Глушковим системи, СРСР швидко переведе її на вiйськовi потреби та отримає велику перевагу у можливому збройному протистояннi. Тодi був розроблений план так би мовити «iдеологiчного» знищення науковця. Все було дуже просто - «Радiо Свобода» присвятило 15 передач тому, як академiк Глушков хоче замiнити усiх кремльовських лiдерiв електронно-обчислювальними машинами. Вийшло декiлька статей в наукових закордонних журналах. Всi цi матерiали лягли на стол Л.І. Брєжнева, який взагалi панiчно боявся прогресу в керiвному плануваннi. З того часу, роботу Глушкова постiйно гальмували - здебiльшого непомiтно, бо вiн був людиною знаною та впливовою. Партiйне керiвництво лякало те, що їм було невiдомо, як це потечуть країною неконтрольованi могутнi iнформацiйнi потоки ? Як це не буде вiдомостей «обмежених», «для вузького кола» ? Це що, кожен директор заводу, кожен господарник знатиме все про справжнiй стан справ ?! Цього радянський уряд допустити не мiг, бо це привело б до краху всього тоталiтарного контролю, бюрократичного устрою суспiльства, словом всього того, на чому тодi держався чиновницький апарат. Глушков терпляче пояснював: ЗДАС - лише iнструмент, у будь-якому разi, усе вирiшуватимуть люди, вiдповiдно до своїх посад, переконань i всiх iнших, суто людських якостей. Але всi аргументи були марнi – проект закрили. Говорячи про український вклад в побудову сучасних систем передачi iнформацiї, слiд згадати i про Євгена Олександровича Лебєдєва, яким була розроблена загальна теорiя асимптотичного аналiзу багатоканальних мереж, яка має велике значення для побудови та функцiонування мереж, оптимiзацiї процесу обробки iнформацiї в умовах великого навантаження на сервер. Вченим розробленi ефективнi алгоритми розрахунку характеристик багатомiрного процесу обробки пакетiв i розв'язанi деякi проблеми з оптимiзацiї структури вихiдних пакетiв. Все це i багато iнших розробок Є. О. Лебєдєва має велике практичне значення при побудови та функцiонування комп'ютерних мереж i передачi даних за допомогою Інтернет. Тепер повернемось до розвитку Інтернет в нашiй країнi в часи незалежностi. Слiд вiдмiтити те, що хоча комп'ютери не всiх українських користувачiв мережi Інтернет входять до географiчного домену.ua (частина з них пiдключена до негеографiчних доменiв), цей домен є визначальним для нацiонального сегменту мережi Інтернет. І тому iсторiя зазначеного домену є фактично iсторiєю нацiонального сегменту всесвiтньої мережi. Наведемо основнi подiї цiєї iсторiї з розбивкою по рокам: 1992 рiк - делегування домену.ua Українi: адмiнiстрування домену доручено спiвробiтникам Київського ТОВ "Комунiкацiйнi Системи"; - у червнi 2000-го р. в Кончi-Заспi пiд Києвом вiдбулась спiльна зустрiч основних компанiй - операторiв Інтернет (провайдерiв послуг Інтернет) та державних органiв. Цiєю зустрiччю була започаткована координацiя мiж компанiями - учасниками ринку Інтернет в Українi та державними органами України в питаннях розвитку нацiонального сегменту мережi Інтернет; в Українi” - один з перших державних документiв щодо розвитку мережi Інтернет в Українi; - 21 листопада 2000 р. зареєстровано Інтернет асоцiацiю України (ІНАУ)), а 7 грудня зареєстровано Асоцiацiю учасникiв ринку Інтернет України (АУРІУ)); iснуючої ситуацiї та процесу реорганiзацiї адмiнiстрування домену.ua; - 22 червня прийнято спiльне рiшення Правлiнь Асоцiацiї учасникiв ринку Інтернет в Українi (АУРІУ) та Інтернет Асоцiацiї України (ІнАУ) – “Заява про заходи щодо стабiлiзацiї системи доменних iмен”; уповноважених державних органiв, дiючої адмiнiстрацiї домену.ua, представникiв реєстраторiв, контент-провайдерiв та iнших учасникiв ринку Інтернет України; - 22 листопада в Держкомзв'язку вiдбувся “круглий стiл” щодо прискорення розвитку Інтернет в Українi, на якому зазначалось, що одним з гострих питань є реформування системи адмiнiстрування доменним простором в Українi та передача повноважень щодо адмiнiстрування домену.ua пiдприємству, засновниками якого мають стати держава та професiйнi асоцiацiї, що представляють iнтереси Інтернет спiвтовариства в Українi; - 28 листопада вiдбулось наступне засiдання мiжвiдомчої наради з питань адмiнiстрування домену.ua за участю представникiв Держкомзв'язку, ДСТСЗІ СБУ i асоцiацiй АУРІУ, ІнАУ та ТЕЛАС, на якому були обговоренi питання щодо створення спецiалiзованого пiдприємства "Український мережевий iнформацiйний центр" (UANIC), кiлькостi його засновникiв, завдання та принципи дiяльностi колегiального органу управлiння пiдприємством - Координацiйної Ради. "Український мережевий iнформацiйний центр" (UANIC) 2002 рiк - у сiчнi кiлькiсть хостiв у доменi.ua перевищила 60 тисяч; - 27 червня вiдбулаось засiдання мiжвiдомчої наради з питань адмiнiстрування домену.ua за участю представникiв Держкомзв'язку, ДСТСЗІ СБУ i асоцiацiй АУРІУ, ІнАУ, ТЕЛАС та УНІА, на якому було схвалено проекти установчих документiв пiдприємства "Український мережевий iнформацiйний центр" (UANIC), пiдготовленi робочою групою, а також визначено дату проведення зборiв засновникiв об’єднання для пiдписання установчих документiв; "Український мережевий iнформацiйний центр", на яких було укладено установчий договiр про створення зазначеного об’єднання, затверджено його статут i створено колегiальний орган управлiння - Координацiйну раду об’єднання, до складу якої ввiйшли 4 представники державних органiв i 4 представники Інтернет-спiльноти України; 2003 рiк - 28 травня вiдбулося заключне засiдання робочої групи з питань побудови в Українi магiстральної мережi передачi даних (Backbone), створеної розпорядженням Держкомзв’язку вiд 25. 04. 02 № 56. На засiданнi було схвалено Концепцiю побудови Нацiональної мережi обмiну iнтернет-трафiком (НМОІТ). Базовою мережею передачi даних для побудови НМОІТ була обрана мережа передачi даних ВАТ “Укртелеком”. Створення та експлуатацiю вузлiв НМОІТ повинен забезпечити "Український Інтернет Консорцiум", в якому вiзьмуть участь всi зацiкавленi суб’єкти Інтернет-ринку. А вже 22 липня вийшло розпорядження Кабiнету Мiнiстрiв України № 447-р “Про адмiнiстрування домену “.UA”, яким визначаються вимоги щодо створення об'єднання пiдприємств “Український мережевий iнформацiйний центр”, його координацiйної ради та передачi цьому об'єднанню прав з адмiнiстрування домену.ua; - 15 серпня Антимонопольний комiтет України надав асоцiацiям АУРІУ, УНІА i "Телас", ДП "Державний центр iнформацiйних ресурсiв України" та ДП "Українськi спецiальнi системи" дозвiл на створення об'єднання "Український мережевий iнформацiйний центр"; - 22 жовтня вiдбулася державна реєстрацiя Українського Інтернет Консорцiуму "UA-Backbone", створеного для побудови Нацiональної мережi обмiну Інтернет-трафiком; "Український мережевий iнформацiйний центр (UANIC)", яке має з часом, за згоди Інтернет-корпорацiї з призначення iмен i числових адрес (ICANN), перебрати функцiї адмiнiстрування домену.ua; 2004 рiк - у сiчнi кiлькiсть хостiв у доменi.ua перевищила 90 тисяч; – у листопадi 2005 р., у зв’язку iз “помаранчевою революцiєю”, вiдбулося рекордне збiльшення кiлькостi користувачiв Інтернет в Українi – на 39,9% порiвняно з жовтнем 2004 р.; – у груднi 2005 р. українська делегацiя узяла участь у роботi третього раунду цьогорiчних зустрiчей, що проводився ICANN спiльно з GAC у Кейптаунi (Cape Town, Пiвденна Африка). Цього ж мiсяця, об'єднання пiдприємств "Український мережевий iнформацiйний центр (UANIC) направило до ICANN офiцiйну зявку на переделегування функцiй адмiнiстрування домену.ua. Необхiдно зазначити, що проблемi розвитку Інтернету в Українi було присвячено декiлька конференцiй, як державного, так i суспiльного рiвня. Серед них можна вiдзначити конференцiю українських Інтернет-провайдерiв у Судаку в 2004 роцi, присвячену проблемам розвитку Інтернет покриття в нашiй державi, а також деяким проблемам, пов’язаним з роботою мережi. У 2003 роцi в м. Києвi в новому Мiжнародному Виставочному Центрi проходила Мiжнародна виставка «IT-Expo 2003». малого i середнього бiзнесу i продовжує кращi традицiї популярної виставки «Комп'ютер Експо», що утримувала свої позицiї на українському ринку IT з 1994 року. У рамках виставки "ІТ-Expo 2003" вiдбулась Друга всеукраїнська конференцiя "Розвиток Інтернет-iндустрiї в Українi", у якiй вiд Державного комiтету зв’язку та iнформатизацiї України взяв участь Начальник Управлiння iнфраструктури iнформатизацiї та розвитку Інтернету Комiтету Олександр Нестеренко. Програма конференцiї охоплювала питання стану i перспектив розвитку Інтернету в Українi, проблем електронного бiзнесу, монiторингу веб-ресурсiв, пошукових систем України, захисту прав споживачiв у Інтернетi, створення iнформацiйних порталiв та реклами брендiв в Інтернетi. Виступаючи з доповiддю "Стан i перспективи розвитку Інтернету в Українi", О. Нестеренко навiв цiкавi статистичнi данi. Так, регiональний розподiл аудиторiї українського сегменту мережi Інтернет виглядає таким чином: Київ - 66,06%, Одеса - 8,49%, Днiпропетровськ - 7,04%, Донецьк - 4,53%. 60% населення користуються Інтернетом з робочих мiсць, 40% - з дому та iнших мiсць. Серед користувачiв Інтернету 61% чоловiкiв та 39% - жiнок. У вiковiй градацiї 43% користувачiв Інтернету - вiком 25-39 рокiв, 32% - вiком 14-24 роки, 25% - старшi 40 рокiв. 75% користувачiв Інтернету - працююче населення, 15% - студенти. 30-40% користувачiв - корпоративнi клiєнти, 20% - працiвники державних установ, 18% - представники малих та середнiх пiдприємств, 22-30% - iншi категорiї. 79% користувачiв Інтернету - люди iз закiнченою освiтою. 82% веб-сайтiв українського сегменту мережi Інтернету - росiйськомовнi, 14% - українською мовою, 4% — двомовнi. До Інтернету пiдключено близько 2 тис. шкiл України (10%). представникiв бiзнесу, з'являється розумiння необхiдностi використання можливостей Інтернету у маркетинговому планi. Наразi Інтернет в Українi є досить новою рекламною площиною, а отже найбiльш перспективною. Досвiд росiйського Інтернету, що за своїм розвитком випереджає український, свiдчить, що компанiї, якi саме на цьому етапi почали активно використовувати Інтернет у бiзнес-процесах, здобули суттєвi переваги у конкурентному вiдношеннi. Сьогоднi Україна прагне розбудувати iнформацiйне суспiльство i робить певнi кроки на цьому шляху. У зв'язку з цим помiтно активiзувалась i державна iнформацiйна полiтика. При Урядi створено Управлiння стратегiї розвитку iнформацiйних ресурсiв i технологiй; розроблено державнi програми, зокрема програму "Україна - розвиток через Інтернет"; з'являється багато нових нормативних актiв, серед яких: Закон України про Нацiональну програму iнформатизацiї, Указ Президента України "Про заходи щодо розвитку нацiональної складової глобальної iнформацiйної мережi Інтернет та забезпечення широкого доступу до цiєї мережi в Українi". В Українi кiлькiсть користувачiв українського сегменту мережi Інтернет на початок 2001 року становила, за рiзними оцiнками, вiд 320 до 370 тис. постiйних користувачiв (менше 1% дорослого населення України) i близько 300 тис. чоловiк, якi користувалися послугами Інтернету час вiд часу. Значно зрiс i обсяг iнформацiйних ресурсiв, доступних у мережi Інтернет. Якщо на початку 1999 року такi ресурси розмiщалися на 1,4 тис. веб-серверiв, то на початку 2001-го - на 9400 веб-серверах. Рiзноманiтнiшими стали веб-сайти. За кiлькiстю хостiв, пiд’єднаних до Інтернету, Україна посiдає 28-ме мiсце в Європi i 45-те у свiтi. Станом на середину 2002 року, доступ користувачам до послуг Інтернету надавали бiльш нiж 300 операторiв (провайдерiв iнтернет-послуг). 1 У свiтi в 2003 р. кiлькiсть постiйних користувачiв мережi перевищила 500 млн. Незаперечним лiдером є США (близько 200 млн. постiйних користувачiв Інтернету, або 80% усього дорослого населення). Країни Захiдної Європи докладають значних зусиль, щоб наздогнати США. Вже сьогоднi понад 120 млн. європейцiв є постiйними користувачами Інтернету, що становить майже 36% усього дорослого населення. Загальний темп приросту кiлькостi хостiв у Європi становить 23,8% на рiк. Попри непоганi темпи зростання ринку Інтернету в Українi, абсолютнi цифри, що характеризують його розвиток, сьогоднi нiкого не можуть влаштовувати. Це свiдчення нашої вiдсталостi, вiдсталостi з глобальними негативними наслiдками. Розвиток Інтернету стримує насамперед низька соцiальна мотивацiя його використання. Попри те, що в нас високий освiтнiй рiвень, велика кiлькiсть науково-технiчних спiвробiтникiв, iнженерної iнтелiгенцiї, - потреба в iнформацiйних технологiях, у тому числi й в Інтернетi, не дуже висока через брак знань i навичок у цiй галузi. А це, у свою чергу, визначає низький рiвень використання iнформацiйних технологiй на пiдприємствах, в органiзацiях i органах державної влади, що не сприяє усвiдомленню мiсця й ролi мережi Інтернет у сучаснiй економiцi. Крiм того, недосконалiсть авторського права i правових актiв iз захисту iнтелектуальної власностi стримують розвиток i створення iнформацiйних технологiй. Емiграцiя, «прихована» або пряма, технiчно грамотної частини населення явно не сприяє зростанню соцiальної затребуваностi iнформацiйних комп’ютерних технологiй. Що розумiється пiд «прихованою» емiграцiєю ? Це фахiвцi, якi працюють у галузi iнформацiйних технологiй на територiї України, але за прямими замовленнями з-за кордону в так званих вiртуальних офiсах. При цьому робота не легалiзується в країнi, тому в нас нiчого не залишається - нi результатiв роботи, нi податкiв, а працiвники не мають нiякого соцiального захисту. Що ж може пiдтримати зростання масштабiв використання iнформацiйних технологiй ? Насамперед - поки що збережена система шкiльної та вищої освiти, поки що велика кiлькiсть висококвалiфiкованих технiчних спецiалiстiв, якi залишилися. Обмежує розвиток Інтернету в Українi i нерозвиненiсть ринкових вiдносин у багатьох секторах економiки, низька платоспроможнiсть нашого населення. Хоча ми реформуємо економiку вже тривалий час, якiснi результати змiн ще не можуть рiзко стимулювати розвиток iнформацiйних комп’ютерних технологiй у потрiбних масштабах. Характерне свiдчення тому - дуже низькi показники кiлькостi комп’ютерної технiки на одного жителя нашої країни. Хоча безперечно позитивно, що цей ринок формується на ринкових засадах, а ринок телекомунiкацiй лiбералiзується. 1 Недостатньо швидкий перехiд до регуляторної полiтики в багатьох сферах економiки i недооцiнка ролi iнформацiйних технологiй для багатьох її секторiв також стримує процес розвитку Інтернету. Але те, що наша стратегiя спрямована на побудову вiдкритого суспiльства, на iнтеграцiю з iншими країнами, iз Європою, стимулює розвиток iнформацiйних технологiй, зокрема Інтернету в Українi. Бо iнакше ми будемо нерiвноправними партнерами. Щоб прискорити розвиток Інтернету, необхiдно розв’язати двi основнi проблеми - розширити соцiальну базу використання iнформацiйних комп’ютерних технологiй i пiдвищити їх соцiальну затребуванiсть. Можливiсть використання iнформацiйних технологiй, зокрема Інтернету, має бути забезпечена якомога ширшому прошарку населення в Українi. Для цього необхiдно впровадити iнформацiйнi технологiї в навчальний процес iнститутiв, шкiл, iнших навчальних закладiв, створити освiтнi й навчальнi програми для рiзних категорiй користувачiв, з урахуванням їхнього вiку. Крiм того, необхiдно значно розвинути топологiю цифрових мереж передачi даних в Українi, придiляючи особливу увагу забезпеченню доступу до сучасних телекомунiкацiйних послуг щонайширшому колу користувачiв у всiх мiстах i селах. Здавалося б, у нас не повинно виникати проблем iз соцiальною затребуванiстю iнформацiйних технологiй. Однак реалiї сьогодення свiдчать про протилежне. Низький соцiальний попит на iнформацiйнi технологiї - одна iз серйозних перешкод на шляху побудови iнформацiйного суспiльства. Серед багатьох напрямiв розв’язання цiєї проблеми варто було б особливо зупинитися ось на чому. Необхiдно, щоб у найрiзноманiтнiших сегментах економiки, у найрiзноманiтнiших прошарках суспiльства в керiвникiв, фахiвцiв, менеджерiв, рядових спiвробiтникiв виникла потреба у використаннi комп’ютерних технологiй. Як цього досягти ? В умовах глобалiзацiї суспiльних процесiв основна надiя на реформу в системi освiти. Питання стоїть так: або ми сьогоднi сто вiдсоткiв молодого пiдростаючого поколiння втягуємо у свiт iнформацiйних технологiй, або про жодне iнформацiйне спiвтовариство в Українi говорити не доведеться. При цьому Інтернет може стати першим кроком. Молодь потрiбно не просто привести в Інтернет. Необхiдно прищепити їм любов до працi з комп’ютером, з iнформацiйними технологiями. Вони повиннi освоювати шкiльнi предмети з використанням мультимедiйних технологiй. І їх повиннi навчати вчителi, котрi серцем i душею переймуться необхiднiстю використання цих технологiй у процесi викладання рiзних дисциплiн. Для цього слiд переглянути навчальнi плани i програми в педагогiчних вузах, на курсах перепiдготовки й пiдвищення квалiфiкацiї вчителiв. На часi велика робота як у технiчному, так i в методологiчному планах, для якої знадобиться створення спецiальних педагогiчних лабораторiй, творчих колективiв, залучення ентузiастiв. Поява в країнi великого прошарку середнього класу - класу, що робить суспiльство стiйким, - дозволить сформувати економiчну основу для розширення побутового використання Інтернету, iнформацiйних технологiй. Крiм того, слiд ужити спецiальних заходiв для економiчного стимулювання розвитку Інтернету. Це питання доцiльно розглядати в контекстi загальних питань економiчного стимулювання розвитку в Українi iндустрiї iнформацiйних технологiй, у тому числi програмування. Потрiбно законодавчим шляхом упровадити спецiальний режим дiяльностi технологiчних паркiв у галузi iнформацiйних технологiй (програмування), правовий режим, що має передбачати встановлення податкових i митних пiльг, а також надання державної пiдтримки, стимулювання дiяльностi технологiчних паркiв, дiяльнiсть яких має бути спрямована виключно на розробку i впровадження iнформацiйних технологiй (програмування). Спецiальний режим дiяльностi технологiчних паркiв у галузi iнформацiйних технологiй (програмування) бажано впроваджувати, щонайменше, на 10-15 рокiв, а дiяти вiн має протягом перших п’яти рокiв iз часу реєстрацiї суб’єкта цiєї дiяльностi в уповноваженому органi. У чому суть пiльгового режиму ? Повне або часткове звiльнення вiд податкiв або запровадження податкових канiкул. Це не нововведення. Так чинило багато країн, вiдомих сьогоднi як передовi в галузi використання iнформацiйних технологiй. Про Інтернет багато говорять. Але в нас вiн найчастiше сприймається або як рiч у собi, або як якась екзотика. Насправдi Інтернет для нас набагато ближчий, нiж ми припускаємо, i вiн може дати нам не тiльки можливiсть iнформацiйного обмiну, а й вирiшити ряд серйозних проблем. 1 Дистанцiйне навчання, реалiзоване в iнтернет-середовищi, - це одна з можливостей соцiального вирiвнювання умов життя в нашiй країнi. Сiльський учитель i сiльський учень, взагалi сiльськi жителi мають обмеженi можливостi доступу до iнформацiї, до знань, до тих досягнень цивiлiзацiї, що перебувають у великих мiстах. І лише дистанцiйнi методи навчання, засоби доступу до iнформацiї дозволять вирiвняти умови для населення рiзних регiонiв. Можна розпочати зi створення шкiльного iнтернет-порталу, на якому слiд би розмiстити iнформацiю про новi методики, зразки мультимедiйних варiантiв шкiльних предметiв, розширенi i поглибленi вiдомостi з рiзноманiтних предметiв, умови проведення заочних олiмпiад, культурологiчну, iсторичну й iншу iнформацiю, орiєнтовану на шкiльну аудиторiю, а також багато iншого. Інформацiйнi технологiї дистанцiйного навчання дозволяють реалiзувати протягом усього життя принцип безперервного навчання для рiзних фахiвцiв. Надання такої можливостi особливо актуальне сьогоднi для України, коли велика кiлькiсть фахiвцiв змушена змiнювати професiю. Економiка. За оцiнками експертiв ООН, до 2005 року понад чверть свiтового торгового обороту реалiзовуватиметься з допомогою електронної комерцiї, перспективи якої величезнi. Це не означає, що достатньо виставити на веб-сайт прайс-лист чи органiзувати он-лайновий режим замовлення товарiв. Всi етапи бiзнес-процесiв у фiрмах, у виробництвах мають бути автоматизованi - вiд пошуку партнерiв й укладання договорiв до постачання товарiв i надання послуг. Лише тодi електронна комерцiя буде ефективна. Нехтування можливостями електронного бiзнесу може зашкодити представникам вiтчизняного бiзнесу, українськiй економiцi в цiлому посiсти гiдне мiсце у свiтi. Звiсно, електронна комерцiя стане можливою при виконаннi низки умов, у тому числi при широкому впровадженнi систем електронних платежiв. Технологiя електронного бiзнесу диктує зовсiм iншi темпи дiлової активностi, формує новий рiвень дiлової культури. І тут важлива наявнiсть не лише технологiчної бази, комп’ютерних мереж i програм, а й широкого кола дiлових людей, фахiвцiв, готових використовувати новi комп’ютернi технологiї. Смак реалiзованої динамiчностi й широкої iнформованостi, висока рентабельнiсть, вiдчуття удачi при укладаннi електронних угод прискорять збiльшення кiлькостi їхнiх прибiчникiв. Але для цього мають бути визначенi чiткi i зрозумiлi формальнi правила поведiнки в цьому середовищi. Соцiальнi аспекти. Реалiзацiя програм навчання широких прошаркiв населення, фахiвцiв iз рiзноманiтних прикладних галузей iнформацiйних технологiй допоможе багатьом iз них стати бiльш затребуваними в умовах iнформацiйного суспiльства, знiме соцiальну напругу при працевлаштуваннi. Ще один напрям соцiального вирiвнювання умов життя жителiв глибинки i центру - це телемедицина. Найбiльшi потенцiйнi можливостi має органiзацiя дистанцiйного дiагностування та лiкування. Уявiмо собi, що знаменитий лiкар-кардiолог перебуває в клiнiцi у Києвi, а його колега - у маленькому районному мiстечку на Буковинi. Районний лiкар розпитує свого пацiєнта, ставить датчики, знiмає кардiограму, i все це на «очах» київської знаменитостi, бо йому з допомогою Інтернету передається вся iнформацiя - i кардiограма, i розмова, i зовнiшнiй вигляд пацiєнта з Буковини. Понад те, вiн може безпосередньо розмовляти з пацiєнтом, послухати роботу його серця, а потiм визначитися з дiагнозом i методикою лiкування, якi зреалiзують мiсцевi лiкарi. Таке може бути доступне практично в усiх напрямах медицини, де сьогоднi iснують iнструментальнi способи спостереження i визначення тих чи тих параметрiв органiзму. Телемедицина має дуже важливi соцiальнi перспективи. Високопрофесiйнi послуги стануть доступнi набагато ширшому колу наших громадян. У центрах можна зосереджувати серйознi комплекси дiагностування, а на мiсцях достатньо мати набори датчикiв. Спiлкування iз медичними свiтилами, хай i дистанцiйне, можливiсть спостерiгати за процесом дiагностування, визначення методики лiкування значно пiдвищить рiвень фахової пiдготовки рядових лiкарiв. Все це i багато iншого в цiлому приведе до пiдвищення ефективностi всiєї системи охорони здоров’я i зниження її витрат. В Українi є i вiдомi медичнi центри, i знаменитi лiкарi, i ентузiасти телемедицини. Залишилося домогтися розумiння i пiдтримки цього вкрай важливого для нашої країни напряму з боку чиновникiв Мiнiстерства охорони здоров’я i з боку бiзнесових структур. Впровадження iнтернет-технологiй у сферу державного управлiння , з одного боку, дозволить пiдвищити його ефективнiсть, з другого - надасть бiльшої вiдкритостi роботi органiв влади. Робота в режимi «електронного уряду» принципово змiнює атмосферу взаємодiї чиновникiв i населення. Кожен громадянин дiстає змогу дiзнаватися подробицi дiяльностi мiнiстерств, вiдомств, органiв мiсцевого самоврядування, знайомитися з їхнiми планами роботи, безпосередньо взаємодiяти з ними iнформацiйно без черг i зайвої бюрократiї. Свiдченням розумiння ролi та значення Інтернету для майбутнього нашої країни на найвищому рiвнi є Указ Президента України «Про заходи для розвитку нацiональної складової глобальної iнформацiйної мережi Інтернет i забезпечення широкого доступу до цiєї мережi в Українi». 1 Серед багатьох заходiв, що стимулюють розвиток Інтернету, указом передбачено розробку державної програми розвитку цiєї мережi як складової Нацiональної програми iнформатизацiї. Цю програму створив Державний комiтет зв’язку й iнформатизацiї України спiльно з iншими вiдомствами. Кiлька слiв про ще один бiк використання Інтернету. Недавно людство вiдзначило 50-рiччя з дня ухвалення Загальної декларацiї прав людини. З-помiж усiх прав одним iз найважливiших є право на свободу слова. Історiя пам’ятає правозахиснi рухи, численнi мiжнароднi iнiцiативи й акцiї, присвяченi його реалiзацiї. Та що згадувати минуле, якщо й сьогоднi достатньо прикладiв, часом драматичних, якi свiдчать, що свободу слова, свободу використання iнформацiї треба виборювати, обстоювати. Але нiхто не оскаржить того факту, що впродовж останнiх 10 рокiв люди, котрi розвивають Інтернет, - фахiвцi з iнформацiйних технологiй - зробили для реальної свободи слова набагато бiльше, нiж усi попередники. Технологiчна природа Інтернету й сучасний рiвень комп’ютерної технiки дозволяють розмiщувати у свiтовiй мережi будь-який iнформацiйний ресурс, i ним можуть користуватися всi охочi. Говори, точнiше, розмiщуй у мережi все, що забажаєш, тiльки дотримуйся при цьому загальновизнаних етичних правил, правових норм, якi захищають iнтереси та права iнших громадян. У цьому сенсi український сегмент Інтернету нiчим не вiдрiзняється вiд свiтової мережi. В уже названому указi Президента України цю обставину особливо пiдкреслено: «... основним завданням у сферi розвитку нацiональної складової мережi Інтернет i забезпечення широкого доступу до цiєї мережi в Українi визначити: ... забезпечення конституцiйних прав людини та громадянина на вiльне збирання, збереження, використання й розповсюдження iнформацiї, свободу думки та слова, вiльне вираження своїх поглядiв i переконань». Досить поширена точка зору, що зона Інтернету повинна бути вiльна вiд усiляких впливiв закону й функцiонувати на основi саморегулювання. На раннiй, романтичнiй стадiї розвитку, коли Інтернет був доступний лише обмеженому колу високоосвiчених, iнтелiгентних людей, такий пiдхiд був цiлком виправданий. Але сьогоднi ситуацiя докорiнно змiнилася. З середовища простого обмiну iнформацiєю Інтернет перетворився на середовище реалiзацiї рiзноманiтних суспiльних вiдносин. Загальновiдомо, що в рамках будь-яких суспiльних вiдносин завжди об’єктивно наявнi тi чи тi права й iнтереси суб’єктiв вiдносин. З рiзних причин, не завжди зi злого умислу, при цьому можуть порушуватися iнтереси та права окремого суб’єкта. Яким чином їх захистити ? У свiтi вiдомi два основних методи: або на основi суспiльної саморегуляцiї поведiнки суб’єктiв вiдносин, або на основi застосування правових норм. Коренi суспiльної саморегуляцiї зрозумiлi, досить згадати iсторiю розвитку людства. А от царина прав та iнтересiв, що захищаються силою закону, визначається як певна їх сукупнiсть, яка особливо важлива для iснування й функцiонування об’єктiв захисту як соцiальних суб’єктiв. І принципово байдуже, в якому середовищi, в яких умовах реалiзуються конкретнi суспiльнi вiдносини; якщо вiдбувається порушення прав та iнтересiв - необхiдно забезпечити їх захист. Таким чином, права й iнтереси повиннi бути захищенi, зокрема й у зонi Інтернету, а певна їх сукупнiсть - i силою закону. Яке ж законодавство застосовувати ? Традицiйне ? Чи треба розробляти нове ? Певне, iстина лежить посерединi: для суспiльних вiдносин, якi мають правову специфiку через використання Інтернету, слiд виписувати новi правовi норми, на решту - поширюються положення чинного законодавства. практика тiльки формується. Проте нинiшня ситуацiя мiстить у собi своєрiдну загрозу для ряду країн, якi не придiляють належної уваги цим питанням. Загроза полягає в можливiй юридичнiй експансiї, яка полягатиме у спробах поширити юрисдикцiю нацiональної системи законодавства однiєї чи кiлькох країн на вiдносини в усьому Інтернетi. Уже починають розгортатися юридичнi баталiї. Так, правовi системи США й Канади зiштовхнулись у справi компанiї Braintech Inc. (Ванкувер, Канада), що вела свої справи у штатi Техас, проти Джона Костюка (John Kostiuk). Канадська апеляцiйна iнстанцiя суду вiдмовилася визнати рiшення суду штату Техас у справi та заявила, що юрисдикцiя США не поширюється на iнформацiйний простiр Канади, де було органiзовано ресурс вiдповiдача. Тож багато країн почали активно працювати над створенням законодавства, що регулюватиме вiдносини в Інтернетi. 1 У Канадi пiдготовлено доповiдь «Кiберпростiр - не антитериторiя закону». У нiй розглядаються проблеми, пов’язанi з кримiнальною та цивiльною вiдповiдальнiстю, яка виникає пiд час роботи в Інтернетi, як користувачiв, так i постачальникiв змiсту й iнформацiйних послуг. У контекстi канадського кримiнального кодексу розглянуто такi дiї в Інтернетi, як передача непристойних, образливих повiдомлень, дитячої порнографiї, порушення прав на торговельнi марки. 2 Крiм того, розглянуто випадки настання цивiльної вiдповiдальностi в результатi дiй в Інтернетi, якi шкодять репутацiї, порушують таємницю приватного життя, є зловживанням або розповсюдженням недостовiрної iнформацiї, розголошують таємнi данi, квалiфiкуються як недобросовiсна конкуренцiя. Цiкава ситуацiя склалась у США. З одного боку, офiцiйнi органи пiдкреслюють необхiднiсть обмеження державного втручання в Інтернет. Саме обмеженим втручанням у розвиток Інтернету держави пояснюється його швидкий розвиток. А з другого боку, Конгрес США вже ухвалив або розглядає понад десяток законопроектiв, якi стосуються Інтернету. Проект закону про захист персональної iнформацiї в Інтернетi передбачає заборону для федеральних вiдомств доступу до конфiденцiйних записiв про iндивiдiв через Інтернет. Проект закону про сiмейний доступ до Інтернету спрямовано на забезпечення батькiв засобами контролю змiсту, до якого мають доступ їхнi дiти через Інтернет. Провайдери послуг Інтернету повиннi надавати програмне забезпечення, що дозволяє здiйснювати такий контроль. Заборону використовувати Інтернет для азартних iгор, укладання парi, проведення лотерей та iнших способiв вилучення грошей у населення передбачає законопроект «Про заборону азартних iгор в Інтернетi». Ради справедливостi слiд зазначити, що iснують i спроби реалiзувати методи саморегуляцiї в Інтернетi, примiром у Канадi, у Францiї. Перед нашою юридичною системою стоїть дуже важливе завдання - розробити систему нацiонального законодавства в царинi вiдносин у глобальному iнформацiйному просторi, яке необхiдно максимально гармонiзувати з зароджуваним мiжнародним законодавством. Це нормативно-правовi акти, що встановлюють юридичний статус електронного документа, цифрового пiдпису, ЗМІ в Інтернетi, регулюють особливостi авторського права, економiчних вiдносин в умовах мережних технологiй, установлюють вiдповiдальнiсть за комп’ютернi злочини тощо. А перед iнтернет-спiвтовариством, зокрема перед створеними асоцiацiями, стоїть завдання осмислити нинiшню ситуацiю, опрацювати пропозицiї щодо формування такої правової полiтики у сферi Інтернету, яка створювала б максимально комфортнi умови i для розвитку мережi в Українi, i для її користувачiв. Насамперед потрiбно говорити про гарантiю права користування Інтернетом. Вiдповiдно до статтi 34 Конституцiї України, юридично нiкого не можна обмежувати в доступi до Інтернету. Але такi гарантiї повиннi пiдкрiплюватися реальними практичними можливостями. Монiторинг в Інтернетi. Дискусiї навколо монiторингу в Інтернетi вельми поширенi не тiльки в нас, а й в iнших країнах. Спонукає до них побоювання, що правоохороннi органи здiйснюватимуть тотальний контроль над змiстом iнформацiйних потокiв в Інтернетi. На мiй погляд, передусiм необхiдно вiдповiсти на запитання: чи потрiбен принципово монiторинг як засiб, що потенцiйно дозволяє визначити вiдправника тiєї чи тiєї iнформацiї або користувача, котрий зробив ту чи ту дiю в Інтернетi. Вiдповiдь очевидна - потрiбен. Пiдтвердження цього - численнi приклади мережної комп’ютерної злочинностi, зокрема дiяльнiсть хакерiв, осiб, якi поширюють руйнiвнi комп’ютернi вiруси, розповсюджують протиправну iнформацiю. Для їх виявлення необхiдно вживати вiдповiдних слiдчих заходiв, а це можливо за наявностi системи монiторингу. Інший аспект цiєї проблеми - регламентацiя роботи з системою монiторингу. Така регламентацiя може iснувати лише на законодавчiй основi, а самi дiї щодо проведення монiторингу стосовно конкретних осiб чи дiй мають бути санкцiонованi вiдповiдно до законодавства. Дискусiйне зараз питання - визначення статусу ЗМІ в Інтернетi. Формування електронних аналогiв друкованого засобу масової iнформацiї в Інтернетi практично врегульовано частиною третьою ст. 1 Закону України «Про друкованi засоби масової iнформацiї (пресу) в Українi»: «Вказанi в частинах першiй i другiй цiєї статтi Закону друкованi видання можуть включати до свого складу iншi носiї iнформацiї (платiвки, дискети, магнiтофоннi й вiдеокасети тощо), розповсюдження яких не заборонено чинним законодавством України». Справдi, розширене тлумачення цiєї статтi дозволяє зарахувати до iнших носiїв iнформацiї i Інтернет. Набагато складнiше питання з виданнями, що виходять лише в електронному виглядi. Пряме застосування частини першої ст. 1 цього закону («У цьому Законi пiд друкованими засобами масової iнформацiї (пресою) в Українi розумiються перiодичнi й такi, якi продовжуються, видання, що виходять пiд постiйною назвою, iз перiодичнiстю один i бiльше номерiв (випускiв) протягом року на основi свiдоцтва про державну реєстрацiю») дає формальну пiдставу зарахувати до ЗМІ усi веб-сайти. Це абсурдно. Певне, доцiльно статус веб-сайта як ЗМІ визначати на основi добровiльної реєстрацiї. Але водночас необхiдно мати правову норму, яка дозволяє громадянам вимагати вилучення неправдивої iнформацiї про них, розмiщеної на будь-якому веб-сайтi. 2. 3 Державна полiтика стосовно розвитку Інтернет в Українi 31 липня 2000 р. вийшов Указ Президента України Про заходи щодо розвитку нацiональної складової глобальної iнформацiйної мережi Інтернет та забезпечення широкого доступу до цiєї мережi в Українi (№928/2000 вiд 31. 07. 2000). Це був один з перших державних законодавчих актiв вiдносно Українського сегменту мережi Інтернет. В цьому Указi зазначається, що з метою розвитку нацiональної складової глобальної iнформацiйної мережi Інтернет, забезпечення широкого доступу громадян до цiєї мережi, ефективного використання її можливостей для розвитку вiтчизняної науки, освiти, культури, пiдприємницької дiяльностi, змiцнення мiжнародних зв'язкiв, належного iнформацiйного забезпечення здiйснення органами державної влади та органами мiсцевого самоврядування своїх повноважень, повнiшого задоволення потреб мiжнародного спiвтовариства в об'єктивнiй, комплекснiй iнформацiї щодо рiзних сфер суспiльного життя в Українi, а також вирiшення iнших завдань, визначених в Посланнi Президента України до Верховної Ради України "Україна: поступ у XXI сторiччя. Стратегiя економiчного та соцiального розвитку на 2000 - 2004 роки" постановляється: Установити, що розвиток нацiональної складової глобальної iнформацiйної мережi Інтернет (далi - мережа Інтернет), забезпечення широкого доступу до цiєї мережi громадян та юридичних осiб усiх форм власностi в Українi, належне представлення в нiй нацiональних iнформацiйних ресурсiв є одним з прiоритетних напрямiв державної полiтики в сферi iнформатизацiї, задоволення конституцiйних прав громадян на iнформацiю, побудови вiдкритого демократичного суспiльства, розвитку пiдприємництва. У зв'язку з цим основними завданнями щодо розвитку нацiональної складової мережi Інтернет та забезпечення широкого доступу до цiєї мережi в Українi визначити: власностi, органiв державної влади та органiв мiсцевого самоврядування, суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi до мережi Інтернет; - розширення i вдосконалення подання у мережi Інтернет об'єктивної полiтичної, економiчної, правової, екологiчної, науково-технiчної, культурної та iншої iнформацiї про Україну, зокрема тiєї, що формується в органах державної влади та органах мiсцевого самоврядування, навчальних закладах, наукових установах та органiзацiях, архiвах, а також бiблiотеках, музеях, iнших закладах культури, розширення можливостей для доступу в установленому порядку до iнших нацiональних iнформацiйних ресурсiв, постiйне вдосконалення способiв подання такої iнформацiї; - забезпечення конституцiйних прав людини i громадянина на вiльне збирання, зберiгання, використання та поширення iнформацiї, свободу думки i слова, вiльне вираження своїх поглядiв i переконань; - забезпечення державної пiдтримки розвитку iнфраструктури надання iнформацiйних послуг через мережу Інтернет; послугах навчальних закладiв, наукових установ та органiзацiй, громадських органiзацiй, а також бiблiотек, музеїв, iнших закладiв культури, закладiв охорони здоров'я, включаючи розташованих у сiльськiй мiсцевостi; iнших сферах; - вирiшення завдань щодо гарантування iнформацiйної безпеки держави, недопущення поширення iнформацiї, розповсюдження якої заборонено вiдповiдно до законодавства; вдосконалення правового регулювання дiяльностi суб'єктiв iнформацiйних вiдносин, виробництва, використання, поширення та зберiгання електронної iнформацiйної продукцiї, захисту прав на iнтелектуальну власнiсть, посилення вiдповiдальностi за порушення встановленого порядку доступу до електронних iнформацiйних ресурсiв всiх форм власностi, за навмисне поширення комп'ютерних вiрусiв. Державному комiтету зв'язку та iнформатизацiї України, Мiнiстерству освiти i науки України та Державному комiтету iнформацiйної полiтики, телебачення i радiомовлення України iз залученням iнших центральних органiв виконавчої влади, а також Нацiональної академiї наук України, провiдних вчених та фахiвцiв, представникiв вiдповiдних суб'єктiв пiдприємницької дiяльностi, виходячи iз завдань, розробити протягом шести мiсяцiв проект державної програми розвитку мережi Інтернет в Українi для включення її як складової частини Нацiональної програми iнформатизацiї. Кабiнету Мiнiстрiв України забезпечити: - поетапне вiдповiдно до затвердженої в установленому порядку державної програми розвитку мережi Інтернет в Українi завершення пiдключення до цiєї мережi наукових установ та органiзацiй, навчальних закладiв, архiвiв, бiблiотек, музеїв та iнших закладiв культури, включаючи розташованi у сiльськiй мiсцевостi; - розвиток освiтнiх та навчальних програм на базi комп'ютерних iнформацiйних технологiй; - створення правових, органiзацiйних, технiчних та iнших умов для здiйснення пiдприємницької дiяльностi з використанням мережi Інтернет; - пiдвищення ефективностi системи пiдготовки фахiвцiв з iнформацiйних технологiй, удосконалення вiдповiдних нормативiв, навчальних програм та планiв, а також вжиття додаткових заходiв для формування у населення знань, умiнь i навичок, необхiдних для користування мережею Інтернет; - встановлення до кiнця 2000 року порядку оприлюднення iнформацiї про дiяльнiсть органiв державної влади України та завершення створення Веб-сторiнок центральними органами виконавчої влади, Радою мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласними, Київською та Севастопольською мiськими державними адмiнiстрацiями, а також провiдними науковими установами та навчальними закладами; - подання iнформацiї на Веб-сторiнках, зазначених у пунктi 5 цiєї статтi, державною, англiйською та iншими мовами; - створення нацiонального реєстру українських iнформацiйних ресурсiв, пiдключених до мережi Інтернет; та зберiгання iнформацiї, забезпечення охорони iнтелектуальної власностi та авторського права у мережi Інтернет; вчинення цивiльно-правових угод з використанням електронного документообiгу та електронного цифрового пiдпису; встановлення вiдповiдальностi за поширення через мережу Інтернет iнформацiї, розповсюдження чи обнародування якої заборонено вiдповiдно до законодавства, за навмисне поширення комп'ютерних вiрусiв, порушення встановленого порядку доступу до iнформацiйних ресурсiв усiх форм власностi; Мiнiстерству закордонних справ України, Мiнiстерству економiки України iз залученням iнших центральних органiв виконавчої влади: - опрацювати питання щодо вступу України до вiдповiдних мiжнародних органiзацiй, що займаються питаннями розвитку телекомунiкацiйних систем, захисту прав на iнформацiю, протидiї поширення iнформацiї, яка завдає шкоду людинi i громадянину, суспiльству i державi, та внести в установленому порядку вiдповiднi пропозицiї; - сприяти залученню коштiв мiжнародної технiчної допомоги, використанню можливостей мiжнародних програм для розвитку в Українi мережi Інтернет. Радi мiнiстрiв Автономної Республiки Крим, обласним, Київськiй та Севастопольськiй мiським державним адмiнiстрацiям надавати всебiчне сприяння пiдприємствам, установам та органiзацiям у вирiшеннi завдань розвитку мережi Інтернет в Українi. Виснов ки Рiвень цiкавостi всiх шарiв суспiльства до глобальної iнформацiйної мережi Інтернет зростає з кожним днем. Кiлькiсть її користувачiв рiзко збiльшується i вже досягла мiльярдної вiдмiтки. Нiхто i нiщо не спроможне зупинити цей лавиноподiбний процес. Користувачiв не зупиняють навiть проблеми, якi пов'язанi з забезпеченням захисту даних та особистих комп'ютерiв користувачiв вiд несанкцiонованого доступу. При цих умовах потреба в iнформацiї про мережу Інтернет, її можливостi, сервiси, якi iснують в Інтернет, стає особливо гострою. Інтернет - це обширна, розгалужена мережа, яка вмiщує в собi комп'ютернi вузли, що розподiленi по усьому свiту. Вiдповiдно до деяких джерел, Інтернет охопив понад 230 країн, поєднала приблизно 100 тис. окремих мереж, з яких 5 млн. вузлових комп'ютерiв. Коли Ви з'єднуєтесь з Інтернет, ваш комп'ютер стає частиною цiєї всесвiтньої мережi комп'ютерiв. Отже, Інтернет - це мережа мереж комп'ютерiв, величезна кiлькiсть мереж - якi зв'язанi за допомогою мiжмережевих шлюзiв. Існує двi важливих характеристики, якi їх з'єднують: 1) всi, мережi згоднi використовувати єдинi умовнi означення, щоб вирiшити, яким чином данi будуть перемiщенi, i як помилки будуть обробленi; 2) всi мережi в Інтернет мають спiльний шлях адресацiї повiдомлень, i мають спецiальну iдентифiкацiю комп'ютерiв, якi знаходяться в системi Інтернет. Інформацiйне суспiльство, Інтернет - це не вигадка вчених та фахiвцiв. Це та данiсть, та необхiднiсть, яка рано чи пiзно стане реальнiстю в кожнiй країнi. Але вiд того, як скоро країна ввiйде в цю фазу, залежить, чи вона сама генеруватиме продукцiю й матиме з цього зиск, чи користуватиметься продукцiєю iнших країн i стане «сировинним» придатком. Сировинним придатком у сенсi трудових ресурсiв. Менi здається, що тiльки зусиллями державних органiв iнформацiйне суспiльство не побудувати. Його будує все суспiльство, а для цього необхiдно створити умови, необхiдно, щоб суспiльство усвiдомило це. Як вже згадувалось, на сьогоднi Інтернет охоплює майже всi країни свiту. Її вплив на розвиток суспiльства неможливо переоцiнити. Про це свiдчать i та увага, яка придiляється керiвництвом розвинутих країн цiй мережi та розвитку iнформацiйних технологiй взагалi. Так, наприклад, в Сполучених штатах впровадження сучасних iнформацiйних технологiй в сферi телекомунiкацiй вiдбувається пiд безпосереднiм патронажем держави. Про свiй iнтерес до розвитку нацiональної iнформацiйної iнфраструктури постiйно говорять у своїх промовах найвидатнiшi особи сучасностi. Бiльш того, в США вже впроваджений проект надшвидкiсної iнформацiйної магiстралi Internet-2, що поєднає мiж собою американськi унiверситети та дослiдницькi центри. Проект передбачає не тiльки прокладання нових лiнiй зв’язку пропускною спроможнiстю 2,4 Гбiт/с i встановлення вiдповiдного обладнання, але й модифiкацiю деяких стандартiв Internet. Україна з її могутнiм iнтелектуальним потенцiалом, в жодному випадку не повинна знаходитись в сторонi вiд всiх свiтових процесiв стосовно розвитку Інтернет. Що ж треба зробити нам всiм, щоб надати потужнього iмпульсу у розвитку Інтернет в Українi ? 1. Ширше впроваджувати Інтернет в школах, ВУЗах та унiверситетах (по даним американської компанiї Open Market Inc. 75% публiчних шкiл США мають вихiд до Інтернет). Це забезпечить iнтерес до Інтернет широких верств населення вже в недалекому майбутньому. Думаю, що нам слiд задуматись над такими фактами: в США дiти з 8 рокiв починають читати, а з 11 рокiв - працювати в Інтернет. iнформацiйним надбанням країни. 3. Вирiшити питання щодо базової магiстралi для Інтернет. 4. Розробити i ввести в дiю Статут української частини мережi Інтернет, в якому обумовити взаємовiдношення мiж користувачами та провайдерами, та провайдерами мiж собою, розробити правила сертифiкацiї операторiв Інтернет. в тiй частинi, яка стосується питань, пов'язаних з розвитком Інтернет. 6. Стимулювати створення загальнодоступних серверiв органiв державної влади, на яких могла б виставлятись iнформацiя, корисна для громадян. Інтернет зараз дуже швидко розвивається i, без сумнiву, буде i надалi розвиватися в Українi, пiдтримуючи повноцiнний та якiсний домен. Список використаної лiтератури 1. Указ Президента України Про заходи щодо розвитку нацiональної складової глобальної iнформацiйної мережi Інтернет та забезпечення широкого доступу до цiєї мережi в Українi вiд 31. 07. 2000 2. Асуров Г. П. Сеть Интернет. Библиотека пользователя. - М.: Новые технологии, 2002. 3. Егоров Р. Н. Интернет вчера, сегодня, завтра. - Спб.: Компьютерный мир, 2002. 4. Никольский О. К. История развития Интернета в эпоху глобализации. - М.: Comp, 2001. 6. Лучко Л. М. Розвиток мережi Інтернет в Українi. - Х.: Шлях, 2002. 7. Огиенко Л. А. Введение в Интернет-технологии. - М.: Лоск, 2003. 8. Пискунов А. С. Что такое Интернет ? - Казань.: Новое слово, 2001. 9. Резунов В. О. Всемирная паутина. - Ростов-на Дону.: ВНГИ, 2000. 10. Самсонов С. Н. Информатика и Интернет. - М.: Русь, 2004. 11. Третяков Д. А. Інтернет i суспiльство. – Львiв.: Громада, 2001. 12. Янченко О. К. Інтернет-технологiї сьогоднi. – Х.: ХНАМ, 2003. 1 UNIX - операцiйна система з вiдкритими стандартами не прив’язана до певного типу комп'ютера. 1 Егоров Р. Н. Интернет вчера, сегодня, завтра. - Спб.: Компьютерный мир, 2002. – С. 25. 1 Лучко Л. М. Розвиток мережi Інтернет в Українi. - Х.: Шлях, 2002. – С. 34. 1 Лучко Л. М. Розвиток мережi Інтернет в Українi. - Х.: Шлях, 2002. – С. 48. 1 Лучко Л. М. Розвиток мережi Інтернет в Українi. - Х.: Шлях, 2002. – С. 53. 1 Мозговой А. А. Интернет - дорога в будущее. - М.: Искра, 2003. – С. 11. 1 Лучко Л. М. Розвиток мережi Інтернет в Українi. - Х.: Шлях, 2002. – С. 62. 2 Янченко О. К. Інтернет-технологiї сьогоднi. – Х.: ХНАМ, 2003. – С. 81.