Архiтектура комп'ютерiв
Бердичiвський полiтехнiчний коледж
Контрольна робота № 1
на тему
“Архiтектура комп'ютерiв”
ІЛЬЧИШИНА Вiталiя Сергiйовича
Перевiрив викладач В. Ю. КОЗІК
м. Бердичiв
Змiст
1. Паралельнi архiтектури
4. Технологiя MMX, 3Dnow, Enhanced
Список використаної лiтератури
2) повторення однотипних пристроїв комп’ютера, об’єднаних за певною топологiєю.
1) рiвень завдань — мiж завданнями, що виконуються на комп’ютерi, або мiж фазами завдання;
4) арифметичний та розрядний рiвнi — мiж елементами векторної операцiї всерединi логiчних схем арифметичного пристрою.
Принциповi способи введення паралелiзму в архiтектуру комп’ютера можна подiлити на такi групи:
— функцiональна обробка — надання декiльком пристроям можливостi виконання рiзних функцiй, зокрема операцiй логiки, додавання, множення та iн.
— матрична обробка — використання матрицi однакових процесорних елементiв зi спiльною системою керування, де всi елементи виконують одну i ту саму операцiю, але з рiзними даними;
2. Шина процесора
шину даних, то головна шина процесора на системнiй платнi також повинна бути 32-розрядною. Це означає, що система може пересилати в процесор або з процесора за один цикл 32 розряди (бита) даних. У процесорiв рiзних типiв розряднiсть шини даних рiзна, причому розряднiсть головної шини процесора на системнiй платнi повинна спiвпадати з розряднiстю встановлюваних процесорiв. Кажучи про розряднiсть процесорiв, слiд звернути увагу на той факт, що, хоча всi процесори Pentium мають 64-розрядну шину даних, розряднiсть їх внутрiшнiх регiстрiв складає тiльки 32 бiт i вони виконують 32-розряднi команди. Таким чином, з погляду програмного забезпечення всi чипи вiд 386 до Pentium III мають 32-розряднi регiстри i виконують 32-розряднi iнструкцiї. Проте, з погляду досвiдченого фахiвця який має уявлення про електронiку та фiзику, розряднiсть шини даних цих процесорiв, що працюють з 32-розрядним програмним забезпеченням, рiвна 16 (386SX), 32 (386DX, 486) i 64 розрядам (Pentium). Розряднiсть шини даних— головний чинник при проектуваннi системної платнi i систем пам'ятi, оскiльки вона визначає, скiльки бiтiв передається в чип i з чипа за один цикл. Процесор майбутнього P7, званий Itanium (ранiше Merced), передбачає нову 64-розрядну систему команд (IA-64), але як i ранiше виконуватиме всi 32-розряднi команди, властивi звичайним процесорам — вiд 386 до Pentium. Ще не вiдомо, чи буде Itanium мати 64-розрядну шину даних подiбно Pentium або ж у нього буде 128-розрядна шина. Вiдомо що всi системи на основi 486-го процесора мають 32-розрядну шину процесора, тому розряднiсть головної шини у всiєї системної плати для 486-х процесорiв рiвна 32. Розряднiсть шини даних у всiх процесорiв Pentium— i у оригiнального Pentium, i у Pentium MMX, i у Pentium Pro, i навiть у Pentium II i Pentium III— рiвна 64 тому розряднiсть головної шини процесора у системної платi для Pentium також рiвна 64. Не можна встановити 64-розрядний процесор на 32-розрядну системну плату, тому на системну плату для 486-го процесора не можна встановити справжнiй процесор Pentium. На основi апаратних засобiв можна видiлити наступнi категорiї систем: 64.
Компоненти PC, має можливостi i проектування систем:
16-розряднi;
64-розряднi.
З погляду розробника, якщо не брати до уваги розряднiсть шини, архiтектура всiх систем — вiд 16- i до 64-разрядных— в основi своїй практично не змiнювалася. Старiшi 8-розряднi системи iстотно вiдрiзняються. Можна видiлити два основнi типи систем, або два класи апаратних засобiв: 8-розряднi системи (клас PC/XT); 16/32/64-разрядные системи (клас АТ). Тут PC — це абревiатура, утворена вiд реrsonal computer (персональний комп'ютер), XT — XTended PC (розширений PC), а AT — advanced technology PC (вдосконалена технологiя PC). Термiни PC, XT, i AT, що використовуються в цiй книзi узятi з назв первинних систем IBM. Комп'ютер XT— це практично той же комп'ютер PC, але в ньому на додаток до дисковода для гнучких дискiв, який використовувався в базисному комп'ютерi PC для зберiгання iнформацiї, був встановлений жорсткий диск. В цих комп'ютерах використовувалися 8-розряднi процесори 8088 i 8-розрядна шина ISA (Industry Standard Architecture — архiтектура промислового стандарту) для розширення системи. Шина — iм'я, дане роз’ємом розширення, в якi можна встановити додаткову плату. Шина ISA називається 8-розрядною тому, що в системах класу PC/XT через неї можна вiдправляти або одержувати тiльки 8 бiт даних за один цикл. Данi в 8-розряднiй шинi вiдправляються одночасно по восьми паралельних дротах. Комп'ютери, в яких розряднiсть шини рiвна 16 або бiльше, називаються комп'ютерами класу АТ, причому слово advanced указує, що їх стандарти вдосконаленi в порiвняннi з базисним проектом, i цi удосконалення вперше були здiйсненi в комп'ютерi IBM AT. AT— позначення, IBM, що застосовувалося, для комп'ютерiв, в яких використовувалися вдосконаленi роз’єми розширення i процесори (спочатку 16-, а пiзнiше 32- i 64-розряднi). В комп'ютер класу АТ можна встановити будь-який процесор, сумiсний з Intel 286 або бiльш старшою моделлю процесорiв (включаючи 386, 486, Pentium Pentium Pro i Pentium II), причому розряднiсть системної шини повинна бути рiвна 16 або бiльше. При проектуваннi систем найважливiшим чинником є архiтектура системної шини разом з базисною архiтектурою пам'ятi, реалiзацiєю запитiв переривання (Interrupt ReQuest — IRQ), прямого доступу до пам'ятi (Direct Memory Access — DMA) i розподiлом адрес портiв уведення-виведення. Способи розподiлу i функцiонування цих ресурсiв у всiх комп'ютерiв класу АТ схожi. В перших комп'ютерах AT використовувався 16-розрядний варiант шини ISA, який розширив можливостi первинної 8-розрядної шини, що застосовувалася в комп'ютерах класу PC/XT. З часом для комп'ютерiв AT було розроблено декiлька версiй системної шини i роз'ємiв розширення.
У архiтектурi DIB передбачено двi шини: шина кеш-пам'ятi другого рiвня i шина, що сполучає процесор i основну пам'ять, або системна шина. Процесори Pentium Pro, Celeron, Pentium Will, Athlon i Duron можуть використовувати обидвi шини одночасно, завдяки чому знижується критичнiсть такого параметра, як пропускна спроможнiсть шини.
яка значно перевершує швидкодiю пам'ятi, що помiщається на системну плату. Щоб помiстити кеш в корпус процесора, знадобилося модифiкувати кубло процесора. В даний час iснують наступнi процесори, якi встановлюються в кубло типа Socket i пiдтримують DIB: Pentium Pro (Socket 8), Pentium Пi/Celeron (Socket 370) i Socket А (Athlon/Duron); у кубло типа Slot встановлюються процесори Pentium П/Ш/Celeron (Slot 1) i Athlon (Slot А).
DIB також дозволяє системою шинi виконувати одночасно декiлька транзакцiй (а не одну послiдовнiсть транзакцiй), завдяки чому швидшає потiк iнформацiї усерединi системи i пiдвищується ефективнiсть. Всi засоби архiтектури DIB пiдвищують пропускну спроможнiсть майже в три рази в порiвняннi з процесором, що має архiтектуру одиночної шини.
Процесори поколiння P5 мали тiльки одиночну шину процесора на системнiй плати, i всi данi, включаючи передавання в кеш i з нього, передавалися по нiй. Основна проблема полягала в тому, що швидкодiя кеш-пам'ятi була обмежена тактовою частотою шини системної плати, яка дорiвнювала 66 Мгц. Сьогоднi кеш-пам'ять може працювати на тактовiй частотi 500 Мгц або вище, а оперативна пам'ять (SDRAM) — з тактовою частотою 100 Мгц, через це виникла необхiднiсть помiстити пам'ять ближче до процесора. Було ухвалено рiшення пiд'єднати до процесора додаткову шину, звану спецiалiзованою (або видiленої) шиною кеша. Кеш-пам'ять другого рiвня була сполучений з цiєю шиною i могла працювати на будь-якiй тактовiй частотi. Спочатку це було реалiзовано в Pentium Pro, де кеш-пам'ять другого рiвня була встановлена в корпусi процесора i працювала на його тактовiй частотi. Проте таке рiшення виявилося дуже дорогим, i тому кеш-пам'ять другого рiвня була перемiщений з корпусу процесора на картрiдж, в який тепер упаковується Pentium II. В цьому випадку шина кеша могла працювати на будь-якiй тактовiй частотi, i спочатку вона працювала на частотi, удвiчi меншої тактової частоти процесора. За наявностi кеша на додатковiй шинi, безпосередньо сполученiй з процесором, його швидкодiя сумiрно з швидкодiєю процесора. Якби швидкодiя кеша обмежувалася тактовою частотою системної плати (наприклад, 66 або 100 Мгц), як у разi використовування гнiзда типа Socket 7 (процесор P5), тактова частота кеш-пам'ятi була б рiвна Шосте поколiння процесорiв: P6 (686) 167 66 Мгц, навiть якщо частота процесора дорiвнювала б 333 Мгц; на бiльш новiй плати кеш “зав'язнув” би на тактовiй частотi 100 Мгц при частотi процесора 500МГц i вище. У мiру зростання тактової частоти процесора з подвiйною незалежною шиною за рахунок бiльш високих множникiв тактової частоти системної плати швидкодiя кеша збiльшується в ту ж кiлькiсть раз що i тактова частота процесора. Іншими словами, швидкодiя кеш-пам'ятi на подвiйнiй незалежнiй шинi збiльшується пропорцiйно швидкодiї процесора. Архiтектура подвiйної незалежної шини необхiдна для пiдвищення ефективностi процесора, що працює на тактовiй частотi 300МГц i вище. Із старим гнiздом типа Socket 7 (для процесорiв P5) таких тактових частот досягти було неможливо i довелося б нести величезнi втрати в ефективностi через повiльну (прив'язаної до тактової частоти системної плати) кеш-пам'ятi другого рiвня. Саме тому тактова частота процесорiв Pentium класу P5 не перевершує 266 Мгц; процесори P6 працюють на тактових частотах 500 Мгц i вище. Нарештi, в архiтектурi P6 були розширенi обчислювальнi можливостi суперскаляра процесорiв P5: доданi новi пристрої виконання команд, а команди розбитi на спецiальнi мiкрооперацiї. Можна сказати, що команди CISC реалiзованi як послiдовностi команд RISC. Складнiсть команд рiвня RISC нижче, i тому органiзувати їх бiльш ефективну обробку в паралельно працюючих пристроях виконання команд набагато простiше. Якщо ви пам'ятаєте, P5 мав тiльки два модулi виконання команд, тодi як P6 має не менше шести окремих спецiалiзованих (видiлених) модулiв. Такий суперскаляр називається трьохконвейєрним (множиннi модулi виконання команд можуть виконувати до трьох команд в одному циклi). Крiм всього iншого, в архiтектуру P6 вбудована пiдтримка багатопроцесорної системи, вдосконаленi засоби виявлення i виправлення помилок, а також оптимiзовано виконання 32-розрядного програмного забезпечення. Pentium Pro, Pentium II/III i iншi процесори шостого поколiння— це не просто Pentium з бiльш високою швидкодiєю, вони мають багато додаткової нагоди i бiльш досконалу архiтектуру. Ядро мiкросхеми RISC-подiбне, а команди бiльш високого рiвня належать до класичної для Intel архiтектури CISC. Розчленовувавши CISC-команди на окремi команди RISC i виконуючи їх на паралельно працюючих конвейєрах, Intel добивається збiльшення загальної швидкодiї. В порiвняннi з Pentium, працюючим на тiй же тактовiй частотi, процесори P6 швидше виконують 32-розрядне програмне забезпечення. В процесорах P6 засобу динамiчного виконання оптимiзованi, в першу чергу, з метою пiдвищення ефективностi при виконаннi 32-розрядного програмного забезпечення (наприклад, такого як Windows NT/2000). Якщо ви використовуєте 16-розрядне програмне забезпечення на зразок операцiйних систем Windows 9х (якi частина часу працюють в 16-розрядному середовищi) або ще старiшi додатки, P6 не забезпечуватиме очiкуваного пiдвищення ефективностi. Це пояснюється тим, що в даному випадку не будуть до кiнця використанi можливостi динамiчного виконання. Тому Windows NT/2000 часто розцiнюють як найбажанiшу операцiйну систему для процесорiв Pentium Pro, Celeron i Pentium II/III. Хоча цi процесори чудово працюють пiд управлiнням Windows 9х, тiльки Windows NT/2000 повнiстю використовує переваги P6. Причому цi переваги використовуються не стiльки самою операцiйною системою, скiльки додатками пiд її управлiнням. Думаю, що розробники при створеннi програмного забезпечення не забаряться скористатися всiма перевагами процесорiв шостого поколiння. Для цього знадобляться сучаснi компiлятори, якi зможуть пiдвищити ефективнiсть виконання 32-розрядного коду у всiх процесорах Intel. Але ранiше потрiбно полiпшити передбаченiсть коду щоб можна було використовувати переваги динамiчного виконання множинного прогнозу галужень.
Itanium — перший мiкропроцесор, в основу якого встановлена 64-розрядна архiтектура IA-64. Це абсолютно нова архiтектура процесора, в якiй використовується концепцiя VLIW (Very Long Instruction Words — дуже довгi команднi слова), прогноз команд, видiлення переходу, попереджуюче завантаження i iншi вдосконаленi методи, що дозволяють збiльшити паралелiзм програмного коду. Нова мiкросхема мiститиме як елементи RISC, так i CISC. Існує ще одна нова архiтектура, яку Intel називає EPIC (Explicitly Parallel Instruction Computing— команди явно паралельних обчислень); вони дають вказiвку процесору виконувати одночасно декiлька команд. В Itanium в 128-розрядному словi закодовано три команди, кожна з них мiститиме ще декiлька додаткових бiтiв, на вiдмiну вiд сьогоднiшнiх 32-розрядних команд. Додатковi бiти дозволяють адресувати бiльшу кiлькiсть регiстрiв i використовуються для управлiння процедурою паралельного виконання команд в процесорi. Все це спрощує проектування процесорiв з багатьма модулями для паралельного виконання команд i дозволяє пiдвищити їх тактову частоту. Іншими словами, крiм здатностi одночасно виконувати декiлька окремих команд усерединi процесора, Itanium може зв'язуватися з iншими мiкросхемами i створювати середовище паралельної обробки. Крiм нових можливостей i абсолютно нової 64-розрядної системи команд, Intel i Hewlett-Packard гарантують повну сумiснiсть “вниз” вiд Itanium до нинiшнього 32-розрядного програмного забезпечення Intel x86 i програмного забезпечення PA-RISC фiрми Hewlett-Packard. В Itanium з'єднано три рiзнi процесори в одному, а це значить що Itanium зможе одночасно виконувати вдосконалене, явно “паралельне” програмне забезпечення з архiтектурою IA-64, Windows (з архiтектурою IA-32) i програми HP-RISC UNIX. Таким чином, Itanium пiдтримує 64-розряднi команди при збереженнi сумiсностi з сьогоднiшнiми 32-розрядними додатками. Щоб використовувати переваги 32-розрядних комп'ютерiв, першим з яких був 386-й, необхiдно було написати нове програмне забезпечення. На жаль, iндустрiя створення програмного забезпечення розвивається набагато повiльнiше iндустрiї апаратних засобiв. Пройшло цiлi 10 рокiв пiсля появи процесора 386, перш нiж Microsoft випустила Windows 95 — першу 32-розрядну операцiйну систему. В Intel стверджують, що таке не може трапитися з Itanium: Microsoft вже почала працювати над 64-розрядною версiєю Windows NT. Проте, не дивлячись на це, швидше за все, буде потрiбно декiлька рокiв, щоб ринок програмного забезпечення переорiєнтувався на 64-розряднi операцiйнi системи i 64-розрядне програмне забезпечення. Зараз встановлено дуже багато 32-розрядних процесорiв, i зворотна сумiснiсть з 32-розрядним режимом дозволить Itanium швидко виконувати 32-розрядне програмне забезпечення, оскiльки для цього будуть передбаченi апаратнi засоби, а не емуляцiя за допомогою програмного забезпечення. При виготовленнi Itanium використовується 0,18-мiкронна технологiя. Це дозволить зменшити розмiр транзистора, а значить, збiльшити їх кiлькiсть на кристалi. Модернiзацiя процесора 209 Головна мета розробки архiтектури IA-64 полягає в тому, щоб створити мiкросхеми якi домiнували б на ринку робочих станцiй i серверiв i могли конкурувати з такими мiкросхемами, як Digital Alpha, Sun Sparc i Motorola PowerPC. Компанiя Microsoft розробляє версiю операцiйної системи Windows NT для P7, а фiрма Sun — версiю Solaris (програмне забезпечення для операцiйної системи UNIX). NCR вже оголосила, що будуватиме Solaris-системи на основi Itanium. В процесорi Itanium застосовується новий тип корпусу Pin Array Cartridge (РАС); вага процесора близько 170 г Роздiлення ланцюгiв сигналiв i живлення Пiдкладка Статична кеш-пам’ять. Шина кеша працює на частотi ядра Itanium має три рiвнi кеш-пам'ятi: стандартнi перший i другий рiвнi i кеш-пам'ять третього рiвня, розташовану на окремому кристалi. Вся кеш-пам'ять встановлюється в картриджi процесора. Iiaa. iecaoey i. ioanni. a При створеннi процесора 486 i бiльш пiзнiх Intel, враховуючи той факт, що може бути потрiбно нарощування обчислювальних можливостей, розробила стандартнi гнiзда типа Socket, якi пiдходять для ряду процесорiв. Таким чином, маючи системну плату з гнiздом типа Socket 3, можна встановити в нього фактично будь-який процесор 486, а маючи системну плату з гнiздом типа Socket 7 — будь-який процесор Pentium. Щоб максимально використовувати можливостi системної плати, ви можете встановити найшвидший процесор з числа пiдтримуваних вашою платою. Звичайно це визначається типом гнiзда на системнiй платi. Допустимо (найшвидший) процесор можна встановити в конкретний тип гнiзда. Наприклад, якщо ваша системна плата має гнiздо типа Socket 5 для Pentium, можете встановити процесор Pentium MMX 233 Мгц з перетворювачем напруги 2,8В або AMD-K6. Якщо у вас гнiздо типа Socket 7, значить, ваша системна плата пiдтримує (безпосередньо, без яких-небудь перетворювачiв) бiльш низьку напругу, необхiдну наприклад, для Pentium MMX або AMD-K6. Замiна процесора може в деяких випадках подвоїти ефективнiсть системи, наприклад якщо Pentium 100 помiняти на Pentium MMX 233. Проте якщо у вас Pentium 233, то замiнити його ви не зможете, оскiльки це найшвидший процесор, який можна встановити в гнiздо типа Socket. У такому разi вам доведеться повнiстю замiнити системну плату, щоб встановити процесор Pentium II. Якщо ваш корпус не якийсь особливий i в нього можна встановити стандартну системну плату з формфактором Baby-AT або ATX, рекомендую замiнити системну платою i процесор, а не намагатися знайти процесор, який працюватиме з вашою платою. У свiй час Intel активно просувала iдею процесорiв OverDrive. Але часта змiна типiв корпусiв i роз'ємiв, напруги живлення, змiна системи охолоджування i т. д. привели до того, що процесори OverDrive не користуються популярнiстю. Користувачi обожнюють знать, наскiльки “швидкий” у них комп'ютер. Щоб допомогти їм задовольнити цю цiкавiсть, розробленi рiзнi програми тестування (для вимiрювання рiзних параметрiв ефективностi системи i процесора). Хоча жодне число не може повнiстю вiдобразити ефективнiсть складного пристрою, такого як процесор або весь комп'ютер, тести можуть бути кориснi при порiвняннi рiзних компонентiв i систем. Єдино вiрний i точний спосiб змiряти ефективнiсть системи — перевiрити її в роботi з додатками. На продуктивнiсть одного компоненту системи часто роблять вплив iншi її компоненти. Не можна одержати точних цифр, порiвнюючи системи якi мають не тiльки рiзнi процесори, але i рiзнi об'єми або типи пам'ятi, жорсткi диски, вiдеоадаптери i iн. Все це впливає на результати випробувань, i набувають значення можуть сильно вiдрiзнятися вiд iстинних, якщо тестування проводилося неправильно. Причини несправностi процесорiв Тести бувають двох видiв: тести компонентiв, що вимiрюють ефективнiсть специфiчних частин комп'ютерної системи, таких як процесор, жорсткий диск, вiдеоадаптер або накопичувач CD-ROM, i тести системи, що вимiрюють ефективнiсть всiєї комп'ютерної системи, яка виконує даний додаток або даний набiр тестових програм. Тести частiше за все видають тiльки один вид iнформацiї. Краще всього перевiрити систему, використовуючи власний набiр операцiйних систем i додаткiв. Є компанiї, якi спецiалiзуються на програмах тестування. Цi компанiї, а також розробленi ними тести перерахованi нижче.
Виявити несправнiсть процесора можна тiльки за допомогою другого явно справного процесора. Проте при цьому можна “спалити” справний процесор, якщо, наприклад, невiрно встановленi перемички живлення на системнiй платi. Всi дiї з процесором необхiдно виконувати з особливою акуратнiстю, а живлення комп'ютера включати тiльки пiсля повторної перевiрки правильностi установки процесора в гнiздi i вiдповiдних перемичок на системнiй платi. Однiєю з найпоширенiших причин виникнення проблем при роботi процесорiв є їх “розгiн”, тобто установка параметрiв, не вiдповiдних робiтникам. Це приводить до нагрiвання процесора i, як наслiдок, до виходу його з ладу. Якщо ви намагаєтеся “розiгнати” процесор, то звертайте особливу увагу на температурний режим його роботи. Проконтролювати температурний режим роботи можна, або безпосередньо торкнувшись до радiатора процесора, або за допомогою програмних засобiв.
4. Технологiя MMX, 3Dnow, Enhanced
Залежно вiд контексту, ММХ може означати multi-media extensions (мультимедiйнi розширення) або matrix math extensions (матричнi математичнi розширення). Технологiя ММХ використовувалася в старших моделях процесорiв Pentium п'ятого поколiння як розширення, завдяки якому швидшає компресiя/декомпресiя вiдеоданих, манiпулювання зображенням, шифрування i виконання операцiй ввода-вивода— майже всi операцiї, використовуванi в багатьох сучасних програмах.
технологiю. Це пiдвищує ефективнiсть виконання кожної програми i всього програмного забезпечення незалежно вiд того, чи використовує воно фактично команди ММХ.
Інше удосконалення ММХ полягає в розширеннi набору команд процесора 57 новими командами, а також у введеннi нової можливостi виконання команд, званої одиночний потiк команд — множинний потiк даних (Single Instruction — Multiple Data, SIMD).
SIMD дозволяє однiй командi здiйснювати одну i ту ж операцiю над декiлькома даними, подiбно тому як викладач, читаючи лекцiю, звертається до всiєї аудиторiї, а не до кожного студента окремо. Технологiя SIMD дозволяє прискорити виконання циклiв при обробцi графiчних, анiмацiйних, вiдео- i аудiофайлiв; iнакше цi цикли вiднiмали б час у процесора.
Intel також додала 57 нових команд, спецiально розроблених для ефективнiшої обробки звукових, графiчних i вiдеоданих. Цi команди призначенi для виконання з високим ступенем паралелiзму послiдовностей, якi часто зустрiчаються при роботi мультимедiйних програм. Високий ступiнь паралелiзму в даному випадку означає, що однi i тi ж алгоритми застосовуються до багатьох даних, наприклад до даних в рiзних крапках при змiнi графiчного зображення.
Такi компанiї, як AMD i Cyrix, лiцензiювали у Intel технологiю ММХ i реалiзували її у власних процесорах.
Enhanced 3DNow — ця технологiя одержала в процесорах Athlon i Duron. Аналогiчно SSE, технологiї SDNow i Enhanced SDNow призначенi для прискорення обробки тривимiрної графiки, мультимедiа i iнших iнтенсивних обчислень.
SDNow є набором з 21 iнструкцiї SIMD, якi оперують масивом даних у виглядi одиничного елементу. У Enhanced SDNow до iснуючих доданi ще 24 новi iнструкцiї. Технологiї обробки даних SDNow i Enhanced SDNow хоча i подiбнi SSE, але несумiснi на рiвнi iнструкцiй, тому виробникам програмного забезпечення необхiдно окремо реалiзувати пiдтримку цих технологiй.
Технологiя SDNow, як i SSE, пiдтримує операцiї SIMD з плаваючою комою, а також дозволяє виконувати до чотирьох операцiй з плаваючою комою за один цикл. Інструкцiї SDNow для операцiй з плаваючою комою можуть використовуватися разом з командами ММХ без помiтного зниження швидкодiї. Пiдтримується i попереджуюча вибiрка даних — механiзм попереднього прочитування даних з кеш-пам'ятi.
i Open GL компанiї SGI оптимiзованi для технологiї SDNow, а практично всi сучаснi вiдеодрайвери SDfx, ATI, Matrox i nVidia пiдтримують SDNow i Enhanced SDNow. Не дивлячись на те що технологiя SDNow пiдтримується багатьма комп'ютерними iграми i драйверами вiдеоадаптерiв, iснує ряд професiйних графiчних додаткiв (до їх числа вiдноситься i Adobe • Photoshop), що не пiдтримують SDNow.
Список використаної лiтератури
1. Тулi М., Справочний посiбник по цифровiй технiцi: М.: Энергоатомiздат, 1990.
3. Срiбнер Л. А. Програмуючi пристрої автоматики: - К.: Технiка, 1984
|
