Тема
:
Групування статистичних даних
План
1. Поняття групування та його завдання. Види групувань.
2. Принципи групувань. Способи групувань.
Пiд групуванням
розумiють розчленування масового явища на характернi типи, групи i пiдгрупи по найбiльш важливих i суттєвих ознаках. Лише з допомогою групувань можна опрацювати данi так, щоб визначити показники, якi правильно вiдображають дiйснiсть.
З допомогою групування в статистицi вирiшуються такi основнi завдання
:
типологiчнi групування.
2. Вивчення структури суспiльних явищ, тобто вiдмiнностi в складi якого не будь типу явища ( вiдношення мiж окремими складовими частинами явища, змiна цього спiввiдношення за окремий перiод часу.)
Наприклад, при вивченнi складу робiтникiв пiдприємств i групування їх по вiку, стажу, квалiфiкацiї i так далi, що дозволяє характеризувати не лише склад робiтникiв i тi змiни, як в ньому вiдбуваються, а й виявити фактори росту продуктивностi працi. Склад, структура явищ вивчається за допомогою структурних групувань.
1.
Вивчення зв’язку i взаємозв’язку мiж суспiльними явищами.
вiд цих ознак. Для цього використовують аналiтичне групування.
В простих групуваннях групування проводиться по однiй ознацi. Групування по 2-х i бiльше ознаках називається складним або комбiнацiйним. Воно дозволяє глибше аналiзувати явища, але лише при умовi, що ознаки доповнюють одна одну,(наприклад, групування населення по вiку, статi i т. д.)
Особливим групуванням є групування – класифiкацiї (наприклад, групування пiдприємств по галузях, основних фондiв – по видах, затрат на виробництво по статтях i т. д.)
Для класифiкацiй характерно те, що вони проводяться по суттєвих ознаках даного явища.
Групування називається первинними, якi проведенi на основi безпосереднього узагальнення первинних даних статистичного спостереження.
Але на практицi доводиться перегруповувати ранiше згрупований матерiал. Угрупування зменшення iнтервалiв – такi угрупування називаються вторинними.
2. Важливими принципами групування даних є
:
1) вияснення сутi i характеру розвитку тих явищ, якi вивчаються;
2) Облiк взаємозв’язку явищ i можливостi переходу поступових кiлькiсних змiн в явищах до корiнних якiсних змiн;
3) Правильний вибiр основи групування, що визначає ефективнiсть результатiв групування, можливiсть правильної наукової характеристики i вивчення суспiльних явищ. При виборi ознаки групуванням важливим є не спосiб вираження ознаки, а його значення для явища, яке вивчається, тi якi виражають найбiльш характернi риси даного явища;
4) Правильний вибiр кiлькостi груп, на якi необхiдно роздiлити всю сукупнiсть;
що характеризують рiзнi групи.
Та ознака, яка служить основою для розпридiлення явищ на групи називають групувальною ознакою, або основою групування.
Інтервалом називається рiзниця мiж найбiльшим i найменшим значенням ознаки в кожнiй групi.
В рiзних iнтервалах рiзниця мiж найбiльшим i найменшим значенням в кожнiй групi рiвна, а в нерiвних рiзна.
Інтервали можуть бути закритими-якi мають верхню i нижню межу (100-200 ), а вiдкритi, що мають лише одну межу (до 300 ).
Розмiр iнтервалу визначаєм за формулою:
х
max - x min
n
h
–
Xmax – найбiльше значення ознаки
X
min
–
найменше значення ознаки
n -
кiлькiсть груп
| 
