Інформація й інформатика

Інформацiя й iнформатика Реферат на тему: Інформацiя й iнформатика План 1.Інформацiя. 1. 1. Інформацiя й час. 1. 2. Що таке iнформацiя? 1. 3. Як обчислити iнформацiю. 2. Інформатика. 2. 1. Як розвивалася iнформатика. 2. 3. Сучасна iнформатика. 2. 4. Інформацiйнi технологiї. Інформацiя Інформацiя й час Слово «iнформацiя» у перекладi з латинської мови означає: роз'яснення, виклад чого-небудь або вiдомостi про що-небудь. Таке поняття, як обробка iнформацiї, з'явилося зовсiм недавно, однак обробляти iнформацiю люди почали ще в давнi часи. Спочатку з поколiння в поколiння iнформацiя передавалася усно. Це були, наприклад, вiдомостi про професiйнi навички, про прийоми полювання, способи обробки знарядь працi, способи землеробства тощо. Потiм люди навчилися фiксувати iнформацiю у виглядi графiчних образiв навколишнього свiту. Приблизно 20—30 тис. рокiв тому з'явилися першi наскальнi малюнки, що зображують тварин, рослини, людей. В Індiї — на пальмовому листi, у Вавилонi — на глиняних плитках, на Русi — на берестi. . Писемнiсть стала новим досягненням людства в областi зберiгання й передачi iнформацiї. Однак справжньою революцiєю став винахiд друкувального верстата, завдяки якому з'явилася книга. Люди одержали можливiсть не тiльки зафiксувати на матерiальному носiї свої знання, у тому числi й професiйнi, але й масово їх тиражувати. Сьогоднi друкована продукцiя, включаючи книги, технiчну документацiю, мiльйони томiв довiдкової лiтератури, мiльярди газет i журналiв, утворила величезнi океани iнформацiї. Цю iнформацiю необхiдно зберiгати, потрiбно знаходити в нiй потрiбнi вiдомостi, передавати iншим споживачам. Але книга є незручним, складним, дорогим, а головне — «повiльним» носiєм iнформацiї. Уся багатограннiсть змiсту розкривається людинi при гортаннi, читаннi й розгляданнi книги. Таким чином, вона не може безпосередньо впливати на виробничий процес. Спочатку людина повинна знайти потрiбну їй книгу, освоїти накопиченi в нiй знання, якi пiзнiше зможуть дати поштовх до подальшого розвитку виробництва. Зберiгання книг вимагає величезних примiщень i спецiальних клiматичних умов, а їхня доставка читачевi пов'язана з дорогим розмноженням у безлiчi екземплярiв i об'ємних транспортних перевезень. Книга як носiй iнформацiї сьогоднi вже вiдстає вiд стрiмкого просування людства шляхом освоєння природи. Прогрес у цiй дiяльностi, обумовлений насамперед розвитком комунiкацiй, тобто зв'язком мiж людьми, вимагає розширення впливу iнфосфери на техносферу. винаходу друкарства (середина XV столiття) до винаходу радiоприймача (1895 рiк) минуло близько 440 рокiв, а мiж винаходом радiо й телебачення — близько 30 рокiв. Розрив у часi мiж винаходом транзистора й iнтегральної схеми склав усього 5 рокiв. В областi нагромадження наукової iнформацiї її обсяг, починаючи з XVII столiття, подвоювався приблизно кожнi 10—15 рокiв. Тому однiєю з найважливiших проблем людства є лавиноподiбний потiк iнформацiї у будь-якiй галузi його життєдiяльностi. Пiдраховано, наприклад, що сьогоднi фахiвець повинен витрачати близько 80 % свого робочого часу, щоб устигнути прослiдкувати за всiма новими друкованими працями в його сферi дiяльностi. Був також iнший вид iнформацiйної взаємодiї. Окремi держави, прагнучи до розширення своїх територiй, запроваджували агресивну полiтику щодо своїх сусiдiв. Пiдготовка й ведення бойових дiй вимагали iнформацiї про вiйськовий потенцiал супротивника. її добували, наприклад, через розвiдникiв. У зв'язку з цим гостро постало питання про захист вiд втрат iнформацiї в «стороннi руки». Почали розвиватися методи кодування, розроблятися способи швидкого й безпечного пересилання iнформацiї. Минали роки, зростав обсяг iнформацiї, якою обмiнювалося суспiльство. Для збирання, переробки й поширення iнформацiї створювалися видавництва, друкарнi — народилася iнформацiйна промисловiсть. Газети, журнали й iншi видання, що випускаються великими тиражами, крiм корисної iнформацiї, обрушували на людину величезну кiлькiсть найчастiше непотрiбних, малозначущих вiдомостей. Для позначення зайвих вiдомостей придумали спецiальний термiн «iнформацiйний шум». Крiм друку, з'явилися й iншi засоби масової iнформацiї — радiо й телебачення. І суспiльство звикло до того, що коли говорять про iнформацiю, то йдеться про вiдомостi, отриманi через радiо, газети i т. д. Загубився основний змiст цього слова, потонув у потоцi новин, що надходять через засоби масової iнформацiї. Другий революцiйний винахiд XX столiття — електронна обчислювальна машина (ЕОМ). Саме вона є носiєм iнформацiї й засобом доставки її споживачевi. У сукупностi з лiнiями зв'язку, такими як проводовий, радiо-, космiчний i оптичний, ЕОМ робить людинi доступною й мобiльною будь-яку частину гiгантського обсягу iнформацiї, яка без безпосереднього впливу на людину може впливати на роботу виробничого устаткування, наприклад, на верстати з програмним керуванням. На заводах впроваджуються автоматизованi лiнiї i навiть цiлi автоматизованi виробництва Це, звичайно, не означає, що в майбутньому комп'ютер витисне з побуту книгу Адже книга не просто носiй iнформацiї, вона — частина нашого духовного свiту. Уже зараз, передаючи iнформацiю в машинну пам'ять, люди звiльняють полицi книжкових сховищ вiд технiчної документацiї i довiдкової лiтератури. Що таке iнформацiя «Немає, мабуть, у науцi, практицi сучасностi поняття бiльш розповсюдженого, нiж поняття «iнформацiя» І немає одночасно iншого поняття, щодо якого ведеться стiльки суперечок, дискусiй, є стiльки рiзних поглядiв...», — стверджував учений В. Г Афанасьев Наявнiсть безлiчi визначень iнформацiї обумовлена складнiстю, специфiчнiстю й рiзноманiттям пiдходiв до тлумачення сутностi цього поняття. Узагалi iснує кiлька поглядiв на те, що прийнято вважати iнформацiєю. 1) Інформацiя технiчна, законам 2) Інформацiя семантична, думка, скорiше, зводиться до того, що оцiнки тут досить умовнi й приблизнi й алгеброю гармонiю все-таки не перевiриш. Другий погляд полягає в тому, що iнформацiя — це фiзична величина, така ж, як, наприклад, енергiя або швидкiсть. Певним чином i в певних умовах iнформацiя так само описує як процеси, що вiдбуваються в природних фiзичних системах, так i процеси в системах, створених штучно. Як завжди, при наявностi двох рiзко протилежних думок iснує i третя, примирна. Прихильники третього пiдходу вважають, що iнформацiя єдина, але кiлькiснi оцiнки повиннi бути рiзними. Окремо потрiбно вимiрювати кiлькiсть iнформацiї, причому кiлькiсть iнформацiї — сувора оцiнка, щодо якої можна розвивати єдину сувору теорiю. Крiм кiлькостi iнформацiї, слiд вимiрювати також її цiннiсть. А от iз цiннiстю iнформацiї вiдбувається те ж саме, що i з поняттям семантичної iнформацiї. З одного боку, начебто її можна обчислити, а з iншого боку, усi цi обчислення справедливi лише в обмеженiй кiлькостi випадкiв. І взагалi, хто може точно обчислити, скажiмо, цiннiсть великого наукового вiдкриття? найбiльш доцiльним видається таке: iнформацiя — це вiдомостi про оточуючий свiт, що є об'єктом зберiгання, перетворення, передачi й використання. Вiдомостi — це знання, вираженi в сигналах, повiдомленнях i т. д. Особливiсть iнформацiї полягає в тому, що, будучи матерiальним явищем, вона не є нi матерiєю, нi енергiєю. У кiбернетичному розумiннi iнформацiя — це вiдображення одного об'єкта в iншому, використовуване для формування управлiнських впливiв. Використання iнформацiї в управлiннi й самоврядуваннi спирається на наявнiсть зв'язку мiж об'єктами системи, джерелами iнформацiї i її одержувачами. При цьому сила й цiлеспрямованiсть впливу iнформацiї на одержувача залежить вiд ступеня вiдповiдностi характеристик iнформацiї — синтаксичних, семантичних, прагматичних — можливостям i потребам одержувача. Структура повiдомлень, їхнiй змiст i практична цiннiсть завжди орiєнтованi на певного одержувача. а також кiбернетики й iнформатики виявилися науковим пiдтвердженням теорiї вiдображення i сприяли її подальшому розвитку. Як обчислити iнформацiю? Аналiзуючи iнформацiю, ми зiштовхуємося з необхiднiстю оцiнки якостi й визначення кiлькостi одержаної iнформацiї. Визначити якiсть iнформацiї надзвичайно складно, а часто й взагалi неможливо. Якi-небудь вiдомостi, наприклад iсторичнi, десятилiттями вважаються непотрiбними i раптом їхня цiннiсть може рiзко зрости. Разом iз цим визначити кiлькiсть iнформацiї не тiльки потрiбно, але i можливо. Це насамперед необхiдно для того, щоб порiвняти мiж собою масиви iнформацiї, визначити, якi розмiри повиннi мати матерiальнi об'єкти (папiр, магнiтна стрiчка i т. д.), що зберiгають цю iнформацiю. Для визначення кiлькостi iнформацiї потрiбно знайти спосiб представити будь-яку її форму (символьну, текстову, графiчну) у єдиному виглядi. Інакше кажучи, треба зумiти цi форми iнформацiї переробити так, щоб вона одержала єдиний стандартний вигляд. Таким виглядом стала так звана двiйкова форма представлення iнформацiї. Вона полягає в записi будь-якої iнформацiї у виглядi послiдовностi тiльки двох символiв. Цi символи можуть на паперi позначатися будь-яким способом: буквами А, Б; словами ТАК, НІ. Однак заради простоти запису користуються цифрами 1 i 0. В електронному апаратi, що зберiгає або обробляє iнформацiю, данi символи можуть також позначатися по-рiзному: один iз них — наявнiстю в запропонованiй точцi електричного струму або магнiтного поля, другий — вiдсутнiстю в цiй точцi електричного струму або магнiтного поля. Методику представлення iнформацiї у двiйковiй формi можна пояснити у такiй грi. Вiд спiврозмовника слiд одержати потрiбну нам iнформацiю, ставлячи будь-якi питання, а одержуючи у вiдповiдь тiльки одне з двох: ТАК або НІ. Вiдомим способом одержання пiд час цього дiалогу двiйкової форми iнформацiї є перелiчення всiх можливих подiй. Розглянемо найпростiший приклад одержання iнформацiї. Ви ставите тiльки Одне питання: «Чи йде дощ?». При цьому домовимося, що з однаковою iмовiрнiстю очiкуєте вiдповiдь: «ТАК» або «НІ». Легко побачити, що кожна з цих вiдповiдей несе найменшу порцiю iнформацiї. Ця порцiя визначає одиницю вимiру iнформацiї, що називається бiтом. Завдяки введенню поняття одиницi iнформацiї з'явилася можливiсть визначення розмiру будь-якої iнформацiї числом бiтiв. Образно кажучи, якщо, наприклад, об'єм ґрунту визначають у кубометрах, то об'єм iнформацiї — у бiтах. Умовимося кожну позитивну вiдповiдь представляти цифрою 1, а негативну — цифрою 0. Тодi запис усiх вiдповiдей утворить багатозначну послiдовнiсть цифр, що складається з нулiв i одиниць, наприклад 0100. Розглянутий процес одержання, двiйкової iнформацiї про об'єкти дослiдження називають кодуванням iнформацiї. Кодування iнформацiї перелiченням усiх можливих подiй дуже трудомiстке. У зв'язку з цим кодування на практицi здiйснюється простiшим способом. Вiн ґрунтується на тому, що один розряд послiдовностi двiйкових цифр має вже удвiчi бiльше рiзних значень — 00, 01, 10, 11, — нiж однорозрядна послiдовнiсть (0 i 1). Трирозрядна послiдовнiсть має також удвiчi бiльше значень — 000, 001, 010, 011, 100, 101, ПО, 111, — нiж дворозрядна, i т. д. Додавання одного розряду збiльшує число значень удвiчi. Користуючись цим, легко закодувати будь-яку кiлькiсть подiй. Наприклад, нам потрiбно закодувати 33 лiтери українського алфавiту, для цiєї мети недостатньо узяти п'ять розрядiв, тому що п'ятирозрядна послiдовнiсть має тiльки 32 рiзнi значення, доведеться взяти шестирозрядну послiдовнiсть з 64 значень. зазначених символiв використовується восьмирозрядна послiдовнiсть цифр Oil. Наприклад, українськi лiтери представляються восьмирозрядними послiдовностями в такий спосiб: А - 11000001, І - 11001011, Я - 11011101. Слiд зазначити, що такий спосiб кодування використовується тодi, коли до нього не висуваються додатковi вимоги, припустiмо, що необхiдно вказати на якусь помилку, виправлення помилки, забезпечити таємнiсть iнформацiї. У цих випадках застосовують спецiальне кодування, при використаннi якого коди виходять довшими, нiж у зазначеному способi. вийшло квадратiв, тим точнiше буде передана iнформацiя про картинку. Як вiдомо з фiзики, будь-який колiр можна представити у виглядi суми рiзної яскравостi зеленого, синього, червоного кольору. Тому iнформацiя про кожну клiтинку матиме досить складний вигляд: номер клiтинки - 10110010, 01111010, яскравiсть зеленого — 1010, яскравiсть синього — 1101, яскравiсть червоного — 0011. Перед тим як кодувати будь-яку iнформацiю, потрiбно домовитися про те, якi використовуються коди, у якому порядку вони записуються, зберiгаються й передаються. Це називається мовою представлення iнформацiї. З прикладiв, розглянутих вище, видно, що iнформацiя описується багаторозрядними послiдовностями двiйкових чисел. Тому для зручностi цi послiдовностi поєднуються в групи по 8 бiт. Така група iменується байтом, наприклад, число — 11010011 — це iнформацiя обсягом в один байт. При роботi з iнформацiєю доводиться вирiшувати велику кiлькiсть питань, пов'язаних зi зручними й вигiдними формами її зберiгання, передачi, пошуку, обробки. Крiм цього, виникають завдання, пов'язанi з визначенням структури iнформацiї. Необхiдно також вивчати загальнi властивостi iнформацiї. Усiм цим займається наука, що одержала назву iнформатика. Інформатика На початковому етапi свого розвитку iнформатика була базою бiблiотечної справи i протягом багатьох рокiв була теорiєю й практикою її удосконалювання. Тодi iнформатика займала промiжне мiсце мiж дослiджуваними об'єктами природи й знаннями про них. Справдi, людина, вивчаючи об'єкти оточуючого свiту, одержує iнформацiю, яку фiксує на якихось носiях (лiтература, магнiтнi касети тощо). Обробляючи iнформацiю, ми одержуємо знання про навколишнiй свiт, що дозволяють створювати новi методи дослiдження, одержувати нову iнформацiю, фiксувати її, обробляти i т. д. Природно, хочеться назвати iнформатикою те коло питань, що пов'язане з розробкою ефективних методiв збирання, зберiгання, обробки i перетворення наявної iнформацiї в знання, тобто iз забезпеченням зв'язкiв ланцюжка «iнформацiя — знання», а не тiльки з вивченням, де i в яких журналах частiше з'являються статтi з цiєї теми, як краще розставити книги, каталожнi картки тощо. Що ж таке iнформатика? Якщо це збирання i обробка iнформацiї про навколишнiй свiт, як вiдрiзнити її вiд фiзики, хiмiї, геологiї й iнших наук? Можливо, всi iншi науки є її складовою частиною? Нi, iнформатика не мiстить у собi анi хiмiї, анi фiзики, анi медицини i т. д., хоча з кожною має багато спiльного. Вона iснує для допомоги iншим наукам i разом iз математикою забезпечує їх методами дослiджень i обробки iнформацiї. До 50-х рокiв минулого сторiччя така постановка питання була неправомiрною, тому що не iснувало майже нiчого спiльного в методах збирання й обробки iнформацiї у медикiв, фiзикiв, психологiв i т. д. Прикладiв окремих зв'язкiв було багато, але не було спiльного стрижня, навколо якого об'єдналися б усi науки. Становище iстотно змiнилося з появою ЕОМ. Народження ЕОМ Широко вiдомо, що першi ЕОМ створювалися для проведення обчислень у ядернiй фiзицi, у лiтальнiй i ракетнiй технiцi. Подальше впровадження ЕОМ в область адмiнiстративного управлiння й економiки дало не тiльки економiчний ефект, але й призвело до створення i бурхливого зростання нової галузi — засобiв i методiв електронної обробки iнформацiї. З'явилися новi ЕОМ, новi методи i засоби спiлкування з ними. Виникла нова iнформацiйна промисловiсть, що виробляє дорогу i маловiдчутну продукцiю. Інформацiя стала товаром. Електронно-обчислювальнi машини, створенi спочатку для розв'язання обчислювальних задач, почали обробляти числову, текстову, графiчну й iншу iнформацiю. Обчислювальна технiка вiдразу ж показала свою ефективнiсть у тих областях людської дiяльностi, де широко використовувалися методи людського моделювання — точнi кiлькiснi методи. Сюди належать фiзика, механiка i т. д. Але iснують областi людської дiяльностi, якi ще недавно вважалися недоступними для методiв математичного моделювання, а отже, i для ЕОМ. У них тривало нагромадження окремих фактiв, давався якiсний опис об'єктiв i подiй. їх назвали описовими науками. Розвиток електронно-обчислювальної технiки, засобiв i методiв спiлкування з нею, створення автоматизованих iнформацiйно-пошукових систем, методiв розпiзнавання образiв призвели до того, що ЕОМ вже здатнi проводити описовий аналiз дослiджуваних об'єктiв. З'явився новий напрямок дослiджень — розробка машинного (штучного) iнтелекту. Описовi науки одержали ЕОМ як новий робочий iнструмент. Нiкого зараз не здивує таке повiдомлення: «Вченi, обробивши на комп'ютерi портрет Леонардо да Вiнчi й зображення Мони Лiзи на його картинi, стверджують що скрiзь зображене одне й те ж обличчя». iнтелект увiйде в життя у виглядi ЕОМ, що виконують такi функцiї, якi ранiше були привiлеєм працiвникiв розумової працi. Народжуються новi машини, створюються бiльш досконалi програми, «росте» машинний iнтелект — з'являються новi можливостi для дослiдження й пiзнання навколишнього свiту. Сучасна iнформатика iнформатика — наукова дисциплiна, що вивчає структуру i загальнi властивостi iнформацiї, а також закономiрностi всiх процесiв обмiну iнформацiєю, вiд безпосереднього усного й письмового спiлкування фахiвцiв i до формальних процесiв обмiну за допомогою рiзних носiїв iнформацiї. Значну частину цих процесiв складає науково-iнформацiйна дiяльнiсть щодо збирання, переробки, зберiгання, пошуку й поширення iнформацiї. — технiчнi, — семантичнi, що визначають способи опису змiсту iнформацiї, що вивчають мови її опису; — прагматичнi, що описують методи кодування iнформацiї; — пов'язанi з вирiшенням завдань щодо формалiзацiї й автоматизацiї деяких видiв науково-iнформацiйної дiяльностi, зокрема, iндексування, автоматичне реферування, машинний переклад. Інформатика як поняття мiцно ввiйшла в наше життя, стала одним iз синонiмiв науково-технiчного прогресу. Це слово з'явилося на початку 60-х рокiв XX столiття у французькiй мовi для позначення автоматизованої обробки iнформацiї у суспiльствi. Інформатика (вiд французького information — автоматика) — область науково-технiчної дiяльностi, шо займається дослiдженням процесiв одержання, передачi, обробки, зберiгання, представлення iнформацiї, вирiшенням проблем створення, впровадження i використання iнформацiйної технiки i технологiї у всiх сферах громадського життя; один iз головних напрямкiв науково-технiчного прогресу. i технiчних засобiв. Однак усi наявнi визначення вiдбивають наявнiсть двох головних складових iнформатики — iнформацiї i вiдповiдних засобiв її обробки. Існує й таке, найкоротше визначення: iнформатика — це iнформацiя плюс автоматика. Об'єктом вивчення iнформатики є не змiст конкретної науково-iнформацiйної дiяльностi, якою повиннi займатися фахiвцi у вiдповiдних галузях науки й технiки. Вона вивчає внутрiшнi механiзми реферування документiв на природних мовах, розробляє загальнi методи такого реферування. Інформатику розглядають як один iз роздiлiв кiбернетики, вважається, що до останньої належать проблеми автоматизацiї iнформацiйної служби, перекладу i реферування науково-технiчної лiтератури, побудова iнформацiйно-пошукових систем i ряд iнших завдань. Однак ряд проблем, що розв'язується iнформатикою (оптимiзацiя системи наукової комунiкацiї, структура наукового документа, пiдвищення ефективностi наукового дослiдження шляхом застосування науково-iнформацiйних засобiв), виходить за межi кiбернетики. Основне завдання iнформатики полягає у визначеннi загальних закономiрностей, вiдповiдно до яких вiдбувається створення наукової iнформацiї, її перетворення, передача й використання в рiзних сферах дiяльностi людини. Прикладнi задачi полягають у розробцi бiльш ефективних методiв i засобiв здiйснення iнформацiйних процесiв, у визначеннi способiв оптимальної наукової комунiкацiї iз широким застосуванням технiчних засобiв. Інформатика входить до складу бiльш загальної науки — кiбернетики, що вивчає загальну теорiю управлiння й передачi iнформацiї. Основна властивiсть кiбернетики полягає в тому, що вона придатна для дослiдження будь-якої системи, яка може записувати, накопичувати, обробляти iнформацiю, завдяки чому її можна використовувати з метою управлiння. Кiбернетика — наука про загальнi закони одержання, зберiгання, передачi й переробки iнформацiї у складних системах. При цьому пiд складними системами маються на увазi технiчнi, бiологiчнi й соцiальнi системи, тому кiбернетика мала потребу в могутньому iнструментi,, i цим iнструментом стали комп'ютери. Сучасну iнформатику складають три напрямки: 2) розробка методiв i алгоритмiв обробки й перетворення iнформацiї; 3) розробка технологiї й електронно-обчислювальної технiки, що дозволяють розвивати першi два напрямки. Сучасна iнформатика склалася в надрах математики i кiбернетики, системотехнiки й електронiки, логiки й лiнгвiстики. Основнi науковi напрямки iнформатики утворюють такi дисциплiни, як теоретичнi основи обчислювальної технiки, статистична теорiя iнформацiї, теорiя обчислювального експерименту, алгоритмiзацiя, програмування i штучний iнтелект. Прикладна iнформатика обслуговує науку, технiку, виробництво й iншi види людської дiяльностi шляхом створення й передачi суспiльству iнформацiйної технологiї. Комп'ютерна iнформацiйна технологiя мiстить у собi послiдовне виконання певних етапiв роботи з iнформацiєю. Пiдготовчi етапи виконуються безпосередньо людиною, виконавчi — машиною або машиною з участю людини (дiалоговi Режими роботи ЕОМ). На пiдготовчих етапах здiйснюється змiстовний i формалiзований аналiз розв’язуваної задачi, вибiр методу i математичної моделi її розв'язання. Визначається послiдовнiсть i порядок розв'язання, його алгоритмiчний опис, складаються програми якою-небудь доступною для машини мовою. Потiм програми вводяться в ЕОМ, налагоджуються, редагуються й записуються для зберiгання На зовнiшнiх носiях. етапом є аналiз, оцiнка отриманих результатiв для їх практичного використання й удосконалювання розроблених алгоритмiв i програм. Змiст пiдготовчих етапiв iстотно спрощується, якшо iснують готовi програми, що вiдповiдають характеру розв'язуваних задач. Тодi основна частина роботи — операцiї з даними: їх добiр, введення в ЕОМ, формування масивiв даних тощо. Виклик програми i її виконання здiйснюються вiдповiдно до iнструкцiй з експлуатацiї цiєї ЕОМ. Характерною рисою сучасних комп'ютерiв є те, що переважна їх кiлькiсть (за даними фахiвцiв, до 80 %) використовується не для вирiшення обчислювальних задач, а для рiзноманiтної обробки iнформацiї. Це — обробка текстiв, виконання графiчних робiт, нагромадження й оперативна видача рiзноманiтних даних, програмне представлення iнформацiї у процесi комп'ютерного навчання, автоматизований контроль знань тощо. Будь-який комп'ютер, яким би досконалим вiн не був, є продуктом людського розуму i реалiзує лише запрограмованi людиною дiї. Кажуть: «Автоматизувати можна усе, що програмується, однак не все можна запрограмувати». На думку фахiвцiв, навiть «чесальний» рефлекс собаки у всiх деталях формалiзувати досить складно. Тому розумнiсть дiалогу комп'ютера з людиною завжди обмежена рамками можливостей формальної логiки, ступенем урахування в програмi типових, поверхових, стiйких життєвих ситуацiй. Сучаснi ЕОМ не настiльки досконалi, щоб розумiти програми, складенi якоюсь з уживаних людиною мов — українською, польською, японською. Тому команди, призначенi машинi, необхiдно записувати в зрозумiлiй формi. З цiєю метою застосовують штучнi мови, що називаються алгоритмiчними, або мовами програмування. Алфавiт, словниковий запас i структура цих мов обираються таким чином, щоб вони були однаково зручнi як людинi, що працює з програмою, так i ЕОМ, яка повинна пегко розшифровувати й виконувати послiдовнiсть команд, що задається програмою. Отже, мову програмування можна вважати засобом спiлкування мiж людиною й машиною. Досi створено чимало алгоритмiчних мов для опису задач рiзних класiв. Унiверсальнi мови поєднують у собi кiлька задач. Перед тим як говорити про iнформацiйнi технологiї, наведемо визначення технологiї взагалi. Технологiя — це комплекс наукових й iнженерних знань, реалiзованих у прийомах працi, наборах матерiальних, технiчних, енергетичних, трудових факторiв виробництва, способах їх поєднання для створення продукту або послуги, що вiдповiдають певним вимогам. Тому технологiя нерозривно пов'язана з машинiзацiєю виробничого або невиробничого, насамперед управлiнського процесу. Управлiнськi технологiї ґрунтуються на застосуваннi комп'ютерiв i телекомунiкацiйної технiки. Вiдповiдно до визначення, прийнятого ЮНЕСКО, iнформацiйна технологiя — це комплекс взаємозалежних, наукових, технологiчних, iнженерних дисциплiн, що вивчають методи ефективної органiзацiї працi людей, зайнятих обробкою i зберiганням iнформацiї; обчислювальну технiку й методи органiзацiї та взаємодiї з людьми i виробничим устаткуванням, їхнє практичне застосування, а також пов'язанi з цим соцiальнi, економiчнi й культурнi проблеми. Самi iнформацiйнi технологiї вимагають складної пiдготовки, великих первiсних витрат i наукомiсткої технiки. їх введення має починатися зi створення математичного забезпечення, формування iнформацiйних потокiв у системах пiдготовки фахiвцiв. Складовi iнформацiйної технологiї розробляти цi поняття в будь-якiй технологiї, у тому числi й в iнформацiйнiй, завжди слiд починати з визначення мети. Потiм необхiдно спробувати провести структурування всiх передбачуваних дiй, що призводять до намiченої мети, i вибрати потрiбний програмний iнструментарiй. Треба розумiти, що освоєння iнформацiйної технологiї i подальше її використання повиннi зводитися до того, що потрiбно спочатку добре опанувати набiр елементарних операцiй, кiлькiсть яких обмежена. З цього обмеженого числа елементарних операцiй у рiзних комбiнацiях складається дiя, а з дiй, також у рiзних комбiнацiях, складаються операцiї, якi визначають той або iнший технологiчний етап. Сукупнiсть технологiчних етапiв утворює технологiчний процес (технологiю). Вiн може починатися з будь-якого рiвня i не включати, наприклад, етапи або операцiї, а складатися тiльки з дiй. Для реалiзацiї етапiв технологiчного процесу можуть використовуватися рiзнi програмнi середовища. Інформацiйна технологiя, як i будь-яка iнша, повинна вiдповiдати таким вимогам: — забезпечувати високий ступiнь розчленовування всього процесу обробки iнформацiї на етапи (фази), операцiї, дiї; — включати весь набiр елементiв, необхiдних для досягнення поставленої мети; — мати регулярний характер. Етапи, дiї, операцiї технологiчного процесу можуть бути стандартизованi й унiфiкованi, що дозволить бiльш ефективно здiйснювати цiлеспрямоване управлiння iнформацiйними процесами. Реалiзацiя технологiчного процесу матерiального виробництва здiйснюється за допомогою рiзних технiчних засобiв, до яких належать устаткування, верстати, iнструменти, конвеєрнi лiнiї i т. iн. За аналогiєю i для iнформацiйної технологiї має бути щось подiбне. Такими технiчними засобами виробництва iнформацiї буде апаратне, програмне i математичне забезпечення цього процесу. За їхньою допомогою здiйснюється переробка первинної iнформацiї на iнформацiю нової якостi. Видiлимо окремо з цих засобiв програмнi продукти i назвемо їх iнструментарiєм, а для бiльшої чiткостi можна й конкретизувати, назвавши програмним iнструментарiєм iнформацiйної технологiї. керування базами даних, електроннi записнi книжки, електроннi календарi, iнформацiйнi системи функцiонального призначення (фiнансовi, бухгалтерськi, для маркетингу й т. iн.), експертнi системи i т. д.