Фiзiологiчне та гiгiєнiчне значення води Гiгiєнiчнi вимоги до питної води
НА ТЕМУ:
“Фiзiологiчне та гiгiєнiчне значення води.
За даними Всесвiтньої органiзацiї охорони здоров'я, причина приблизно 80% усiх захворювань пов'язана з якiстю питної води. Внаслiдок споживання недоброякiсної питної води кожного року близько 25% населення, особливо дитячого, пiддаються ризику захворювань
Питна вода в Українi є об'єктом пильної уваги санiтарно-епiдемологiчноi служби. Держсанепiдслужба здiйснює вибiрковий лабораторний контроль за якiстю питної води та води поверхневих водойм згiдно Із розробленими планами.
водопровiдних мереж. Аналiзуючи санiтарно-гiгiєнiчну та епiдемiчну ситуацiю на територiї держави, можна констатувати, що практично всi поверхневi, а в окремих регiонах i пiдземнi води за рiвнем забруднення не вiдповiдають вимогам стандарту. Водночас наявнi очиснi споруди, технологiї очищення та знезаражування питної води неспроможнi очистити ІІ до рiвнiв показникiв безпеки
Гiгiенiчнi вимоги до якостi питної води за ДСАНПІН включають безпеку в епiдемiчному вiдношеннi, нешкiдливiсть хiмiчного складу, сприятливi органолептичнi властивостi та радiацiйну безпеку. Мiкробiологiчнi показники безпеки питної води доповненi показниками термостабiльних кишкових паличок, патогенних мiкроорганiзмiв i числом колiфагiв, котрi мають бути вiдсутнi вiдповiдно в 0,1 л, 1 л, 1 л. На вiдмiну вiд ДЕСТ № 2874-82 ДСАНПІН включає паразитологiчнi показники безпеки питної води: патогеннi кишковi найпростiшi та кишковi гельмiнти у 25 л дослiджуваної води мають бути вiдсутнi.
10, 3 рази вiдповiдно i становить на рiвнi рекомендацiї ВООЗ. Нормативи для нiтратiв та фтору залишились незмiнними. ДСАНПІН включають органiчнi компоненти (суму тригалометанiв, хлороформ, дибромхлорметан, тетрахлорвуглець, суму пестицидiв) та iнтегральнi показники (окислюванiсть i загальний органiчний вуглець).
Серед органолептичних показникiв - хлорфеноли на рiвнi 0,0003 мг/л. Загальна об'ємна активнiсть ?-випромiнювачiв повинна становити 60,1 Бк/л, ?-випромiнювачiв - 1,0 Бк/л.
Станом на 01. 01. 2003 р. пiд наглядом Держсанепiдслужби перебувало 21216 джерел централiзованого водопостачання, вт. ч. 1120 комунальних, 5769 вiдомчих, 8346 сiльських, 22 мiжрайоннi водопроводи І 132288 джерел децентралiзованого водопостачання' 127126 колодязiв, 3966 артезiанських свердловин, 1196 каптажiв.
У 2002 роцi Держсанепiд-службою України дослiджено 227038 проб на санiтарно-хiмiчнi та 321867 проб на бактерiологiчнi показники. Вiдсоток нестандартних проб за санiтарно-хiмiчними показниками склав 11,9 (у 1999р. -12,2), за бактерiологiчними показниками - 5 (у 2001 р. - 5,4)
Найбiльший вiдсоток нестандартних проб за санiтарно-хiмiчними показниками зареєстровано в Днiпропетровськiй (16,9), Запорiзькiй (20), Кiровоградськiй (20,2), Луганськiй (24,2), Рiвненськiй (15,7), Сумськiй (16,4), Херсонськiй (15,3) областях; за бактерiологiчними - в Закарпатськiй (10,6), Луганськiй (8,6), Тернопiльськiй (10,8) областях.
Якiсть питної води з комунальних водопроводiв в цiлому по Українi дещо краща, нiж вiдомчих (4% вiдхилень вiд санiтарно-гiєнiчних нормативiв проти 5,4%). В окремих регiонах цi показники перевищують середньостатистичнi вiд двох до п'яти разiв. Так, по комунальних водопроводах найбiльший вiдсоток нестандартних проб за мiкробiологiчними показниками в Тернопiльськiй (в 2,5 разу), Луганськiй, Закарпатськiй областях (у 2 рази). По вiдомчих водопроводах найвищий рiвень бактерiального забруднення питної води вiдмiчається в Закарпатськiй (24%), Тернопiльськiй (14%), Вiнницькiй (10%) областях та м. Севастополi (12%).
За 8 мiсяцiв поточного року здiйснено 30330 обстежень водопровiдних споруд, грубi порушення санiтарного законодавства виявленi при 3460 (11,4%) обстеженнях (на рiвнi минулого року), а саме: в Закарпатськiй (24,1%), Харкiвськiй (19,2%), Івано-Франкiвськiй (17,9'%), Полтавськiй (17,4%), Хмельницькiй (17,2%) областях. На бактерiологiчнi показники дослiджено 205,1 тис. проб питної води, вiдхилення вiд стандарту встановлено у 8221 (4,0 %) пробi, що на рiвнi показника минулого року -3,9 %, V Тернопiльськiй, Закарпатськiй, Луганськiй областях показник забруднення питної води вище середнього по державi.
гастрити, жовчно-кам'яну та сечокам'яну хвороби. Якiсть води у Карпатському, Днiп-ровсько-Приднiпровському регiонах, на Полiссi та в деяких iнших мiсцевостях України, де спостерiгається нестача мiкроелементiв (І, Zn, Cu, F тощо), також впливає на виникнення i перебiг хвороб.
зосереджена у пiвнiчних та пiвнiчно-захiдних областях у межах Волино-Подiль-ського та Днiпровського артезiанських басейнiв. Пiвденнi областi України мають обмеженi ресурси пiдземних вод, тому що розташованi на територiях з несприятливими умовами формування пiдземних вод (Причорномор'я, пiвденна частина Українського щита, Крим).
Прогнознi ресурси у пiвнiчнiй частинi країни становлять 100-500 тис. м3/добу на км2, а в низцi районiв Чернiгiвської та Київської областей навiть перевищують цю величину, в той час як у пiвденних областях вони майже повсюдно не досягають 50 тис. м3/добу на км2, а у межах пiвденної частини Українського щита та в деяких районах Причорномор'я i Прикарпаття вони прирiвнюються до 5 тис. м3/добу на км2 i навiть менше. У пiвденних областях є також площi, де пiдземнi води практично вiдсутнi, та площi, де прогнознi ресурси взагалi не оцiнювалися. Не оцiнювалися цi ресурси i на заходi України в межах Карпатських гiр.
Водопостачання обласних центрiв: Луганська, Львова, Полтави та Хмельницького - майже повнiстю здiйснюється за рахунок пiдземних вод, а для Тернополя, Херсона та Чернiвцiв такий шлях водозабезпе-чення становить понад 50%, У пiвнiчних та захiдних областях України багато мiст та селищ мiського типу використовують для водопостачання тiльки пiдземнi води.
Внаслiдок iнтенсивної експлуатацiї пiдземних вод утворилися депресiйнi воронки в долинi р. Сiверського Донця та мiст Києва, Мелiтополя, Полтави i Харкова (зниження рiвня в центрi депресiї в Києвi - 70 м, в Полтавi - 80 м, в Харковi -100 м).
Пiд впливом гiрничих виробок дренуються водоноснi горизонти в пiвденно-захiднiй частинi Запорiзької областi, в Кривбасi, Захiдному Донбасi, Нiкопольському марганцево-рудному басейнi. Шахтнi води пiдвищеної мiнералiзацiї дренуються в нижчi водоноснi горизонти i мiгрують на великi вiдстанi, засолюючи родючi грунти та поверхневi прiснi води пiвдня України, 3 цiєї причини виявилось пiд загрозою водопостачання Нiкополя. Однiєю з найважливiших екологiчних проблем є загальне погiршення якостi пiдземних вод.
у межах ГДК i склад їх вiдповiдає ДЕСТу 2874-82 "Вода питна".
Пiдземнi води з помiрним ступенем забруднення, що характеризується невеликим перевищенням ГДК забруднювальних компонентiв, мають острiвне розповсюдження по всiй Українi з переважанням на пiвночi та сходi. Небезпечний ступiнь забруднення пiдземних вод характеризується високим рiвнем вмiсту в них забруднювальних речовин i пов'яза-' ний зi значним техногенним навантаженням на геологiчне середовище, в тому числi на пiдземнi води на пiвднi i сходi України.
Тут забруднювальнi речовини в пiдземних водах у декiлька разiв перевищують норми ГДК i не вiдповiдають вимогам.
- 22,0 кг/га. Проте наявна iнформацiя свiдчить про високий ступiнь забруднення пiдземних вод в сiльськогосподарських районах. Найбiльш забрудненi пiдземнi води Донецької, Одеської областей та Автономної Республiки Крим. На жаль, в останнi роки у зв'язку зi скороченням фiнансування роботи з вивчення залишкового вмiсту засобiв хiмiзацiї сiльського господарства в пiдземних водах рiзко скоротилися.
Внаслiдок фiльтрацiї забруднювальних речовин, перетоку iз водоносних горизонтiв з мiнералiзованими водами на бiльшостi водозаборiв, що розмiщенi в основному в промисловiй частинi Донбасу, вiдзначається збiльшення мiнералiзацiї вiд 1,1 до 3,0 г/дм3 (ГДК: 1,0 - 1,5 г/дм3), загальної жорсткостi вiд 10,0 до 34,5 мг-екв/дм3 (ГДК: 7,0 -10,0 мг-екв/дм3). Вмiст фенолiв у пiдземних водах в окремих мiсцях сягає 1,1 г/дмЗ (ГДК - 0,001 мг/дм3), роданiдiв -270,0 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3), цiанiдiв до 4,5 мг/дм3 (ГДК - 0,1 мг/дм3). Також вiдмiчається пiдвищений вмiст сульфатiв, хлоридiв, нiтратiв, азоту амонiйного та iнших забруднювальних речовин до значень, що перевищують норми
На 01. 01. 2003 р. спостережна мережа державного монiторингу за пiдземними водами складалася з 1411 спостережних пунктiв (с. п.), що вивчають водоноснi горизонти в четвертинних (633 с. п.), неогенових (281 с. п.), палеогенових (113 с. п.), крейдяних (199 с. п.), юрських (40 с. п.), трiасових (9 с. п.), кам'яновугiльних (43 с. п.), девонських (8 с. п.), силурiйських (18 с. п.) i архей-протерозойських (67 с. п.) вiдкладах.
Проблемним залишається питання щодо забезпечення населення України питною водою гарантованої якостi як в якiсному, так i в кiлькiсному вiдношеннi, а також приведення в належний санiтарно-технiчний стан водопровiдних мереж та споруд тощо. Так, в АР Крим продовжували подавати небезпечну в епiдемiчному вiдношеннi питну воду водопроводи у мiстах Керч i Феодосiя. Питома вага нестандартних проб за показниками каламутностi склала 38% i 16,5% (вiдповiдно в 1999р. -51,8% i 20,8%),
Вiдмiчається дефiцит питної води практично у всiх населених пунктах Запорiзької, Донецької, Херсонської областей та м. Севастополi. Майже половина пiдземної води в Запорiзькiй областi за окремими санiтарно-хiмiчними показниками подається споживачам з вiдхиленням вiд стандарту. В Херсонськiй областi у весняно-лiтнiй перiод залишається без води бiльша частина населення Бiлозiрського, Бериславського, Високопiльського та iнших районiв.
Торезi (151 л.), Добропiллi (125 л.), Дебальцеве (124 л.) та iнш. В середньому по мiстах областi на 1 людину на добу (за рiк) припадає 188 лiтрiв (в 1999 р,-202л.), що значно менше гiгiєнiчних нормативiв.
У Севастополi триває подача води за графiком, зменшуються об'єми подачi води в мiсто. Такий стан викликаний безводним лiтньо-осiннiм перiодом 2000 року який продовжував погiршуватись у 2001 роцi через вiдсутнiсть опадiв. Реалiзацiя води населенню за останнi 2 роки також зменшилася порiвняно з 1997-1998 pp., що призвело до подачi води за жорстким графiком додатково в район Пiвнiчної сторони i м. Інкерман.
Проблемою, яка призведе до загострення санiтарно-епiдемiчної та екологiчної ситуацiї в Миколаївськiй областi, є скид високомi-нералiзованих зворотних шахтних вод гiрничорудних пiдприємств Кривбасу. Щорiчно скидається вiд 17 до ЗО млн. м3 високомiнералiзованих шахтних вод, додатково забруднених стоками господарсько-побутової каналiзацiї Кривого Рога. Це призводить до неприпустимого забруднення рiчки Інгулець, яка є джерелом господарсько-питного водопостачання Миколаєва та Снiгурiвки. Так, перевищення допустимих концентрацiй хлоридiв досягло у поточному роцi 7 разiв, сухого залишку - 9, жорсткостi - 3 разiв, бактерiального забруднення - у 20 i бiльше разiв.
Стан вiдкритих прiсноводних водойм на сьогоднi вкрай незадовiльний внаслiдок антропогенного забруднення їх басейнiв на всьому протязi аж за межами України, Рiка Днiпро забезпечує водою споживачiв не тiльки у межах її басейну. Вона є головним, а подекуди єдиним джерелом водопостачання великих промислових центрiв пiвдня i пiвденного сходу країни. Каналами Днiпро-Донбас, Пiвнiчно-Кримським та Каховським щорiчно перекидається 5-6 км3 стоку за межi басейну. В цiлому Днiпро забезпечує водою 2/3 територiї України: близько ЗО млн. людей, 50 великих мiст i промислових центрiв, близько 10 тис. пiдприємств, 2,2 тис. сiльських i понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем i 4 атомнi електростанцiї
За даними Мiнстату України (на 01,01. 2002 р.), в межах 19 адмiнiстративних областей, що входять до басейну Днiпра, викиди шкiдливих речовин в атмосферу становили 4726 тис. т, скид стiчних вод у природнi поверхневi воднi об'єкти - 9509 млн. м3, з них 3336 млн. м3 забруднених; пiд усi види посiвiв сiльськогосподарських структур -477 кг на 1 га; застосування пестицидiв (у дiючiй речовинi) на сiльгоспугiддях (рiлля та багаторiчнi насадження) за даними Державної станцiї родючостi грунтiв i захисту рослин склало 18,9 тис. т.
Винятковою особливiстю басейну Днiпра є те, що ситуацiя загострюється наслiдками Чорнобильської катастрофи, внаслiдок якої забрудненi значнi площi грунтiв i донних вiдкладiв. Найбiльш забрудненi територiї тi, якi зазнали впливу аварiї на ЧАЕС. Забруднення, за даними ПГО "Пiвнiчукргеологiя", у цiй зонi цезiєм-137 досягає 2500-7500 Бк/кг, стронцiєм-90 - 75-500, а подекуди 1500 - 10000 Бк/кг. На територiї басейнiв Прип'ятi i Днiпра зосереджено близько 450 тис. кюрi цезiю-137 i близько 70 тис. кюрi стронцiю-90. Потенцiйне надходження у води радiонуклiдiв iз забруднених територiй за рахунок поверхневого змивання за рiк може становити 1 -2% для стронцiю-90 i 0,1 - 0,3% для цезiю-137, Водосховища каскаду стали своєрiдними накопичувачами радiоактивних речовин. Рiвнi забруднення радiонуклiдами, токсичними хiмiчними елементами, органiчними сполуками грунтiв, пiдземних вод, бiосфери в окремих районах досягли критичних значень.
Якiсть води Днiпра в межах України в основному вiдповiдала II класу поверхневих джерел водопостачання. Результати лабораторних дослiджень води свiдчать, що в створах бiльшiсть органолептичних, фiзико-хiмiчних показникiв не перевищують нормативнi рiвнi. Найчастiше виявляються перевищення санiтарних нормативiв за показниками органiчного та бiологiчного забруднення (iндекс ЛКП, колiфаги), низки специфiчних речовин органiчного походження (нафтопродукти, феноли), залiза та марганцю. У лiтнiй перiод (до серпня) вiдмiчались явища "цвiтiння" водосховищ, проте розмiри цього явища значно меншi рiвня 1999 р. Процеси самоочищення у водосховищах вiдбуваються задовiльно, про що свiдчать данi санiтарно-бактерiологiчних дослiджень. Значний об'єм стiчних вод, в тому числi i недостатньо очищених, що скидаються у Днiпро, призводить до забруднення води умовно патогенними бактерiями та вiрусами. Особливо погiршується якiсть води за мiкробiологiчними показниками у повiнь. Кiлькiсть колiфагiв перевищувала норму у 2 - 10 разiв, були виявленi ен-теровiруси, аденовiруси, Залишкових кiлькостей ядохiмiкатiв та пестицидiв вище гiгiєнiчних нормативiв не виявлено. Яйця гельмiнтiв також. У 2000 р. перевищень допустимих концентрацiй цезiю-137 та стронцiю-90 у водi р, Днiпро вiдповiдно до вимог дiючих державних гiгiєнiчних нормативiв "Допустимi рiвнi вмiсту 137Cs i 90Sr у продуктах харчування та питнiй водi" (ДР-97) не виявлено.
Порiвняно з 2002 р, спостерiгається стабiлiзацiя показникiв якiсного складу води Днiпра, особливо за рiвнем кольоровостi та вмiстом специфiчних речовин. Так, вiдмiчається полiпшення якостi рiчкової води в межах Запорiзької областi: в поточному роцi не реєструвалися вiдхилення за вмiстом азоту, амiаку, залiза, фенолiв; три роки не реєструються вiдхилення за вмiстом хлорорганiчних сполук, солей важких металiв, нафтопродуктiв. Зниження максимальних концентрацiй кольоровостi, каламутностi, пер-манганатної окиснюваностi, залiза, марганцю, ХПК вiдзначається на дiлянцi Днiпра в межах Києва.
Згiдно з результатами лабораторних дослiджень, якiсть питної води в областях, якi розташованi в басейнi Днiпра, у 2000 р. дещо полiпшилася порiвняно з 1999 р,, у Чернiгiвськiй, Черкаськiй, Полтавськiй, Днiпропетровськiй та Херсонськiй областях як за санiтарно-хiмiчними, так i бактерiологiчними показниками. У Київськiй областi залишається на рiвнi 1999 року, Погiршилися показники у Запорiзькiй областi та м. Києвi.
Вода рiчки Днiстер у межах Львiвської областi протягом усiх рiчних сезонiв за органолептичними показниками вiдповiдала вимогам СанПІНу 4630-88 у всiх створах. Показники бактерiологiчного забруднення Днiстра в окремi перiоди мають тенденцiю до погiршення її якостi вiд витоку до виходу за межi Львiвської областi у зв'язку з надходженням забрудненого поверхневого стоку, а також недостатнього очищення господарсько-побутових вод низки населених пунктiв. Разом з тим самоочисна здатнiсть рiчки збережена. Кiлькiсть радiонуклiдiв у водi створiв № 4, 5 не перевищувала веичин, що характернi для Львiвької областi. Протягом усiх сезонiв спостерiгалося пiдвищення ступеня бактерiологiчного забруднення. Індекс ЛКП визначався у межах 62000 - 2400000 дм. куб., iндекс ешерихiю колi - вiд 62000 до 240000 дм. куб. Якiсть води рiчки Днiстер у межах Івано-Франкiвської областi порiвняно з минулим роком, а також в динамiцi по ствоах № 6-10 залишається стабiльною. У створах №№ 6, 7 щоквартально вiдмiчаються перевищення ГДК щодо нафтопродуктiв, На межi Хмельницької та Тернопiльської областей (створ №18) протягом року спостерiгалося перевищення допустимого нормативу БСК 20 у 2,3 - 2,6 рази, а також кольоровостi у значеннях 22,1 - 36,3 мг/л.
У всiх створах спостереження Днiстра в межах Хмельницької областi не реєструвалися залишковi кiлькостi ядохiмiкатiв. Не видiлялись патогеннi бактерiї, вiруси та яйця глистiв. Таким чином, на межi Хмельницької та Чернiвецької областi Днiстер має допустимий ступiнь забруднення з iндексом- О i вiдповiдає санiтарним вимогам.
Ступiнь забруднення Днiстра у межах Одеської областi протягом 2000р. за органолептичними, токсикологiчними показниками i санiтарним режимом можна класифiкувати як допустимий, за бактерiологiчними показниками - як помiрний. Ступiнь забруднення Днiстровського лиману в створах спостереження - як високий, а за бактерiологiчними показниками -як надзвичайно високий. Причому, характер забруднення свiдчить про безпосереднiй вплив скидiв недостатньо очищених господар-сько-побутових стiчних вод каналiзацiйних очисних споруд м. Бiлго-рода-Днiстровського та селищ Овiдiополь i Затока.
Населення вимушене використовувати для водопостачання пониззя рiк Дунай та Днiстер, якi мають найбiльшi рiвнi антропогенного забруднення. Останнiми роками почастiшали й аварiйнi скиди шкiдливих речовин у рiку Дунай з придунайських країн, в основному Румунiї; рiка Днiстер - єдине джерело водопостачання Одеси та прилеглих населених пунктiв - приймає всi скиди стiчних вод Молдови та Захiдної України. В рiчнiй водi постiйно реєструється високе бактерiальне та вiрусне забруднення, незважаючи на вiдсутнiсть на територiї областi органiзованих скидiв стiчних вод.
Як показали лабораторнi дослiдження, значного погiршення води рiки Сiверський Донець у межах Харкiвської областi за фiзико-хiмiчними, органолептичними показниками порiвнянне з 1999 р. не спостережено. Щодо бактерiологiчних показникiв, то якiсть води рiчки залишається практично на рiвнi 1999 р. Як i ранiше, основною причиною забруднення Сiверського Донця та його приток є неочище-ний поверхневий стiк з територiї мiста Харкова та областi. Щодобово з мiської територiї Харкова та областi в перiод атмосферних опадiв, танення снiгу, поливу територiї змивається до 2930 тис. м3 забрудненої води, де в десятки разiв перевищенi ГДК щодо нафтопродуктiв, завислих речовин, солей важких металiв та iнш. Якiсть води рiки Сiверський Донець у межах Луганської областi вiдноситься за органолептичними та хiмiчними показниками до II класу джерел господарсько-питного водопостачання, але за рiвнями БПК 5 та iндексу ЛКП вода джерела не вiдповiдає санiтарно-гiгiєнiчним вимогам i потребує для забезпечення населення питною водою надiйних методiв знезаражування та проведення постiйного санiтарно-бактерiологiчного та санiтарно-вiрусологiчного контролю.
води та призводить до зменшення об'ємiв подачi. Внаслiдок цього в таких шахтарських мiстах, як Антрацит, Свер-дловськ, Первомайськ, Ровеньки та iнших, склалося вкрай напружене становище iз забезпеченням населення водою гарантованої якостi. Вода подається за графiками, що часто зриваються.
В межах басейну Пiвденного Бугу у Хмельницькiй областi рiка вiднесена до II категорiї (використання для вiдпочинку та купання). Вмiст хiмiчних речовин, що регламентується як за органолептичним, так i токсикологiчним показниками, показниками шкiдливих речовин, на рiвнi нормативних. У межах Миколаївської областi у рiчцi Пiвденний Буг концентрацiї солей важких металiв (марганець, миш'як, хром, мiдь, свинець) у всiх контрольних створах у межах граничнодопустимих. Вмiст амiаку, нiтритiв, нiтратiв значно нижчий ІДК. Отрутохiмiкати та пестициди вiдсутнi, патогенна мiкрофлора не виявлена.
По всiх областях України проблема водопостачання населення поглиблюється тим, що частина сiльських водопроводiв стала безгосподарною з причин розформування сiльських колективних господарств i несвоєчасної їх передачi у власнiсть органiв мiсцевого самоврядування.
При розподiлi майна колишнiх КСП не виконується, а у деяких випадках не звертається увага на Указ Президента України вiд 15. 06. 99р. за №648/99 "Про прискорення передачi об'єктiв соцiальної iнфраструктури права державної власностi у комунальну власнiсть", внаслiдок чого сiльськi водопроводи залишаються безгосподарчими.
Незадовiльно вирiшуються питання полiпшення санiтарно-технiчного стану сiльських водопроводiв, проведення поточних i капiтальних ремонтiв споруд i мереж, проведення очистки i дезiнфекцiї споруд; органiзацiї постiйного знезараження води перед подачею в мережу з джерел, неблаго-получних з точки зору епiдемiчного забруднення.
сягав понад 20, що свiдчить про значний рiвень фекального забруднення та загрозу виникнення епiдускладнень.
в тому числi 571 дитина, то через брудну воду захворiло 283 (27,0%) особи, серед них 120 дiтей. За походженням цi спалахи можна подiлити на вiруснi та бактерiальнi. Чинниками перших були збудники гепатиту А та ротавiруси, В етiологiї бактерiальних спалахiв зареєстрованi шигели Флекснера, Зонне та сальмонели, в тому числi збудники черевного тифу. Спалахи черевного тифу реєструвалися у Днiпропетровськiй областi: у м. Синельни-ковому-3 випадки, у Донецькiй областi: у м. Шахтарську - два спалахи i Волновахському районi - 15 випадкiв. Спалахи також реєструвалися у Закарпатськiй областi (у м. Свалявi - 7 вип.) та у м. Одесi (З вип.). Як встановлено епiдрозслiду-ванням, бiльшiсть спалахiв черевного тифу була пов'язана з неякiсною питною водою. У поточному роцi зареєстровано чотири спалахи, пов'язанi з якiстю питної води. Постраждало 3463 особи (тобто 85,5% вiд усiх хворих, зареєстрованих при епiдускладненнях), у тому числi 2330 дiтей. Цього року чинниками таких випадкiв були вiруси (збудники гепатиту А, ротавiруси та ентеровiруси).
З кiнця минулого року в країнi розпочалася чергова епiдемiчна хвиля захворюваностi на вiрусний гепатит А, Найвiрогiднiшою причиною збiльшення захворюваностi є вживання недоброякiсної питної води як централiзованого водопостачання, так i шахтних колодязiв. Про це свiдчать спалахи, що виникли у Львiвськiй та Донецькiй областях, Так, за минулий перiод року зареєстровано спалах вiрусного гепатиту А у селi Кротошинi Львiвської областi, пiд час якого захворiло 22 особи, з них 12 дiтей.
У даний час в Донецькiй областi триває спалах вiрусного гепатиту А серед населення Тореза, у вереснi закiнчився аналогiчний спалах у Красноармiйську, пiд час яких захворiло понад 200 осiб. Захворювання пов'язанi iз вживанням недоброякiсної води централiзованого водопостачання, про що свiдчать результати лабораторних дослiджень. Так, у Торезi з 78 вiдiбраних проб 11 (14,1%) мали вiдхилення за колi-iндексом, а у Красноармiйську вiдповiдно - 41 i 17 (41,5%).
До порушникiв ст. 18 Закону України "Про забезпечення санiтарного та епiдемiчного благополуччя населення" Державною санiтар-но-епiдемiологiчною службою вживалися заходи адмiнiстративного впливу. У 2000 р. за порушення санiтарних норм i правил на об'єктах водопостачання населення було накладено 2418 штрафiв, у слiдчi органи передано 93 справи, винесено 3782 постанови про припинення експлуатацiї об'єктiв: з них постiйно - 360 (9,5%) i тимчасово -3422 (90,5%), За пропозицiєю Дер-жсанепiдслужби звiльнено з роботи 1894 особи. А за 8 мiс поточного року накладено 2028 штрафiв, тимчасово призупинено роботу 1680 об'єктiв водопостачання, 44 справи передано до прокуратури, а саме: в АР Крим (11), Миколаївськiй (6), Харкiвськiй (4), Івано-Франкiвськiй, Полтавськiй, Донецькiй областях i м. Києвi (по 3); Вiнницькiй, Львiвськiй областях, Севастополi - по 2; у Житомирськiй, Луганськiй, Одеськiй, Хмельницькiй областях - по 1 справi.
Основними прiоритетами щодо полiпшення якостi води є:
прийняття Закону України "Про питну воду i питне водопостачання";
поетапне впровадження в дiю розробленого МОЗ України ДСанПІНу "Вода питна. Гiгiєнiчнi вимоги до якостi води централiзованого господарсько-питного водопостачання";
удосконалення та впровадження нових технологiй водопiдго-товки та очищення стiчних вод, лiквiдацiя диспропорцiї мiж потужностями водозабiрних та каналiзацiйних очисних споруд; удосконалення контролю якостi питної води;
розробка планiв першочергових заходiв спiльно з держадмiнiстрацiями щодо визначення населених пунктiв, де склалася критична ситуацiя з водопостачанням, та забезпечення їх якiсною питною водою з централiзованих водопровiдних систем;
вжиття додаткових заходiв, спрямованих на виконання завдань, передбачених Нацiональною програмою екологiчного оздоровлення басейну Днiпра та полiпшення якостi питної води (Чернiгiвська, Київська, Черкаська, Кiровоградська, Полтавська, Днiпропетровська, Запорiзька, Херсонська областi та м. Київ);
широке використання присiт роїв iндивiдуального та колективного доочищення води в установах, будинках, квартирах; вирiшення питання своєчасної передачi сiльських водопроводiв у власнiсть органiв мiсцевого самоврядування;
розробка та запровадження на мiжгалузевому рiвнi поглиб леного монiторингу якостi води в рiчках Днiстер та Дунай.
|
