Роль iнформацiйно-аналiтичних служб у поширеннi наукових знань
Роль iнформацiйно-аналiтичних служб
у поширеннi наукових знань
Інформацiйно-аналiтичнi структури починають стрiмко розвиватися у високорозвинених країнах свiту у 50-i рр. XX ст., що стає реакцiєю на колосальне зростання розмiрiв свiтового iнформацiйного ресурсу. На кiнець 80-х — середину 90‑х pp. щорiчний свiтовий iнформацiйний потiк перевищив 10 млн назв наукової та iншої iнформацiйної продукцiї, що у перерахунку на одного споживача — iнженера, наукового спiвробiтника, спецiалiста — становило 1500 сторiнок щодня. Навiть у найбiльш технiчно розвинених країнах втрачалася можливiсть управлiння масивом iнформацiї, генерованої суспiльством, за деякими даними, кожна десята науково-дослiдницька робота США виконується марно, оскiльки вона була вже десь виконана, у Нiмеччинi понад 15 % нацiонального доходу витрачається на дублювання наукових дослiджень, у колишньому СРСР, за оцiнками економiстiв, понад 10 % валового нацiонального прибутку витрачалося марно саме через непоiнформованiсть наукового i промислового секторiв [1].
Наведена статистика демонструє тривожний факт випереджального характеру зростання потоку генерованої людством iнформацiї порiвняно з традицiйними можливостями людства щодо її обробки, засвоєння i використання, i це пов’язано не лише з марно витраченими коштами. Неспроможнiсть введення в обiг суттєвої частини генерованої iнформацiї стосовно навколишнього свiту i процесiв, що вiдбуваються у нашому суспiльствi обумовлює викривлене уявлення про дiйснiсть, а за умови розвитку цiєї тенденцiї — зростаючу неадекватну реакцiю суспiльства на навколишнє середовище.
У зв’язку з цим у практичнiй дiяльностi науковцiв, спецiалiстiв сфери економiки, полiтики, рiзних категорiй чиновникiв, представникiв владних структур все бiльшої гостроти набувають проблеми пошуку у загальному потоцi iнформацiї, необхiдної саме для них, обробки великих iнформацiйних масивiв. При цьому опрацювання великих iнформацiйних масивiв забезпечує високу точнiсть, безпомилковiсть пошуку. Інформацiйно-аналiтичнi структури у процесi свого розвитку виявилися спецiалiзованими структурами з вивчення, обробки i аналiзу iнформацiї, i сьогоднi виконують роль посередника мiж масивами iнформацiї та її користувачами. Потреба у таких посередниках у зв’язку з розвитком суспiльства стає все бiльш важливою i сьогоднi суттєво впливає на його структуру. У США, наприклад, у сферi обробки iнформацiї працює понад 80 % працездатного населення, 17 % — задiяно у традицiйних галузях промисловостi та 2,3 % — у сiльському господарствi [2].
взято курс на перехiд у найближчий час вiд теперiшнього iндустрiального суспiльства до постiндустрiального iнформацiйного. Так, США передбачають увiйти до цього високотехнологiчного в iсторiї людської цивiлiзацiї процесу з науково мiсткими технологiями, що пiдкрiплюється i в США, i в Японiї, Нiмеччинi, та iнших країнах ґрунтовними освiтнiми програмами, вдосконаленням пiдготовки вiдповiдних наукових кадрiв; i одним з результатiв цього процесу є те, що на сьогоднi науковi працiвники у США генерують 35 % всiх наукових публiкацiй свiту [3]. Високорозвиненi країни свiту характеризує активний розвиток Інтернет-технологiй, суттєвi успiхи на шляху технiчного прогресу. Серед найближчих завдань при цьому є розробка нового поколiння комп’ютерної технiки — оптичних, фотонних комп’ютерiв зi швидкiстю дiї у десятки мiльярдiв операцiй за секунду [4].
Стосовно сфери органiзацiї iнформацiйно-аналiтичної дiяльностi слiд зазначити, що важливим здобутком США стали так званi “фабрики думки” — науковi центри з обробки та аналiзу iнформацiї, якi визнанi в усьому свiтi, на розглядi структури яких доцiльно зупинитися детальнiше.
боку, з величезним потоком iнформацiї, зi зростаючими проблемами суспiльної значимостi, з iншого — в суспiльствi збiльшується кiлькiсть людей з вищим освiтнiм рiвнем, i саме “фабрики думки” дають змогу долучитися до вирiшення складних загальносуспiльних проблем людям, яких з тих чи iнших причин не влаштовує робота у традицiйних державних, наукових чи полiтичних структурах, де вони не знаходять повного самовираження.
Як зазначає з цього приводу І. Л. Шейдiна, “надзвичайно високий темп змiн у свiтi, продиктований соцiальними i науково-технiчними революцiями, комплексний характер проблем, що виникають перед тими, хто приймає вiдповiдальнi рiшення, обумовлював необхiднiсть залучення експертiв-консультантiв як джерела вiдсутнiх в американського уряду чи монополiй професiйних знань” [5].
впровадженнi результатiв наукового пошуку, розробцi програм, формульованнi цiлей. Здiйснюючи соцiальнi проекти у сферi публiчної полiтики, налагоджуючи комунiкацiї з метою просування соцiальнозначимих проектiв, вони стають центрами тяжiння для iнтелектуалiв, об’єднуючи навколо себе iнколи набагато бiльше мислячих людей, нiж перебуває власне всерединi структури самого центру [6].
полiтики як головної сполучної ланки мiж владою i знанням [7]. У США та iнших країнах вони найбiльш ефективно виявляють себе у сферi реалiзацiї соцiальнозначимих iдей публiчної полiтики. Це обумовлюється i соцiальним замовленням, пов’язаним з необхiднiстю постiйного вдосконалення все бiльш складного суспiльного органiзму, сформованого на демократичних засадах, i наявнiстю значної кiлькостi високоосвiчених людей, якi мають вiдповiдний творчий потенцiал для розвитку суспiльствознавчих дослiджень.
потенцiал суспiльства на вирiшення найбiльш актуальних завдань.
Таким чином, на сьогоднi вже чiтко проявляється логiчна перспектива розвитку цивiлiзацiї — перехiд до постiндустрiального, iнформацiйного суспiльства. До цiєї тенденцiї органiчно вписується об’єктивна потреба постiйного вдосконалення iнформацiйно-аналiтичних структур — важливого компонента процесу iнформацiї. При цьому фахiвцi попереджають про iснуючу нерiвномiрнiсть iнформацiйного розвитку, реальну можливiсть вiдставання країн, що розвиваються, при переходi до складних iнформацiйних комп’ютерних систем буде зростати значно бiльшими темпами, нiж сьогоднi.
Правомiрною є постановка питання щодо розвитку в Українi iнформацiйно-аналiтичних структур як важливої складової iнформатизацiї, аналiзу перспектив цього процесу у контекстi практики. При цьому варто зазначити, що для України, як i для багатьох iнших нових держав Схiдної Європи, залучення до процесу iнформатизацiї пов’язане (порiвняно з розвиненими країнами Заходу) з додатковими труднощами. Серед них — не лише технiчне, технологiчне вiдставання. Створення iнформацiйних структур нового суспiльства в Українi вже з перших крокiв мало бути, виходячи з практичних мiркувань, пов’язаним з гострою необхiднiстю отримання негайних результатiв: потребою в iнформацiйно-аналiтичному забезпеченнi процесу становлення нової держави, економiчних змiн у напрямi формування ринкової економiки, вiдповiдного супроводження демократичних перетворень, нових умов функцiонування нацiї, культури та iн.
При цьому не можна стверджувати, що вiдповiдно до сучасних вимог iнформацiйна iнфраструктура створювалася “з нуля”. Перед розпадом СРСР в Українi тiльки в системi НТІ було задiяно понад 50 тис. працiвникiв; в iнформатизацiю, впровадження АСУ за наявними даними було вкладено понад 300 млрд крб (у вартiсному обчисленнi того перiоду). Інформацiйним забезпеченням владних структур тiєю чи iншою мiрою займалися створенi з цiєю метою пiдроздiли державних установ, культурно-освiтнiх закладiв, науково-дослiдних структур.
Однак, вся iнформацiйна iнфраструктура, поряд зi своєю технологiчною i органiзацiйною вiдсталiстю вiд практики зарубiжних країн, мала ще один суттєвий недолiк: вона була зорiєнтована на обслуговування потреб радянського суспiльства, вiдмiнного вiд сучасного.
За нових умов суттєво змiнювалася роль держави у процесi iнформатизацiї суспiльства. Хоча при переходi до ринкової економiки рiзко зменшуються потоки командної iнформацiї, що йде “зверху вниз”, i повiдомлень “знизу вгору”, поряд з цим зростає значення евристичних впливiв держави на економiчнi структури всiх рiвнiв (попереджувальних, коригувальних), що потребує вiдбору й аналiзу iнформацiї стосовно функцiонування i взаємовiдносини суб’єктiв ринку. Тому поряд з реорганiзацiєю держапарату в процесi розбудови нової держави реорганiзовувалися i створювалися iнформацiйнi, iнформацiйно-аналiтичнi структури, завданням яких стало створення iнформацiйного середовища нового суспiльства.
Однак, на цьому стартовому етапi ще не можна було вести розмову щодо можливостi формування повноцiнних “фабрик думки” — продукту повноцiнного демократичного суспiльства, iнформацiйно-аналiтичних структур, що успiшно спiвробiтничають з ефективними, зацiкавленими державними структурами i громадськими органiзацiями.
Протягом значного часу для розбудови нашої держави були актуальними висновки, зробленi дослiдниками п’ять рокiв тому стосовно того, що в Українi розбудова держави явно випереджає розбудову суспiльства, i тому iнститути влади часто немов би зависають над порожнечею: їм не зовсiм зрозумiло, якi цiнностi та iнтереси суспiльства вони мають обстоювати та захищати... У нас належною мiрою не сформувався “середнiй клас” — основний носiй суспiльних цiнностей та природний стабiлiзатор влади [8].
Попри певний iдеалiзм уявлень стосовно процесу формування “середнього класу” у безпосереднiй залежностi вiд повноцiнного iнституту приватної власностi та мiцних партiйних структур, дослiдники досить точно сформульовували ситуацiю, в якiй iснували i розвивалися iнформацiйно-аналiтичнi структури України.
аналiтичнi розробки, що, в свою чергу, обумовлювало б створення умов для розвитку iнформацiйно-аналiтичних служб, всi гiлки державної влади дуже повiльно i неохоче користувалися послугами цих структур. Винятком з цього правила може бути хiба що СІАЗ — Служба iнформацiйно-аналiтичного забезпечення органiв державної влади ЦНБ Академiї наук України, а пiзнiше Нацiональної бiблiотеки України, що спричинила специфiка академiчного, полiтичного нейтрального статусу структури, її фiнансування через Академiю наук, наявнiсть спецiалiстiв вiдповiдної квалiфiкацiї, звичний i зрозумiлий бiльшостi замовникiв стиль iнформацiйно-аналiтичної роботи.
Однак, i ця структура протягом тривалого часу вирiшувала проблему не достатньо зацiкавленого замовника, що обумовлювалося нерiдко вищезгаданим “зависанням” деяких новостворених суспiльних iнститутiв над суспiльством без тiсного зв’язку з його iнтересами, домiнуванням сьогоденностi, миттєвостi в їх роботi над вирiшенням глибинних, стратегiчних проблем. Певною мiрою це пояснюється тим, що в перiод тривалого спаду в економiцi, дезорганiзацiї суспiльного життя деяким чиновникам достатньо було вольових рiшень за принципом “що вийде”.
Важливою у розумiннi ситуацiї була також i наша ситуацiя з “середнiм класом”, що є стiйким середовищем формування “фабрик думки” на Заходi. Стрiмко бiднiшала колишня радянська iнтелiгенцiя; своєрiдний “середнiй клас” радянського перiоду у першiй половинi 90-х рр. втрачав свої позицiї у суспiльствi.
Поряд з цим важливою виявилася ще одна обставина. На Заходi середовищем широкого використання “мозкових центрiв” є сфери публiчної полiтики. Однак, нашi полiтичнi партiї ще не забезпечують вiдповiдного рiвня залучення широких мас до участi у полiтичному процесi. Це пояснюється не лише алергiєю бiльшостi населення на декларативне марнослiв’я iдеологiв так званої “перебудови”, але й полiтичною невиразнiстю бiльшостi iснуючих сьогоднi партiй всiх напрямiв, слабким теоретичним обгрунтуванням їх програм, вiдривом вiд реалiй сьогодення i згадуваною вiдсутнiстю загальносуспiльних iдеалiв.
При цьому деякi позитивнi змiни, що вiдбуваються безпосередньо у самому суспiльствi, подають надiю на певний оптимiзм у потенцiальних можливостях України успiшно рухатися у напрямi iнформацiйного суспiльства.
Суттєвий позитивний вплив на розвиток iнформатизацiї України здiйснюється через припинення спаду у виробництвi, певну стабiлiзацiю у всiх iнших сферах життя.
Формування зацiкавленого i квалiфiкованого споживача iнформацiйного продукту вiдчувається не лише у владних структурах. Швидко цей процес вiдбувається у приватному секторi виробництва, що пов’язано з конкуренцiєю, рекламою, формуванням iмiджу, а також — з прямим впливом дiлового свiту зарубiжних країн, при цьому характерною особливiстю замовника стає бiльш досконале комп’ютерне оснащення, високоефективне програмне забезпечення, передовi методи засвоєння та використання iнформацiйного продукту.
Наявнi здобутки у державотворчому процесi, стабiлiзацiя економiчного життя ставить на порядок денний питання стратегiї, реалiзацiї довгострокових програм суспiльного розвитку. В Українi зростає потреба в iнформацiї, в iнформацiйно-аналiтичних структурах, що обумовлює їх розширення та розвиток. У цьому процесi з’являються передовi технологiї, технiчне оснащення. Досить перспективним напрямом для вирiшення серйозних завдань iнформатизацiї стає кооперацiя, взаємовигiдне об’єднання зусиль вже iснуючих iнфраструктур.
Однак, при цьому варто зазначити, що перспективи нашого залучення до цього процесу не повнiстю залежать вiд передових технологiй, досконалої технiки, i навiть вiд рiвня технiчної пiдготовки обслуговуючого персоналу. Наявний досвiд свiдчить, що рiвень iнформатизацiї суспiльства визначається насамперед його зрiлiстю i сталiстю.
1. Див.: Свириденко C. C. Информационные технологии интеллектуальной деятельности. — M.: МНЭПУ, 1995. — С. 26.
4. Див.: Там само.
5. Див.: Шейдина И. Л. США: “Фабрика мысли” на службе стратегии. — M.: Наука, 1973. — С. 47.
7. Див.: Там само.
8. Див.: Видрiн Д., Табачник Д. Україна на порозi XXI столiття. Полiтичний аспект. — К.: Либiдь, 1995. — С. 10.
|
