Хiмiчнi засоби гiгiєни i косметика
Мiнiстерство освiти України ЗОШ №36
Реферат на тему:
Виконав:
Ковальчук Олександр Юрiйович
Житомир 2010 рiк
1. Косметика: вiд античностi до сучасностi
Давнi цивiлiзацiї зробили значний внесок у розвиток мистецтва косметики i парфумерiї. Скажiмо, у Стародавньому Єгиптi велику увагу придiляли догляду за нiгтями рук i нiг. На всiх статуетках богинi Ізис, знайдених разом з мумiями, видно, що її нiгтi були вкритi дивовижними фарбами. Єгиптянки були ще й неперевершеними майстрами макiяжу. Вони фарбували вiї та брови порошком з вугiлля i рiзноманiтних сполук металiв. До наших днiв дiйшла манера єгипетських жiнок подовжувати контури очей за допомогою темної лiнiї вздовж повiк у напрямку скронь. Єгиптянки використовували яскраво-зелений олiвець з розмеленого малахiту, пiзнiше-чорну фарбу iз паленої слонової кiстки та деревного вугiлля. Губи тодi мастили червоною фарбою, яка виготовлялася з молюскiв, виловлених у Середземному морi. У Стародавньому Єгиптi було вiдоме i мило, а коли його не було,застосовували соду i попiл. Жiнки похилого вiку, щоб приховати сивину, фарбували волосся жиром бикiв та воронячими яйцями, а щоб волосся добре росло, змащували його жиром лева.
Не випадково Єгипет називають колискою стародавньої косметики та парфумерiї. Саме там був знайдений папiрус Еберса, який був укладений за 5000 рокiв до н. е. i фактично є першим довiдником з косметики.
Косметика (походить вiд грецького слова, що означає «мистецтво прикрашати») бере свiй початок у Стародавнiй Грецiї. Принципове положення давнiх грекiв про те, що немає досконалої краси без гармонiї тiла i духу, i тепер не втратило свого значення. Античнi статуї i досi є iдеалом чоловiчої i жiночої краси.
У Стародавньому Римi косметика поєднувалася iз загальною гiгiєною тiла. До нас дiйшли описи знаменитих римських лазень. Римляни першими почали споруджувати солярiї. Багатi римлянки, крiм пудри, рум’ян,крему,
Використовували молоко, вершки, кисломолочнi продукти. У давнiх римлянок модним було бiляве волосся. Виявляється, вони знали секрет фарбування: волосся протирали губкою, а потiм знебарвлювали його на сонцi,Римляни також знали секрет духмяного мила.
Учень Галена Дiокл прописував гiгiєнiчнi ванни, масаж, рiзноманiтнi олiї та мазi для пом’якшення шкiри. В цю епоху гриму надавали великого значення. Гарною вважалася блискуча шкiра. Назавжди в iсторiю косметики увiйшла й Садiна, дружина iмператора Нерона, яка, прагнучи зберегти красу свого тiла, щодня приймала ванну з молока ослиць.
Те, що в Стародавньому Римi косметика i парфумерiя користувалася великою популярнiстю, пiдтверджують i вiршi вiдомих римських поетiв Овiдiя i Катулла, у яких змальовується процедура гримування обличчя.
Пiсля падiння Римської iмперiї iнтерес до косметики в Європi поступово згасав: запанував аскетизм, який проповiдувався церквою. Розум i серце людини повиннi були звертатися до Бога, а турбота про розкiш,красу тiла та iншi втiхи життя вважалися грiховною. Проте з Апеннiнського пiвострова став поступово поширюватися Ренесанс(Вiдродження), який вiдроджував художнi та духовнi цiнностi античної культури. Виник гуманiстичний погляд на свiт i людину, у якому краса людини в її природному виглядi знов посiла почесне мiсце. З’явився
І новий iдеал жiночої краси. Жiнка обов’язково повинна була бути блондинкою з густим волоссям, мати рожеве лице з вогненно-червоними вустами. Але набути такого вигляду можна було виключно за допомогою косметики.
У другiй половинi XVI ст. провiдну роль у галузi моди, косметики, парфумерiї вiдiгравала Францiя. Законодавцем мод для всiєї Європи став французький двiр. Розвиток косметики i парфумерiї спрямовувався на декоративнiсть. Гiгiєнi тiла i обличчя значення не надавалося. Косметичнi засоби - рум’яна, пудри, помади, креми i пасти – до Францiї завезли iталiйськi актори за Катерини Медичi. Гримувалися, до речi, як жiнк, так i чоловiки.
З 1556 р. при дворi потрiбно було з’явитися з розфарбованим обличчям i бiлявим закрученим волоссям. Так виник стиль рококо. Чоловiки i дiнки пудрили волосся й обличчя бiлим порошком, наклеювали мушки рiзних форм, наприклад у виглядi квiтiв, маленьких кружечкiв,звiрiв. Однак рококо-це не лише час розвитку косметики i парфумерiї, це одночасно i перiод зневажання гiгiєни. Бруд свого тiла аристократи маскували за допомогою декоративної косметики, запахи забивали парфумами.
Розвиток косметики та парфумерiї на наукових засадах почався лише в кiнцi XIXст.. Сьогоднi косметика i парфумерiя ґрунтуються винятково на багаторазово перевiрених даних у галузi медицини, фармакологiї, ботанiки хiмiї, фiзики, фiзiологiї. Узагальнення всiх вiдомостей, якi використовуються в галузi косметики, сприяло до виникнення нової наукової дисциплiни – косметологiї.
Вiд сучасних косметичних засобiв вимагається не тiльки зовнiшнiй ефект, а й тривала та сприятлива внутрiшня дiя, спрямована проти процесу старiння. До складу сучасних косметичних засобiв входять натуральнi продукти з бiологiчною активною дiєю, зокрема мед,маточне бджолине молочко, квiтковий пилок, вiтамiни, гормони, природний рослинний сiк, тонiзуючi препарат, екстракти трав. Цi речовини стимулюють процеси вiдновлення, якi вiдбуваються в шкiрi.
Розроблено засоби догляду за волоссям : шампунi, рiдини для змiцнення волосся i вiд лупи, барвники, креми тощо.
Сучасна косметологiя як частина медицини займається розробкою гiгiєнiчних заходiв щодо догляду за шкiрою, волоссям, порожниною рота.
Сучасна косметика рухається вперед, використовуючи новiтнi технологiї, i досягла такого розмаїття, що ми часто не можемо як слiд розiбратися у такiй великiй кiлькостi продукцiї.
2. Ароматичнi речовини
У давнину iснував культ косметики i гiгiєни тiла. Уже на раннiх стадiях розвитку цивiлiзацiї в Єгиптi знали i широко використовували ефiрнi олiї та парфуми, гiгiєнiчнi й косметичнi засоби для натирання тiла та фарби для обличчя. У країнах Середземномор'я та на Сходi парфумернi засоби виготовлялися з квiтiв: лiлiй,iрисiв,нарцисiв,майорану,троянд.
Давнi римляни, щоб створити в житлах приємний запах, натирали столи м'ятою а стiни i пiдлогу окроплювали водною настоянкою.
Ароматичнi речовини мiстяться в рослинах у виглядi маленьких краплин в особливих клiтинах. Вони зустрiчаються у квiтах, листi, шкiрках плодiв а iнодi навiть у деревинi. Їх називають ефiрними олiями. Цi олiї не мають нiчого спiльного зi звичайними рослинними олiями : соняшниковою, кукурудзяною, тобто рiдкими жирами. Вони є сумiшшю ароматизованих органiчних речовин найрiзноманiтнiших типiв.
Трояндова олiя-найдухмянiша з ефiрних олiй.
ЇЇ почали добувати ще в Х ст.. Подрiбненi пелюстки обробляли водяною парою i з них вичавлювали олiю, добуваючи таким чином бiльше половини вмiсту олiї. Спосiб виявився настiльки вдалим, що ним користуються i досi. Щоб видiлити 1 л олiї, потрiбно переробити до 2 т пелюсток, тому i цiна такого продукту надзвичайно висока. Ефiрнi олiї зазвичай погано розчиняються у водi, але легко розчиняються в спиртi, тому вiн застосовується в парфумернiй промисловостi як розчинник. Найцiннiшi ароматичнi речовини з квiтiв одержують, розмiщуючи в закритiй камерi на дротянiй сiтцi почергово шари твердого жиру i частин рослини. Через деякий час квiти замiняють на новi, щоб жир насичався ефiрною олiєю. Потiм цей концентрат поставляють на парфумернi фабрики, де ефiрнi олiї видiляють iз жиру спиртом.
запаху у великих кiлькостях i значно дешевше.
у дуже малих дозах. Так, в одному з мiст Ірану вiдвiдувачiв i досi дивує незвичайним запахом мечеть, побудована кiлька столiть тому. За переказами, в розчин, що скрiплює каменi, було додано мускус.
3. Мило
Мило було вiдоме людинi ще в VIст. до н. е., коли фiнiкiйцi навчилися варити його з козячого жиру i деревного попелу. Першi письмовi згадки про мило в європейських країнах зустрiчаються у Плiнiя Старшого(І ст. н. е.). Про цiннiсть мила як очищувального засобу висловлювався Гален. Про професiю миловара вперше згадував близько в 358 р. Теодор Присцiанус.
олiю(її називають ще прованською) одержують простим
Пресуванням плодiв маслинових дерев, Французьким миловарам дозволялося працювати тiльки з ароматичними олiями з Провансу. Олiю, яку одержували пiсля перших двох пресувань, вживали з харчовою метою, а пiсля третього-використовували для переробки на мило. Марсельське мило було предметом торгiвлi венецiанському милу лише в XIVст.. Крiм Францiї, миловарiння в Європi розвивалося в Італiї, Грецiї, Іспанiї, на Кiпрi, тобто в районах, де росли маслиновi дерева. Що ж являє собою мило сьогоднi?
Це натрiєвi або калiєвi солi вищих жирних кислот, ароматизованi парфумерною композицiєю, безбарвнi або кольоровi. Для виготовлення мила використовують натуральнi жири i синтетичнi жирнi кислоти, луги, кориснi добавки, ароматизатори, барвники.
Для покращення властивостей мила до його складу вводять рiзнi кориснi добавки, Натрiй силiкат, наприклад, покращує мийнi властивостi, запобiгаю згiркненню кислот, сприяє збереженню кольору при зберiганнi мила, пiдвищує його твердiсть. Канiфоль i кислоти пiдвищують стiйкiсть мила до розмокання, сприяють виникненню стiйкої пiни.
Дитяче мило виготовляють з додаванням ланолiну i борної кислоти. Ланолiн пом'якшує шкiру, а борна кислота виконує дезiнфiкуючу роль.
Це мило без ароматизаторiв i барвникiв, якi можуть викликати подразнення чутливої шкiри. Вмiст лугу в ньому мiнiмальний.
Мила з ланолiном, спермацетом i олiями утворюють багато пiни, надають шкiрi еластичностi, шовковистостi. Мило з хвойною хлорофiлкаротиновою пастою дезiнфiкує, сприяє загоєнню ран, виразок, усуває неприємний запах. Додавання очищеного березового дьогтю надає милу антимiкробних i антисептичних властивостей, посилює кровообiг i процеси обмiну.
До складу мила можуть входити карболова кислота, вазелiн та iншi речовини.
косметика ароматичний ефiрний мило крем
4. Креми
Креми використовують як засоби догляду за рiзними типами шкiри, проти зморщок, проти та для засмаги. Вони є рiзних видiв. Це сумiшi жирiв або емульсiї(мiстять деяку кiлькiсть води.
Для виробництва кремiв використовують величезну кiлькiсть сировини – рослиннi й твариннi жири, продукти їх переробки, бiлки, мiнеральнi солi, амiнокислоти, вiтамiни, екстракти лiкувальних трав, фруктовi та овочевi соки(алое, ромашки, календули, розмарину, свiжих огiркiв полуницi, кропиви, звiробою, хвої та iн.), бджолиний мед тощо. З рослинних олiй використовують абрикосову, персикову, мигдалеву, касторову(рицинову), кукурудзяну, маслинову, соняшникову, бавовняну, арахiсову, кокосову тощо, а з тваринних жирiв – кашалотовий, спермацетовий, яловичий.
Олiї легко засвоюються шкiрою, надають їй еластичностi, захищають вiд проникнення бруду i пилу, рiзкої змiни температур.
Для виготовлення кремiв використовують також воски, якi пом'якшують шкiру, сприяють обмiну речовин у шкiрi, надають їй еластичностi.
До кремiв додають бiологiчно активнi речовини : вiтамiни A, D, E, F. Вiтамiн А сприяє зникненню вугрiв,D посилює дiю вiтамiну А i покращує стан сухої та в'янучої шкiри. Усi вiтамiни активiзують обмiннi процеси, полiпшують вигляд шкiри.
5. Шампунi
Для миття волосся використовують найрiзноманiтнiшi шампунi. Вони мають ряд переваг перед милами : не мiстять лугу, який сушить шкiру i знижує мiцнiть та еластичнiсть волосся, добре промивають волосся у водi будь-якої твердостi, мiстять кориснi добавки, що оберiгають шкiру голови та волосся вiд надмiрної сухостi.
Існують шампунi для дорослих(для рiзних типiв волосся) i для дiтей, якi вготовляються на основi мийного засобу, що не подразнює слизову оболонку очей i нiжну шкiру малечi, мiстять вiтамiни, амiнокислоти.
До їх складу входять настої ромашки, кропиви бджолиний вiск, екстракт яєчного жовтка-для сухого волосся;настiй хмелю, екстракти огiрка, грейпфрута, алое – для жирного; екстракт хни – змiцнюючий.
Шампунi мiстять вiтамiни, бiлки, жирової речовини, ефiрнi олiї, натуральний березовий сiк, твариннi жири(норковий),резорцин, хiнiн, лецетин,(добувають з яєчного жовтка). До складу шампунiв проти лупи входять вiтамiни E, F, гормони, хiнiн. Червоний перець, настiй хiнної кори зумовлюють прилив кровi до шкiри i коренiв волосся. Шампунi для жирного волосся мiстять речовини, що регулюють жиро видiлення шкiри, - екстракт ромашки, хмелю, звiробою, шавлiї, для посиленого росту – касторову олiю
6. Дезодоранти
У багатьох захiдних компанiях людинi, яку приймають на роботу, пропонують тест на потиск руки. При цьому оцiнюється не мускульна сила претендента i не температура його шкiри, а вологiсть долонь. Вважається, до речi, абсолютно безпiдставно, що спiтнiлi руки характеризують слабку людину. Насправдi вологi руки – атавiзм : тримати, хапати будь-якi предмети спiтнiлими руками значно легше. Не дивно, що донинi збереглася звичка плювати на долонi перед тим, як братися до серйозної роботи. Але, щоб там не було, тиснути спiтнiлi долонi не дуже приємно. Як i бачити плями поту на одязi, особливо в поєднаннi з неприємним запахом.
Досить вiдзначити, що сам по собi пiт не має запаху - це прозора рiдина, яка на 99% складається з води. На поверхнi шкiр пiт розкладається бактерiями, у результатi чого з'являється неприємний запах.
Йоду.
Потiння, якщо воно не спровоковане гормональними змiнами, зайвою вагою i цукровим дiабетом, - природний процес, який захищає людину вiд перегрiвання : видiлення поту запобiгає пiдвищенню температури тiла.
Існують два способи боротьби з потовидiленням. Перший - iгнорувати його. До речi, той, хто вибирає цей шлях(деякi люди просто не вiдчувають свого запаху), псує життя навколишнiм. Другий – боротися. Сьогоднi iснує величезна кiлькiсть найрiзноманiтнiших дезодорантiв. У бiльшостi з них, крiм спирту, який вбиває мiкроби, що розкладають пiт, є ще й ароматизатори, якi перебивають запах поту. До дезодорантiв також додають iншi антимiкробнi добавки.
Деякi дезодоранти мiстять абсорбенти, якi поглинають неприємний запах.
Список лiтератури
1. Калантаєвська К. А. Морфологiя та фiзiологiя шкiри людини. — К.: Здоров'я, 1965
2. Косметичний пiлiнг: теоритичнiй практичнi аспекти. — М.: Косметика й медицина, 2003
3. Новiкова Л. В. Методи фiзiотерапiї в косметологiї. — М., 2001.
5. Озерска О. С. Косметологiя. 2002.
6. Практичний посiбник для косметолога. Ч. 1,2/ Л. В. Новиковой. — М., 1999
7. Довiдникз косметики /М. А. Розентула: — М.: Медицина, 1964.
|
