Мікроелементи Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J

Мiкроелементи Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J Коломийське медичне училище iм. І. Я. Франка Мiкроелементи Zn, Mn, Co, Cu, F, Br, J Пiдготувала студентка групи Іф2 Яцiв Надiя Коломия – 2001 Цинк Zn Цинк – це життєвоважливий мiкроелемент для всiх вищих органiзмiв, iншi ферменти являються сполуками цинку. Вiн небхiдний для нормальної життєдiяльностi людини, входить до складу карбоангiдрази, фермента, який бере участь у пiдтримцi кислотно-лужної рiвноваги i других металоферментiв. Цинк знаходиться в рядi ферментiв, абсолютно необхiдних в ньому для проявлення своєї активностi. Солi цинка є ядовитi, признаки отруєння: подразнення слизової оболонки, рвота. Харчовi продукти не можна зберiгати в цинковiй посудинi. Цинком покривають вироби з залiза i сталi, для охорони вiд корозiї. Застосовують як конструкцiонний матерiал (1-6% Al + 1% Cu) для цинкографiїi анодiв використаних в електролiзерах i в голованiчних елементах. Цинк впливає на активнiсть тропних гормонiв гiпофiза, бере участь в реалiзацiї бiологiчних дiй iнсулiна, нормалiзуючи жировий обмiн. Цинк в кровотвореннi а також необхiдний для нормального функцiонування гiпофiза, пiдшлункової залози, сiм‘янипузирiв. Сполучення цинка в медицинi використовують в якостi лiкарських засобiв. В земнiй корi мiстить 8,3´10-3ZnSZnCO 3 , цинкит ZnO , коламин Zn 4 Si 2 O 7 ( OH )2 ´ H 2 O . Mn Марганець входить до складу молекул деяких ферментiв i стимулює молекул деяких ферментiв i стимулює їх активнiсть. Органiзму потрiбно лише в значно в малих кiлькостях цього елементу, а роль його в обмiнi є дуже велика. Марганець входить в склад всiх рослинних i тваринних органiзмiв. Для живи органiзмiв має життєво важливе значення. Вiн активує багато ферментованих процесiв. Марганець необхiдний для синтезу глiкозамiноглiконiв хрящової тканини, для еритрогаезiв i утворення гемоглобiна. Вiн стимулює синтез холестерина i жирних кислот, виявляючи тим самим гiпотроннi дiї. Марганець вiдноситься до промислових отрут з рiзким вираженими токсичними властивостями. Надмiрне поступлення марганцю в органiзм тварин веде до пiдвищення його концентрацiї i появи в них iдентичних змiн в кiстках при рахiтi. Крiм впливу на процеси кровотворення. Марганець впливає на антителогенез, прискорює утворення антитiл. У металургiйнiй промисловостi марганець широко використовується для зв‘язування сiрки i кисню в чавунi i сталi. В органiзмi дорослої людини мiститься 20 мг марганцю. Особливо багато є його в клiтинах, багатих мiтохондрiями i меланiном. В кровi людини в нормi мiститься близько 4-20мкг%. В плазмi марганець зв‘язаний b - глобулiнами. При деяких захворюваннях концентрацiя в кровi збiльшується, а при деяких захворюваннях печiнки – знижується. Мiститься марганець в продуктах рослин бiля 8-50мг/кг, в продуктах тваринного походження нижче 0,1-2 мг/кг. Йод – J Йод мiститься у всiх тканинах людини. Але в основному вiн знаходиться в тканинах щитовидної залози в складi її гормонiв – трийодтиронiна i тиржсина. В органiзмi дорослої людини мiститься близько 25 мг йоду, iз яких10-15 мг в добу. Наприклад добавляють його до повареної солi. Йод вiдноситься до галогенiв. Вiн активно впливає на обмiн речовин, тiсно зв‘язаний з функцiєю щитовидної залози. В органiзмi знаходиться у виглядi неорганiчного йодиду i складовою частиною тиреоiдних гормонiв i їх похiдних недостатнiсть йоду приводить до порушення функцiї залози, її гiперплазми i розвитку зоба. Пiдвищення концентрацiї йоду в кровi вiдмiчається також при вагiтностi i при деяких захворюваннях печiнки. Людина повинна одержувати 50-60 мг в добу. Із кровi йод легко проникає в рiзнi органи i тканини. В природi йод розповсюджений повсюди i вiн мiститься в усiх живих органiзмах, водi, мiнеральних водах, мiнералах, ґрунтi. У земнiй корi його мiститься значно мало (3´10-5 риб i молюскiв. Елементарний йод легко i швидко всмоктується через шкiру i слизовi оболонки, а в паро утворюючому виглядi – через легенi. Швидкiсть всмоктування елементарного йоду iз шлунково-кишкового тракту пiдтверджена значним коливанням, i залежить вiд кiлькiсного складу їжi. Бiлки i жири, якi мiстяться в нiй, зв‘язують елементарний йод i зменшують його всмоктування в кишечнику. Із кровi йод легко проникає в рiзнi органи i тканини, мiсткiсть йоду в тканинних рiдинах не перевищує 1/3 – ¼ вiд мiсткостi його в плазмi кровi. Значна частина йоду, яка всмокталася (до 17% введеної дози) вибiрково вбирається в бiосинтез гормонiв. В значнiй кiлькостi йод накопичується в органах, якi здiйснюють його видiлення iз органiзму. При сифiлiсi i туберкульозi йод накопичується також в вогнищах специфiчного ураження (в гушах, туберкульозних вогнищах), що пов‘язано з високим вмiстом в них лiпiдiв. Видiлення йоду iз органiзму здiйснюється головним чином нирками (до 70-80% вiд введеної дози) i частково екскреторними залозами – слинними, молочними, потовими, залозами слизистої оболонки шлунка. Існує певна закономiрнiсть розподiлу йоду в атмосферi, водi i ґрунтах. Найбiльша його кiлькiсть сконцентрована в морськiй водi, повiтрi i ґрунтах приморських районiв. В цих же районах вiдмiчається найбiльш висока мiсткiсть в рослинних продуктах – зернових, овочах, картоплi i фруктах, а також в продуктах тваринного походження – м‘ясi, молоцi, яйцях. Значно багато йоду мiститься у м‘ясi деяких морських риб i молюскiв. Особливо багато йоду в рибному жирi (до 770 мкг%). Кобальт – Со Особливо велике значення для органiзму мають мiкроелементи кобальт, марганець i цинк, та iншi. Їхня кiлькiсть в органiзмi є значно в малих кiлькостях, але роль їх в обмiнi є дуже велика. Бiологiчна роль кобальту в значнiй степенi зв‘язана з його участю в каталiтичної ферментальної функцiї вiтамiну В12 Довго живучий iзотоп 60 Вiн являється постiйною складовою частиною рослинних i тваринних органiзмiв i вiдносяться до числа важливих мiкроорганiзмiв, також Со є фiзiологiчно-активний – впливає на кровотворення i обмiн речовин. Широко використовується в медицинi для променевої терапiї, радiоцинної стерилiзацiї медичних матерiалiв, виробiв i лiкарських засобiв, виробiв i лiкарських засобiв, що спричиняє засвоєння залiза i стимулює його обмiн в органiзмi. Органiчне сполучення Со застосовують у виготовленнi полiефiрних пластикiв, тетрокарболiзатора при рiзних синтезах i для нанесення кобальтових покриттiв. Вiн мiститься в значно малiй кiлькостi в рiчковiй, озернiй i морськiй водi, в морських рослин, в органiзмi риб i iнших морських тварин. Із харчових продуктiв найбiльше його мiститься звичайно в горосi (15,0 мкг%), фасолi, яка складає близько 12,1 мкг %, полуницi (9,8 мкг %), голанському сирi (4,32 мкг %). Важлива роль належить кобальту при ендогеннiм синтезi вiтамiну В12 . Фтор – F Фтор у невеликiй кiлькостi мiститься у всiх тканинах людини. коливається в межах 0,5-1,2 мг в 1 лiтрi. В мiсцевостях, де мiсткiсть фтору у водi нижча i де харчовi продукти бiднi на фтор, часто зустрiчається кароїз зубiв, але надлишок фтору викликає друге захворювання – флюфоз. Фтор вiдноситься до бiомiкроелементiв i вiдiграє значну роль в розвитку i мiнералiзацiї кiсток зубiв. Вiдноситься до абсолютно необхiдних для органiзму мiкроелементiв. В медицинi деякi фторомiсткi сполуки зустрiчаються, як лiкарськi засоби, вони використовуються для наркозу, в кiлькостi кровозамiнникiв. По знаходженню в земнiй корi (6,5´10-2 водi – 0,7-1,4мг/л, в атмосферному повiтрi – вiд 2´10-6 до 4´10-4 мг/м3 . Фiф являється остереотипним елементом в зубах i кiстках людини i тварини його мiсткiсть сягає 2000 мг/кг i вище, в середньому вiн же складає 240 – 560 i 200 – 400 мг/кг. Джерелом його, потрапляю чого в бiосферу, являється вулканiчнi гази, мiсткiсть до 2,5% фтору i вулканiчнi гiрськi породи, в яких знайдено бiля 90 фторомiстких матерiалiв. Фтор стимулює репаративнi процеси при переломах кiсток, попереджає розвитку синильного остеонороза. Бром – Br В органiзм бром поступає з харчовими продуктами (рослинного походження) i невеликою кiлькiстю його вводять з кухонною сiллю. Солi брому широко використовуються в медицинi в кiлькостi лiкарських речовин. Вiдомо 2 стабiлiзатора i 20 радiоактивних iзотопiв. Мiсткiсть брому в земнiй корi складає 0,6´10-4 %. В природi зустрiчається i виглядi сполучення у водi деяких соляних озер, морської води близько 0,005 %, в бурових водах i також хлоромiстких мiнералiв. Бром мiстить також в рослинних органiзмах; найбiльш багатi ним фасоля i горох. В тваринних органiзмах бром мiститься переважно в кровi, спинномозковiй рiдинi i гiпофiзi. В промисловостi бром дiстають з природних джерел – iз морської води, з концентрованих розсолiв (ропи) соляних озер. Бромна вода застосовується як окисник i бромуючi засоби в хiмiчному синтезi i аналiзi. Бром утворюється багатьма сполуками з рiзними органiчними речовинами. Вiн широко використовується у (медицинi) промисловостi – в виробництвi антидетонаторiв горючого, в органiчному синтезi, в фармацевтичнiй, фото- i кiнопромисловостi. В медицинi при лiкуваннi неврозiв, iстерiї, безсоння i iнших розладiв i iнших розладiв нервової системи, широко використовують бромiди калiю, натрiю, кальцiю i алюмiнiю, а також деяких органiчних сполук брому. Надмiрне накопичення в органiзмi викликає бромистих солей викликає шкiрнi висипки i пригнiчування нервової системи. Cu Мiдь вiдiграє важливу роль в органiзмi людини, входить до складу деяких окислених ферментiв. Велике значення має мiдь в процесах кровотворення, при синтезi гемоглобiну i ферментiв цитохромосомiв, де її функцiї тiсно пов‘язанi з функцiєю залiза. Мiсткiсть мiдi в плазмi кровi людини складає 0,1 мг %. iнколи хворi на цукровий дiабет. Недостатнiсть мiдi в їжi тварин приводить до розвитку у них ряду паталогiчних процесiв. Добова необхiднiсть в мiдi для дорослої людини становить 0,035мг на 1 кг. Найбiльше багатi мiддю гов‘яжа i свиняча печiнка, шампiньйони, печiнка палтуса, печiнка трiски. Мiдь входить в структуру або склад активного центру багатьох метало протеїдiв рослинних i тваринних пластоцианiна, хлоропластiв, полiфенолоксiдаз, лаказо, дофiн - b - гiдроксилази, гемоцiанiна, а також виявившихся в складi iнших бiлкiв, функцiя деяких в органiзмi кiнцевого зупинення. горiхи, гриби, боби, соя, кава, печiнка тварин. Використана лiтература 1. Медичний енциклопедичний словник. Автор: Р.І. Вишневський, А.І. Троян, М. П. Зяблюк, А. М. Кудрицький 2. Вирiзки журналу “Медичний вiсник” та “Охорона здоров‘я”