Реферат
з бiологiї на тему:
АГРУС І ГАРБУЗ
ЗВИЧАЙНІ
АҐРУС ЗВИЧАЙНИЙ
Glossularia reclinata - або в 2— 3-квiткових'китицях. Плоди (несправжня ягода) округлi або видовженi, забарвленi в бiлий, жовтий, рожевий, червоний або чорний колiр. Цвiте у травнi — червнi.
. Вирощують у садах в усiх районах України. Заготiвля i зберiгання. З зелених i напiвстиглих ягiд виготовляють компоти та варення, iз стиглих — соки, вина, мармелад, начинку для цукерок тощо. Ягоди можна сушити або маринувати.
Хiмiчний склад (25—ЗО мг%), каротин (0,2 мг%), вiтамiн Е (0,56 мг%), фолiєву кислоту, фенольнi сполуки (катехiни, лейкоантоцiани, антоцiани, флавоноли, фенольнi кислоти), сполуки калiю, залiза, йоду, мiдi, марганцю, фтору та цинку.
Фармакологiчнi властивостi i використання. атеросклерозi, крововиливах, пов'язаних iз зниженням мiцностi кровоносних капiлярiв, при гiпертонiї, анемiї, послабленнi дiяльностi шлунково-кишкового тракту, при хронiчних запорах, захворюваннях нирок i сечового мiхура. При порушеннi обмiну речовин i ожирiннi рекомендується вживати протягом 3—4 тижнiв багато ягiд аґрусу з одночасним обмеженням калорiйностi їжi.
ПРОТИПОКАЗАНО вживати аґрус при виразковiй хворобi шлунка i дванадцятипалої кишки в стадiї загострення, при ентеритах i колiтах, що супроводяться проносом.
гарбуз столовий, кабак, Cucurbilla pepo — однорiчна однодомна трав'яниста сланка рослина родини гарбузових. Стебло шорсткоопушене, шипувате, лазяче, з розгалуженими вусиками, 3—10 м завдовжки. Ластки великi, серцевиднi, пiор-сткоопушенi, 5-лопатевi, лопатi гострi, вiдокремленi одна вiд одної виразними тупими виїмками. Квiтки одностатевi, одиничнi, пазушнi, вiночок п'ятироздiльний, жовтогарячий. Квiтконiжки тичинкових квiток тупоп'яти-граннi. Плiд ягодоподiбний, великий, кулястий або видовжений. Цвiте протягом червня — серпня.
Поширення
. Дико росте в тропiчнiй Америцi. На Українi вирощують як харчову та кормову культури.
. В науковiй медицинi використовують насiння, в народнiй — м'якуш плода i плодонiжки. Насiння вiдпускається аптеками. Заготовляють його iз зрiлих плодiв. Строк придатностi насiння — один рiк. Хiмiчний склад. Плоди мiстять цукри (глюкоза, фруктоза, сахароза), органiчнi кислоти (переважно яблучна), каротин (до 6 мг% ), аскорбiнову (8—20 мг% ), фолiєву (14 мкг/100 г), панто-тенову (0,4 мг% ) та нiкотинову (0,5 мг% ) кислоти, вiтамiн В6 (0,13 мг%), рибофлавiн, тiамiн, значну кiлькiсть мiнеральних речовин (калiй -170 мг% , залiзо — 100, мiдь — 180, фтор — 86, цинк — 240 мкг/100 г, кальцiй, фосфор). До складу насiння входять жирна олiя нiй медицинi при захворюваннях (близько 20 % ), фiтостерин кукурбiтол, смолистi речовини, органiчнi кислоти, вiтамiни групи В, а також при затримцi сечi внаслiдок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насiння як сечогiнний засiб (їдять 2—З склянки насiння за день). М'якуш використовується як засiб проти стьожкових i круглих глистiв. За активнiстю воно поступається дрiоптерiсу чоловiчому, але має перевагу в тому, що не виявляє токсичного впливу на органiзм, i тому його можна призначати дiтям, хворим похилого вiку i вагiтним. Лiкування гарбузовим насiнням, щоб позбутися стьожкових глистiв, має свої особливостi. За 2 днi до його початку необхiдно щоранку ставити клiзму, а напередоднi увечерi прийняти сольове проносне. Наступного дня натщесерце вживають приготовленi з гарбузового насiння лiки. Перед вживанням насiння очищають вiд лушпиння, слiдкуючи за тим, щоб сiро-зелена шкiрочка залишалася на насiннi, розтирають у ступцi з водою або молоком до утворення кашки, додають пiвсклянки цукру, меду або варення i споживають лежачи протягом двох годин невеличкими порцiями.
У поєднаннi з iншими лiкарськими рослинами i конопляним сiм’ям гарбузове насiння використовується в народнiй медицинi при захворюваннях нирок i сечовивiдних шляхiв, зокрема, при появi кровi в сечi, а також при затримцi сечi внаслiдок спазматичних явищ. Використовують гарбузове насiння i як сечогiнний засiб (їдять 2-3 склянки насiння за день). М’якуш гарбуза використовують як сечогiнний, жовчогiнний та послаблюючий засiб. Вживання м’якуша (сирого по 0,5 кг, вареного або печеного по 1,5-2 кг за день) показане при хронiчних запорах, хворобах серця, що супроводяться набряками, подагрi, хронiчних формах пiєлонефриту i холециститу, при хронiчних колiтах i ентероколiтах у стадiї нерiзкого загострення. Сiк з м’якуша гарбуза п’ють при блюваннi у вагiтних, вiн заспокоює, покращує сон. Зовнiшньо м’якуш використовують при опiках, для лiкування екзем та запальних вогнищ на шкiрi, як фiтотерапевтичний засiб у косметицi. Вiдвар гарбузових черешкiв (хвостикiв) має дiуретичну здатнiсть i рекомендується при ниркових та серцевих захворюваннях з набряками, при гiпертонiчнiй хворобi, порушеннi обмiну речовин. Вiдваром гарбузових квiток лiкують гнiйнi рани.
|
