Основнi вiдомостi про будову та функцiї ЦНС Класифiкацiя засобiв що дiють на ЦНС
методичнi рекомендацiї
самостiйної роботи
Тема: “Основнi вiдомостi про будову та функцiї ЦНС. Класифiкацiя засобiв, що дiють на ЦНС.”
1.
Тема:
2. Актуальнiсть
. Призначення нервової системи можна звести до збору iнформацiї, прийняттю рiшень i роз придiлення обов’язкiв мiж окремим частинами тiла. Центр керування нашим органiзмом представлений головний мозком. Вiн зв’язаний з усiма дiлянками нашого тiла за допомогою великої кiлькостi нервових волокон. Частина волокон дає iнформацiю головному мозку – це чутливi нерви. Друга частина волокон передає розпорядження мозку внутрiшнiм органам – це вегетативнi нерви. Таким чином, координуюча дiяльнiсть нервової системи починається з чутливих, а закiнчується вегетативними нервами. Яке це має значення? Велике. По-перше, можна змiнити iнформацiю, яка входить в головний мозок, i вiн через вегетативнi нерви змiнить стан i функцiю якоїсь частини тiла або всього органiзму. Для цього потрiбно подiяти лише на чутливi рецептори або чутливi нерви. По-друге, можна змiнити iнформацiю, яка йде по вегетативним нервам i тодi наперекiр бажанню i команди головного мозку можна змiнити стан i функцiю тiєї чи iншої дiлянки тiла. Змiнюючи нервовий сигнал, який передається вегетативними нервами, можна пiдсилити або послабити роботу серця, легень, шлунка, кишечника та iнших органiв. Можна за допомогою лiкiв досягнути стану змiни того чи iншого органу наперекiр волi головного мозку, причому для дiї на ой чи iнший орган зовсiм не обов’язково вводити такi лiки в область розмiщення нерва який йде до органу. Лiки самi знаходять цей нерв. Потрiбно тiльки ввести препарат в органiзм i забезпечити попадання його в кров.
3. Мета
:
Знати: - Основнi вiдомостi про будову i функцiї ЦНС.
4. Матерiали для позааудиторної самостiйної пiдготовки студентiв.
4. 1. Мiжпредметнi зв’язки.
Анатомiя.
4. 2. Змiст заняття
. ЦНС складається з великої кiлькостi нейронiв – нервова клiтина, що складається з тiла i вiдросткiв (дендритiв i аксона). Дендрити – це короткi вiдростки, що сприймають i передають iнформацiю до тiла клiтини. Аксон – це довгий вiдросток, який передає нервовi iмпульси вiд нервової клiтини до iнших клiтин або робочого органу. Передача збудження, як i в периферичнiй нервовiй системi, здiйснюється через синапси за допомогою медiаторiв: ацетилхолiну, норадреналiну, дофамiну, серотонiну, гамма-амiномасляна кислота (FАМК) та iн.
ЦНС складається iз головного i спинного мозку, де обробляється iнформацiя, яка поступає по чутливим волокнам периферичних нервiв вiд рецепторiв шкiри, слизових оболонок, м'язiв, i внутрiшнiх органiв (т. б. iз навколишнього середовища i внутрiшнього середовища органiзму), а також йде вiдповiдна реакцiя органiзму, яка здiйснюється за допомогою сигналiв, якi посилаються до м'язiв, залоз, кровоносних судин i внутрiшнiх органiв по руховим i вегетативним волокнам перифiричих нервiв ЦНС регулює i забезпечує функцiональну єднiсть всiх органiв i систем людини i здiйснює двохстороннiй зв’язок органiзму з навколишнiм середовищем. Безпосереднiй зв’язок з периферичними нервами здiйснює спинний мозок, який розташований у каналi хребта i являє собою тяж в середньому 45 см. Вiд травм спинний мозок захищають мозковi оболонки, якi його оточують в нижнiй частинi хребта i оболонковий мiшок, який мiстить спинномозкову рiдину. Товщина спинного мозку неоднакова: найбiльшi потовщення є – шийне i попериково-крижове, де формуються нерви для iннервацiї вiдповiдно верхнiх i нижнiх кiнцiвок. Спинний мозок має сегментну будову, складається iз 31-33 сегментiв, об’єднаних у вiддiли: шийний, грудний, поперековий, крижовий. Вiд кожного сегмента вправо i влiво вiдходять по однiй парi заднiх i переднiх корiнцiв, що утворюють спинно-мозковi нерви. Спинний мозок виконує рефлекторну i провiдниковi функцiї. Рефлекторна функцiя полягає у забезпеченнi рефлексiв, пов’язаних з роботою м'язiв: пiдтримання постави, ходiння та регуляцiя функцiй внутрiшнiх органiв. Провiдникову функцiю виконує бiла речовина, забезпечуючи зв’язок i узгоджену роботу всiх вiддiлiв ЦНС.
мозок; 3) ромбовидний (заднiй, додатковий). Всi вiддiли за винятком кiнцевого мозку, становлять мозковий стовбур. У мозковому стовбурi розмiщенi численнi ядра, визхiднi та низхiднi нервовi шляхи, а також ретикулярна (сiтчаста) формацiя, що являє собою сукупнiсть нервових клiтин, аксони яких утворюють велику кiлькiсть рiзноманiтних розгалужень – колатералей.
Кiнцевий або великий мозок є вищим вiддiлом ЦНС. Довгастий мозок – безпосереднє продовження спинного мозку. В заднiй частинi довгастого мозку знаходяться життєво-важливi центри: центр дихання, судинно рухливий центр.
Заднiй мозок. До нього належать мiст i мозочок. Основними функцiями мозочка є координацiя рухiв, нормальний розподiл м’язового тонусу.
Мiст головного мозку переходить в середнiй мозок. Тут є чорна субстанцiя, яка приймає участь у виробленнi рухових автоматизмiв. Ретикулярна формацiя середнього мозку має широкi зв’язки з глибинними вiддiленнями пiвкуль головного мозку i виконує ряд важливих функцiй, зокрема приймає участи в регуляцiї сна.
Середнiй мозок переходить в промiжний, який займає промiжне положення мiж двома великими пiвкулями головного мозку. До промiжного мозку вiдноситься таламус i гiпоталамус. Керують чутливiстю, а також зором i слухом, смаку. Гiпоталамус регулює температуру тiла, водний, сольовий, жировий, вуглеводний обмiни, функцiю залоз внутрiшньої секрецiї, симпатичною i парасимпатичною нервовою системою. Нервовi клiтини здатнi видiляти секрет, який поступає по їх вiдросткам (аксонам) i кровоносним судинам в гiпофiз, а потiм в кров.
Кiнцевий (великий мозок) складається з двох пiвкуль, покритих корою. Тут вiдбувається розшифровка iнформацiї, яка поступає iз зовнiшнього i внутрiшнього середовища.
Отже, значення нервової системи велике i полягає в тому, що вона поєднує, узгоджує i регулює дiяльнiсть органiв i систем, обумовлює оптимум функцiонування. Нервова система забезпечує зв’язок органiзму з навколишнiм середовищем, а також дiяльнiсть людини не тiльки як бiологiчної, але i соцiальної iстоти – суспiльно корисної особистостi. Неоцiненне значення в формуваннi соцiальної сутi людини вiдiграв розвиток мови, пам'ятi, мислення та iнших видiв психiчної дiяльностi.
Мозок складається iз сiрої i бiлої речовин. Сiра речовина утворюється скупчення нервових клiтин (з початковими вiддiлами iнших вiдросткiв), а бiла речовина – це сукупнiсть нервових волокон.
У головному мозку, у рiзних його вiддiлах, сiра i бiла речовини розташованi по-рiзному. В пiвкулях мозку i мозочку сiра речовина знаходиться на периферiї, утворюючи зовнi суцiльний шар, який називається корою. Пiд корою знаходиться бiла речовина, а в нiй окремi скупчення сiрої речовини – ядра. В iнших вiддiлах головного мозку бiла речовина розташовується зовнi, а сiра речовина у виглядi ядер – всерединi. В спинному мозку бiла речовина лежить по периферiї, а сiра – в центрi i також утворює ядра. Ядра сiрої речовини виконують роль центрiв головного i спинного мозку, якi регулюють дiяльнiсть орачiв (цент слиновидiлення, центр ковтання, центр дихання та iн.).
Пучки нервових волокон (нерви) бiлої речовини зв’язують однi вiддiли головного мозку з iншими i виконують провiдникову функцiю – по них передається нервовi iмпульси. Головний i спинний мозок мають густу сiтку кровоносних судин. Речовина мозку потребує постiйного надходження кисню i поживних речовин. Порушення мозкового кровообiгу може бути причиною рiзних патологiчних станiв (паралiчiв, втрати чутливостi, розладу мови та iн.).
Нерви, якi вiдходять вiд головного i спинного мозку дають гiлки до всiх органiв нашого тiла, т. б. iннервують всi органи. В органах є кiнцевi нервовi апарати – рецептори (чутливi, або аферентнi, нервовi закiнчення) i ефектори (руховi, або еферентнi, нервовi закiнчення, якi викликають збудження робочого органу).
Це дало змогу видiлити групу речовин з переважною дiєю на кору головного мозку, довгастий мозок, спинний мозок та iншi структури нервової системи.
Важливу роль в механiзмi дiї нейротропних речовин вiдiграє ретикулярна формацiя, яка являє собою скупчення великої кiлькостi нервових клiтин в стовбурi головного мозку. Нейрони ретикулярної формацiї мають зв’язок з рiзними вiддiлами мозку i впливають на функцiю цих вiддiлiв збуджуючи їх або гальмуючи. Наприклад, збуджуюча дiя ретикулярної формацiї на кору головного мозку викликає бадьорiсть, а при послабленнi активної дiї розвивається виражене гальмування кори головного мозку – сон. Встановлено, що синапси ретикулярної формацiї проявляють високу чутливiсть до багатьох нейротропних засобiв, якi використовуються в медицинi. Всi лiкарськi засоби, якi дiють на ЦНС можна роздiлити на 2 групи: 1) засоби, якi пригнiчують функцiї ЦНС (засоби для наркозу, снодiйнi, протисудорожнi, наркотичнi анальгетики, деякi психотропнi засоби (нейролептики, транквiлiзатори, седативнi); 2) засоби, якi збуджують функцiї ЦНС – аналептики, психостимулятори, ноотропнi засоби, адаптогени.
Поскiльки ЦНС регулює дiяльнiсть всього органiзму, то i дiя нейротропних засобiв в тiй чи iншiй мiрi вiдбивається на станi всього органiзму.
4. 3. ООД.
| Завдання
|
Вказiвка до завдання
|
Виконання
|
|
|
1. Дати структуру спинного мозку i його функцiї.
2. Структуру головного мозку i його функцiї.
|
Зробити стислий конспект.
|
4. 4.
2. Будова нейрона.
4. Вiддiли ЦНС.
5. Основнi вiдомостi про спинний мозок, його функцiї.
7. Вплив лiкарських засобiв на ЦНС.
Б. Тести.
3. Закiнчення нервових волокон.
4. Через них передається збудження.
ІІ. Засоби, якi пригнiчують ЦНС:
1. Транквiлiзатори.
3. Психостимулятори.
5. Наркотичнi анальгетики.
Лiтература:
1. В. Г. Западнюк. М. О. Гарбарець. Фармакологiя з рецептурою.
2. М. П. Скакун, К. А. Посохова. Основи фармакологiї з рецептурою.
|
