Особливостi злочинних проявiв в агропромисловому комплексi в перiод його реформування
в перiод його реформування
Характерною особливiстю сучасного етапу розвитку агропромислового комплексу (далi — АПК) України є глибока, затяжна i дуже загрозлива економiчна криза, що проявляється у дестабiлiзацiї агропромислового виробництва, поглибленнi диспропорцiї в ньому, розпадi фiнансово-економiчної системи, катастрофiчному спадi виробництва, величезнiй кiлькостi низькорентабельних i збиткових пiдприємств, звуженнi ринкiв продовольства, зростаннi споживчих цiн i зниженнi купiвельної спроможностi населення. У цих умовах реальною стає загроза продовольчiй безпецi держави.
Складнiсть та гострота економiчної ситуацiї у вiтчизняному АПК спостерiгається на фонi стiйкого нелегального або “тiньового” i кримiнального зростання.
До основних специфiчних особливостей, що характеризують структуру i розвиток АПК, слiд вiднести такi.
По-перше, АПК як потужний сектор економiки має складну та багаторiвневу структуру, i остання суттєво вiдрiзняє його вiд iнших мiжгалузевих комплексiв (паливно-енергетичного, машинобудiвного, транспортного i т. iн.).
По-друге, на сучасному етапi АПК є капiталомiстким i трудомiстким формуванням, в якому зосереджено значну частину основних виробничих фондiв, трудових ресурсiв, задiяних у сферi матерiального виробництва працiвникiв, а також створюється велика частка валового внутрiшнього продукту.
По-третє, розвиток АПК зумовлює пiдвищення матерiального добробуту населення. Продукцiя, що в ньому виробляється, виступає визначальним чинником вирiшення соцiальних завдань, оскiльки з сiльськогосподарської сировини виробляється понад 2/3 споживчих товарiв, формується майже 95 % продуктiв харчування, а це становить приблизно 75 % загального товарообiгу держави.
i т. iн.
Агропромисловий комплекс є багатогалузевим i полiструктурним комплексом, видiляється за ознакою єдиної мети функцiонування його галузей, поєднаних на основi виробничо-технологiчних зв’язкiв. Основу комплексу становлять послiдовнi стадiї виробництва сiльськогосподарської сировини та її переробки в готову продукцiю.
земельних вiдносин, погiршує i без того важкий фiнансовий стан, в якому зараз опинилася галузь. Погашення iснуючої заборгованостi i запобiгання накопиченню нових боргiв суб’єктiв сiльського господарства у майбутньому, протидiя зацiкавленим злочинним формуванням, що користуються механiзмами з отримання коштiв вiд функцiонування фiнансових схем, якi недостатньо контролюються державою, потребує адекватних радикальних заходiв.
Ситуацiя в АПК погiршується тим, що вона не є локальною, а притаманна всiй нацiональнiй економiцi, де дiють недосконалi фiнансовi механiзми. Загалом, в економiцi АПК мають мiсце такi основнi розрахунковi елементи: товарно-грошовий (у реальному секторi економiки); бартерний; взаємозалiки та фiнансовi сурогати; безгрошовий (натуральне господарство), якi стали вiдчутним гальмом у проведеннi реформ. Невпинне їх розширення не лише штучно обмежує економiчний простiр ринкових вiдносин, а й деформує їх змiст.
Широке застосування таких форм розрахункiв призвело до численних цiнових викривлень на українському ринку i полегшило проведення органiзованими злочинними угрупованнями завуальованих протиправних дiй, якi йдуть всупереч iнтересам селянської громади. Наприклад, бартерна цiна автомобiльного пального в обмiн на зерно у 3–5 разiв перевищує грошову. У 1996 роцi в Українi за середньої собiвартостi виробництва 1 т зерна у 99 грн воно продавалося за такими середнiми цiнами: заготiвельним органiзацiям (державi) — по 220 грн; населенню за рахунок оплати працi — 97 грн; на ринках та у магазинах — 164 грн, за бартером в iнших операцiях — по 174 грн. У 1998 роцi цiни на сiльськогосподарську продукцiю, реалiзовану за бартером, були на 25–50 %, а на вовну вдвiчi нижчими порiвняно з цiнами продажу продукцiї сiльського господарства заготiвельним органiзацiям.
Інша проблема — борги аграрiїв, якi можна роздiлити на три категорiї: борги державi, борги компанiям, що працюють на аграрному ринку, та борги сiльгоспробiтникам. Загальна сума боргiв колективних сiльгосппiдприємств оцiнювалась у 13,8–15 млрд грн — бiльше третини рiчного обсягу виробництва. Починаючи з 1990 року, кiлькiсть збиткових колективних сiльськогосподарських пiдприємств постiйно збiльшувалася. Так, якщо у 1990 р. iснувало 51 збиткове сiльгосппiдприємство, то у 1998 p. їх вже стало 11 410 (92 % вiд їх загальної кiлькостi). За оперативними даними, у 1999 p. збитково працювало понад 12 тис. сiльгосппiдприємств. У 1995 роцi колективнi сiльськогосподарськi пiдприємства, радгоспи та допомiжнi господарства з виробництва сiльськогосподарської продукцiї одержали прибуток на суму 748,1 млн грн, а у 1998 р. збитки по цих господарствах складали 4,1 млрд грн.
Беручи до уваги, що агробiзнес в цiлому — справа прибуткова, можна зробити висновок, що бiльша частка коштiв, не сплачених за штучними боргами, надiйшла до “тiньового” сектора економiки. Слiд розглянути питання стосовно можливих схем (чи їх розробки) передачi за борги активiв колективних сiльгосппiдприємств у виглядi земельних надiлiв кредиторам, за якими “стоять” мафiознi структури.
на станi нацiональної економiки загалом:
як засiб ухилення вiд податкiв вони призводять до розширення “тiньової економiки”. Така “натуралiзацiя” господарських зв’язкiв в АПК скорочує доходи бюджету бiльше, нiж в iнших галузях;
надають iнфляцiї прихованого характеру, супроводжуючи її зазвичай завищенням цiн на 15–25 %;
зумовлюють поширення розрахункiв принципово нового змiсту, не властивого грошовому обiгу.
Особливiстю сучасних економiчних процесiв в аграрному секторi України економiки є бурхливий розвиток рiзноманiтних господарських формувань. У продовольчому комплексi кооперування зумовлено, переважно, визнанням економiчної рiвноправностi рiзноманiтних форм господарювання. Однак, сама лише змiна форм господарювання ще не здатна забезпечити швидку стабiлiзацiю та ефективнiсть виробництва у продовольчому комплексi. Тим бiльше, що реформування супроводжував низький рiвень контролю за процесом приватизацiї в АПК. Проведеними перевiрками встановлено, що основними порушеннями чинного законодавства пiд час приватизацiї є заниження вартостi майна, фальсифiкацiя документiв, незаконна купiвля-продаж акцiй i т. iн.
Іноземнi iнвестори, вкладаючи капiтал у нашу економiку, надають перевагу посередницькiй сферi. Значна частина виробленої спiльними пiдприємствами продукцiї реалiзується на внутрiшньому ринку, що не тiльки не сприяє зростанню експорту, а й призводить до збiльшення зовнiшнього боргу України. Жодне зi спiльних пiдприємств, що функцiонують останнiм часом, не досягло валютної самоокупностi. Практика свiдчить, що при укладаннi договорiв про створення спiльних пiдприємств iноземнi фiрми нерiдко нехтують iнтересами України, намагаються i вносять до статутних документiв положення, що протирiчать нашому законодавству. Це пояснюється тим, що за вiдсутностi ефективної системи контролю з боку держави зовнiшньоекономiчної дiяльностi суб’єктiв господарювання АПК, як загалом i всього народногосподарського комплексу, значною мiрою розвивається стихiйно, нерiдко має хижацький характер, призводить до розбазарювання сировини, гостродефiцитних матерiальних цiнностей. Експортно-iмпортнi операцiї часто здiйснюються з порушенням принципу еквiвалентностi, валютної самоокупностi i т. iн. Значна частка валютної виручки незаконно залишається за кордоном, приховується вiд оподаткування, розкрадається та iнвестується в економiку iнших країн. Корисливi злочини, що скоюються суб’єктами сiльськогосподарського виробництва чи посередницьких структур, завдають великих збиткiв господарству, збiльшують зовнiшню заборгованiсть, що пiдриває економiчну безпеку. Масового характеру набули такi злочини, як контрабанда, розкрадання державного i колективного майна у великих i особливо великих розмiрах, приховування валютної виручки та iншi валютнi злочини, ухилення вiд сплати податкiв, хабарництво.
Реформування власностi на селi, здiйснення господарської дiяльностi через бартернi контракти з комерцiйними структурами на постачання пального, добрив, iнших матерiально-технiчних ресурсiв та розрахунки за них керiвники сiльгосппiдприємств використовують для власного збагачення. Перебуваючи у змовi з комерсантами, вони за певну плату, дiючи всупереч iнтересiв членiв сiльгосппiдприємств, заключають збитковi угоди на постачання ресурсiв, надання в оренду землi, здiйснюють iншi види протиправної дiяльностi.
полiтики не можуть закiнчитися позитивним результатом. Черговi перегини можливi на селi, вiдсутнiсть самовизначення селянина призведе до вiдчуження землi вiд селянської громади i не знайдеться ефективного землевласника. Земля як товар стане об’єктом для скоординованих спекуляцiй при участi iноземних iнвесторiв i “непатрiотичних” вiтчизняних банкiрiв та державних чиновникiв в розрахунку на подальшу її скупку.
2000–2001 роки вiдрiзняються вiд минулих земельною реформою i реформами в АПК, у зв’язку з чим збiльшилася кiлькiсть корисливих злочинiв, що супроводжують згаданi процеси. У 2001 роцi в аграрному секторi економiки було викрито 884 злочини, пов’язаних з його реформуванням, серед яких — 343 розкрадання, 410 посадових злочинiв, 28 порушень бюджетного законодавства. До кримiнальної вiдповiдальностi притягується 929 осiб, з яких — 423 керiвники, в тому числi 273 голови сiльськогосподарських пiдприємств.
Пiдроздiлами правоохоронних органiв було проведено комплекс заходiв з виявлення, розкриття та розслiдування злочинiв в АПК, пов’язаних з розкраданням бюджетних коштiв пiд виглядом вiдшкодування витрат на будiвництво об’єктiв соцiально-культурного i побутового призначення на селi та проведення у зв’язку з цим вiдповiдних взаємозалiкiв. Окремi керiвники сiльськогосподарських та фермерських пiдприємств з метою розкрадання державних коштiв складали завiдомо неправдивi документи про нiбито побудованi ними на власнi кошти об’єкти соцiального та побутового призначення, хоча останнi взагалi не будувалися або вже були побудованi у попереднi роки (у зв’язку з чим вiдшкодування витрат на їх будiвництво не повинно проводитися), або значно завищували суми витрат на таке будiвництво.
Видiленi Мiнiстерством фiнансiв України кошти перераховувалися районним вiддiлам фiнансiв для вiдшкодування витрат на будiвництво вже безпосередньо господарствам районiв (на спецiальнi рахунки — для придбання паливно-мастильних матерiалiв, мiнеральних добрив, запасних частин, з обов’язковим вiдображенням у вiдповiдних бухгалтерських документах). Проте, перерахованi таким чином цiльовi кошти голови господарств шляхом незаконних фiнансових операцiй переводили зi спецiального рахунку на розрахунковий, пiсля чого отримували їх готiвкою i використовували на будiвництво особистих будинкiв та iншi власнi потреби.
товаровиробникiв за податками i зборами до Державного бюджету, сплати за електроенергiю (лише за умови наявностi у господарств вiдповiдної заборгованостi). Тому окремi керiвники пiдприємств знов-таки складали завiдомо неправдивi акти взаємозвiрок, в яких вiдображали неiснуючi або значно завищенi суми такої заборгованостi. Зазначенi документи пiсля вiдповiдного оформлення та затвердження в районних державних адмiнiстрацiях, Державнiй податковiй адмiнiстрацiї, районнiй електричнiй мережi надсилалися до регiональних вiддiлень Державного казначейства, пiсля чого на цiй пiдставi проводилися вiдповiднi взаємозалiки. У подальшому за рахунок державних коштiв здiйснювалося погашення вже реально iснуючих боргiв перед Державним бюджетом та iншими пiдприємствами.
Таким чином, керiвники сiльськогосподарських i фермерських пiдприємств за участю або за сприяння посадових осiб державних органiв влади та управлiння, податкових адмiнiстрацiй, вiддiлень Державного казначейства пiд виглядом вiдшкодування вартостi витрат на нiбито побудованi ними об’єкти соцiально-культурного та побутового призначення вчиняли розкрадання державною майна в особливо великих розмiрах, шахрайства з фiнансовими ресурсами шляхом нецiльового використання державних субвенцiй.
Протиправна дiяльнiсть набула дедалi поширеного, загрозливого характеру. Незважаючи на те, що керiвниками сiльськогосподарських пiдприємств у бiльшостi випадкiв заявляються для вiдшкодування, на перший погляд, невеликi суми коштiв — вiд 2 000 до 15 000 грн, з урахуванням значної кiлькостi таких звернень загальна сума вiдшкодувань в регiонах сягає декiлькох сот тисяч гривень.
Бiльш того, така дiяльнiсть не лише завдає iстотних збиткiв, але й об’єктивно становить суттєву загрозу iнтересам як держави, так i громадян, оскiльки негативно впливає на можливiсть своєчасної виплати заробiтної плати, пенсiй та iнших обов’язкових платежiв, призводить до зростання соцiальної напруженостi.
Про масштаби такої дiяльностi свiдчать i результати перевiрок, що проводилися у минулi роки пiдроздiлами Державної податкової адмiнiстрацiї, органами прокуратури i внутрiшнiх справ. Зокрема, тiльки у 5 регiонах (Львiвська, Запорiзька, Тернопiльська, Херсонська та Харкiвська областi) за виявленими ними фактами порушень при вiдшкодуваннi таких витрат у минулому роцi скасовано взаємозалiки на суми вiд 1,52 до 3,92 млн грн.
Серйозне занепокоєння викликає i тенденцiя стосовно суттєвого збiльшення розмiру заподiяних державi збиткiв (у середньому по кожнiй порушенiй кримiнальнiй справi), оскiльки окремi керiвники сiльськогосподарських пiдприємств, використовуючи вiдсутнiсть належного контролю за використанням бюджетних коштiв, надають фiктивнi документи на вiдшкодування таких витрат вже на сотнi тисяч гривень, займаються зазначеною злочинною дiяльнiстю протягом тривалого часу. При цьому з метою приховування вчинених злочинiв часто використовуються реквiзити фiктивних фiрм, що виступають у ролi постачальникiв будiвельних матерiалiв або виконавцiв нiбито проведених будiвельних робiт.
Нерiдко розкрадання коштiв шляхом незаконного вiдшкодування витрат на будiвництво вчиняється за участю працiвникiв мiсцевих державних адмiнiстрацiй, податкових адмiнiстрацiй, iнших державних установ та органiзацiй, саме на якi покладається обов’язок контролю обгрунтованостi такого вiдшкодування за рахунок державних коштiв та їх цiльового використання. Зазначенi особи, зловживаючи посадовим становищем, беруть безпосередню участь у розкраданнi або сприяють вчиненню таких злочинiв шляхом внесення до офiцiйних документiв завiдомо неправдивих вiдомостей, укладання та видачi завiдомо недостовiрних документiв, що на практицi призводить до встановлення розгалужених корумпованих зв’язкiв мiж злочинцями та посадовими особами.
фiктивнi документи з метою розкрадання зерна i зернопродуктiв.
вiдповiднi заходи щодо своєчасного попередження корисливих злочинiв на об’єктах сiльського господарства, припинення безгосподарностi, збереження пально-мастильних матерiалiв, недопущення незаконного вивозу сiльгосппродукцiї за межi держави, заходи щодо збереження нового врожаю пiд час його збирання, перевезення, переробки та зберiгання.
Перевiрками встановлено численнi порушення в колективних сiльськогосподарських пiдприємствах при видачi та отриманнi сертифiкатiв щодо права на земельний пай, здiйсненнi вiдчуження майна реформованими пiдприємствами, прийняттi рiшень загальними зборами з питань реформування господарств, при укладаннi та реєстрацiї угод оренди землi. Все зазначене свiдчить про вiдсутнiсть належного контролю з боку посадових осiб мiсцевих органiв виконавчої влади та самоврядування за процесами реформування на селi.
Поширення набули факти, коли посадовi особи сiльських (селищних) рад безпiдставно надавали сертифiкати щодо права на земельний пай особам, якi не мають права на його отримання (не громадянам України, на померлих i т. iн.).
Характерним порушенням при паюваннi земель є внесення до спискiв пайовикiв осiб, якi не мають права на отримання земельної частки (паю).
Вивчення економiчних умов, що склалися в державi, свiдчить, що займатися на сьогоднi сiльськогосподарським виробництвом без застосування взаємовiдносин з перерозподiлу продукцiї в Українi невигiдно i неможливо. До причин такого становища можна вiднести: диспаритет цiн на сiльськогосподарську i промислову продукцiю; вiдсутнiсть дотацiй i протекцiонiстської зовнiшньоекономiчної полiтики держави. Перетворення землi на товар без змiни економiчної ситуацiї, в якiй зараз перебуває сiльськогосподарський виробник в Українi, може призвести до економiчних, соцiальних, полiтичних катаклiзмiв.
цiн, розвиток бiржової торгiвлi сiльськогосподарською продукцiєю (форварднi, ф’ючерснi та опцiоннi угоди). Успiх аграрної реформи неможливий без кредитної пiдтримки, лiзингу, розвитку мережi постачально-збутових кооперативiв, створення кредитних спiлок i т. iн. Негайного вирiшення потребує питання державного регулювання дiяльностi посередницьких структур, що функцiонують в аграрному секторi; необхiдне законодавче врегулювання механiзмiв реструктуризацiї боргiв сiльгосппiдприємств та лiквiдацiї головної причини їх зростання — цiнової полiтики щодо паливно-енергетичних ресурсiв.
|
