Органiзацiя виробничих процесiв у свинарствi, вiвчарствi i птахiвництвi
Тема
Органiзацiя виробничих процесiв у свинарствi, вiвчарствi i птахiвництвi
Органiзацiя виробничих процесiв у свинарствi
У господарствах, що спецiалiзуються на виробництвi свинарської продукцiї, створюють племiннi i товарнi ферми. Останнi бувають комбiнованi (iз закiнченим оборотом череди) i спецiалiзованi. Комбiнованi ферми займаються вiдтворенням поголiв'я, вiдгодiвлею свиней i племiнною роботою. Вони поширенi переважно в невеликих за розмiрами господарствах. Спецiалiзованi ферми пiдроздiляються на вiдгодiвельнi та репродуктивнi, котрi займаються вiдтворенням i вирощуванням молодняку для продажу його в спецiалiзованi вiдгодiвельнi господарства. Така спецiалiзацiя сприяє збiльшенню виробництва свинини i зниженню її собiвартостi.
Розмiр ферм. Концентрацiя виробництва свинини на великих фермах сприяє зменшенню витрат працi на центнер приросту ваги i зниженню собiвартостi продукцiї.
Розмiщення ферм у господарствi повинне забезпечувати найбiльш ефективне використання матерiальних i трудових ресурсiв, створювати умови для кращої органiзацiї працi й одержання продукцiї з найменшими витратами.
При виборi дiлянки враховують зоотехнiчнi i ветеринарнi вимоги, пропонованi для виробничих центрiв господарства. Для полегшення органiзацiї лiтнього утримання свиней ферму розташовують недалеко вiд природних кормових угiдь. Площа дiлянки повинна бути достатня для розмiщення на нiй необхiдної кiлькостi свинарникiв, а також кормокухонь, кормоцехiв, сховищ для коренебульбоплодiв, силосних споруджень, авто ваг i на вилучених вiд садиби фермах - примiщення для вiдпочинку свинарiв.
На комбiнованих фермах створюють такi групи: маткового поголiв'я, кнурiв-плiдникiв, ремонтного молодняку (вiдлучених тварин) у вiцi до 4 мiс, тих, що на вiдгодiвлi (у вiцi вiд 4 мiсяцiв до закiнчення вiдгодiвлi); на племiнних фермах: кнурiв-плiдникiв, маток, вiдлучених, ремонтно-племiнних тварин. На спецiалiзованих вiдгодiвельних фермах виробничi групи створюють за двома ознаками: вид вiдгодiвлi i вiк тварин.
Маткове поголiв'я розмiщують у спецiальних свинарниках; у кожному помiщають 50-60 основних i 90-100 маток, що перевiряються, iз приплодом у вiцi до 2 мiс. Один зi свинарникiв вiдводять пiд молодняк у вiцi вiд 2 до 4 мiсяцiв; кнурiв розмiщають окремо вiд маток. Вiдгодiвельне поголiв'я розмiщують у свинарниках великими групами.
Мiсткiсть маткових свинарникiв i кiлькiсть примiщень розглядають, виходячи з кiлькостi основних i разових маток. Габарити i кiлькiсть свинарникiв для вiдгодiвлi визначають узалежностi вiд поголiв'я свиней, що знаходиться на одноразовiй вiдгодiвлi.
На лiтнiй перiод кожну групу свиней переводять в одне табiрне примiщення i пасуть на закрiплених за нею випасних дiлянках.
Планування виробництва свинини включає визначення системи злучок i опоросiв, розробку структури череди i її обороту.
догляду за поросятами i їх вирощування.
Структуру й оборот череди в господарствi розробляють вiдповiдно до напрямку (спецiалiзацiї) свинарства. На фермах iз закiнченим оборотом череди вона залежить вiд кiлькостi опоросiв вiд однiєї матки в рiк i кiлькостi поросят, одержуваних за один опорос, тривалостi вiд годiвлi.
мiж приплодом i поголiв'ям ремонтного молодняку визначають кiлькiсть молодняку, яку можна поставити на вiдгодiвлю.
Для комбiнованої свинарської ферми структура череди середньорiчного поголiв'я буде (у %): кнури - 0,9, матки основнi - 3,6, матки, що перевiряються, i разовi - 3,8, поросята у вiцi вiд 2 мiс. - 23 i у вiцi вiд 2 до 4 мiс. -23, ремонтний молодняк - 4,2, група м'ясної вiдгодiвлi - 39,4, група вiдгодiвлi до жирних кондицiй - 2,1. При такiй структурi череди вихiд м'яса за рiк на одну умовну основну матку складе 20-22 ц. Органiзацiя вiдгодiвлi. М'ясна вiдгодiвля (iнтенсивна, мало iнтенсивна, беконна) i вiдгодiвля до жирних кондицiй характеризуються якiстю одержуваної продукцiї, способами годiвлi i видами використовуваних кормiв.
Годiвлю тварин варто органiзувати так, щоб у рацiонi постiйно було 2-3 види кормiв, багатих бiлками. У рiзних кормах є рiзнi амiнокислоти. Сумiш бiлкових кормiв пiдвищує їхню бiологiчну повноцiннiсть i дозволяє бiльш ощадливо витрачати корм. Одночасно свинi повиннi бути в достатнiй кiлькостi забезпеченi вiтамiнними i мiнеральними кормами.
Вiдгодiвля до жирних кондицiй пiдроздiляється на напiвсальну вiдгодiвлю молодняку i дорослих тварин i на сальну вiдгодiвлю вибракуваних дорослих тварин.
На напiвсальну вiдгодiвлю ставлять разових i вибракуваних основних маток, а також кастрованих кабанчикiв i молодняк. Тварин вiдгодовують до ваги 120-150 кг iз товщиною шпику на тушi 4-7 см i вмiстом у нiй до 40-45% сала.
основних маток i кастрованих кабанiв - до 250-300 кг.
Основний прирiст вибракуваних дорослих тварин виходить за рахунок вiдкладення жиру, i в зв'язку з цим при сальнiй вiдгодiвлi не потрiбно багато бiлкових кормiв: на одну кормову одиницю досить 60-70 м перетравного протеїну, у той час як при беконнiй i iнтенсивнiй м'яснiй вiдгодiвлi потрiбно 100-120 м й при напiвсальному - 90-100 р.
При вiдгодiвлi дорослих тварин доцiльно максимально використовувати соковитi i грубi корми. На початку вiдгодiвлi питома вага соковитих кормiв складає 60-65% i грубих - 10% у загальнiй поживностi рацiону; iнша частина його складається з кукурудзи, зернових вiдходiв й iнших дешевих концентратiв. У другiй половинi вiдгодiвлi питома вага концентратiв у рацiонi збiльшується до 60-65%. Добовi прирости досягають 1-1,5 кг; вiдгодiвлю припиняють при зниженнi добових приростiв ваги наполовину, приблизно до 500-600 г.
Коротка характеристика основних видiв вiдгодiвлi говорить про те, що економiчно найбiльш вигiдною є м'ясна iнтенсивна вiдгодiвля. Для успiшної вiдгодiвлi молодняку велике значений має правильне його вирощування. Особливу увагу варто придiляти росту вiдлученого молодняка. У цей перiод необхiдно згодовувати молодняку корм зi значним вмiстом перетравного бiлка, у першу чергу зелень, одночасно в рацiони вводять i об'ємнi корми. Тварини, вирощуванi на таких рацiонах, у наступному при переходi на годiвлю концентратами дають кращi прирости, нiж свинi, яким у ранньому вiцi згодовували тiльки концентрованi корми.
й iншi корми. За даними наукових органiзацiй, вартiсть кормiв при вiдгодiвлi свиней весняних опоросiв на 30% менша, нiж при вiдгодiвлi молодняку лiтнiх опоросiв.
Зниженню витрат працi i засобiв на вiдгодiвлi сприяє перехiд до згодовування сухих концентрованих кормiв iз самогодiвниць.
Для правильної органiзацiї вiдгодiвлi кожне господарство повинне мати мiсячнi плани, у яких передбачають, скiльки свиней буде поставлено i знято з вiдгодiвлi i їхню живу вагу. Рух поголiв'я в цiлому по фермi визначають на пiдставi мiсячних оборотiв череди.
по 150-200 голiв. Кнурiв у вiцi 4 мiс. видiляють в окрему групу.
При крупно груповому утриманнi свиней зi свинарника забирають перегородки усiх станкiв i примiщення роздiляють поперечними перегородками на кiлька великих секцiй. Уздовж свинарника на вiдстанi 3-4 м вiд однiєї з подовжнiх стiн установлюють гнойовий жолоб. Площа мiж цiєю стiною, i жолобом служить лiгвищем (мiсцем вiдпочинку) для свиней. У кожнiй секцiї уздовж iншої подовжньої стiни встановлюють самогодiвницi, вакуумнi i груповi годiвницi й авто поїльниць. У стiнi мiж годiвницями влаштовують лаз для вiльного виходу свиней на обгороджений вигульний дворик. У кожнiй секцiї помiщають свиней приблизно одного вiку i ваги.
Свиней розмiщують ущiльнене - по 3-4 голови на 1 кв. м лiгвища.
Мiсткiсть свинарника пiсля ущiльнення збiльшується в 3-4 рази, полiпшується повiтряний режим примiщення.
Свинi одержують вiльний доступ до кормiв i води, їхнє перебування на повiтрi не обмежується. У результатi скорочуються витрати; ти працi, пiдвищуються прирости ваги i знижується собiвартiсть продукцiї.
Груповий спосiб утримання пiдсисних маток. До початку чергового туру опоросiв свинар вiдбирає i переводить у маточник 25-40 поросних маток, опороси яких повиннi бути закiнченi протягом найближчих 7-10 днiв. У допомогу свинарю видiляють на час опоросiв пiдсобного робiтника. Опорос кожної матки вiдбувається в окремому станку. У ньому матка з приплодом залишається протягом 3-4 днiв пiсля опоросу. Потiм маток, що опоросилися, переводять в iншi станки i розмiщують попарно. Мiж кожними двома станками є примiщення для поросяти, де його пiдгодовують. Матки в це примiщення доступу не мають, а поросята можуть вiльно переходити до маток. Через 10-15 днiв пiсля опоросу маток переводять у бiльшi станки й у кожному розмiщують по 4-6 матокiз приплодом; поруч з таким станком видiляють примiщення для поросят (матки в це примiщення доступу не мають).
Лiтне утримання свиней у таборах сприяє змiцненню здоров'я тварин. Використання зеленого корму (особливо бобових культур), багатого повноцiнним протеїном, вiтамiнами i мiнеральними речовинами, пiдвищує повноцiннiсть рацiону i засвоюванiсть усiх кормiв, сприяє росту продуктивностi i є однiєю з основних умов рентабельного ведення свинарства. Утримання тварин у лiтнiх таборах не вимагає зведення дорогих будiвель i дає можливiсть знижувати в 2-3 рази витрати працi i засобiв на виробництво продукцiї.
На пасовищi, видiленому пiд лiтнiй табiр чи поблизу нього, споруджують лiтнi примiщення з навiсами. Для кожної групи свиней видiляють окреме примiщення i вигульну площадку. Мiж групами установлюють вiдстань 100-200 м. Поїння свиней здiйснюють за допомогою авто поїльниць. Вiдстань лiтнiх примiщень вiд пасовища не повинна перевищувати для важко поросних маток 0,5 км, вiдлучених - 0,5-1 та iнших груп - 1-1,5 км.
Щоб уникнути глистових захворювань, не можна допускати пасiння свиней тривалий перiод на тих самих дiлянках. Тому складають плани використання пасовищ.
Органiзацiя працi на фермi. Подiл працi у свинарствi дає можливiсть полiпшувати органiзацiю виробництва продукцiї i пiдвищувати продуктивнiсть працi. Вiн знаходить своє конкретне втiлення у створеннi спецiалiзованих бригад (чи ланок) по догляду за окремими статевими i вiковими групами свиней. У кожнiй бригадi установлюють твердий розпорядок робiт i визначають обов'язки свинарiв. При цьому враховують склад поголiв'я, що обслуговується, вид i розмiри примiщень, рiвень механiзацiї, види машин i устаткування на фермi, систему утримання i годiвлi тварин та ряд iнших умов. У передових господарствах свинарi є i механiзаторами.
Широкого поширення у свинарствi набувають комплекснi механiзованi бригади i ланки. Вони займаються вирощуванням i вiдгодiвлею свиней, а також виробництвом кормiв.
Розпорядок дня на фермi залежить вiд часу року, виду поголiв'я, що обслуговується, i т. д. У ньому встановлюють години проведення всiх основних робiт i вiдводять час на вiдпочинок свинарiв. При обслуговуваннi маткового поголiв'я й вiдлучених у розпорядку дня передбачають пiдгодiвлю поросят i додаткову годiвля пiдсисних маток.
Органiзацiя виробничих процесiв у вiвчарствi
Спецiалiзацiя вiвчарства. У залежностi вiд характеру основної продукцiї й умов виробництва склалися такi головнi напрямки вiвчарства: тонкорунне (шерстне i вовно-м'ясне), напiвтонкорунне (м'ясо-шерстне) i грубововняне (смушково-молочне, овчинно-м'ясне, м'ясо-сальне).
Сiльськогосподарськi пiдприємства, у залежностi вiд спецiалiзацiї, створюють племiннi i товарнi ферми зазначених вище напрямкiв. У великих вiвчарських господарствах органiзуються спецiалiзованi ферми маткового поголiв'я з ягнятами для вiдiбрання, вирощування молодняку, вiдгодiвлi i нагулу овець.
Розмiри ферм. Багаторiчна практика свiдчить про те, що на великих фермах пiдприємства роблять найбiльш дешеву вiвчарську продукцiю. Розмiщення ферм у господарствi залежить вiд спецiалiзацiї i розмiрiв вiвчарства.
призначених для окремих отар: маткового поголiв'я, молодняку, валахiв i нагульних овець. Мiсткiсть вiвчарських будiвель, їхня кiлькiсть i типи визначаються в залежностi вiд району, в якому знаходиться господарство, напрямки вiвчарства i наявностi овець (за статевими i вiковими групами).
i ранньовеснянi мiсяцi. До кошари повинний примикати вiдкритий баз, розмiр якого встановлюють з розрахунку 2 кв м на одну вiвцю.
Отару органiзують з овець, однорiдних за статтю, породнiстю, класнiстю, кольором вовни, вiком, ветеринарно-санiтарним стану тощо.
Найцiннiшою частиною поголiв'я є барани-плiдники, їх отари формують у межах 300 голiв, що значно менше поголiв'я в отарах iнших груп овець. На фермах з невеликим поголiв'ям баранiв видiляють в окрему групу i утримують iзольовано вiд iнших овець.
Зразковий розмiр отар iнших груп овець такий: тонкорунних маток i ярок 600-1200 голiв; грубововних маток i ярок 800-1500; нагульних овець 800-1500; племiнних тонкорунних маток (з ягнятами) 500-900 голiв.
З приведених даних видно, що у племiнному вiвчарствi формують отари менших розмiрiв.
на пасовище одночасно всiх овець.
Планування вiдтворення череди i виробництва продукцiї. Для збiльшення виробництва вовни i баранини вирiшальне значення має рiст маткового поголiв'я i полiпшення його використання.
призначених для окремих отар: маткового поголiв'я, молодняку, валахiв i нагульних овець. Мiсткiсть вiвчарських будiвель, їхня кiлькiсть i типи визначаються в залежностi вiд району, в якому знаходиться господарство, напрямки вiвчарства i наявностi овець (за статевими i вiковими групами).
На дiлянцi ферми необхiдно мати сховища для концентрованих i соковитих кормiв з розрахунку 1,2-1,4 ц на одну дорослу вiвцю. При маткових кошарах обладнують спецiальнi примiщення для окоту овець у зимовi i ранньовеснянi мiсяцi. До кошари повинний примикати вiдкритий баз, розмiр якого встановлюють з розрахунку 2 кв м на одну вiвцю.
Отару органiзують з овець, однорiдних за статтю, породнiстю,, класнiстю, кольором вовни, вiком, ветеринарно-санiтарним стану тощо.
Найцiннiшою частиною поголiв'я є барани-плiдники, їх отари формують у межах 300 голiв, що значно менше поголiв'я в отарах iнших груп овець. На фермах з невеликим поголiв'ям баранiв видiляють в окрему групу i утримують iзольовано вiд iнших овець.
Валахи найменш вимогливi до умов догляду i утримання; з них формують отари в 1200 голiв.
Зразковий розмiр отар iнших груп овець такий: тонкорунних маток i ярок 600-1200 голiв; грубововних маток i ярок 800-1500; нагульних овець 800-1500; племiнних тонкорунних маток Є з ягнятами") 500-900 голiв.
Серйозний вплив на розмiр отар роблять якiсть i розмiр пасовищ, забезпеченiсть водопоями, рельєф мiсцевостi й iншi умови. Слiд зазначити, що отара за розмiрами повинна бути такою, щоб чабани могли бачити на пасовище одночасно всiх овець.
Планування вiдтворення череди i виробництва продукцiї. Для збiльшення виробництва вовни i баранини вирiшальне значення має рiст маткового поголiв'я i полiпшення його використання.
Наявнiсть у господарствi кормiв i добре обладнаних кошар для пiдсисних маток дає можливiсть проводити окоти в сiчнi - лютому для того, щоб ягнята досить змiцнiли до моменту виходу на пасовище. Ягнята зимових окотiв швидше звикають до трави, легше переносять жару. При цьому злучка в серпнi - вереснi попереднього року, коли отара знаходиться на пасовищах, багатих рiзноманiтними i вiтамiнними кормами, сприяє пiдвищенню плiдностi i зниженню яловостi маток.
другої злучки використовують першу тiчку пiсля окоту й одержують вiд овець другий приплiд восени.
Структура череди у вiвчарствi залежить вiд його напрямку, запланованого виходу ягняти на кожнi 100 маток, вiд прийнятих норм вибракування маток, валахiв i баранiв, а також вiд термiнiв реалiзацiї над ремонтного молодняку. Наприклад, у районах тонкорунного i напiвтонкорунного вiвчарства в чередах, крiм iнших груп тварин, мiститься значна кiлькiсть валухiв-шерстоносiв. Це знижує питому вагу маток у чередi.
На багатьох виробничих фермах у зонах тонкорунного вiвчарства при розробленнi структури череди виходять з таких нормативiв: вихiд ягняти на 100 маток - 120 голiв; термiн виробничого використання маток - 6-7 рокiв i баранiв - 3-4 роки; вiдповiдний вiдсоток щорiчного вибракування: маток -14-16, баранiв - 25-30, валахiв - 75%, вiдбiй ягнят у вiцi 4 мiс. Надремонтний молодняк реалiзують у залежностi вiд спецiалiзацiї вiвчарства: на фермах шерстного напрямку у вiцi 9-10 мiс, м'ясо-сального напрямку (валахiв) у вiцi до одного року (у деяких господарствах у вiцi старше року).
Оборот череди. Рух поголiв'я протягом року залежить вiд спецiалiзацiї вiвчарства, плану продажу вовни i баранини, а також усiх тих показникiв i нормативiв, що покладенi в основу при розробцi структури череди.
мiсячнi обороти череди для складання планiв потреби в кормах i виробництва продукцiї.
Правильний оборот череди овець, складений з використанням структурних нормативiв, може забезпечити:
• на фермi тонкорунного i напiвтонкорунного напрямку продаж на м'ясо 35-37 овець i на плем'я 25-28 овець на кожнi 100 голiв, що маються на початок року;
• на фермi смушкового напрямку продаж 34-42 смушкiв, реалiзацiю на м'ясо 11 -12 овець i на плем'я 12-13 овець на кожнi 100 голiв, що маються на початок року.
Слiд зазначити, що овець, як i iнших продуктивних тварин, вибраковують у господарствi з урахуванням їх продуктивностi i доцiльностi подальшого вирощування. Тому приведенi тут нормативи й iншi показники структури й обороту череди є зразковими i можуть бути використанi лише для укрупнених розрахункiв.
Вирощування ягнят. З 10-денного вiку ягнят починають привчати до пiдгодiвлi сiном, а потiм до концентрованих кормiв. Для цього в примiщеннях, де розмiщенi матки з ягнятами, улаштовують ґратчастi загородження, у якi вiльно проходять тiльки ягнята. У них ставлять коритця з рiзними кормами i водою. Кращi корми для ягнят - макуха, вiвсянка, висiвки, дрiбностеблисте сiно.
Для запобiгання забрудненню вовни тонкорунним ягнятам у 10-денному вiцi обрiзають хвости. У 3-тижневому вiцi всiх слабких i вибракуваних за племiнними ознаках баранчикiв каструють. У 4-мiсячному вiцi з вiднятого вiд маток молодняку формують окремi отари ярочок, валу шкiв i баранчикiв.
Утримання овець у зимовий перiод. Узимку, у непогоду, сильнi морози i уночi вiвцi повиннi знаходитися в кошарах, а решту часу - на свiжому повiтрi. Кошари обладнують яслами i ґратами, примiщення регулярне очищають вiд на воза, пiдлоги застеляють чистою пiдстилкою (охороняють вовна вiд забруднення). Годiвля повинна бути достатньою; слабких овець пiдгодовують сiном, силосом i концентратами.
У районах розвинутого вiвчарства застосовують зимовий випас овець. Цей захiд дає можливiсть заощаджувати корми i сприятливо впливає на продуктивнiсть i стан тварин. У безснiжний перiод овець пасуть по балках, ярах i низинах; при невеликому снiгу - на рiвнинних масивах, а при бiльш глибокому - на пiдвищених мiсцях, що добре обдуваються вiтром.
На дiлянки, зараженi глистами, овець повертають через 3-4 мiсяцi. На перiод вигоряння пасовищ овець необхiдно забезпечити силосом чи зеленою пiдгодiвлею, а на весь перiод пасiння - кухонною сiллю з розрахунку 5-Ю мг на голову в добу. Напувати овець бажано ранком до початку пасiння i пiсля денної перерви
У господарствах з великою розоранiстю земель, якi не мають природних пасовищ, органiзовують табiрно-пасовищне i стiйлово-табiрне утримання овець. Табiрно-пасовищне утримання полягає в тому, що для випасу овець використовують спецiальнi посiви кормових культур на зелений корм.
Стiйлово-табiрне утримання передбачає посiв кормових культур, скошування їх, пiдвiз у табiр, де знаходяться вiвцi, зеленої маси i згодовування її з годiвниць. У господарствах, що мають недостатнi площi природних пасовищ, доцiльно застосовувати комбiнований спосiб утримання овець, при якому випас на пасовищi поєднують зi згодовуванням зеленої маси сiяних трав та iнших культур у годiвницях.
При стiйлово-табiрнiй системi овець розмiщують на базах-загонах, площу яких установлюють з розрахунку 4 кв. м на одну вiвцю. Для маткових отар будують навiси, обладнанi годiвницями (для 800 маток необхiдно мати 40-50 годiвниць довжиною 4-5 м кожна) i водопiйними коритами. За чабанською бригадою закрiплюють трактор, сiнокосарку, тракторнi граблi, транспортнi засоби для пiдвозу зеленої маси i води. Табiр доцiльно створювати для ферми в цiлому, а в окремих випадках - для двох сумiжно розташованих отар.
Ручна стрижка - процес дуже трудомiсткий i малопродуктивний, застосування електромеханiчної стрижки значно пiдвищує продуктивнiсть працi. Так, якщо при роботi вручну (ножицями) один робiтник обстригає 25- ЗО овець, то при електромеханiчнiй стрижцi - 50-80, а досвiдченi робiтники - 150 i бiльше овець у день. Машинкою вовна обстригається ближче до шкiри, що дає можливiсть на 200-300 м збiльшувати вихiд вовни вiд кожної вiвцi в порiвняннi з ручною стрижкою. Стрижку овець проводять у стислий термiн, за 10-20 днiв.
Пiдготовку до стрижки починають зi складання робочого плану, у якому визначають кiлькiсть i розташування пунктiв стрижки, термiни для кожної отари, шлях пiдгону овець до пунктiв i повернення в кошари, завдання стригалям, перелiк устаткування i термiни його виготовлення чи придбання, порядок облiку вовни i графiк її вiдправлення на приймальнi пункти i ряд iнших питань.
Кожну отару маток i ярок обслуговує бригада з чотирьох чабанiв, а отари валушкiв, валахiв, нагульних овець - бригада з трьох чабанiв. У бригаду входять старший чабан (бригадир), пiдпасок, третяк (якщо в бригадi чотири чоловiки) i арбич.
Склад бригад залежить вiд величини поголiв'я i кiлькостi закрiпленої технiки. При обслуговуваннi однiєї отари (700-900 овець) чабанська бригада складається з 3-4 чоловiк, двох отар (1500-1800 овець) - 5-7 чоловiк i трьох отар (2300-2700 овець) - 8-11 чоловiк.
Чабанська комплексна механiзована бригада виконує весь комплекс робiт з догляду за тваринами, несе вiдповiдальнiсть за збереження поголiв'я, за вiдтворення череди i за виконаннявиробничих завдань. Крiм того, вона обробляє землю, веде роботи з виробництва i заготiвлi кормiв, полiпшення пасовищ вiдповiдно до прийнятого плану.
Органiзацiя виробничих процесiв у птахiвництвi
свинарське господарство вiвчарство птахiвництво
Спецiалiзацiя i розмiри птахiвницьких ферм. Птахiвництво - галузь скоростиглого тваринництва. Кури при правильному вирощуваннi починають нестися в 5-6-мiсячному вiцi, курчата у вiцi 3 мiс. i каченята у 70-80-денному вiцi придатнi для забою на м'ясо. На виробництво кiлограма м'яса тут затрачається в 2-3 рази менше кормових одиниць, нiж у скотарствi. Усе це визначає економiчну ефективнiсть птахiвництва.
У залежностi вiд виробленої продукцiї ферми мають яєчну, яєчно-м'ясну i м'ясну спецiалiзацiю. Вiдповiдно на фермах яєчного напрямку утримують несучу породу курей, м'ясного, яєчно-м'ясного - несучу породу,
м'ясного i загальновживаного, м'ясного - м'ясну i загальновживану породи. Гусiвницькi, качкiвницькi та iндикiвницькi ферми мають, як правило/м'ясний напрямок. Птахiвницькi ферми можуть бути промисловими чи племiнними.
Однiєю з умов швидкого збiльшення виробництва продукцiї птахiвництва є створення нових великих птахофабрик i концентрацiя птахiвництва в сiльськогосподарських пiдприємствах. Досвiд цих пiдприємств свiдчить про те, що на великих птахiвницьких фермах вища продуктивнiсть працi i нижче собiвартiсть яєць i м'яса. Такi ферми високорентабельнi.
збору яєць для iнкубацiї самцiв видаляють з череди, тому що незаплiдненi яйця краще зберiгаються. Групове спарювання застосовують у племiнному птахiвництвi: визначенi групи самок iз самцями розмiщують в однiй секцiї пташника, окремо вiд iнших груп.
Кури дають найбiльше яєць у перший рiк яйцекладки, на другий рiк несучiсть знижується на 15-20%, на третiй - ще бiльше. З вiком птицi зменшується несучiсть також в iндичок i качок. У гусок першi роки несучiсть збiльшується. Найвища несучiсть буває зазвичай на третьому роцi яйцекладки.
Цi особливостi виробництва продукцiї враховують при комплектуваннi череди.
Структура череди. На племiнних фермах на одного самця прийнятi такi норми самок: курей - 8-12, качок - 6-7, iндичок - 8-12, гусок - 3-4.
На промислових фермах яєчного напрямку та в iнтенсивному птахiвництвi курей використовують лише протягом першого року яйцекладки (до зниження несучостi); потiм їх вибраковують на м'ясо i замiняють молодками. На племiнних фермах курей тримають не бiльш як 2 роки, iндичок - 2-3 роки, гусок - 3-7 рокiв.
6-12 тис. голiв), де вдало вирiшуються питання механiзацiї роздачi усiх видiв кормiв, поїння птицi та збору яєць.
Клiтьове утримання курок-несучок застосовують на великих птахофермах. Цей iнтенсивний спосiб утримання курей дозволяє концентрувати поголiв'я курок-несучок i одночасно пiдвищувати їхню несучiсть, а також у 3-3,5 рази збiльшувати використання площi пташникiв (у порiвняннi з вигульним утриманням продуктивнiсть курей при клiтьовому
утриманнi не залежить вiд температурних коливань, виключається можливiсть поширення iнфекцiйних захворювань, джерелом яких є послiд хворої птицi). При цьому способi утримання забезпечується цiлорiчне комплектування промислових черiд, полiпшується догляд за птицею i полегшується вибракування малопродуктивних i хворих курей, майже цiлком лiквiдується сезоннiсть яйцекладки i зменшується витрата кормiв на виробництво яєць, а також скорочуються iншi витрати.
Вирощування молодняку в тiтках. Для ефективнiшого використання примiщень клiтки встановлюють батареями по 5 рядiв у висоту. Через 45-60 днiв курочок, вiдiбраних на плем'я, переводять для подальшого вирощування в табiрнi умови. Зайвих пiвникiв до 3-мiсячного вiку залишають у клiтках для вiдгодiвлi i наступної здачi на м'ясо. Клiтьове утримання органiзують у свiтлих, сухих i теплих примiщеннях. Батареї встановлюють так, щоб ширина проходiв мiж ними була не менш як 1,1-1,2 м, а мiж батареями i стiнами - 1,5 м. У проходах через кожнi 4 м пiдвiшують електричнi лампи по 100 ват. Корисна площа клiток складає 0,5 кв. м, висота залежить вiд вiку курчат. У залежностi вiд вiку в клiтцi утримують рiзна кiлькiсть курчат.
| 
